УДК 342.2
О.В. ХОМЯК, М.В. К1РЮХ1НА, Ю.В. КОШЕВА
Кременчуцький льотний коледж Нацюнального авiацiйного ушверситету
ЕКОНОМ1ЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: ТЕОРЕТИЧН1 ПИТАННЯ
Предметом до^дження в статтi е методи забезпечення прав людини. Мета роботи -визначення основних критерИв захисту сощальних прав та свобод людини i громадянина в сучасному свiтi. В статтi виршуються наступн завдання: формування принцитв права на охорону здоров'я, формування принцитв на екологiчнi права, формування принцитв права на соцiальне забезпечення. Використовуються так методи: методи анал1зу та класифiкацi'i основних видiв прав людини у сучаснт державi. Отримано наступт результати: поставлена i вирiшена проблема взаемозалежностi гiдного забезпечення й захисту прав i свобод людини та громадянина, а також 'х взаемозалежностi з економiкою кра'ни. Проаналгзован проблеми визначення сутностi i змкту економiчного забезпечення прав людини. Визначено, що реальтсть забезпечення прав людини, насамперед, залежить вiд визначення та за^плення гарантш (економiчнi, юридичт, мiжнароднi) та правозастосовно' дiяльностi держави. Обтрунтовано, що механизм забезпечення прав людини - це складна структурна система засобiв i факторiв, що гарантують необхiднi умови реалгзацИ прав людини, як походять 1з гiдностi людсько' особи i е сутнкною характеристикою природи людського сустльства. Висновки: Захист соцiальних прав та свобод людини i громадянина в сучасному свiтi - актуальна тема як для наукових дискусш, так i для розв 'язання проблем практично' дiяльностi мiжнародного спiвтовариства у зв 'язку з тим, що завдяки захисту со^альних прав та свобод створюються умови для надежного розвитку людсько'1' особистостi, що неодмтно сприяе розвитковi суспшьства, пiдвищуе авторитет влади та держави загалом. Шдвищення рiвня правово' культури i правово' свiдомостi людини i громадянина, формування поваги до закону та визначення механiзмiв захисту 'х прав, на мою думку, повинно бути прiоритетним напрямком державно' полiтики у галузi прав людини, однак цi процеси не можуть бути повнктю забезпеченi за рахунок активного впливу на них держави без вiдповiдно'i тдтримки i сприйняття 'х iнститутами громадянського суспшьства та кожним окремо взятим громадянином.
Ключовi слова: права людини, Конституцiя Укра'ни, громадянин, здоров 'я.
О.В. ХОМЯК, М.В. КИРЮХ1НА, Ю.В. КОШЕВАЯ
Кременчугский летный колледж Национального авиационного университета
ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ
Предметом исследования в статье является методы обеспечения прав человека. Цель работы -определение основных критериев защиты социальных прав и свобод человека и гражданина в современном мире. В статье решаются следующие задачи: формирование принципов права на охрану здоровья, формирования принципов на экологические права, формирования принципов права на социальное обеспечение. Используются следующие методы: методы анализа и классификации основных видов прав человека в современном государстве. Получены следующие результаты: Поставлена и решена проблема взаимозависимости достойного обеспечения и защиты прав и свобод человека и гражданина, а также их взаимозависимости с экономикой страны. Проанализированы проблемы определения сущности и содержания экономического обеспечения прав человека. Определено, что реальность обеспечения прав человека, прежде всего, зависит от определения и закрепления гарантий (экономические, юридические, международные) и правоприменительной деятельности государства. Обосновано, что механизм обеспечения прав человека - это сложная структурная система средств и факторов, гарантирующих необходимые условия реализации прав человека, которые происходят из достоинства человеческой личности и является сущностной характеристикой природы человеческого общества. Выводы: Защита социальных прав и свобод человека и гражданина в современном мире -актуальная тема как для научных дискуссий, так и для решения проблем практической деятельности международного сообщества в связи с тем, что благодаря защите социальных прав и свобод создаются условия для надлежащего развития человеческой личности, непременно способствует развитию общества, повышает авторитет власти и государства в целом. Повышение уровня правовой культуры и правового сознания человека и гражданина, формирование уважения к закону и определения механизмов защиты их прав, по моему мнению, должно быть приоритетным направлением государственной политики в области прав человека, однако эти процессы не могут быть полностью обеспечены за счет активного воздействия на них государства без соответствующей поддержки и восприятия их институтами гражданского общества и каждым отдельно взятым гражданином.
