CC BY
22
УДК 616.831.-005.4-092:[612.017+616.43-008.6]
МАЛАХОВ В.О., МОНАСТИРСЬКИЙ В.О. Харювська медична академм п'слядипломно! осв'пи Сумська мська кл1нчна л1карня № 4
СТРЕС-РЕАКЩЯ ¡МУНОНЕЙРОЕНДОКРИННОТ СИСТЕМИ В УМОВАХ ГОСТРОТ ЦЕРЕБРАЛЬНО'' ¡ШЕМП
Резюме. Дошджено гострофазову вiдnовiдь стрес-реалiзуючоiiмунонейроендокрuнноi системи при шемiчному тсульти Методом iмуноферментного анализу визначено рiвнi тригерних цитокшв — ттерлейкту-1р> та фактора некрозу пухлини а, стресорних гормошв — адренокортикотропного гормону (АКТТ) та кортизолу, нейропептиду зi стреслмтуючою дieю — р-ендорфшу в плазмi кровь Виявлено висош рiвнi штерлейкшу-1р, фактора некрозу пухлини а, АКТТ, кортизолу та р-ендорфту в гострий перюд шемiчного тсульту, що свiдчить про активацт стрес-системи у вiдповiдь на гостру церебральну шемю. Вiдмiчено зв'язок цих показнишв iз тяжыстю стану хворих та ступенем неврологiчного дефщиту. Ключовi слова: iмунонейроендокринна система, шемiчний шсульт, цитокши, гормони.
Гостра цереброваскулярна патолог!я залишаеться од-шею з головних причин захворюваност!, швалщизац!! та смертност у всьому свт [1]. Останшми роками в Укра!ш збер!гаеться тенденц!я до зростання захворюваност на гострi порушення мозкового кровооб!гу. У структурi гостро! цереброваскулярно! патолог!! провщш позиц!! займае церебральний iшемiчний iнсульт (Ц11) [3].
Ушкодження речовини головного мозку пщ час його фокально! шеми викликае ряд послщовних гематолопч-них, неврологiчних та вегетативних реакцiй, що називають гострофазовою вщповщдю, вони е основою адаптивних змш [4, 12]. Компонентом вiдповiдi гостро! фази е стрес-реалiзуюча реакц!я iмунонейроендокринно!' системи, що викликана генною експресiею, синтезом «стрес-бшюв» та iмунних медiаторiв, перш за все — штерлейкшу-1р (1Л-1р) та фактора некрозу пухлини а (ФНП-а), як! вщграють роль тригер!в стрес-вщповщ [11]. Тригерш циток!ни дшть безпосередньо на нейросекреторш кл!тини г!поталамусу, стимулюючи синтез та вившьнення кортикол!берину, а по-т!м — адренокортикотропного гормону (АКТГ) ! тим самим спричиняють активац!ю гшоталамо-гшоф!зарно-наднир-никово! ос! [7]. Результатом активац!! ще! ос! е п!двищення р!вня кортикостеро!д!в, насамперед кортизолу. Корти-костерощи спричиняють пригн!чення протиапоптозного фактора Ьс1-2 [8], а катехолам!ни викликають у клггинних мембранах стан «гшервщновленосл» та сприяють генерац!! велико! к!лькост! вшьних радикал!в [10], що призводить до додаткових кл!тинних втрат у вогнищ! церебрально! шеми.
В умовах гостро! церебрально! шем!! активуються стрес-л!м!туюч! системи оргашзму, основними з яких е система гамма-амшомасляно! кислоти (ГАМК) та система
ендогенних отощних пептид!в [10]. Найбшьш активним представником системи ендогенних отощних пептид!в е Р-ендорф!н. Цей нейропептид здатен обмежувати стрес-реал!зукш впливи г!поталамо-г!поф!зарно! д!лянки, в!н справляе гальм!вний вплив на нейросекреторн! клгтни г!поталамусу, що призводить до пригшчення вившьнення з них кортикол!берину [7].
Стрес-вщповщь !мунонейроендокринно! системи, що первинно е адаптацшною, незабаром починае брати участь у мехашзмах патолог!чного процесу; надм!рш гор-мональн! зм!ни викликають комплекс циркуляторних та метабол!чних порушень, що замикають патоф!з!олог!чн! кола гостро! судинно! мозково! недостатност!. Отже, первинно компенсаторний акт стае «хворобою адаптац!!» [9, 10]. Дан! дослщжень, що викладеш у св!тов!й лггератур!, е досить фрагментарними та суперечливими, вони не дозволяють створити цшсну картину нейроендокрин-но! в!дпов!д! при гострш церебральн!й шем!!, оц!нити стввщношення стрес-реал!зуючих та стрес-л!м!туючих мед!атор!в та !х вплив на переб!г захворювання.
