CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 27 (66). 2014. № 1-2. С. 41-48.
УДК 130.3
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ПОСТАНТРОПОЛОГ1ЧНУ ЕПОХУ: ТЕХНОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
Пилипенко С.Г.
У статтг розглядаеться антрополог1чна ситуацгя, що у сучасному фшософському дискурс позначаеться як «постантрополог1чна епоха». Метою статт1 е анал1з технолог1чного аспекту зазначеног проблеми. Ключовi слова: постантрополог1чна епоха, технолог1я, б1отехнологИ, трансгуматзм, природа людини.
Початок XXI столотя ознаменувався новими факторами, яю визначають культурний ландшафт техногеннох/шформацшно! цившзаци, де людина е абсолютно вщкритою тепершньому. Як свщчить iсторiя, людство неодноразово приймало виклики самому своему юнуванню. Проте сучасна ситуащя е ушкальною, адже людська природа ще школи не вiдчувала таких «випробувань» технолопчними спокусами, якi демонструе 1й сучасна цившзащя; не зазнавала настiльки значних змш свiдомостi. На думку дослщниюв, трансформацiя нормативно-щншсно! i морально! систем найбшьше втiлюються не лише у сощальнш та духовнiй, але i технологiчнiй сферах суспiльства. Ця ситуащя свщчить про актуальнiсть аналiзу проблеми юнування людини у добу переосмислення само! ще! природи людини, добу постантропологи, де все бшьшого значення набувають технiка i наука, а не мистецтво i фiлософiя (П. Козловсью). Це пов'язано з виникненням у життi суспiльства нового феномену - техносфери, яка стае тотальним простором культури. Остання е результатом науково-техшчно! революци i вiдзначаеться появою принципово нових галузей як знання, так i практики - бютехнологи, комп'ютернi, iнформацiйнi, генно-iнженернi, космiчнi та iншi технологи. Саме технологiчний аспект зазначено! проблеми складае мету статп.
На початку XXI столiття поняття антрополопчно! катастрофи набувае особливого значення у контекст сучасних культурних трансформацш та технологiчних iнновацiй. Тому щея вичерпання i подолання людини у фшософському дискурс iнтерпретуеться як юторичний кiнець людини, постгуманiзм, трансгуманiзм тощо. Цi модифшаци корелюють iз поняттями «техногенна/шформацшна цившзащя», «постлюдство», «постантрополопчна епоха». Це пов'язано з тим, що вщбуваеться як зростання сучасного шформацшного
{ технолопчного потенщалу людства, так { збшьшення штеграци «шформацшного» { «технолопчного»; вщбуваеться !х автоном1защя вщ людини, що, на думку дослщниюв, у недалекому майбутньому може призвести до завершення людського етапу ютори. Слщ шдкреслити, що людина - ютота багатовим1рна, змша и природи е складним, суперечливим, повним драматизму процесом, що вимагае зважено! фшософсько! ощнки у практищ { теори.
Феномен переор1ентаци антропо-сощально! парадигми простежуеться у працях М. Фуко, Ж. Бодршяра, В. Стьотна, Ф. Фукуями, С. Леша, М. Епштейна, Г. Тульчинського, В. Поруса, Д. Дубровського, В. Лук'янця, О. Соболь та ш. Як в1тчизняш, так { заруб1жш автори, звертаються до проблеми юнування людини в умовах техногеннох/шформацшно! цившзаци. Водночас, провщною темою 1хшх праць е визнання необхщносп взаемоди фшософсько-антрополопчного 1 конкретного (природничо-наукового 1 гумаштарного) дискурс1в. Сучасна людина опинилася всередиш специф1чного колажу, де поеднуеться Я/1нший, модерн/постмодерн, класичшсть/некласичнють, традищя/новащя, об'ект/суб'ект, тшесне/духовне, ращональнеЛрращональне, сакральне/профанне, природне/штучне, шдивщуальне/ушверсальне, емоцшне/ращональне, реальне/в1ртуальне,
в1ртуальне/технолопчне.