Ключевые слова: права человека; Конституция Украины; гражданин; здоровье.
O.V. KHOMYAK, M.V. KIRUKHINA, Y.V. KOSHEVA
Kremenchuk Flight College of National Aviation University
ECONOMIC SECURITY OF HUMAN RIGHTS: THEORETICAL QUESTIONS
The subject matter of the article is methods of ensuring human rights. The goal of the work is to determine the basic criteria for the protection of social rights and freedoms of a person and a citizen in the modern world. The following tasks were solved in the article: formation of the principles of the right to health care, formation of principles for environmental rights, formation of the principles of the right to social security. The following methods used are - methods of analysis and classification of the main types of human rights in the modern state. The following results were obtained - the problem of interdependence of decent support and protection of human and citizen's rights and freedoms, as well as their interdependence with the country's economy, was solved and solved. The problems of determination of the essence and content of economic provision of human rights are analyzed. It is determined that the reality of ensuring human rights, first of all, depends on the definition and consolidation of guarantees (economic, legal, international) and law enforcement activities of the state. It is substantiated that the mechanism of ensuring human rights is a complex structural system of means and factors that guarantee the necessary conditions for the realization of human rights, which derive from the dignity of the human person and are an essential characteristic of the nature of human society. Conclusions: The protection of social rights and freedoms of man and citizen in the modern world is an urgent topic both for scientific discussions and for solving problems ofpractical activity of the international community due to the fact that due to protection of social rights and freedoms conditions are created for proper the development of the human person, which inevitably contributes to the development of society, increases the authority of the authorities and the state as a whole. In my opinion, raising the level of legal culture and legal consciousness of a person and citizen, creating respect for the law and defining mechanisms for the protection of their rights, should, in my opinion, be a priority area of the state policy in the field of human rights, but these processes cannot be fully ensured due to the active influence on their state without adequate support and perception of their institutions of civil society and each individual citizen.
Keywords: Human Rights, Constitution of Ukraine, citizen, health.
Постановка проблеми
На сучасному етат розвитку Украшсько! держави i суспшьства проблема забезпечення прав i свобод особи набувае особливого значения. Суть ще! проблеми полягае у недостатньому 1хньому забезпеченш, що виявляеться як у певних складнощах в практичнш реалiзацil деяких прав i свобод, закршлених в Конституцп Украши, так i в незадовшьному сташ 1хньо1 захищеносп. 1снуючий розрив мiж проголошеними у Конституцп правами i свободами особи, а також закршленими у нш гаранпями цих прав i свобод, та повсякденною практикою 1хньо1 реалiзацil й захисту можна пояснити тим, що основш передумови ефективного забезпечення прав i свобод особи, якими е вiльне громадянське суспiльство i демократична правова соцiальна держава, ще не склалися. Спираючи на вище вказанi проблеми, вимальовуеться актуальтсть дослщження розглянуто! теми.
Аналiз останшх дослвджень i публiкацiй
У сучасному свт ступiнь забезпеченостi прав i свобод особи е важливим показником досягнутого суспiльством й державою рiвня цившзованосп [1-7].
Дослiдженню забезпеченню прав i свобод присвятили сво! працi багато вичизняних науковцiв -В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, В. В. Баштанник, I. П. Голосшченко, Р. А. Калюжний, А. М. Колодш, А. Т. Комзюк, В. В. Копейчиков, М. В. Коршенко, В. В. Маклаков, О. В. Негодченко, Н. Р. Нижник, П. М. Рабiнович, О. Ф. Фрицький, Ю. С. Шемшученко тощо. Зусиллями цих та шших учених за останш 10 рок1в в Укрш'ш сформовано нормативно-правову основу дiяльностi держави у сферi прав людини [815].
Викладення основного матерiалу дослвдження
Визнання Украши соцiальною державою (ст. 1 Конституцп Украши), а також загострення соцiальних проблем у зв'язку з переходом до ринково! економiки зумовили актуальнiсть пошуку оптимально! системи державних засобiв забезпечення соцiальних прав людини i громадянина в Укра1т.
