CC BY
50
Л1ТЕРАТУРА
1. Никифоров А. Г. Компетентность и ее значения в руководстве производством // Весник МГУ. — 1980. — Т. 13.— С. 3-9.
2. Майсурадзе Ю. Ф. Роль образования в повышении компетентности руководящих кадров промышленности // Научное руководством обществом. —М.: Мысль, 1976. — Вып. 10. — С. 277-311.
Олександр Д1ДЕНКО
УМОВИ ФОРМУВАННЯ 1НДИВ1ДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПЕДАГОГ1ЧНО1
ДШЛЬНОСП ВИКЛАДАЧА В1ЙСЬКОВОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Стаття присвячена анализу умов формування 1ндив1дуального стилю педагог1чно'1 дгяльностг викладача вшськового вищого навчального закладу (ВВНЗ). Розглянуто фактори, що впливають на ефективнгсть цього процесу, та окреслено його основнг рушшт сили.
Проблема формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi в процес становлення викладача ВВНЗ мае важливе значення. II актуальшсть зумовлена тим, що без доцшьного стилю педагогiчноI дiяльностi неможлива суб'ект-суб'ектна взаемодiя, яка е основою дiяльностi викладача у процес навчання й виховання курсантiв ВВНЗ. Iндивiдуальний стиль педагогiчноI дiяльностi викладача суттево впливае на якiсть шдготовки майбутнiх офiцерiв.
Аналiз лiтературних джерел свщчить, що проблему iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача дослiдники вивчають за кiлькома напрямами, зокрема, вони аналiзують питання педагогiчноI майстерностi, професшно! культури, професiйноI компетентностi, педагогiчноI техшки, особливостей педагогiчноI взаемодiI, особливостi становлення викладача-початкiвця ВВНЗ. У багатьох психолого-педагопчних дослiдженнях розглядаються рiзнi аспекти iндивiдуального стилю, насамперед його формування i корекцiя, виокремлення рiвнiв розвитку (С. А. Климов, А. К. Маркова, В. С. Мерлш); рiзнi типи ститв i характеристики когштивних стилiв (С. А. Голубева, С. П. 1лын); стилi спiлкування та управлшня (Н. В. Бордовська, В. А. Кан-Калик, А. А. Реан, I. А. Павлов); стввщношення «внутршнього» та «зовнiшнього» у стилi (К. А. Абульханова-Славська, (А. К. Маркова, А. Я. Ншонова, О. П. Саншкова). Проте необхщно зазначити, що проблему формування шдивщуального стилю педагопчно1' дiяльностi викладача ВВНЗ як складника характеристики дiяльностi викладача, що зумовлений педагопчно важливими якостями його особистосп i вимогами до освiтнього процесу ВВНЗ, на сьогодш дослiджено недостатньо.
Метою статт е висвiтлення основних умов формування iндивiдуального стилю педагопчно!' дiяльностi викладача вищого вiйськового навчального закладу.
Сьогодш психологи та педагоги розглядають шдивщуальний стиль в рiзних видах дiяльностi, зокрема трудовiй та професшнш (С. А. Гiльманов, С. А. Климов, I. Ф. 1саев), навчальнш (О. А. Конопкiн, Н. Ю. Посталюк), а також педагопчнш (В. I. Загвязшський, В. А. Кан-Калик, Н. В. Кузьмша, А. К. Маркова, А. Я. Ншонова, В. А. Сластьонш). Значна кшьюсть наукових психолого-педагогiчних робiт присвячено питанням формування стилю спшкування вiйськових (М. С Коваль, С. В. Каштанець), педагогiв (В. М. Галузяк, В. В Гаркуша, А. А. Коротаев, Т. С. Тамбовцева), менеджерiв та керiвникiв рiзних ланок i шдроздшв (В. П. Коссов, Т. Р. Шепеленко).
Аналiз наукових пiдходiв до визначення стилю дозволяе визначити його як сукупшсть шдивщуальних особливостей поведшки особистостi, що впливають на спошб досягнення мети дiяльностi та зумовлюють своерщшсть II виконання, виявляють шдивщуальш й типовi особливостi особистостi у взаемоди з iншими суб'ектами дiяльностi [1; 2, 122; 3, 143].