Розв'язання проблем, пов'язаних 1з нов1тшми технолопями, е в багатьох аспектах похщним вщ трансформацп свщомого ставлення людини до само! технологИ, динамша та потужност яко! постшно зростають. Сучасшсть вщкривае величезш можливосп для нового антрополопчного погляду на людину { людство в цшому. Вщбуваеться становлення постантрополопчно! парадигми: вщ системносп до цшсносп культури { людського буття (С. Хорунжий, Н. Хам1тов, П. Гуревич, М. Епштейн). Постають питання щодо самовизначення людини як у теоретичному, так { в практичному вщношенш. Свого часу К. Ясперс запропонував анал1з культурного розвитку людства, видшивши чотири епохи - «Промете!вську епоху», «Великих юторичних культур древносп», «Вюьового часу» - заснований на техшко-технолопчному принцит. Виникнення принципово нових шформацшних та шших технологш, вщкриття нових джерел енерги, на думку фшософа, е характерною рисою четверто! епохи, що мютить потенщал становлення нових культур, тим самим закладаючи основи для створення другого «Вюьового часу». I завдання полягае у тому, щоб визначити ту справжню основу, яка б мала змогу подолати негативш явища сучасно! цившзаци.
Вщбуваеться створення ново! ращональносп, адже функщонатзм й ефектившсть, сщентизм { техноморф1зм, механщизм, мошзм та ращоналютичний емшризм, що виступали головними щеями модерно! культури сьогодш не вщповщають вимогам сучасносп, характеризуючи лише специф1чне цившзацшне утворення - техносферу як штучне середовище життед1яльносп. Слщ шдкреслити, що техшка ХХ ст. завдяки наущ виступае технолопею: основним завданням
сучасно! техшки е виробництво не артефактiв, а, насамперед, технологш виготовлення артефактiв. Симбiоз фундаментально! науки та науки наукомюних технологiй сьогодш знаходить втiлення у трансдисциплiнарностi теоретичного мислення, i, вiдповiдно, вимагае переосмислення традицшних констант феномену людини. Об'ективна реальшсть сьогодення е виключно технолопчною реальнiстю.
У зазначеному контекстi заслуговуе на увагу концепщя В. Стьотна, де автор на пiдставi основних положень «постнекласично!» парадигми розглядае основш критерi! трансформацi! сучасно! епохи взагалi [6, с. 5]. На думку науковця, культура е системою надбюлопчних програм людсько! життедiяльностi, якi закршлюються у рiзних видах соцiокодiв, тим самим зумовлюючи спосiб взаемодi! з навколишшм середовищем. 3i змiною цих програм вщбуваеться трансформацiя культури. Якщо ранiше прiоритетними були соцiокоди, що позначали релiкти далекого минулого, то у сучаснш культурi особливого значення набувають програми, що адресованi майбутньому, власне шноваци, котрi потенцiйно мютять новi технологi! майбутнього.
Сучаснi технологи виступають як феноменом величезних можливостей людства, так i нарiжним каменем подальшо! долi iснування людсько! культури i людства взагалi. Виникнення нових соцюкультурних практик, набуття людиною рiзноманiтних модусiв iснування в умовах сучасност пiдкреслюють тiсний взаемозв'язок стрiмких технолопчних iнновацiй i людини. На думку дослщниюв, саме вторгнення технократично! культури породжуе вiдчай i ворожить, змшюючи i саму iдентичнiсть людини. «Досягнення сучасно! медицини (протезування, генна iнженерiя, пластична хiрургiя, операцi! зi змши статi тощо) створюють ситуацiю, коли тшо перестае бути гарантом щентифшаци особистостi. Тiло з онтологiчно! сутност перетворюеться на об'ект манiпулювання, гри, у подiбнiсть костюму, який можна не лише прикрашати, але перекроювати i змiнювати. ... Ми вступаемо в еру постлюдсько! персонологi! з дуже нетривiальними наслiдками для права, етики та шших культурних практик» [9, с. 48].
Сьогодш в академiчних колах зростае защкавлешсть не лише новими технолопями, але i впливом цих технологiй на гумаштарш науки, формуючи нове поле дослщжень, що отримало назву posthhuman studies - «постлюдсью» або «постгумаштарш» дослщження. Поява нових технологiй спричинила безлiч сумнiвiв i питань, адже умови людського життя, що вже змшилися, викликали трансформацiю цiннiсно! системи.
