CC BY
35
1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 340:12
Тарас Гарасимiв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", заступник директора - декан повно! вищо! освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права Garasumiv_@ukr.net
Тарас Дашо
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу tyd@kodary.com
ТЕОР1Я ТА ПРАКТИКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ ДОСВ1Д УКРА1НИ
© Гарасим1в Т., Дашо Т., 2017
У статт комплексно проаналiзовано поняття громадянського суспiльства як полiтико-правового явища. Розглянуто джерелознавчий матерiал, який характеризуе процес розвитку системи поглядiв на громадянське суспiльство на теренах УкраТни. Дослщжено еволюцiю поняття громадянського суспiльства у працях украТнських мислителiв, зокрема С. Орiховського-Роксолана, М. Костомарова, М. Драгоманова, I. Франка та ш. Визначено особливост розвитку концепцп громадянського сусшльства кiн. XIX - поч. XX ст. у працях видатних украТнських дiячiв. Здшснено науковий аналп проблем побудови громадянського сусшльства в сучасних умовах та визначено шляхи Тх реалiзацiТ на практищ.
Ключовi слова: громадянське сусшльство; держава; демократiя; громадянин; правова держава; державний сувернiтет.
Тарас Гарасымив, Тарас Дашо
ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА: ИСТОРИКО-ПРАВОВОЙ ОПЫТ УКРАИНЫ
В статье осуществлен комплексный анализ понятия гражданского общества как политико-правового явления. Проанализирован материал, характеризующий процесс развития системы взглядов на гражданское общество на территории Украины. Исследована эволюция понятия гражданского общества в работах украинских мыслителей, в частности С. Ориховского, Н. Костомарова, М. Драгоманова, И. Франко и др. Установлены особенности развития концепции гражданского общества кон. XIX-
нач. XX в. в трудах выдающихся украинских деятелей. Осуществлен научный анализ проблем построения гражданского общества в современных условиях и определены пути их реализации на практике.
Ключевые слова: гражданское общество; государство; демократия; гражданин; правовое государство; государственный сувернитет.
Taras Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc.D., Prof.
Taras Dasho
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph.D.
THEORY AND PRACTICE OF CIVIL SOCIETY HISTORICAL AND LEGAL EXPERIENCE OF UKRAINE
This article provides a comprehensive analysis of the concept of civil society as a political and legal phenomenon. The analysis of source material that characterizes the process of development of the views of civil society in Ukraine. The evolution of the concept of civil society in the works of Ukrainian thinkers, including S. Orzechowski-Roxolan, M. Kostomarov, М. Drahomanov, I. Franko et al. The peculiarities of the concept of civil society context. XIX - beg. XX century. in the works of prominent Ukrainian figures. Done scientific analysis of the problems of building a civil society in modern conditions and ways to implement them in practice.
Key words: civil society; state; democracy; citizen; constitutional state; state sovereigntly.
Постановка проблеми. Динамiчний розвиток укра!нського сустльства, яке упродовж останшх роюв на засадах гумашзму та справедливосп розбудовуе власну державу, штегращя Укра!ни у свггове i европейське ствтовариство актуалiзуe дослщження та наповнення реальним змютом значно! кшькосп правових понять та правових явищ. Серед них вагоме мюце займають теоретико-правовi проблеми взаемоди громадянського сустльства i правово! держави, становлення яких тюно пов'язане з вщповщним етапом розвитку людства, держави i права.
Формуючись як система вщносин та шститупв, незалежних вщ держави, громадянське суспшьство може ефективно функщонувати лише за наявносн правово! держави, яка керуеться правом i гарантуе юнування вщповщних сощальних шститупв.
Аналiз дослщження проблеми. Надзвичайно важливу роль у розвитку ще! "громадянського сустльства" та демократично! правово! держави вщграла укра!нська нацюнальна щея щодо створення укра!нського сустльства та держави на засадах гумашзму i справедливости яка складалася упродовж юторичного розвитку визвольно! боротьби украшського народу. Ця iдея отримала розвиток у працях П. Орлика, М. Костомарова, М. Драгоманова, М. Козачинського та шших.
Науково-теоретичним пiдrрунтям для дослщження теми стали пращ укра!нських i росiйських науковцiв: О. Аграновсько!, С. Алексеева, В. Бабкiна, Г. Балюк, Н. Бури, В. Головченка, В. Зенша, Е. Зорченка, М. Козюбри, А. Колодiя, В. Копейчикова, М. Костицького, А. Крижашвського, В. Кудрявцева та шших.
Мета статт - визначити основш засади теори та особливостi практики громадянського суспшьства на основi аналiзу юторико-правового досвiду Украши.
Виклад основного матерiалу. У творах С. Орiховського-Роксолана (XVI ст.) можна знайти суттeвi риси громадянського суспшьства. Автор визначив основною метою держави гарантда прав i корисп кожного iндивiда, стосовно якого вона мае низку обов'язюв. Отже, штереси громадян, 1хш права зумовлюють функцiонування державних iнститутiв, тому основою держави виступае громадянське суспшьство. На думку Орiховського-Роксолана, громадяни мають спрямовувати свою дiяльнiсть на забезпечення штереив суспiльства. А в суспiльствi, суспшьних вiдносинах найголовнiшим е закон, яким i повиннi керуватися всi громадяни. "Закон же, якщо вiн з душею i розумом держави, значно кращий за непевну державу i вищий за короля... Закон е правителем вшьно! держави" [1, с. 275].
