CC BY
32
ЛШГВОДИДАКТИКА
Елеонора ПАЛИХАТА
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОПИСНИХ НОРМ СТУДЕНТ1В НА ЗАНЯТТЯХ З УКРА1НСЬКО1 МОВИ ЗА ПРОФЕС1ЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ
Розглянуто проблему засвоення правописних знань I виокремлено шляхи формування й удосконалення в1дпов1дних умгнь I навичок на заняттях з укратськоХ мови за професшним спрямуванням на основI шюльного курсу вивчення укратськоХ мови.
Орфографда i пунктуащю вивчають учш загальноосв^ньо1 школи, починаючи з початкових клашв i завершуючи старшими. У Державному стандарт укра1нсько1 мови пропонуеться "засвоення основних норм укра1нсько1 лтературно1 мови, збагачення 11 виражальними засобами, оволодшня культурою мовлення; формування базового лшгвютичного кругозору учшв" [2, 18]. Незважаючи на це, у процес вивчення укра1нсько1 мови у вищому навчальному закладi з'ясовуеться, що орфографiчнi та пунктуацiйнi знання, умiння й навички студентiв далекi вiд потреб сустльства. Адже "неперервна мовна освга мае забезпечувати такий рiвень оволодшня державною мовою, який сприятиме виконанню нею всiх суспiльних функцiй, а також функцш мовного розвитку особистостГ' [4, 2]. Вивчення укра1нсько1 мови за професшним спрямуванням у ВНЗ Украши передбачае необхiднiсть „формувати у майбутшх спецiалiстiв умiння i навички досконалого володiння укра1нською лiтературною мовою у професшнш сферГ' [8, 4], зокрема i правописних, оскiльки вчителя, який не оволодiв досконало орфографiею i пунктуацiею, важко собi уявити. З цього приводу член-кореспондент АПН Укра1ни М. Мацько зазначае, що "Вивчення украшсько! мови маемо тдпорядковувати потребам формування нацiонально мовно! особистостГ' [6, 2], яка не тшьки "знае укра1нську мову, володiе нею, а й здатна творчо самовиражатися нею" як в усному, так i писемному мовленш.
Потреби сустльства на сучасному етат його розвитку i не цiлком задовшьний стан орфографiчно-пунктуацiйноl грамотностi студентiв ВНЗ зумовили вибiр теми цього дослщження.
Мета статт1 — запропонувати шляхи удосконалення правописних норм студенев ВНЗ у процес вивчення укра1нсько1 мови за професшним спрямуванням. Для досягнення поставлено1 мети потрiбно розв'язати таю завдання:
1) вказати вимоги програми з укра1нсько1 мови за професшним спрямуванням, що стосуються правописних норм;
2) визначити методи i прийоми засвоення орфографiчних i пунктуацiйних знань;
3) запропонувати окремi напрями практично1 роботи, спрямовано1 на вироблення правописних умiнь i навичок, що сприятиме формуванню правописно1 компетентносп майбутнього вчителя.
Перший змiстовий модуль "Норми сучасно1 укра1нсько1 лтературно1 мови" програма з укра1нсько1 мови за професшним спрямуванням мютить теми:
1) "Орфографiчнi норми", в якiй запропоновано ознайомити студентiв з орфографiчними нормами як особливим рiзновидом мовних норм; основними поняттями орфографп: орфограмою, орфографiчним правилом, орфографiчним принципом; принципами украшського правопису; правописом основи слова; правописом закiнчень вiдмiнюваних слiв; правописом отав iншомовного походження; правописом власних назв;
2) "Пунктуацшш норми", в якш плануеться опрацювати матерiал про: роздiловi знаки як структурний компонент писемно1 мови; основнi поняття пунктуацп: пунктограму,
пунктуацшне правило, види пунктограм; роздiловi знаки у простому неускладненому та ускладненому реченнях, у складносурядному, складношдрядному та безсполучниковому реченнях; пунктограми при прямш мовi, дiалозi та цитатах.
Студенти шд час вивчення орфографи ознайомленi уже з основними И поняттями — орфограмою та орфографiчним правилом. Завдання викладача — довести до вщома студентiв, що собою являють орфографiчнi принципи, з'ясувати суть кожного з них, навчити !х диференщювати й дотримуватись у процес писемно! мовленнево! практики. Оскiльки цей матерiал для студентiв е новий, то ознайомити !х з орфографiчними принципами можна за допомогою методу розповщ (пояснення) з використанням таких прийомiв, як наочнiсть, робота з тдручником, зiставлення i порiвняння та шших.
