CC BY
1PHILOSOPHICAL SCIENCES
Голубова О.М.
викладач кафедри ЮНЕСКО «Фiлософiя людського стлкування» та соцiально-гуманiтарних дисци-плт Харювського нацюнального техтчного yuiверситету сшьського господарства ÎMem Петра Васи-
ленка, Украша, Харюв Пилипенко С.Г.
кандидат фшософських наук, доцент кафедри ЮНЕСКО «Фiлософiя людського спшкування» та соцiально-гyманiтарних дисциплт Харювського нацiонального технiчного утверситету сшьського господарства iменi Петра Василенка, Украша, Харюв
Мошинська О.Ю.
кандидат фшософських наук, доцент кафедри iноземних мов № 1 Нацюнального юридичного yнiвер-
ситету iменi Ярослава Мудрого, Украша, Харюв
ЛЮДИНА В ТЕХНОЛОГ1ЧН1Й КУЛЬТУР1 MAN IN THE TECHNOLOGICAL CULTURE
Golybova O.M.
Teacher of UNESCO department «Philosophy of Human Communication» and social-humanitarian subjects of Petro Vasylenko Kharkiv National Technical University of Agriculture, Ukraine, Kharkiv
Pylypenko S.G.
Candidate of Philosophy, associate professor of UNESCO department «Philosophy of Human Communication» and social-humanitarian subjects of Petro Vasylenko Kharkiv National Technical University of Agriculture,
Ukraine, Kharkiv Moshynskaya О. Y.
Candidate of Philosophy, associate professor of the foreign languages department № 1 Yaroslav Mudry
National Law University, Ukraine, Kharkiv
АНОТАЦ1Я
У статп розглядаються KonÎ3iï людини в умовах технолопчно1 культури. Визначаеться, що техно-лопчна культура виступае матрицею появи технолопчно1 людини, що презентуе себе рiзноманiтними про-явами. Технолопчна людина - новий тип людини. Зазначаеться, що метаморфозами цього типу е людина «ем^ована» в 1нтернет; людина, котра «клжае» тощо. В умовах технолопчно1 культури сама людина стае технолопею.
ABSTRACT
The article deals with man's collisions in the conditions of technological culture. It is determined that technological culture appears as matrix of man's existing which presents itself in different demonstrations. A new type of man appears - technological man. It is outlined that the metamorphosis of such type is man «emigrated» in Internet, «clicked» man. In the conditions of technological culture man itself, becomes the technology.
Ключовi слова: людина як технолопя, техшка, культура, метаморфози, антрополопя.
Keywords: man as technology, technique, culture, metamorphosis, anthropology.
Взаeмодiя людини та технолопчно! культури -новий фшософсько-антрополопчний напрямок, який актуалiзувався наприкшщ ХХ початку ХХ1 столть. Розвиток та з'ясування рiзноманiтних тех-нологш (гумаштарних, економiчних, освггшх, медичних тощо), що породжують величезну шль-шсть шновацш у житп сучасного суспшьства та людини, руйнують класичш уявлення як про культуру в И класичному вимiрi, так i уявлення про лю-дину як статичне явище. Для сучасного стану фшо-софсько-антрополопчного та фшософсько-куль-турного розми^в притаманним е полiпарагдималъний пiдхiд, що дозволяе розкри-вати множиннiстъ варiантiв або модифжацш при з'ясуваннi спiввiдношення людини та технолопч-но! культури. Розгляд цих модифшацш i складае мету статп.
Зазначимо, що тема людини в технолопчнш кулътурi ще не знайшла достатнього всебiчного
висвiтлення в сощальнш фiлософii, фiлософсъкiй антропологii, фiлософii техшки та фiлософii' культури. Актуальнють цiеi теми е беззаперечною, адже жодна з попереднiх епох не знала таких трiумфiв i таких катастроф, що характерш як для сучасного сустльства, так i для людини в цшому.