Погляди I. Вишенського (XVI ст.) пройнят iдеею природно! рiвностi всiх людей. Його майбутнiй щеал - це "царство буття", де вс люди живуть у злагодi один з одним, рiвнi мiж собою в майновому, юридичному i моральному аспектах. На думку I. Вишенського, щ аспекти характеризують не просто суспшьство, а вже суспшьство шшого виду (громадянське суспшьство).
Упродовж XVII - XVIII столггь ще! природного права усшшно розвивали вчеш Киево-Могилянсько! академп. Зокрема, Ф. Прокопович стверджував, що природному (переддержавному) життю людей були притаманнi i мир, i вiйна, i любов, i ненависть, i добро, i зло. I цей природний стан був наповнений "беззаконними" дiями людей i тому потребував суспiльного договору про створення "суспшьного союзу". !нший украшський мислитель М. Козачинський вважав, що ототожнений з громадянським суспшьний стан е природним для людини, тому що саме в ньому природа людини, и розум та природш права можуть розвинутися найповшше. У 1710 р. ще! свободи, демократп i гуманiзму втiлились у Конституцп П. Орлика. Вона визнавала основними принципами суспшьного устрою украшського народу демократда, республiканiзм, народовладдя, неможливють з боку влади порушень закошв та вольностей, тобто встановила найважливiшi принципи концепцп громадянського суспiльства.
В XIX ст. у полггико-правовш думщ Украши починають чiткiше окреслюватися основш аспекти громадянського суспшьства. М. Костомаров убачав новий устрш Украши як суспшьство, де пануе рiвнiсть громадян перед законом, свобода людини визначалася як найцшшший И стан; основою суспшьства е свобода господарсько! дiяльностi, що дае можливють усiм членам суспшьства ставати власниками з рiвними правами.
М. Драгоманов створив концепщю суспшьства, що грунтуеться на ще! асощацп гармонiйно розвинених особистостей. На його думку, саме це даватиме можливють суспшьним вщносинам розвиватися й удосконалюватися. Така асощащя мае грунтуватися на засадах полггично! свободи, яка й буде, на думку вченого, гарантувати права людини i громадянина. Це означае, що полггичш вщносини виступають складовою громадянського суспшьства.
I. Франко розвивав щею полггично! самостшносп, що, на його переконання, е природним правом кожно! нацil. Вш убачав такий механiзм И реалiзацil: у реформованому суспiльствi на перший план вийде громадська думка i в результат державнi iнститути будуть надшеш лише виконавчими функцiями. На його думку, це можливо лише тод^ коли закони вщображають справедливють у всiх сферах суспiльного життя. До того ж, I. Франко критикував посилення функцш державного апарату в суспшьсга, вважаючи за потрiбне обмежити його дiяльнiсть суспiльними шститутами.
Iдеею соцiально-полiтичноl рiвностi пройнятi пращ С. Подолинського [2] i О. Терлецького [3]. 1хнш iдеал - народна федеращя громадян, що мае бути заснована на повнш полггичнш рiвноправностi кожного громадянина; рiвностi вшх перед законом i рiвностi закону для вшх. На !хню думку, право створення та запровадження в життя закошв повинно належати ушм громадянам.
Пюля жовтневого перевороту 1917 р. ще! громадянського суспiльства та демократично! правово! держави в радянськш полiтичнiй i правовiй iдеологil проголошуються буржуазними i навiть шкiдливими. I лише розгортання демократичних процешв у середиш 80-х рокiв минулого
столптя посилило увагу провщних юристiв на пострадянському просторi до комплексних дослщжень питань прав людини та !х захисту засобами права.
1дея громадянського суспшьства i демократично!, правово! держави знайшла визначення та вiдображення у Декларацп про державний суверенiтет Укра!ни (16 липня 1990 р) [4]. Цей документ уперше в укра!нському правi окреслив поняття громадянського суспшьства та визначив його головш риси: всебiчне забезпечення прав i свобод людини, полпичну свободу нацi!, единовладдя та повновладдя народу, вiдповiдальнiсть держави перед суспшьством, повноцiнний економiчний, полпичний, соцiальний i духовний розвиток народу Укра!ни та його екологiчну безпеку, необхщшсть правово! держави, що повинна забезпечити суверештет i самоуправлiння народу, верховенство Конституцп та законiв Укра!ни.
1де! громадянського суспiльства, вiдображенi у Декларацп про державний суверештет, були зафшсоваш та поглиблеш у Конституцп Укра!ни (1996 р.), що полягало у: проголошенш людини найвищою сощальною цiннiстю та створеннi економiчних, сощальних, полiтичних умов для забезпечення вшьного i всебiчного розвитку !! особистосп; лiквiдацi! вiдчуженостi людини стосовно соцiально-економiчних структур i полiтичних iнститутiв; захисн прав та свобод людини i громадянина, вiдповiдальностi держави перед людиною i суспiльством за свою дiяльнiсть; забезпеченнi суверенiтету народу, самоорганiзацi! та самоуправлшш громадян; плюралiзмi форм власносп, рiвностi суб'eктiв права власностi перед законом, забезпеченш права власникiв на шщативну, творчу пiдприeмницьку дiяльнiсть; плюралiзмi духовного життя суспiльства, на основi гуманiстичних i демократичних загальнолюдських щнностей; визнання та матерiалiзацi! iде! верховенства права, прийнятп законiв та шших нормативно-правових актiв на основi Конституцп Укра!ни; проголошеннi держави демократичною, сощальною та правовою, тому що вона тдпорядковуеться служшню суспiльству [5]. Отже, Конститущя Укра!ни визнае та забезпечуе умови функцiонування громадянського суспiльства.
