CC BY
66
С. А. Мартинчик] [Електронний ресурс] / Нат^я Лгтвшова. - Режим доступу : Ьйр:/^'№№.тта.ги/пе'№8/агЫуе/147104/?рпп1=У. - Загол. з екрану
2. Про опублiкування результатов дисертацш на здобуття наукових ступенiв доктора i кандидата наук : Наказ Мшстерства освiти i науки, молодi та спорту Украши вiд 17 жовтня 2012 р. № 1112. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1851-12
3. Ратцкая Л. Що дае Р1НЦ росiйськiй науцi? [Електронний ресурс] / ЛЫя Ращкая. - Режим доступу : http://www.mgimo.ru/news/experts/document240629.phtml. - Загол. з екрану;
4. Флегантов Л. Для чого нам потрiбнi мшнародш наукометричш бази даних [Електронний ресурс] / Леошд Флегантов. - Режим доступу : http://web-in-learning.blogspot.com/2012/11/blog-post_24.html#sthash.vAE42W9e.dpuf. - Загол. з екрану
5. Игорнов И., Шадура В., Шевченко А. Наукометрия против инсинуаций // Зеркало недели. - 2013. -19 октября. - С. 11.
УДК 008 + 130.2
РЕЦЕПЦ1Я ПОНЯТТЯ НООСФЕРИ В СУЧАСНОМУ ДИСКУРС
М. Г. Складановська, доц.
Ключов'1 слова: ноосфера, бюсфера, ноосферний розвиток людства, коеволюцгя природи та сустльства, екологгчна культура, екологгчна св1дом1сть
Постановка проблеми. В наш час практично в« сфери дiяльностi людини дютали такого розвитку, при якому виршальним для збереження життя стае адекватнють цшсного сприйняття буття. Ситуацп порушення основних принцитв гомеостату ранiше торкалися головним чином структури людських стосуншв. Сьогоднi вони розглядаються в системi стосункiв людини з природою, в И моральних орiентацiях, у ставленнi до себе. Якщо ранiше екологiчнi кризи мали локальний або регiональний характер, то зараз виникла загроза глобально! кризи, яка вже почала реалiзуватися внаслвдок необмеженого росту населення планети, необмiркованого природокористування, неусвiдомлення його результатов i темпiв наближення еколопчно! катастрофи, яка неминуче охопить планету за умови продовження руйнування людиною бiосфери i вiдсутностi змiн у формуваннi еколопчно! свiдомостi кожно! особистост! Реальною стае загроза виснаження не тальки матерiальних, природних, а й екологiчних ресурав, тобто таких, без яких неможливе життя на Землi: чисте повгтря, прiсна вода, родючi грунти, рослинний та тваринний свiт, лiси, джерела енергп. Руйнуеться бiосфера - руйнуеться i система цiнностей, особливо у молодого поколiння.
Наразi для розумшня сучасного стану людини i сустльства актуальною проблемою стае людський вишр культури в И глобально значущому осмисленнi. Як вважае М. М. Кисельов, необхвдною передумовою культури е взаемодiя суспiльства i природи, реалiзацiя И в пiдсистемi «культура — природа» цшсно! системи «людина — природа» [1, с. 90]. Великий вчений i фiлософ В. I. Вернадський вже на початку ХХ столггтя передбачав: «Вплив людини на природу зростатиме настшьки швидко, що людина повинна взяти на себе ввдповвдальнють за майбутнш розвиток планети. Розвиток довкшля i суспiльства стане нероздшьним, а бiосфера переходить до нового етапу свого еволюцiйного розвитку, нового стану - ноосфери.» [2, с. 138] Цей термш увели геолог-палеонтолог П. Тейяр де Шарден та Е. Леруа - французький математик i фiлософ, як сформулювали сво! до! пiсля лекцш В. Вернадського у Сорбоннi в 1923 — 24 роках. Ще й доа цей термiн припускае багатозначнi тлумачення.
