CC BY
4
УДК 340:12
Р. Шак
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету «Львiвська полтехшка», кафедра цивiльного права та процесу аспiрант I року навчання спещальност 081 Право
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ КОНЦЕПТ ДЕФ1НЩ11 «ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСП1ЛЬСТВО»: СУЧАСН1 НАУКОВ1 П1ДХОДИ
© Шак Р., 2019
На основi новiтнiх наукових розвщок грунтовно проаналiзовано фiлософсько-правовий концепт дефшщп «громадянське суспшьство», систематизовано сучасш пiдходи щодо розумiння означеного поняття. В основу дослщження покладено науковi погляди визначних фнлософнв, а також запропоновано власний авторський пщхщ та висновки щодо проблематики дослщження. Обгрунтовано, що громадянське суспiльство - це система забезпечення життедяльност сощальноТ, сощокультурноТ та духовно"! сфер, Тх вщтворення i передачi вiд поколшня до поколшня, система самостiйних i незалежних вщ держави громадських iнститутiв i в1дносин, покликаних забезпечити умови для самореалiзацil приватних iнтересiв i потреб, або шдивщуальних, або колективних.
Ключовi слова: людина; громадянин; держава; правова держава; суспшьство; громадянське суспiльство; сусшльш в1дносини; людина; свобода; права людини; система цшностей.
Р. Шак
ФИЛОСОФССЬКО-ПРАВОВОЙ КОНЦЕПТ ДЕФИНИЦИИ «ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО»: СОВРЕМЕННЫЕ НАУЧНЫЕ ПОДХОДЫ
На основе новейших научных исследований основательно проанализированы философско-правовой концепт дефиниции «гражданское общество», систематизировано современные подходы к пониманию указанного понятия. В основу исследования положены научные взгяды выдающихся философов, а также предложено собственный авторский подход и выводы по проблематике исследования. Обосновано, что гражданское общество - это система обеспечения жизнедеятельности социальной, социокультурной и духовной сфер, их воспроизводства и передачи от поколения к поколению, система самостоятельных и независимых от государства общественных институтов и отношений, призванных обеспечить условия для самореализации частных интересов и потребностей, или индивидуальных, или коллективных.
Ключевые слова: человек; гражданин; государство; правовое государство; общество; гражданское общество; общественные отношения; человек; свобода; права человека; система ценностей.
R. Shak
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Process postgraduate student I year of specialization 081 Law
PHILOSOPHICAL AND LEGAL CONCEPT OF THE DEFENSE «CIVIL SOCIETY»: MODERN SCIENTIFIC APPROACHES
On the basis of the latest scientific research, the philosophical and legal concept of the definition of «civil society» is thoroughly analyzed, Modern approaches to understanding the concept are systematized. There searchis based on the scholarly views of prominent philosophers, as well as the author's own approach and conclusions about there search problem.
The research is based on the scientific views of significant philosophers, as well as the author's approach to the research problem. It is substantiated that civil society is a system of ensuring the vital functions of social, socio-cultural and spiritual spheres, their reproduction and transmission from generation to generation, the system of independent and independent state institutions of state institutions and relations, aimed at ensuring the conditions for the self-realization of private interests and needs or individual , or collective.
Key words: man; citizen; state; a constitutional state; society; civil society; Public Relations; man; freedom; Human Rights; system of values.
Постановка проблеми. Сучасна Укра!на в найближчш юторичнш nepcneKrnBÍ просто приречена сформувати громадянське сусшльство. B^ip i конституцшне закршлення демократичного вектора розвитку пол^ично! системи в поеднанш з метою формування правово! держави не мае шшо! цившзацшно! альтернативи. Сказане вище жодним чином не означае, що громадянське сусшльство «з'явиться» в Укра!ш в реально осяжш термши автоматично, тобто виникне саме по собь Його дшсне наближення та реальне становлення буде вимагати не тшьки певного юторичного часу, але й, що бшьш важливо, свщомого руху всiх суспiльних актоpiв даного процесу до цього надзвичайно бажаного устрою суспiльного буття. Окpiм цього, враховуючи величезний iстоpичний досвщ становлення громадянського суспiльства в piзних кра!нах, можна стверджувати, що в Укра!ни iснуе шанс втiлити цю iдею в pеальнiсть iз найменшими втратами часу та iнших ресуршв. Але така перспектива може бути досягнута за певних умов: по-перше, якщо ми (тобто суспiльство) цей досвщ засво!мо в достатньому обсязi та неупереджено i, по-друге, якщо будемо дiяти адекватно, послiдовно i неухильно при виршенш цього надзвичайно складного та масштабного завдання.