У нашш кра!нi завжди iснувала практика ототожнення реалш з програмними настановами пари!, що погiршувало суспiльнi вщносини та поглиблювало протирiччя, деформувало суспшьш вiдносини. До найважливiших факторiв, за якими визначаеться конкретна форма громадянського суспшьства належать: вщносини власносп, що реально юнують у цьому суспшьствц рiвень i форми усуспiльнення та рiвень розвитку продуктивних сил; конкретно юторичш умови кра!ни, система громадських i полiтичних iнститутiв, полiтика уряду [6, с. 46].
У загальному контекст розвитку теорi! та практики громадянського суспшьства коротко зупинимося на юторичному досвда Укра!ни. Як елемент громадянського суспшьства тут з XIV ст. у деяких мютах було поширене Магдебурзьке право (1339 р. його здобув Сянок, 1374 р. - Кам'янець-Подшьський та iншi мiста, наприкiнцi XV ст. - Ки!в ). Уперше право на самоврядування отримало шмецьке мiсто Магдебург у XIII ст. Укра!нським мютам його надавали польськi королi, велию князi литовськi та пiдтверджували укра!нсью гетьмани i росiйськi царi, утверджуючи прюритет права i виборно! спадкоемносн посад. Магдебурзьке право закрiплювало певний судовий та адмшстративний iмунiтет мют, специфiчне правове становище мiстян тощо.
З виникненням укра!нського козацтва, яке уособлювало нову полггичну верству, що виконувала функщ! регулятора позадержавних суспшьних вiдносин, тобто складало ядро громадянського суспшьства, почали викристатзовуватися новi правовi форми. I перш за все, у цьому виявляло защкавленють нове укра!нське "панство" - козацька старшина, волдачи закрiпити права власностi на землю та козацьке самоврядування [7, с. 3-4]. Зокрема, договiрнi форми станових вщносин зафшсовано у Конституцп Пилипа Орлика (1710 р.), яка не була запроваджена у життя, проте як теоретичний документ становила на той час зразок передово! правово! думки.
Козацька цившзащя, аналопчно до полюно!, грунтувалася переважно на селянсько-землеробському способi жигтедiяльностi, органiчно поеднавши у полкових структурах вшськову органiзацiю i громадянську общину чи цившьну громаду [8, с. 109].
Козацью полки були територiальними громадами з дво!стою (як у давнш владi) формою власносп - колективною та приватною. Правова система козацтва зафшсована тд назвою "Права, по которым судится малороссийский народ" заснована на литовських статутах, магдебурзькому та звичаевому правг
Подальший розвиток елеменив громадянського суспiльства в Украш гальмувало чимало чинникiв, зокрема укра!нський менталiтет та iмперська полггика росiйського царизму, що стримувала урбашзащю в Украш, перетворювала мiста на форпост русифшаци.
Спроби лiбералiзувати полггичш стосунки в державi робили земсью дiячi (земства як органи мюцевого самоврядування запроваджено в Росiйськiй iмперil в 1864 р.). В Украш представниками цього напряму були: Т. Мшорадович, М. Василенко, О. Лазаревський, Ф. Лизогуб, I. Петрункевич та шш^ котрi намагалися створити громадянське суспшьство на зразок европейського, виступаючи проти обмеження прав людини, за чггкий розподш влади, цивiлiзованi вщносини мiж суспiльством i державою. Але в умовах росшського монархiчного режиму та вщсутносп власно! держави це було неможливо. [8, с. 99].
Натомють на Правобережнш Украш тсля революцп 1848-1849 рр. в Австршськш iмперil конституцiя закрiплювала полiтичнi права (свобода слова, заснування полггичних i громадських об'еднань, право на сощальний захист тощо), що сприяло реалiзацil ще! тогочасно! полггично! елiти на зламi ХIХ-ХХ столiть у напрямку створення укра!нських полiтичних партiй i домагання автономи або повно! незалежносп Укра!ни.
Iсторичну долю громадянського суспшьства XX ст. можна назвати трапчною. У сощаль стичну добу не держава створювала громадянське суспшьство, а суспшьство творило державу, передаючи !й частину сво!х прав. Ця щея втiлювалася за найскладнiших мiжнародних умов i набула дещо деформованого характеру. Негативно позначився на нш i персональний склад керiвництва державою. В останш десятилiття XX ст. ситуащя, з погляду буржуазно! моралi i права, змiнилася на користь громадянського суспшьства, а в реальному житп обернулася кроком назад порiвняно з попередшми роками, крiм створення багатопартшносп, яка, до речi, значного позитиву в суспшьному життi не додала, а також штучних "демократичних" виборiв до вищого законодавчого органу влади.
