CC BY
13
«компетентшсть», «компетенщя», що означають здатшсть включатися у д!яльшсть. Розвиваючи компетентшсний шдхщ, науковщ акцентують увагу на тому, що набуття знань е другорядними завданням пор1вняно з формуванням функцюнальних, д!яльшсних якостей.
Незважаючи на численш дослщження, спрямоваш на те, щоб допомогти студентам сформувати необхщш для педагопчно! д!яльносп компетентносп, шдготовка майбутнього вчителя в умовах сьогодення вимагае удосконалення в аспект! посилення практично! скл адово!.
Отже, у друпй половин! XX - на початку XXI ст. у навчальних закладах Украши були зроблеш спроби полшшення зв'язку навчання з життям, подолання надм!рного теоретизування у навчальному процес!. Проте нам!ченого не було досягнуто. Проблеми полшшення практично! шдготовки вчител!в можуть бути вир!шен! завдяки розвитку технологий управлшня за результатом, кардинальнш зм!н! навчальних план!в та програм, з яких буде вилучено другорядш для практично! д!яльност! дисципл!ни та навчальний матер!ал. Важлива роль мае ввдводитися в!дбору викладач!в педагопчних вищих навчальних заклад!в, яю сам! б на високому р!вш володши тими компетентностями, що прагнуть сформувати у студенев.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дадаев К. Д. Про перебудову роботи педагопчних шститупв / К. Д. Дадаев // Радянська школа. — 1959. — № 1. — С, 86-88.
2. Закон про змщнення зв'язку школи з життям [ про далыний розвиток системи народно! освпп в СРСР // Радянська школа. — 1959. —№ 1. — С. 5-15.
3. Закон про змщнення зв'язку школи з життям [ про далыний розвиток системи народно! освпл в УРСР// Радянська школа. — 1959. —№5. — С. 3-19.
4. Зв1т шституту за 1962-1963 н. р. (Кременецький державний педагопчний шститут) / Державний арыв Терношльсько! облает. Ф. Р-21, оп. 4, спр. 159. — 166 арк.
5. Зв1т про навчально-виховну роботу в 1962-1963 н. р. (Луцький державний педагопчний шститут) / Державний арх1в Волинсько! облает Ф. Р-376, оп. 7, спр. 14. — 121 арк.
6. Зв1т про роботу шституту за 1957-1958 н. р. (Кременецький державний педагопчний шститут) / ДАТО. Ф. Р-21, оп. 4, спр. 100. — 80 арк.
7. Майборода В. К. Вигца педагопчна осв1та в Укра!ш: ¿стор!я, доеввд, уроки (1917-1985 рр.) /
B. К. Майборода. — К.: Либщь, 1992. — 196 с.
8. Основш напрями реформи загальноосв!тньо! \ професшно! школи // Радянська школа. — 1984. — № 6. —
C. 3-18.
УДК 37.013.43:929 Лщя ЛЯШКО, Микола ЛЯШКО
УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГ0Г1ЧН01 КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ У ТВОРЧ1Й СПАДЩИН1 В. СУХОМЛИНСЬКОГО
У cmammi розкрита проблема удосконалення педагоггчног культуры вчителя початкових Kiiacie у творчш спадщит В. Сухомлинського.
В статье раскрыта проблема усовершенствования педагогической культуры учителя начальных классов в творческом наследии В. Сухомлинского.
This article is dedicated to the problems ofpedagogical culture of the primary school treachery the creative heritage ifV. Sukhomlihsky.
В умовах вщродження суверенно! Украши, становления ново! школи актуал!зуеться проблема педагопчно! культури вчителя як складово! його загально! культури, одного i3 найважливших фактор!в нацюнального прогресу. Реалн суспшьного розвитку вимагають нового погляду на постать педагога та на його д!яльшсть, адже саме через учителя вщбуваеться формування нового молодого поколшня, що будуватиме нашу суверенну державу. Сьогодш ця проблема вимагае вщ науковщв переосмислення cyri канон!в шюльного навчання, що детермшуе створення нових педагопчних систем, формування 22 HayKOBi записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. — № 5.
оригинальных педагопчннх ¡дей та напрямюв розвитку. Вчитель мае вагомий вплив на формування свггогляду дггей, !х принцишв, цим самим опосередковано впливаючи на розвиток суспиьства у майбутньому.
