CC BY
31
осмислення можливих педагогiчних ршень та !хшх наслiдкiв, узагальнення свое! професшно! дiяльностi та прогнозування 11 перспектив, здатнiсть до самоконтролю.
Важливо також враховувати, що становлення молодих викладачiв вiдбуваеться переважно в кафедральному колективь Роль кафедри в процес формування стилю педагопчно! дiяльностi викладача-початювця е значною: йдеться про позитивну чи негативну пiдтримку та оцшку викладача його колегами. Зважаючи на це, суб'екти зазначеного процесу повинш використовувати якомога бiльше рiзних форм шдтримки, пiдкрiплень або заохочень викладача-початкiвця. При цьому потрiбно враховувати й те, що при постшному використанш одного i того ж заохочення може виникнути звикання до нього з подальшим згасанням реакцл. Таким негативним прикладом можуть бути подяки з набору заохочень вшськовослужбовщв: часто бувае так, що вони настшьки переважають над iншими заохоченнями, що, одержавши чергову, офiцер уже не може сказати, якою вона е за рахунком.
Таким чином, теоретичний аналiз проблеми формування шдивщуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ дозволяе визначити умови, за яких можна шдвищити ефектившсть цього процесу: врахування iндивiдуально-психологiчних особливостей викладача в процес формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi; удосконалення методично! роботи з викладачами-початювцями; самостiйна робота викладачiв над удосконаленням iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi тощо.
Подальшим напрямом дослiдження ще! проблеми е розробка та обгрунтування технологи формування iндивiдуального стилю педагопчно! дiяльностi викладача ВВНЗ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гончаренко С. Укранський педагопчний словник / Пд ред. С. Головко. — К.: Либвдь, 1997. — 374 с.
2. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности (в зависимости от типологических свойств нервной системы). — Казань, 1969. — 168 с.
3. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1984. — 174 с.
4. Выдрин И. Ф. Педагогическое мастерство преподавателя высшего военного училища / Психология и педагогика ВВШ. — М., — 1979. — 170 с.
5. Симонов В. П. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. — М.: Международная педагогическая академия, 1995. — 192 с.
6. Подласый И. П. Педагогика. Книга 1. — М.: Владос, 1999. — 574 с.
7. Педагопчна майстершсть: Шдручник / За ред. 1.А.Зязюна. — К.: Вища школа, 1997. — 349 с.
8. Быков А. К. Развитие педагогического мастерства преподавателей высшей военной школы: теория и практика. Монография. — М.: ВУ, 2000. — 200 с.
9. Соболь Н. М. Самовдосконалення особистосп майбутнього перекладача як зас1б формування 1ндив1дуального стилю професшного спшкування // Науков1 записки Тернопшьського державного педагопчного ушверситету. Сер1я: Педагопка. - Тернотль, 2003. — № 4. — С. 18-22.
Юрш КУЗЬ
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ ВШСЬКОВОСЛУЖБОВЩВ ЯК СКЛАДОВА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ
У статтi розглядаються питання формування правово'1 культури вiйськовослужбовцiв. Виокремлет так П структурт елементи, як правова тдготовка, виховання, свiдомiсть, поведтка, емоцИ,у явлення. Висвiтленi проблеми правового навчання i виховання майбутшх офiцерiв.
З входженням Укра!ни в европейський проспр зростають вимоги до оргашзаци навчально-виховного процесу у вшськових вищих навчальних закладах (ВВНЗ). В сучасних умовах розвитку укра!нського державотворення стрiмко розвиваються паростки справжньо! демократа, утверджуються загальнолюдсью цшносп та штереси. Вони, вiдповiдно, сприяють i допомагають становленню та утвердженню суверештету Укра!ни, вiдродженню нацiонального i духовного потенщалу народу, що впливае на виршення важливих соцiально-економiчних, правових та шших завдань держави.