На думку втизняного дослiдника Ю. Ротенфельда [8], гумаштарна компонента загальнолюдсько! культури не встигае за розвитком науково-технолопчно!, яка пов'язана з науковою формою мислення, фундаментальною i прикладними науками, техшкою i технологiею, у результат чого перша пiдлаштувалася тд другу, що спровокувало зневiру людей у власш сили та ди. Ця ситуацiя склалася внаслiдок виключно констатаци та вiдсутностi способiв
виршення нагальних проблем сучасносп. Автор тдкреслюе необхщшсть створення ново! науково обгрунтовано! модел! цившзаци, де головна увага повинна придшятися «високоморальним ресурсоощадним сощальним технолопям». На перший погляд, щеться про домшантшсть технократичного мислення. Проте, при бшьш уважному анатз! стае зрозумшим, що дослщник наголошуе на шновацшнш компонент! гумашзацп та гумаштаризаци сучасносп. Тобто, для подолання кризових явищ слщ звернутися до майбутнього цившзаци, ор1ентуючись, насамперед, на сустльш вщносини, що повинно мати випереджальний характер. Криза, на думку Ю. Ротенфельда, е результатом тиражування минулого, без урахування гумаштарних вимог майбутнього. Тому, визначае у тдсумку автор, необхщно подолати розкол технолопчно! 1 гумаштарно! компонент культури шляхом визнання комплементарност !хнього зв'язку. I починати це треба, насамперед, ¿з осв1ти сучасно! молодь 1деться про становлення проективно! фшософи 1 проективно! педагопки.
Технолопчна д!яльшсть людини набувае нового значення !, вщповщно, знаходить вщображення в матер1альних та щеальних результатах. Вщбуваеться перетворення людства на космопланетарну силу, що супроводжуеться збшьшенням техшчних { технолопчних можливостей людей. Як зауважив ¿з цього приводу Г. Йонас, технологИ виступають невщ'емною характеристикою д!яльносп; д!яльшсть набувае ново! конф!гураци - колективно-комулятивно! та технолопчно!, як за сво!м предметом, так { за сво!м масштабом [5, с. 251-254]. Технолопчш революци призводять до принципово! змши образу життя людини та суспшьства. Так, у другш половиш ХХ стол1ття було сформульоване питання: чи змшюе технолопя людсью цшносп чи навпаки, людсью цшносп визначають шляхи розвитку технологш?
Вплив технологИ на сучасну людину набувае шшого вщтшку, шшого значення. Повсякденна практика зазначае появу технологш у якосп етичного та естетичного явища, що пропонуе самовдосконалення людини в ус1х сферах И життед!яльносп, у тому числ1, 1 в особиспснш сфер!. Усе часпше дослщники звертаються до теми становлення нових смисл1в життя. Нов!тш технологи сьогодш виступають факторами, яю постшно впливають на людину, И звички, думки, образ життя, щеали та систему цшностей. «Ми на пороз! ново! ери - очевидного захоплюючого етапу у розвитку нашо! глобально! цившзаци, що стосуеться будь-яко! людини найближчого майбутнього, !! особистост!, дол!, тша ! - ризикнемо додати - нав!ть душ!» [7, с. 3].
Ця думка п!дкреслюе одну з щей сучасного сощально-гумаштарного дискурсу: в!дбуваеться трансформащя само! людини - становлення постлюдини, котра втшюе пров!дн! сучасн! соцюкультурш технолог!!, а не лише науков!, як здаеться на перший погляд. Вщбуваеться розширення соц!окультурних властивостей людини. Яскравий приклад появи людини нового «формату» змалював Р. Бредбер! в роман!
«451' за Фаренгейтом» у результат абсолютизаци техшчних надбань [3]. Вш описав телезалежну людину, що з'явилася у результат руйнування культури та И книжково! скарбницi. Автор переконливо доводить, що людина вже не може i не хоче жити поза техшкою. Техшка тримае людину «у полош» за екранами телевiзорiв, не дозволяе людиш бачити реальний свiт; людина юнуе як «в'язень» печери у Платона. Р. Бредберi змалював телезалежнють як наркозалежнiсть, довiв, що техшчш надбання роблять людину !хшм рабом: приголомшують, переслiдують, забирають вiльний час, вщволшають вiд реального життя, заповнюють його «шчим».