Аналiз дослщження проблеми. Аналiз концепцiй громадянського суспшьства свiдчить про доволi широкий спектр думок дослщниюв при тлумаченнi ще! складно! проблеми. Розвиток поняття громадянського суспшьства можна простежити у теоретичних концепщях Т. Гоббса, Дж. Локка, А. Фергюсона, Ф. Хатчiсона, Т. Пейна, А. де Токвшя, Дж. С. Мшля, Г. В. Ф. Гегеля, Е. Геллнера та шших видатних учених.
Становлення ще! громадянського суспшьства та !! iстоpичну еволющю дослiджували захiдноевpопейськi, pосiйськi та вичизняш науковцi: А. Арато, К. Гаджiев, О. Кравченко, В. Biтюк, В. Тимошенко, Т. Ковальчук, Ю. Корншов, М. Мокляк, В. Степаненко. Як випливае iз наведених вище праць в теоретичному аспект найбiльш дискусшними були i залишаються питання, що стосуються поняття та сутностi громадянського суспшьства, його взаемовщносин iз державою, становлення принцишв та iнститутiв. Разом iз тим, незважаючи на неоднозначне трактування цих питань piзними авторами, суть даного юторичного феномена зазвичай зводять до те! тези, що
окрема людина не веде подвшного життя - в полггичнш спiльнотi, де вона визнае себе суспiльною ютотою, i в громадянському суспiльствi, де вона дiе як приватна особа, як iндивiд.
Мета статт - проаналiзувати в контекстi фiлософсько-правового знання дефшщю «громадянське суспшьство», а вщтак систематизувати науковi пiдходи щодо означеного питання.
Виклад основного матерiалу. Поняття громадянського суспiльства сьогоднi виступае одним iз ключових елементiв для розумшня вiдносин суспiльства, держави та особистосп. Суттевого значення набула диференцiацiя громадянського суспшьства та держави. Вона вщграе особливу роль для особистостi, яка живе у сусшльсга, що трансформуеться.
У довiднику «Соцiологiя: короткий енциклопедичний словник» наведено наступне визначення: Громадянське суспшьство - асощащя вiльних громадян, якi взаемодiють мiж собою виключно на rрунтi власних iнтересiв, правових норм та спiльно погоджених чи вироблених регуляторiв (компромiс тощо). Поняття «громадянське суспшьство» характеризуе цшсшсть суспшьного життя вiдносно полiтичних структур, передуем держави. Громадянське суспiльство поеднуе економiчнi, соцiальнi, культурнi, духовнi, родинно-побутовi вщносини та iнститути, а також передбачае певш свободи, права та обов'язки особистосп як необхiднi умови ïï ствердження та самореалiзацiï в громадському життi. Поняття держави та громадянського суспшьства теоретично розчленовують цiлiсний сощальний органiзм на двi взаемопов'язанi та взаемообу-мовленi сторони - полггичну i соцiальну сферу життя [1, с. 108].
Перш шж приступити до розкриття теми дослiдження, наведемо декшька визначень поняття «громадянське суспшьство», аби переконатися наскшьки воно мшливе, вiдносне, розпливчате та полiтизоване:
По-перше, громадянське суспшьство визначаеться як сукупшсть суспшьних вiдносин, що розвиваються у позадержавнш сферi [2, с. 25].
По-друге, громадянське суспшьство - це таке суспшьство, в якому головною ддачою особою, суб'ектом розвитку виступае людина з ушею системою, притаманних ш потреб та штерешв, вщповщною структурою цiнностей [3, с. 41].
По-трете, громадянське суспшьство - це таке суспшьство, в якому головною ддачою особою е людина зi своею системою запшгв та штерешв, вщповщною системою цiнностей [4, с. 15].
По-четверте, громадянське суспшьство - це певний мехашзм неформального сощального партнерства, який робить можливим здшснення та баланс юнуючих iнтересiв у суспшьсга [5, с. 17].
По-п'яте, громадянське суспшьство - це система забезпечення життедiяльностi сощально].', соцiокультурноï та духовно'' сфер, ix вiдтворення i передачi вiд поколiння до поколшня, система самостшних i незалежних вщ держави громадських iнститутiв i вщносин, покликаних забезпечити умови для самореалiзацiï приватних iнтересiв i потреб, або iндивiдуальних, або колективних.
