CC BY
162
УДК 811. 161. 2(07)
Е. Я. ПАЛИХАТА
ПРОБЛЕМА НАВЧАННЯ ПИСЬМА I ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ
Запропоновано методику навчання письма i писемного мовлення в середнш загальноосвтнш школi. Визначено теоретичш особливостi письма, кал^рафп (правильного написання лтер) i писемного мовлення в цыому. Схарактеризовано лтгводидактичш i психологiчнi основи, яю сприяють виробленню техтки калiграфiчного письма i формуванню писемного мовлення. Розроблено вiдповiдну систему вправ, спрямовану на засвоення калiграфiчного написання букв, правильного ix сполучення у межах слова i на розвиток писемного мовлення.
Ключовi слова: письмо, калiграфiя, писемне мовлення, методи, система вправ.
Э. Я. ПАЛЫХАТА ПРОБЛЕМА ОБУЧЕНИЯ ПИСЬМУ И ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИ
Предложена методика обучения письму и письменной речи в средней общеобразовательной школе. Определены теоретичческие особенности письма, каллиграфии (правильного начертания букв) и письменной речи в целом. Схарактеризированы лингводидактические и психологические основы, которые способствуют выработке техники каллиграфического письма и формированию письменной речи. Разработана соответствующая система упражнений, направленная на yсвоение каллиграфического начертания букв, правильного их соединения в пределах слова и на развитие письменной речи.
Ключевые слова: письмо, каллиграфия, письменная речь, методы, система упражнений.
E.YA. РАЬУКИЛТЛ THE PROBLEM OF TEACHING WRITING AND WRITTEN SPEECH
The article deals with an important linguo-didactic problem of methods of teaching writing in a broad sense of its meaning. Linguo-didactic and psychological principles that lead to coining the technique of calligraphic hand-writing and developing writing skills are characterized. An appropriate set of exercises is suggested.
Keywords: writing, graphics, grapheme, calligraphy, written speech, methods, a system of exercises, dictation, analysis, coherent speech, written speech activity.
Письмова комушкащя i усне спшкування в сучасному свт однаково важливг Хоч писемне мовлення активне в рецептивному плат, але воно, як i усне, мае продуктивний характер. Ведомо чотири види мовленнево! дiяльностi - слухання (аудшвання), говоршня, читання i письмо. В основнш та старшш ланках загальноосвиньо! школи, у середшх i вищих навчальних закладах на письмо увага переважно не звертаеться. Методика викладання украшсько! мови як наука i навчальна дисциплша також обминае фундаментальш проблеми письма i писемного мовлення. У методищ викладання украшсько! мови для 5-11 клаав навт не видшено роздшу, який би стосувався письма. Та й науково-методичш до^дження за останш десятилтя також не торкалися ще! проблеми, осшльки предметом студшвання зазвичай було усне мовлення, фундаментальними компонентами якого е аудшвання й говоршня.
Навчанню письма активна увага придшяеться у початкових класах, зокрема в першому, в букварний перiод, коли учш вчаться писати елементи букв, засвоюють рукописну форму
кожио! ново! лиери, правила з'еднання букви з буквою у складах i словах. У наступних класах початково!, основно! i старшо! ланок середньо! загальноосвиньо! школи учнi знайомляться з орфограмами та пунктограмами, з написаниям переказiв, творiв, але цю роботу не стшьки пов'язують iз письмом, сшльки з розвитком зв'язного мовлення.
Письмо i писемне мовлення дослiджували Л. В. Щерба (теорiя росiйського письма), В. О. Кустарьова, М. С. Рождественський (систему письмових вправ у зв'язному мовленнi), Н. Г. Агаркова (навчання письма як основи для мовленневого розвитку молодшого школяра), М. С. Вашуленко (навчання укра!нського письма в початковш школi), Ю. I. Пассов, В. М. Плахотник (навчання шоземного письма). Аналiз методичних публшацш за останнi десятилiття доводить, що дослiджень, присвячених укра!нськш графiцi та калграфи, немае. У результатi учш старших класiв загальноосвiтньоi' школи, студенти середнiх i вищих навчальних закладiв послуговуються письмом, що фiксуеться спотвореними лиерами, жахливим почерком, який неможливо прочитати. Крiм цього, у писемному мовленнi спостерiгаеться велика к1льк1сть помилок графiчного, орфографiчного, граматичного, пунктуацiйного, стилютичного характеру.
