CC BY
49
УДК 130.2 + 304.44
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ СУЧАСНОГО
ЕКОПОСЕЛЕННЯ
М. В. Савицький, д. т. н., проф., М. Г. Складановська, доц., Ю. Б. Бендерський, к. т. н., доц.
Ключовi слова: руйнування бюсфери, взаемов1дносини людини 7 природи, ноосфера, скоординований розвиток сустльства, синергетичний тдхгд, самоорганизация, принцип «неруйнування-творення»
Постановка проблеми. Двадцяте столотя загострило вщчуженють мiж людиною i природою, збшьшило штенсивнють шкiдливого впливу на довкшля, руйнування бiосфери, створюючи передумови виникнення техногенних катастроф, все бшьш тяжких екологiчних криз. Важлива особливiсть сучасного екологiчного стану довкшля — накопичення вiдходiв виробництва: 5 - 7 % видобуто! мшерально! сировини перетворюеться в корисний продукт, а решта повертаеться на природу у виглядi вiдходiв. У бюсферу вносяться новi речовини, що не беруть участ у природному кругооб^у i постiйно накопичуються (20 - 25 млрд. т щорiчно). А живi органiзми мають властивiсть акумулювати в собi тi елементи, що не беруть участ в обмш речовин органiзму (свинець, ртуть, ДДТ). Тепловий баланс планети порушений постшним викидом в атмосферу антропогенно! енерги. Великi територп перетворилися на зону екологiчного лиха. Антропоцентричний тип св^осприйняття пронизуе всi галузi людсько! дiяльностi: економiку, полiтику, освiту. Постае питання про необхщнють змiни взаемовiдносин людини i природи, усвiдомлення неможливостi подальшого екстенсивного розвитку сучасно! цившзаци, необхщност враховувати екологiчнi закони в прогнозуванш соцiального розвитку, усвiдомлення суцiльних зв'язюв усiх елементiв бiосфери, необхiдностi обмеження потреб людини i людсько! дiяльностi стосовно довкiлля.
Проект сучасного високотехнолопчного екопоселення передбачае структурування не тшьки природно-антропогенного, а й соцiального простору, а, отже, вимагае змши способу життя людини ХХ1 столiття Укра!на мае вкрай високi показники утворення та накопичення вiдходiв виробництва та споживання, забруднення води i пов^ря, втрати бiологiчного i ландшафтного рiзноманiття. Як наслiдок - загрозливе попршення демографiчно! ситуаци, падiння рiвня якост життя, змiна цiнностей i традицшного життевого укладу пересiчного укра!нця.
Отже, не викликае сумнiвiв актуальнiсть розробки проекту екопоселення як еколопчно! нiшi для сучасно! людини, яка прагне жити в гармони з природою-довкшлям i в гармони зi своею внутршньою природою. Але виникае питання можливосп здiйснення цього проекту, його затребуваносп та втiлення його у життя сучасно! укра!нсько! спiльноти.
Мета статт проаналiзувати провiднi науковi концепци для визначення змiсту теоретико-методологiчного шдгрунтя розробки проекту сучасного екопоселення.
Виклад матерiалу. Теоретичним фундаментом розробки проекту сучасного екопоселення ми вважаемо ще! нашого великого спiввiтчизника В. I. Вернадського, його концепцiю ноосфери. Вчення про ноосферу В. I. Вернадського [1] i положения про коеволющю людини i бiосфери М. М. Мо!сеева [7] дають пiдrрунтя стверджувати можливють подальшо! гармонiзацi! взаемовiдносин у системi «людина — природа» за умови виконання вимог еколопчного iмперативу i формування екологiчно! свiдомостi та еколопчно! культури особистостi. Екологiчний iмператив у цьому контекстi - це сукупшсть умов, порушення яких матиме для людства незворотш катастрофiчнi наслщки. Це умови забезпечення майбутнього людства. До них, на наш погляд, можна вщнести:
- усвщомлення едноси Людини i Природи, Людини i Всесвiту;
- усвiдомления права на життя для кожного суб'екта (об'екта) бюсфери;
- неможливють припинення юнування будь-якого елемента Ушверсуму виходячи з бажання шшого;
- необхiднiсть шзнання законiв Всесвiту, законiв розвитку природи для координацп з ними дiяльностi людства, активностi Розуму, необхiднiсть самотзнання i розвитку самосвiдомостi людини;
- об'ективну неможливють змши параметрiв навколишнього середовища в окремо взятому мiсцi без зрушень в усiй системi в цшому;
- усвiдомлення кaтaстрофiчностi для юнування людства подальшого розвитку техногенно! цившзацп i необхiдностi пошуюв шляхiв коеволюцп людини i природи;
- усвщомлення невiдкладностi виконання першочергових екологiчних i психолого-екологiчних завдань задля припинення сповзання до прiрви самознищення [11, с. 82].