Можна продовжувати низку визначень, але навiть на пiдставi наведених вище можна зробити висновок, що: найпростше тлумачення громадянського суспшьства звучить як суспшьство цившзованих громадян, а найбшьш узагальнене - як суспшьство з розвинутими економiчними, культурними, правовими вiдносинами мiж самими iндивiдами, неопосередкованими державою.
Процес становлення громадянського суспшьства вщбуваеться одночасно iз цiннiсними змiнами, що 1х зазнають i людина, i суспшьство, i держава. Передумовою безконфлштного розвитку вщносин мiж людиною, суспiльством i державою е певна рiвновага, що гарантуе незалежшсть iндивiда вiд зовнiшнiх впливiв, як позитивних, так i негативних. За умови, що цей iндивiд узгоджуе свою поведшку з штересами суспiльства та держави.
З огляду на тему нашого дослiдження, щкавою видаеться iдея Платона щодо особистюних пiдвалин державного та суспiльного ладу. Мислитель видшив та описав п'ять тишв державного устрою, якi грунтуються на вiдповiдних базових типах громадян з певними характерними рисами: 1) аристократп (iдеальнiй державi, владi кращих) вiдповiдае «аристократична людина», основними рисами якоï е мудрiсть, мужнiсть, розсудливють i справедливiсть; 2) тимократiï (владi воïнiв) -«тимократична людина» (головш риси якоï - честолюбство, нерозважливють, авантюрнiсть);
3) ол^архи (владi багатих) - «олiгархiчна людина» (котра вiдрiзняeться прагненням до наживи):
4) тирани (одноосiбнiй деспотичнш владi) - «тиранiчна людина» (якш притаманнi деспотизм, жорстокiсть, аморальнiсть); 5) демократа (владi народу) - «демократична людина» (яка характеризуемся розгнузданiстю, розбещенютю, безсоромнiстю) [6, с. 241-270]. Утвердження певного сустльного ладу таким чином безпосередньо пов'язане з домiнуванням у cycn№CTBi вiдповiдного типу особистостi.
Проблема особистюного пiдrрyнтя сyспiльства не залишилася також поза увагою Аристотеля. Вш ототожнював сyспiльство з державою i вважав, що «всяка держава, як i первиннi об'еднання, -природне утворення», оскiльки «людина (за своею природою) е ютота пол^ична», а не «само-достатня» [7, с. 16-17].
Оптимальний стан сyспiльства Аристотель виводив iз «взаемного спiлкyвання», що, своею чергою, спираеться на почуття «взаемно1' приязнi». Мiра yчастi особи у державному житп залежить не вщ походження, а вiд «пол^ично1' доброчинностi» - вiд користi, яку приносить iндивiд у сyспiльство [7, с. 80]. Щдтримання оптимального стану такого спшкування залежить, насамперед, вщ активно!' та конструктивно!' yчастi громадян. Взiрцевим громадянином Аристотель уважав тшьки того, «хто бере участь в управлшш та чинить послух. Однак, можливо, сутнють поняття «громадянин» змшюеться з огляду на змiнy форми державного устрою» [7, с. 88]. Тобто громадянськють залежить вщ об'ективних чинникiв. Вiдповiдати цим критерiям може людина середнього достатку, яка здатна дати лад сво1'м господарським справам i, вщповщно, «т держави мають найкращий yстрiй, де середня верства становить значну кiлькiсть i користуеться бшьшим впливом порiвняно з обома крайшми верствами населення» [7, с. 116]. Ця теза перегукуеться iз поширеною сьогоднi думкою, що запорукою юнування громадянського сyспiльства е мщний середнiй клас.
За доби Вщродження з'являються першi паростки громадянського суспшьства в ^алшських мiстах-респyблiках. Макiавеллi формулюе три важливi цiнностi громадянського суспшьства: мир i безпека громадян, задоволення 1'х вiд свого майна i багатства, право кожного мати та вщстоювати сво1' переконання. У своему творi «Володар» Макiавеллi радить правителям брати до уваги наведет людсью потреби для усшшного державного правлшня [8].