Розповiдь учителя.
Принципи орфографН сл1д розум1ти як законом1рност1, на основ! яких виробляються т1 чи гншг орфограф1чт правила. Залежно в1д тдстав використання засоб1в графти в орфограф1чтй систем1 видыяються фонетичний, морфолог1чний 7 традищйний принципи орфографН, яю називаються основними. Найчаст1ше слова пишемо так, як вони звучать у лтературтй вимов1. Це фонетичний принцип написання сл1в. Морфолог1чний принцип полягае в тому, що на письм1 збер1гаеться написання значущих частин слова (морфем) незалежно в1д гх звучання в окремих формах чи спор1днених словах. Слова, якг передаються на письм1 за традищею, як писалися ранше, хоч у сучаснт мов1 там написання м вимовою, м граматичною структурою не зумовлюються, в1дпов1дають ¡сторичному, або традицтному, принципу. Смисловий, або семантико-диференцгювальний, принцип полягае в тому, що написання розр1зняють за значенням сл1в.
Очевидно, що за граф!чним вираженням в украгнськШ мовг слгд видшити шгсть основних титв орфограм, якг пропонуються студентам: 1. Орфограми-букви: великий, доньчин, Кривий Р1г, диспут. 2. Орфограма-апостроф: зв 'ялили, верб 'я, п 'ятеро, &м 'я. 3. Орфограма-рисочка (перенос): хо-джу, роз-бити. 4. Орфограма-деф1с: будь-що, як-от. 5. Орфограма-пропуски (написання окремо): р1к у рж, ш в кого. 6. Орфограма-контакти (написання разом): понад, жовтогарячий.
На цш основi видшяють два типи орфограм: буквеш й небуквеш.
Робота над правописом основи слова вщбуваеться за допомогою методу евристично! бесщи, оскшьки названий матерiал не е для студенев цшком новим; вш потребуе повторення, узагальнення i систематизации що вщбуваеться за допомогою роботи з тдручником, а згодом — системи вправ. 1з правописом заюнчень вщмшюваних ^в учш ознайомлюються не стшьки на теоретичному, скшьки на практичному рiвнi. Безпосередньо за допомогою роботи з дошкою (при вщмшюванш), усних завдань студенти з'ясовують, яю закшчення властивi тим чи шшим словам у вщповщному вщмшку. Теоретичний матерiал про правопис ^в шшомовного походження потребуе детального повторення кожного правила, добирання прикладiв i закршлення за допомогою системи тренувальних вправ. Правопис власних назв — це той матерiал, який вщомий учням iз початкових клашв, опрацьовувався в основнш школi i повторювався у старшш ланщ школи; допускання студентами помилок у власних назвах тсля закiнчення загальноосв^ньо! школи можна квалiфiкувати як неуважнiсть, небажання мислити тощо. Основною роботою шд час повторення правопису власних назв е самостшна робота студента на вимогу викладача.
1з роздiловими знаками учнi ознайомлюються, починаючи з перших роюв навчання. Продовжують роботу над пунктуащею протягом вивчення синтаксису в основнш школi та в одинадцятому класi. Проте правильно розставити роздiловi знаки студенти-першокурсники не завжди умдать, як i пояснити правильнiсть/неправильнiсть розставлених уже роздшових знакiв. Викладач за допомогою методу розповщ подае матерiал про пунктуацiйнi норми — позитивш i негативнi, роздiльнi i видшьш, тобто парнi й одиничнi,
На заняттях з укра!нсько! мови за професшним спрямуванням плануеться повторити матерiал про роздiловi знаки як структурний компонент писемно! мови й основш поняття пунктуаци, зокрема про пунктограму, пунктуацшне правило, види пунктограм. Цей матерiал учш засво!ли в середнш школi, загальне поняття про нього мають i е потреба пригадати за допомогою евристично! бесiди, роботи з тдручником, добирання речень, !х аналiзу. Роздiловi
знаки у простому неускладненому та ускладненому реченнях, у складносурядному, складнотдрядному та безсполучниковому реченнях опрацьовуються на основi засвоеного матерiалу зi синтаксису. Насамперед студенти пригадують, яке речення е просте, а яке складне. Якщо речення простi, то в якому випадку у них можуть ставитися роздiловi знаки. У цьому випадку учш повторюють:
1) тире в простому неускладненому реченш;
2) тире мiж групою тдмета i групою присудка;
3) роздiловi знаки мiж однорiдними членами речення;
4) вставш i вставленi слова i речення;
5) звертання;
6) порiвняльний зворот тощо.
