CC BY
16
the Bologna process, which are in the internationalization of modern education and the creation of international organizations in the field of education, providing interaction of specific providers of educational services to various European countries.
Keywords: education, European educational standards, EU law, implementation, interstate European integration.
УДК 352.07:342.553(045)
С. В. Папаян
ВЗАСМОДШ М1ЖНАРОДНОГО ТА КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ПРАВА У СФЕР1 НАДАННЯ ОСВ1ТН1Х ПОСЛУГ: ПРОБЛЕМИ ТЕОР11 ТА ПРАКТИКИ
У cmammi розглядаються теоретичш та практичш проблеми взаемоди та ствв1дношення мiжнародного та конституцтного права у сферi надання освттх послуг, зроблено спробу пошуку оптимальних шляхiв iмплементацiг мiжнародно-правових стандартiв надання освтшх послуг до нацюнальног правовой системи.
Визначено, що на сьогодншнт день норми мiжнародного права мають обов'язкову юридичну силу для держав тыьки при наявностi згоди самих держав, незважаючи на те, що формально i тнують прецеденти коли норми мiжнародного права поширювалися на iншi держави без гх формальног згоди. З тшого боку, така «згода» неможлива без певног корекци нацюнального права. Однак не викликае сумтву, що процеси правовог глобалiзацiг це не тшьки взаемини права мiжнародного та нацюнального, це ще i взаемини рiзних нацюнальних правових систем.
На думку автора, в Украгни немае вибору, якщо вона бажае ттегруватись у сучасний глобальний свт та спшьний освтнт простiр, вона повинна буде допустити на свою територт його суб'ектiв. Це автоматично тягне за собою встановлення сприятливого для них правового режиму дiяльностi. 1ншими словами, глобалiзацiя в якостi принципу культурного, правового, технологiчного, фiнансово-економiчного розвитку рiзних держав стверджуе утфтащю та гармотзащю, причому не тшьки форм економiчно'г активностi, систем освти, способiв менеджменту, наукових знань, навть споживчог культури, але i права, а також державних i полтичних iнститутiв рiзних держав. Украгна на початку XXI столття стала частиною свту що стрiмко утфтуеться та гармотзуеться в правовому вiдношеннi.
Клю^о^^ слова: освтш послуги, освта, правове забезпечення, мiжнародне право, конституцтне право, iмплементацiя.
Постановка проблеми. В умовах глобалiзащi, зростання взаемодп та взаемозалежност держав на мiжнароднiй ареш та з урахуванням прагнення Украши до набуття повноправного членства в европейському пол^ико-правовому простор^ значно актуалiзуеться питання яюсного провадження освтшх послуг та приведення ix до европейських стандар^в. На сучасному етат розбудови украшсько'1' держави, запровадження правових i ринкових реформ на порядку денному стають питання перебудови юнуючо'1' системи тдготовки фаxiвцiв. В цьому контекст особливо важливою вбачаеться роль вищо'1' осв^и. Основною метою сучасно'1' вищо'1' осв^и мае стати тдготовка професiоналiв вщповщно до европейських стандартв, що вимагае докоршно'1' змши вимог до змюту та якосп осв^и, вироблення ефективного мехашзму ii нормативно-правового забезпечення.
Останшм часом процеси штеграцп змщнюють взаемодп та взаемозалежшсть нашо'1' держави з державами европейського репону в рiзниx сферах ствробггництва,
причому, в рамках як двостороншх вiдносин, так i мiждержавних штеграцшних об'еднань, чим обумовлюеться потреба сучасно'1 в^чизняно'1 науки у проведеннi комплексного науково-практичного дослщження формування правового мехашзму забезпечення европейських стандартiв в сферi надання освiтнiх послуг в Укрш'ш та пошуку практичних шляхiв його вдосконалення.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Рiзнi аспекти надання взаемоди конституцiйного та мiжнародного права у сферi надання освiтнiх послуг неодноразово розглядалися втизняними та зарубiжними авторами. Серед таких авторiв, що внесли найбшьш вагомий внесок у дослщження ще'1 проблематики, слiд вiдзначити К. В. Балабанова, М. О. Баймуратова, С. Д. Гусарева, М. В. Баглая, М. I. Матузова, Л. О. Дольникову, Д. I. Дзвшчука, К. М. Романенко та шших.
