CC BY
12
2. Солдатенко М. Методолопчш аспекти оргашзацп самостшно1 шзнавально1 дгяльностг студенпв // Неперервна професiйна освгга. Теорiя i практика: Науково-методичний журнал. — 2002. — Вип. 2 (6). — С. 24-30.
3. Войтюк Д. Г., Барабаш М. П., Михайлович Я. М., 1щенко Т. Д., Оглядничук Р. В. Комплексное проектирование по общетехническим дисциплинам // Пращ IV Мгжнародно1 науково-пракгачно1 конференци «Проблеми та шляхи розвитку вищо! техшчно1 освгга». — К., 2002.
4. Методичш рекомендацп щодо впровадження в аграрних ВНЗ Украши 111-1V рiвнiв акредитаци окремих нормативних i навчально-методичних матерiалiв з кредитно-модульное' системи оргашзацп навчального процесу / С. М. Кравченко, Т. Д. 1щенко, П. А. Демешкант та гн. — К.: Аграрна освгга, 2005. — 56 с.
5. Корушкин Е. Н. Экспериментально-теоретическое исследование системы практической подготовки студентов по механизации сельскохозяиственного производства: Автореф. дис. ... д-ра техн. наук. — Саратов, 1964. — 45 с.
6. Наггрний Ю. П. Фахова тдготовка iнженерiв: дiяльнiсний пiдхiд. — Львiв: 1НВП «Електрон», 1999. — 180 с.
7. Беспалько В. П., Татур Ю. Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. — М.: Высшая школа, 1989. — 141 с.
8. Кыверялг А. А. Методы исследования в профессиональной педагогике. — Таллин: Валгус, 1980.
— 334 с.
9. Кэмпбелл Д. Т. Модели зкспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях // Социально-психологический центр. — М., 1996.
10. Манько В. М., 1щенко В. В. Ступенева тдготовка iнженерiв-механiкiв сгльськогосподарського виробництва. — К.: Наук. -метод. центр аграрно1 освгга, 2005. — 506 с.
11. Модель спецгалгста. Спецгальшсть 31. 13 «мехашзащя сгльського господарства». Квалгфгкацгя — «шженер-мехашк» / Ю. П. Наггрний, Т. П. Резнгченко, Д. Г. Войтюк та гн. — К.: УДАУ, 1994. — 30 с.
12. Технические средства обучения и методика их использования / Под общ. ред. К. А. Квасневского.
— М.: Колос, 1984. — 223 с.
13. Бендера I. М., Дуганець В. I. Пгдготовка гнженерно-педагопчних кадргв в галузг мехашзацп сгльського господарства. Проблеми шженерно-педагопчно1 дгяльностг / Збгрник наукових праць. Харшв, 2003. — Вип. 5. — С. 76-90.
14. Дуганець В. I., Бендера I. М. Шляхи удосконалення системи шдготовки педагоггчних кадргв для навчальних закладгв професшно1 освгга / Збгрник наукових праць НАУ. — 2003. — Т. XV. — С. 433-444.
15. Бендера I. М. Активгзацгя самостшно1 роботи студенпв агрогнженерних спецгальностей при здобутп освггаьо-квалГфгкацшного ргвня «спецгалгст» // Новг технологи навчання: наук.-метод. Збгрник. — К.: Наук.-метод. центр вищо1 освгга, 2004. — С. 112-119.
Андрш КУЧЕРЕНКО, Оксана МИРОПОЛЬСЬКА
ПОЛ1ТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕС1ЙНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 ФАХ1ВЦ1В ОРГАН1В ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРА1НИ
Поняття комnетентностi включае когттивну, операцiйно-технологiчну, мотивацтну, етичну, сощальну i поведiнкову складовi, а також результати навчання у виглядi знань та вмiнь, системи цiннiсних орiентацiй, звичок та полiтичноi культури керiвника оргатв охорони Державного кордону Украши. Визначено функци полiтичноi культури у полiтичному життi сустльства. Виокремлено основт компоненти полiтичноi освiти фахiвцiв.