Вщ учителя, його духовного багатства, квалАфжацн, прагнення передати молод! досягнення попередшх поколшь залежить подальший розвиток суспшьства. У Закош Украши «Про освпу» наголошуеться, що метою освгги е всеб1чний розвиток людини як особистосп та найвищо! шнносп суспшьства, збагачення ¡нтелектуального. творчого, культурного потеншалу народу. У свою чергу така пщготовка мае здшснюватися висококультурними вчителями як ноаями культурного та духовного багатства народу. Адже тшьки мудра, високоосв1чена людина може виховати р1вних co6i.
У постанови! проблеми педагопчно! культури вчителя та пошуку шлях1в II розв'язання ми виходимо i3 розумшня того, що центральною ф1гурою педагопчного процесу е вчитель, здатний викликати найважлив1цл mi ни в особистосп дитини. Адже педагог мае повсякденний доступ до найдорожчого, найчутлившого народного багатства— розуму, думок та почугпв д1тей.
Мета cmammi полягае у розкрита шля\1в удосконалення педагопчно! культури вчителя у творчому доробку вщомого дослвдника, педагога-практика Василя Сухо млинського.
Найбшып грунтовно характер, мехашзм i законом1рност1 педагопчно! культури вчителя представлен! в концептуальнш схем! педагопчно! системи В. Сухомлинського, зпдно з якою педагопчна культура вчителя виступае як найважливший детерм!нант розвитку особистост!. Як н!коли paHinie на Bcix р!внях людсько! цив!л!зац!! вщчуваеться потреба в новому типу зв'язку i стосунюв м!ж людьми, в основ! яких лежали б не шдлетсть i покора, а сшвробггництво, в!дкрит!сть та дов!ра.
Педагопчна спадщина В. Сухомлинського вивчаеться i широко популяризуеться. В останн! роки з'явилося чимало праць науковц!в i педагопв-практиюв, присвячених !! дослщженню (Ю. Азаров, М. Антонець, В. Бондар, I. Зязюн, М. Мухш, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та mini). Окремим аспектам педагопчно! системи В. Сухомлинського присвячеш кандидатсыа дисертаци (Л. Абрамов, Л. Бондар, О. Лоскутов,
A. Луцюк, Л. Мухш).
Сьогодш шкшьш реалн вимагають вщ учител!в i науковц!в переосмислення багатьох освггшх канон!в. Школа потребуе нових нетрадиц!йних !дей i Teopiii. яю в!дпов!дали б оптимальному розвитку дитини й сучасним потребам суспшьства. Таким чином, сощальна зумовлешсть методично! перебудови освгги, законом!рност! удосконалення профес!йно! майстерносп i культури вчителя, потреби педагопчно! практики вимагають, у свою чергу, бшып грунтовного анал!зу творчо! спадщини В. Сухомлинського.
Видатний педагог постшно звертався до минулого. BiH шдкреслював, що, глибоко поважаючи науку i вчених, завжди вважав себе ильки практиком, народним вчителем, а про складш теоретичш !стини, яю стосуються думки й мислення, прекрасно сказано в наукових працях ввдомих педагопв i психолопв, особливо Л. Занкова, Г. Костюка, О. Леонтьева (причому те, чого вчили учител!в Коменський, Песталоцщ, Ушинський, Дстервег, !нод! забуваеться).
Сво! думки про те, яким повинен бути вчитель i в чому складшсть ttiei профес!!,
B. Сухомлинський висловлював у багатьох сво!х творах: «Павлиська середня школа», «Серце в!ддаю д!тям», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителев!», «Розмова з молодим директором школи». Це скарбниця щей про педагопчну майстершсть вчителя, а «Лист дочц!» — своерщний пмн його npaui. Дуже часто роздуми та судження видатного педагога вмщувалися на стор!нках перюдичних педагопчних видань. Так, у газет! «Юровоградська правда» цш проблем! вш присвятив одш з перших сво!х статей: «Краща вчителька» (1948), «Майстершсть» (1949), «Майбутш вчител!» (1950), «Моральне обличчя вчителя» (1954), «Високе покликання педагога» (1955) та iHmi.
У сво!х працях педагог-гуман!ст розкривае суть педагопчно! майстерносп, показуе, у
HayKOBi записки. Cepin: Педагопка. — 2009. —
№ 5.