Практика свщчить, що формування iндивiдуального стилю педагогiчноI дiяльностi викладача-початкiвця ВВНЗ може бути як стихшним, так i цiлеспрямованим процесом. У першому випадку можливiсть корекцiI сформованого стилю дiяльностi е малоймовiрною через переважання в процеш зовнiшнiх, незалежних вщ суб'екта формування, факторiв. Це викликае протирiччя мiж метою процесу становлення педагога та його мотиващею до професiйноI
дiяльностi. Для усунення цього протирiччя необхiдно надати процесу формування стилю органiзованого характеру.
Важливо також враховувати, що на формування шдивщуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ впливае багато факторiв, зокрема таю: iндивiдуальнi властивостi особистостi педагога-початкiвця; сощальне середовище, в якому вiн працюе; матерiально-технiчне забезпечення навчального процесу; умови педагопчно! дiяльностi.
Основний принцип формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ у процесi його становлення сформулював Л. С. Виготський: «За допомогою iнших ми стаемо самими собою. Особистiсть стае для себе тим, чим вона е, через те, чим вона е для iнших» [4].
Теоретичний анашз сутносп, структури, факторiв розвитку i функцiй iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi, врахування власного досвiду роботи, результати опитування начальникiв кафедр, досвiдчених викладачiв (зi стажем роботи понад 15 роюв), методистiв дозволило зробити висновок, що сформувати iндивiдуальний стиль педагопчно! дiяльностi викладача протягом оптимального часу можна за таких психолого-педагогiчних умов: урахування особистiсних особливостей викладача в процес формування педагогiчно доцiльного стилю дiяльностi; удосконалення методично! роботи з викладачами-початювцями; оптимiзацiя формування стилю педагопчно! дiяльностi в перiод становлення викладача на вшх рiвнях цього процесу; самовдосконалення стилю педагогiчно! дiяльностi викладача; послщовне опанування педагогiчною дiяльнiстю та поступове шдвищення вимог до викладача; диференцшована оцiнка дiяльностi викладачiв-початкiвцiв; функцюнування системи кураторства на кафедрi; цшеспрямована iндивiдуально-виховна робота; врахування наукових штереив, цiннiсних i моральних установок викладача; позитивна шдтримка результатiв дiяльностi викладачiв-початкiвцiв; систематична оцiнка професiйного зростання викладачiв на усiх рiвнях взаемодп; визначення основних напрямкiв самовдосконалення викладачiв на основi оцiнки результатiв роботи; заохочення самостiйно! дiяльностi викладача до науково-дослщно! роботи, узагальнення отриманих результапв i впровадження !х у практику навчального процесу ВВНЗ.
Розглянемо насамперед таку умову формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача, як врахування його шдивщуально-психолопчних особливостей. Це е актуальним з огляду на таю причини:
1) завдяки особистюним свггоглядним i цiннiсним установкам, особливостям реагування педагога на вплив зовнiшнього середовища, особливостям мислення та iнших шдивщуальних якостей вiдбуваеться ефективна адаптацiя молодого викладача до вимог i умов педагопчно! дiяльностi;
2) сформованi протягом життя педагога особливостi поведiнки впливають на його поведшку при виконанш службових обов'язкiв;
3) iндивiдуально-психологiчними особливостями зумовлена така важлива яюсть особистосп викладача, як емоцiйно-вольова стiйкiсть;
4) iндивiдуальнiстю педагога зумовлене його ставлення до тих чи шших вцщв дiяльностi, складникiв структури педагогiчно! дiяльностi.
Що стосуеться вдосконалення методично! роботи з викладачами-початювцями, то необхiдно зазначити, що при формуванш iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладачiв ВВНЗ важливим е створення сприятливих педагогiчних i психологiчних умов для повноцiнного прояву !х iндивiдуальностi та подальшо! роботи для формування свое! мотивацшно! сфери.
Важливо при цьому враховувати, що рiвень методично! майстерносп науково-педагопчних працiвникiв безпосередньо впливае на яюсть навчально-виховно! роботи: чим вищою е методична тдготовка заняття, тим ефектившшим буде навчальний процес. Удосконалення методично! тдготовки вiдбуваеться, головним чином, у системi навчально-методично! роботи кафедри, а також у масштабi ВВНЗ i самостiйно. Зокрема, пiдвищити свш рiвень методично! пiдготовки молодий викладач може через участь у робот методичних нарад колективу викладачiв, засщань кафедри з навчально-методичних питань, мiжкафедральних методичних нарад i науково-методичних конференцш, методичних зборiв, показових, вiдкритих i пробних занять; вiдвiдування занять кращих методистiв, при аналiзi проведених занять i самостiйному вивченнi досвiду !х проведення. Пiдвищити методичну майстернiсть можна також тд час стажування у вшськових частинах та пiдроздiлах.