М. Мо!сеев визначае ноосферу як той перюд ютори людства, коли «його Колективний розум i Колективна воля виявляться здатними забезпечити коеволюцiю, тобто сумюний розвиток Природи i Сустльства» [8, с. 253].
Академiк НАН Укра!ни В. М. Шестопалов, продовжуючи розробку iдей ноосфери В. Вернадського i коеволюцп людини i бюсфери М. Мо!сеева, запроваджуе принцип керовано! коеволюцп як основи поступово! перебудови стихшно створено! техносфери в ноосферу i пропонуе основу комплексно! стратеги подолання глобально! екологiчно! кризи. Важливим компонентом цiе! стратеги вiн вважае «... виховання еколопчно високоморально! та високоосвiчено! людини засобами полiтичних i владних дiй, екологiзацi! основних ланок i аспектiв освiти, культури, використовуючи всi засоби iнформацi!, адже тшьки така людина (за М. Мо!сеевим та Б. Межжерiним) здатна творчо й еколопчно правильно осмислити еколопчний, ноосферний спошб розвитку, змiнити тепершню шкалу цiнностей сучасно! цивiлiзацi! на нову, бшьш адекватну життево важливим завданням людства, потребам його виживання i подальшого ефективного поступу» [13, с. 8].
В штерпретащях поняття «ноосфера» в наш час переважають песимiстичнi оцiнки. I це не випадково. Реальних крокiв на шляху коеволюцп людини i природи, розумного управлшня цим процесом, на жаль, мало.
Тепершнш етап розбудови ноосфери (або наближення до цього етапу) мае включати як вивчення умов еколопчного iмперативy, так i його впровадження в практичну дiяльнiсть, вироблення ново! системи моральносп епохи ноосфери i запровадження !! у життя, заборону вiйн, аналiз конфлiктних, кризових ситyацiй i вироблення колективних ршень, безперервний дiалог «Природа — Суспшьство», постiйне самовдосконалення [3; 8]. Л. Юрченко вважае, що в наш час розвиток ноосфери - це глобальна мета суспшьного прогресу як у силу всезагальносп, так i в силу глибини перетворень [14, с. 81].
Синергетичний тдхвд дае тдстави стверджувати: майбутне неоднозначне, але саме людина, !! зусилля вщграють провiднy роль як у трансформаци нелiнiйних соцiальних середовища, так i у виборi шляху виходу з нелшшних ситyацiй, що мають широкий спектр варiантiв розвитку.
На переконанням I. Пригожина i С. Курдюмова [4; 10], синергетичний тдхвд можна застосовувати не тiльки в галyзi фiзико-математичних наук, а для аналiзy соцiокyльтyрних процесiв. Саме на базi синергетично! методологи стае можливим моделювання образу майбутнього, прогнозування процесiв соцюприродних систем. Нестабiльнiсть глобально! екологiчно! ситуацп, реальнi загрози збереженню здоров'я i життя людини, непередбаченi конфлiкти дають тдстави вважати екосферу подiбною до складних дисипативних систем, що самооргашзуються.
Порiвняльний аналiз праць [2; 4; 10; 11] дае тдстави зробити таю висновки.
У синергетичному аспект саме рiзноманiття е шдгрунтям самооргашзацп системи. Одноманiтнiсть не створюе гармони. Отже, збереження бiорiзноманiття в бiосферi i рiзноманiтностi пiдходiв до визначення шляхiв розвитку сyспiльства, екологiчно! шкультураци, збереження рiзноманiтно! екокультурно! спадщини рiзних народiв е «страховим полiсом» розвитку людсько! цивiлiзацi!, розвитку Homo Sapiens, !! духовно! культури взагалi i екологiчно! культури як !! частини.
Цше розвиваеться бiльш швидкими темпами, шж окремi його складовi. Отже, актyалiзyеться проблема сyмiсного розвитку - коеволюцп людського сустльства i природи, причому необхiдною стае вимога орiентyватися на природнi тенденци розвитку i навчитися попадати в резонанс з ними.
