CC BY
8
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 343.131
В. М. Бараняк
кандидат хiмiчних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права i процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! осв^и Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
О. Д. Неамко
кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри кримшального права i процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! осв^и Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка"
ОСОБЛИВОСТ1 МЕХАН1ЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ У КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНН1
© Бараняк В. М., Неамко О. Д., 2019
Належний правовий захист у кримшальному процеа вiдiграe провiдну роль, оскiльки е надзвичайно важливим та обов'язковим елементом державного й сусшльного розвитку, виступае основою для формування демократично! правовоТ держави та громадянського суспiльства. Розбудова правовоТ держави неможлива без дотримання гарантш захисту прав людини, без забезпечення чггкого механiзму функцiонування такого специфiчного демократичного iнституту, яким е адвокатура.
Значення правових шститу^в, котрi покликан! захищати права людини, ктотно зростае у теперiшнiх умовах. 1хня дiевiсть та суспiльна вартiсть повинна розглядатися через призму Тх здатност гарантувати задекларованi та визнанi права i свободи кожноТ людини. Без створення гарантш юридичного захисту побудувати демократичне правове суспшьство неможливо.
Дуже важливо задля виконання поставлено! мети забезпечити мехашзм дiяльностi адвокатури як спещального правозахисного iнституту. Вiд ТТ розвитку великою мiрою залежить р1вень захисту людини. Усi завдання та функцн, котрi покладенi на адвокатуру, вимагають вщ неТ, щоб вона була самостшною та високопрофесiйною. Для ТТ успiшноТ дiяльностi та забезпечення громадян фаховою юридичною допомогою, а у встановлених законом окремих випадках нав1ть безоплатною, держава зобов'язуеться створити всi вiдповiднi умови.
Ключовi слова: професшшсть; дiяльнiсть; об'ект; суб'ект; права; потреби; адвокат; адвокатура; процес.
В. М. Бараняк, О. Д. Несимко
ОСОБЕННОСТИ МЕХАНИЗМА ЗАЩИТЫ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА
В УГОЛОВНОМ ПРОЦЕССЕ
Надлежащая правовая защита в уголовном процессе играет ведущую роль, поскольку является чрезвычайно важным и обязательным элементом государственного и общественного развития, основой для формирования демократического правового государства и гражданского общества. Развитие правового государства невозможно без соблюдения гарантий защиты прав человека, без обеспечения четкого механизма функционирования такого специфического демократического института, каким является адвокатура.
Значение правовых институтов, которые призваны защищать права человека, значительно возрастает в нынешних условиях. Их действенность и общественная ценность должны рассматриваться через призму их способности гарантировать задекларированные и признанные права и свободы каждого человека. Без создания гарантий юридической защиты построить демократическое правовое общество невозможно.
Очень важно для выполнения поставленной цели обеспечить механизм деятельности адвокатуры как специального правозащитного института. От ее развития в немалой степени зависит уровень защиты человека. Все задачи и функции, которые возложены на адвокатуру, требуют от нее, чтобы она была самостоятельной и высокопрофессиональной. Для ее успешной деятельности и обеспечения граждан профессиональной юридической помощью, в установленных законом отдельных случаях даже бесплатной, государство обязуется создать все соответствующие условия.
Ключевые слова: профессионализм; деятельность; объект; субъект; права; потребности; адвокат; адвокатура; процесс.
V. М. Baranyak
Lviv Polytechnic National University, Department of Criminal Law and Procedure,
Ph. D., As. Prof.
O. D. Nesimko
Lviv Polytechnic National University, Department of Civil Law and Procedure, Ph. D., Assoc. Prof.
PECULIARITIES OF THE HUMAN RIGHTS PROTECTION MECHANISM IN CRIMINAL PROCEEDINGS
Adequate legal protection in the criminal process plays a leading role, as it is an extremely important and obligatory element of state and public development, and serves as the basis for the formation of a democratic rule of law and civil society. Building a rule of law is impossible without respecting the guarantees of human rights protection, without providing a clear mechanism for the functioning of such a specific democratic institution, such as the bar.
The value of legal institutions that are called upon to protect human rights is growing significantly in the current context. Their effectiveness and social value must be viewed in the light of their ability to guarantee the declared and recognized rights and freedoms of each person. Without creating guarantees of legal protection, it is impossible to build a democratic legal society.