Така ситуацiя створюе проблему формування письма i писемного мовлення в основнш i старшiй ланках загальноосвиньо! школи та вищому навчальному закладi i потребуе окремого спецiального до^дження, чим i зумовлена тема ще! публшаци.
Мета статтi: ознайомити студенлв iз методикою навчання письма i писемного мовлення як актуальних лшгводидактичних проблем.
Для досягнения поставлено! мети потрiбно розв'язати так1 завдания:
1) ознайомити з теоретичними вiдомостями про письмо i писемне мовлення;
2) схарактеризувати психолопчш та дидактичнi особливосп, що сприяють виробленню технiки письма i формуванню писемного мовлення;
3) запропонувати систему вправ для вироблення калiграфiчного письма i розвитку писемного мовлення.
У сучаснш науково-методичнiй лiтературi функцiонують поняття «письмо», «писемна мова» i «письмо як вид мовленнево! дiяльностi», хоч не ва дослiдники письма !х диференцiюють.
М. Р. Львов тлумачить значения поняття «письмо» як «графiчну систему фiксацi! мовлення» [2, с. 142], Ю. I. Пассов - як «передачу думок у письмовш формЬ> [4, с. 205], Г. П. Швторак - як «знакову систему фшсаци мови на площиш за допомогою умовних графiчних елемеипв двох вимiрiв для передавания шформаци на вiддалi i закрiпления !! в часi» [6, с. 439].
У методичнш лiтературi письмо квалiфiкуеться у вузькому й широкому значенш. Цей подiл пов'язаний з особливостями механiзму письма, що складаеться з таких етатв: графiка, граматика, мовленнева творчють.
1. Графiка. Оволодiния техшкою письма, ознайомления з графiкою, що виражаеться сукупнiстю основних засобiв написання букв, буквосполучень для вiдображения звуков, звукосполучень, запису слiв за допомогою лиер, що лежить в основi оволодiния графiкою та орфографiею, i знакiв (апостроф, дефiс, перенос, дужки, крапка, кома, тире, двокрапка, крапка з комою тощо) без комушкативно! мети (репродукцiя), що згодом буде потрiбно для фшсаци усного мовлення.
2. Граматика. Формування грамотносп, зокрема граматичних умшь i навичок -навчания орфографи i пунктуацп для правильно! фшсаци усного мовления зi збережениям уих !! лiнгвiстичних особливостей. Цей вид писемно! мовленнево! дiяльностi мае рецептивний характер, що втшюеться пiд час читания, i продуктивний характер, оскшьки граматичними засобами послуговуються пiд час здшснения письмово! комунiкацi!.
3. Мовленнева творчкть. Розвиток продуктивного писемного мовления як комплексу графiчних (калiграфiчних), граматичних (синтаксичних, пунктуацiйних), лексико-семантичних (використания слв i фразеологiчних одиниць у правильному значенш), стилютичних, текстотворчих (текст, тема, основна думка, абзац тощо) засобiв iз дотриманиям комунiкативних якостей мовления для створения i калiграфiчного та грамотного запису потрiбно! iнформацi! з дшово! сфери, фiксуеться вiд руки.
Письмо - це стшка графiчна система, яка мало змiнюeться. Мiнiмальною одиницею письма е графема, що записуеться за допомогою рукомоторного мехашзму i сприймаеться зоровим каналом.
Писемне мовлення володiе такими особливостями, яких немае в усному мовленнi, а саме:
- вщсутшсть спiврозмовника i його реакцп на виражену думку;
- неможливють послуговуватися паралiнгвiстичними засобами (iнтонацiею, мiмiкою, жестами тощо);
- розгортання висловлювання у зв'язку з вiдсутнiстю ситуацп спiлкування (використання рiзних вид1в речень);
- дотримання комунiкативних якостей мовлення (виразносп, точностi й логiчностi) у продукуванш висловлювання, що вiдповiдае ситуацшносп в усному мовленнi;
- урахування взаемозв'язку мiж письмом i читанням.
