CC BY
8
УДК 340:12
Тарас Дашо
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка",
tyd@kodary.com
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСП1ЛЬСТВО ЯК Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА КАТЕГОР1Я: П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ
© Дашо Т., 2019
Визначено основш пiдходи до розумiння громадянського суспiльства як фшо-софсько-правовоТ категорн, котрi дали змогу показати плюр^зм щеТ дефшщн. Про-аналiзовано концептуальш основи громадянського суспiльства в кторн фшософсько-правового дискурсу. Обгрунтовано положення про те, що iнварiантним змктом концепту громадянського суспiльства залишались щеТ свободи, рiвностi, справедливостi, суспiльнi щнносл та чесноти. Наголошено, що сучасне громадянське суспiльство виступае гарантом демократизацн та потребуе належного правового забезпечення у контекст глобалiзацiйних виклик1в.
Ключовi слова: громадянське суспiльство: фiлософсько-правова категорiя; держава; громадянин; суспiльнi щнносл; свобода; приватна власнiсть; справедливiсть; рiвнiсть.
Тарас Дашо
ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО КАК ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВАЯ КАТЕГОРИЯ: ПОДХОДЫ К ПОНИМАНИЮ
Определены основные подходы к пониманию гражданского общества как фило-софско-правовой категории, которые позволили показать плюрализм этой дефиниции. Проанализированы концептуальные основы гражданского общества в истории философско-правового дискурса. Обосновано положение о том, что инвариантным содержанием концепта гражданского общества оставались идеи свободы, равенства, справедливости, общественные ценности и добродетели. Отмечено, что современное гражданское общество выступает гарантом демократизации и требует надлежащего правового обеспечения в контексте глобализационных вызовов.
Ключевые слова: гражданское общество: философско-правовая категория; государство; гражданин; общественные ценности; свобода; частная собственность; справедливость; равенство.
Taras Dasho
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph. D.
THE CIVIL SOCIETY AS A PHILOSOPHICAL AND LEGAL CATEGORY:
APPROACHES TO UNDERSTANDING
The article identifies the main approaches to understanding civil society as a philosophical and legal category, which allowed to show pluralism of this definition. The author analyzes the conceptual foundations of civil society in the history of philosophical and
legal discourse. It is substantiated that the invariant content of the concept of civil society remained the ideas of freedom, equality, justice, social values and virtues. It is emphasized that modern civil society is a guarantee of democratization and needs proper legal support in the context of globalization challenges.
Key words: civil society: philosophical and legal category; state; citizen; social values; freedom; private property; justice; equality.
Постановка проблеми. Упродовж усього юторичного розвитку громадянське сустльство е одтею з найскладтших фшософсько-правових категорш наукового дискурсу. Плюралiзм пiдходiв до розумiння означено! дефшщи визначаеться як повним протиставленням (антитезою), так i ототожненням. Зокрема, громадянське сустльство часто розглядають як взаемодоповнення держави, зводять до економiчних вщносин або ж наполягають на доконечносп покращення усiх неринкових аспектiв сощуму. Вiдтак, дедалi частiше наголошують на необхщносп правового осмислення iнституту громадянського суспшьства у контекстi глобалiзацiйних виклиюв, з'ясування його вагомостi у поступальному цившзацшному розвитку. У зв'язку з цим актуалiзуеться питання аналiзу основних пiдходiв до розумiння громадянського суспшьства як фшософсько-правово! категори.