Окремi аспекти з'ясування особливостей тех-нозалежноi людини знайшли свое висвiтлення в роботах таких ввдомих зарубiжних дослщнишв як К. Доусон, Г. Йонас, М. Кастельс, П. Козловсъкi, М. Маклюен, С. Леш, М. Ямпольський. В украшсь-кiй фiлософсъкiй думщ до не1' звертаються В. Ан-друщенко, В. Кремень, Л. Горбунова, О. Соболь, О. Гомшко, М. Бейлiн та шшг
Технологiчна культура е результатом, продуктом шформащйного суспiлъства, тих новгтшх рiзноманiтних технологiй, що виникли на пiдставi застосування 1нтернету та комп'ютера. Технологи
стають головними чинниками в рiзноманiтних сферах життедшльносп не лише сустльства, але й осо-бистосл. Ось чому вважаемо доцiльним, насампе-ред, звернутися до питання технологи в фшософсь-кому розумiннi та и специфiки щодо людського буття. Варто зазначити, що технологи виступають особливим виробництвом, де головною настановою стае не вiдповiдь на питання «Що зробити?», а вiдповiдь на питання «Як зробити?». На шдстаы за-стосування технологiй виникае новий тип культури - технологiчна культура. I! особливостi досить вдало визначив К. Доусон: «Нова наукова культура позбавлена будь-якого позитивного значення. Вона презентуе собою величезний комплекс техшчних прийомiв та областей спецiалiзацi! без духу, що спрямовуе, без основи для загальних моральних цшностей, без еднально! духовно! мети. Культура цього роду зовам не е культурою в традицшному значенш, тобто не е порядком, який мiстив би у собi кожну сторону людського життя в духовнiй спшь-ностi» [4, с. 272]. У цьому визначенш технолопчно! культури окреслено важливе для нашого до-слвдження положення: культура, що виникае як джерело дезорiентацi! особистостi, знаменуе агре-сивне вторгнення культури «без духу», що руйнуе моральш цiнностi людини, породжуе ввдчай i во-рожiсть, змiнюючи i саму людську iдентичнiсть.
Варто тдкреслити, що концепт «технолог1я» у традицшному тлумаченш визначаеться, по-перше, як сукупшсть знань про способи обробки ма-терiалiв, виробiв, а також методи здшснення деяких виробничих процесiв, по-друге, як сукупнiсть опе-рацiй, що здшснюються певним способом i в певнш послiдовностi, з котрих складаеться процес, тобто пов'язуе технологiю виключно з матерiальним ви-робництвом та виробничо-технолопчними проце-сами. 1деться про можливють рацiональними способами змiнювати той чи iнший феномен, де го-ловна увага придiляеться сукупносп технологiчних операцiй ввдповвдно до певно! послiдовностi. У тех-нологiчнiй культурi вiдбуваеться своерiдний симбiоз людини i технiки.
Необх1дно зважати на те, що штегращя людини i технiки рвдко досягае «оргашчно!» едносп. М1ж ними завжди iснують гетеролопчш ввдносини (вiд грец. етеро^ - шший, другий i Хоуод - слово), тобто вiдносини особливого роду (формально не-розв'язнi). Мова йде про ввдносини порушеного континууму, що уможливлюють свого роду пара-лакс (ввд грец. параХХа^ - змша, чергування), змiщення кута зору. На думку М. Ямпольського, па-ралакс е необх1дним i для опису природно! тоталь-ностi [14]. У цьому контекст дослiдник звер-таеться до роздумiв французького мислителя Жиль-бера Симондона. Останнiй зазначае, що м1ж машиною i людиною повинш зберiгатися вщно-сини асиметри, шакше або машина постане рабом людини, або людина - рабом машини. Асиметрiя дозволяе технiцi i людиш розпочати процес взаемно! детермшаци / взаемно! доповнюваностi, де людина постае незавершеною ютотою, що знахо-дить свою зашнчешсть завдяки машинi, а машина -
ютотою, що завдяки людиш знаходить свою едшсть i зв'язок з уам технчним свiтом.