Мета статтi - аналiз iснуючих трактувань змiсту поняття «ноосфера» та його рецепцл в сучасному науковому дискурсi.
Виклад матерiалу. Дослiвний переклад «ноосфера» — сфера Розуму. В лiтературi можна зустр^и й такi тлумачення: ноосфера - це:
- частина бiосфери, яка опинилася пiд впливом людини i перетворюеться нею;
- освоена людиною бюсфера;
- онтолопчна категорiя;
- ^егрована думка людства;
- границя нашого сучасного свiтосприйняття;
- екран, на який проектуеться загальнокультурний художньо науковий гiпертекст — змiстовне поле;
- не предмет, який ми бачимо, а умова бачення в природi того, що залежить вiд людини;
- теоретичний конструкт;
- науково-поетичне вираження до! космiчностi людського розуму як творшня.
П. Тейяр де Шарден вважав ноосферу одним з етатв космогенезу, особливим станом Ушверсуму з1 сферою божественого у Космоса
В. I. Вернадський зазначав, що ноосфера - це такий стан бюсфери, в якому мають виявитися розум 1 спрямована ним праця людини, як нова, небувала на планет! геолопчна сила.
Ю. Одум вважае, що, незважаючи на велик! можливосп людського розуму, ще рано говорити про ноосферу, тому що людина не здатна передбачити вс1 наслвдки сво!х дш.
В. Куражковський вводить новий термш «протоноосфера», як початкова стад1я розвитку ноосфери [3, с. 81].
В останш десятилгття в лггератур1 ввдбуваеться гостра дискуая навколо 1нтерпретащ! поняття «ноосфера» 1 можливосп ноосферного розвитку людства. I це не дивно. Адже трактування поняття «ноосфера» як необхвдно! умови коеволюцп людського суспшьства 1 природи ставить тд сумшв значення велико! кшькосп досягнень техногенно! цившзацл. Фактично можлив1 наслвдки застосування технологш останнього столгття можуть бути спрогнозоваш тшьки на обмежений перюд часу, причому юнуюч1 модел1 дають можливють зробити висновок про кшькюш змши в навколишньому середовищ1, кшькюш коефщенти штенсивносп впливу змшеного середовища на оргашзм людини. Але, на жаль, ми ще не здатш спрогнозувати якюш зм1ни в довкшл1, ф1зичному й псих1чному здоров'! людини. Як наслвдок виникають концепцл трактування ноосфери як «релЫйно-утотчного» вчення (М. Кузнецов, I. Поншн, Ф. Штшьмарк), сщентистського аналогу сощально-полгтично! утопи (А. Позняков, В. Кутирев, Н. Мпрохш). Але е й 1нш1 погляди на змют поняття ноосфери й можливосп носсферного розвитку людства.
М. Мо!сеев визначае ноосферу як той перюд юторп людства, коли «його Колективний Розум 1 Колективна Воля виявляться здатними забезпечити коеволющю, тобто сумюний розвиток Природи 1 Суспшьства» [4, с. 253]. В шнщ ХХ столгття було сформульовано поняття етосфери. Концепщя етосфери об'еднуе теорто ноосфери В. Вернадського [2] з положенням культури 1 етики А. Швейцера [5]. Етосфера в цьому розум1нш — бшьш висока стад1я розвитку бюсфери 1 ноосфери, при якому етичн принципи (принципи «благогов1ння перед життям») стають регуляторами всх важливих ввдносин людини з людиною I людства з природою. [6, с. 95 — 103] Академш НАН Укра!ни В. М. Шестопалов, продовжуючи розробку вдей ноосфери В. Вернадського 1 коеволюцп людини [ бюсфери М. Мо!сеева, запроваджуе принцип керовано! коеволюцп як основи поступово! перебудови стихшно створено! техносфери в ноосферу I пропонуе основу комплексно! стратеги подолання глобально! еколопчно! кризи. Важливим компонентом ще! стратеги вш вважае «... виховання еколопчно високоморально! та високоосв1чено! людини засобами полгтичних [ владних дш, еколопзащ! основних ланок [ аспекпв освгти, культури, використовуючи вс1 засоби шформацп, адже тшьки така людина (за М. Мо!сеевим та Б. Межжер1ним) здатна творчо й еколопчно правильно осмислити еколопчний, ноосферний спос1б розвитку, зм1нити тепершню шкалу щнностей сучасно! цившзащ! на нову, бшьш адекватну життево важливим завданням людства, потребам його виживання [ подальшого ефективного поступу» [7, с. 8].