Аналiз дослщження проблеми. Кожна iсторична епоха виробляе власне розумшня громадянського суспшьства, зокрема основш домiнанти стосовно останнього, вщ античностi й до середини Х1Х ст., окреслено у трактатах Цицерона, Арютотеля, Августина Блаженного, Т. Ак-вiнського, Н. Макiавеллi, Г. Грощя, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Л. де Монтеск'е, Т. Пейна, А. Фер-гюсона, I. Канта, Г. Гегеля, П. А. Голбаха, А. де Токвшя та шших знаних мислителiв. У новггньому перiодi проблема громадянського суспiльства активно дослщжували як зарубiжнi, так й украшсью вченi, зокрема: Дж. Александер, К. Джон, Е. Геллнер, Н. Розенблюм, О. Данильян, М. Зашч-ковський, А. Карась, В. Ковальчук, А. Колодш, П. Рабшович, I. Софшська, Ю. Узун, О. Чувар-динський, Г. Щедрова та ш. Втiм, до сьогоднi залишаеться недостатньо дослщженим розвиток й формулювання основних пiдходiв щодо концептуального розумiння громадянського суспшьства як фшософсько-правово! категори.
Мета статт - визначити та проаналiзувати основнi пiдходи щодо концептуального розумшня громадянського суспшьства як фшософсько-правово! категори.
Виклад основного матерiалу. Громадянське сустльство вперше осмислено в iсторичних, фшософських, полiтичних й правових трактатах давтх грецьких та римських мислителiв. Цицерон вживае термш "громадянське сустльство" для позначення республши або мiста, позаяк, на його переконання, вони об'еднат единим законом. "Закон - це особливий полггичний, сощальний зв'я-зок", себто закон - це початок, який еднае громадянське сустльство [1, р. 32]. Вщтак, для Цицерона громадянське сустльство е полггично та юридично оргатзованою системою, на вщмшу вiд суспiльства людства як такого [1, р. 249].
Давньогрецький фшософ Арютотель зауважуе, що перед тим як аналiзувати феномен держави, доцшьно визначити поняття громадянина, позаяк держава е сукуптстю громадян (гро-мадянським суспшьством). Справдешне громадянство, а вщтак, i створене з громадян ствто-вариство, е лише там, де верховна влада дiе лише в штересах загального блага, а в особi гро-мадянина поеднуеться владарювання й свобода. Мислитель переконаний, що найкращим полiтичним i суспшьним ладом е полiтiя, едина ютинно "правильна держава". Разом з тим утво-рення спiльноти у формi держави потребуе солiдарно! едностi народу, бо "коли народ об'еднаний в одне, вш ... вкут з рештою (кращих) дае зиск держав^.." [1, с. 239].
В епоху Середньовiччя iдею громадянського суспiльства розвинено в трактатах Томи Ак-вшського та Августина Блаженного. Останнiй у творi "Град Божий" аналiзуе державу як обов'язковий шструмент примусу, аргументуючи такий тдхщ тим, що вщ природи людина схильна
до зла, е ^ховною. На переконання Августина Блаженного, держава не втшюе справедливють, упм, покращення !! сощально! природи евентуальне через християнiзацiю державщв для досяг-нення солiдарного буття з yсiма людьми. Свободу Августин тлумачить "як початок та основу само! людини й джерело блага в сощуш" [3, с. 118]. 3i свого боку, Тома Аквшський окреслюе два типи сyспiльних об'еднань: в державi та у Церкв^ вважае, що влада короля божественна, проте це не торкаеться !! здобуття та користування, якi можуть бути противними Божш волi. Первинним джерелом влади, яку здобувае одна або кшька оаб, е впорядкована спшьтсть людей, себто гро-мадянське сустльство. Тому влада правителя не безмежна, вона лiмiтована певними законами, як допомагають досягненню загального блага. Мислитель зауважуе, що правителе побоюючись важких для себе наслiдкiв, змушеш враховувати волю народу [4, с. 212-213].
Зважаючи на це, можемо стверджувати, що релшйне свiтосприйняття вщграло значну роль у розвитку ще! громадянського сyспiльства. Розмежувавши душу та тшо, середньовiчна людина поеднала !! iз пошуком Абсолюту як домшанти розyмностi та справедливостi в реальнш дiйсностi. Саме з появою суб'ективно! самосвiдомостi виник взаемозв'язок "Я - Абсолют". Як результат, осмисливши власну "самють", людина зосталася наодинцi зi собою, що зумовило !й свободу самовизначення. Вщтак, страх "вшьно!" людини, вщповщальтсть за вибiр власного шляху спонукали до пошуку iнших суспшьних вiдносин, якi б основувалися на справедливости рiвностi та вiльномy об'еднант [5, с. 35].