Якщо звернутися до нишшнього досвiду в Украш щодо наявностi основних елементiв громадянського суспшьства, зокрема, врахування штереив бшьшосп громадян державою, треба вiдверто сказати, що вони шдмшяються iнтересами певних суспшьних груп, кланiв тощо. I не вщкриемо великого секрету, стверджуючи, що в Украш - слабке громадянське суспшьство i слабка держава. Це розумдать не лише науковщ, практики, але й пересiчнi громадяни. Наприклад, прничий iнженер А. Прилоус цшком справедливо уважае, що ми "маемо "кланову" iмперiю. Але iмперiю не за могутнiстю або впливом, а за способом управлшня... Повсюдне хабарництво набуло масштабiв нацiонального лиха... Вщсутня свобода слова, коли не тшьки сильнi та багатi могли б висловлюватися, але й розумш. Немае загальнонацюнально! iде!. Правлячiй верхiвцi вона вже не потрiбна, а народовi ще не потрiбна. Немае справжньо! демократi!... Немае тямущого господаря в кра!ш ..." [9]. I радить цей дописувач "Голосу Укра!ни" починати розмову про нацюнальну щею зi з'ясування ролi держави та людини в суспшьства Людина е первинною мае одержувати все необхiдне для повноцiнного розумового, духовного i фiзичного розвитку. Суспiльство талановитих i вiльних особистостей розв'яже будь-яю проблеми" [9]. Отже, на думку автора, громадянське суспшьство - це не плщ чие!сь фантазi!, а нормальне явище, що саме собою розумiеться.
Кажучи про перспективу наближення до такого суспшьства, потрiбно реально оцшювати соцiально-економiчний, духовний i культурний розвиток Укра!ни. Якщо у постшдус^альних кра!нах, де переважно подоланi матерiальнi проблеми соцiуму, увага зосереджуеться на розвитку культури, а в захщнш фiлософi! виникають новi концепцi! суспшьства як модершзацп громадянського (бережливе, завершене, оргашзацшне, активне, iнформацiйне, телематичне тощо) [10, с. 137], то в Украш на порядку денному стоять проза!чнiшi (порiвняно з названими вище), але гостросощальш та важливi завдання лшвщацп значних вiдмiнностей у соцiально-економiчному розвитку мiж мiстом i селом, розумовою та фiзичною працею, супербагатими i вкрай бiдними та створенш рiвних можливостей усiм громадянам для самовиявлення та самореалiзацi!. Розв'язання цих проблем передбачалося та частково здшснювалося навггь за радянських часiв, однак тепер кра!на вiдкинута в епоху так званого '^берального" капiталiзму, коли застосовуються найбруднiшi засоби збагачення. Як справедливо зазначае дослщник Р. Павленко, зараз неприпустимий
"ранньобуржуазний стандарт суспшьства, з властивою йому боротьбою за виживання та природним вщбором" [11, с. 23]. На жаль, проголошуваш державними мужами демократичш перетворення здшснюються не з народом, а для нього, що е одним iз найбшьших прорахункiв нишшньо! влади, коли вона справдi намагаеться досягти позитивних результата.
Британський полгголог Т. Кузьо уважае, що Захщна Укра!на просунулася набагато далi шляхом демократп, нiж Схiдна, яка перебувала тд владою Росi!, де вщсутшми були демократичнi принципи. Його висновок про те, що "громадянське суспшьство, справдi незалежна преса та сильш партi! iснують лише в Захщнш Укра!нi завдяки бiльш лiберальним наслщкам iноземного панування" [12, с. 268], е досить тенденцшним. Гадаемо, що така думка потребуе глибокого аналiзу та тдтвердження конкретними фактами з урахуванням широкого змiсту поняття "громадянське суспшьство". Беручи до уваги той факт, що основним критерiем громадянського суспшьства е реальш права людини на самореалiзацiю, слiд зазначити, що наявнють такого соцiального явища як безробгття, яке особливо притаманне захщним регiонам Укра!ни, де народ сощально незахищений i не може застосувати сво! сили i здiбностi, аби прогодуватися, не дозволяе говорити про юнування повноцшного громадянського суспiльства.
Як можна характеризувати нишшне суспiльство на основi таких реалiй? Експертнi оцшки сучасного становища в Укра!нi, яю висловлювали вiдомi полiтичнi дiячi на межi тисячолiть, за формою та змютом рiзнi, а за суттю - подiбнi. Зокрема, журналiст В. Портников, по-перше, сам факт проголошення незалежносп Укра!ни у 1991 р. розцшюе не як безпосереднiй наслщок нацiонально-визвольного руху i вiдповiдних настро!в у суспiльствi, а як результат процесу руйнацп iмперi!, спричинений не лише економiчною кризою, але й опором народiв Прибалтики i боротьбою за владу в Росшськш Федерацп [13, с. 23].
Директор шформацшного агентства УН1АН С. Набока прогнозуе перехщ вiд авторитаризму до тоталггаризму через вiдсутнiсть в Укра!ш зворотного зв'язку м1ж суспiльством та владою та ц-норування опозицi! [13, с. 77]. А директор центру полпичного маркетингу О. Кривошеенко вважае, що в Укра!ш iснуе тоталiтарний режим, "який прагне видаватися демократичним" [13, с. 91].
Бшьшють експертiв, анашзуючи сучасний стан укра!нського суспiльства, видшяли найха-рактернiшi його ознаки, що разом створюють загальне уявлення про Укра!ну, яка поки що лише наближаеться до справжньо! незалежностi, демократп та громадянського суспшьства. Певним чином розчароваш ситуащею, що склалася у держав^ вiдомий полiтичний дiяч, колишнш полiтв'язень С. Хмара: "Украша не е незалежною. I не наближаеться до незалежносп"; завiдувач кафедри Укра!нського центру правничих студiй при Ки!вському нацiональному унiверситетi iм. Т. Г. Шевченка В. Кампо, який уважае, що нам не вдалося наблизитися до громадянського суспшьства та демократично! правово! держави, оскшьки роль провщника "взяла на себе державна бюрокраня, яка втiлюе еднiсть ново! i старо! номенклатури"; О. Мороз, котрий образно зазначае, що зi сво!ми громадянами "держава поводиться, як армiя окупанта на зайнятiй територi!" [13, с. 23-35] та ш.