Найпершi пiдвалини концепци громадянського сyспiльства заклав англiйський мислитель Т. Гоббс [9]. Причини виникнення та юнування такого суспшьства вш пов'язував iз природою i якостями людини як ютоти розумно1', а водночас егоютичноь Оскiльки вся людська поведшка мотивуеться особистою корисливiстю, сусшльство слщ розглядати як засiб для ïï задоволення. У своему природному сташ люди, згiдно розyмiння Т. Гоббса, не можуть зберегти мир i тому постають перед загрозою взаемознищення [9, с. 96]. I тут, завдяки шстинкту самозбереження люди розумдать, що потрiбно вийти зi стану «вiйни всiх проти вшх». У зв'язку з цим Т. Гоббс обгрунтовуе концепцiю договiрного походження пол^ично1' влади [9, с. 132-133]. Держава виникае на основi сустльного договору мiж людьми. Тобто люди були вимушеш укласти сyспiльний договiр, вiддавши частину прав суверену заради безпеки життя. Громадянське сyспiльство (societascivilis), яке з'являеться внаслiдок цього договору, вш розглядае як еквiвалент держави (dvitas) та ïï законiв. О^м цього, Т. Гоббс оперуе поняттями громадянина (пiдданого) та громадянськоï' особи (persona tivilis), яка належать до ствтовариства громадян, утвореного за певними штересами.
Вагомий внесок у розвиток щей становлення громадянського суспшьства зробив англшський лiберал Дж. Локк. Як передумову виникнення громадянського суспшьства вш розглядав природний стан людей - «стан повноï свободи у керуванш своïми дiями, порядкyваннi власним майном та особою», «стан рiвностi, за якого вся влада та компетенщя е взаемними» [10, с. 131]. Але на вщмшу вiд концепци Т. Гоббса, природний стан не трактуеться Дж. Локком так однозначно як «стан свавшля». На думку останнього, природний стан регулюеться «законом природи», що вимагае миру i збереження всього людства та тдтримуеться в мiрy своïх можливостей кожною людиною. Зрозумшо, що така упорядкованють мае нестабшьний характер, тому намагання уникнути стану вшни е причиною виникнення громадянського суспшьства. У
цьому аспект позищя Дж. Локка близька до позицн Т. Гоббса. Водночас Дж. Локк бшьше наголошуе на особистюних засадах життедiяльностi громадянського суспшьства, первинност особистiсного начала щодо колективного чи державного. Вш переконаний, що «кожна людина ... е вшьною вiд природи, i нiщо, крiм ïï власноï згоди, не в змозi пiдкорити ïï якiй-небудь земнш владi» [10, с. 192]. Дж. Локк видшяе два рiзновиди такоï згоди - «мовчазну згоду» (яка обмежуеться вже самим фактом визнання закошв суспшьства) i «виражену згоду», яка робить людину справжшм членом суспшьства. Тобто йдеться про активну громадянську позищю особистосп як умову оптимальноï життедiяльностi громадянського суспiльства.
Одним iз яскравих представникiв доби Просв^ництва, яка видiляеться рацiоналiзмом, був Ж.-Ж. Руссо [11]. Його iдеï у сво1х витоках близькi до положень Т. Гоббса. Спочатку Ж.-Ж. Руссо виходив iз iндивiдуалiстичноï природи людини, але внаслiдок еволюцiï поглядiв дшшов думки, що пiдгрунтя здiбностей iндивiдiв перебувае в суспiльствi. «Цей перехщ вiд природного до громадянського викликае вельми пом^ш змiни в людиш, вiддаючи справедливостi те мiсце в людськш поведiнцi, яке ранiше належало шстинктов^ а також надiляючи людсью дiï моральнiстю, якоï 1м рашше бракувало» [11, с. 26]. Отже, в суспiльствi iндивiди реалiзують своï духовнi та моральнi здiбностi i через нього стають особистостями, отримуючи «моральну свободу, котра перетворюе людину на справжню володарку само! себе. Бо спонука спричинена самим лише тво!м жаданням, - це рабство, а поюршсть законовi, який ти власноруч поставив над собою, - свобода» [11, с. 27]. Упорядковашсть вщносин у суспiльствi та державi залежить вiд чотирьох видiв закошв: пол^ичних, громадянських, юридичних та, за твердженням Руссо, найважливших - морал^ звичахв i громадськоï думки. Останнш «викарбуваний не на мармурi чи бронз^ а в серцях громадян» [11, с. 65]. Отже, можна з певшстю стверджувати, що Ж.-Ж. Руссо визнае важливу роль таких феномешв, як сучасш науковцi визначають як «пол^ичну культуру» та «громадську думку».