У результат стргмких г радикальних змгн у полгтичному й економгчному житп нашо1 краши виник дефщит професгйних кадргв. На кергвнг посади в державних г шдприемницьких структурах стали приходити недавнг випускники ВНЗ. Молодг спецгалгсти часто стають кергвниками, не маючи достатньоl тсорстично! тдготовки в сферг керування г практичних навичок у кергвництвг колективами.
Результати проведених соцюлопчних дослгджень свгдчать про незадоволенгсть станом взаемин усгх категоргй сшвробгтниюв, а в деяких випадках — г про нездатшсть кергвникгв ефективно виконувати сво! обов'язки, що кардинально впливае на сощально-психолопчний
клiмат колективiв i взаемовщносини у спiльнiй дiяльностi. Однieю з причин цього е низька професшна компетентнiсть керiвникiв. Як показав проведений ан^з, !х мають вiдрiзняти таю якосп, як висока освiченiсть, активна життева позицiя, високий iнтелект, професшна компетентнють, а також здатнiсть умшо забезпечувати функцiонування очолюваного службового колективу на високому професшному рiвнi.
Забезпечення ефективно! ролi людського фактора в процес службово! дiяльностi може бути реалiзовано лише через взаемопов'язанi напрями управлшсько! дiяльностi щодо вивчення, добору та розстановки кадрiв, особливо керiвникiв усiх рiвнiв органiв охорони Державного кордону Укра!ни, !хнього навчання й виховання, подання практично! допомоги у процес розвитку професшно! компетентностi, супроводження та контролю !х службово! дiяльностi.
Актуальнiсть цих питань, !х недостатня теоретична й методична опрацьованють, нагальна практична потреба в пiдвищеннi ефективносп службово! дiяльностi працiвникiв органiв охорони Державного кордону Укра!ни за рахунок формування в них професiйно! компетентносп зумовили мету статтi — визначення складових формування професшно! компетентностi фахiвцiв органiв охорони Державного кордону Укра!ни.
Дослiдження професiйно! компетентностi фахiвцiв вимагае визначення сутност поняття «компетентнють», виявлення його зв'язку з iншими категорiями та поняттями й теоретико-методолопчного обгрунтування пiдходiв у його дослщженш.
О. Г. Нiкiфоров розглянув поняття компетентносп та !! значення в керуванш виробництвом [1]. На його думку, вона може бути розглянута в широкому розумшш як стутнь суспiльно! зрiлостi й освiченостi вшх людей. У цьому розумiннi автор вид^е у компетентностi три взаемопов'язаш сторони:
- загальнi методологiчнi принципи керiвництва й керування;
- форма керування суб'ективним фактором свщомосп, оргашзованосп, знання справи, полiтично! й суспшьно! активностi;
- елемент соцiально! ролi керiвника.
У вузькому розумiннi компетентнють, за О. Г. Ншфоровим, — це властивють, необхiдна кожному керiвнику на тiй або iншiй д^нщ дiяльностi й зв'язана з галузевою специфiкою управлiнсько! дiяльностi.
Бiльш докладно в контекстi !! значення для дiяльностi керiвних кадрiв компетентнiсть розглянута Ю. Ф. Майсурадзе [2]. Вш показав, що значення цього термша все частiше «переноситься на ощнку управлiнсько! дiяльностi загалом, рiзних сторш керування i його окремих елеменлв (компетентне керування, компетентне рiшення, компетентна шформащя)».
Аналiз поняття «компетентнiсть» у рамках фшософи i теорi! шзнання показуе можливiсть, а iнодi й необхщнють розглядати !! у сукупносп з категорiями «пiзнання», «мислення», «особистють» i «службова дiяльнiсть». Розгляд !! з кожною iз вказаних категорш окремо дае один специфiчний зрiз, а в едностi з ушма чотирма дозволяе охопити всю повноту взаемозв'язюв i вiдносин цiе! категорп та осмислити !! методологiчну значимють.