Мета роботи — вивчення гострофазово! в!дпов!д! стрес-реал!зуючо! !мунонейроендокринно! системи при шем!чному !нсульт! шляхом визначення р!вшв тригерних циток!н!в — 1Л-1р та ФНП-а, стресорних гормошв — АКТГ та кортизолу, нейропептиду з! стрес-л!мпуючою д!ею — р-ендорф!ну.
Матер\али \ методи
П!д кл!н!чним спостереженням перебувало 128 хворих на каротидний !шем!чний !нсульт в!ком 40—70 роюв (середн!й в!к 59,80 ± 0,68 року), як! л!кувались у не-
врологiчному вiддiленнi № 2 Сумсько! мюько! кшшчно! лiкарнi № 4. До обстеження включались лише XBopi, яю надходили до стащонару в першi 24 години вщ початку захворювання. У дослiдження не включались хворi з по-вторними шсультами, порушенням свiдомостi глибше сопору та патолопею ендокринно! системи. Тяжюсть стану хворих та ступiнь невролопчного дефiциту були оцiненi за шкалою NIHSS на 1-шу та 10-ту добу iнсульту. На пiдставi сумарного клiнiчного бала за шкалою NIHSS уах хворих було розподiлено на 4 клтчш групи:
— A (n = 14) — хворi на Ц11 у вiдносно задовшьному станi (середнiй бал за шкалою NIHSS 8,22 ± 0,63);
— B (n = 60) — хворi на Ц11 у сташ середнього ступеня тяжкостi (середнiй бал за шкалою NIHSS 12,88 ± 0,49);
— C (n = 40) хворi на Ц11 у тяжкому сташ (середнш бал за шкалою NIHSS 15,21 ± 0,59);
— D (n = 14) хворi на Ц11 у вкрай тяжкому сташ (середнш бал за шкалою NIHSS 18,23 ± 0,75).
Пащенти отримували стандартну базисну та ди-ференцшовану терапiю iшемiчного iнсульту. Конт-рольну групу становили 20 практично здорових оиб, як вiдповiдали за статтю та вжом пацiентам основно! групи. Вмiст 1Л-1р та ФНП-а визначали у плазмi кро-вi на 1-шу та 10-ту добу iшемiчного iнсульту методом iмуноферментного аналiзу за допомогою стандартних наборiв виробництва ООО «Укрмедсервю» (Украша). Визначення вмiсту АКТГ у плазмi кровi на 1-шу та 10-ту добу шсульту проводили методом iмунофер-ментного аналiзу з використанням наборiв виробництва Biomerica (США). Рiвень кортизолу визначали у плазмi кровi також на 1-шу та 10-ту добу iшемiчного iнсульту методом iмуноферментного аналiзу за допомогою стандартних наборiв виробництва DRG (США). Вмют p-ендорфiну в плазмi кровi на 1-шу та 10-ту добу шсульту визначали методом iмунофермент-ного аналiзу з використанням наборiв виробництва Peninsula Laboratories, Inc. (США).
Статистичну обробку отриманих результапв було виконано за допомогою пакету статистичного аналiзу Statistica 8. Були визначеш середне значення (M), стандартна помилка (m), проведено кореляцшний аналiз. Порiвняння вибiрок здiйснене iз застосуванням критерiю Стьюдента (t) та коефiцiента кореляци (r).
Результата та Тх обговорення
Оцiнюючи сумарний клiнiчний бал за шкалою NIHSS, можна вщмггити вiрогiдне його зниження (p < 0,05) у пащенлв на 10-ту добу iнсульту (9,89 ± 0,62) порiвняно з першим днем (14,86 ± 0,72).
Було виявлено вiрогiдне пiдвищення (p < 0,05) рiв-нiв 1Л-1р на 1-шу (126,74 ± 3,19 пг/мл) та 10-ту добу (109,47 ± 3,48 пг/мл) шсульту порiвняно з контролем (19,13 ± 3,49 пг/мл), що узгоджуеться з даними лггера-тури про гострофазову вiдповiдь на гостру церебральну iшемiю [2, 5, 6]. Пщ час оцiнки динамжи цього цитокiну протягом перших 10 дiб захворювання (табл. 1) було вщ-мiчено вiрогiдне зниження рiвнiв 1Л-1Р на 10-ту добу порiвняно з першим днем (p < 0,05). Рiвнi ФНП-а також виявились вiрогiдно пщвищеними (p < 0,05) як на 1-шу (15,60 ± 0,41 пг/мл), так i на 10-ту добу (14,26 ± 0,40 пг/мл) захворювання порiвняно з контролем (4,02 ± 0,39 пг/мл). Вивчення динамiки цього цитоюну виявило вiрогiдне його зниження на 10-ту добу захворювання порiвняно з першим днем шсульту (p < 0,05).