It is very important for the purpose of fulfilling this purpose to provide a mechanism for the activity of the Bar, as a special human rights institute. The level of human protection depends on its development. All the tasks and functions assigned to the bar require the lawyer to be independent and highly professional. For its successful activity and providing citizens with professional legal assistance, and in some cases even free of charge by law, the state is obliged to create all appropriate conditions.
Key words: professionalism; activity; object; subject; rights; needs; lawyer; advocate; process; etc.
Постановка проблеми. В pi3Hi роки окремим проблемам адвокатсько! дiяльностi та адвокатури придшяли увагу вiдомi вчеш. Проте, незважаючи на велику кшьюсть наукових до-слщжень у цш сфер^ вчеш, аналiзуючи мехашзм захисту прав людини в кримшальному прова-дженш, все бшьше розумдать глибиннють тих процешв, яю вщбуваються всередиш цього явища. Особливу увагу привертае дiяльнiсть адвоката у цих процесах.
Мета дослщження: здшснити аналiз механiзму захисту прав людини в кримiнальному провадженш.
Аналiз дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблеми зробили М. Баглай, М. Барщевський, Ю. Баскакова, О. Берладин, С. Бова, Н. Бондар, С. Братусь, О. Бугаренко, А. Вишневський, Н. Впрук, Л. Воеводин, С. Гончаренко, В. Жуйков, Б. Ебзеев, С. Калашников, Л. Лазарев, М. Лоджук, В. Лучш, М. Мiхеенко, Т. Морщакова, I. Рафальська, Ф. Рудинський, О. Святоцький, Р. Стасюк, С. Фшоненко, Д. Фюлевський, С. Шаталюк, С. Шахрай та багато шших вчених.
Виклад основного матерiалу. Устремлiння Укра!ни у европейську стльноту зобов'язуе до встановлення та дотримання свггових стандартiв европейського розвитку, декларування прав та свобод людини, формування порядку !х перевiрено! реалiзащ!, охорони i захисту. Останнiми роками змша у суспiльнiй свiдомостi дуже вплинула на потреби людини щодо дiяльностi держави, передусiм вiдповiдно до Конституцп Укра!ни, до гарантiй та забезпечення прав та свобод гро-мадян. Люди довщалися правду про порушення законiв та цiлковите свавшля, яке iснувало у радянському сустльсга, а також про порушення гарантованих Конститущею Укра!ни прав та свобод тд час кримiнального провадження, права на повагу гщносп; на приватну недоторканнiсть; на недоторканнiсть власного житла; на таемницю особистого листування, телефонних розмов чи телеграфно! та шшо! кореспонденцп; на пошану приватного та шмейного життя [1, с. 197].
Ниш громадяни прагнуть можливосп використовувати сво! права та свободи у щоденному життi та у разi притягнення чи допуску до кримшального провадження. Потрiбно зауважити, що це е природним прагненням людини - захист сво!х прав та законних штерешв, бажання домагатися створення такого суспшьства, яке було б основане на принцип справедливости та законности Наше суспiльство, в цьому плаш, теж не е винятком, а тому в ньому надано величезного значення ролi юридичного механiзму в забезпеченш конституцiйного права громадян.
З метою досягнення сформульовано! мети ми поставили завдання аналiзу чинного зако-нодавства та науково! лiтератури, щоб з'ясувати поняття та окремi складовi механiзму захисту прав людини; осмислити можливосп удосконалення зазначеного механiзму, аби його функщонування було ефективним засобом розбудови демократично!, сощально! та правово! держави.
Тлумачний словник сучасно! укра!нсько! мови наводить поняття механiзму як внутршньо! будови, системи будь-чого, поеднання сташв та процесiв, якi складають явище [2, с. 523]. Дослщ-ниця Л. Б. Тиунова вважае, що будь-який мехашзм е високооргашзованою системою i, як будь-яка система, мае будову [3, с. 12-13]. У поясненш Я. О. Мотовиловкера термш "мехашзм" визначено як сукупшсть правових прийомiв, якi стоять на сторожi захисту прав людини. На думку дослщника, потреба в такому захисп з'являеться у разi здшснення окремих правопорушень чи об'ективно-протиправних дiянь. Такi юридичнi факти спричиняють появу правоохоронного суб'ективного права, що iменоване в юридичнш науцi домаганням. Воно може бути реалiзоване у правоохоронних вщносинах, що виникають з конфлштних ситуацiй, якi заважають здшсненню регулятивних правовiдносин [4, с. 54].