У сучасний перiод проблема захисту прав людини вийшла за меж1 окремих держав i набула всесвггнього значення. Прийняття на свiтовому рiвнi Загально! декларацп прав людини (ООН, 1948 р.), Мiжнародного пакту про громадянсьш i полiтичнi права (ООН, 1966 p.) i Факультативних протоколiв № 1 i 2 до цього пакту, Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi та культурнi права (ООН, 1966 р.), на европейському рiвнi - Свропейсько! конвенцп про захист прав людини i основних свобод (Рада Свропи, 1950 р.) i Свропейсько! соцiальноl хартil (Рада Свропи, 1961 p., переглянута у 1996 р.) - створило потужну правову базу для визнання, дотримання i захисту прав людини у цшому свiтi.
Права людини - категорiя не бiологiчна, не фiзiологiчна, а соцiально-iсторична. Тому, навiть вживаючи щодо них такий термiн, як «природш», «природженi» права людини, йдеться саме про
сощальну сутшсть цього явища, яка полягае у визначенш мiнiмально необхiдноï частки сощальних благ, без яких людина не може нормально юнувати, i частка цих благ, як сввдчить практика, суттево вiдрiзняеться в рiзних крашах, а також стосовно рiзних категорш населения.
Конституцiя Украши встановила перелж соцiальних прав людини i громадянина: право на достатнiй життевий рiвень для себе i своеï ам' (ст. 48); право громадян на працю, належиi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеноï законом (ст. 43); на сощальний захист, що включае право на забезпечення 1'х у разi повноï, частковоï втрати працездатностi, втрати годувальника, безробитя з незалежиих вiд них обставин, а також у старост та в шших випадках, передбачених законом (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право дпей-сирп i дiтей, позбавлених батьк1вського тклування, на державне утримания та виховання (ст. 52) тощо.
Право на сощальне забезпечення (за вiком, у випадку хвороби, iнвалiдностi, втрати годувальника, для виховання дней тощо) полягае в тому, що держава гарантуе надання достатнiх коштiв громадянам, як через об'ективнi обставини повнiстю або частково втратили можливiсть працювати i отримувати винагороду за працю, а також допомоги ам'ям у зв'язку iз народжениям та вихованиям дитини. Це право закршлене у ст. 22 Загально1' декларацiï прав людини. У М1жиародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права (ст. 9) прямо встановлено право на сощальне забезпечення, у тому чи^ - сощальне страхування. Крiм того, це право закршлюе ст. 7, в якш проголошуеться право на задовшьне iснувания. Ст. 10 цього ж пакту закршлюе право ам'1' та матерi на допомогу по сощальному забезпеченню.
Конституцiя Украши визначае, що громадяни мають право на сощальний захист, що включае право на забезпечення у разi втрати працездатносп, безробитя та iнших випадках. Право на сощальний захист гарантуеться системою сощального страхування та соцiального забезпечення. Одним з видiв соцiального забезпечення е виплата пенсш, як1 повинш забезпечувати рiвень життя людей не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму. Конститущя закрiплюе право громадян на сощальний захист та встановлюе види сощального забезпечення. Зокрема, закршлюеться право на забезпечення у старосп, при втрал годувальника, у разi повно1' чи частково1' втрати працездатностi (перехiд на шватдтстъ), при тимчасовiй втратi працездатносп, а також у випадку безробитя, що сталося через незалежиi вщ громадянина причини. Основнi з них передбачае Закон Украши «Про пенсшне забезпечення» вщ 5 листопада 1991 р.: пенсп за вiком, по шватдносп, у зв'язку з втратою годувальника, за вислугу рок1в, а також сощальш пенсiï, що призначаються i виплачуються непрацездатним громадянам при вщсутносп у них права на трудову пенсiю.
Закон Украши «Про зайияпсть населения» вiд 1 березня 1991 р. визначае правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи захисту населення Украши вiд безробiття. Безробiтними визнаються працездатнi громадяни, як1 з незалежних вiд них причин не мають заробику або iнших доходiв через вщсутшсть прийиятно1' роботи, зареестрованi державною службою зайиятосп, дiйсно шукають роботу i здатш ïï виконувати.
Громадянам Украши гарантуеться право на матерiальне забезпечення при тимчасовш втратi працездатностi, на допомогу по ваптносп i пологах, при народженш дитини та по догляду за дитиною, допомогу на поховання. Сощальний захист непрацездатних громадян також здшснюеться шляхом створения спещальних державних заклад1в по догляду за непрацездатними (будинки-iнтернати для самотнiх громадян, територiальнi центри соцiального обслуговувания пенсiонерiв та iнвалiдiв тощо).