У вс1х пщгрупах хворих на Ц11 за ступенем тяжкостi виявлено вiрогiдно пiдвищенi (p < 0,05) рiвнi 1Л-1Р та ФНП-а вiдносно контролю (табл. 1). Максимальш значення 1Л-1Р та ФНП-а вiдмiчено у вкрай тяжких хворих (172,26 ± 4,30 пг/мл та 20,15 ± 0,71 пг/мл вщповщно), що вказуе на максимальну напругу стрес-реалiзуючоi iмунонейроендокринноi системи при тяжких iшемiчних ураженнях головного мозку.
У всiх пщгрупах за ступенем тяжкостi виявлене вь рогщне зниження (p < 0,05) рiвнiв 1Л-1Р пiсля лiкування вщносно початкових показникiв на 1-шу добу. Винятком е пщгрупа вкрай тяжких хворих, де зниження рiвнiв 1Л-1Р на 10-ту добу не досягало ступеня вiрогiдностi (p > 0,05). У пщгрупах хворих iз легкою та середньою тяжюстю виявлено вiрогiдне зниження рiвнiв ФНП-а на 10-ту добу Ц11 вщносно початкових показниюв на 1-шу добу (табл. 1). У пщгрупах тяжких та дуже тяжких хворих зниження рiвнiв ФНП-а на 10-ту добу не досягало ступеня вiрогiд-ност (p > 0,05), що е вщображенням тяжкого iмунного дистресу у хворих iз тяжкими iшемiчними ураженнями головного мозку.
Вивчення динамжи АКТГ показало вiрогiдне (p < 0,05) шдвищення рiвнiв цього гормону в 1-й день шсульту
Таблиця 1. Динамка вмсту тригерних прозапальних циток1н1в (пг/мл) у плазм! кров1 хворих на Ц11 залежно вщ ступеня тяжкост захворювання (M ± m)
Група хворих за ступенем тяжкост 1Л-1Р, M ± m, пг/мл ФНП-а, M ± m, пг/мл
1-ша доба 10-та доба 1-ша доба 10-та доба
У цтому 126,74 ± 3,19 109,47 ± 3,48*, ** 15,60 ± 0,41 14,26 ± 0,40*, **
A 99,99 ± 3,18 69,99 ± 4,23** 10,62 ± 0,52 8,99 ± 0,39*, **
B 122,71 ± 3,86 112,02 ± 3,06*, ** 14,67 ± 0,33 13,60 ± 0,27*, **
C 128,90 ± 3,60 115,55 ± 3,80*, ** 16,74 ± 0,68 15,44 ± 0,66*
D 172,26 ± 4,30 170,13 ± 4,79* 20,15 ± 0,71 19,28 ± 0,81*
Контроль 19,12 ± 0,78 4,02 ± 0,39
Примтки: вс показники в1рогщн1 (p < 0,05) вщносно контролю; * — p < 0,05 м1ж 1-ю та 2-ю групами хворих; ** — p < 0,05 м'ж показниками на 1-шу та 10-ту добу нсульту всередин групи.
(131,86 ± 4,17 пг/мл) вщносно контролю (41,90 ± 1,68 пг/мл). PiBHi АКТГ на 10-й день захворювання (47,83 ± 3,52) Bipo-гщно знижувались пopiвнянo з показниками першо! доби та наближались до контролю, вiporiднo не вiдpiзняючись вiд нього (p > 0,05). Пiкoвi концентраци АКТГ в дебют iнсульту та нopмалiзацiя piвнiв на 10-ту добу свщчать про його пром1жну, посередницьку роль у стрес-вщповщ.