1нший французький мислитель А. де Токвшь розумiв громадянське суспшьство як особливу, позадержавну сферу сощуму, а саме як царину поширення позадержавних громадських та полiтичних асощацш [12]. Вiн також уважав, що для збереження свободи у демократичному суспiльствi потрiбно, щоб у людей був певний смак до нех, щоб на практищ сформувався волелюбний спошб спiвжиття. На його думку, за умов демократи зникае слухняшсть i довiра до зовнiшнiх авторитеив i лише апелювання людей до власного розуму може сприяти сшвроб^-ництву. А. де Токвiль зазначав, що недостатньо запровадити вшьш шституци, вибори, партiï та парламент. Необхщно, щоб людям була властива схильшсть до незалежностi, до певного опору офщшнш владi, коли вона на такий ошр заслуговуе.
Дослiдження проблем громадянськоï свободи та влади суспшьства над iндивiдом можна знайти у працях Дж. С. Мшля [13, с. 617]. На думку Дж. С. Мшля, суспшьство може втручатися в ди iндивiда тiльки заради самозбереження. Тому свобода думки, право бути радше переконуваним, шж примушуваним, виступае невiд'емною якiстю морально зрiлоï особистостi. I саме лiберальне суспшьство визнае це право, а також формуе своï шституци в такий спошб, щоб реалiзувати це право. Сенс полiтичноï свободи Дж. С. Мшль убачав у тому, що iндивiд може вiльно обговорювати громадсью питання, брати участь у пол^ичних рiшеннях, дотримуватися сво!^ моральних переконань i перебирати на себе вщповщальнють за наслщки сво!^ дiй.
Особлива заслуга в розробщ концепцiï громадянського суспшьства належить Г. В. Ф. Гегелю, який здшснив найбiльш глибоку, усебiчну та системну рефлексiю цього явища [14]. На основi систематизацн всього спадку англiйськоï, французькоï та нiмецькоï суспiльно-полiтичноï думки Г. В. Ф. Гегель дшшов висновку, що «громадянське суспшьство е диференщащя, яка стоггь мiж сiм'ею та державою, хоча розвиток громадянського суспшьства приходить шзшше, шж розвиток держави; оскшьки в якостi диференцiацiï воно передбачае державу, яку воно, щоб юнувати, повинно мати перед собою як щось самостшне» [14, с. 228]. Тому поняття «громадянське суспшьство», на думку фшософа, вужче, шж поняття «суспшьство».
У «Фшософп права» вш показуе, що суть громадянського суспшьства визначаеться двома принципами: 1) самоцшшстю iндивiдуального буття конкретноï людини, яка «е для себе особливою метою, цшснютю власних потреб i сумшшю природноï необхiдностi та свавiлля» [22, с. 227];
2) опосередкованютю шдивщуального буття, формою загальносп, оскiльки «кожне з них стверджуе свою значимiсть i задовольняеться тшьки як опосередковане шшими такими ж iндивiдуальними буттями» [14, с. 228].
Громадянське сусшльство постае для Гегеля не як сусшльство винятково приватного штересу, що протисто!ть, протидiе загальному, а як стан суспшьних зв'язюв, в основi яких лежать взаемодiя i взаеморозвиток iндивiдуального, приватного й загального, спшьного. Гегель визнае, що: «у громадянському суспiльствi кожен для себе - цшь, усi iншi для нього шщо» [14, с. 228]. Проте без цих «шших» iндивiд не в змозi задовольнити сво! потреби й змушений взаемодiяти з ними, а тому цше виступае грунтом опосередкування, на якому дають собi свободу всi одиничносп [15]. У мiру розвитку громадянського суспшьства воно наповнюе конкретним змютом i свою загальну форму, тобто переростае в державу. Громадянське сусшльство, за Гегелем, е рiвнем розвитку суспшьних зв'язюв, що сто!ть вище шмейних стосункiв, але ще не досяг внутршньо! цiлiсностi, притаманно! державному способу буття. Тому громадянське сусшльство «можна найближчим часом розглядати як зовшшню державу, як державу нужди та здорового глузду» [14, с. 228] (а не розумно! внутршньо! довершеносп). Це опосередковуюча ланка («диференщащя») мiж найпростiшою формою суспiльних зв'язюв (сiм'ею) i найдосконалiшою (державою). Громадянське сусшльство - перехщний етап розвитку суспшьства. У «Фшософп духу» Гегель називае громадянське сусшльство «системою атомютики» [16, с. 342] - етапом абстрактно! свободи, оскшьки ця остання пiдпорядковуеться слiпiй природнiй необхщносп, а не вiдображенiй i зафшсованш у законах свiдомiй загальнiй вол^ яку репрезентуе держава. 1сторичний прогрес, за Г. Гегелем, якраз i полягае в переходi «зовшшньо!» держави у «внутршню» як вищий рiвень розвитку суспiльного життя, що фшсуе загальну волю й спрямовуе !! можливостi на забезпечення iнтересiв кожного громадянина.