Письмо здiйснюеться на основi умшня писати, що е складним феноменом вивчення мови. Умiння писати формуеться на основi автоматизованих умiнь, як називаються навичками, i е основними складниками писемного умшня:
1) написання знаюв письма - лиер, що належить до калiграфiчних навичок;
2) переоформлення звукового мовлення у ввдповвдш знаки письма (правильно написанi слова), що ввдповвдають украшському правопису - орфографiчнi навички;
3) членування контексту роздшовими знаками - пунктуацiйнi навички;
4) збагачення мовлення лексичними i фразеолопчними засобами - лексико-фразеолопчш навички;
5) оформлення писемного мовлення ввдповвдно до граматичних норм - граматичш навички;
6) продукування письмового висловлювання (створення та оформлення письмового тексту) - композицшш навички.
Методика навчання письма в широкому розумiннi цього слова. як i будь-якого шшого мовного матерiалу, опираеться на лшгвютичш, психологiчнi й дидактичнi основи.
Лшгвютичний матерiал письма складаеться передусiм iз графiчних знаков, як1 виконують шформащйну функцiю. Графеми як мiнiмальнi одинищ письма розрiзняють формальний бiк писемного мовлення аналогично до фонем, що диференцшють формальний бiк усного мовлення.
Важливим чинником е навчання калграфи, тобто навчання умiнь писати ч^ко, виразно, вiдповiдно до затверджених зразшв-прописш, гарно, виводячи правильно кожний елемент букви, не змiнюючи його i не придумуючи власного вiдображення лиер на письмi. Велике значення для письма мае з'еднання букв мiж собою у словах. Зразки цих з'еднань, яких потрiбно дотримуватися на письм^ подано також у прописах. Основна увага тд час навчання техшки письма придiляеться чiткостi i нормативному написанню букв.
Лексеми, структуроваш за допомогою калiграфiчно написаних графем, у свою чергу, служать для передачi змiсту писемного висловлювання. Графема мае алографи, тобто варiанти, пов'язаш з написанням велико! чи мало! букви, з калiграфiчним ïx позначенням, iз почерком, який майже цшком вiдображае письмове графiчне позначення кожно! лiтери у калiграфiчному вiдображеннi. У лшгвютищ видiляють такi графеми: сегментт, що стосуються букв i буквосполучень, морфемнi, як1 складаються з кореня, префiкса, суфiкса, зак1нчення, i суперсегментш - орфографiчного (дефiс, апостроф, перенос) i пунктуацшного (роздiловi знаки в мшротексп) характеру.
Письмове мовлення тдпорядковуеться передусiм правилам украшсько1 орфографп, яка Грунтуеться на чотирьох принципах - фонетичному, морфологiчному, традицiйному (iсторичному) i смисловому (семантичному, розрiзнювальному). Змiстовий матерiал на текстовому рiвнi забезпечуеться видшенням заголовка, теми, основно! думки, абзацу, що на письмi позначаеться абзацним ввдступом, дослiдженням складного синтаксичного цшого (надфразова еднiсть) та ïï складових частин - синтаксичних одиниць - словосполучень i речень, а також дiалогiчних едностей, що складаються з дiалогiчних реплiк, як1 на письмi оформляються згiдно з пунктуацiйними правилами оформлення даалопчного тексту.
Психолiнгвiстичною основою «письма е зорово-графiчнi вiдбитки мовних знаков i розвиток механiзму руки, яка пише» [5, с. 140]. 1з психологiчного погляду, навчання та
функцiонування письма i писемного мовлення протжае складно й багатогранно. При цьому враховуються bîtobî особливосп школярiв, робота пам'яп, мислення, уваги, рухомоторика руки, мотиви, емоцiï, ситуацiï, повторения тощо. За допомогою запам'ятовування правильного зображення писаних лиер, ïx елементiв, порядку написання кожного елемента i букви в цшому школярi вчаться писати. До пам'яп тут долучаеться функцiонування рухомоторного апарату, увага, що коригують ч^шсть, правильнiсть запису, виразнiсть i акуратшсть. Як i будь-яка iнша дiяльнiсть, письмо виконуеться за допомогою мислення «пiзнавальноï' дiяльностi iндивiда, що характеризуеться узагальненим i безпосередшм вiдображенням дщсносп» [5, с. 223].
Калiграфiя зумовлена передуем мотивом, «спонукальним i визначальним вибором напряму дiяльностi», основою вибору я^' е «причина дiй i вчинкш особи» [5, с. 219], що спонукае до тако'' дiяльностi, яку вимагае вчитель, а саме: отримання кращо'' оцiнки за написане, демонстрування кращих учнiвськиx зошипв на виставках (класних i шк1льних), а значить для визнання умiнь у навичок калiграфiчного i грамотного письма учня тощо.