Стосовно захисту громадян, яш постраждали внаслiдок Чорнобильсько1' катастрофи, то вiн здiйснюеться шляхом пенсшного забезпечення та надання 1'м вiдповiдних компенсацiй i пiльг (Закон Украши «Про статус i сощальний захист громадян, яш постраждали внаслщок Чорнобильсько1' катастрофи» вiд 28 лютого 1991 р.).
Сощальш права громадян Украши забезпечуються системою загальнообов'язкового державного сощального страхування. Джерелом кошпв сощального страхування е переважно асигнування iз державного бюджету, страховi внески громадян, тдприемств, установ i органiзацiй. Реалiзацiя та фiнансувания iснуючоï системи сощального забезпечення населення Украши спираеться переважно на державне забезпечення i управлшня.
Право на житло закршлено ст. 47 Конституцп Украши. Вона передбачае, що кожен мешканець Украши може побудувати житло, придбати його у власшсть або взяти в оренду. Отже, обов'язок забезпечення житлом вах бажаючих на державу, на вщм^ вiд радянських часiв, вже не покладаеться. Держава зобов'язана надати житло лише громадянам, яш потребують сощального захисту. До них належать: малозабезпечеш, швалщи-ветерани вiйни, вiйськовослужбовцi, особи, що постраждали внаслщок аварй' на ЧАЕС та деяш категорiï громадян. Стосовно вах шших категорш населення держава повинна створювати умови для реалiзацiï громадянином сво1'х конституцiйних прав: сприяти розвитку ринку житла, пiдвищувати життевий рiвень сво1'х громадян шляхом проведения ефективно1' економiчноï полiтики, створювати можливосп для проведения пiдприемницькоï дiяльностi, метою яко1' е одержания
прибутку 1, як наслщок, тдвищення добробуту населения тощо.
Держава повинна також вживати р1зн1 заходи для того, щоб шхто не був примусово позбавлений житла, шакше як на шдстав1 закону за ршенням суду.
Право кожного на достатнш життевий р1вень визнаеться ст. 25 Загально! декларацп прав людини. У ст. 11 Шжнародного пакту про економ1чн1, сощальт та культурш права визнаеться, що достатнш життевий р1вень для громадянина 1 його ам'!' включае достатне харчування, одяг 1 житло, а головне - закршлюеться право кожного на неухильне полшшення умов життя. Ст. 48 Конституцп Укра!ни також закршлюе це право, але вона не мютить спещальних конституцшних гарантш та не конкретизуе його. I справд^ розумшня достатнього життевого р1вня у кожно! людини свое 1 випливае 1з власних погляд1в та уподобань. Держава повинна, напевне, у сво!й д1яльносп по забезпеченню цього права виходити з того, що повинен бути встановлений такий мшмальний р1вень зарплати, пенсп, стипендп, який би дозволяв людиш задовольнити необхвдт сощальт потреби, вщтворювати себе для нормально! продуктивно! пращ, мати впевнешсть у завтрашньому дш. Створення можливостей для реал1зацп громадянином права на достатнш життевий р1вень - основна мета сощально! функцп держави. Водночас, слщ зазначити, що соц1ально-економ1чний стан Укра!ни у сучасних умовах не дозволяе повшстю гарантувати 1 забезпечити реал1защю цього конституцшного права кожнш людиш.
Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування закршлюеться ст. 49 Конституцп Укра!ни. Воно е продовженням та детал1зац1ею ст. 12 М1жнародного пакту про економ1чш, сощальт та культурн права, де зазначаеться, що кожна людина мае право на найвищий досяжний р1вень ф1зичного та психолог1чного здоров'я. В Укра!ш це право знайшло закршлення в «Основах законодавства Укра!ни про охорону здоров'я», де передбачаеться певний життевий р1вень, включаючи !жу, одяг, житло, медичний догляд 1 сощальне обслуговування та забезпечення, здоров1 та безпечш умови прац1, побуту та вщпочинку, квал1ф1ковану медико-сан1тарну допомогу тощо.