Для сучасного укра!нського суспiльства актуалiзуються принаймш три основнi особливостi громадянського суспшьства.
По-перше, громадянське суспшьство мае стати структурованим, визргти в певну соцюкультурну композицiю громадських органiзацiй, об'еднань, асощацш, рухiв, що саме по собi вимагае правового регулювання !хньо! дiяльностi та спiввiдносин мiж ними.
По-друге, завданнями такого суспшьства, як це випливае iз европейського юторичного досвщу, можна вважати: гарантування прав i свобод кожному громадянину, громадського страхування щодо !хнього реального забезпечення; громадське оцшювання "життевого свiту" щодо дотримання принципу справедливости громадський контроль щодо невтручання державних органiв управлiння в особисте життя громадянина.
По-трете, оскшьки сучасна соцiальна держава, "держава добробуту", не витримуе фiнансо-вого навантаження "сощальносп", певнi функцi! стосовно ще! справи бере на себе громадянське суспшьство.
Проведений аналiз дозволяе стверджувати, що щеолопчним обгрунтуванням iсторичного процесу формування громадянського суспшьства е:
1) концепщя iндивiдуалiзму, згiдно з якою людину розглядають як першооснову суспшьного полгшчного устрою, найвищу соцiальну цшнють;
2) лiберальне розумшня свободи, що не зводить !! лише до взаемовщносин мiж людиною та державою, коли полггична свобода розглядаеться лише як зааб реалiзацi! особисто! свободи;
3) щея самоврядування i, передусiм, мюцевого самоврядування, що передбачае дифе-ренщащю та вiдносну автономiю органiзацi!, здшснення рiзних форм публiчно! влади.
На нашу думку, на цих засадах можливо концептуально вщокремити державу вщ суспшьства, розглядаючи !! як специфiчне соцiальне явище, що мае iманентнi ознаки та атрибути, виконуе певш службовi функцi! щодо суспiльства, визначити реальш можливостi державно-владного впливу на суспшьш вiдносини та ступiнь його ефективносп, встановити оптимальнi для функцюнування суспiльства межi державного втручання в його життедiяльнiсть i, в тдсумку, забезпечити пiдконтрольнiсть суспiльству державних шститупв. Вiдтепер державу розглядають як шститут суспiльства, за допомогою якого воно набувае здатносп концентрувати сво! зусилля в нацюнальному вимiрi для виршення першочергових проблем .
Громадянське суспшьство в процесi свого формування потребуе наявносп базових компонентiв, основними серед яких е:
- незалежна особистють, що усвщомлюе сво! права та обов'язки, а тому потребуе взаемоди з шшими людьми;
- розвинуп самовряднi соцiальнi структури, здатнi репрезентувати та вщстоювати iнтереси сво!х члешв перед iншими соцiальними установами, органами державно! влади;
- шститути ринково! iнфраструктури, що забезпечують економiчну незалежнють людей, !хню здатнiсть самостiйно, вщповщно до встановлених правил, задовольняти сво! потреби;
- специфiчний духовний та моральний суспшьний клiмат, основу якого становить загальноприйняте переконання в самоцшносп кожно! людсько! особистостi, непiдпорядкованiсть !! iнтересiв абстрактному "колективному iнтересу", утвердження принципу особисто! вщповь дальностi за наслщки власно! дiяльностi.
Вiдомий укра!нський вчений, автор багатьох монографiй i наукових праць з проблем юторп фiлософi!, методологiчних аспектiв суспiльствознавства та культурно-свггоглядних проблем академiк НАН Укра!ни В. Шинкарук, зазначав, що мiж громадянським суспiльством, притаманною йому державою та !хшми iдеологiчними формами юнуе глибокий взаемозв'язок i взаемо-опосередкування, де визначальним виступае громадянське суспшьство, бо, зрештою, саме воно е дшсним суб'ектом i базисом держави та щеологи [14, с. 53-56].
Не менш вщомий фахiвець у сферi нацiонально! безпеки, росiйський вчений А. Возжешков у сво!й монографп, присвяченiй теоретичним, полiтичним i стратепчним питанням нацiонально! безпеки, також вщносить питання створення стiйких основ правового, демократичного, громадянського суспшьства до життево важливих iнтересiв держави [15]. Хоча, на наш погляд, уявити собi дшсно громадянське суспiльство, в якому вщсутш основи правового, демократичного суспшьства i соцiально орiентована ринкова економша, досить важко. Невипадково створення сощально орiентовано! ринково! економiки, вiдповiдно до Концепци, вiднесено до прiоритетних нацюнальних iнтересiв Укра!ни.
Як вiдомо, тд поняттям "громадянське суспiльство" розумiють сторону життедiяльностi суспiльства й окремих шдивдав, яка перебувае поза сферою впливу полггичних iнститутiв, директивного регулювання та регламентацп державою [16]. Це своерщна частина цiлiсного соцiального органiзму, яка бшьшою мiрою характеризуе соцiальну, шж полiтичну сферу життя i вмщуе певну сукупнiсть iснуючих у суспшьсга неполiтичних вiдносин (господарських, соцiальних, культурних, духовних, сiмейно-побутових тощо), а також становище, роль, права i обов'язки особи в системi суспiльних зв'язюв та iнститутiв. Водночас притаманнi йому полггичш та державнi iнституцi! повинш розглядатись у контекстi економiчних i соцiальних структур громадянського суспiльства, властивих йому суспшьних вiдносин.