Критикуючи абстрактний iндивiдуалiзм як вираження духу французько! революцi!, Г. В. Ф. Гегель виходив з того переконання, що кожен громадянин е суспшьною iстотою, котра для виявлення свое! морально! значущостi мае вщшравати певну роль у житп громадянського суспiльства. Онтологiчну природу громадянського суспшьства Г. В. Ф. Гегель виводив iз особистюного начала, але наголошував на ролi соцiальних чинниюв, оскiльки «в громадянському суспiльствi кожний для себе - цшь, вш iншi для нього нiщо. Однак без сшввщношення з iншими вш не може досягнути сво!х цшей у всьому !х обсязi: щ iншi е суть, а тому лише засоби для цшей особливого» [14, с. 228].
Свободу Г. В. Ф. Гегель уважав не стшьки шдивщуальним обдаруванням, скiльки статусом, що надаеться iндивiдовi через правовi та етичнi iнституцi!, якi шдтримуе спiльнота. Тому iндивiд мае бути «опосередкованим» через довгу низку асощацш (станiв, корпорацiй) [12, с. 245]. Моральний свiтогляд iндивiда, на думку Г. В. Ф. Гегеля, невщдшьний вщ свiтогляду суспiльства, складовою якого виступае iндивiд, i вiд взаемовщносин усерединi того суспiльства, до якого вш належить через громадянство, суспшьний клас. Розмiрковуючи про громадянське сусшльство, Г. В. Ф. Гегель заперечував ототожнення економiчних потреб iз бюлопчними. Потреби, насправдi, е станом духу i залежать вiд суспiльного тлумачення, економiчно! системи, прийнятого в тому чи шшому суспiльствi способу життя та моральних оцiнок. Звiдси випливае, що бщнють залежить вiд оцшки людини суспiльством, а також вщ того, як вона сама себе оцшюе.
Особливий пiдхiд до розумшня проблеми громадянського суспiльства простежуеться у марксизма Услiд за Г. Гегелем К. Маркс розглядав громадянське сусшльство як юторичний феномен, як результат юторичного розвитку, а не як даний природою стан [17, с. 4-76]. Як i Г. Гегель, К. Маркс пов'язуе становлення громадянського суспшьства з розвитком його економiчних передумов, зокрема зi свободою приватно! власность Однак, якщо Г. Гегель уявляе собi громадянське сусшльство як розгалужену систему суспшьних потреб, вщносин та шститу^в, то К. Маркс зводить громадянське сусшльство лише до економiчно! сфери суспшьства. Причому саме громадянське сусшльство мае перехщний характер, оскшьки воно породжуе пролетарiат -могильника буржуазного суспшьства, яке К. Маркс ототожнював iз громадянським [17].
Концепщя вщчуження людини, викладена К. Марксом у раншх працях, дуже важлива з соцiально-психологiчноï точки зору для розумшня кризи або втрати самощентичност особистостi. I, хоча К. Маркс наголошував на соцiально-економiчних, а не соцюпсихолопчних аспектах проблеми, вiдчуження робГтника вiд засобiв виробництва, на його думку, в шдсумку призводить до вщчуження iндивiда вiд собi подiбних [18, с. 89-90].
Альтернативу марксистськш концепцiï вiдчуження можна знайти у працях класика соцюлогп Е. Дюркгейма. На його думку, суспшьство немислиме без солидарность яка може набувати рiзних форм - родинно!, професiйноï, нацiональноï. Джерелом почуття солiдарностi виступае суспшьний подiл працi, який штегруе членiв суспiльства, робить взаемозалежними [19]. Е. Дюркгейм розрiзняе два типи соцiальноï солiдарностi:
- мехашчну солiдарнiсть, властиву недиференцiйованим суспiльствам (на кшталт орди), зв'язок iндивiдiв з якими е безпосередшм;
- оргашчну солiдарнiсть, властиву iндустрiальним диференцiйованим суспшьствам, зв'язок iндивiдiв з якими опосередкований сощальними групами та спiльнотами. Другий тип соцiальноï солiдарностi е ознакою розвинутих громадянських суспiльств.