В.Халапсю тдкреслюе, що ноосфера в розум1нш В. Мо!сеева — це можливий етап майбутнього розвитку юторп людства, «причому епоха ноосфери передбачае спрямований, а не регульований розвиток системи «суспшьство — бюсфера». Отже, стабшьний розвиток — це м1ф» [8, с. 73].
Утотею вважае ноосферу як гармошзовану систему «суспшьство — бюсфера» I В. А. Кутирев, який стверджуе, що «структурно, ноосфера I техносфера — синошми» [8, с. 74]. Л. Фесенкова [9] теж вважае вчення про ноосферний розвиток людства утотею, яка ввддаляе ввд пошуку реальних шлях1в подолання еколопчно! кризи, [ тшьки екофшьний свгтогляд людства захистить природу ввд тотального знищення. Але як ж шляхи формування еколопчно! свщомосп, екофшьного свгтосприйняття? Про це авторка не пише. Ми вважаемо, що саме поняття свгтогляду мае сво!м тдгрунтям сввдому д1яльнють людини, розвиток !! штелекту. Таким чином, керована коеволющя людини [ бюсфери обов'язково приводить нас до необхвдносп усввдомлення причин глобально! еколопчно! кризи, прогнозування можливих насладив прийняття ршень в економщ, полгтищ, культура А, отже, - до першочергово! рол1 розуму, штелекту людини у вибор1 стратеги свого подальшого розвитку.
В штерпретащях поняття «ноосфера» в наш час переважають песимютичш ощнки. I це не випадково. Адже й наукова думка в1дчувае на соб1 вплив життево! реальности, яка дае все бшьше приклад1в дисгармошйного впровадження в практику наукових досл1джень, ввдкритпв [ технологш. Техногенн катастрофи й аварп все бшьше стають залежними не ввд помилок техшчного характеру, а ввд здатносп людського 1нтелекту передбачати наслвдки сво!х повсякденних вчинив, ввдповвдальносп за них, за виконання або невиконання шструкцш з експлуатацп складних систем, шфраструктури тощо. Отже, реальних кроив на шляху коеволюцп людини [ природи, розумного управлшня цим процесом, на жаль, мало.