Визначним представником доби Вщродження, у поглядах якого виразно простежуеться концепт громадянського суспшьства, був Н. Маюавеллт Згiдно з його позищею, вищим втiленням людського духу е держава, служшня якш повинно стати квiнтесенцiею та щастям життя. Мислитель зауважуе, що правитель, маючи можливють керувати тдданими за допомогою насилля та страху, не зловживатиме цим, не порушуватиме !хтх особистих та майнових прав, щоб не ви-кликати ненависп, оскiльки пасивне сyспiльство, яке зазнае нестерпного гноблення, не можна визначати як громадянське. У трактат "Мiркyвання про першу декаду Тгга Лiвiя" Н. Макiавеллi зосереджуе увагу на прагненш держави розхитати кожну сферу дiяльностi сyспiльства задля свого тднесення. У його мiркyваннях простежуеться певна диференщащя держави й громадянського суспшьства, зокрема у стввщношент политики та моральностi. Мислитель переконуе, що як полггична влада, так i полiтична дiяльнiсть аморальнi, позаяк iмморальною е сама природа полiтичних вщносин [4, с. 213].
Нiдерландський юрист Г. Гроцш, керуючись концепцiею природного права, окреслюе суспшьний союз, здатний функщонувати адекватно до домiнант моралi та права. Водночас, на думку мислителя, виникае як впевненють у самозбереженш iндивiда, так i у забезпеченш недоторканностi приватно! власностi. Вщтак, на основi того ж природного права, виникае держава як доконечний шститут охорони громадського суспшьства, адже защкавлене у загальному благу громадянське сустльство не може юнувати без закотв та шституцш, якi надають !м значyщiсть та мiць. З появою держави суверенитет переходить до не!. Г. Гроцш зосереджуе увагу на слушносп заяви iмператора Валентитана: "Ваша воля була обрати мене iмператором, а тому тепер ви перебуваете в мо!й волi" [6, с. 83].
Фшософсько-правове обгрунтування громадянського суспшьства простежуемо у працях Т. Гоббса, який застосовуе його у прямому розумшт, хоча й непослщовно. В окремих випадках вш де-факто щентифшуе громадянське сустльство з державою, в шших - чгтко розмежовуе. З одного боку, мислитель переконуе, що держава не пов'язана громадськими звичаями, законом, правом. У своему тракта^ "Про громадянина" Т. Гоббс пише, що "поза державою панування пристрастей, страх, вшна, диюсть, варварство, бiднiсть, самоттсть,..." [7, с. 150], з шшого - зауважуе, що держава, аналопчно до бiблiйного чудовиська Левiафана, тдпорядковуе собi все, а модусом "громадянське сустльство" лише показуе, що саме !й тдпорядковано.
Т. Гоббс окреслюе структуру громадянського суспшьства, яка охоплюе: 1) державу, з верховною владою суверена; 2) об'еднання та групи громадян; 3) окремих громадян - тдданих суверена (службовщв), представниюв певних груп й об'еднань [7, с. 150]. Аналiз праць "Про громадянина" та "Левiафан" переконуе, що мислитель усвщомлюе людину як природну i гро-
мадянську ютоту, котра мае особист штереси та шукае можливостi для реалiзувати !х, налагодивши громадянський спосiб життя або державу. Беручи до уваги чггко окреслений iндивiдуалiзм вчення Т. Гоббса, його визнано найреволюцшшшою теорiею XVII ст. [8].