23
чому полягае романтика тако! професп. не дивлячись на II трудной складносп [1; 3; 4].
Постшне удосконалення знань — це справа не лише початкуючих, молодих учител1в. а навпъ тих, хто працюе у школ! 10, 20, 30 роюв, як стверджував В. Сухомлинський. Набуття педагопчно! майстерносп — процес тривалий. Вш починаеться у стшах педагопчного навчального закладу 1 продовжуеться все життя. Особа вчителя надзвичайно багатогранна 1 в кожному конкретному випадку проявляються т1 або ¡нал цшш його моменти. Саме педагог поеднуе в со61 дв1 спещальносп: вш мае бути фах1вцем не лише з того предмета, який викладае, а ще й педагогом-вихователем. Тобто вчитель навчаючи виховуе, а виховуючи навчае. Навчаючи, вш повинен не лише передавати учням знания, але й прищеплювати 1м гуманш ¡деали. пробуджувати потребу до суспшьно корисно! д!яльносп, виховувати активну життеву позицш. Ось чому педагог мае поеднувати в со61 майстершсть викладача 1 вихователя.
Учительська профеая. зазначав, В. Сухомлинський, особлива, II не можна пор1вняти ш з якою ¡ншою: це «людинознавство», постшне проникнення у складний духовний св1т людини, яке школи не припиниться [2].
У 1966 рощ В. Сухомлинський розпочав роботу над книгою про педагопчну культуру вчителя, яку вш присвятив в1рному друговк колез!, свош дружин! Ганш 1вашвш. И дотепер ця книга не вийшла у свп", а збершаеться в особистому ар\1в1 педагога. Частину рукопису гпдготувала до друку його дочка О. Сухомлинська 1 опублп<увала в журнал! «Радянська школа».
Цшним у книз! «Педагопчна культура» е те, що в нш йдеться про авторитетну педагопчну систему, яка вмщуе всю багатограншсть метод1в { прийо\пв виховного впливу особи педагога на колектив та вихованця з метою виховання всеб1чно 1 гармон1йно розвинено! особистост1; це втшення положень 1 узагальнень педагопчно! теори в конкретних стосунках педагога з вихованцями, у повсякденному !х сп!лкуванн! в найр!зноман!тн!ших сферах духовного життя, активно! д!яльносп. Причому педагопчна система, як стверджуе Василь Олександрович, завжди грунтуеться на систем! погляд!в ! переконань учителя, яю не е мехашчним повторениям педагопчно! теори, а мютять у соб! щось глибоко шдивщуальне.
Створена В. Сухомлинським педагопчна система базуеться на таких принципах:
1. Найвищою цшшстю, яка визначае весь смисл ! спрямовашсть виховання, багатогранн!сть виховного впливу педагога! його едн!сть з самовихованням, е людина.
2. Вплив особи вихователя на колектив ! особиспсть вихованця залежить головним чином в!д гармон!! едност! морально! культури, духовного багатства, багатогранност! !нтерес!в вихованця.
3. Виховний вплив вихователя не е чимось спещально створеним, оргашзованим для того, щоб виховувати. Вихователь впливае на вихованщв настшьки, насюльки !х — вихователя ! вихованця— об'еднуе спшьн!сть духовних !нтерес!в, спшьшсть багатогранно! д!яльност!.
Прилучення студенев до педагопчно! спадщини В. Сухомлинського ютотно покращуе !хню профес!йну п!дготовку, — удосконалення педагопчно! майстерност!. Василь Олександрович вважав, що шдготовка вчителя за покликанням може бути ефективною лише тод!, коли вона починаеться задовго до педагопчного !нституту. Тим, у кого зародилася мр!я стати вчителем, вш радив: «Перев!рте, випробуйте себе, не посшшайте стати вчителем». «Гармошя серця ! розуму» — це та найважливша риса, без яко! неможливе педагопчне покликання. Саме в перш! роки навчання у вищому начальному заклад! мають бути закладеш основи усшшно! педагопчно! д!яльност! шляхом встановлення тюного зв'язку м!ж теор!ею ! практикою, оволод!ння студентами вмшнями вивчення й узагальнення досв!ду роботи вщомих д!яч!в науки ! практики, знахщок творчо працюючих учител!в.