На наш погляд, розповсюджена методолопчна помилка полягае в сприйнятп тотожносп наукового I техшчного розвитку як п1дгрунтя ноосферного розвитку людства. Так, залежнють
сучасно! людини ввд техногенно! цившзацп зростае, а, отже, не може гарантувати гармошйне ствюнування людини i природи. Але, на нашу думку, тшьки перший етап перехвдного перiоду ноосферогенезу буде спрямований на досягнення сталост розвитку технологiй та !х безпечного використання. Мета подальших наукових дослiджень — тзнання фундаментальних законiв природи i життeдiяльностi людини як li частини для можливо! змiни способу життя Homo Sapiens, що тягне за собою зменшення залежност виживання людини ввд техногенного оточення в повсякденному житп, опанування ново! культури, базисом яко! е екоетичнi цiнностi, екоцентрична парадигма свiтосприйняття. Тож навiть ыз прагматично! точки зору (адже щна таких змiн — виживання людства), зусилля, спрямованi на трансформацiю суспшьно! екологiчно! свiдомостi, аксiосфери сучасно! людини, формування !! екологiчно! культури — це першочергове i невiдкладне завдання, яке ставить перед науковою, освгтянською, культурною стльнотою загроза глобально! еколопчно! кризи, небезпека проходження «точки неповернення». I тому ми не бачимо протирiч мiж необхiднiстю розвитку нанотехнологш як повнiстю «нешшдливих для бюсфери i людини» [10, с. 3] й еколопчним вихованням, яке К. Корсак iнтерпретyе як виховання «схильност до самообмеження» [10, с. 3]. Адже значення людського фактора виявляеться вже й в yсвiдомленнi необхвдносп фiнансyвання фундаментальних наукових дослiджень, а, отже, - формування еколопчно! сввдомост нашого соцiyмy i «полiтикiв найвищого рангу», i в «пiдвищеннi культури i духовност всiх громадян» [10, с. 4]. Адже саме еколопчна культура як усввдомлення мiсця i ролi Людини у Всесвiтi i е частиною духовно! культури людства.
Вернадський бачить шлях розвитку людини в змш форм харчування i джерел енергi!, доступних людинi, оволодiннi сонячною енергiею, системi mi без посередництва органiзованих iстот, з використанням елементарних природних неорганiчних речовин, як це роблять рослини. Шляхи !! порятунку вчений бачить у наущ захисно! й охоронно! властивосп, в моральнш вiдповiдальностi вчених за використання наукових розробок i вiдкриттiв, а також в удосконаленш само! людини, його переходу ввд гетеротрофного юнування до автотрофного.
Прогнозування шляхiв прямування людства до етапу ноосфери (ноосферогенез), ново! цившзацп ми знаходимо у роботах М. Мо!сеева, М. О. Реймерса, А. Урсула, В. Матросова, В. Зубакова. Поруч з необхвднютю розробки теоретичних основ нового свгтосприйняття як державно! iдеологi! згiдно з принципом «Земля - наш дiм» вважаеться за необхiдне iстотна депопулящя людства для усунення хрошчно! бвдносп i забезпечення гомеостазу.
В. Горшков, В. Даншов-Даншьян, К. Кондратьев обгрунтували теорiю бiотично! регуляцл i стабшзацп навколишнього середовища. Запропонований ними критерш - екологiчна техноемнiсть - визначае межу спйкосп бiосфери до антропогенних впливiв. Виходячи з !х розрахуншв, необхiднi термiновi зниження чисельност населення Землi заради збереження бiотично! рiвноваги й антропогенного навантаження на бюсферу - в 10 разiв що найменше. Отже, yсвiдомлення необхiдностi обмеження особистих потреб людини е необхiдною умовою подальших крошв коеволюци. Можливiсть здшснення цих крошв та !х результативнють спецiалiсти ощнюють по-рiзномy: як песимютично, так i оптимiстично, зi значною часткою сyмнiвy в оптимютичному прогнозi можливост досягнення умов коеволюци Людини i Природи i з рiвною часткою рацюнального прогнозування «50 на 50» за умови здшснення вище зазначених заходiв.
У 1977 рощ 1лля Пригожин став лауреатом Нобелiвськоi премi! з фiзично! хiмii. Праця Пригожина була пов'язана з до^дженням виникнення негативно! ентропi! у стохастичних процесах. Це був пгантський стрибок, порiвняно з генiальними вдеями таких пiонерiв ще! галyзi, як Шредингер, Вiнер, Шеннон та Бейтсон.
Зпдно з Пригожиним, будь-яка оргашзована система перебувае у динамiчномy напруженн мiж ентропiею та негентроп1ею, мiж хаосом та iнформацiею. I чим складнiша система, тим нижча !! стiйкiсть. Пригожин довiв еволюц1йне значення нестшкосп за допомогою власно! концепщ! «дисипативно! структури». Дисипативна структура дуже складна i через це дуже нест1йка. I чим вона складшша, тим нижча !! стiйкiсть, звюно, математична; чим нижча !! спйкють, тим вища ймовiрнiсть виникнення змш - тобто розвитку. Усi дисипативш структури пост1йно коливаються мiж самознищенням та реорганiзацiею на бiльш високому рiвнi iнформацi!.