1де! Т. Гоббса розвинено у вченш Дж. Локка, на переконання якого, "об'еднаш в одне цiле загальним встановленим законом й судовими установами . знаходяться у громадянському суспшьствц а тi, хто не мае такого спшьного судилища ..., е у природному сташ, при якому кожний .сам виступае судде та катом" [9, с. 5-6]. Важливе мюце у OT^^i фшософських поглядiв мислителя посiдало визначення приватно! власносп як невiд'емно! ознаки самого шдивща. "Визначальною метою входження людей у суспшьство, - пише фiлософ, - е прагнення безпечно i мирно зужитковувати своею власнютю, а головним засобом у цьому е закони, встановлеш в певному суспшьствГ' [10, с. 339]. Отже, пов'язувати себе узами громадянського суспшьства означае об'еднатися з шшими шдивщами задля мирного й комфортного загального юнування, надшного користування своею власнiстю та бшьшо! власно! безпеки.
У працi "Два трактати про державне правлшня" Дж. Локк висловив доволi слушне твердження, яке не втрачае актуальносп й ниш, що для жодного шдивща, котрий перебувае в громадянському суспшьства не можна робити винятку iз закошв цiе! спiльноти. Мислитель наголошуе, що урядова влада не мае права позбавити людину власносп, пщ якою вiн розумiе не лише матерiальну, але й право на життя, здоров'я, гщшсть i честь та iншi законнi права. Втм, якщо порушуеться цей принцип, пщдаш мають право повстати й розiрвати договiр з чинним урядом та встановити нову владу, яка гарантуватиме безпеку. Також зауважимо, що Дж. Локк був першим фшософом, який брав участь в опрацюванш конституцп для швшчноамериканських штапв, ухвалено! спещальними зборами народних представникiв [11, с. 98].
В епоху Просвггництва вагомий внесок у подальший розвиток фшософсько-правових основ категорi! громадянського суспшьства зробив французький правник Ш. Л. де Монтеск'е. Зокрема, вш диференщював закони на державнi й громадянсью: першi регламентують полiтичнi права та свободи, а друп - вщносини, характернi для громадянського суспiльства (м1ж добровiльними об'еднаннями, iнституцiями, приватно! власносп тощо). У працi "Про дух закошв" фшософ аналiзуе громадянське суспшьство як результат юторичного розвитку - четвертий етап людського поступу шсля природного стану, шм'! та геро!чного перiоду [11, с. 98]. Громадянське суспшьство -це протистояння людей, яке для нейтралiзацi! та запобтання цш ворожнечi трансформуеться у державу; хоча i державнiсть внутрiшньо наявна, проте вона не тотожна iз громадянським сус-пiльством, яке Ш. Л. де Монтеск'е визначае як основну гарантда проти диктатури та свавшля правителiв [4, с. 214].
Французький фшософ-просвггитель Ж.-Ж. Руссо пропонуе власну особливу концепщю суспiльного договору, внаслщок якого iндивiд переходить iз природного стану в громадянський. Вщтак, з цього нового стану фшософ виводить три основш особливостi, яю формують особистiсть: "свободу моральну", яка перешкоджае шдивщу дiяти згiдно iз першим його бажанням, громадську свободу, обмежену одшею загальною волею, та "право власносп на все, чим володiе". Мислитель активiзуе протилежнiсть громадянського суспшьства, ношем якого виступае шдивщ - власник iз особистими штересами, та полiтично! держави, яку представляе громадянин. Дуалiзм приватного та суспшьного iнтересiв не вирiшуеться на певну чиюсь користь, позаяк знищення одше! зi сторiн спричинить загибель цшого [7, с. 152].
У пращ "Про суспшьний договiр" Ж.-Ж. Руссо диференщював дефшщю "the political or civil society" ("полггичне або громадянське суспшьство") на: "political society" (полггичне) та "civil society" (громадянське). На його переконання, перше формуеться з пщданих ("citoyen"), друге - iз громадян ("bourgeois") [13, с. 153-284]. На пщст^ цього подшу фшософ окреслив структуру прав людини. Саме трактати Ж.-Ж. Руссо стали основою для першо! французько! Декларацп прав людини i громадянина 1789 р., що пщтверджуе !х практичну значущють [14, с. 15-16].