Технологiя (в !! широкому розумшш) е най-важливiшим фактором сучасносп, що визначае ро-звиток yrix сфер культури i сустльства в цшому -ввд мистецтва та масових комушкацш до бiзнесy та полiтики. Вона виступае особливим видом шфор-маци та комушкаци, що продукуе комyнiкативнi за-соби, яш дозволяють людини пiдключатися до цш-ковито чужих для не! свтв. Теxнологiя долае час i простiр, долае дистанцш. За допомогою новггшх теxнологiй людина може бути присутньою on-line, знаходячись далеко ввд визначеного мiсця. У результат неможливе стае втiленим.
Поява в житп сyспiльства технолопчно! куль-тури е результатом того безперечного факту, що су-часна техшка стае досить могyтнiм шструментом впливу на навколишнiй свiт. Вщтепер людинi необ-хвдно зрозyмiти й визначити меж1 свого буття, озна-чити нове питання - питання про цшеспрямований yсебiчний розвиток само! себе як людини в процеа комушкаци з техшкою. Така концепщя всебiчно розглядаеться науковою спiльнотою, як фшософсь-кою, так i представнишв теxнiчного знання. До-слiдники зауважують, що сучасна людина виступае демiyргом стосовно себе. Не випадково, що П. Коз-ловсьш пiдкреслюе зумовлешсть сучасно! культури не мистецтвом i фiлософiею, а наукою i техшкою [6, с. 156].
Технолопчна культура пов'язана не лише з новою формою дiяльностi та виробництва, машфесту-ючи iнновацiйний напрямок. Вона виникае як нова «невизначешсть», котра постае !! основною озна-кою та нормою сучасного сустльства. Це сустль-ство в якосп ad hoc, сyспiльство «рефлексивно! су-часностi».
Якщо скористатися термiном В. С. Стьотна, то теxнологiчнy культуру можна охарактеризувати як «людиновимiрнy систему». Вона сприяе тому, що суб'ект перетворюеться в людиноподiбнy iстотy, у «пбридний людино-теxнiчний комплекс», унаслвдок чого людина втрачае свою людськ1сть. 1деться про небезпеку виникнення антропоморфно! ютоти. Теxнологiчна культура стае базовою в сферах политичного, економiчного та сощального життя, у медицинi, освт, наyцi - усюди, де ствер-джуеться важливiсть теxнологiчного досвiдy, прийомiв та засобiв отримання iнформацi!. Ця культура вже не запитуе, наск1льки людина зацiкавлена, що характерно для наукового типу культури, чи наск1льки и ввдчуття iндивiдyальнi, що характерно для модерно! культури. Вона запитуе, насшльки людина досконала, що i характеризуе !! як некла-сичну культуру. Остання ввдмовляеться вiд стерео-титв, що iснyють, натомiсть вимагае постшно! ге-нерацi! нових образiв, щей, концепцш, як1 вплю-ються в культурному контекста
Теxнологiя в сучасних умовах виступае феноменом, що трансформуе майже всi сторони людського буття, людсько! культури. Розвиваючись тех-нологi! постiйно трансформуються. Пошук необ-хвдно! iнформацi!, обмiн кореспонденщею тощо
The scientific heritage No 10 (10),2017 переноситься у сферу вiртуальностi. Людина пере-творюеться на своервдного «наигатора», завданням якого е пошук i проектування ново! шформацп в умовах li постiйного мiксування. Швидшсть по-шуку шформацп, що зростае, накладае вiдбиток на бажання й можливосп вирiшення питань, як1 вима-гають повiльнiшого режиму роботи. Вiдбуваеться вимивання, викреслення орiентирiв i символiв, що не вщповвдають цим вимогам.
Виникли i стали широковживаними так1 по-няття як соцiальнi та культурш технологи, технологи навчання та реклами, а також технологи сексу, кохання, медитаци, обману тощо. Сучасш технологи створили цiлу iндустрiю пiд назвою «Е», що згодом виявилося в електронних книгах (e-book), електронних спiльнотах (e-group), електронних магазинах (e-shopping), електронному управлiннi (e-government), електронному здоров'1 (e-diets), а також шших «Е». Концепт «технолопя» набувае унiверсального смислу, розповсюджуючись на всi ситуаци, де людина впливае чи намагаеться впли-нути на що-небудь чи кого-небудь. Власне технолопя надае новi способи трансформаци культури.