Для того, щоб досягти таких результат у справi утвердження iдеалiв сощально! та демократично! держави, необхщно багато уваги придiляти створенню сучасного правового середовища. Робота в цьому напрямi мае бути спрямована на суспiльство загалом та окремих 11 iндивiдiв. Вимоги сьогодення вимагають створення умов для формування правово! держави, в якiй би не тшьки панував закон, а й юнувала правова обiзнанiсть особи. Головним чинником цього процесу е розумшня вiдповiдальностi людини перед державою i держави перед особистiстю. В цьому контекст необидно видiлити важливу умову становлення правово! держави — розвиток правово! освгги. З урахуванням того, що правоосвiтньою дiяльнiстю зобов'язанi займатися практично вс установи, вiдомства, управлшня, культурно-освiтнi заклади i засоби масово! iнформацi!, ми не можемо вщкидати важливою значення формування правово! культури вiйськовослужбовцiв у ВНЗ.
Метою статт е обгрунтування необхiдностi iснування поняття «правова культура вшськовослужбовщв», а також визначення !! мiсця у вшськовому середовищi.
Питаннями формування морально! культури курсанив-прикордонниюв, !х вшськово-патрiотичною шдготовкою, теоретико-методичними засадами морального виховання майбутшх офiцерiв, а також !х шдготовкою займатись науковщ I. Грязнов, С. Крук, О. Косаревська, О. Дщенко, А. Галiмов, В. Полюк та ш.
Ще в давнi часи в Укра!ш були закладенi традици правового навчання i виховання. Це був перюд, коли не вели мову про правову державу. Але разом з тим нам е що взяти у минулих поколшь: насамперед послщовнють у здшсненш правового навчання i виховання, а також наполегливють у впровадженнi в життя державно! полiтики з цих питань.
При дослщженш питань, що стосуються правово! освiти i виховання, необидно звертати увагу на юторичний фактор, враховуючи його цiннiсть. Це доводить нам також створення першо! европейсько! конституцi! в сучасному !! розумшш, а саме «Конституцл» Пилипа Орлика 1710 р.
Якщо говорити про правову культуру, то вона е одшею з важливих складових правово! системи. Найчастше пiд цим термшом розумiють ставлення людей до права, !х переконання, цiнностi, принципи, думки, щеали. 1накше кажучи, це частина загально! культури суспiльства, яка досягаеться систематичною, копiткою правовою освiтою.
Пщ правовою культурою вiйськовослужбовцiв ми розумiемо справжне усвiдомлення належностi до держави, почуття вiдповiдальностi перед суспiльством, розумшня правового обов'язку, що передбачае загальноправовий розвиток i освiченiсть.
За сво!м значенням правова культура вiйськовослужбовцiв е багатоаспектною i складаеться з певних елеменив (рис. 1).
Рис. 1. Складовi елементи правовог культури вшськовослужбовщв.
Отже, як видно з рис. 1, правова культура вшськовослужбовщв — це шститут, що складаеться з тдсистем, яю утворюють багатофункцiональний мехашзм. Для того, щоб краще усвщомити цю органiзацiю, розглянемо !! складов^
Правовi знання — це сукупшсть iнформацi!, яка накопичуеться в людини через спшкування з суб'ектами, загальне !! сприйняття i мютить вiдомостi про конкретнi правовi норми, принципи, цш, а також вимоги.
Правова свщомють — вид (форми) суспшьно! свiдомостi, що мiстить сукупшсть поглядiв, почуттiв, емоцiй, iдей, теорш i компетенцiй, а також уявлень i настанов, якi характеризують ставлення людини, суспiльних груп i суспшьства загалом до чинного чи бажаного права, форми i методи правового регулювання [4 ,130].
Правова поведшка — це ди особистостi, що вщповщають iснуючим нормам позитивного i природного права i не суперечать загальнолюдським цiнностям i переконанням.
Правовi емоцi! — це зовнiшнiй i внутрiшнiй прояв сприйняття правово! шформаци, яка е iнструментом загального збагачення особистостi.
Правовi уявлення — це погляди особистосп на практичнi або теоретичш питання правового характеру, принципи i методи правового регулювання i поведiнки.
Правовi стереотипи — це стат правовi погляди особистостi на процеси державотворення, становлення правового поля, що сформувались тд впливом багатьох чинниюв, особливо життевого досвiду, але пiдлягають корекцi!.