Водночас варто вщзначити, що на сучасному етат iмплементацiя мiжнародно-правових стандар^в надання осв^шх послуг потребуе ретельного науково-практичного дослщження у контексп пошуку оптимальних шляхiв адаптаци украшського законодавства до унiверсальних та европейських принцитв осв^ньо'1 полiтики та правового забезпечення дiяльностi у сферi осв^и.
Виклад основного матергалу. Ще недавно основою iнтернацiоналiзацii, зближення правових систем, в тому чист в напрямку формування единого осв^нього правового простору в Сврот, беззастережно визнавалися права людини. Завдяки iманентно властиво'1 1'м цшшсно-штегративно'1 функци права людини набули наднацюнального, iнтернацiонального характеру. 1х визнання на мiжнародному рiвнi та закршлення в нормах мiжнародного права лише посилило загальшсть i обов'язковiсть закладених в них вимог в масштабах усього св^ового спiвтовариства. З моменту мiжнародно-правового визнання прав людини як загально'1 категори, вони набули ново'1, додатково'1 якостi: вони стали мiжнародними правами людини, отримали ч^ко вираженi нормативно-правовi якостi мiжнародно-правового характеру, що сприяло, у свою чергу, формуванню мiжнародного права прав людини, мiжнародного гуманiтарного права i дозволило ретранслювати нацiональний цiннiсно-правовий потенцiал в загальносвгговому масштабi.
Принципово iнша ситуащя склалася на межi ХХ-ХХ1 ст. На змшу iнтернацiоналiзацii на основi демократичних цiнностей приходить тенденцiя глобалiзацii на основi критер11'в (принципiв) безпеки особи, суспшьства, держави [1, с. 16].
В питаннi дослiдження гармошзаци як способу взаемодii правових систем Украши та СС, в контексп конституцiоналiзацii процесу, проблемою першочергового значення е п вiдображення на рiвнi норм права, тобто закрiплення вщповщних суспiльних вiдносин в нормативно-правових актах. Важливють дослiдження цього аспекту гармошзаци насамперед полягае у тому, що за своею природою гармошзащя е процесом, який в принцит не може функщонувати поза нормативною сферою. Саме тому будь-яке дослщження гармошзаци слщ розпочинати з аналiзу нормативно-правово'1 сфери в якiй вщображена вiдповiдна категорiя.
Декларуючи тiсну ствпрацю з СС аж до можливого вступу в це iнтеграцiйне об'еднання, Укра'1'на повинна враховувати критерii, що обумовлюють як ствпрацю в рiзних сферах сустльного життя, так i ведуть до можливого вступу в СС. Очевидно, що в такому випадку слщ базуватись на документах нормативного та рекомендацшного характеру. I якщо ствпраця Украши з СС обумовлена д^чими угодами, то можливий вступ - нормативними, визначеними установчими договорами, та Копенгагенськими критерiями членства. I якщо в першому випадку мова йде про загальну вщповщшсть держави принципам демократичного врядування, то в другому - европейський законодавець вщверто ставить питання про необхщшсть приведення законодавства
держави-кандидата у вщповщшсть до законодавства СС. Як вбачаеться, здiйснити це можливо переважно шляхом гармошзаци правових систем.
Копенгагенсью, або додатковi критери членства, що були розробленi на самт Свропейсько! Ради у Копенгаген в 1993 роцi встановлюють вщповщшсть держави-кандидата вщповщним критерiям, серед яких спроможшсть держави виконувати зобов'язання, що е наслiдком членства. Такого роду спроможшсть в принцип неможлива без сприйняття та реалiзацiï необхщно! нормативно! бази. Саме тому пщготовка держави до вступ в СС, о^м усього iншого передбачае перебудову та налаштування власно! правово! системи та системи законодавства, до вимог, критерив та стандарт СС.
Таким чином, обраний Украшою курс до евроштеграци в числi необхiдних умов передбачае гармошзащю законодавства Украши та СС. Кшьюсний та якiсний об'ем тако'1' гармошзаци обумовлюеться метою та щлями Украши, що визначають певний етап сшвпращ Украши та СС. У випадку, якщо метою взаемовщносин е лише сшвпраця - тодi характер гармошзаци визначаеться вiдповiдними угодами укладеними мiж цими суб'ектами мiжнародного права. У випадку якщо Украша побажае вступу до СС, гармошзащя законодавства буде визначатись вiдповiдно до копенгагенських критерив членства та плану дш щодо Украши.