Проблема громадянського суспшьства визначальна у знаному тракта^ Т. Пейна "Права людини". Мислитель зауважуе, що природш права (на свободу совюп та слова, щастя) притаманш шдивщу вщ природи, натомють громадянськi вiн здобувае упродовж юторичного розвитку (вщ
родоплемшного сустльства до держави) внаслiдок передавання певних природних прав до "загального людського фонду" [15, с. 204-205].
Нову концепщю громадянського суспiльства запропонували наприкшщ XVIII - на початку Х1Х ст. визначнi нiмецькi мислителi I. Кант та Г.-В.-Ф. Гегель. Зпдно з позицieю I. Канта, шдивщи органiзовуються з метою погоджування вол^ й саме за щею якiстю можуть вважатися "cives" (громадянами). Разом з тим основними атрибутами громадянства фшософ визначив свободу, рiвнiсть з ушма та самостiйнiсть як громадянина. У фшософсько-правових поглядах I. Канта також простежусться подiл громадян на пасивних й активних. На його переконання, "лише здаттсть голосувати визначуе стан громадянина, ця спошбнють окреслюе самостiйнiсть тих, хто бажае бути не тiльки частиною спшьноти, але й, передусiм, !! членами, себто дiяти згiдно особистих уподобань i волi спiльно з шшими" [16].
Фiлософ Г.-В.-Ф. Гегель закцентував на складносп громадянського суспiльства, виокремивши властивi йому суперечностi й, по суп, став предтечою концепци плюралiзму. Для дефшщи громадянського суспiльства вш вживав термiн "buergerliche Gesselshaft" (бюргерське/мщанське суспiльство), сутнiсть котрого марксисти шзшше звели до буржуазного суспiльства у класовому ро-зумiннi. Г.-В.-Ф. Гегель також акцентував на тому, що визначальними компонентами громадянського сустльства е система потреб й система правових установ, за сприянням яких дiе судочинство, полщя та корпораций Члешв громадянського суспiльства фiлософ вважав, юридично рiвними, втiм, не однаковими за природою, сощальними взаемозв'язками, настроями тощо. Мислитель розмежовував громадське суспiльство та державу (в першому пануе економiчний закон, в другiй - етичний) та аналiзував !х як окремi iнститути [16]. Вiдтак, за Г.-В.-Ф. Гегелем, громадянське суспшьство - це опосередкована дiяльнiстю система потреб, що спираеться на панування приватно! власносп й загальну формальну рiвнiсть ушх iндивiдiв. Завдяки цьому, а також взаемозв'язкам з шшими, вони збертають власну пдшсть та, на основi абсолютних цiнностей, визначають смисложиттевi орiентири [17, с. 10].
Новий концептуальний шдхщ до тлумачення громадянського сустльства, визначений як соцюкультурний, запропонував французький державний дiяч Алексiс де Токвшь. Основну увагу мислитель зосередив на дiяльностi мережi громадських асоцiацiй, як активно займаються вирiшенням повсякденних "малих" справ. На думку вченого, саме таю оргатзаци генерують "мiсцевi та особист свободи", формують активне сощальне поле, що е доконечним для розвитку демократи, популяризують дух солщаризму, лiбералiзму та коопераци, а також уважно стежать за дiяльнiстю влади. Саме така штерпретащя видаеться найдоцшьтшою для аналiзу громадянського суспiльства як певно! "стратеги переходу" до демократи в посткомунютичних кра!нах, позаяк увагу зосереджено не так на негативних функщях громадянського сустльства (примiром, як модус противаги владО, як на позитивних - формувант громадянсько! культури, створеннi оптимального для демократи сощального середовища тощо [16].
У середин XIX ст. сформовано марксистську сощолопчну доктрину громадянського суспiльства, яка передбачала лшвщащю приватно! власностi - основи сощального буття. Одним iз основних !! тверджень було те, що всесвггньо-юторична перебудова передбачае вiдмирання держави та трансформащю громадянського суспiльства в глобальну систему.