При дoслiдженнi вмюту кортизолу було виявлено вipoгiдне (p < 0,05) пiдвищення його piвнiв у пацieнтiв у дебютi шсульту (816,09 ± 12,94 нг/мл) та на 10-й день захворювання (554,71 ± 13,34 нг/мл) ж^вняно з контролем (70,89 ± 3,73 нг/мл), що узгоджуеться з лггературними даними про гiпеpкopтизoлiзм при мозковому шфаркл [9, 12, 13]. Ощнюючи динамiку кортизолу протягом перших 10 дшв iнсульту, можна вiдмiтити вiporiдне (p < 0,05) зни-ження його вмюту у плазмi кpoвi на 10-ту добу пopiвнянo з початковими piвнями (табл. 2).
У вах пiдгpупах хворих на Ц11 за ступенем тяжкoстi виявлено вipoгiдне пщвищення piвнiв кортизолу вiднoснo контролю (табл. 2). Максимальш значення кортизолу в дебют захворювання вiдмiченo у дуже тяжких хворих (934,60 ± 22,29 нг/мл), що вщображае тяжкий дистрес iз проявами гiпеpкopтизoлiзму. У вс1х пiдгpупах за ступенем тяжкост виявлено вipoгiдне зниження (p < 0,05) piвнiв кортизолу пiсля лiкування вщносно початкових показ-никiв на 1-шу добу.
Дoслiдження вмiсту p-ендорфшу в плазмi кpoвi хворих на iшемiчний iнсульт (табл. 2) показало вipoгiдне (p < 0,05) пщвищення його piвнiв на 1-шу добу шсульту (3,53 ± 0,14 нг/мл) та на 10-й день захворювання (2,39 ± ± 0,15 нг/мл) пopiвнянo з контролем (0,62 ± 0,03 нг/мл). Це свщчить про активацiю стрес^мггуючо! системи ендогенних ошощних пептидiв в умовах гостро! церебрально! iшемii, яка на початковому етат носить адап-тивний характер та направлена на обмеження стресорних ушкоджень. На 10-ту добу шсульту спостерталось вь poгiдне (p < 0,05) зниження кoнцентpацiй p-ендорфшу (2,39 ± 0,15 нг/мл), але вони залишались значно вищими за контроль.
У вих пiдгpупах хворих на Ц11 за ступенем тяжко-стi виявлено вipoгiдне пiдвищення (p < 0,05) piвнiв P-ендopфiну вiднoснo контролю (табл. 2). Максимальш значення p-ендорфшу в дебкш захворювання вiдмiченo у дуже тяжких хворих (4,91 ± 0,19 нг/мл). У вах пщгрупах
за ступенем тяжкостi виявлено вiрогiдне зниження цього нейропептиду тсля лiкування вiдносно початкових по-казниюв на 1-шу добу. Виняток становили групи тяжких та дуже тяжких хворих, у яких спостерталась лише тенденция до зниження рiвнiв Р-ендорфшу на 10-ту добу iнсульту, яка не досягала ступеня вiрогiдностi (р > 0,05).
Таким чином, початок Ц11 супроводжуеться пщви-щенням продукци нейропептиду p-ендорфiну внаслiдок активаци стрес^мггуючо! системи ендогенних ошощ-них пептидiв у вiдповiдь на ушкодження головного моз-ку. Зi зростанням тяжкост iнсульту пiдвищуються рiвнi цього пептиду у хворих. Активащя стрес-реалiзуючо! системи призводить до стану напруги з активащею ошощерпчних структур органiзму. Оскшьки рiвень пептиду у плазмi кровi вiдображае ступiнь його вико-ристовування оргашзмом, можна вважати, що висок рiвнi p-ендорфiну свiдчать про вщсутшсть його адекватного застосування. Ймовiрно, ошощш пептиди за умов дистресу, досягнувши «критично!» концентраци, викликають стан «ендогенно! опiо!дно! депреси» та по-чинають справляти нейротоксичну дiю.
Кореляцшний аналiз взаемозв'язкiв в iмунонейро-ендокриннш системi при Ц11 виявив певш особливостi (рис. 1). Було констатовано прямий вiрогiдний кореля-цiйний зв'язок значень 1Л-1Р та рiвня невролопчного дефiциту за шкалою NIHSS у хворих на Ц11 в дебкш захворювання (г = +0,51; р < 0,05). У динамщ спосте-реження мiж цими показниками збертався вiрогiдний кореляцiйний зв'язок, що не втрачав свое! сили та напрямку (г = +0,65; р < 0,05). Таким чином, виявлеш змши в системi штерлейкшу-1р у хворих на Ц11 мали динамiку, залежну вщ перiоду захворювання та ступеня тяжкост мозкового iнсульту. Це шдтверджуе пряме вiдношення цього цитокiну до шщащ! стрес-вiдповiдi на iшемiчне ушкодження головного мозку та подальшу участь його у патогенетичних мехашзмах Ц11.