Мале збурення може вивести систему iз квазiсталого стану. Отже, ди окремо! людини можуть суттево впливати на стан екосфери, i звiдси вiдповiдальнiсть кожного громадянина за стан довкшля, стан сyспiльно! екосвщомосп й екологiчно! культури мае не тшьки аксюлопчне пiдrрyнтя, а й теоретичну синергетичну базу.
Стан соцюкультурних i природних процесiв сьогодення не залишае нам часу на повшьний шлях коеволюцп. Ми повиннi значно скоротити час виходу на потрiбний стан системи. А для цього необхщно визначити спектр атракторiв i навчитися !х резонансно збуджувати [2, с. 199].
Саме цi кроки, на наш погляд, ми усвiдомлюeмо з праць М. Мо!сеева i В. Крисаченка: знання вимог екологiчного iмперативу та !х запровадження в практику сьогодення, формування нового мислення, переорiентацiя бiльшостi цiннiсних шкал, заборона вшн, пiдвищення ролi Вчителя [7], еколопзащя економiчно! дiяльностi, науки, освiти, культури [5].
Будь-який процес мютить у ra6i iнформацiю про минуле i майбутне. Отже, екологiчна культура е процесом утворення нових цiнностей, ставлення до св^у природи як переосмислення екокультурного надбання наших предкiв. Майбутне визначаеться тепершшм станом формування еколопчно! свiдомостi, еколопчно! культури i вибором шляху подальшого розвитку людства.
Системам зi складною оргатзащею не можна нав'язати шлях розвитку. Наше завдання -дослщити i зрозумiти природнi закономiрностi, тенденцп розвитку системи, маючи на уваз^ що таких шляхiв розвитку може бути декшька. I навiть слабкий вплив на систему, правильно обраний в часовому та структурному плат, може сприяти переходу системи на шшу траекторда руху. Отже, синергетичний пiдхiд до екологiчних проблем та процесу еколопчно! шкультурацп дае тдстави стверджувати, що песимiстичний прогноз загибелi нашо! цившзацп разом зi знищенням природи - не единий можливий напрям еволюцп. Альтернативний напрям розвитку, на думку багатьох сучасних науковщв, може грунтуватися на iдеях концепцп «Sustainable development».
Концепцiя стабiльного розвитку суспшьства (Sustainable development) передбачае скоординований еколого-соцiально-економiчний розвиток людства, створення стабшьних умов життя для теперiшнього i майбутнього поколiнь таким чином, щоб якiсть життя, безпека людей, стан довкшля не мали тенденцп попршення, а соцiальний прогрес ураховував потреби кожно! людини. Але задоволення потреб людини досi забезпечувалося екстенсивним способом розвитку економши, хижацьким використанням природних ресурсiв, знищенням природи -единого джерела життя кожно! людини i людства в цшому. Сучасна европейська цившзащя набула техногенного характеру, головною рисою якого е втрата контролю над наслщками так званого «техшчного прогресу». Агресивнiсть технiчного втручання людини в природу породила найгостршу проблему сучасност - екологiчну.
Ще в 1992 рощ в Рю-де-Жанейро Всесвгтня конференцiя з проблем довкiлля i розвитку визначила сутнiснi принципи сталого розвитку:
- вщмова вiд пол^ики безмежного зростання споживання;
- орiентацiя природоохоронно! полiтики на боротьбу з причинами, а не наслщками шюдливого впливу людини на довкiлля;
- обмеження зростання населення планети;
- використання екологiчно чистих, ресурсозберiгальних безвщходних технологiй;
- вiдмова вiд застосування токсичних речовин в усiх галузях виробництва;
- обов'язковий еколого-економiчний аналiз усiх видiв дiяльностi у повному циклi [9].
Основнi перешкоди реалiзацi! цих принципiв - iнерцiйнiсть звичок i традицiй,
психологiчна установка на зростання споживання як основно! цшност i показника якостi життя, усталет стереотипи мислення як пересiчного громадянина, так i полiтикiв, бiзнесменiв, управлшського складу виробничих пiдприемств.