Якщо роздiловi знаки у складносурядному реченнi засвоюеться учнями краще, то й студенти швидко згадують i можуть прокоментувати 1х застосування. Бiльш складно даеться учням розставлення роздiлових знакiв у складнотдрядних реченнях, що зумовлено незасвоенням ними синтаксичного матерiалу про типи складнотдрядних речень. Тому виникае потреба повторити: 1) типи складнотдрядних речень, назви яких можна ототожнювати з найменуванням члешв речення; 2) сполучники сурядностi, пiдрядностi, види пiдрядних сполучниюв, якi разом iз запитанням допоможуть з'ясувати рiзновид пiдрядного речення i межi розмiщення роздiлових знакiв на письма
Пунктограми при прямiй мов^ дiалозi та цитатах даються учням значно легше. Тому перед викладачем сто1ть завдання дiбрати речення з цими роздшовими знаками i дати студентам можливють пригадати забуте, подати визначення й розтлумачити вiдповiдний пунктуацшний знак при прямiй мовi та дiалозi.
Засвоення мовного матерiалу не залишаеться на рiвнi сприймання, воно потребуе практично1 реалiзацil у вщповщних мовленневих умiннях i навичках, яю формуються у процесi роботи над правописом.
У курс укра1нсько1 мови засвоення правописних норм, як i будь-якого iншого матерiалу, вiдбуваеться за допомогою тренування — "багаторазового повторення певних дiй або вцщв дiяльностi для 1хнього засвоення, що спираеться на розумшня й супроводжуеться свщомим контролем i коригуванням" [10, 135], тобто за допомогою вправ.
Для методики викладання укра1нсько1 мови в цiлому, а також удосконалення орфографiчних та пунктуацiйних умшь i навичок велике значення мае визначення рацюнально1 системи вправ. "Система" в перекладi з грецько1 означае "сукупшсть визначених елементiв, мiж якими юнуе закономiрний зв'язок чи взаемодiя. Системою е окремi предмети або явища реально1 дiйсностi, мислення й тзнання, якi складаються з реально видшених частин, об'еднаних в едине цше" [9, 626]. Найважливiшими рисами будь-яко1 системи е розчленованiсть i цiлiснiсть. Змiстом системи — сукупшсть яюсно визначених елементiв та закономiрних зв'язкiв мiж ними, що являють собою форму або структуру системи. Цими елементами у шкшьному курс укра1нсько1 мови е вправи.
Вправа розглядаеться як "планомiрно органiзоване повторне виконання ди (розумово1 або практично1) з метою 11 засвоення" [7, 272]. Вправа лежить в основi набування тих чи шших навичок i вмiнь. У рiзних умовах навчання вправа являе собою або едину процедуру, в рамках яко1 здшснюються вс компоненти процесу навчання — виявлення змюту знань, його закршлення, повторення, узагальнення й систематизащя, або однiею з процедур поруч iз поясненням i заучуванням, як передують вправi й забезпечують першочергове виявлення змiсту знань та 1х попередне закрiплення. Вправа в цьому випадку "забезпечуе завершення виявлення й закршлення, а також узагальнення й автоматизации що в шдсумку призводить до повного оволодшня дiею i перетворення 11 залежно вiд досягнуто1 мiри автоматизации — в навичку або вмiння. Вправа може здшснюватися зразу пiсля пояснення, без попереднього заучування; при цьому закршлення повшстю вiдбуваеться у процесi вправи" [9, 626].
Вправи з укра1нсько1 мови — це "види навчально1 дiяльностi учнiв, що ставлять 1х перед необхщшстю багаторазового й варiативного застосування одержаних знань у рiзних зв'язках та умовах. Виконання вправ "повшстю ставить учшв в умови пошуку, розв'язання проблем, завдань — школи високо1 складностi" [5, 217].