З урахуванням викладеного вище О. Ф. Скакун характеризуе мехашзм реалiзацi! прав та свобод особи як певну систему засобiв та чинниюв, яю забезпечують всi потрiбнi умови поваги до прав та свобод, яю походять вщ гiдностi особи. Завданнями мехашзму реалiзацi! прав людини вка-зано: охорону, захист, поновлення порушених прав, формування правово! культури суспiльства. Головнi пiдсистеми механiзму забезпечення прав та свобод особи таю: реалiзацi!, захисту, охорони.
Мехашзм реалiзацi! основних прав людини мютить в собi заходи, якi можуть створити умови здшснення прав особи. Мехашзм охорони прав людини забезпечуе заходи з передбачення правопорушень задля утвердження правомiрно! поведшки людини. Мехашзм захисту прав людини мютить заходи, призначеш до поновлення порушених прав неправомiрними дiяннями та вщпо-вщальносп людини, що здшснила це правопорушення [5, с. 190].
Автор Ю. О. Гурджi акцентуе, що актуалiзацiя цього механiзму спричинена обставинами перешкоджання виконанню прав чи загрозою порушення. А сам захист може бути здшснений за допомогою втручання державних органiв у процес реалiзацп прав та свобод як охоронна реакщя на певний приклад вщхилення вiд правопорядку та виявлятися у застосуванш конкретно! вiдповiдальностi [6, с. 441-442].
Чинна юридична база Укра!ни говорить про владний характер мехашзму захисту прав лю-дини. Згщно зi ст. 2 КПК Укра!ни, одним iз головних завдань кримшального правосуддя е захист прав. В Конституци Укра!ни визначено, що утвердження, забезпечення i захист прав i свобод особи е основним прюритетом держави. Окремi статтi Конституцi! (32 та 55) мютять такi визначення, як "гаранти судового захисту" та "охорона прав у мiжнародних установах". Подiбнi до них визначення "надання правово! допомоги", яке е гарантованим кожнш особi, вiдповiдно до ст. 59 Конституци. Задекларувавши гарантований захист прав та свобод, Укра!на зобов'язалася через рiзнi органи державно! влади здшснювати захист цих прав та свобод. Вщповщно до цього обов'язку кожен отримав право домагатися вщ влади охорони та захисту основних прав та свобод.
Отже, на основi Конституци i кримшально-процесуальних закошв Укра!ни, помiж особою та державою мусять створитися вщповщш правовiдносини чи !х система, згiдно з якими держава пщпорядковуеться суспiльству.
Правознавцi чггко роздiляють термiни "захист" та "охорона". Науковщ Б. Ю. Тихонов та Д. М. Чечот пщ поняттям "охорона" розумiють запобiжнi заходи, яю виконують органи держави i громадсью органiзацi! для того, щоб запобкти порушенню прав громадян та усунути перешкоди, котрi суперечать здiйсненню цих прав. Захист визначають як вимушений спосiб поновлення порушеного права. Отже, охорона охоплюе заходи, якi застосовують до порушника прав, а захист - л заходи, якi використовують пiсля правопорушення з метою вщновлення порушеного права [7, с. 16; 8, с. 23].
Щд поняттям "захист прав" С. С. Алексеев розумiе державно-примусову дiяльнiсть, котра спрямована на реалiзацiю "вiдновлювальних" завдань, а саме на поновлення порушеного права i забезпечення здшснення правового обов'язку [9, с. 51]. Правознавець К. Горностай вказуе, що захист прав людини - це вщновлення або забезпечення недотриманого суб'ективного права органами або ж самим суб'ектом цього права [10, с. 51].