Таким чином можливо зробити висновок, що рiвень (кшьюсний та якiсний) гармошзаци визначаеться метою сшвпращ Украши та СС. Цей висновок дае змогу структурувати та класифшувати етапи нормативного вщображення гармошзаци законодавства Украши та СС, обравши в якост основного класифшатора мету сшвробггництва. Гармонiзацiя в даному випадку стае одним iз засобiв та способiв досягнення вщповщно! мети.
З огляду на такий пщхщ ми видшяемо два етапи гармошзаци законодавства Украши та СС. Суть видшення кожного з еташв полягае в тому, яким нормативним актом регулювались вщносини Украши та СС, а отже яку мету вони мали, адже саме характер укладених угод мiж Украшою та СС, визначае мету та рiвень сшвпращ, а значить i рiвень гармошзаци. З огляду на це перший етап тривав з 1994 по 2014 рш. Другий етап гармошзаци стане наслщком пщписання Угоди про асощащю. Видшення такого хронометражу пов'язане з принципово рiзним характером актсв, що регулюють вщносини мiж Украшою та СС. Якщо Угода 1994 року встановлювала 1'х самим загальним чином, то Угода 2014 року, встановлюе принципово новий рiвень вщносин -асощащю. По суп, статус Украши буде мало чим вiдрiзнятись вщ статусу скаж1мо Норвегiï, яка також не е членом СС, однак надзвичайно тюно сшвпрацюе з ним. Цю Угоду також можна розглядати як перший крок до вступу в СС, у випадку якщо Украша в майбутньому висловить таку волю. За будь-яких обставин пщписання Угоди про асощащю, означае кшькюно та якюно новий рiвень необхщно!' гармошзаци законодавств Украши та СС [2, с. 7].
У сучасному свт головним е пошук балансу мiж щнностями публiчного характеру, з одного боку, i особистими, приватними щнностями - з шшого. У формалiзованому, нормативно-правовому вираженш це проблема сшввщношення суверенно'1 державно'1 влади та свободи, яка прямо або побiчно пронизуе всю систему конституцшного регулювання, «присутня» у кожному конституцшному iнститутi, кожнiй нормi i статп конституцiï. У цьому сенсi знаходження балансу влади i свободи становить головний змют теори i практики сучасного конституцiоналiзму.
Вже тому досить гострою е проблема конкуренци конституцшних цiнностей, що лежать в основi сучасних процесiв глобалiзацiï, правового прогресу та взаемоди правових систем у сферi надання осв^шх послуг. Зокрема, ^норування багатокультурно'1 природи сучасних правових систем, 1'х нацiональних особливостей
може привести в такого роду процесах до пол^ично!', щеолопчно!', правово! експансп, що спричиняе масу проблем, пов'язаних зi взаeмодieю правових систем.
Одним словом, глобалiзацiя безпосередньо впливае на конституцшш системи сучасних держав, зумовлюе новi цiннiснi критерп !'х розвитку, модершзацп та захисту.
В останне десятил^я в самих рiзних областях наук вiдзначаеться посилення уваги до проблем, що мають глобальний характер. Це наслщок того, що хщ юторп все бiльше висувае на перший план проблеми саме такого роду. Одшею з глобальних проблем, мають юридичну природу, е проблема взаемодп права рiзних рiвнiв.
Глобалiзацiя торкнулася i сучасно'1' Украши. Якщо в соцiалiстичнi часи сприймалася в основному теорiя, а конкретний нормативно-правовий матерiал найчастiше не запозичувався або запозичувався дуже фрагментарно, то суть нишшнього перюду модершзацп права в Укршш в рацiональнiй рецепцп захiдного правового досвiду. При цьому рецепщя Украиною захiдного правового досвщу у сферi надання освiтнiх послуг здшснюеться в умовах «глобалiзащi», тобто поступового перетворення свггового простору в едину зону, де безперешкодно перемщаються капiтали, товари, послуги, вiльно поширюються ще! i пересуваються 1хш носп.