Важливим шляхом удосконалення iндивiдуального стилю педагогiчно! дiяльностi е самостшна робота викладачiв. Займаючись самоосвiтою, викладач досягае якiсно нового рiвня самооргашзаци, при якому у нього починають переважати вищi духовнi потреби та штереси [8]. Професiйна самоосвiта передбачае як практичне розширення отриманих знань, опосередкованих потребами, так i творче освоення соцiальних групових ролей з метою !хньо! адекватно! реалiзацi! в дiяльностi. Система самоосвiти включае таю складов^ установку, самоаналiз, визначення мети та завдань, змют, методи, ефектившсть навчання i виховання. Основним елементом системи е установка на самоосвпу [9].
Дослщження свiдчать, що процес самоосвiти викладача ВВНЗ вимагае оргашзованосп. Складнiсть проблеми органiзацi! педагогiчно! самоосвгги полягае в тому, що вона е об'ект-суб'ективним процесом. Це означае, що у керуванш системою важливе значения мають як елементи зовшшньо! управлiнсько! системи, так й iндивiдуальна свiдомiсть конкретного педагога.
Разом iз самоосвiтою важливим для самовдосконалення стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ е самовиховання. Самоосвгга та самовиховання е взаемозалежними, зокрема це виявляеться в тому, що самоосвiта — необидна умова самовиховання.
Яюсш характеристики стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ прямо пропорцшш вихованостi педагога. Безперервне самовиховання педагога вищо! вiйськово! школи передбачае формування необхiдних для педагопчно! роботи якостей особистость Рiвень !х сформованостi свiдчить про стiйкiсть стилю дiяльностi та визначае ступiнь привабливост викладача для курсантiв, колег, керiвництва та iнших учасникiв навчального процесу ВВНЗ.
Створення професшного iмiджу викладача, побудова педагопчно! кар'ери — не просто фактори, що дозволяють йому ефективно здшснювати свою дiяльнiсть. Це життево важлива необхщшсть, яка зламуе бар'ери у взаемоди з курсантами та в колектив^ регулюе закономiрностi педагогiчного процесу та створюе сприятливi умови для саморозвитку, самовдосконалення i реалiзацi! внутрiшнього потенцiалу його особистост [9].
Професiйний розвиток особистосп викладача ВВНЗ е процесом формування педагопчно значущих якостей, що складають цiлiсну структуру й обумовлюють особливосп педагогiчно! дiяльностi. Важливо звертати увагу на т якостi особистостi, що визначають яюсш параметри стилю педагопчно! дiяльностi. На сьогодш вченi визначили, обгрунтували та експериментально перевiрили т якостi особистостi викладача ВВНЗ, яю детермiнують формування стилю педагогiчно! дiяльностi [5, 118-148]. Так, наприклад, визначено, що для ефективно! педагопчно! дiяльностi найбшьш прийнятним е сильний врiвноважений тип нервово! системи. Хоча така iндивiдуальна властивiсть е бiологiчно зумовленою, але !! дiагностика у молодих викладачiв дозволяе бiльш якiсно реатзовувати принцип iндивiдуального пiдходу щодо формування стилю педагопчно! дiяльностi.
На думку I. П. Пщласого, до особистюних якостей педагога можна зарахувати «людянють, терпеливiсть, поряднiсть, чеснiсть, вiдповiдальнiсть, справедливють, обов'язковiсть, об'ективнiсть, щедрiсть, доброту, високу моральнють, оптимiзм, емоцiйну врiвноваженiсть, потребу в спшкуванш, iнтерес до життя вихованцiв, доброзичливiсть, самокритичнiсть, дружелюбнiсть, скромшсть, гiднiсть, патрiотизм, релiгiйнiсть, принциповiсть, чуйшсть, емоцiйну культуру та iн.» [6, 242].
Автори шдручника «Педагопчна майстершсть» [7] розглядають майстернiсть «як найвищий рiвень педагогiчно! дiяльностi (якщо характеризувати якiснi показники результату), як вияв творчо! активностi особистостi педагога (якщо характеризувати психолопчний механiзм успiшно! дiяльностi». Важливе значення для викладачiв-початкiвцiв, на думку вчених, мае також науковий свiтогляд, який передбачае широку ерудовашсть, високий ступiнь володiння теоретичним матерiалом при проведеннi навчальних занять. Для формування стилю дiяльностi педагога позитивне значення мае також прагнення до лщерства. При цьому необидно зазначити, що викладач повинен бути чуйним до курсанпв, гнучким вiдповiдно до обставин. Небажаними та шюдливими для педагопчно! дiяльностi е демонстративнiсть та екзальтовашсть.