Характерною особливiстю людини початку XXI столггтя стае невизначенють. Подiбну ситуацiю, пов'язану з проблемою особистост в епоху iнтенсивного розвитку iндустрiального суспiльства на початку XX столотя, зафiксував М. Вебер у сво!й доповiдi «Наука як покликання i професiя», де зазначив драматичну ситуацiю захщноевропейсько! людини. Вiн указуе на те, що реальнють, яка вщкрилася i стала ближчою людиш, виявляеться «беззмютовною» через свою штучнють i створення технiкою. Перед людиною з'явилося нове випробування -випробування собою. Зникли гарант! i вимоги, тд загрозою опинилася цiлiснiсть само! людини внаслщок несумiсностi цiнностей [4]. Основна небезпека полягае у тому, що проблема цшност особистост може залишилися без уваги майбутньо! цившзаци, яка, на думку багатьох дослщниюв, спрямована на прискорений симбiоз з технолопями.
Постае питання природи сучасно! людини, зв'язку людини з природою i надприродним/технологiчним, питання часового фокусу людського життя, модальност людсько! активност та модальностi стосункiв мiж людьми. Людина опинилася у центрi процешв поеднання понять, настанов, цiнностей, статв поведiнки i життя, якi складаються у найнепередбачуванiшi спiввiдношення i здшснюють вплив на всi аспекти людсько! особистост, обумовлюючи трансформащю само! людини. Головну проблему сучасностi визначае питання -«Що значить бути Людиною?». Класична культура надавала вичерпну вщповщь на це питання, адже !! завданням було визначення сутнiсних характеристик само! людини. Проте, сьогодш вщбуваеться !х активне мiксування. Людина юнуе у новому культурному свт, технолопчному свiтi, i вимушена шукати основу в умовах ще! реальностi - рубiжно!, iлюзорно! (конструйовано!), позбавлено! стабшьност. Розмiрковуючи про подальшу долю людини дослщники змальовують сценарi! майбутнього: з одного боку, людину очшуе радикальна трансформащя !! органiзму, з другого боку, тотальна залежнють вiд середовища.
У цьому контекстi набувае актуальност питання, чи подолала людина стан вiчного незадоволення й екзистенцiйно! тривоги, чи прагне вона до шзнання свiту в усiх його проявах, тепер, коли отримала новi технолопчш можливостi для його змiни. Протягом уше! iсторi! людства культура намагалася виршити зазначенi
сyперечностi, вщдшяючи нaйсyттeвiшi риси людини, як тaк сaмо утворюють aнтропологiчнy структуру конкретно!' культури. Г. Фоллмер [10] системaтизyвaв типовi хaрaктеристики людини шступним чином: Homo erectus, Homo sapiens, Homo faber, Homo politicus, Homo sociologicus, Homo metaphysicus, Homo religiosus, Homo loquens, Homo grammaticus, Homo ludens, Homo symbolicus, Homo excentricus, Homo synertechnologicus. До ^eï к^^ф^ци можнa додaти тaкож Homo significans (людинa, що створюe знaки), Homo legens (людита, що читae). Проте, iснyючi визнaчення не нaдaють уявлення про людину в yмовaх технологiчноï реaльностi. Тaк, сyчaснi бiотехнологiï вiдкривaють безпрецедентнi можливостi змiни природи людини - змши нaстiльки мaсштaбноï, що виникae питaння: «Яке мaйбyтнe очiкye нaших нaщaдкiв. Людське чи постлюдське?» (Ф. Фyкyямa).
У США ще в 1990-х рр. виник рух трaнсгyмaнiзмy, що стверджyвaв iдею поeднaння проривiв у цaринi комп'ютерних i генетичних технологш з фiлософieю подолaння природних обмежень людини як смертноï iстоти. Ця пaрaдигмa зaперечye незмшнють «людського», a термiн «трaнсгyмaнiзм» змaльовye стaвлення людини до себе, де вот водночaс e сyб'eктом i об^ктом, вистyпae нaдлюдиною.