Автор В. Новосьолов доходить висновку, що охорона допускае попередження недотримань прав та свобод, а також !х захист. Саме поняття "захист" вужче, порiвняно з поняттям "охорона", та е його складовою [11, с. 7]. Автор М. I. Бару вважае, що поняття "захист" мютить не лише комплекс прав та обов'язюв, котрими особа надшена, вщповщно до чинних правових норм, але також реальне забезпечення цих прав на основi гарантш, котрi встановлеш законодавством. Одне i друге передбачае дiяльнiсть правозастосовних та правотворчих оргашв [12, с. 26].
Термши "охорона" та "захист" в однш площиш, бо мають единий критерш вимiру. Ним е права i свободи людини. Ми подшяемо думку В. Селiванова, котрий стверджуе, що в правовш державi охорона та захист прав, недопустимють недотримання свободи, яке визначаеться правом, е не лише !! полггико-правовими функщями, а й основною метою, котрш повинш пщпорядкову-ватися всi !! чини [13, с. 8]. Сьогодш, власне, стан здшснення, захисту та охорони, насамперед правовими засобами, прав особи виступае критерiем оцшки ступеня гуманютичносп, а також культури кожного суспшьства i кра!ни.
Нинi в карному провадженш механiзм захисту, що е пщсистемою механiзму забезпечення прав та свобод, на наш погляд, е першочерговим напрямом функцюнування правоохоронних оргашв у питанш поновлення порушених прав i неприпустимостi таких порушень та створення належних юридичних гарантш. Це пов'язано iз тим, що порушення чи обмеження суб'ектами прав i свобод людини зумовлюе потрiбний обсяг суб'ективних прав та правових шститупв, а також правових механiзмiв, котрi б створили для особи можливють захисту сво!х прав перед державою та !! органами i змусили установи, оргашзаци та пiдприемства дотримуватись вимог Конституци та закошв держави.
Перелiченi заходи захисту ставлять таке завдання: змусити зобов'язаних ошб виконати вс обов'язки, котрi поклав на них закон. Захист прав е об'ективною необхщшстю, тому що вс права,
яю надаш особистостi, але не забезпечеш вiдповiдними засобами захисту, у випадках порушення цих прав е лише декларативними правами.
Отже, забезпечення прав особи в кримшальному процес полягае у наданш конкретному суб'екту, який залучений чи допущений у певне провадження, дiевих засобiв захисту в разi порушення прав. Нам видаеться це цшком логiчним, бо про ефективне забезпечення права йдеться лише у випадку, коли юнуе продуктивний мехашзм його захисту.
Структура мехашзму захисту:
— право на захист, що виступае як передбачена у Конституцп Укра!ни можливiсть особи використати для захисту свого права ус схвалеш законом дi! чи звернутися до оргашв держав чи мiжнародних оргашв з проханням примусити зобов'язану особу до вщповщного правомiрного обов'язкового поводження. Тут маеться на увазi право на використання будь-яких передбачених законом процесуальних прав i процедур, що встановлеш для конкретно! форми захисту права; а також право оскаржити у судi ршення компетентного органу в цш справц
— форми захисту, що е комплексом особливих процедур, яю здшснюе правозастосовний орган, скажiмо, суд чи прокурор i уповноважена особа у межах судового процесу та яю скерованi на вщновлення чи пiдтвердження порушеного або оскарженого права;
— примусовi засоби захисту являють собою матерiально-правовi та процесуальш процедури та норми, що використовуе юрисдикцшний орган на вимогу уповноважено! особи для вiдновлення його порушеного чи оскарженого права [14, с. 168].
Вщомо, що в кримшальному процес мехашзм захисту конституцшного права людини мусить дiяти перманентно, бо його пасивнють чи бездiяльнiсть призводить до суспiльно небезпечних результата, що можуть проявлятися в обмеженнях та масових порушеннях основних прав та у швелюванш загальнолюдських гуманютичних вартостей, зростанш правового шгшзму, що може призвести до порушення першорядних засад законносп та рiвностi громадян перед законом, судом.
Функщя мехашзму захисту конституцшного права людини у кримшальному провадженш виявляеться у зростанш поваги до пдносп людини, збереженш !! особистого життя та здшсненш невiдкладних належних заходiв у разi порушень прав та свобод людини.