Необхiдно зазначити, що процес самоформування стилю педагопчно! дiяльностi молодого викладача вщбуваеться через переосмислення вимог сощального середовища та узгодження !х iз внутрiшнiми установками особистостi педагога. Основою для самовдосконалення стилю педагопчно! дiяльностi е усвщомлення професiйно! рол^
осмислення можливих педагогiчних ршень та ïxhîx наслiдкiв, узагальнення свое! професшно! дiяльностi та прогнозування ïï перспектив, здатнiсть до самоконтролю.
Важливо також враховувати, що становлення молодих викладачiв вщбуваеться переважно в кафедральному колективь Роль кафедри в процес формування стилю педагогiчноï дiяльностi викладача-початювця е значною: йдеться про позитивну чи негативну пiдтримку та ощнку викладача його колегами. Зважаючи на це, суб'екти зазначеного процесу повинш використовувати якомога бшьше рiзних форм шдтримки, пiдкрiплень або заохочень викладача-початкiвця. При цьому потрiбно враховувати й те, що при постшному використанш одного i того ж заохочення може виникнути звикання до нього з подальшим згасанням реакци. Таким негативним прикладом можуть бути подяки з набору заохочень вшськовослужбовщв: часто бувае так, що вони настшьки переважають над iншими заохоченнями, що, одержавши чергову, офiцер уже не може сказати, якою вона е за рахунком.
Таким чином, теоретичний аналiз проблеми формування шдивщуального стилю педагогiчноï дiяльностi викладача ВВНЗ дозволяе визначити умови, за яких можна шдвищити ефектившсть цього процесу: врахування iндивiдуально-психологiчних особливостей викладача в процес формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi; удосконалення методично! роботи з викладачами-початювцями; самостiйна робота викладачiв над удосконаленням iндивiдуального стилю педагогiчноï дiяльностi тощо.
Подальшим напрямом дослiдження ще! проблеми е розробка та обгрунтування технологи формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гончаренко С. Укра!нський педагопчний словник / Щд ред. С. Головко. — К.: Либщь, 1997. — 374 с.
2. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности (в зависимости от типологических свойств нервной системы). — Казань, 1969. — 168 с.
3. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1984. — 174 с.
4. Выдрин И. Ф. Педагогическое мастерство преподавателя высшего военного училища / Психология и педагогика ВВШ. — М., — 1979. — 170 с.
5. Симонов В. П. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. — М.: Международная педагогическая академия, 1995. — 192 с.
6. Подласый И. П. Педагогика. Книга 1. — М.: Владос, 1999. — 574 с.
7. Педагопчна майстершсть: Шдручник / За ред. 1.А.Зязюна. — К.: Вища школа, 1997. — 349 с.
8. Быков А. К. Развитие педагогического мастерства преподавателей высшей военной школы: теория и практика. Монография. — М.: ВУ, 2000. — 200 с.
9. Соболь Н. М. Самовдосконалення особистосп майбутнього перекладача як зас1б формування 1ндив1дуального стилю професшного спшкування // Науков1 записки Тернопшьського державного педагопчного ушверситету. Сер1я: Педагопка. - Тернотль, 2003. — № 4. — C. 18-22.
Юрш КУЗЬ
ФОРМУВАННЯ nPABOBOÏ КУЛЬТУРИ ВШСЬКОВОСЛУЖБОВЩВ ЯК СКЛАДОВА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ
У cmammi розглядаються питання формування правово'1' культури вшськовослужбовщв. Виокремлеш так ïï структурт елементи, як правова тдготовка, виховання, свiдомiсть, поведтка, емоцИ',у явлення. Висвiтленi проблеми правового навчання i виховання майбутшх офiцерiв.
З входженням Укра'ни в европейський проспр зростають вимоги до оргашзаци навчально-виховного процесу у вшськових вищих навчальних закладах (ВВНЗ). В сучасних умовах розвитку укра'нського державотворення стрiмко розвиваються паростки справжньо! демократа, утверджуються загальнолюдсью цшносп та штереси. Вони, вщповщно, сприяють i допомагають становленню та утвердженню суверештету Укра'ни, вiдродженню нацiонального i духовного потенщалу народу, що впливае на виршення важливих соцiально-економiчних, правових та шших завдань держави.