!дея громадянського сустльства була оновлена й розвинена в другш половит XX ст. Зокрема, це зумовлено тим, що громадсью активюти (В. Гавел, Я. Тесарж та ш.) тдписали новий програмний документ "Хартя 77", згiдно з яким основою утворення громадських оргатзацш е "життя за правдою" [17, с. 10]. З позици фшософи права можемо стверджувати, що тд цим закликом розумiли життя вщповщно до суспiльних цiнностей, справедливостi, що передуем вмiщуе в собi й сучасне громадянське суспiльство.
Iстотнi змши, якi вiдбуваються сьогоднi в шститущях громадянського суспiльства, метаморфозу його функцш науково осмислювали вченi Дж. Кiн, Р. Патнем, Дж. Александр, Е. А. Гел-лнер та ш. Зокрема, Дж. Кiн визначав "громадянське суспшьство" як щеально-типову категорда, яка окреслюе та унаочнюе складний i динамiчний комплекс захищених законом недержавних шституцш. Вони е, здебшьшого, ненасильницькими, самоорганiзованими й саморегульованими,
перебyвають в постшному зв'язку однi з одними та з державними шститущями, звужуючи i водночас уможливлюючи 1'хню дiяльнiсть [18, с. 15].
Вчений Р. Патнем у пращ "Як примусити демократда працювати?" проаналiзyвав сучасш та iсторичнi вiдмiнностi iталiйських регюшв у контекстi розвиненостi цивiльних громад та функщонування демократичних iнститyтiв. Розглядаючи цивiльнy громаду як культурно визна-чений осередок соцiального життя, в якому оргашчно поeднано культуру та структуру, вчений зyмiв переконливо показати, що eдиним чинником, який ютотно i постiйно впливав на устх демократичного правлiння в Iталiï, була юторична традицiя громадських орieнтацiй та поведшки [19, с. 14].
Серед сучасних теорiй громадянського сyспiльства особливе мюце посiдаe концепцiя лiдера неофyнкцiоналiзмy, американського вченого Дж. Александера, в якш громадянське сyспiльство визнано сферою "yнiверсалiзованоï соцiальноï солiдарностi", iнтереси яко1' вiдмiннi й вiд iнтересiв держави, i вщ iнтересiв неполiтичних сфер. Водночас науковець заyважye, що громадянське суспшьство, як певний соцiальний вимiр, бере на себе деякi зобов'язання, а тому одночасно виражаe колективну солщарнють та iндивiдyальний волюнтаризм [20, с. 63]. Як сукупнють неурядових iнститyтiв, достатньо сильних, аби слугувати противагою державi, й, не заважаючи ш, виконувати роль арбiтра мiж групами приватних iнтересiв, громадянське суспшьство розглядаe Е. Геллнер [20, с. 64].
Висновки. Отже, здiйснивши аналiз теоретичних основ громадянського сyспiльства в ютори фiлософсько-правового дискурсу, можемо стверджувати, що, попри вщмшносп iдеологiчних, полггичних та власне гносеологiчних уявлень у рiзнi iсторичнi перiоди, його концепт завжди охоплював свободу, справедливiсть, рiвнiсть, сyспiльнi цiнностi та чесноти. Вщтак, i сьогоднi громадянське сyспiльство залишаeться в центрi наукових дискyсiй, e гарантом поступального цивiлiзацiйного розвитку i потребye належного правового забезпечення у контекст глобалiзацiйних викликiв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Cicéron. La République. Tome I, Livre I. Texte établi et traduit par Esther Breguet, 1980. 279 р. 2. Арютотель. Политика. Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. Кшв: Основи, 2000. 239 с. 3. Августин Св. Сповщь. Кшв: Основи, 1996. 319 с. 4. Малинка Ю. Г. Розвиток громадянського суспшьства як фшософсько1' концепци в ютори суспшьно-полгтично1' думки. Гуматтарний вiсник ЗД1А. 2011. № 47. С. 210-218. 