Таким чином, в Украши немае вибору, якщо вона бажае штегруватись у сучасний глобальний свгг та спшьний осв^нш простiр, вона повинна буде допустити на свою територ^ його суб'екпв. Це автоматично тягне за собою встановлення сприятливого для них правового режиму дiяльностi. 1ншими словами, глобалiзацiя в якостi принципу культурного, правового, технологичного, фiнансово-економiчного розвитку рiзних держав стверджуе унiфiкацiю та гармошзащю, причому не тiльки форм економiчноi активностi, систем освiти, способiв менеджменту, наукових знань, навiть споживчо! культури, але i права, а також державних i полiтичних шститупв рiзних держав. Укра'на на початку XXI столбя стала частиною св^у що стрiмко унiфiкуеться та гармошзуеться в правовому вiдношеннi.
Мiждержавна штегращя у сферi надання освiтнiх послуг в уах 11 проявах стала наслщком глобалiзацiй них процесiв, що розпочались на початку ХХ столбя, i вже стала своерiдним трендом початку XXI стшття. Рiзноi природи штеграцшш процеси у сферах економши, полiтики, освiти, науки, припускають об'еднання матерiальних, органiзацiйних, фiнансових, трудових, штелектуальних ресурсiв окремих кра'н для спшьного вирiшення проблем, пов'язаних з 1х функцiонуванням i розвитком. Досвiд €С найкращий тому приклад. Основу штеграцшних процесiв становлять iнтернацiоналiзацiя господарського життя, мiжнародний подiл працi, посилення взаемозв'язку i взаемозалежностi мiж окремими кранами, об'еднаннями держав, регiонами. Iнтеграцiя передбачае узгодження державних штереав на основi формування спiльного економiчного, науково-технологiчного, шформацшного простору, а також створення з щею метою рiзних мiжнародних об'еднань, оргашзацш та органiв.
Гармонiзацiя в сучасному правi являе собою процес взаемодп двох правопорядюв, результатом якого е перенесения або модифшащя норм, принцитв або iнших компонентiв одного правопорядку в шший, в нашому випадку норм европейського права в правову систему Украши. Тому першочерговим питанням при розглядi проблеми гармошзаци законодавства Украши та Свропейського Союзу е питання про визначення самого поняття «европейське право» та право Свропейського Союзу i 1'х змюту.
Думаеться, що розумшня европейського права як регионально! мiжнародно-правово! системи е найбшьш адекватним, оскiльки воно охоплюе рiзнi його складовi. Свропейське право е частиною мiжнародного права, збер^ае всi його ознаки, але в силу особливо с^мкого i продуктивного розвитку мiждержавних вiдносин на континент!
воно знайшло бiльшу монолiтнiсть, шж iншi регiональнi системи, набуло власш характеристики. Свропейське право можна було б назвати «мжнародним правом Свропи». На сучасному етапi розвитку вже сформувалися i продовжують формуватися ряд правових положень, яю роздшяються практично вама суб'ектами европейського права, ïx взаемним прагненням виробити спiльне розумiння ключових принципiв i норм. Таю принципи i норми в ïx певному розумiннi можна також позначити европейським правом, саме в такому розумшш европейське право використовуеться в цьому дослщженш. Ядром европейського права на сьогодш е право Свропейського Союзу [3, с. 68].
У контексп вивчення проблеми гармошзаци права Свропейського Союзу з законодавством окремих держав нам необхщно виокремити з корпусу норм, що складають цю правову систему, ту його частину, яка являе собою найбшьшу цшшсть, е найбшьш загальновизнаною в рамках европейського континенту, внаслщок чого утворюе джерело дослщжуваного впливу. Очевидно, що служити джерелом впливу одного правопорядку на шший може не всяка норма, а лише та, значимють i цшшсть яко! визнаеться суб'ектом i об'ектом даного процесу в xодi гармошзаци.
Пщ джерелами впливу в рамках даного дослщження розум^ться положення европейського права, що мають загальноевропейське значення, а не документи, що ïx мютять, тобто джерела права, в юридичному розумшш термшу. У силу величезного розмшття мiжнародно-правовиx акпв, ïx систематичний розгляд не представляеться можливим. Тому найбшьш важливим, на нашу думку, е визначення самих положень, що складають джерела впливу. Як буде показано нижче, таю положення мютяться, як правило, одночасно у безлiчi мiжнародниx акпв рiзноï юридичноЛ природи.