Фiлософемy шдлюдини нa почaткy ХХ столiття сформyлювaв Ф. Hiцше у прaцi «Тaк говорив Зaрaтyстрa». Сyчaсний росiйський дослщник М.М. Епштейн звертaeться до проблеми нaдлюдини у контекстi технологiчних iнновaцiй, котрi рaдикaльно змiнюють звичний людиш свiт. Дослiдник зaзнaчae, що мовa повиннa йти про розширення сaмого поняття «людське», яке долae меж сaме людського: людини як aктивного сyб'eктy. Дискурс щодо перспективи зникнення людини у мaшинно-iнформaцiйнiй цивiлiзaцiï, m думку aвторa, повинен змiститися у площину розyмiння того, що людита отримye нове, «нaдлюдське» життя у сво1х творiннях. Формyeться поняття «технолюдиш», що вимaгae осягнення людини у нaйрaдикaльнiших перетвореннях, нaвiть позa межaми бiологiчного. М.М. Епштейнa зaпитye: «Що зшчить бути людиною?». I робить таступний висновок: «Чи бути людиною - ознaчae долaти меж "людського, шдто людського"...» [11, с. 95].
Особливоï aктyaльностi нaбyвae дилемa «ети^ - технологiя», якa вже не e пш^нням лише тiлесного тa духовного yдосконaлення людини. Iдеться про втрaтy фyндaментaльних цiнностей, що познaчaeться не лише нa пaдiннi християнсько1, a й yзaгaлi людськоï морaлi. Ця ситyaцiя e нaслiдком yпровaдженя нових технологiй, що сyпроводжyeться утилгарним стaвленням до людини, втрaтою ютинного розyмiння добрa i недостaтньою вiдповiдaльнiстю 3a дiï. Ha цьому нaголошye Архieпископ Христодул у свош доповщ «Haцiонaльний i релiгiйний спaдок у звужуючомуся свт глобaлiзaцiï i нових технологш», яку вш прочитaв та Miжнaроднiй конференцiï (Афiни, 2005 рш) [1, с. 140]. У доповщ вирaжено зaнепокоeння не лише дyховенствa, a й нayковцiв, освiтян, медиюв тa iнших дiячiв нayки. Hевтiшнi пронози нaслiдкiв iнтенсивного розвитку технологш розглядaються
Ж. Дельозом, Ж. Бодрiйяром, Ф. Фукуямою та шшими сучасними фшософами. Так, Ф. Фукуяма робить висновок, що ефективний контроль над бютехнолопями навряд чи можливий, а перспективи ix подальшого регулювання украй туманш [12].
Отже, пiд впливом сучасних теxнологiй вiдбуваeться розширення буття людини; створивши техносферу людина опинилася у ситуаци самовбудовування у це техшчне середовище. 1ншими словами, спостер^аеться тенденцiя: що вищого рiвня досягае технолопя, i, вiдповiдно, пiдвищуються можливост людини та суспiльства, то гостршою стае проблема збереження само' людини. За прогнозами сучасних футуролопв, сингулярнють (вибухова точку розвитку) стане реальшстю вже до середини XXI столотя, коли людина буде другорядною у сполученш «людина - штучний штелект». У цьому контекстi набувають ново].' штерпретаци роздуми А. Швейцера щодо «благоговшня перед життям».
Висновок. На початок XXI столотя людина настшьки радикально змiнила оточуючий ii свгг, що тепер змушена змiнювати себе, щоб iснувати у цьому свт. Це свiдчить не лише про становлення нового характеру взаемин людини i св^у, але й про культурне затзнення, що втiлюеться у конфткп науково-теxнiчного прогресу та загальнолюдських цiнностей.