5. Узун Ю. В. Концепт "громадянське суспшьство" в ютори та теори полгтично1' думки : дис. ... канд. полгт. наук : 23.00.01. Одеса, 2002. 206 с. 6. Гроций Г. О праве войны и мира. Пер. с лат. А. Л. Сакетти. Москва: Ладомир, 1994. 868 с. 7. Мерник А. М. Пщходи до розумшня громадянського суспшьства: шляхи становлення. Дeржавнe будiвництво та Mi^eee самоврядування: зб. наук. пр. / Нащональна академiя правових наук Украши, Науково-дослщний шститут державного бyдiвництва та мюцевого самоврядування. Харюв: Право, 2011. Вип. 21. С. 148-160. 8. Хмара М. В. Фшософсько-правове обгрунтування концептуальних основ громадянського суспшьства ^зь призму епох. Тeорiя i практика правознавства. 2014. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_20l4_2_56. 9. Задоянчук О. I. Громадянське суспшьство. Кшв: Знання, 1999. 18 с. 10. Локк Дж. Сочинения: в 3 т. Москва, 1985-1988. Т. 3. 560 с. 11. Карась А. Ф. Фiлософiя громадянського суспшьства в класичних теорiях i некласичних штерпретащях. Кшв; Львiв: ЛНУ iм. I. Франка, 2003. 520 с. 12. Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. Москва: Госполитиздат, 1955. 803 с. 13. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права. Трактаты. Москва: Наука, 1969. С. 151-256. 14. Драч М. I. Становлення громадянського суспшьства на пострадянському сощокультурному просторi (украшський вимiр): дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.03. Кшв, 2006. 183 с. 15. Пейн Т. Права человека. Избр. соч. Москва: АН СССР, 1959. С. 176-246. 16. Руденко М. Еволющя теоретичних концепцш громадянського суспшьства в свгтовш та украшськш полгтичнш думщ. URL: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/pidruchnuku/2l/43.pdf. 17. Карась А. Громадянське суспшьство i Украша:
пошук дискурсивного контексту свободи й автентичносп: зб. наук. праць, тдгот. за досл. прогр. каф. Фшософи "Громадянське суспiльство як здiйснення свободи". Львiв, 2006. Вип. 3. С. 5-33. 18. Кш Дж. Громадянське суспшьство: старi образи, нове бачення. Кшв: К.1.С.; Аналiт.-дослiдн. центр, 2000. 191 с. 19. Колодш А. 1сторична еволюцiя громадянського суспiльства та уявлень про нього(формування iдеалу). Незалежний культуролог1чний часопис.2001. № 21. С. 6-33. 20. Чувардинський О. 1сторична рефлекшя поняття "громадянське суспiльство" та його фшософська еволюцiя. Пол1тичний менеджмент. 2006. № 3. С. 69-75.
REFERENCES
1. Cicéron. La République [La République]. Tome I, Livre I. Texte établi et traduit par Esther Breguet, 1980. 279 р. 2. Aristotel'. Polity^ka [Politics] Translation from Ancient Greek O. Ky slyuka. Kyiv: FundamentalsPubl, 2000. 239 p. 3. Avgusty'n Sv. Spovid"[Repentance]. Kyiv: Fundamentals Publ, 1996. 319 p. 4. Maly'nka Yu. G. Rozvy tok gromadyans^kogo suspiVstva yak filosofs^koyi koncepciyi v istoriyi suspiVno-polity^chnoyi dumkyл [The development of civil society as a philosophical concept in the history of socio-political thought]. Humanitarian Bulletin ZDIA. 2011. No 47. pp. 210-218. 5. Uzun Yu. V. Koncept "gromadyans^ke suspiVstvo" v istoriyi ta teoriyipolity^chnoyi dumkyл [The concept of "civil society" in the history and theory of political thought] dissertation of the candidate of political science: 23.00.01. Odessa, 2002. 