У методищ поруч i3 термшом "вправа" i3 тим же значенням вживасться термш "завдання". I це не випадково, бо "завдання, з одного боку, може входити у вправу як його складова частина, з шшого — завданням може вичерпуватися вправа" [10, 102]. У першому випадку тсля завдання йде мовний чи мовленневий матерiал: окремi орфограми чи пунктограми. У другому випадку завдання виконуеться без вербальних опор. Що стосуеться термшу "завдання", то його використання у значенш "вправа" базуеться на тому, що за своею суттю вправа е матерiалiзованим процесом розв'язання завдання [1].
Система вправ iз формування правописних норм — одна з систем вправ з украшсько! мови, що "характеризуеться наявшстю едино!, головно! ще! захоплення всiх основних типiв вправ, яю формують умiння, послiдовнiстю i перспективнiстю, поступовим пiдвищенням самостiйностi учшв" [5, 186].
М. Гез шд системою вправ розумiе органiзацiю взаемопов'язаних дш, що йдуть у порядку наростання мовних чи операцiйних труднощiв [3].
Продемонструемо окремi завдання на вироблення пунктуацшних умiнь i навичок. Вправи на пояснення роздiлових знаюв у реченнях, ускладнених однорiдними членами, проводять за такою схемою:
1) схарактеризувати будову речення;
2) знайти однорщш члени;
3) визначити, як пов'язаш однорщш члени речення (без сполучникiв, за допомогою сполучниюв, яких i як саме);
4) чи е узагальнююче слово, його мюце i спошб вираження;
5) якщо узагальнююче слово стоиъ перед однорiдними членами, то встановити, чи заюнчуетъся речення однорщними членами;
6) пояснити роздiловi знаки в реченш з однорiдними членами, враховуючи всi виявленi граматичнi ознаки.
Речення Високе вогнище заливае тремтливим червоним свтлом велику галявину, порослу травою i присохлим, уже л1совим зшлям: папороттю, конвал1ею, дерев1ем (В. Козаченко) слщ аналiзувати так: речення просте, ускладнене двома рядами однорщних члешв; однорщш члени речення травою i присохлим уже лiсовим зшлям пов'язаш еднальним неповторюваним сполучником i, а тому роздшовими знаками не вщдшяються; другий ряд однорiдних члешв (додатюв) — папороттю, конвалiею, деревiем — мають при собi узагальнюючi слова лiсовим зшлям, вираженi сполученням iменника з прикметником, якi стоять перед однорщними членами. Речення заюнчуеться однорiдними членами речення, тому тсля узагальнюючого слова стоиъ двокрапка, а однорщш члени вiддiляються комами, оскшьки мiж ними — безсполучниковий зв'язок. Це розбiр частковий, тематичний. Повний, загальний розбiр передбачае пояснення й ушх iнших роздiлових знакiв: коми перед вщокремленим дiеприкметниковим зворотом, крапки в кшщ речення.
Вправи на пояснення роздшових знакiв у безсполучникових складних реченнях проводиться з урахуванням подiлу !х на складовi частини i встановлення логiчних вiдношень мiж цими частинами. Схема !х аналiзу така: 1) речення безсполучникове; 2) з яких частин — простих речень — складаються, визначити !х межi; 3) встановити логiчнi вщношення мiж частинами безсполучниково! конструкц^; знаки на межi частин складних речень, виходячи з логiчних вiдношень мiж ними.
Речення За поле дбатимеш — хлiб завжди матимеш (Народна творчють.) складне, безсполучникове, складаеться з двох частин — за поле дбатимеш i хлiб завжди матимеш, мiж якими умовний зв'язок; на межi частин у цьому випадку ставиться тире.
Сприяе засвоенню синтаксису i пунктуаци, а також розвитковi навичок виразного читан-ня штонацшно-змютовий аналiз речення. Цей вид тренувальних вправ може бути усним i письмовим. Письмовий аналiз передбачае запис речень i видшення пауз, лопчного наголосу, мiсця пiдвищення або пониження голосу графiчними засобами. Вiдповiдно до конкретних потреб iнтонацiйно-змiстовий аналiз може бути частковий i повний.
Списування, що супроводжуеться розстановкою вщсутшх роздшових знаюв, мае два рiзновиди.
По-перше, списування тексту, в якому зовем вщсутш роздiловi знаки. У цьому випадку учш i студенти навчаються подiляти мовний потiк на речення, а також здайснювати синтаксичне i пунктуацшне членування кожного речення. Для тако1 вправи слiд брати текст, який складаеться з простих синтаксичних конструкцiй. Основною метою такого списування е вироблення навичок уживання роздiлових знакiв у кiнцi речення.