С. Шевчук, на наш погляд, достатньо справедливо зазначае, що проблеми захисту прав людини й ушфшацш укра!нсько! системи цього захисту i за формою, i за змiстом iз европейським рiвнем, хоча б стосовно мшмальних стандартiв, якi гарантуе Свропейська конвенщя захисту прав, а також Свропейський суд з прав людини, е першим европейським екзаменом на вщданють укра!нсько! юридично! елiти европейським цшностям. Вiдповiдне позитивне складання цього юпиту необхiдне для потенцiйного задоволення евроштеграцшних устремлiнь Укра!ни i !! вступу до Свропейського Союзу. Це, перш за все, необхщно укра!нському суспшьству, яке потерпае вiд того, що порушуються його права та свободи [15, с. 8].
Суб'ектами забезпечення i захисту конституцшних прав та свобод особи е цша низка державних шституцш i силових вщомств - МВС, СБУ, суди загально! юрисдикцi!, прокуратура. За сферою дп у кримiнальному провадженнi захист прав подшяють на внутрiшньодержавний, який здшснюеться за допомогою внутрiшньодержавних способiв захисту прав, i мiжнародний, який реалiзуеться згiдно iз загальновизнаними засадами i нормами, що регулюють дiлянку захисту прав европейськими оргашзащями, надiленими вщповщними функцiями.
Отож, внутрiшньодержавний захист прав, вщповщно до суб'ектiв його здшснення, подiля-еться на: прокурорський, захист конституцшних прав громадян адвокатом, захист офщшно Уповно-важеним Верховно! Ради Укра!ни i захист прав людини правозахисними органiзацiями та судовий.
Мiжнародно-правовий захист конституцiйного права людини, що було порушено тд час кримшального провадження, вiдобразився в дiяльностi Свропейського суду iз прав людини.
Щ суб'екти реалiзують, узаконюють конкретнi юридичш механiзми i процедуру захисту людини, яко! стосуеться кримiнальне провадження, на шдстав^ в обсязi, що передбачеш КПК, Конституцiею та iншими законами держави, бо !хш функцi!, повноваження, права й обов'язки шдконтрольш служшню людинi i суспiльству [16, с. 236].
Дiяльнiсть цих суб'екпв виражена в правових та оргашзацшних заходах, якi спрямоваш на:
— захист особи, !! життя, здоров'я та права, свободи i законнi iнтереси, незалежно вщ статi, мови, вiку, нацiонально! чи расово! приналежностi;
— недопущення чи припинення у сво!й роботi незаконних обмежень та порушень права, законних штереив громадян, скажiмо, звiльнення необгрунтовано заарештованого чи затриманого;
— забезпечення людиш всiх необхiдних умов для реалiзацi! свого права, свобод та законних iнтересiв;
— анулювання незаконного акту i поновлення порушеного права, свобод та штереив людини, для прикладу, ршення про порушення кримшальних справ тощо;
— компенсацiю шкоди, завдано! унаслiдок незаконного обмеження прав та свобод людини;
— притягнення особи, що визнана винною у вчиненш правопорушення, до належно! вщповщальносп.
Разом з тим, треба визначити, хто мае потребу в захисп прав i свобод у кримшальному провадженнi. На нашу думку, такими суб'ектами е:
— особи, яким безпосередньо чи опосередковано завдано шкоду злочином. Ними вважають потерпшого, цившьного позивача та !хнiх представникiв i правонаступникiв;
— суб'екти, яким було надано право захисту вщ пщозри, обвинувачення або цивiльного позову. Ними вважають обвинуваченого, пiдозрюваного, цивiльного вщповщача, пiдсудного.
Як бачимо, захисту пщпорядковаш види дiяльностi, якi не збтаються, а iнколи абсолютно протилежнi за формою та змютом — захист вщ злочину та захист вщ кримiнального переслiдування.
На основi зазначеного вище можна вважати, що об'ектом правового захисту в кримшальному провадженш е основш права людини, а суб'ектом може виступати держава або спещальш органи чи посадовi особи та сама особа.
Мехашзмом захисту прав людини у кримшальному провадженш прийнято вважати внут-ршню узгоджену структуру вщповщних оргашв, установ i посадових осiб, якi мають вплив на його хщ та наслщки, а також осiб, що допущеш чи залученi до розслiдування та розгляду кримшальних справ з метою вщновлення необгрунтовано або незаконно порушених конституцшних прав людини.