У даному контексп европейське право розглядаеться тд певним кутом зору, робиться спроба окреслити ту його частину, яка включае в себе найбшьш важливi загальноевропейсью цшносп, як вже отримали свое втшення i розвиток у законодавсга держав Захщнох Свропи та на рiвнi европейських органiзацiй, що застосовувалися протягом тривалого часу i стали, таким чином, визначеними стандартами, здатними бути об'ектом запозичення конституцшними правопорядками держав, що сшвпрацюють з СС у тш чи iншi мiрi.
З щех точки зору, як уявляеться, мають бути дослщжеш два рiвнi европейського права: конституцшш правопорядки окремих европейських держав та право Свропейського Союзу.
Зазначеш компоненти рiзноплановi: право окремих держав розглядаеться на предмет юнування европейськох конституцшнох моделi та виокремлення загальноевропейських цiнностей, що випливають з нацюнального законодавства, право Свропейського Союзу представляе на сьогодшшнш день унiкальну правову систему, що динамiчно розвиваеться. Подiбне роздiлення европейського права, природно, е умовним, але представляеться виправданим для вивчення предмета дослщження. Тим не менш, зазначеш складовi взят! не довшьно, а у вщповщносп з юнуючими у юридичнш науцi уявленнями про европейське право. Нижче буде показано, що кожна з видшених частин европейського права внесла свою важливу складову у формування системи европейських правових норм, що складають основний матерiал, використовуваний в процеа впливу на процес гармошзаци.
Даш компоненти европейського права знаходяться в тюному взаемозв'язку, точшше, виникають один з шшого. Так, Свропейський союз, створюючи власш стандарти в обласп захисту прав i свобод людини, спирався, перш за все, на стандарти Ради Свропи та практику окремих держав-члешв. Стаття 6 Договору про Свропейський Союз з урахуванням змш, внесених Люабонським договором, припускае приеднання Свропейського союзу до Конвенци. Звичайно, юнуе тюний взаемозв'язок мiж
iснуючими в Свропейському союзi стандартами i конституцшними нормами i традищями держав-членiв оргашзацп, якi також знайшли свое вiдображення в ст. 6 Договору (в редакцп Лiсабонського договору), де зазначено, що права i свободи в тому вигляд^ як вони гарантоваш Свропейською Конвенцiею про захист прав людини i основних свобод, i так, як вони виникають з конституцшних традицiй держав члешв, складають частину права Союзу.
У той же час, ушфшащя та гармошзащя наукових, культурних та осв^шх зразкiв, яку з собою принесла глобалiзацiя, аж нiяк не означае того, що осв^нш проспр, який формуеться в результатi ïï дп знаходить правову, економiчну, культурну та шшу однорiднiсть. Свiт ушфшуеться та гармонiзуеться, пiдлаштовуючись пiд певш зразки, а останнi створюються тими державами, яю прийнято називати «передовими» - в першу чергу, державами Захщно^ Свропи та ^вычно^ Америки. Саме вони проектують i втшюють в дiйснiсть «майбутне» для решти свiту, творячи технологи, задаючи стандарти надання осв^шх послуг, притаманнi розвинутш сучаснiй державi та цивiлiзованому, штегрованому у свiтовi зв'язки, вiдкритому до шновацш суспiльству.
Отже, глобалiзацiя е викликом для традицшних атрибутiв суверештету Украши та ïï державно-правовой системи. Коли на початку 90-х роюв XX стшття припинив iснувати бшолярний свiт, роздiлений на капiталiстичний i сощалютичний табiр, Украша опинилася перед вибором: штегруватися з глобальним св^ом або опинитися в становищi держави-пари, приречено'1' на замкнутiсть у власних кордонах.