Висновки. Отже, питання громадянського суспiльства посiдае чшьне мiсце в полiтичних та наукових дискусiях щодо визначення подальших шляхiв розвитку людськоï цивiлiзацiï. На Заходi -з Нового часу, коли воно самощентифшувалося, i - з невеликими перервами - до наших дшв. В Украш - шсля здобуття нею незалежностi та вибору громадянського суспшьства як суспшьного щеалу, на противагу соцiалiзмовi радянських часГв. Проте, незважаючи на велику кшьюсть робiт зарубiжних та вiтчизняних полГтиюв i науковцiв, присвячених розкриттю суп громадянського суспiльства, питання про його типолопчну приналежнiсть та хронологiчнi межi в iсторiï людства все ще залишаеться вiдкритим.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Соцюлопя: Короткий енциклопедичний словник / Соцюлопчна асоцiацiя Украïни; уклад. Волович В. Г. [та ш.]. К.: Укр. Центр духовноï культури, 1998. С. 108. 2. Короткий полгголопчний словник / ред. С. Г. Рябов, З. I. Тимошенко. К.: РОВО «Укрвузпол1граф», 1991. 95 с. 3. Одинцова А. В. Гражданскоеобщество: прошлое, настоящее, будущее / А. В. Одинцова // Социально-политические науки. 1991. № 12. С. 40-51. 4. Щедрова Г. П. Громадянське суспшьство, правова, державна i полГтична свщомють громадян / Г. П. Щедрова; 1н-т системи дослщжень освГти; Схщноукр. держ. ун-т. К.: 1СЛО, 1994. С. 11, 15. 5. Павленко Р. Динамша громадянського суспшьства в Украш / Р. Павленко // Нова полггика. 1996. № 5. С. 17-25. 6. Платон. Держава / пер. з давньогр. та коментарГ Д. Гуцул. К.: Основи, 2000. С. 241-270. 7. Арютотель. Полггика / пер. з давньогр. О. Кислюка. К.: Основи, 2000. С. 16-17, 80, 88, 116. 8. Макиавелли Н. Государь: Сочинения / Никколо Макиавелли; [пер. с итальян.]. М.: ЭКСМО-Пресс; Х.: Фолио, 1999. 655 с. 9. Гоббс Т. Левиафан, илиматерия, форма и власть государства церковного и гражданского / Томас Гоббс; сочинения: [в 2 т.]; [пер. с латин. и англ.] М.: Мысль, 1991. Т. 2. С. 96, 132-133. 10. Локк Дж. (16321704) Два трактати про врядування / Джон Локк; пер. з англ. О. Терек, Р. Димерець. К.: Вид-во Соломн Павличко «Основи», 2001. - С. 131, 192. 11. Руссо Ж.-Ж. Про суспшьну угоду або Принципи полГтичного права / Жан-Жак Руссо; 1н-т фшософп НАН Украши; Вшниц. держ. тех. ун-т. Б.м.: Port-Royal, 2001. С. 26-27, 65. 12. Токвшь А. де. Про демократ^ в Америщ / Шарль Алексю де Токвшь; пер. з франц. [в 2 т.]. - К.: Видав. дГм «Всесвт>, 1999. 587 с.: Гл. 13. Себайн Дж. 1сторГя полiтичноï думки / Дж. Себайн, Т. Торсон. - К., 1997. - С. 617. 14. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Георг ВильгельмФридрих Гегель; [пер. с нем.]; АН СССР. Ин-т философии; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянца. - М.: Мысль, 1990. -524 с. 15. Люовий В. С. Культура - гдеолопя - полгтика / Василь Семенович Люовий. К.: Вид-во Гм. Олени ТелГги, 1997. 350 с.: портр. 16. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук / Георг
Вильгельм Фридрих Гегель; [в 3 т.]. - М.: Мысль, 1997. Т. 3. Философия духа / отв. ред. Е. П. Ситковский; ред. коллегия: Б. М. Кедров и др. - 471 с. 17. Маркс К. Избранные произведения / К. Маркс, Ф. Энгельс; [в 3 т.]; Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. М.: Политиздат, 1986. Т. 1. С. 4-76. 18. Маркс К. Економiчно-фiлософськi рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф.; [твори. - в 30 т.] / пер. з рос. вид. К.: Полггвидав Украши, 1980. Т. 42. С. 89-90. 19. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда: Метод социологии / Эмиль Дюркгейм: [пер. с фр.] / изд. подгот.