Правова компетентнiсть — це сукупшсть правових знань, вмшь та навичок, якими повинен волод^и фахiвець при виконаннi сво!х посадових обов'язкiв.
Визначенi нами складовi елементи правово! культури вшськовослужбовщв формуються тд впливом наступних компонентiв: ВВНЗ, суспшьства, засобiв масово! iнформацi!, органiв державно! влади, близького оточення. Вони ддать взаемовщповщно i взаемозумовлено.
Важливими суб'ектами формування правово! культури вшськовослужбовщв е учасники навчально-виховного процесу у ВВНЗ. Кожен суб'ект вщшрае свою роль, впливаючи на елементи, що становлять цшшу систему.
В системi Державно! прикордонно! служби Укра!ни такими суб'ектами е ректорат Нащонально! академi! Державно! прикордонно! служби Укра!ни (НАДПСУ), викладачi та заступники командирiв по робот з особовим складом.
Вщповщно до Дисциплшарного статуту Збройних сил Укра!ни кожен з учасникiв виконуе ч^ко визначенi обов'язки, якi мають безпосередне вщношення до формування правово! культури майбутшх офiцерiв. Згiдно з вищезазначеним документом, вшськова дисциплiна у вшськових навчальних закладах мае досягатись шляхом виховання в курсашгв особисто! вщповщальносп та формування правово! культури, додержання ними Конституцi! та законiв Укра!ни.
Елементом правово! культури вiйськовослужбовцiв е насамперед правова тдготовка. Згiдно з навчальним планом НАДПСУ навчальш чотири роки навчання за напрямком тдготовки «Правознавство» становила 6282 навчальнi години.
Проглячнувши кожен iз циклiв плану, можемо зробити висновок, що чшьне мюце вiдводиться предметам правово! спрямованосп. Наприклад, цикл фундаментальних та професiйно-орiентованих предметiв мiстить 24 дисциплiни, кожна з яких мае юридичний характер. Ц предмети можна подiлити на чотири частини:
1) дисциплши юторично-правового характеру;
2) теоретичнi дисциплiни, норми яких ддать на територi! Укра!ни;
3) дисциплiни, якi мають процесуальний характер;
4) дисциплши, норми та положення яких стосуються мiжнародних вщносин.
До першо! групи вiдносимо: теорш держави та права, юторш держави та права Укра!ни. До друго! групи належить: конституцiйне право Укра!ни, адмiнiстративне, фiнансове, цивiльне, сiмейне, кримшальне, трудове, господарське, екологiчне, аграрне право та юридична деонтологiя. Третя група складаеться з наступних дисциплш: кримшального процесу, цивiльного процесу та кримшалютики.
Не менш важливою е четверта група дисциплш: iсторiя держави та права зарубiжних кра!н, державне (конституцшне) право зарубiжних кра!н, мiжнародне приватне право, iсторiя держави та права зарубiжних кра!н, мiжнародне право та основи права Свропейського Союзу.
Доповнюе щ групи цикл вибiркових дисциплш, що мютить наступш навчальнi предмети: адмшютративна вiдповiдальнiсть, юридична психологiя, житлове право, конституцшш
свободи, права та обов'язки громадянина, iсторiя вчення про державу та право, державне бущвництв та самоврядування в Украшу адмшютративна дiяльнiсть органiв охорони кордону, кримiнологiя.
Як бачимо, навчальним предметам юридично-правового характеру вщведено головне мюце серед шших дисциплiн. Це пов'язано i3 майбутньою професiйною дiяльнiстю вiйськовослужбовцiв-прикордонникiв. Крiм того, проведет сощолопчш опитування з правових проблем рiзних регiонах Украши показали, що останшм часом спектр правових iнтересiв не тiльки осiб, пов'язаних з вшськовою службою, а й цившьних, змiнився.
Як видно з рис. 1, правова культура вшськовослужбовщв складасться з елементiв, на змют яких здiйснюe вплив викладач ВВНЗ, суспшьство загалом, оточення друзiв та знайомих курсанта, засоби масово! шформацп, представники органiв державно! влади та мюцевого самоврядування, а також шм'я.