На сьогодш очевидним фактом е те, що глобалiзацiя несе в собi масштабнi перетворення, в тому чист i в правовому середовищь При цьому iстотно змшюються мiсце i роль мiжнародного, наднащонального (GC) та нацiонального права в глобальному правь Одночасним з iнтернацiоналiзацiею права i розширенням масштабiв i сфер ди принципiв i норм мiжнародного та наднацiонального права стають все бiльш розмитими вiдмiнностi традицшних нащональних правових систем. Важливим джерелом права е прецедент в романо-германськш правовш амЧ. Разом з тим, права людини як вища щншсть давно вже утвердилися в якост об'екта ^д^^омльно^ захисту, кращий приклад тому - дiяльнiсть Ради Свропи та переведення Харти 2000 року в розряд установчого права СС, зпдно Люабонсько'1' угоди 2007 року [4, с. 18].
Аналiзуючи юридичну природу св^ових глобалiзацiйних процесiв, не можна не пом^ити, що на сьогодшшнш день норми мiжнародного права мають обов'язкову юридичну силу для держав тшьки при наявносп згоди самих держав, незважаючи на те, що формально i юнують прецеденти коли норми мiжнародного права поширювалися на iншi держави без ix формальной згоди. З iншого боку, така «згода» неможлива без певно^ корекци нацiонального права. Однак не викликае сумшву, що процеси правовой глобалiзацiï це не тiльки взаемини права мiжнародного та нацiонального, це ще i взаемини рiзниx нащональних правових систем. Це повинно враховуватися при розглядi процеав правовой глобалiзацiï з позици ïx впливу на норми мiжнародного i нацiонального права. При цьому, тд мiжнародним правом слщ розумiти вiдображення мiжнародниx вщносин в особливiй, специфiчнiй формi правових акпв - договорiв i угод, кодекав i статутiв, резолюци та ршень мiжнародниx органiзацiй.
Розглядаючи проблему систематизаци рiзниx складових свiтовиx глобалiзацiйниx процесiв, можна вказати на те, що, на наш погляд, правова глобалiзацiя в сферi надання осв^шх послуг методологiчно та концептуально включае в себе правову штегращю, правову iнтернацiоналiзацiю i правову iмплементацiю.
Висновок. Таким чином, у сучасних умовах потрiбно удосконалити теоретико-методологiчнi тдходи до визначення форм та наслщюв впливу полiтичниx, економiчниx, правових аспектв на процес формування в Укршш системи правового забезпечення надання осв^шх послуг, що грунтуеться на сприйнятп профiльниx
европейських стандар^в у контексп рeалiзащi Украшою функцп мiждeржавноi штеграцп.
При цьому слщ вщзначити, що глобалiзацiя несе в co6i масштабнi перетворення, в тому чист i в сфeрi надання освiтнiх послуг. При цьому ютотно змiнюються мiсцe i роль мiжнародного, наднацiонального та нащонального права в глобальному масштабi. Одночасним з iнтeрнацiоналiзацiею права i розширенням масштабiв i сфер дп принцитв i норм мiжнародного та наднащонального права стають все бiльш розмитими вщмшносп традицiйних нацiональних правових систем, а правова глобалiзацiя в сфeрi надання освiтнiх послуг, на наш погляд, методолопчно та концептуально включае в себе правову iнтeграцiю, правову iнтeрнацiоналiзацiю i правову iмплeмeнтацiю.
Список використано1 л1тератури
1. Данiлян О. Г. Пошук оптимального поеднання державного регулювання i саморегулювання ринку / О. Г. Даншян // Актуальш проблеми державного управлiння. - 2000. - № 2. - С.15-19.
2. Домаранський О. Правове забезпечення осв^и / О. Домаранський // Осв^а Украши. -2003. - № 40-41. - 3 червня. - С. 7.
3. Каленюк I. Осв^а в ринковому сeрeдовищi та нeeкономiчнi цiнностi / I. Каленюк // Економiка Украши. - 2003. - № 7. - С. 67-73.
4. Куценко В. Осв^а як фактор стабшьносп та нащонально'1' безпеки Украши / В. Куценко // Економка Украши. - 1998. - № 1. - С. 12-21.
Стаття надшшла до редакцп 10.04.2015 р.
S. V. Papayani
THE INTERACTION INTERNATIONAL AND CONSTITUTIONAL LAW IN THE PROVISION OF EDUCATIONAL SERVICES: PROBLEMS OF THEORY AND
PRACTICE
In the article the theoretical and practical problems of interaction and relationship between international and constitutional law in the provision of educational services, an attempt to search for the best ways of implementing the international legal standards for the provision of educational services in the national legal system.