Для ефективно! роботи мехашзму та для того, щоб права особи були реалiзованi практично, а не залишились декларащею, вкрай необхщно, щоб кожен iз тих, хто бере участь у кримшальному провадженш, умiв користуватися сво!ми правами. Належш права повиннi бути забезпечеш державою i мати найвищу цшнють. Як справедливо спостерiгае I. Я. Дюрягш, право на захист е подiбним до збро!. Коли воно необхщне, то слiд умiти його використовувати [17, с. 49]. Якраз цю потребу зумовлюють поеднання прав та свобод у площиш правоохоронно! дiяльностi.
Разом iз тим мусимо зазначити, що в нашому суспшьсга виникло багато системних проблем щодо забезпечення та захисту основних прав людини та громадянина. Екс-Президент Укра!ни В. Ющенко зазначае, що область кримшально! юстицп в Укра!ш до сьогодш залишаеться певною заручницею колишньо! радянсько! карально! системи. Вона продовжуе функцюнувати як своерщ-ний мехашзм для переслiдувань, а не шститут захисту та поновлення прав людини, яю були порушенi, та стае джерелом загрозливих диктаторських тенденцш у громадянському суспшьствг
Незважаючи на велику кшьюсть державних органiв, якi покликаш забезпечувати та захищати основнi права i свободи громадянина в кримшальному провадженш, все ж певна частка населення не вважае Укра!ну такою державою, у якш належно дотримаш вс права i свободи громадян.
Це, переважно, пов'язано iз тим, що наш юторичний досвiд та практика нашого державного життя концентрувалися часпше на нерщко несправедливiй, певнш зневазi до звичайно! особи, шж на пошанi до конкретно! людини. На вщмшу вiд Укра!ни, опитування громадян, проведене у дванадцятьох державах Свропейського спiвтовариства, продемонструвало, що перше мюце за шкалою, що свщчить про довiру громадян, займае, власне, полщя - 70 %, обганяючи Свропейський Союз - 59 %. За щею шкалою: збройнi сили - 58 %, система освгги - 56 %, церква - 54 %, теле-бачення та радю - 53 %, система сощального страхування - 49 %, мюцева влада - 47 %, парламент - 43 %, преса - 38 %, профспшки - 36 %, мiжнароднi компанп - 37 % [18, с. 261—262].
Розгляд та спроба анатзу прийнятих протягом останнього часу нормативних, передуем законодавчих, постанов та акпв у галузi забезпечення конституцшних прав дае змогу переконливо стверджувати, що:
1) юльюсть юридичних акпв рiзних рiвнiв збшьшуеться, але дiевiсть органiзацiйного механiзму в галузi захисту конституцiйних прав не тдвищуеться;
2) наближення, якi простежуються у сприйнятп мiжнародних та вггчизняних пiдходiв у галузi правоустановчо! дiяльностi, переважно не порушують питань про оргашзацшний механiзм правореалiзацi!;
3) законодавча регулящя все ширше i ширше охоплюе питання конституцшних право-вщносин, але, водночас, суттево вiдстае реалiзацiйна функцiя правоохоронного органу.
Отже, мюце та роль Укра!ни у мiжнародному спiвтовариствi багато в чому залежить вщ того, чи стане укра!нська людина, а також !! права та свободи, частиною загальнонацюнально! ще! i чи буде вона здшснена, бо в XXI ст., як можемо спостертати, майбутне за тими державами, у котрих прюритетною турботою уряду е громадянин, вiдповiдне забезпечення та захист його прав та свобод. Тому в умовах сьогодення мусимо усвщомити, що захист основних прав та свобод особи е одшею iз умов та стратепею поступального розвитку нашо! держави на засадах демократа, забезпеченням гарантш, щоб суспшьство нiколи не повернулось до тоталитаризму.
Захист основних прав е ключовим фактором побудови в Укра!ш демократично! та правово! i сощально! кра!ни. Тiльки особи, що використовують вс сво! права та свободи, можуть почувати себе гщно в державу розумiти, громадянином яко! держави вони е, та бути повноправним членом громадянського суспшьства, усвщомлюючи належний, повний захист вщ всiх незаконних зазiхань.