Ввдбуваеться трансформацiя само1 технологи -Н1-ТЕСН технологи сьогодш замiнюються HI-HUME технологiями. Виявилося, що щея «безумов-но! досконалосп» переорiентовуеться вiд змiни навколишнього свггу до змiни самого суб'екту: на змшу «декартiвському "людина-машина" прийшла шша метафора, iнша когнiтивна модель "людина-програма"» [12, с. 236].
Технолопчна культура, яка отримала змогу компенсувати «недолши» людсько1 природи, сьогоднi виступила пею силою, що змiнюе безпо-середньо й саму людину. Як зазначають до-слвдники, технологiчна перспектива найближчих десятилiть, а також пов'язана з нею метаморфоза human being може перетворити сучасну людину на новий вид, котрий можна визначити як еНото.
Так, Бiлл Гейтс запатентував людське тiло як елемент безпроввдного зв'язку, що виконуе роль приймального-передавального пристрою на зовнiшнi пристро1, та оголосив його «об'ектом ште-лектуально1 власностi» пвд N° 6754472 [8, с. 53]. По-стае питання переосмислення традицiйних констант «новоевропейсько1 метафiзики гуманiзму, ро-зуму, нади», адже останнi в сучасному свiтi зазнали значно1 кризи.
Не варто ц-норувати те, що тд упливом технологи сутнiсть та юнування людини сучасностi набувае вже iншого смислу. Наявнi рiзноманiтнi технологи утворюють безлiч варiацiй. Вони спрямову-ються на виршення рiзних проблем людського iснування, у тому числ й культурного. Сучасна людина в умовах шформацшного сустльства викори-стовуе в процес свое1 життедiяльностi рiзноманiтнi технологи. Останш призводять до змiни не лише часових, але й просторових координат, трансфор-мують елементи як шформацшного, так i мереже-вого виробництва.
Сучасна техшка у своему безмежному поступi змшюе не лише людину, але й людство в цiлому. Поява homo faber, як вважае нiмецький дослщник
Г. Йонас, призводить до його трiумфу над своею зовшшньою, так i внутрiшнъою природою [5]. На цш пiдставi виникають новi технологiчнi можли-востi дiяльностi людини, з'являються новi арте-факти - витвори людини, що увшшли в свп, ви-твори, що дшть на не1' та через не1'. Одним iз таких витворiв е гiпертекст - результат творчосп людини, Н techne. Гiпертекст презентуе себе як екран, ландшафт, де розгортаеться комушкативна подiя, точ-нiше дiя. Екран змiнюе конфцуращю не лише дру-кованого аркуша, але й реалъностi. Остання постае аркушем екрану. Вважаемо слушною думку М. Ям-польського, що саме екран е тим технолопчним протезом, котрий дозволяе спроектувати образ свщомосп поза людиною. Саме на екраш постiйно вiдбуваетъся синтез вiзуалъностей, коли один аспект образу синтезуеться з шшим [14].
О. Гомiлко, аналiзуючи виклики в умовах тех-нократичного розвитку, робить досить важливi вис-новки, якi дають можливють з'ясувати стан або особливiстъ юнування людини в цш ситуацii. До-слiдниця означае наступнi загрози: 1) людство че-кае або технократичш поновлення, або архаiчний занепад; 2) технократичний розвиток редукуе, спрощуе людську природу до технологiчно од-номiрноi функцiоналъностi або 3) пробуджуе и дику природу [3, с. 27]. Як наслвдок, виникають такi новгтш модифiкацii людини, як технозалежна людина; людина-шборг; людина, що «клшае»; людина «емiгрована» в 1нтернет; техно-медшна людина. Цi порiвняння стали реалiями iнформацiйного сус-пiлъства та технолопчно1' культури. Людина знахо-диться в проекщях технiки й рiзноманiтних техно-логiй. Останнi не лише змiнюються, вони транс-формують постать людини. Ось чому в цiй ситуаци людинi важливо не лише вижити, але й зберегти людське ество, бо сучасна людина опинилася не лише серед об'екпв технiки та в середовищi висо-ких технологiй, але й сама стала об'ектом техшко-технолопчно1' реалъностi, технологiчноi культури.