Компетентнiсть, як динамiчне поняття, розкривае етапнють оволодiння суб'ектом пiзнання тими чи шшими знаннями, умiннями й навичками. У межах теорi! шзнання вона фшсуе ступiнь пiзнання на певнш стадi! розвитку, у певний момент, вщображае особливiсть цiе! стади, а тому е одночасно й ступенем шзнання, i ступенем розвитку особистость
Нерозривно пов'язане поняття «компетентнють» з поняттям «дiяльнiсть». Дiяльнiсть визначають як специфiчну форму людсько! активносп, змiстом яко! е доцiльна змша i перетворення свiту людиною. У дiяльностi проявляеться сутнiсть особистостi. Суб'ект у сво!х дiяннях, в актах власно! творчо! самодiяльностi не тшьки виявляеться; вiн у них визначаеться i формуеться. Тому тим, що вш робить, можна визначити те, чим вш е; напрямком його дiяльностi можна визначати й формувати його самого.
З погляду дiяльнiсного тдходу компетентнiсть можна визначити як об'ективну якють особистостi, що е сутнюним змiстом процесу дiяльностi.
Компетентнють розглядаеться не як якась невизначена необхщна для керiвника властивiсть, а як конкретно вимiрюване вираження особистосп. Компетентнiсть керiвника безпосередньо зв'язана з дiяльнiстю, тобто з результативнiстю виршення проблемних завдань.
При цьому вводяться психолопчш аспекти компетентност й вказуеться на ïï зв'язок з особистiстю — як загалом, так i з ïï тдсистемами.
Отже, на нашу думку, профeсiоналiзм як iнтeгральна якють фахiвця, зумовлена творчою самодiяльнiстю i високим рiвнeм профeсiйноï самоактуалiзацiï, характеризуе ефективне виконання професшних завдань. Поняття «компетентнють» включае когнiтивну, операцшно-технолопчну, мотивацiйну, етичну, соцiальну i поведшкову складовi, а також результати навчання у виглядi знань та вмшь, системи цiннiсних орiентацiй, звичок та полiтичноï культури кeрiвника органiв охорони Державного кордону Украши.
Тeрмiн «пол^ична культура», на нашу думку, е менш дослiджeною компeтeнцiею у службовш дiяльностi фахiвцiв органiв охорони Державного кордону Украши. Неоднозначнють ïï розумшня можна частково пояснити процесами, що вщбуваються в суспiльствi, пeрeоцiнкою колишшх уявлень про суспiльно-полiтичнi явища.
Хоча пол^ична культура наповнюеться нинi новим змютом, характеризуеться спeцифiчними рисами, вона не може розглядатися зовш загального поняття «культура». Полiтика як сфера дiяльностi людей також е одшею з форм культури; крiзь призму останньоï оцiнюються багато аспeктiв полiтичноï життедiяльностi.
Полiтична культура вiдображае:
- якюний стан полiтичного життя, рiвeнь ïï демократизму, eфeктивнiсть функцiонування полiтичноï системи;
- спосiб дiяльностi людей у сфeрi соцiально-полiтичних вiдносин;
- певний рiвeнь соцiально-полiтичноï активностi, стушнь компeтeнтностi громадян, якi беруть участь в пол^ичнш дiяльностi.
Даючи загальну характеристику полiтичноï культури, можна сказати, що вона — певний тип поведшки людей у сфeрi пол^ики, мeханiзми i способи вiдношeння, що склалися, до влади та ïï рeалiзацiя. За своею суттю пол^ична культура рiзна в рiзних сощальних системах.