Determined that today international law are legally binding for States only with the consent themselves, despite the fact that formally there are precedents where international law apply to other states without their formal consent. On the other hand, this «consent» is not possible without some correction of national law. However, there is no doubt that the processes of legal globalization is not only the relationship between international and national law, it is also a relationship between the different national legal systems. This should be taken into account when considering the legal processes of globalization from the perspective of their impact on the norms of international and national law. However, under international law should be understood as a reflection of international relations especially specific form of legal acts - treaties and agreements, codes and charters, resolutions and decisions of international organizations.
The author believes that Ukraine has no choice if it wants to integrate into the modern global world and a common educational space, it will have to admit to its territory of its subjects. This automatically entails the establishment of a favorable legal regime for their activities. In other words, globalization as the principle of cultural, legal, technological, financial and economic development of different countries according unification and harmonization, not only forms of economic activity, education systems, methods of management, scientific knowledge, even consumer culture, but also the law, and state and political institutions of different countries. Ukraine at the beginning of XXI century became part of the world that is rapidly unified and harmonized legally.
Keywords: educational services, education, legal security, international law, constitutional law, implementation.
УДК 341.2(045)
Г. G. Тихомирова
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ ОСВ1ТН1Х ПОСЛУГ В УКРАШ1
ТА GBPOnETCbKOMy СОЮЗ1: ПОР1ВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛ1З
У cmammi розглядаються проблеми правового забезпечення надання освттх послуг в Украш та Свропейському Союзь Проводиться порiвняльно-правовий аналiз загальних засад освтнього законодавства в европейських державах.
Наголошуеться, що конституци та закони держав - членив Свропейського Союзу досить повно видображають загальновизнане мижнародне визначення права на освту та базови европейськи принципи й стандарти надання освттх послуг. Водночас, освтне законодавство держав - членив СС посттно сприймае стльт стандарти, джерелом яких виступае наднациональна правотворчжть институтив СС. У контексти евроттеграцтних прагнень Украши це означае необхидтсть подальшог адаптацп нацюнальног правовой системи нашог держави до европейських правових стандартив у сфери надання ятсних освттх послуг, ривень яких задовольняе об'ективт потреби сучасного европейського суспильства.
Визначено, що послуги в европейському прави охоплюють досить широку и неодноридну область економично1 дияльности, що вимагае враховувати специфичт особливости ризних видив послуг для ефективного правового регулювання. Але необхидно видзначити, що видсутне едине визначення поняття послуги в прави СС. Також повною мирою не розкритий змжт свободи надання послуг и чтко не розмежоват сфери дИ свободи надання послуг. Також треба тдкреслити, що правове регулювання свободи надання послуг складалося, в основному, завдяки практици ССП. Суд СС видиграе виключно важливу роль в либерализацп надання послуг, зокрема - освттх послуг на европейському ринку освти. В процеси формування практики Суду СС положення ДФСС про свободу надання послуг отримали ширше тлумачення: був сформульований принцип прямоХ дП положень Договору, присвячених послугам, а також принцип заборони дискримтаци; уточнен характерт межи послуг; чткше визначет способи надання послуг. Також була уточнена сфера ди свободи надання послуг; розкритий змжт свободи надання з точки зору характеру заборонених обмежень. Не дивлячись на досить високий ривень розвитку либерализацп послуг в рамках СС, питання реализацИ свободи надання послуг не втратили своег актуальности и правове регулювання в цт области продовжуе розвиватися. Разом з тим, зазначаеться, що кожна держава Свропи обирае свий шлях розвитку конституцийного права на освиту та конкретни варианти надання якисних освитних послуг населенню.
Ключовi слова: освта, европейськи освтт стандарти, право СС, имплементация, европейська миждержавна интеграция.
Постановка проблеми. В епоху штенсивного розвитку науки та технологш, побудови яюсно нового шформацшного суспшьства, основним ресурсом, що забезпечуе прогрес виявляеться осв^ня пол^ика держави. Стратеги формування осв^шх парадигм у сучасному свгговому ствтоварисга е основним компонентом, що закладае напрями суспшьного розвитку. Осв^а належить до тих складових життя, яю визначають рiвень розвитку, пол^ичний, сощальний, економiчний та культурний iмiдж