У такому технолопчному ландшафтi суб'ект як основний творець культури, поступаеться техно-лопчно залежнiй людини, на що вперше не лише звернув увагу, але i змалював Р. Бредберi у своему фшософському романi-антиутопii' «451о за Фаренгейтом». Письменник подав новий тип особистосп, мотив поведшки яко! виражае суспiлъне життя в умовах техногенно1' цивiлiзацii, де людина, зустрiв-шись iз новими реалiями та умовами життя, проходить перевiрку власних цiнностей. Таку людину Р. Бредбери змалював в образi М^ед. На думку I. Куликово1', у цьому образi письменник репрезен-туе тип телезалежно1' людини як жертви й водночас раба свиу медшних комунiкацiй, ознакою якого е свщома вiдмова вiд людського спiлкування. Теле-персонажi для Мiлред - своерщш «родичi», спiлку-вання з якими позначено появою технiчного «1н-шого Я». Останш виступають симулякрами, компонентами вiртуальноi реалъностi [7, с. 12].
Технолопчна культура стае тим ландшафтом, де ввдбуваеться трансформащя людини на пiдставi технологiзацii й' буття. Трансформащя постае од-нiею iз И буттевих характеристик. I у цьому сена
слушною та евристичною е думка Л. Горбуново!' про те, що саме такими проблемами трансформа-тивна антрополопя вiдкривае новi горизонти лю-дини, розглядаючи ïï з точки зору «онтолопчного розмикання», де людина не дана i не задана, а кон-ституюеться у своïх практиках, визначаеться рiзно-манiтними енерпями. Вона одвiчно илюрал1стична й багато варiативна [11, с. 139-140]. Ця тенденцiя вiзуально була схоплена / започаткована В. Аленом у кiнофiльмi «Зели-».
Трансформацiя людини технiкою вщбуваеться рiзними каналами: аудiовiзуальними засобами, по-бутовою технiкою, мережею 1нтернет та комп'юте-ром, технологiями генного програмування, нано-технологiями. Сьогоднi пiд упливом новiтнiх ш-формацiйних технологiй вщбуваеться «емiграцiя» особистостi в 1нтернет. Яскравим прикладом такого явища е проект «Автозображення» Дональда Роднi, вiдомого британського митця. Використовуючи рiзноманiтнi джерела, вш перенiс свою фiзичну присутнiсть та елементи свое!' творчо1 шдиввдуаль-носп в 1нтернет. Науковцi пвдкреслюють, що неза-баром ввдбудеться iнтеграцiя мозку та комп'ютер-них мереж i навиъ можливiсть переносу особи-стосп на комп'ютерний носiй. За прогнозами Р. Курцвейла, до 2090 року з'явиться комп'ютер, прирiвняний до людського мозку. У 2030 рощ вщбудеться поеднання людського мозку i комп'ютера, у 2035-2045 роках вщбудеться заван-таження людськоï свiдомостi в комп'ютер [15]. Водночас стала реальшстю поява робота, який iмiтуе риси, що притаманш людинi: за поввдомлен-нями ЗМ1 у сiчнi 2017 року в Японп створено ро-бота-малюка вагою 400 грам, який розмовляе, по-смiхаеться й мае iншi людськ1 риси. Це вже не тшь людини, а нова технолопчна людина, нова шгегра-цiя «штучноЬ> людини.
Технолопчна культура постае як транскультура. На думку М. Епштейна, транскультура - це стан вiзуальноï належносп iндивiда багатьом культурам, це царина, що знаходиться поза межами уах наявних культур. Це свобода будь-яко1' людини жити на кордонах або поза кордонами «свое!» куль-тури, бiлоï чи чорно1', французько1' чи грузинсько!', чоловiчоï чи жшочо1' [16]. У такому розумшш куль-тури з'являеться людина, що подорожуе культурами: «Homo viator» Г. Марселя; «Nomad», «бродяга» З. Баумана; «турист» В. Малахова; «глобаль-ний етос» В. Межуева тощо.