Провiдна думка концепцп скоординованого розвитку - взаемодiя вшх верств населення, науково! й культурно! спшьноти у вирiшеннi найактуальшшо! цивiлiзацiйно! проблеми: забезпечити якiсть життя людини i зберегти довкiлля не тшьки як джерело ресурсiв для майбуттх поколiнь, а i як умову бюлопчного iснування виду Homo Sapiens i духовного розвитку людсько! цившзацп. Для цього необхiднi змши цiннiсних критерi!в якостi життя людини: не кшьюсне зростання матерiальних статюв, а повноцiнний всебiчний розвиток людсько! шдивщуальносп, розкриття iнтелектуальних i творчих можливостей особистостi, усвiдомлення свое! ролi i мiсця в Унiверсумi, а, отже, - вщповщальшсть за продовження життя на планетi. Опанування еколопчно! культури як провщно! складово! духовного розвитку дае надда iндивiду на повнощнну самоактуалiзацiю.
1нструментами здiйснення концепцп скоординованого розвитку, на наш погляд, е заходи:
- створення жорсткого природоохоронного законодавства i системи контролю за його виконанням;
- тдтримка юнуючих i створення нових територш, що охороняються (заповiдникiв, заказникiв, нацюнальних паркiв, пам'яток природи);
- трaнсформaцiя культурно! й осв^ньо! полiтики, яка мае за мету грунтовну екологiчну осв^у, просвiту, науково обгрунтованi програми формування еколопчно! культури населення, змiни прюритеив в екокyльтyрнiй роботi ЗМ1;
- обов'язкове виконання вимог еколопчного iмперативy при проектyваннi, бyдiвництвi й реконструкци промислових об'ектiв, надання громадським оргашзащям можливостi контролювати виконання цих вимог;
- тдтримка на державному рiвнi наукових розробок щодо охорони довкшля, природозберiгальних технологiй, пiзнання фундаментальних закошв природи, екокультурно! просвiти i формування еколопчно! культури населення.
Л. Смолова [12, с. 349] пропонуе розглядати чотири обов'язковi рiвнi реалiзацi! плашв скоординованого розвитку: iндивiдyальний (для окремо! родини, людини), локальний (для окремо! органiзацi!, мiста, поселення), нацiонально-регiональний i мiжнародний. Автор наводить приклади реатзаци iдей скоординованого розвитку на шдивщуальному рiвнi: проект «Екогрупи», створений за шщативою мiжнародно! громадсько! органiзацi! «Мiжнародний план глобальних дш» (GAP International, Sweden). Робота екогруп спрямовуеться за темами «Смотя», «Вода», «Енергiя», «Рослини», «По!здки», «Покупки» i мае за мету перегляд звичок i цшностей людей в напрямi ресурсозбереження, полшшення якостi життя людей i стану довкшля. Прикладами реалiзацi! iдей скоординованого розвитку на локальному рiвнi можуть бути створення екопоселень як спроби використовувати вщновлювальш природнi ресурси, сприяти створенню екологiчно чистих продyктiв, змши способу життя; вiдтворення iдей родових поселень; «модельш лiси» як зразкова оргашзащя yправлiння лiсовим господарством, охорона i вiдновлення лiсових екосистем, створених шд егiдою Всесвiтнього фонду дико! природи (WWF). Сюди ж можна вщнести й виникнення соцiально вщповщального бiзнесy, який здiйснюе пiдтримкy нацюнальних паркiв, заповiдникiв, здiйснюе «чисте виробництво» як програму використання новiтнiх розробок зi скорочення шкiдливих викидiв, ресурсозбереження, тдвищення якостi продyкцi!. 1снують приклади проекпв локального рiвня «туризм», «прикладш ремесла», «екоосвiта й екопросвiта», вщновлення «екологiчно дружнього» сiльського господарства. Саме в таких проектах, на нашу думку, вщчуваеться потреба в прикладних розробках культурологи, психологи, пов'язаних iз дослiдженням впливу впровадження цих проекпв на трансформацiю цiннiсних орiентацiй учасниюв, змiнy !х свiтосприйняття.
Св^оглядний принцип едностi людини i природи мае сво!м наслiдком принцип збереження. Причому в рiзних концепцiях цей принцип мае сво! характернi аспекти: збереження життя за А. Швейцером, збереження бiорiзноманiття за А. Леопольдом, збереження дико! природи за Г. Торо. Г. Марушевський вважае, що збереження можна розглядати як неприпустимють руйнування. Але людство не може уникати природоперетворювально! дiяльностi в процес розвитку сyспiльства [6, с. 234]. Провщним екоетичним принципом розвитку людства автор назвав принцип «неруйнування-творення»: «Чини так, щоб не зруйнувати все, створене до тебе, а якщо можливо, то полшшити його» [6, с. 235]. Термш «руйнування» ми будемо зютавляти як iз природними об'ектами, так i з природно-антропогенними, як зi свiтом природи, так i зi свiтом культури, людсько! свiдомостi, цiннiсних норм суспшьства.