Полiтичнiй культурi властивi певш функцiï в полiтичному життi. До найважливших з них можна вщнести наступнi:
- функцiя iдeнтифiкацiï, що розкривае постшну потребу людини в розумшш своеï груповоï приналeжностi i визначення прийнятних для себе способiв участi у виражeннi i вщстоюванш iнтeрeсiв пeвноï спiльностi;
- функщя орiентацiï, що характеризуе прагнення людини до смислового вщображення полiтичних явищ, розумiння власних можливостей при рeалiзацiï прав i свобод в конкретнш полiтичнiй систeмi;
- функцiя адаптаци, що виражае потребу людини в пристосуванш до полiтичного середовища, як змiнюеться, умов здiйснeння ïï прав i владних повноважень;
- функщя соцiалiзацiï, що характеризуе отримання людиною певних навичок i властивостей, як дозволяють ш рeалiзовувати в тш або iншiй систeмi влади своï цивiльнi права, полiтичнi функцiï та штереси;
- функцiя iнтeграцiï, що забезпечуе рiзним групам можливiсть сшвюнування в рамках пeвноï полiтичноï системи, збереження цiлiсностi держави i ïï взаемостосунюв з суспiльством загалом;
- функщя комушкаци, що забезпечуе взаемодiю вшх суб'ектiв та iнститутiв влади на базi використання загальноприйнятих тeрмiнiв, символiв, стeрeотипiв й iнших засобiв шформаци i мови спiлкування.
В рiзних iсторичних умовах, найчастiшe за нестабшьних полiтичних процeсiв, дeякi функцiï полiтичноï культури можуть затухати i навт припиняти свою дiю. Зокрема, може знижуватися комушкативна здатнiсть полiтичних норм i традицш державного життя, внаслщок чого неминуче загострюватиметься полeмiка мiж рiзними суспiльними групами i особливо тими з них, як дотримуються протилежних позицш щодо урядового курсу. З другого боку, в перехщних процесах нерщко зростае здiбнiсть полiтичноï культури до дeзинтeграцiï систем правлшня, заснованих на незвиклих для населення мeтi i цiнностях.
Освiта е своерщним мeханiзмом прискорення процесу соцiалiзацiï. Цiнностi, установки i позицiï, а, отже, i пол^ична культура майбутнього фаивця, сформованi в навчально-виховному процеш, мають значення для визначення шляху, яким розвиватиметься освга далi. Змша змiсту
навчально-виховного процесу, пгдвищення його впливу на ефектившсть формування полгтично! культури майбутнього фахгвця становлять один з головних аспектгв вдосконалення всього педагогичного процесу. Розвинутий духовний свгт фахгвця е основою його продуктивно! цшностг, найважливгшим чинником оптимгзацп професгйно! дгяльностг.
Аналгз педагопчно! лгтератури г досвгду тдготовки фахгвцгв органгв охорони Державного кордону Укра!ни показуе, що в реальнгй практищ навчання гснують суперечностг мгж:
- потребами суспгльства у високгй полгтичнгй культург фахгвцгв органгв охорони Державного кордону Украши г низьким ргвнем !! розвитку;
- необхвдшстю реашзацп мети г завдань у сферг полтгачно! тдготовки г недостаттм ргвнем розробленостг педагопчних засобгв, якг формують полгтичну культуру майбутнього фахгвця.
Отже, система освгти мае бути оргентована на шдготовку вгльно мислячо! г вщповгдально! особистостг, людини творчо!, активно1.
Ми вважаемо, що полгтична освгта фахгвцгв органгв охорони Державного кордону Укра!ни повинна забезпечувати:
- полгтичне самовизначення особистостг, створення умов для И самореалгзаци;
- формування у фахгвця картини свгту полгтики, адекватно! сучасному ргвню знань та освгтньо! програми;
- формування людини г громадянина, гнтегрованого в сучаснг полгтичш вгдносини.
Таким чином, полгтична освгта — це один з оптимальних й гнтенсивних способгв
входження фахгвцгв органгв охорони Державного кордону Укра!ни в свгт полгтично! культури, освоення полгтичних знань г культурних цгнностей.