Доречною у цьому контекст е думка Б. Маркова про те, що в наш час слад переглянути антро-полопчний проект, який визначаеться двома антиподами людини: Богом та звiром. Людина розгля-даеться то як «потайний агент» Бога, то як природна ютота, де людина виявляе себе як чудо-висько. Вiдповiдъ на питання «Хто е людина?» уже в давнш час знайшли греки. Проте вважали, що лю-дина перетворюеться в «чудовисько», коли вона позбавлена свого рвдного краю, домiвки. Дослiдник вважае, що саме домiвка та рiдний край визначать нову перспективну програму розвитку фшософсь-ко1' антропологiï [9]. 1з цим положенням резонують роздуми О. Гомiлко, що трансформацiя людини в
шборга спрощуе ii життя до механ1чного функцюнування, а трансформащя в дикуна - до свав1льного нев1главства. К1борг та дикун - не фан-тастичн1 чи юторичш персонаж1, а реальн антропо-лопчш метаморфози [3, с. 27]. Уважаемо щдкрес-лити цю важливу в теоретичному i практичному аспектах думку дослщнищ. На наш погляд, ця антрополопчна метаморфоза яскраво 1люструеться режисером Т1мом Бертоном у фантастичному ф1льм1 «Планета мавп», що знятий за мотивами бестселера французського письменника П'ера Буля.
Продовжуючи розм1рковувати щодо транс-формацш людини в сучасному технозалежному свт, О. Гомшко зауважуе, що «шборг являе собою метаморфозу людсько! природи в б1к машини». Це пбрид людини та машини. Вш постае як рацю-нально сконструйований мехашчний андро1д функцюнування якого е одновим1рним та елек-тронно залежним. Дикун засввдчуе «собою транс-формащю в б1к тварини» [3, с. 27]. Стае очевидним, що «темний б1к» людсько! природи швидко «за-кршлюеться». Про сввдчить зростання р1вня кри-мшалу в Укра!ш, насильство щодо людей, втрата ж1нкою почуття материнства тощо. Зовам нещо-давно вся Укра!на була збентежена под1ею, коли ж1нка заради сво!х штимних почутпв залишила двох дггей на дев'ять дшв напризволяще. Терори-стичш акти в Турци, Францп минулого року... Усе це теж вияв «темного боку» людини: вияв людського насильства та агресп. В1дбуваеться трапчний конфлжт несум1сних i неусвщомлених першопри-чин. У цш ситуацп постають питання, що хвилю-ють не лише вчених, а й людство в цшому: де зашн-чуеться тварина i починаеться людина? Чи е межа вторгнення техшки в людське? Чи можливо подо-лати людське намагаючись трансформувати лю-дину чи то в машину, чи то в морального урода? I чи в змоз1 це зробити людина як розумна ютота, як людина, що «амплантуе себе в сустльство знань?».
Людина в технолопчнш культур! занурюеться у в1ртуальну реальшсть. Остання постае об'ектом вшьно! шгерпретацп, а в1зуал1защя виступае основною тенденщею сучасного сощального простору. Процеси абстрагування переходять в образи та в1зу-альн знаки. I зустр1чаеш !х скр1зь. Образи призво-дять до зникнення речей, «дщсносп», а фото, ф1льми, ввдео стають опертям для пам'яп. Усе менше людина належить до виконавця i все бшьше до споживача готових, штампованих образ1в, як1 вже вимагають сили уявлення. 1з такими виснов-ками дослщнишв не можливо не погодитися.
В1дбуваеться не лише технолопзащя людини й культури, об'ектом технолопзаци стае земля. I цей процес почався, на нашу думку, набагато рашше -в епоху модерна, коли земля ввдчула на соб1 так1 стратегй' як електрифжащя, х1м1защя, машишзаця. Технолопзащя торкнулася аграрно! культури в 2030 роки ХХ столггтя: «На деревне от избы до избы зашагали говорливые столбы, заиграли, загудели провода, мы такого не видали никогда».