Вiдбуваеться перетворення ще' природи людини, ii' класичного розумiння i, насамперед, свiдомостi людини, що е наслщком iнтенсивного розвитку теxнологiй. Водночас, мова йде про новий стиль мислення, що впливае на характер ршень i породжуе новi проблеми, одшею з яких е адаптащя людини до змiн. Ця ситуащя супроводжуеться трансформацiею культурного типу людини. У зв'язку з цим виникае нагальна потреба у затвердженш нових щнностей i свiтоглядниx орiентирiв, визначенш перспектив подальшого iснування людства, котрi зазнали значних змiн. Як зазначае Ж. Бодршяр у сво'й пращ «Прозорють зла»: «Образ людини, яка вдивляеться у порожнiй екран свого телевiзора, сидячи перед ним у день страйку, коли-небудь визнають одним з найвеличшших образiв антропологи XX столггтя» [1, с. 22-23].
Список лггератури
1. Архиепископ Афинский и Всея Греции великий господин XРИСТОДУЛ. Национальное и религиозное наследие в сужающемся мире глобализации и новых технологий // Нация, религии православие и новые европейские реалии : доклады : междунар. полит. конф., (Афины, 17-19 апр. 2005 р.) - Афины, 2006. - С. 137-142.
2. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийяр ; [пер. Л. Любарская, Е. Марковская]. - М. : Добросвет, 2000. - 258 с.
3. Bradbury R. Fahrenheit 451 / Ray Bradbury - New York : Ballantine Books, 1953. Брэдбери Р. 451° за Фаренгейтом / Р. Брэдбери ; [пер. с англ.] - X. : Домино, 2008. - 272 с.
4. Вебер М. Наука как призвание и профессия / М. Вебер // Самосознание европейской культуры XX века. - М., 1991. - С. 130-149.
5. Йонас Г. Принцип вщповщальносл. У пошуках етики для технолопчно' цившзаци / Г. Йонас ; [пер. с тм.] - К. : Л1бра, 2001. - 400 с.
6. Куда идет российская культура? (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. - 2010. -№ 9. - С. 3-59.
7. Нариньяни А. С. Между эволюцией и свервысокими технологиями / А. С. Нариньяни // Вопросы философии. - 2008. - № 4. - С. 3-17.
8. Ротенфельд Ю. А. Новый подход: к философии образования и воспитания / Ю. А. Ротенфельд // Философия образования. - 2003. - № 8. - С. 23-33.
9. Тульчинский Г. Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности / Г. Л. Тульчинский // Вопр. философии. - 2009. - № 4. - С. 41-56.
10. Фоллмер Г. Теория эволюции познания: врожденные структуры познания в биологии, психологии, лингвистике, философии и теории науки [Електронный ресурс] / Герхард Фоллмер. - Режим доступа : http://www.evolkov.net/VollmerG/
11. Эпштейн М. Н. Творческое исчезновение человека. Введение в гуманологию / М. Н. Эпштейн // Философские науки. - 2009. - № 2. - С. 91-105.
12. Fukuyama F. Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnology Revolution / F. Fukuyama -New York : Farrar, Straus and Giteux, 2002.
Пилипенко С. Г. Проблема человека в постантропологическую эпоху: технологический аспект // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2014. - Т.27 (66). - № 1-2. - С. 41-48. В статье рассматривается антропологическая ситуация, обозначаемая в философском дискурсе как «постантропологическая эпоха». Целью статьи является анализ технологического аспекта указанной проблемы.
Ключевые слова: постантропологическая эпоха, технология, биотехнологии, трансгуманизм, природа человека.
Pilipenko S. G. The problem of man in the postanthropological era: the technological aspect //
Scientific Notes of Taurida National V.I. Vemadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2014.- Vol. 27 (66). - № 1-2. - P. 41-48.
The article deals with anthropological situation that in modern philosophical discourse is marked as «postantropolohichna era». The aim of the article is to analyze the technological aspects of the problem. Technological human activity takes on new meaning and, therefore, is reflected in the material and ideal results. This transformation of normative and moral values of most embodied in the social and spiritual, and technological spheres of society. This analysis determines the relevance of the problem of human existence in the night rethinking the very idea of human nature, night postantropolohiyi. It is noted that the transformation of the idea of human nature, its classical understanding, accompanied by a change of consciousness. Resulting from intensive technology. It is emphasized that this situation is accompanied by a transformation of the culture of man. It is noted that the dilemma becomes especially important «ethics -a technology» where ethics is not a matter of purely spiritual perfection of man. Keywords: postanthropological era, technology, biotechnology, transhumanism, the nature of man.