Нинiшнi завдання держави таю:
— формування вщповщних механiзмiв захисту прав та свобод людини;
— систематизащя та покращення вщповщних закошв;
— змщнення засадничих принципiв громадянського суспшьства та державно-правово! системи;
— поглиблення практики правореалiзацi! та правотворення i здiйснення належного контролю за виконанням закошв;
— пщвищення рiвня правово! культури та правосвiдомостi усiх громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Погорецький М. А., Яновська О. Г. Адвокатура Укра!ни: пiдручник. К.: Юршком 1нтер, 2014. 368 с. 2. Великий тлумачний словник сучасно! укра!нсько! мови [уклад. i голов. ред. В. Т. Бу-сол]. К.: 1ртнь: ВТФ "Перун", 2003. 1440 с. 3. Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1991. 136 с. 4. Мотовиловкер Я. О. Теория регулятивного и охранительного права. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. 160 с. 5. Скакун О. Ф. Теорiя держави i права: пщручник. Харюв: Консум, 2001. 656 с. 6. Гурджi Ю. О. Гарантп прав особи: функцюнальна характеристика. Держава 7 право. 2006. Вип. 36. С. 440—447. 7. Тихонов Б. Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.07.01 "Теория и история государства и права". М., 1972. 16 с.
8. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 72 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2 томах. М.: Юрид. лит, 1981. Т. 1. 360 с. 10. Горностай К. Захист, охорона, гарантп прав i свобод людини i громадянина: сшввщношення понять. Держава 7 право: зб. наук. праць. Юридичт 7 полтичт науки. 2001. Вип. 12. С. 51—55. 11. Новоселов В. Способы защиты прав, свобод, гарантированных Конституцией СССР. Сов. юстиция. 1979. № 18. С. 7—9. 12. Бару М. И. Личность в социалистическом правовом государстве. Сов. государство и право. 1989. № 10. С. 26—29. 13. Селiванов В. Методолопчш проблеми запровадження конституцшних принцишв "верховенство права" i "верховенство закону". Право Украгни. 1997. № 6. С. 8—10. 14. Актуальш питання кримшального процесу Укра!ни: навч. пошб. / [С. М. Бла-жiвський, I. М. Козьяков, О.М. Толочко, С. С. Мiрошниченко, Г. П. Власова та ш.]; за заг. ред. С. М. Блажiвського. К.: Нацюнальна академiя прокуратури Укра!ни; Центр учбово! лператури,
2013. 304 с. 15. Шевчук С. Порiвняльне прецедентне право з прав людини. К.: Реферат, 2002. 344 с. 16. Адвокатура Украши: навч. noci6. / В. К. Шкарупа, А. М. Титов, Ю. Я. Кшаш; за ред. В. К. Шка-рупи. 2-ге вид., випр. К.: Знання, 2008. 398 с. 17. Дюрягин И. Я. Гражданин и закон (о защите прав и законных интересов граждан). М.: Юрид. лит., 1989. 383 с. 18. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: монографiя. Х.: Изд-во ХНУВС, 2005. 496 с.