206 p. 6. Grotsii G. Oprave voiny i mira [On the law of war and peace]. Per. with lat.A. L. Saketti. Moscow: Ladomir, 1994.868 p. 7. Merny'k A. M. Pidxodyл do rozuminnya gromadyans^kogo suspiVstva: shlyaxyл stanovlennya [Approaches to Understanding Civil Society: Ways to Become] State Building and Local Government: Coll. Sciences. Ave. / National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Research Institute of State Construction and Local Self-Government. Kharkiv: Law, 2011. Vol. 21. pp. 148-160. 8. Xmara M. V. Filosofs^ko-pravove obg^runtuvannya konceptuaVny^x osnov gromadyans^kogo suspiVstva krizл pry^zmu epox [Philosophical and legal substantiation of conceptual foundations of civil society through the prism of epochs]. Theory and Practice of Law. 2014. Vol. 2. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2014_2_56. 9. Zadoyanchuk O. I. Gromadyans'ke suspil'stvo [Civil society]. Kiev: Knowledge, 1999. 18 p. 10. Lokk Dzh. Sochineniya [Works]. In 3 vol. Moscow, 1985-1988. Vol. 3. 560 p. 11. Karas' A. F. Filosofiya gromadyans^kogo suspiVstva v klasy^chny^x teoriyax i neklasy^chny^x interpretaciyax [Civil Society Philosophy in Classical Theories and Non-Classical Interpretations]. Kiev; Lviv: LNU them. I. Franko Publ, 2003. 520 p. 12. Montesk'e Sh. O dukhe zakonov. Izbrannye proizvedeniya [About the spirit of laws. Selected works]. Moscow: Gospolitizdat Publ, 1955. 803 p. 13. Russo Zh.-Zh. Ob obshchestvennom dogovore, ili Printsipy politicheskogo prava. Traktaty [On the social contract, or the Principles of Political Law. Treatises]. Moscow: Nauka Publ, 1969. pp. 151-256. 14. Drach M. I. Stanovlennya gromadyans^kogo suspiVstva na postradyans^komu sociokuVturnomu prostori (ukrayins^ky^j vy^mir) [The formation of civil society in the post-soviet socio-cultural space (Ukrainian dimension)] diss. ... Cand. philosopher. Sciences: 09.00.03. Kyiv, 2006. 183 p. 15. Pein T. Prava cheloveka. Izbr. soch. [Human rights. Fav. Op.] Moscow: USSR Academy of Sciences Publ, 1959. pp. 176-246. 16. Rudenko M. Evolyuciya teorety^chny^x koncepcij gromadyans^kogo suspiVstva v svitovij ta ukrayins^kij polity^chnij dumci [Evolution of Theoretical Concepts of Civil Society in World and Ukrainian Political Thought] Available at: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/pidruchnuku/21/43.pdf. 17. Karas' A. Gromadyans^ke suspiVstvo i Ukrayina: poshuk dy^skursy^vnogo kontekstu svobodyл j avtenty^chnosti [Civil Society and Ukraine: Searching for the Discursive Context of Freedom and Authenticity]. Coll. Sciences. works, preparation. per ex. prog. ca. Philosophy "Civil Society as an exercise of freedom". Lviv, 2006. Vol. 3. рр. 5-33. 18. Kin Dzh. Gromadyans^ke suspiVstvo: stari obrazy , nove bachennya [Civil society: old images, new vision]. Kyiv: KI.S.; Analytical research Center Publ, 2000. 191 p. 19. Kolodij A. Istory^chna evolyuciya gromadyans^kogo suspiVstva ta uyavlenл pro n^ogo (formuvannya idealu) [The historical evolution of civil society and its perceptions (the formation of the ideal)]. Independent cultural journal. 2001. Vol. 21. pp. 6-33. 20. Chuvardy'ns'ky'j O. Istory^chna refleksiya ponyattya "gromadyans^ke suspiVstvo" ta jogo filosofs^ka evolyuciya [Historical reflection of the concept of "civil society" and its philosophical evolution]. Political management. 2006. Vol. 3. pp. 69-75.
Дата надходження: 07.05.2019р.