Право на охорону здоров'я та медичну допомогу зпдно з чинним законодавством мае комплексний характер 1 передбачае:
- життевий р1вень, включаючи !жу, одяг, житло, медичний догляд та сощальне обслуговування 1 забезпечення, яш е необхщними для тдтримання здоров'я людини;
- безпечне для життя 1 здоров'я людини довшлля та саштарно-ешдем1чне благополуччя територ1! 1 населеного пункту, де вона проживае;
- безпечш 1 здоров1 умови пращ, навчання, побуту та вщпочинку;
- квал1ф1ковану медико-сан1тарну допомогу, включаючи вшьний виб1р л1каря 1 закладу охорони здоров'я;
- достов1рну та своечасну 1нформац1ю про стан свого здоров'я 1 здоров'я населення, включаючи 1снуюч1 1 можлив1 фактори ризику та !х ступ1нь;
- участь в обговоренш проект1в законодавчих акпв та управл1нн1 охороною здоров'я, проведенш громадсько! експертизи з цих питань,
- правовий захист в1д будь-яких незаконних форм дискрим1нац1!', пов'язаних з1 станом здоров'я, в1дшкодування запод1яно! здоров'ю шкоди та оскарження неправом1рних ршень 1 д1й прац1вник1в, заклад1в та оргашв охорони здоров'я;
- можлив1сть проведення незалежно! медично! експертизи у раз1 незгоди громадянина з висновками державно! медично! експертизи, застосування до нього заход1в примусового л1кування та в шших випадках, коли д1ями прац1вник1в охорони здоров'я можуть бути порушен! загальновизнаш права людини тощо. Зазначимо, що в кра!нах Свропи !снують законодавч! акти, як1 регулюють права та обов'язки л!кар!в, пащенпв, представник1в державних структур у галуз! генно! !нженер!!, репродуктивно! медицини, лжування СН1Ду, трансплантолог!!. Ставши членом Ради Свропи, Укра!на також зобов'язалась виконувати вимоги та рекомендац!! ц!е! шституцп, як1 стосуються прав та свобод пащенпв, етичного аспекту проведення медичних експеримент!в тощо.
Охорона здоров'я в Укра!ш забезпечуеться державним фiнансуваниям вщповщних програм, створенням умов для ефективно! i доступно! для всiх громадян медично! допомоги. Державнi, комерцiйнi, громадсьш або iншi установи, органiзацi!, шдприемства, посадовi особи та громадяни зобов'язаш забезпечити прiоритетнiсть охорони здоров'я у власнш дiяльностi, не завдавати шкоди здоров'ю населення i окремих оаб, у межах свое! компетенцi! надавати допомогу хворим, iнвалiдам та потерпшим вiд нещасних випадк1в, сприяти пращвникам органiв i закладiв охорони здоров'я в !х дiяльностi тощо. Крiм законодавчого регулювання, охорона здоров'я забезпечуеться державним фшансуванням вiдповiдних соцiально-економiчних, медико-саштарних i оздоровчо-профiлактичних програм. До обов'язшв держави належить створення умов для ефективного i доступного для вах громадян медичного обслуговування, сприяння розвитку лжувальних закладiв усiх форм власносп. Медична допомога у державних та комунальних закладах охорони здоров'я надаеться безоплатно, а мережа таких закладiв не повинна скорочуватись.
Разом з тим, як сввдчать статистичш даш, мониторинг звернень до Уповноваженого з прав людини, стан здоров'я населения Украши попршуеться. Його сучасний рiвень безпосередньо пов'язаний з вкрай низьким матерiальним становищем бiльшостi людей, незадовшьними умовами працi й побуту, неяшсним, незбалансованим харчуванням, нездоровим способом життя, слабким розвитком фiзичноï культури, поширенням шк1дливих звичок (палiння, алкоголiзм, наркомашя i токсикоманiя), використанням застарiлих, еколопчно небезпечних технологiй на виробництвi, браком ефективних засобiв знешкодження шк1дливих речовин i захисту вщ них, техногенним забрудненням навколишнього середовища, а також труднощами адаптацiï людей до нових соцiально-економiчних умов.
Водночас, за оцшками фахiвцiв, потреби населення у медичних послугах задовольняються лише на 30 %. Не виконуються у повному обсязi нацiональнi програми у галузi охорони здоров'я. Недосконалiсть механiзмiв контролю за дотриманням прав людини в галузi охорони здоров'я, юридична безвщповщальшсть багатьох медичних працiвникiв унеможливлюють належний захист прав пацieитiв. Вiдсутнiсть шформацп про досвiд iнших краш у виршенш питань захисту прав пащенпв та лiкарiв, необiзнанiсть населення Украши щодо сво1х прав та свобод у сферi медицини створюють тдстави для зловживання основними правами пащенпв, як1 передбачаються Лiсабонською декларацiею та Свропейською декларацiею прав пацiента.