Сучаснi дискусп довкола сутi поняття "громадянське суспшьство" та його мюця в суспшьнш науцi, аж до заперечення його евристично! цiнностi [17, с. 58-61, 70-74] пов'язаш насамперед iз тим, що за кшькасот рокiв свое! ютори термiн став полiсемантичним (тобто словам, що його утворюють, було надано рiзних значень). Iнша причина полягае в користуванш рiзною методолопею
при дослщженш та акцентуванш рiзних сторш цього складного, багатоаспектного явища. Ще одна проблема, що може викликати певне непорозумшня, - це поки що недостатня вщмежованють теоретично! абстракци "громадянське суспiльство", що використовуеться науковцями як щеальний тип, вiд описових (емтричних) характеристик реально iснуючих рiзновидiв громадянських суспiльств, що в певний спошб та до певно! мiри наближаються до цiе! абстракцi!.
На жаль, чимало авторiв в Укра!ш, не заглиблюючись у складнi теоретичш аспекти концепцi! громадянського суспiльства, не звертають уваги на ту обставину, що свое аналгшчне навантаження це поняття набувае лише у випадку розгляду його як певно! противаги (не обов'язково у конфронтацшному сенш) або принаймш нетотожносп поняттю держави та полгшчно! системи суспiльства - тобто ушх тих структур, яю володiють полiтичною владою та застосовують !! в регулятивних цiлях. Тому не слщ змiшувати "суспiльство" як людську спшьшсть взагалi з категорiею "громадянське суспiльство", яке виникло на певному етат розвитку захiдно! цившзацп [18, с. 277], зазнало певних змш у процесi свое! еволюци i мае iсторичнi (часовi) та нащональш (просторово-географiчнi) рiзновиди, поширюючись у наш час на рiзнi регюни та континенти. Воно займае певне мюце в суспiльнiй системi, мае свою структуру та культурш особливосп.
У пошуках загальноприйнятного визначення громадянського суспшьства, яке задовольняло б потреби дослщниюв i захiдних, i посткомушстичних кра!н (де масовi рухи кшця 80-х - початку 90-х роюв минулого столiгтя уже позаду i стало очевидним, що не вони складають основну форму шститупв громадянського суспшьства), доцшьно звернутися до структурно-функщонального пiдходу [19, с. 11]. Саме спецiалiстовi в цiй галуз^ соцiологу-парсонiсту iз Калiфорнiйського унiверситету Дж. Александеру належить найкоротше за кшьюстю слiв i водночас найширше за значенням визначення цього феномена: "Громадянське суспшьство - це сфера людсько! солщарносп" [20, с. 646-647]. Близьким до цього е судження шшого американця - М. Уольцера, котрий описуе громадянське суспшьство як "простр непримусово! людсько! асощащ!", а також шмецького соцiального фiлософа Ю. Габермаса, який розглядае громадянське суспшьство як публiчну сферу суспшьно! взаемодi! та як життевий свiт людини [21, с. 54-55].
Висновки. Отже, громадянське суспшьство - це юторичний тип у розвитку людського суспшьства, його конкретна яюсна характеристика; це сфера самовиявлення i реалiзацi! потреб та штерешв вшьних iндивiдiв через систему вщносин (економiчних, соцiальних, релiгiйних, нащональних, духовних, культурних). Структурними елементами ще! системи е органiзацi! (полiтичнi парти, громадськi об'еднання, асоцiацi!) та рiзного роду об'еднання (професiйнi, творчi, спортивш, конфесiйнi тощо), що охоплюють ус сфери суспiльного життя та виступають своерщним регулятором свободи людини.
Таке визначення громадянського суспшьства поеднуе асощативний, структурний та функцiональний аспект розумшня громадянського суспiльства. Але не слщ забувати одного важливого моменту, що громадянське суспшьство, незважаючи на його структурованють, це, насамперед, суспшьство, в якому прюритетними е штереси людини.
Проблематика громадянського суспшьства е доволi складною, вона не обмежуеться структурними моментами в його функщонуванш та розвитку. Проведений аналiз дае змогу зробити висновок, що тд час дослщження цього феномена особливу увагу належить придшяти тим особливостям, яю притаманш громадянському суспiльству.
По-перше, громадянське суспшьство ми розглядаемо як сукупнють вшьних шдивдав. Це знаходить вияв у рiзних аспектах, зокрема економiчному, соцiальному та полiтичному.
Суть економiчного аспекту полягае в тому, що: кожний шдивщ е власником тих засобiв, якi необхiднi для його нормального юнування; iндивiд мае право на свободу вибору форм власносп; на вшьний вибiр роду занять, професп та користування !! результатами.
Сощальний аспект розглядаеться як приналежнють iндивiда до певно! спiльностi (шм'!, клану, класу) чи автономна самостшнють з метою забезпечення сво!х потреб.
Полгшчний аспект вимагае свободи шдивща, що виявляеться у можливостi бути членом парти, брати участь у виборах.