Технолопзащя культури сприяла тому, що людина втрачае ввдчуття земл1 як затишно! дом1вки
людства. Саме в такому вимiрi М. Гайдегер конста-тував бездомшсть та безроднiсть сучасного людства, проголосивши: бездомшсть стае долею свиу. Вщбуваеться детериторизацiя людини, вона постае номадою. У сучаснiй фiлософськiй лiтературi про-цес номадизацй' обгрунтували Ж. Делез та Ф. Гват-тарi у сво!х працях «Капiталiзм i шизофренiя. Анти-Едип» та «Тисяча плато». В украíнськiй фшософсь-кш думцi з цього приводу заслуговують на увагу працi Л. Горбуново!, де дослiдниця зазначае, що земля - це не бездуховний економiчний простiр, не полiгон для випробовування ново! военно! технiки, не ландшафт для сощальних експериментiв, не поле застосування рiзноманiтних технологiй. Земля - основа буття у свт. Саме з цих позицш у сучаснш фiлософií вiдбуваеться перех1д до полшарадиг-мальностi при осмисленнi такого феномену як земля. Земля постае антрополопчною складовою життедiяльностi людини, соцiокультурним феноменом, складним органiзмом. Земля трансфор-муеться на пiдставi дiяльностi людини, в результат! використання людиною технологш. Вiдтепер земля уособлюе одну з форм медiа, як1 змiнюють !! ба-чення лише як природного феномену. Такий пiдхiд запропонував В. Петренко у сво!й роботi «Вщтво-рювати i трансверсувати. Фiлософська антропо-логiя медiа» [10, с. 120-121]. Уважаемо, що заснов-ником нового бачення образу землi став О. Довженко, котрий продемонстрував його у фшьмах «Земля» та «Зачарована Десна».
Технологiзацiя системи «людина - земля» при-звела до втрати в !! характеристицi таких екзистен-цiалiв, як «Земля - рщна мати», «матшка-земля», що визначали любов та повагу до землг Свого часу цi екзистенцiали стали матрицею для визначення анте!зма як одше! з важливих особливостей як свггогляду украíнцiв, так i украшсько! фшософсько! думки. Уперше до тако! характеристики звернувся Юрiй Шевельов, тдкреслюючи, що саме цей термiн визначае особливосп украшського екзи-стенцiалiзму, його витоки [13, с. 19-20]. Значения цього терм^ розкрив украшський фшософ I. Бичко. Вiн зазначив, що «анте!зм (вiд iменi античного мiфологiчного персонажу Антея, могутнiсть якого завдячуе його зв'язком з мапр'ю--землею)... у якому розкриваеться така риса як «зрощешсть», «злитiсть» людини з природою, ненькою-землею, лiрично-поетичне, тсенне переживання рвдно! при-роди» [2, с. 59].
Стан землi як соцюкультурного явища не може не викликати тривоги. «Земля тривоги нашо!» стае актуальною максимою XXI столитя. Порятунок, навiть спасiния нашо! батьшвсько! Землi - це наш громадянський обов'язок. Така усввдомлена «охо-рона» здоров'я рiдноí, близько! нашому серцю Землi батьк1в наших - це одночасно патрютичний обов'язок, а за нишшшми мiрками, навiть подвиг [1, с. 28]. Отже, людина в технолопчнш куль-турi виявляе себе як множиннiсть, до аналiзу яко! неможливо застосувати лише один методолопчний шдхвд.
Сьогоднi фiлософiя перейшла до ново!, по-стантрополопчно! епохи (Л. Горбунова), котрш
притаманна вiдмова ввд iдеï людини як вищо1 цш-носп, якою повинна керуватися культура та ци-вшзащя. Людина в умовах технологiчноï культури не дана i не задана нею, вона конституюеться i кон-струюеться через багатоварiантнiсть сво1'х практик, якими вона опановуе цю культуру, живе в нiй як у своему бутп. Людина презентуе себе як подорожу-юча культурами, використовуючи рiзноманiтнi тех-нологiï. Унаслщок чого ввдбуваеться трансфор-мацiя людини. Новi технологiчнi можливостi дiяль-носп людини створюють новi артефакти - витвори людини що увiйшли у свгг, витвори, що дшть на не1' i через неï.