На вироблення кал^рафп впливають також емоцiï та ситуащя, в яких знаходиться учень. Емоци як «псиxiчне вiдображення у формi безпосереднього небезстороннього переживання життевого значення явищ i ситуацiй, зумовлених ставленням ïxrnx об'ективних особливостей до потреб суб'екта» [5, с. 461] залежно вiд ïx позитиву чи негативу впливають на псиxiчний стан людини i вiдповiдно на написання лиер калiграфiчно чи некалiграфiчно. Складником емоцш е ситуацiя «система умов, що впливають на суб'екта, спонукають i визначають його актившсть» [5, с. 364]. Шд час навчання мови використовуеться також повторення з метою «ввдтворення засвоених знань i дш для полегшення ïx запам'ятовування» [5, с. 277] й забезпечення учшв розумiнням важливостi пожиттевого використання саме калiграфiчного виду писемноï дiяльностi. Перед учителем стоггь вагоме завдання - скеровувати псиxiчний стан учнiв, ïxm емоцiï, пам'ять, мислення, увагу та iншi псиxiчнi явища у позитивне русло - на вироблення калiграфiчного написання лiтер, поеднання ïx у словах, правильне оформлення кожного слова, розмщення його на письмi таким чином, щоб написане легко читалося, iз задоволенням сприймалося i високо ощнювалося як учителем, так шшими читачами.
Цi ж псиxологiчнi особливоси активно використовуються пiд час формування орфографiчниx, иунктуащйних, граматичних навичок, у ироцеа лексико-фразеолопчного збагачення учшв, розвитку композицшних умшь для продукування й оформлення писемного мовлення.
Дидактичш основи складають закономiрностi, принципи, методи i прийоми навчання письма як виду мовленневоï дiяльностi людини, процесу кодування слiв i тексту за допомогою графiчниx знаков - букв.
У молодшому школьному вiцi вивчаються друковаш i писанi букви в такш послiдовностi: демонструеться друкована буква, письмове ïï вiдображения, називаються i демонструються елементи писаних букв, якi вчитель записуе на дошщ так, щоб зразок ввдповвдав калiграфiчному позначенню у прописах, наголошуеться на використаннi з'еднувальних рисок для з'еднання букв у буквосполучення, склади i слова.
В основнш та старшiй ланках середньоï школи, як i в молодшш, уроков калiграфiï немае, але вчителi на уроках украïнськоï мови за допомогою теоретичних методiв розповiдi, пояснення повиннi нагадувати учням про: правильне тримання ручки, написання елементiв букв i самих букв, поеднання ïx, виконання письма тд кутом 65°, вибiр правильноï пози, нахил над зошитом на 30 см, положення нiг, рук, розмiщения зошита тд правильним кутом (45°) тощо. У кабшеп украï'нськоï' мови бiля дошки повинна виити постшна незмiнна таблиця «Алфавiт» iз писаними буквами та буквосполученнями, як1 створюють труднощi для учшв.
Методика вивчення лексики, фразеологи, граматики, орфографiï i пунктуацiï, а також написання переказiв, творiв, дшових папетрiв широко вiдображена в кура методики викладання украï'нськоï мови в середнш школi i досконало опрацьовуеться на практичних i лабораторних заняттях iз названого курсу, а також тд час проходження педагогiчноï практики. Особливу увагу слiд придiлити виробленню системи вправ для роботи над формуванням калiграфiчного письма i писемного мовлення.
Шд вправами в методищ викладання украïнськоï' мови розумiються «види навчальноï дiяльностi учнiв, як1 ставлять ïx перед необхвдшстю багаторазового i варiативного застосування отриманих знань» [2, с. 217] у рiзниx зв'язках i умовах. Тодi як система вправ - це «сукупшсть
практичних робДт, що виконують учнi самостiйно, як забезпечують закрiплення знань iз мови, застосування цих знань на практицД i вироблення умiнь i навичок у галузi граматики, орфографiï, лексики тощо» [2, с. 187]. Кожна вправа, яку ми подаемо, мае завдання, що вiдповiдае змiсту запропонованого роздiлу i виконуеться письмово. Шд час побудови вправ, спрямованих на розвиток писемного мовлення, потрiбно опиратися на психолого-педагогiчнi принципи свiдомостi, систематичности послiдовностi, доступностi тощо. Основними письмовими вправами е передусiм списування, рiзнi види диктанпв, письмовий розбiр.