Викладки Пригожина досить оптимiстичнi. Вiн показуе, що з математично! точки зору структури велико! складност! - такi як наше сучасне свiтове людське спiвтовариство - з бшьшою, набагато бiльшою ймовiрнiстю «дисипатують» до вищо! зв'язност1, ашж до самознищення. 1накше кажучи, в штелектуальному конфлiктi мiж утоп1стами та антиутотстами математика стае на бш утоп1ст1в. Наш людський свiт наспльки сповненний iнформацi!, що майже неминуче повинен «перейти» до ще бшьшо! зв'язност1, але не до хаосу та самознищення. Теорiя Пригожина е математичним доведенням iнтy!тивно! впевненост1 Маклахена, що симптоми, якi, на нашу думку, сповщають про розпад, е симптомами прориву.
Теперiшнiй етап розбудови ноосфери (або наближення до цього етапу) мае включати як вивчення умов екологiчного iмперативy, так i його впровадження в практичну дiяльнiсть,
вироблення ново! системи моральности епохи ноосфери [ запровадження !! у життя, заборону в1йн, анал1з конфлштних, кризових ситуацш [ вироблення колективних ршень, безперервний д1алог «Природа — Суспшьство», постгйне самовдосконалення.
Еколопчний ¿мператив у цьому контекст! - це сукупнють умов, порушення яких матиме для людства незворотн катастроф1чш наслвдки. Це умови забезпечення майбутнього людства. До них, на наш погляд, можна вщнести:
- усввдомлення едностг Людини [ Природи, Людини [ Всесвгту;
- усввдомлення права на життя для кожного суб'екта (об'екта) бюсфери;
- неможливють припинення юнування будь-якого елемента Ушверсуму виходячи з бажання шшого;
- необхвднють тзнання закошв Всесвгту, закошв розвитку природи для координацп з ними д!яльностг людства, активности Розуму, необхвднють самотзнання [ розвитку самосввдомостг людини;
- об'ективна неможливють зм1ни параметр1в навколишнього середовища в окремо взятому мющ без зрушень в усш систем! в цшому;
- усввдомлення катастроф!чностг для !снування людства подальшого розвитку техногенно! цившзащ! I необхвдностг пошук1в шлях1в коеволющ! Людини [ Природи;
- усввдомлення неввдкладностг виршення першочергових еколопчних [ психолого-еколопчних питань задля припинення сповзання до пр1рви самознищення.
Останшми роками для вивчення ноосферно! стадп еволюцИ б1осфери почали використовувати математичне моделювання. Прикладом може бути експериментальний комплекс «Б1осфера-2» в Аризош, м1крокомплекс «Б1ос-3», за допомогою яких було з'ясовано, що система життезабезпечення, заснована на бюлопчному кругооб1гу, реально може !снувати. Ц1 штучш екосистеми - модел1 ноосферного розвитку, яш можуть стати основою для розробки нових принцип1в природокористування, збереження основних структур б1осфери, що буде основою для подальшого розвитку людства. Такого розвитку цившзованого суспшьства, де основним фактором е розумова д1яльнють людини. Л. Юрченко вважае, що в наш час розвиток ноосфери - це глобальна мета суспшьного прогресу як у силу всезагальносп, так [ в силу глибини перетворень [11, с. 81].
Синергетичний п1дх1д дае п1дстави стверджувати: майбутне неоднозначне, але саме людина, !! зусилля в1д1грають пров1дну роль як у трансформащ! нел1н1йних соц1альних середовища, так [ у вибор1 шляху виходу з нел1н1йних ситуац1й, що мають широкий спектр вар1ант1в розвитку.