Ми виокремлюемо в полгтичнгй освт фахгвцгв основнг компоненти.
1. Полгтичш знання про: змгст г основнг елементи полгтично! системи суспшьства, характер !х функцгонування г взаемодг!; обов'язки людини г громадянина; суттсть г структуру нащонально! безпеки г полгтики держави; основт принципи функщонування силових структур, як найважливгших соцгальних шститутгв держави. В результат появи уявлення про полгтичну систему у майбутнгх фахгвцгв формуеться оргентащя, установка на певнг зразки службово! дгяльностг.
2. Досвгд здгйснення способгв навчально-тзнавально! дгяльностг, що включае разом гз знаннями штелектуальш вмгння г навички. Насамперед — це вмгння визначати зв'язок полгтичних знань гз специфгкою та основними сферами дгяльностг майбутнього фахгвця.
3. Досвгд творчо! дгяльностг, у нашому випадку — досвгд сустльно-полгтично! дгяльностг, а також полгтично! поведгнки. Цей досвгд включае вмгння г навички аналгзу полгтичних процесгв й ухвалення ргшень у рамках конституцгйно-правового простору, а також використання отриманих знань у службовгй дгяльностг.
4. Досвгд цшшсного вгдношення до свгту полгтики, полгтичних знань, полгтично! дгяльностг. Цгншсш оргентаци е елементом внутргшньо! структури особистостг г закршлеш !! життевим досвгдом, сприяють обмеженню всього значущого г суттевого для людини вгд всього гншого.
Майбутнгй фахгвець в процесг освгти отримуе необхгднг полгтичш знання, якг перетворюються на стгйкг переконання, а потгм стають кергвництвом до дг! тгльки за наявностг певних педагопчних умов. Полгтичну освгту необхгдно розглядати як важливий етап оволодгння полгтичною культурою, залучення гндивгда до суспгльно-полгтично! дгяльностг, формування полгтично! складово! його свгтогляду.
Отже, професгйна компетентнють е складним утворенням, що характеризуеться своергднютю структури, змгстовного й практично дгючого фондгв, якгсних характеристик. Цглеспрямовано формувати !! в кергвникгв середньо! ланки можна в ходг управлгнсько! тдготовки безпосередньо за мгсцем служби. Причому в цьому процесг доцгльно враховувати особливостг психологгчних стангв фахгвцгв, !х службовг обов'язки й умови дгяльностг, щоби можна було розвивати в них професшш знання, вмгння й навички, адекватнг цим умовам, у рамках додаткового навчального процесу. Все вищеперераховане повною мгрою стосуеться кергвникгв органгв охорони Державного кордону Укра!ни, якг мають бути кращими гз кращих, справжньою елгтою в системг правоохоронних органгв держави.
Дослгдження необхгдно продовжити за такими напрямками: формування полгтично! оргентацг! кергвникгв органгв охорони Державного кордону Укра!ни в умовах службово! дгяльностг, вдосконалення методики проведення прикордонно-представницько! роботи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Никифоров А. Г. Компетентность и ее значения в руководстве производством // Весник МГУ. — 1980. — Т. 13.— С. 3-9.
2. Майсурадзе Ю. Ф. Роль образования в повышении компетентности руководящих кадров промышленности // Научное руководством обществом. —М.: Мысль, 1976. — Вып. 10. — С. 277-311.
Олександр Д1ДЕНКО
УМОВИ ФОРМУВАННЯ 1НДИВ1ДУАЛЬНОГО СТИЛЮ nEAArOri4HOÏ
ДШЛЬНОСП ВИКЛАДАЧА В1ЙСЬКОВОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Стаття присвячена анализу умов формування 1ндив1дуального стилю педагог1чно'1 дгяльностг викладача вшськового вищого навчального закладу (ВВНЗ). Розглянуто фактори, що впливають на ефективнгсть цього процесу, та окреслено його основнг рушшт сили.