У комплекс заходiв охорони здоров'я особливе мюце займае державне забезпечення санггарно-епiдемiчного благополуччя. Воно здiйснюеться шляхом впровадження i забезпечення дотримання саштарно-ппешчних i санiтарно-протиепiдемiчних правил та норм, здшснення комплексу спецiальних заходiв та оргашзацп державного санiтарного нагляду. Держава дбае про розвиток фiзичних, морально-вольових та iнтелектуальних здiбностей людини.
Право на життя людини в сприятливих умовах вперше офiцiйно було визнано у Стокгольмсьшй декларацiï Конференцп ООН з охорони навколишнього природного середовища вщ 16 червня 1972 р. Там було визначено, що люди мають фундаментальне право на вшьш, яшсш та адекватнi умови життя в навколишньому середовищi, яшсть якого дае змогу вести пдне та благополучне життя. Таке формулювання було прийнято i Конституцiею СРСР 1977 р. i Конститущею Украши 1996 р., у ст. 50 яко1' визначено, що кожен мае право на безпечне для життя i здоров'я довшлля та на вщшкодування завданоï порушенням цього права шкоди. Кожному гарантуеться право вшьного доступу до шформацп про стан довшлля, про яшсть харчових продукпв та предмепв побуту, а також право на ïï поширення. Ц положення знайшли свое закрiплення та деталiзацiю у низцi нормативних актив Украши.
Основоположнi принципи дiяльностi держави щодо стимулювання ефективного природокористування, охорони довшлля та забезпечення еколопчно1' безпеки для життя i здоров'я людини закршлеш в Конституцп Украши. Вщповщно до них держава бере на себе вщповщальтсть перед громадянином за здшснення природоохоронних функцiй та тдтримання екологiчноï рiвноваги на територiï Украши. Ст. 50 i 66 Основного Закону Украши не тшьки гарантують право кожного на безпечне для життя i здоров'я довшлля, а й передбачають вщшкодування завдано1' порушенням його права шкоди.
Право громадян Украши на безпечне для життя i здоров'я довшлля поряд з Конститущею закршлено у кодексах Украши: Земельному, Люовому, Про надра, Водному, а також у законах Украши «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповщний фонд Украши», «Про забезпечення саштарного та епiдемiчного благополуччя населення», «Про охорону атмосферного повиря», «Про використання ядерно1' енергп та радiацiйну безпеку», «Про екологiчну експертизу», «Про вщходи», та iнших нормативних актах, розроблених на mдставi вимог Основного Закону.
Украша е стороною понад 30 мiжнародних природоохоронних конвенцiй глобального та регюнального значення, зокрема Конвенцiï про водно -болотш упддя, що мають мiжнародне значення насамперед як середовища юнування водоплавних птахiв (1971 р.), Конвенцп про охорону всесвiтньоï культурно1' i природно1' спадщини (1972 р.), Конвенцп про охорону дико1' флори та фауни i природних середовищ 1'х iснування в Gвропi (1979 р.), Конвенцп про збереження м^уючих видiв диких тварин (1979 р.), Вщенсько1' конвенцiï про охорону озонового шару (1985 р.), Конвенцп про захист Чорного моря вщ забруднення (1992 р.), Конвенцп про охорону та використання транскордонних водотошв та мiжнародних озер (1992 р.), Конвенцп про охорону бюлопчного рiзноманiття (1992 р.), Конвенцп про ядерну безпеку (1994 р.), Конвенцп про доступ до шформацп, участь громадськосп у процеа прийняття рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довшлля (1999 р.). Мiжнароднi документи з питань екологп покладають на У кра1'ну додатковi зобов'язання щодо збереження навколишнього природного середовища та забезпечення еколопчних прав громадян.
Важливим завданням екологiчноï полiтики держави щодо забезпечення права кожного на безпечне для життя i здоров'я довшлля е збереження безпечного для юнування живо1' i неживо1' природи навколишнього середовища, захисту життя i здоров'я населення вщ негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармоншно1' взаемодп суспiльства i природи, охорону, ращональне використання i вщтворення природних ресурсiв.