REFERENCES
1. Advokatura Ukrayiny: pidruchnyk [Lawyer of Ukraine: a textbook / M. A. Pogoretsky, O. G. Ya-novskaya]. K.: Yurinkom Inter, 2014. 368 p. 2. Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy [uklad. i holov. red. V. T. Busol] [The Great Interpretive Dictionary of Modern Ukrainian. and heads. ed. V. T. Busol]. K.: Irpin': VTF "Perun", 2003. 1440 p. 3.Tiunova L. B. Sistemnye svjatipravovoj dejstviteUnosti [Tiunova L. B. Systemic Saints of Legal Reality]. SPb.: Izd-vo SPb. un-ta, 1991. 136 p. 4. Motovilovker Ja. O. Teorija reguljativnogo i ohraniteF nogo prava [Motovilovker Ya. O. Theory of regulatory and protective law]. Voronezh : Izd-vo Voronezh. un-ta, 1990. - 160 p. 5. Skakun O. F. Teoriya derzhavy iprava:pidruchnyk [Skakun AF Theory of state and law: a textbook]. Kharkiv: Konsum, 2001. 656 p. 6. Hurdzhi Yu. O. Harantiyi prav osoby: funktsionalna kharakterystyka. Derzhava i pravo [Gurdzhi Yu. O. Guarantees of human rights: a functional characteristic. State and Law]. 2006. Vyp. 36. pp. 440-447. 7. Tihonov B. Ju. Subektivnyeprava sovetskih grazhdan, ih ohrana i zashhita : avtoref. dis. na soiskanie nauch. stepeni kand. jurid. nauk: spec. 12.07.01 "Teorija i istorija gosudarstva i prava" [Tikhonov B. Yu. Subjective rights of Soviet citizens, their protection and protection: author. dis. for the competition degree of cand. legal Sciences: special. 12.07.01 "Theory and History of State and Law"]. M., 1972. 16 p. 8. Chechot D. M. Subektivnoepravo i formy ego zashhity [Chechot D. M. Subjective law and forms of its protection]. L.: Izd-vo Leningr. un-ta, 1968. 72 p. 9. Alekseev S. S. Obshhaja teorija prava. V 2 tomah [Alekseev S. S. General theory of law. In 2 vol.]. M.: Jurid. lit, 1981. T. 1. 360 p. 10. Hornostay K. Zakhyst, okhorona, harantiyi prav i svobod lyudyny i hromadyanyna: pivvidnoshennya ponyat. Derzhava i pravo: zbirnyk nauk. prats' Yurydychni i politychni nauky [Hornostay K. Protection, protection, guarantees of rights and freedoms of man and citizen: the relation of concepts. State and Law: Collection of Sciences. wash. Law and Political Science]. 2001. Vyp. 12. pp. 51-55. 11. Novoselov V. Sposoby zashhity prav, svobod, garantirovannyh Konstituciej SSSR. Sov. justicija [Novoselov V. Methods of protecting rights and freedoms guaranteed by the Constitution of the USSR]. 1979. No. 18. pp. 7-9. 12. Baru M. I. Lichnost v socialisticheskom pravovom gosudarstve. Sov. gosudarstvo i pravo [Baru M. I. Personality in a socialist legal state]. 1989. No. 10. pp. 26-29. 13. Selivanov V. Metodolohichni problemy zaprovadzhennya konstytutsiynykh pryntsypiv "verkhovenstvo prava" i "verkhovenstvo zakonu". Pravo Ukrayiny [Selivanov V. Methodological problems of implementation of constitutional principles of "rule of law" and "rule of law"]. 1997. vol 6. pр. 8-10. 14. AktuaVni pytannya kryminalnoho protsesu Ukrayiny: navch. posib. / [Ye. M. Blazhivs,kyy, I. M. Koz'yakov, O. M. Tolochko, S. S. Miroshnychenko, H. P. Vlasova ta in.]; za zah. red. Ye.M. Blazhivs"1 koho [Topical issues of the criminal process of Ukraine: textbook. tool]. K.: Natsional na akademiya prokuratury Ukrayiny; Tsentr uchbovoyi literatury, 2013. 304 p. 15. Shevchuk S. Porivnyal ne pretsedentne pravo z prav lyudyny [Shevchuk S. Comparative Case Law on Human Rights]. K.: Referat, 2002. 344. 16. Advokatura Ukrayiny: navch. posib. / V. K. Shkarupa, A. M. Tytov, Yu.Ya. Kinash; za red. V. K. Shkarupy [Lawyer of Ukraine: Educ.]. 2-he vyd., vypr. K.: Znannya, 2008. 398 p. 17. Djuijagin I. Ja. Grazhdanin i zakon (o zashhite prav i zakonnyh interesov grazhdan) [Djuryagin I. Ya. Citizen and the law (on protection of the rights and legitimate interests of citizens)]. M.: Jurid. lit., 1989. 383 p. 18. Martynenko O. A. Determinacija ipreduprezhdenieprestupnosti sredipersonala organov vnutrennih del Ukrainy: monografija [Martynenko O. A. Determination and Prevention of Crime among the Personnel of Internal Affairs Bodies of Ukraine]. H.: Izd-vo HNUVS, 2005. 496 p.
Дата надходження: 18.07.2019р.