Упровадження в життя принципу «неруйнування-творення» - це пошук конкретних шляхiв, програм, проектiв, якi можуть вщповщати екокультурним трансформацiям у людськiй дiяльностi, в цiннiсних орiентацiях нашого сучасника. Проект сучасного екопоселення, на вiдмiнy вiд iснyючих екополiсiв, мае на мет не просто можливiсть жити в еколопчно сприятливих для людини умовах, не забруднюючи довкiлля, а створення таких поселень, яю б при своему бyдiвництвi i функцюнуванш використовували iнновацiйнi технологi!, «дрyжнi» як до людини, так i до природи. Мiнiмiзyючи втручання людини в екосистему тд час бyдiвництва, ми також моделюемо спошб життя людини в такому поселенш, що вщповщае принципу «неруйнування-творення»: використання вiдновлювальних ресуршв i джерел енергi!, ресyрсозберiгальних технологш, розширення бiорiзноманiття та ареалу юнування живих iстот, насадження дерев, вщтворення зруйнованого трав'яного покриву, пiдвищення родючост землi, здiйснення цiлеспрямовано! програми еколопчно! шкультураци мешканцiв екопоселення та вшх, хто сповiдyе принцип екоетично! поведшки. Ця програма включатиме новi форми екокультурно!, екопсихолопчно! освiти та соцюкультурно! дiяльностi, сприяння творчому розвитку особистость
Таким чином, принцип «неруйнування-творення» ми розглядаемо як limt^-œf(t), де f(t) -динамiчна модель процесу розбудови сучасного високотехнолопчного екопоселення i формування особистосп громадянина Украши, який сповщуе нацiональну iдею збереження рщно! землi. Цей процес вiдповiдатиме, на наш погляд, ноосферному типу природокористування за В. Вернадським.
Ноосферний тип природокористування передбачае виявлення та завдяння iнтелектуального потенцiалу нацiï для формування еколопчно! свiдомостi суспiльства, передбачення ефективних засобiв контролю за еколопчно небезпечними сферами життедiяльностi людства, висування на прiоритетнi позицiï загальнолюдських цшностей. Це прогнозовано дасть можливiсть поеднання розвитку суспiльства зi збереженням довкшля.
Проблема затребуваностi даного проекту - це проблема усвщомленосп необхiдностi змши способу життя сучасно! людини, ïï взаемодiï з природно-антропогенним середовищем, ïï цiннiсних орiентацiй. Природовiдповiдний, культуротворчий розвиток особистосп е необхiдною умовою як розробки нових проектов, так i можливост ïx упровадження в життя людини ХХ1 столiття.
Здiйснення цього проекту, а також дослщження якост життя людини в сучасному екопоселенш вимагае об'еднання зусиль фаxiвцiв рiзниx галузей теxнiчниx наук, бiологiï, екологп, культурологiï, псиxологiï, медицини тощо.
Висновки. Таким чином, теоретичну базу дослщження становлять iдеï В. Вернадського, М. Моюеева, I. Пригожина, Г. Марушевського та концепцiя збалансованого розвитку суспшьства (Sustainable development).
Методолопчною основою дослщження е система пiдxодiв i методiв:
- комплексний пiдxiд як мiждисциплiнарне вивчення означено1' проблеми, так i оргашчне поеднання методiв, способiв i форм рiзниx наукових напрямiв;
- теоретичний аналiз та узагальнення науково1', навчально1' та методично1' лiтератури;
- порiвняльний аналiз для спiвставлення рiзниx концепцiй i поглядiв учених на дослщжувану проблему;
- синергетичний тдхвд до дослiдження феномену екологiчноï культури i процесу еколопчно1' iнкультурацiï особистостц
- математичне моделювання та методи математично1' статистики.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский - М. : Наука, 1989. - 261 с.
2. Дулин П. Г. Актуальность синергетической методологии в контексте проблем и перспектив консолидации / П. Г. Дулин // Гуманитарный журнал. - 2006. - № 1 — 2 (29 — 30). -С. 196 — 202.
3. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. - К. : Орiяни, 2000. -448 с.
4. Князева Е. Н. Основание синергетики. Синергетическое мировидение / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов - М. : Комкнига, 2005. - 240 с.