Серед гарантш екологiчниx прав громадян чинним законодавством передбачено проведення широкомасштабна держaвниx зaxодiв щодо пiдтримaиия, вiдновления i полшшення стaнy безпечного для життя i здоров'я людини довшлля, здiйснення державного та громадського контролю за дотриманням зaконодaвчиx aктiв про оxоронy навколишнього природного середовища, yчaсть y цш дiяльностi громaдськиx об'eднaнь та громадян. Обов'язком мшстерств, вiдомств, пiдприeмств, yстaнов i оргaнiзaцiй e здiйснення теxнiчниx та iншиx зaxодiв для запобтання шкодливому впливу господарсько1' та шшо1' дiяльностi на нaвколишнe природне середовище, виконання екологiчниx вимог при плануванш, розмiщеннi продyктивниx сил, бyдiвництвi та експлуатацп нaродногосподaрськиx об'eктiв. Чинним законодавством установлено меxaнiзм компенсaцiï шкоди, зaподiяноï здоров'ю i майну громадян внаслщок порушення законодавства про оxоронy навколишнього природного середовища та вщповщальносп за його порушення, а будь-яка дiяльнiсть, що перешкоджae здiйсненню права громадян на безпечне для життя i здоров'я довшлля, заборонена. Основш засади державно1' еколопчно1' полiтики отримали подальший розвиток у програмному докyментi - «Основш напрями державно1' полiтики Украши в гaлyзi оxорони навколишнього природного середовища, використання природниx ресyрсiв та забезпечення еколопчно1' безпеки», сxвaленомy Верxовною Радою Украши 5 березня 1998 р.
За рiвнем використання нaйвaжливiшиx природниx ресyрсiв Украша належить до краш свiтy, для якиx xaрaктерне надзвичайно широке та екологiчно незбалансоване залучення ïx до господарського обороту. На жаль, ще й дос в Украш перевaжae екстенсивний тип розвитку економши, що об'eктивно веде до неращонального природокористування. За цж умов нaвiть значний спад промислового виробництва внaслiдок системно1' економiчноï кризи не призвiв до сyттeвого зменшення навантаження на природне середовище. Не вщповщають потребам сьогодення темпи запровадження енерго- та ресyрсозберiгaючиx теxнологiй та yтилiзaцiï вiдxодiв. Економiчнi меxaнiзми рaцiонaлiзaцiï природокористування та реaлiзaцiï природооxоронниx зaxодiв або не спрацьовують, або перебувають у зародковому стaнi.
Загальна декларащя прав людини (ст. 16) та Miжнaродний пакт про громадянськ та полггичш права (ст. 23) визначають право чоловiкa i ж1нки одружуватися та засновувати смiю. При цьому нaголошyeться на рiвностi чоловiкa i жшки як при yклaдaннi шлюбу, так i при його розiрвaннi. Кожен шлюб не може бути укладений без вiльноï та цшковитш згоди тиx, що одружуються. Miжнaроднi акти визнають сiм'ю природним та основним осередком суспшьства, який мae право на зaxист з боку суспшьства i держави. Ст. 10 Miжнaродного пакту про економiчнi сощальш та культурш права визнaчae, що ам'1' повиннi надаватися, по можливосп, якомога ширша оxоронa i допомога, особливо при ïï yтвореннi, i коли на ïï вшповшальносп лежить турбота про несaмостiйниx дiтей та ïx виxовaння. Особливоï' оxорони потребують материнство та дитинство. Так, матерям повинна надаватись допомога упродовж певного перюду до i пiсля полопв, а дiти i пiдлiтки мають бути зaxищенi вiд експлуатацп.
Конститущя Укрaïни у ст. 51 зaбезпечye aнaлогiчнi гaрaнтiï при створеннi ам% материнства та дитинства, та поклaдae вiдповiднi обов'язки. Так, батьки зобов'язаш утримувати дiтей до ïx повнолггтя, а неповнолiтнi дiти зобов'язaнi шклуватися про своï'x непрaцездaтниx батьк1в. У ст. 16 Конституцп Украши на державу поклaдaeться обов'язок щодо збереження генофонду украшського народу. Вшповшно держава повинна створити сприятливi умови для материнства та батьшвства, забезпечувати оxоронy прав мaтерi та батька, мaтерiaльно та морально зaоxочyвaти та тдтримувати материнство та батьк1вство. Однак рiвень економiчного розвитку крaïни не дозволж говорити про ефективнi економiчнi меxaнiзми такого мaтерiaльного зaоxочения та тдтримки.