Педагопчна культура вчителя сучасно! школи — це синтез високо! нац!онально! свщомосп, загально! культури, творчост!, багатого педагопчного досввду, глибоких ! всеб!чних знань, умшь, навичок, моральних якостей, позитивних рис характеру, яю в цшому проявляються в його д!яльност! як велика сила навчально-виховного впливу на школяр!в !
24
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. —
№ 5.
забезпечують висок}' ефектившсть пращ. Новаторський шдхщ В. Сухомлинського з удосконалення педагопчно! культури вчителя полягае в тому, що в центр ще! проблеми вш ставить особиспсть дитини, а II розвиток пов'язуе з постшним глибоким анал!зом педагопчних щей навчально-виховного напрямку.
Василь Олександрович удосконалив систему роботи з питань формування педагопчно! культури в оргашчному поеднанш з майстершстю вчителя, науково обгрунтував 1 перев1рив на практищ форми й методи II оргашзацп, показав можливють та доцшьшсть реал!зацн запропонованих гпд\од1в в умовах конкретного педагопчного колективу — Павлисько! середньо! школи. Видатний педагог прагнув освогги нов! ще!, розробити сво! положения, яю вимагали адекватних форм 1 метод ¡в. Результатом його творчого пошуку стали таю шновацп: «школа педагопчно! культури», «школа педагопчно! майстерносп», «!ндив!дуальна творча лаборатор!я», «школа педагопчного досв!ду». Вш значно збагатив зм!ст традиц!йних форм удосконалення професшно! д!яльност! вчителя: педагопчна рада, методичн! об'еднання, конференц!!, семшари, лектор!! тощо. Розроблена досл!дником система форм ! метод!в п!двищення педагопчно! культури та майстерносп вчителя грунтуеться на принципах д!яльн!сного, системного ! оптим!зац!йного п!дход!в.
Досл!дження спадщини педагога свщчить, що профес!онал!зм вчителя найбшып 1птко проявляеться п!д час проведения основно! форми орган!зац!! навчального процесу у школ! — уроку. 3 метою удосконалення педагопчно! майстерносп вчителя та виявлення р!вня педагопчно! культури В. Сухомлинський обгрунтував творчий шдхщ до постановки мети уроку, змюту навчального матер!алу, вибору завдань навчання ! виховання, застосування метод!в та засоб!в актив!зац!! розумово! д!яльност! учшв, орган!зац!! !ндив!дуально! ! самостшно! роботи, використання нетрадиц!йних форм навчання, взаемоди вчителя з учнями тощо.
Анал!з теоретично! спадщини видатного педагога дае шдстави стверджувати, що в!н глибоко дослвдив профес!ю вчителя, !! особливосп. В. Сухомлинський обгрунтував концепц!ю формування гумашстично! спрямованост! особистост! вчителя ! сформулював умови його ефективно! роботи, основними з яких е професшно-педагопчна спрямован!сть, теоретична п!дготовлен!сть, загальна культура, усвщомлення важливост! самоосв!ти ! систематичшсть, лопчна посл!довн!сть, науков!сть у и зд!йсненн!. Винятково важливу роль у професшному становленн! вчителя в!д!грають його вдейно-полпичш й моральн! якост!, любов до дней, терпимють та наполегливють, вимоглив!сть ! педагопчний такт. Педагог-новатор створив щеал учителя, щеал людини, а розроблена ним професюграма творчо! особистост! вчителя мае стати вз!рцем для того, хто обирае педагопчну профес!ю.
У пер!од вщродження украшсько! державност!, коли перед нею постають яюсно нов! й складш завдання, творча спадщина В. Сухомлинського допомагае у розв'язанн! багатьох актуальних педагопчних проблем, зокрема формування педагопчно! культури вчителя, викликае природний штерес до и бшьш глибокого вивчення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Сухомлинський В. О. Людииа неповторна / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв.: у 5-ти т. — К.: Радянська школа, 1976. — Т. 1. — С. 209-400.
2. Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв.: у 5-ти т.— К.: Радянська школа, 1977. — Т. 5. — С. 167-176.
3. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв.: у 5-ти т. — К.: Радянська школа, 1976. — Т. 1. — С. 403-637.
4. Сухомлинський В. О. Серце ввддаю д1тям / В. О. Сухомлинський. — К.: Радянська школа, 1969. — 247 с.
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. —
№ 5.
25