По-друге, громадянське сустльство, на нашу думку, вщкрите сощальне утворення, що зумовлюсться: вiдсутнiстю жорстко! регламентацп з боку держави щодо забезпечення гласностi, свободи слова, критики; правом вшьного в'!зду в кра!ну та ви!зду з кра!ни; обмiном iнформацiйними, науковими та освггянськими технологiями з iншими державами.
По-трете, громадянське суспiльство - це складна структурована система (плюралiстична), для яко! характерна повнота, стiйкiсть та вщтворювашсть.
По-четверте, громадянське суспiльство - це система, що мае сво! мехатзми розвитку та управлiння, тобто: громадяни, яю вступають у рiзного роду вiдносини, реалiзують сво! потреби та забезпечують цiлеспрямований розвиток сустльства без втручання державних структур; громадянська шщатива, громадянський обов'язок створить можливосп для розвитку всiх структур громадянського сустльства.
По-п'яте, громадянське сустльство - це правове демократичне сустльство, для якого характерним е: визнання та матерiалiзацiя щей верховенства права, а особливютю останнього мае бути подш на публiчне та приватне право, едтсть права та закону; правове забезпечення та розмежування дiяльностi рiзних гшок влади; розвиток i вдосконалення сустльства разом iз розвитком та вдосконаленням правово! держави.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Ор1ховський-Роксолан С. Напучення польському королевi Сиг1змунду Августу (1543) // История политических и правовых учений / Статслав Орiховський-Роксолан [хрестоматия для юрид. вузов и фак-ов]; Нац. юрид. акад. Украины им. Я. Мудрого; сост. и общ. ред. Г. Г. Доленко. -X.: Факт, 2000. - С. 275. 2. Подолинський С. А. Вибраш твори / СергШ АндрШович Подолинський; упоряд., передмова i примтки Л. Я. Кортйчук; Кигв. нац. економ. ун-т. - К., 2000. - 326 с. 3. Терлецький О. Iсmорiя Украгни вiд 1728 до 1917р. / Остап Терлецький. - Львiв: Просвта, 1936. -104 с. 4. Декларащя про державний суверентет Украгни вiд 16.07.1990 р. // Вiдомосmi Верховног Ради Украгни. - 1990. - № 31. - Ст. 429. 5. Конститущя Украгни: 1з змтами, внесеними згiдно i3 Законом № 2222-IV вiд 08.12.2004 р. - К.: Велес, 2008. - 48 с. 6. Одинцова А. В. Гражданское общество: прошлое, настоящее, будущее / А. В. Одинцова // Социально-политические науки. - 1991. -№ 12. - С. 40-51. 7. ГуржШ О. I. Право в украгнськт козацькт державi, (друга половина XVII -XVIII ст.) / Олександр 1ванович Гуржгй; АН Украгни. 1н-т iсmорiг Украгни. - К., 1994. - 222 с.
8. Пасько I. Громадянське сустльство i нащональна iдея: Украгна на mлi европейських процеав: Компаративт нариси / I. Пасько, Я. Пасько. - Донецьк: Схiдний видав. дiм, 1999. - 184 с.
9. Прилоус А. Ми - мета i зааб, або Правила ствжиття для душi та економти / А. Прилоус // Голос Украгни. - 2002. - 28 трав. - С. 7. 10. Кравченко И.И. Концепция гражданского общества в философском развитии / И. И. Кравченко // Полис. - 1991. - № 5. - С. 126-139. 11. Павленко Р. ДинамЫа громадянського сустльства в Украгш / Р. Павленко // Нова полтика. - 1996. - № 5. -С. 17-23. 12. Рябчук М. Вiд МалоросИ до Украгни: Парадокси затзтлого нащетворення / Микола Рябчук. - К. : Критика, 2000. - 272 с. 13. Напередодт. Украгна на рубежi тисячолть. Експертш оцтки. - К., 2000. - С. 23-35, 77, 91. 14. Шинкарук В. Громадянське сустльство, держава, iдеологiя / В. Шинкарук // Розбудова держави. - 1993. - № 5. - С. 53-56. 15. Возжеников А. В. Национальная безопасность: теория, политика, стратегия: монография / Анатолий Васильевич Возжеников. - М.: НПО "Модуль", 2000. - 240 с. 16. Краткий политологический словарь / под ред. С. Г. Рябова, З. И. Тимошенко. - К. : РАПО "Укрвузполиграф", 1992. - 104 с. 17. Кт Дж. Громадянське сустльство. Сmарi образи, нове бачення / Джон Кт; пер. з англ. О. Гриценко. - К. : К.1С. ; АНОД, 2000. - 246 с. 18. Полimологiя: тдруч. для студ. ун-miв / Остап ^анович Семюв; за ред. О. I. Семюва. - Львiв: Свт, 1993. - 592 с. 19. Олтник А. Ю. Теорiя держави i права: навч. поаб. / А. Ю. ОлШник, С. Д. Гусарев, О. Л. Слюсаренко; Нац. акад. внутр. справ Украгни. - К.: Юртком Ытер, 2001. - 200 с. 20. Шемшученко Ю. С. Громадянське сустльство // Юридична енциклопедiя: [в 6 т.] /редкол.: Ю. С. Шемшученко вдп. ред.). - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 1. -С. 646-647. 21. Андрусяк I. Блиск i злидентсть украгнськог нацюнал-демократп: Полimологiчне есе / I. Андрусяк, С. Петренко. - К. : Смолоскип, 1999. - С. 54-55.