Висновки
Таким чином, зaxист сощальнт прав та свобод людини i громадянина в сучасному свт -актуальна тема як для науковт дискусш, так i для розв'язання проблем прaктичноï дiяльностi мiжиaродного ствтовариства у зв'язку з тим, що завдяки зaxистy соцiaльниx прав та свобод створюються умови для належного розвитку людсь^' особистостi, що неодмшно сприяe розвитковi сyспiльствa, пiдвищye авторитет влади та держави загалом.
Шдвищення рiвия прaвовоï' культури i прaвовоï свiдомостi людини i громадянина, формування поваги до закону та визначення меxaнiзмiв зaxистy ïx прав, на мою думку, повинно бути прюритетним напрямком держaвноï' полiтики у гaлyзi прав людини, однак цi процеси не можуть бути повнiстю забезпечеш за рaxyнок активного впливу на нт держави без вiдповiдноï тдтримки i сприйняття ïx iнститyтaми громадянського сyспiльствa та кожним окремо взятим громадянином [16].
Список викориcтaноï лiтерaтури
1. Fontanel J., Corvaisier-Drouart B. For a General Concept of Economic and Human Security.
Contributions to Conflict Management, Peace Economics and Development. 2014. Vol. 23. Pp. 75-96.
2. Boshkoska M. Social and economic aspects of the human security concept. Ekonomski horizonti. 2017.
Vol. 19. Sveska 1. Pp. 61-74.
3. Glasius M. Human Security: from Paradigm Shift to Operationalisation: Job Description for a Human Security Worker. Security Dialogue. 2008. Vol. 39 (1). Pp. 31-54.
4. Stewart F. Development and Security. 2004. Conflict, Security & Development. Vol. 4. Issue 3. Pp. 261-288.
5. Estrada-Tanck D. Human Security and Human Rights under International Law. 2016. Oxford, Hart Publishing. 360 p.
6. Estrada-Tanck D. Human Security and Human Rights under International Law: The Protections Offered to Persons Confronting Structural Vulnerability. Journal of Conflict and Security Law. 2017. Vol. 22. Issue 3. Pp. 553-556.
7. Kokabisaghi F. Assessment of the Effects of Economic Sanctions on Iranians' Right to Health by Using Human Rights Impact Assessment Tool: A Systematic Review. International Journal of Health Policy and Management. 2018. Vol. 7. Issue 5. Pp. 374-393.
8. Нелша Н. Проблеми визначення конституцшно--правового статусу украшського народу. Юридична Украша. Конституцшне право. 2013. № 1. С. 29-33.
9. Кожан В. В. Класифжащя особистт прав людини. Науковий вюник Ужгородського Нацюнального ушверситету. 2015. Вип. 35. Ч. 1. Т. 1. С. 24-27.
10. Кожан В. В. Щодо питання про поняття особистт прав людини. Право i суспшьство. 2015. № 6 (3). С. 19-22.
11. Полшська Д. О. Толкачова I. А. Деяш аспекти правового меxaнiзмy забезпечення прав i свобод людини органами Нацюнально1' полщп Украши. Юридичний вюник. 2017. № 3 (44). С. 70-74.
12. Ювалов С. В. Деяш аспекти судового зaxистy прав людини в Украш в eвропейськомy вимiрi. Актуальш проблеми полггики. 2011. Вип. 34. С. 3-9.
13. Лисенков О. С. Основш методи i принципи штерпретацп £вропейсько1' Конвенцп про зaxист прав i основнт свобод людини 1950 року в судовш практищ Свропейського Суду з прав людини. Науково-практичний коментар. 2012. № 4. С. 124.
14. Рабшович П. М. Основоположш права людини: сощально-антропна сутшсть, змютова класифжащя. Право Украши. 2014. № 2. С. 18-23.
15. Ярошевська Т. Становлення i розвиток прав людини в Украш та в окремт шоземнт ^aïrax. Право Украши. 2014. № 11. С. 84-89.
16. Ковшько Д. В. Поняття за змют конституцшного забезпечення прав людини i громадянина в Украшг 2011. Юридичний вюник. № 2(19). С. 47-51.