5. Крисаченко В. С. Еколопчна культура: теорiя i практика : навч. пошб. / В. С. Крисаченко. - К. : Заповгг, 1996. - 352 с.
6. Марушевський Г. Б. Етика збалансованого розвитку: моногр. / Г. Б. Марушевський -К. : Центр еколопчно1' освгги та шформацн, 2008. - 440 с.
7. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера / Н. Н. Моисеев - М. : Мол. гвардия, 1990. - 351 с.
8. Моисеев Н. Н. Быть или не быть... человечеству? / Н. Н. Моисеев - М. : б/и, 1999. -288 с.
9. Порядок денний на XXI столотя. Програма дш [ухвалена конференщею ООН з навколишнього середовища i розвитку // (Самто «Планета Земля», Рю-де-Жанейро, 1992)] : пер. з англ. - 2-ге вид. - К. : 1нтелсфера, 2000. - 360 с.
10. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой: пер. с англ. / Илья Пригожин, Изабелла Стингерс. - М. : УРСС, 2002 - 288 с.
11. Складановська М. Г. Людина i свгг. Вступ до еколопчно1' психологи: навч. пошб. / М. Г. Складановська. - Д. : НГУ, 2006. - 144 с.
12. Смолова Л. В. Введение в психологию взаимодействия с окружающей средой / Л. В. Смолова - СПб. : Речь, 2008. - 384 с.
13. Шестопалов В. Керована коеволющя як стратепя подолання глобально! еколопчно! кризи / В. Шестопалов // Вюн. НАН Укра!ни. - 2008. - № 5. - С. 3 — 9.
14. Юрченко Л. I. Еколопчна культура в контекст еколопчно! безпеки: моногр. / Л. I. Юрченко. - К. : ПАРАПАН, 2008. - 296 с.
УДК 691.327.3
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КЕРАМЗИТОБЕТОННЫХ ОБРАЗЦОВ С ПРИМЕНЕНИЕМ АРМИРОВАННЫХ ШПОНОК
Н. Н. Махинько, асс,. Н. В. Савицкий, д. т. н., проф.
Ключевые слова: керамзитобетон, армированные шпонки со скобой, штраба, крупнопанельные здания, напряженно-деформированное состояние
Введение. Стыковые соединения панелей являются наиболее ответственными элементами несущей системы панельного здания и прежде всего их соединения на металлических закладных деталях, которые чаще всего подвержены коррозии. При коррозионных разрушениях этих конструктивных элементов снижается прочность и пространственная жесткость конструкций и здания в целом, ухудшаются теплотехнические характеристики вследствие разрушения материала ограждающих конструкций. [1 — 3].
Целью исследования являются экспериментальные испытания образцов из легкого керамзитобетона класса В10 на сдвиг с применением армированных шпонок со скобой и сравнение результатов экспериментальных исследований с результатами численного эксперимента.
Проведение испытаний. Для проведения экспериментальных исследований в лаборатории кафедры ЖБиКК ГВУЗ «Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры» были изготовлены 12 опытных образцов - призм из легкого керамзитобетона класса В10, размерами 30 х 30 х 40 см. Образцы изготавливались в три этапа по четыре образца в каждом этапе. Один этап состоял из двух замесов, в котором изготавливалось по два образца. В каждом образце были предусмотрены специальные штрабы для устройства закладной детали - арматурного стержня (скобы) диаметром 12 мм (ДСТУ 3760-06) с высаженными головками и без них (рис. 2). Штрабы в образцах были выполнены по середине стороны в 40 см, с помощью применения Г-образных закладных вкладышей из пенополистирольных плит поперечным сечением 4 х 4 см и длиной 19 см от грани образца, высотой 8 см, размещенных в опалубочной форме до процесса бетонирования (рис. 1).
Рис. 1. Опалубочная форма с вкладышем из п ~ п Л Л
^ ^ г Рис. 2. Закладные детали
пенополистирола
Для изготовления опытных образцов применялся керамзитобетон следующего состава:
- цемент ПЦ 11/Б-Ш-400 (ДСТУ Б В.2.7-46-96) - 380 кг/ м3;
- песок, модуль крупности 1,5 (ДСТУ Б В.2.7-32-95) - 415 кг/ м3;
- керамзит, фракция 5 — 10 мм (ДСТУ Б В.2.7-14-94) - 470 кг/м3;
- вода - 220 л/м3
Прочность керамзитобетонана на сжатие определялась путем отбора с каждого замеса бетона для изготовления трех призм размером 15 х 15 х 15 см.