НайбДльшу ефективнiсть у навчаннi письма, орфографп i пунктуаци мае списування, наприклад, iз такими завданнями:
- списати слова чи речення i тдкреслити потрiбну орфограму чи пунктограму;
- списати слова i тдкреслити потрiбну букву чи склад,
- списати слова, речення чи текст i вставити потрiбну букву, частину слова (закДнчення, префДкс) або цiле слово;
- списати текст зi змДною форм вiдповiдного слова;
- виписати з тексту слова тiеï чи iншоï форми, з тими чи Дншими орфограмами тощо;
- виписати з тексту назви рослин, тварин, планет тощо (вправи лексичного характеру);
- виписати слова на вДдповДдт правила;
- виписати речення того виду, який вивчаеться тощо.
Щкавою для дiтей е вправа на вДльне списування з пам'ятД, так зване «письмо з пам'ятД». Спочатку учитель, а далi й учнД читають текст, аналiзують його, заучують напам'ять, учитель закривае текст i дли записують те, що запам'ятали, тдкреслюючи вiдповiднi орфограми, пунктограми тощо. Цд види вправ використовуються переважно для закрДплення засвоеного матерiалу.
Добре продумане списування з орфографiчним, пунктуацДйним чи лексико-фразеологiчним завданням е найбДльш ефективним засобом навчання правопису, збагачення словникового запасу учнДв, самостДйного аналiзу виконувано1' роботи. УсД види робДт, пов'язанi зД списуванням, учитель зобов'язаний перевiряти й оцiнювати.
РозбДр, як i списування, е важливим ефективним засобом, який сприяе закрДпленню набутих учнями знань. Учитель з учнями проводить письмовий розбДр пДд час вивчення лексики, граматики, орфографп i пунктуацп. Записаний розбДр допомагае глибше запам'ятати виучуваний матерДал, краще зрозумДти граматичнД, орфографДчнД, пунктуацшш, ДншД явища.
Диктант - це письмо на слух. Диктанти подДляються на:
- навчальнД, тренувальнД та контрольнД залежно вДд мети виконання вДдповДдно1' функци;
- зоровД, слуховД, зорово-слуховД за формою проведення;
- попереджувальнД, пояснювальнД, вибДрковД, коментованД, творчД, вДльнД, самодиктанти, контрольнД, словниковД та ДншД за характером виконання [1].
Серед письмових робДт видДляемо перекази i твори, якД сприяють розвитку усного i писемного зв'язного мовлення. З цього приводу особливо зважаемо на кориснДсть навчальних письмових робДт, значення яких деякими лДнгводидактами, на жаль, недооцДнюеться. Робота над навчанням написання й оформлення переказДв i творДв проводиться на уроках розвитку зв'язного мовлення й аспектних уроках.
Переказ - це вид вДдтворювально1' вправи, що полягае у письмовому переказуваннД почутого або прочитаного тексту. Перекази використовуються для розвитку писемного мовлення, навчання логДки i композици тексту, збагачення словника, фразеологп, синтаксису; для навчання стиль - художнього, наукового, публщистичного; для використання граматичних засобДв мови, що вивчаються, у власному текстД; для виховання на матерДалД тексту [2, с. 68] i можливого виконання додаткових граматичних, орфографДчних, пунктуацДйних та Днших завдань. Перекази урДзноманДтнюються за тематикою (сДм'я, друзД, подД1', героïчнi вчинки, моральний вплив тощо), за характером текстДв (опис, розповДдь, роздум тощо), стилем мовлення (художнДй, розмовно-побутовий, науково-популярний тощо), за завданням (переказ цДлого тексту або окремого його епДзоду, зД змДною особи викладу, детальний або стислий, зД змДненим початком чи закДнченням, з використанням запропонованих учителем слДв або синтаксичних конструкцДй тощо) [3, с. 316-317]. Перекази готують учнДв до самостДйного написання творДв.
Учнiвський твiр - це самостiйна творча письмова робота школяра, вправа для розвитку зв'язного мовлення, виклад власних думок, переживань, суджень, намiрiв. У цей же час твiр е засобом виховання, формування особистостi школяра, його суспiльноï активностi. Твори характеризуються великою рiзноманiтнiстю, тому класифiкуються за характером матерiалу, тематикою, за картиною, за типом тексту, на основi власного життевого досвiду, за жанрами, за ступенем самоспйносп тощо.