Вагоме мiсце в цьому процес займае викладач, який не тшьки мае озброгти курсантiв знаннями з права, а й впливати на ïx правове виховання, свщомють i поведiнку.
Повертаючись до правового навчання вiйськовослужбовцiв, варто вказати на доцшьшсть вивчення ними дисциплiн юридично-правово! спрямованость Це зумовлено багатьма факторами.
По-перше, це громадянський обов'язок, який обов'язково поширюеться на вiйськовослужбовцiв.
По-друге, це майбутня дiяльнiсть, яка потребуе знань з багатьох галузей права, що дасть змогу в подальшому захистити сво! права та свободи.
По-трете, це професшна спрямованiсть, яка не може реалiзуватися без правово! iнформацiï.
Вказанi фактори обумовлюють необхвдшсть вивчення i засвоення дисциплiн юторичного, юридичного та правового характеру з вшськово-правознавчою спрямовнiстю.
У нацiональнiй œ^^i освiти головною метою виховання е набуття молодими поколшнями соцiального досвщу, успадкування духовних надбань украïнського народу, досягнення високоï культури мiжнацiональних взаемин, формування у молодi рис громадянина Украшсь^' держави, розвиненоï духовностi, морально^ художньо-естетичноï, правовоï, трудовоï, екологiчноï культури [1, 6]. Як стверджуе В. Гнатюк, нацюнальне виховання повинно реалiзовуватись через трiаду рис особистостi: «громадянин — патрiот — гумашст». Риса «громадянин» включае в себе громадянську свiдомiсть, громадянську активнiсть, громадянський обов'язок i громадянську пднють. Риса «патрют» формуеться через сприйняття укра1'нсько1' ще1', готовнiсть до захисту держави, дотримання Конституцiï, повагу до iсторичного минулого. Риса «гумашзм» формуеться завдяки таким людським якостям, як доброта, толерантшсть, щирють, взаемодопомога, принциповiсть, сумлiннiсть, справедливють, любов до рiдноï мови та культури [2].
Розглядаючи загальну проблему правово1' культури, що включае в себе правову тдготовку i виховання, звернемо увагу на адаптивний бш цiеï проблеми.
Адаптивна правова тдготовка вiйськовослужбовцiв — це пристосована система, завдяки якш курсанти оволодiвають знаннями правового характеру з ix прив'язкою до вiйськового середовища. Вивчаючи кожний навчальний предмет, необxiдно придiляти увагу його змютовому наповненню i робити акцент на правовi проблеми теоретичного i практичного характеру, що юнують у дiяльностi вiйськовослужбовцiв.
Безперечно, правова культура не може юнувати без правового виховання. На вiдмiну вщ навчання, вiйськово-правове та вiйськово-патрiотичне виховання, що е рiзновидом суспiльного, сприяють формуванню у курсантiв високих щейно-пол^ичних, морально-псиxологiчниx якостей, якi необxiднi як для надшно].' охорони офiцерами держави, так i для формування чи корекцп в них рис вщповщальноси, патрютизму тощо.
До сфери вшськового виховання вiдносяться всi напрями всебiчного виховання особистостi — естетичне, правове, пол^ичне, економiчне, моральне, фiзичне, штелектуальне та iн. Але правове виховання не можна розглядати як окремо юнуюче явище, оскiльки воно тюно взаемопов'язане i взаемозумовлене iншими напрямами.
Тому вихователь, викладач ВВНЗ мае створювати таю виховш ситуацп правового змiсту, якi були б окреслеш певним кiнцевим результатом для набуття курсантом свiтоглядних переконань i на !х базi — професшного та життевого досвiду, а також активность
Виховш заняття повиннi визначатись на основi цiлей виховання з урахуванням вiку курсантiв, специфiки функцюнування ВВНЗ, iндивiдуальних особливостей майбутнiх офiцерiв. Головним показником (або критерiем) життедiяльностi виховно! правово! системи е активнють всiх !! учасникiв, колективний пошук, спрямованi на розвиток особистостi i колективу, що в кiнцевому результат дасть позитивний результат.