Висновки. Наш великий стввгтчизник Володимир Iванович Вернадський створив учення про ноосферу, яке об'еднало науков1 знання св1ту неживо! матерИ, живо! речовини [ св1ту людини [ суспшьства. Основн1 !де! В. I. Вернадського: життя - це косм1чне явище; формою !снування земного життя е бюсфера; людина - законом1рне породження земного життя; Розум здатен визначати спрямованють геолог1чних та космогенетичних процес1в.
Вернадський вважав, що ноосферу треба творити. Це процес, який мютить в соб1 не т1льки наукове тзнання, осв1ту, 1нтелектуал1зац1ю вс1х сфер д1яльност1 людини, а й формування демократичних [ соц1альних орган1зац1й людей, здатних об'еднати людство, соц1альних структур, здатних забезпечити ц1леспрямований розвиток бюсфери [ контролювати ц1 процеси в планетарному масштаб!. I ключовий ланцюжок - зм!на акцентов ! прюритетгв у ставленн! людини до свгту, гуман!стичних ц!нностей людства, формування ново! ноосферно! морал! й етики, визнання права на ¿снування усього живого на Землг Актуальн!сть вчення В. Вернадського в наш час полягае саме у вимогах розробки нових принцитв скоординованих д!й людства, нових стандартов повед!нки людини ! критерпв !! д!яльност!.
У наш час поняття «ноосфера» та «ноосферний розвиток людства» нероздшьно пов'язан! з формуванням еколог!чно! св!домост!, еколог!чно! культури сучасно! людини, всього сусп!льства. Отже, в наш час вивчення проблеми розвитку ноосфери е нагальним завданням ! необх!дною умовою подальшого ¿снування людства. Ноосферний розвиток людства - це стратепя його виживання. Доля нашо! планети й доля людства - це едина доля.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология / Н. Н. Киселев - К. : Наук. думка, 1990. - 216 с.
2. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский - М. : Наука, 1989. - 261 с.
3. Складановська М. Г. Людина ! свгт. Вступ до еколопчно! психолог!! : навч. поаб. / М. Г. Складановська. - Д. : НГУ, 2006. - 144 с.
4. Моисеев Н. Н. Быть или не быть... человечеству? / Н. Н. Моисеев - М. : б/и, 1999. - 288 с.
5. Швейцер А. Культура и этика / Альберт Швейцар; пер. с нем. Н. А. Захарченко, Г. В. Колшанского. - М. : Прогрес, 1973. - 343 с.
6. Симкин Г. Н. Рождение этосферы / Г. Н. Симкин // Вопр. философии. - 1992. - № 3. -С. 95 - 103.
7. Шестопалов В. Керована коеволющя як стратепя подолання глобально! еколопчно! кризи / В. Шестопалов // Вюн. НАН Укра!ни. - 2008. - № 5. - С. 3 - 9.
8. Халапсис В. С. Концепция ноосферы: современный взгляд / В. С. Халапсис // Фшософ1я, культура, життя: м1жвуз. зб. наук. пр. Вип. 11 - Д.: НМетАУ, 2001. - С. 70 - 78.
9. Фесенкова Л. Учение о ноосфере в современной экологической ситуации / Л. Фесенкова // Высшее образование в России. - 2008. - № 1. - С. 142 - 147.
10. Корсак К. Коли настане мир м1ж еколопею та економшою? / К. Корсак // Наук. свгт. -2009. - № 9. - С. 2 - 4.
11. Юрченко Л. I. Еколопчна культура в контекст! еколопчно! безпеки : моногр. / Л. I. Юрченко. - К. : ПАРАПАН, 2008. - 296 с.
УДК 371 (09)
1СТОР1Я БУДИНКУ ПЕРШОГО ХЛ1БОЗАВОДУ
Г. I. Лисенко, к. I. н., доц., П. Вербний, студ.