Виявлено прямий вiрогiдний кореляцiйний зв'язок значень ФНП-а та рiвня невролопчного дефщиту за шкалою NIHSS у хворих на Ц11 в дебюта захворювання (г = +0,58; р < 0,05). У динамщ спостереження м1ж цими показниками зберiгався вiрогiдний кореляцiйний зв'язок, що не втрачав свое! сили та напрямку (г = +0,67; р < 0,05). Виявлено вiрогiдний позитивний кореляцшний зв'язок мiж рiвнями 1Л-1р та ФНП-а на 1-шу добу шсульту
Таблиця 2. Динам1ка вмсту кортизолу та p-ендорфНу (нг/мл) в плазм! кров1 хворих на Ц11 залежно вщ ступеня тяжкост захворювання (M ± m)
Група хворих за ступенем тяжкост Кортизол, M ± m, нг/мл p-ендорфш, M ± m, нг/мл
1-ша доба 10-та доба 1-ша доба 10-та доба
У цтому 816,09 ± 12,94 554,71 ± 13,34*, ** 3,53 ± 0,14 2,39 ± 0,15*, **
A 708,26 ± 14,70 433,49 ± 14,80** 2,21 ± 0,12 0,74 ± 0,15**
B 803,06 ± 12,26 531,08 ± 13,53*, ** 3,09 ± 0,10 2,18 ± 0,08*, **
C 839,37 ± 20,64 665,12 ± 17,78*, ** 4,09 ± 0,14 3,82 ± 0,15
D 934,60 ± 22,29 761,09 ± 21,33*, ** 4,91 ± 0,19 3,82 ± 0,15
Контроль 70,89 ± 3,73 0,62 ± 0,03
Примтки: вс показники в1рогщн1 (p < 0,05) вщносно контролю; * — p < 0,05 м1ж 1-ю та 2-ю групами хворих; ** — p < 0,05 м 'ж показниками на 1-шу та 10-ту добу шсульту всередин групи.
мед'аторами ¡мунонейроендокринно/ системи та ступенем невролопчного дефщиту у хворих на Ц11
(r = +0,52; p < 0,05), що пщтверджуе однонаправлешсть !х ди в щдукци гострофазово! вiдповiдi. Виявленi кореляцiйнi зв'язки мж рiвнями ФНП-а та ступенем невролопчного дефiциту, а також м1ж рiвнями ФНП-а та 1Л-1Р дозволяють думати про вплив цих цитокiнiв на перебiг Ц11.
Констатовано прямий вiрогiдний кореляцiйний зв'язок концентрацiй АКТГ та рiвня неврологiчного дефiциту за шкалою NIHSS у хворих на Ц11 в дебют захворювання (r = +0,23; p < 0,05). У динамщ спо-стереження зберiгався напрямок зв'язку м1ж цими по-казниками, але вш не досягав статистично вiрогiдних значень (r = +0,07; p > 0,05). Виявлено вiрогiдний прямий кореляцiйний зв'язок м1ж рiвнями АКТГ та 1Л-1Р на 1-шу добу захворювання (r = +0,52; p < 0,05), що пщтверджуе цитокiново-гормональну iндукцiю стрес-вiдповiдi на iшемiчне ушкодження головного мозку. У динашщ спо-стереження прямий кореляцiйний зв'язок мiж цими показниками не досягав статистично вiрогiдних значень (r = +0,09; p > 0,05). Кореляцшний аналiз вiдношень АКТГ та ФНП-а в дебюта шсульту виявив прямий зв'язок (r = +0,15; p > 0,05), що не досягав статистично вГрогщ-них значень. У динамщ захворювання характер зв'язку збертався (r = +0,13; p > 0,05).