В. Сухомлинський стверджував, що «виховання — це вплив суспшьства на особистють, яка розвиваеться». У широкому розумiннi виховання — це соцiалiзацiя, тобто процес формування штелекту, фiзичних i духовних сил пiдростаючого поколiння. Виховання як педагопчна категорiя е цiлеспрямованою дiяльнiстю, покликаною сформувати систему якостей особистосп, поглядiв та переконань вiдповiдно до виховних цiлей суспiльних iдеалiв.
Через правове навчання та виховання курсантв необхщно формувати i корегувати правильне уявлення про суспiльство, в якому вони живуть, про правомiрнi i неправомiрнi вчинки оточуючих та колег, а також необхщно вчити оцшювати тi життевi ситуацi!, в яю вони потрапляють чи можуть опинитися.
При цьому важливого значення набувае психолого-педагогiчний фактор, що передбачае вплив на особистють курсанта з метою активiзацi! до професшно-вшськово! дiяльностi. Викладач, вихователь ВВНЗ мае працювати з курсантами майбутшми офiцерами так, щоб формувались i закрiплювались стшю якостi особистостi, а також правовi знання, умiння, навички i мотивацшш структури, якi необхiднi для виконання безпосереднiх посадових обов'язкiв.
На основi практично! роботи з курсантами потрiбно створювати такi психолопчно-правовi ситуаци, якi би вiдображали в !х свiдомостi життеву реальнiсть. При цьому необидно застосовувати педагопчне i психолопчне моделювання, яке дозволяе шляхом iмiтацi! створити життеву ситуацiю, що потребуе правового виршення. Завдяки цьому методу здшснюеться вплив на стабiлiзацiю особистосп, що в подальшiй професiйнiй дiяльностi допоможе !! усунути або звести до мшмуму конфлiктну ситуацiю, виршення яко! мае юридично-правовий характер.
Правове виховання курсантв повинно бути спрямоване на подолання правово! пасивностi, що проявляеться в байдужостi до полггичного життя суспiльства i держави, вщсутносп прийняття самостiйних рiшень.
Отже, для усшшного втiлення в життя принцишв, методiв, засад правового виховання вихователь, викладач ВВНЗ мае розробити систему виховних заходiв, яю би сприяли формуванню правово! культури майбутнiх офiцерiв. Розробка цiе! системи мае стосуватись як викладача правово! дисциплши, так i вихователя: вони у взаемоди мають знайти i розробляти таю заходи, яю б сприяли поглибленню i закрiпленню правово! iнформацi!.
Заходи виховного характеру можуть стосуватись i окремо вибрано! чи визначено! дисциплши правового спрямування, i юридично-правознавчо! сфери. Вони, на нашу думку, можуть плануватись на основi матерiалу юторично-правового характеру або на основi порiвняльно! характеристики певних соцiальних, полiтичних, громадських, правових явищ. При цьому потрiбно використовувати проблемнi ситуацi!, з яких за обмежений перюд часу курсанти змогли би самi чи за допомогою викладача (вихователя) знайти правильний вихщ, керуючись нормативно-правовими актами Укра!ни чи iнших держав. Така форма роботи з курсантами дозволить розкрити !х уявлення про правовi явища, отримати нову шформащю i закршити вже iснуючi знання з правово! проблематики.
Таким чином, знання, вмшня та навички правового характеру мають спонукати курсантв до законослухняно! поведшки. Пiдсумовуючи вищесказане, зазначимо, що правовi знання, отриманi у ВВНЗ, е своерщним каркасом правово! культури офiцерiв. Без iнших важливих факторiв вона не може бути сформованою.
Л1ТЕРАТУРА
1. Концепция виховання дггей та молод1 у нацюнальнш систем! освгги. — К., 1994. — С 12.
2. Гнатюк В. Змют 1 форми нацюнального виховання учшв // Р1дна школа. — N 9. — 1999. — С. 18.
3. Вгтвицька С. С. Основи педагопки вищо!' школи: Методичний поабник для студенпв
мапстратури. — К.: Центр навч. лгтератури, 2003. — С. 175.