Проблема формування iндивiдуального стилю педагопчно1' дiяльностi в процес становлення викладача ВВНЗ мае важливе значення. Ïï актуальшсть зумовлена тим, що без доцшьного стилю педагопчно1' дiяльностi неможлива суб'ект-суб'ектна взаемодiя, яка е основою дiяльностi викладача у процес навчання й виховання курсантiв ВВНЗ. Iндивiдуальний стиль пeдагогiчноï дiяльностi викладача суттево впливае на якiсть шдготовки майбутнiх офiцeрiв.
Аналiз лiтeратурних джерел свщчить, що проблему iндивiдуального стилю педагопчно1' дiяльностi викладача дослiдники вивчають за кшькома напрямами, зокрема, вони аналiзують питання пeдагогiчноï майстeрностi, професшно1' культури, профeсiйноï компeтeнтностi, пeдагогiчноï техшки, особливостей пeдагогiчноï взаемодiï, особливостi становлення викладача-початкiвця ВВНЗ. У багатьох психолого-педагопчних дослiджeннях розглядаються рiзнi аспекти iндивiдуального стилю, насамперед його формування i корекщя, виокремлення рiвнiв розвитку (С. А. Климов, А. К. Маркова, В. С. Мерлш); рiзнi типи ститв i характеристики когштивних стилiв (С. А. Голубева, С. П. 1лын); стилi спiлкування та управлшня (Н. В. Бордовська, В. А. Кан-Калик, А. А. Реан, I. А. Павлов); сшввщношення «внутршнього» та «зовнiшнього» у стилi (К. А. Абульханова-Славська, (А. К. Маркова, А. Я. Ншонова, О. П. Саншкова). Проте нeобхiдно зазначити, що проблему формування шдивщуального стилю педагопчно1' дiяльностi викладача ВВНЗ як складника характеристики дiяльностi викладача, що зумовлений педагопчно важливими якостями його особистосп i вимогами до освiтнього процесу ВВНЗ, на сьогодш дослiджeно недостатньо.
Метою статт е висвiтлeння основних умов формування iндивiдуального стилю педагопчно1' дiяльностi викладача вищого вiйськового навчального закладу.
Сьогодш психологи та педагоги розглядають шдивщуальний стиль в рiзних видах дiяльностi, зокрема трудовiй та професшнш (С. А. Гiльманов, С. А. Климов, I. Ф. 1саев), навчальнш (О. А. Конопкiн, Н. Ю. Посталюк), а також педагопчнш (В. I. Загвязшський, В. А. Кан-Калик, Н. В. Кузьмша, А. К. Маркова, А. Я. Ншонова, В. А. Сластьонш). Значна кшьюсть наукових психолого-пeдагогiчних робiт присвячено питанням формування стилю спшкування вiйськових (М. C. Коваль, С. В. Каштанець), педагопв (В. М. Галузяк, В. В Гаркуша, А. А. Коротаев, Т. С. Тамбовцева), мeнeджeрiв та кeрiвникiв рiзних ланок i шдроздшв (В. П. Коссов, Т. Р. Шепеленко).
Аналiз наукових пiдходiв до визначення стилю дозволяе визначити його як сукупшсть шдивщуальних особливостей поведшки особистостi, що впливають на спошб досягнення мети дiяльностi та зумовлюють своерщшсть ïï виконання, виявляють шдивщуальш й типовi особливостi особистостi у взаемодп з iншими суб'ектами дiяльностi [1; 2, 122; 3, 143].
Практика свщчить, що формування iндивiдуального стилю пeдагогiчноï дiяльностi викладача-початкiвця ВВНЗ може бути як стихшним, так i цшеспрямованим процесом. У першому випадку можливють корeкцiï сформованого стилю дiяльностi е малоймовiрною через переважання в процеш зовнiшнiх, незалежних вщ суб'екта формування, факторiв. Це викликае протирiччя мiж метою процесу становлення педагога та його мотиващею до профeсiйноï