Над шшльними письмовими переказами i творами учш працюють на спецiальниx уроках, видшених програмою з украïнськоï мови - уроках розвитку зв'язного мовлення. Крiм цього, мшьтвори практикуеться проводити на аспектних уроках (вивчення нового матерiалу, закрiплення, повторення, узагальнення i систематизаци вивченого) як завершальнi вправи.
Дшове мовлення в курсi украïнськоï мови - це один iз видiв зв'язного писемного мовлення в школ^ що формуе стилiстичнi умiння i долучае школярiв до складання докуменпв. G дiловi папери, з якими учнi ознайомлюються в загальноосвiтнiй школi - це адреса, лист, оголошення, звiт, протокол, заява, розписка, резюме, доввдка та iншi. Для оформлення докуменпв учнi ознайомлюються з поняттями «документ», «формуляр документа», «реквiзит», «бланк», зi зразками докуменив, як1 потрiбно навчитися складати, з реквiзитами кожного виду документа, ïx послвдовшстю.
Важливою е робота зi словником. Вона проводиться завжди, але найбшьш активно тд час вивчення лексики i фразеологи. Для з'ясування лексичного значення слiв, фразеологiзмiв використовуються тлумачнi словники, словник украïнськоï' мови, словник шшомовних слiв, фразеологiчний словник тощо. Збагачення словникового запасу вiдбуваеться за словниками антонiмiв, синонiмiв, омонiмiв, iншиx; для поглиблення орфографiчниx умiнь i навичок використовують орфографiчний словник.
Формуванню грамотного письма сприяе робота над орфографiчними i пунктуацiйними помилками. Облiк помилок, допущених учнями, - це фактично облiк способш попередження i подолання помилок, визначення наступних шляxiв роботи з орфографи. Унiверсальноï' класифiкацiï помилок, яка могла б охопити вс можливi випадки ïx допущення i причини виникнення в украшськш мов^ немае, хоч у шкiльнiй практищ неодноразово робилися спроби класифiкувати орфографiчнi помилки вiдносно до особливостей укра^сь^ орфографiï (фонетичний, морфологiчний, традицiйний i смисловий принципи) або вiдповiдно до вимог програми (програмнi або непрограмш помилки).
Перед виконанням кожного виду письмовоï роботи i пiд час ïï виконання потрiбно нагадувати учням про дотримання калiграфiчного написання лиер. Пiсля виконання будь-якого завдання учитель повинен перевiрити, як учнi пишуть, i знайти час, щоб ввдзначити тих, хто пише калiграфiчно i старанно. На цю роботу вчитель мае вдаодити не менше 5 хвилин часу кожного уроку. Учень повинен знати, що написання графiчниx покручiв, несумiсниx з украшською калiграфiею, буде оцiнюватися негативною реакцiею з боку вчителя i ввдповщною оцшкою. Тiльки пiсля систематичноï i наполегливоï роботи вчителя й учнiв над правильним, калiграфiчним написанням лiтер будемо спостер^ати гарний почерк у дией, який хоч i буде шдив^альний, але впритул наближений до вимог единого мовного режиму школи.
Перспективи дослiджуваноï проблеми вбачаемо в розгортанш змiсту методики навчання писемноï украïнськоï' мови в основнiй i старшш ланках школи та вищих навчальних закладах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Горбачук В. Т. Види дикташтв i методика ïx проведення: Посiбник для вчителя / В. Т. Горбачук. -К.: Радянська школа, 1989. - 96 с.
2. Львов М. Р. Словарь-справочник по методике русского языка / М. Р. Львов. - М.: Просвещение, 1988. - 240 с.
3. Методика викладання украшсько1 мови в середнш школi / За ред. С. Х. Чавдарова i В. I. Масальського. - К.: Радянська школа, 1962. - 372 с.
4. Пассов Е. И. Основы методики обучения иностранным языкам / Е. И. Пассов. - М.: Русский язык, 1977. - 214 с.
5. Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.
6. Украшська мова. Енциклопедiя. / Редкол.: В. М. Русашвський, О. О. Тараненко та ш. - К.: «Украшська енциклопед1я», 2000. - 752 с.