A. Б. Гофман. М.: Наука, 1991. - 572 с.
REFERENCES
1. Sotsiolohiya: Korotkyy entsyklopedychnyy slovnyk [Sociology: ShortEncyclopedicDictionary] Sotsiolohichna asotsiatsiya Ukrayiny; uklad. Volovych V. H. tain. Kiev: Ukr. Tsentr dukhovnoyi kul'tury Publ, 1998. P. 108. 2. Korotkyy politolohichnyy slovnyk [ShortPoliticalDictionary]. red. S. H. Ryabov, Z. I. Tymoshenko. Kiev: ROVO "Ukrvuzpolihraf'Publ, 1991. 95 p. 3. Odyntsova A. V. Hrazhdanskoe obshchestvo: proshloe, nastoyashchee, budushche [Civil Society: Past, Present and Future]. SocioPolitical Sciences. 1991. Vol. 12. pp. 40-51. 4. Shchedrova H. P. Hromadyanske suspil stvo, pravova, derzhavna i politychna svidomist hromadyan [Gromadyanskasuspilstvo, legal, Power i politichna svidomist gromadyan]. Kiev: ISLO Publ., 1994. P. 11, 15. 5. Pavlenko R. Dynamika hromadyans koho suspil stva v Ukrayini [The dynamics of civil society in Ukraine]. The new policy. 1996. Vol. 5. pp. 17-25. 6. Platon. Derzhava [Plato. State]. lane. with davnohr. D. Hutsul. Kiev: OsnovyPubl, 2000. pp. 241-270. 7. Aristotel'. Polityka [Politics]. lane. with davnohr. A. Kyslyuk. Kiev: OsnovyPubl, 2000. pp. 16-17, 80, 88, 116. 8. Makiavelli N. Gosudaf: Sochineniya [Sire: Works]. Moscow: EKSMO-Press Publ; Kharkiv: Folio Publ, 1999. 655 p. 9. Gobbs T. Leviafan, ilimateriya, forma ivlast gosudarstva tserkovnogo i grazhdanskogo [Leviathan, or matter, form and power of the church and the civil government]. Moscow: Mysl' Publ, 1991. Vol. 2. pp. 96, 132-133. 10. Lokk Dzh. (1632-1704) Dvatraktaty pro vryaduvannya [Two treatises of government]. Per. from English. O. Terek, R. Dymerets'. Kiev: Vyd-vo Solomiyi Pavlychko «Osnovy» Publ, 2001. P. 131, 192. 11. Russo Zh.-Zh. Pro suspil'nuuhodu abo Pryntsypypolitychnohoprava [On public agreement or Principles political rights].
B.m.: Port-RoyalPubl, 2001. pp. 26-27, 65. 12. Tokvil' A. de. Pro demokratiyu v Amerytsi [Democracy in America]. Per. of French. [2 vols.]. Kiev: Vydav. dim "Vsesvit"Publ, 1999. 587 p: il. 13. SebaynDzh. Istoriyapolitychnoyidumky[History of Political Thought]. Kiev, 1997. P. 617. 14. Gegel' G. V. F. Filosofiyaprava. [The philosophy of law]. per. s nem. AN SSSR. In-t filosofii; red. isost. D. A. Kerimovi V. S. Nersesyants; avt. vstup. st.iprimech. V. S. Nersesyantsa. Moscow: Mysl'Publ, 1990. 524 p. 15. Lisovyy V. S. Kul tura - ideolohiya - polityka [Culture - Ideology - Politics]. Kiev: Vyd-voim. OlenyTelihyPubl, 1997. 350 p. 16. Gegel' G. V. F. Entsiklopediya filosofskikh nauk [Encyclopedia of Philosophy]. Moscow: Mysl' Publ, 1997. T. 3. Filosofiyadukha [Philosophy of Spirit]. 471 p. 17. Marks K. Izbrannyeproizvedeniya [Selected works]. Moscov: PolitizdatPubl, 1986. T. 1. pp. 4-76. 18. Marks K. Ekonomichno-filosofs kirukopysy 1844 roku [Economic and Philosophic Manuscripts of 1844]. Kiev: Politvydav Ukrayiny Publ, 1980. T. 42. pp. 89-90. 19. Dyurkgeim E. O razdelenii obshchestvennogo truda: Metodsotsiologii [On the division of social labor: Sociology Method]. Moscov: Nauka Publ, 1991. 572 p.
Дата надходження:05.02.2019р.