REFERENCES
1. Orikhovs'kii-Roksolan S. Napuchennya pol's'komu korolevi Sigizmundu Avgustu (1543) [Napuchennya polskomu korolevi Sigizmundu Augustus (1543)]. History of political and legal doctrines [reader for jurid. Universities and Faculty s]; Nat. jurid. Acad. Ukraine named. Yaroslav the Wise; comp. and Society. Ed. GG Dolenko. Kharkiv: Fact Publ, 2000. p. 275. 2. Podolyns'kyy S. A. Vybrani tvory [Selected works]. compilation., preface and notes LY Korniychuk; Kiev. nat. economy. Univ. Kiev, 2000. 326 p. 3. Terlets'kyy O. Istoriya Ukrayiny vid 1728 do 1917 r. [History of Ukraine from 1728 to 1917]. L'viv: Prosvita Publ, 1936. 104 p. 4. Deklaratsiyapro derzhavnyy suverenitet Ukrayiny vid 16.07.1990 r. [Declaration of State Sovereignty of Ukraine of 16.07.1990 p.]. Supreme Council of Ukraine. 1990. № 31. Art. 429. 5. Konstytutsiya Ukrayiny: Iz zminamy, vnesenymy z'hidno iz Zakonom # 2222-IV vid 08.12.2004 r. [The Constitution of Ukraine, amended according to the Law № 2222-IV of 08.12.2004 p.]. Kiev: Veles Publ., 2008. 48 p. 6. Odyntsova A. V. Hrazhdanskoe obshchestvo: proshloe, nastoyashchee, budushche [Civil Society: Past, Present and Future]. Socio-Political Sciences. 1991. Vol. 12. pp. 40-51. 7. Hurzhiy O. I. Pravo v ukrayins'kiy kozats'kiy derzhavi, (druha polovyna KhVII - KhVIII st.) [Right in the Ukrainian Cossack state (second half XVII-XVIII century)]. Kiev: AN Ukrayiny. In-t istoriyi Ukrayiny Publ, 1994. 222 p. 8. Pas'ko I. Hromadyans'ke suspil'stvo i natsional'na ideya: Ukrayina na tli yevropeys'kykh protsesiv: Komparatyvni narysy [Civil society and national idea: Ukraine against the background of European processes, comparative essays]. Donets'k: Skhidnyy vydav. Dim Publ, 1999. 184 p. 9. Prylous A. My - meta i zasib, abo Pravyla spivzhyttya dlya dushi ta ekonomiky [We - the goal and the means, or the rules of coexistence for the life and economy]. Voice of Ukraine. 2002 May 28. p. 7. 10. Kravchenko I. I. Kontseptsiya grazhdanskogo obshchestva v filosofskom razvitii [The concept of civil society in philosophical development]. Polis.1991. No 5. pp. 126-139. 11. Pavlenko R. Dynamika hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini [The dynamics of civil society in Ukraine]. New policy. 1996. No5. pp. 17-23. 12. Ryabchuk M. VidMalorosiyi do Ukrayiny: Paradoksy zapizniloho natsiyetvorennya [From Little Russia to Ukraine: Paradoxes belated Nation Building]. Kiev: Krytyka, 2000. 272 p. 13. Naperedodni. Ukrayina na rubezhi tysyacholit'. Ekspertni otsinky. [On the eve. Ukraine at the turn of the millennium. Expert assessments]. Kiev, 2000. pp. 23-35, 77, 91. 14. Shynkaruk V. Hromadyans'ke suspil'stvo, derzhava, ideolohiya [Civil society, the state ideology]. State building. 1993. No 5. pp. 53-56.
15. Vozzhenikov A. V. Natsional'naya bezopasnost': teoriya, politika, strategiya: monografiya [National Security: Theory, Policy, Strategy: the monograph]. Moscow: NPO "Modul"' Publ, 2000. 240 p.
16. Kratkii politologicheskii slovar' [Brief Political Science Dictionary]. pod red. S. G. Ryabova, Z. I. Timoshenko. Kiev: RAPO "Ukrvuzpoligraf' Publ, 1992. 104 p. 17. Kin Dzh. Hromadyans'ke suspil'stvo. Stari obrazy, nove bachennya [Civil society. The old images, a new vision]. Kiev: K.I.S.; ANOD Publ, 2000. 246 p. 18. Politolohiya: pidruch. dlya stud. un-tiv [Political science: textbook. for students. un-ing]. za red. O. I. Semkiva. Lviv: Svit Publ, 1993. 592 p. 19. Oliynyk A. Yu. Teoriya derzhavy i prava: navch. posib. [Theory of law: teach. guidances.]. A. Yu. Oliynyk, S. D. Husaryev, O. L. Slyusarenko; Nats. akad. vnutr. sprav Ukrayiny. Kiev: Yurinkom Inter Publ, 2001. 200 p. 20. Shemshuchenko Yu. S. Hromadyans'ke suspil'stvo [Civil society] // Legal Encyclopedia: [6 vols.] / Redkol .: Yu. S. Shemshuchenko (vidp. red.). Kiev: Ukr. entsykl.Publ, 1998. Vol.1. pp. 646-647. 21. Andrusyak I. Blysk i zlydennist' ukrayins'koyi natsional-demokratiyi: Politolohichne ese [Shine and poverty Ukrainian national democracy Politological essay]. Kiev: Smoloskyp Publ, 1999. pp. 54-55.
Дата надходження: 12.12.2016р.