Ключов1 слова: «грецький ренесанс», суконна фабрика, хлебозавод, Катеринославська губертя, благочинтсть
Постановка проблеми. Цшеспрямоване вивчення юторп рвдного краю сприяе формуванню патрютизму - одного з найглибших громадянських почутпв, змютом якого е любов до Батьшвщини, власного народу, готовнють !х захищати. Кафедра укра!нознавства серед рiзноманiтних завдань свое! дiяльностi на чшьне мiсце ставить проблему формування патрютичних рис у студентсько! молод^ залучаючи для цього можливост навчальних дисциплш Iсторiя рiдного мiста як об'ект студентських наукових дослiджень - така мета була поставлена викладачами кафедри укра!нознавства в ходi викладання курсу «Iсторiя укра!нсько! культури» перед студентами другого курсу факультету промислового i цившьного будiвництва на початку минулого навчального року. Сподiваючись на сввдомий вибiр майбутньо! професi! студентами, викладачi запропонували !м обрати для свого до^дження цiкаву споруду нашого мiста задля ретельного вивчення !! iсторi!. Слiд визнати, що серед велико! кшькост студентських статей знайшлись працi, як заслуговують на увагу та заохочення через опублiкування !х у Вiснику академi!, оскiльки автори означених матерiалiв творчо пiдiйшли до поставленого завдання i, таким чином, здшснили перший крок наукового шляху. Отже, до уваги читачiв подаеться праця Павла Вербного, студента тепер уже III курсу факультету ПЦБ.
Мета статт - дослiдити юторто будинку Першого хлiбозаводу в мют Катеринослав.
Виклад матерiалу. «Приеду к тебе в Екатеринославль на днях, брат Николай Иванович. Обниму твое семейство и отведаю Абрикосовских слоек.» [З листа Олександра Пушкша кузену Миколi Полторацькому вiд 14 серпня 1834 року. - Iнв. № 21\ 56 - Лит. хр.]
Так починаеться лист великого поета О. Пушкша до його кузена Миколи Полторацького -мешканця Катеринослава. Але про ям «слойки» йдеться в лисп? Усе дуже просто. Справа в тому, що на початку XIX сторiччя в нашому мют користувалися великим попитом слоен тютечка з вишнями, якi виробляли на кондитерськш фабрицi купця П. Абрикосова.
Коли мешканщ мiста кожен день проходять уздовж будiвлi з колонами, що розташована на проспект! Карла Маркса, 106, вони редко замислюються про те, що це за будiвля i яка щкава iсторiя була у не!.
Ця будiвля у стил «грецького ренесансу» була збудована у 1767 рощ лiфляндським бароном Георгом фон Регелем, i замислювалася вона як фабрика з виробництва сукна. Для того, щоб сукно було високо! якосп, з батьшвщини барона були виписан ткалi. Ткалi виробляли чудовi суконн речi та отримували платню - 5 рублiв срiблом - величезш грошi на т часи. Для облаштування !х побуту була придбана земля бiля рiчки Мокра Сура, яка юнуе й досi як селище Сурсько-Литовське. Але барон Регель швидко помер вiд грудно! жаби (шфаркту), а його син пустив батькове майно «за вiтром» — великий був картяр.
Через сина-картяра ця споруда була кинута напризволяще. Цшава !! подальша iсторiя, пов'язана iз заводом з виробництва хтба. А починалося все на початку XIX сторiччя.
Старий селянин - колишнш крiпак Петро Абрикосов при!хав до нашого мiста з Полтави. Вш щойно викупив свою родину з кршацтва за тисячу карбованщв срiблом. Це була велика сума, враховуючи, що крiпак був чудовим кухарем, i панi не хотша його вiдпускати нi в якому разi. Але Петро Абрикосов був наполегливим - панi вiдпустила його на волю.