Список лггератури
1. Бабаев В. М. OPA-Patrem - субоснова фшо-софи добра i свободи / В. М. Бабаев, С. М. Пазинч // Фiлософiя спiлкування. - Харшв, 2016. - № 9. -С. 22-30.
2. Бичко I. В. Украшська ментальшсть i про-блеми гуманiзацiï нацiональноï вищо1' школи / I. В. Бичко // Розбудова держави. - 1993. - № 3. - С. 58-63.
3. Гомiлко О. Сутльство знань як виклик рацюнальносп [Електронний ресурс] / Ольга Гомшко // Фiлософiя освiти. - 2015. - № 1. - С. 2636 - Режим доступу:
http://nbuv. gov.ua/UJRN/
4. Доусон К. Г. Религия и культура / К. Г. До-усон ; пер. с англ. К. Я. Кожурин. - СПб. : Алетейя, 2000. - 281с. - (Миф, религия, культура).
5. Йонас Г. Принципи вщповщальностг У по-шуках етики для технолопчно1' цившзаци = Das prsnzip: versuch einer Ethik fur die technologishe Zivilisation Йонас / Ганс Йонас ; пер. з шмец. А. Ермоленко, В. Ермоленко. - К. : Лiра, 201. - 400 с.
6. Козловски П. Культура постмодерна : [пер. с нем.] / Петер Козловски. - М. : Республика, 1997.
- 238, [1] с. - (Философия на пороге нового тысячелетия).
7. Куликова I. I. Людина в просторi часових вимiрах англомовно1' антиутопи друго1' половини ХХ сторiччя : автореф. дис. на здобуття наук. сту-пеня канд. фшол. наук : спец. 10.01.04 «Штература зарубiжних краш» / I. I. Куликова. - Дншропет-ровськ, 2015 р. - 20 с.
8. Кутырев В. А. Могущественный раб тех-носа / В. Кытырев // Человек. - 2006. - № 14. -С. 47-62.
9. Марков Б. В. Образ современности в зеркале философии [Електронный ресурс] / Б. Марков.
- Режим доступа:
https://obraz-sovremennosti-v-zerkale-filosofii.pdf //
10. Петренко Д. В. Воспроизводить и транс-версировать. Философская антропология медиа : монография / В. Д. Петренко. - Х. : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2016. - 372 с.
11. Трансгумаштаршсть як чинник розвитку сучасно1' науки i освии : «методолопчний семшар» // Фiлософiя освии. - 2011. - № 1-2. - С. 97-141.
12. Чешко В. Ф. Этика и эпистемология управляемой эволюции. Дивергенция процесса научного
познания в эпоху постмодерна / В. Ф. Чешко // Вюн. Харьшв. нац. ун-ту ш. В. Н. Каразша. Сер. : Теор1я культури i фiлософiя науки. - Х., 2006. - № 714. -С. 235-242. - (Темат. вип. „Шляхи релги в ХХ-ХХ1 ст").
13. Шерех Юрiй (Шевельов Ю). Прощания з учора («Коли ж прийде справжиiй день») / Ю. Шерех. - Мюнхен : Сучасна Укра!на, 1952. - 52 с.
14. Ямпольский М. Экран как антропологический протез [Электронный ресурс] / М. Ямпольский. - Режим доступа:
The scientific heritage No 10 (10),2017 http://roYallib.com/read/vampolskiY mihail/ekran kak antropologicheskiy protez.
15. Kurzweel Ray The Age of Spiritual Machines [Elektronic resurce] / R. Kurzweel. - Access mode :
https://www. amazon.com/Age -Spiritual-Machines-Computers-Intelligence //
16. Epstein Mikhail. Culture - Culturology -Transculture / Mikhail Epstein. After the Future: The Paradoxes of Postmodernism and Contemporary Russian Culture. - Amherst : The University of Massachusetts Press, 1995. - P. 280-306.