4. Правознавство: Навч. поабник / В. I. Бобир, С. £. Демський, А. М. Колодш та ш.; За ред.
В. В.Копейчикова. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: Юршком 1нтер, 1999. — С. 26.
1рина БЕРЬОЗК1НА
ОСОБЛИВОСТ1 СТВОРЕННЯ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ ТЕХНОЛОГ1Й НАВЧАННЯ ДЛЯ МАТЕМАТИЧНО1 П1ДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х
1НЖЕНЕР1В
У статтi розглянуто особливостi педагогiчноi взаемодП викладача математики i студентiв (майбуттх iнженерiв) у системi «викладач-комп 'ютер-студент» при навчаннi математичних дисциплiн та розроблеш педагогiчнi умови впровадження 1Т в математичну пiдготовку. Розробленi вимоги до вибору психолого-педагогiчних теорт навчання з використанням 1Т в математичнш пiдготовцi майбуттх iнженерiв.
Прагнення Укра!ни до штеграцп в европейський осв^нш прос^р зумовлюе необхвдшсть виршення комплексу завдань, пов'язаних з реформуванням нацюнально! вищо! техшчно! школи та створенням системи осв^и, яка б вщповщала св^овим стандартам.
Прюритетним напрямком розвитку осв^и на сучасному етапi визнано впровадження сучасних iнформацiйних технологiй, що забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступшсть та ефективнiсть освгти, пiдготовку молодого поколiння до життедiяльностi в iнформацiйному суспiльствi. «Метою Загальнодержавно! програми «Електронна Укра!на» на 2005-2012 роки е впровадження та використання нов^шх iнформацiйно-телекомунiкацiйних технологiй для задоволення шформацшних потреб громадян, суспiльства та держави......
У дидактицi навчання трактуеться як спшьна дiяльнiсть того, хто навчае, й тих, хто навчаеться. Це, у першу чергу, означае, що стосунки мiж ними являють собою особливий вид взаемодп — управлшня. Виконання функцi! управлшня навчальною дiяльнiстю — суттева ознака застосування iнформацiйних технологiй (1Т) як засобу навчання. Мова йде про управлшня дiяльнiстю суб'екта, тобто шдивща, який мае сво! цiлi, мотиви й штереси. У роботi [2] автор видшяе 4 види управлшня:
1) безпосередне управлшня: комп'ютер ставить перед учнями навчальне завдання, учш можуть задавати лише тi питання, як стосуються цього навчального завдання;
2) опосередковане управлшня: комп'ютер не ставить навчального завдання, а висувае перед учнями проблему, яку вони повинш оформити у виглядi навчально! задачу
3) динамiчне управлiння: поставлене комп'ютером навчальне завдання учш виршують разом з комп'ютером;
4) управлшня, при якому комп'ютер виступае як зашб навчально! дiяльностi учшв: навчальне завдання ставить самостшно той, хто навчаеться, вш же визначае характер i вид допомоги.
Однiею зi складових процесу управлiння навчальною дiяльнiстю е управлшня математичною пiдготовкою майбутнiх iнженерiв засобами iнформацiйних технологiй. Тому, коли ми говоримо про використання 1Т у математичнш шдготовщ майбутнiх iнженерiв, то маемо на увазi перш за все використання 1Т як засобу управлшня навчальною дiяльнiстю. Автор [2] показуе, що це настшьки змшюе дiяльнiсть тих, хто навчаеться, що бшьшють уже виявлених психолопчних закономiрностей засвоення знань i умшь втрачають свою значущiсть. Це потребуе критичного перегляду фундаментальних тверджень педагопчно! i психологiчно! теорiй навчання.
З огляду на сказане значна кшьюсть психолого-педагопчних дослiджень присвячена вивченню багатоаспектно! проблеми впровадження 1Т у навчальний процес. Зокрема, М. Габер, Г. Гершунський, Т. Кошманова, I. Кульчинський, С. Подолянчук, Р. Собко дослщжували можливосп, напрямки, наслщки, перспективи використання комп'ютерно! технiки в галузi освгти, С. Машбиць, Ж. Меншикова, О. Молибог, О. Тарнопольський — психолого-педагопчш