По-друге, списування тексту, в якому вщсутш роздiловi знаки тiльки на одне якесь правило. Цей вид вправ досить поширений i часто даеться в пiдручниках для домашнього завдання, що цiлком себе виправдовуе. Виконуючи таку вправу, учнi повинш спочатку прочитати кожне речення (чи текст) i глибоко усвщомити його змют, емоцiйне забарвлення, особливостi синтаксично1 структури, визначити логiчнi вiдношення мiж членами i частинами речення. Пюля цього учнi записують речення, проставляючи роздiловi знаки у процесi запису, а не пiсля фiксацiï усього речення. Щц час виконання тако1 роботи звертаеться увага на можливють рiзних варiантiв пунктуацiï. Учнi навчаються аргументувати вживання саме таких, а не iнших знакiв.
Актуальнiсть дослщження формування правописних норм у перспективi потребуе вироблення деталiзованоï системи вправ окремо з орфографiï i окремо з пунктуацiï.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бим И.Л. Подход к проблеме упражнений с позиции иерархии целей и задач // Иностр. яз. в школе. — 1985. — №5. — С. 30-35.
2. Державний стандарт середньо1 освгги. Украшська мова. Проект / Скурапвський Л.В., Б1ляев О.М., Вашуленко М.С., Мацько Л.1., Бондаренко Н.В., Симоненкова Л.М., Шелехова Г.Т., Хорошковська О.Н. та ш. // Дивослово. — 1997. — №7. — С. 18-37.
3. Гез Н.И. Система упражнений и последовательность развития речевых умений и навыков // Иностр. яз. в школе, 1969. — №6 — С. 29-40.
4. Ермоленко С. Украшська мова на сучасному етат i сфера освгш / Педагопчна газета. — № 2 (127), лютий 2005. — С. 2.
5. 176 Львов М.Р. Словарь-справочник по методике русского языка. — М.: Просвещение, 1988. — 240 с.
6. Мацько Л.1. Мовлення як зааб формування мовно1 св1домост1. Украшська мова на сучасному еташ i сфера освгш / Педагопчна газета. — № 2 (127), лютий 2005. — С. 2.
7. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1985. — 399 с.
8. Украшська мова (за професшним спрямуванням): Програма навчального курсу для нефшолопчних факультепв вищих навчальних заклад1в Украши / Уклад. Л.Струганець, Е.Палихата, М.Шгур — Тернопшь: Вид-во ТНПУ 1меш Володимира Гнатюка, 2005. — 23 с.
9. Фшософський словник / За ред. В.1. Шинкарука. — К.: Украшська Радянська Енциклопедя, 1986. — 796 с.
10. Фщула М.М. Педагопка. — Тернотль: Навчальна книга — Богдан, 1997. — 192 с.
В'ячеслав ШОВКОВИЙ
СЛОВЕСН1 МЕТОДИ ГЕРМЕНЕВТИЗАЦIÏ Л1НГВ1СТИЧНОГО ТА ЕКСТРАЛШГВ1СТИЧНОГО МАТЕР1АЛУ
У emammi розглядаються слoeecHi методи герменевтизаци лiнгвicmичнoï та eкcmрaлiнгвicmичнoï тформаци у процеci професшно1 освти фiлoлoгiв-дaвньoeллiнicmiв, визначено Micце дедукцИ' та тдукцИ] пояснення. Po3noeidi, беади, роботи 3i словником та з тдручником, лекци у викладант дисциплт дaвньoeллiнicmичнoгo циклу. Накреслено перспективу розробки функцюнальног мoдeлi операцшного компоненту на бaзi зазначених мemoдiв.
Впровадження герменевтичного шдходу до професшно1' освпи давньоеллiнiстiв вимагае насамперед визначення методiв його функцюнування. У методищ навчання класичних мов, як показуе аналiз теоретичних праць [4; 5; 6; 8], поняття шдходу не зазнало будь-якого висвплення. З огляду на змют навчання фахiвцiв-давньоеллiнiстiв, який включае читацьку, мовну, перекладацьку та соцюкультурну компетенцiï, зроблено висновок про можливють i потребу застосування герменевтичного шдходу до 1'хньо1' освгш, що передбачае формування мовно!', перекладацько!', соцюкультурно!' компетенцiй стуцентiв спецiальностi "класична