Констатовано прямий вiрогiдний кореляцшний зв'язок концентрацш кортизолу та рiвня неврологiчного дефiциту за шкалою NIHSS у хворих на Ц11 в дебюта захворювання (r = +0,48; p < 0,05). У динашщ спостереження м1ж цими показниками збертався вiрогiдний кореляцiйний зв'язок, що не втрачав свое! сили та напрямку (r = +0,51; p < 0,05). Виявлено вiрогiдний прямий кореляцшний зв'язок м1ж рiвнями кортизолу та 1Л-1Р на 1-шу добу шсульту (r = +0,39; p < 0,05). У динамщ спостереження прямий кореляцшний зв'язок м1ж цими показниками збертався (r = +0,28; p < 0,05). Виявлено прямий вiрогiдний коре-ляцiйний зв'язок м1ж рiвнями кортизолу та ФНП-а на початку захворювання (r = +0,48; p < 0,05) та в динамщ захворювання (r = +0,34; p < 0,05). Кореляцiйний аналiз вщношень кортизолу та АКТГ в дебюта шсульту виявив вiрогiдний прямий зв'язок (r = +0,19; p < 0,05). У динамь цi захворювання напрямок зв'язку збертався, але вш не досягав ступеня вiрогiдностi (r = +0,11; p > 0,05). Знайде-ний зв'язок рiвнiв кортизолу зi ступенем неврологiчного дефiциту свщчить про вплив кортизолу на переб^ Ц11. Констатовано прямий вiрогiдний кореляцшний зв'язок значень Р-ендорфшу та рiвня неврологiчного дефiциту
за шкалою NIHSS у хворих на Ц11 в дебюта захворювання (r = +0,61; p < 0,05). У динамщ спостереження м1ж цими показниками збертався вiрогiдний кореляцiйний зв'язок, що не втрачав свое! сили та напрямку (r = +0,59; p < 0,05). Виявлено вiрогiдний прямий кореляцшний зв'язок м1ж рiвнями p-ендорфiну та 1Л-1Р показниками на 1-шу добу захворювання (r = +0,54; p < 0,05). Це свiдчить про те, що шсля пусково! ди тригерних цитокiнiв та запуску стрес-реатзуючо! реакци «вмикаються» стрес-лiмiтуючi опiоiдергiчнi мехашзми. У динамiцi спостереження прямий кореляцшний зв'язок м1ж цими показниками збертався (r = +0,48; p < 0,05). Виявлено прямий вiрогiдний кореляцшний зв'язок м1ж рiвнями Р-ендорфшу та ФНП-а на початку шсульту (r = +0,61; p < 0,05) та в динамщ захворювання (r = +0,32; p < 0,05). Кореляцшний анашз вiдношень Р-ендорфшу та АКТГ в дебютi Ц11 виявив вь рогiдний прямий зв'язок (r = +0,23; p < 0,05). У динамщ захворювання напрямок зв'язку збертався, але вiн не досягав ступеня вiрогiдностi (r = +0,12; p>0,05). Кореляцiйний аналiз вщношень p-ендорфiну та кортизолу показав вГро-гщний прямий зв'язок у дебюта шсульту (r = +0,46; p < 0,05) та в динамщ захворювання (r = +0,37; p < 0,05). Зв'язок рiвнiв p-ендорфiну зi ступенем неврологiчного дефщиту свщчить про вплив цього пептиду на переб^ Ц11. Можна припустити, що у легких та середньотяжких хворих не-йроендокринна вщповщь ще не носить характер дистресу та p-ендорфiн справляе стрес-тмпуючу та нейропротек-тивну дiю. Виявлеш зв'язки p-ендорфiну з 1Л-1Р, ФНП-а, АКТГ та кортизолом пщтверджують однонаправлешсть ди iмунопептидiв, нейропептидiв та гормошв в органiзацii стрес-вiдповiдi iмунонейроендокринноi системи на ше-мiчне ушкодження головного мозку.
Висновки
Проведене клiнiко-iмунологiчне дослщження показало, що церебральний iшемiчний iнсульт супроводжуеться гострофазовою вiдповiддю стрес-реалiзуючоi Гмуножй-роендокринно! системи у виглядi активаци гшоталамо-гiпофiзарно-наднирниковоi осi та системи ендогенних ошощних пептидiв. 1нтенсившсть нейроендокринно! вiдповiдi залежить вщ початкових рiвнiв тригерних ци-токiнiв — 1Л-1Р та ФНП-а. Виявлене пщвищення рiвнiв 1Л-1Р, ФНП-а, АКТГ та кортизолу свщчить про напруже-шсть стрес-реалiзуючих механiзмiв у вщповщь на iшемiчне ушкодження головного мозку. Показано активацш системи p-ендорфiну при iшемiчному iнсультi, який у високих концентрацiях, ймовiрно, справляе нейротоксичну дго. Можна думати про вплив 1Л-1Р, ФНП-а, АКТГ, кортизолу та p-ендорфшу на перебiг гострого iшемiчного шсульту. Це пщтверджуе ушкоджуючий вплив надмiрноi стрес-реакцГ!, яка пiд час гостро! церебрально! iшемii являе собою тяжкий дистрес iз цитотоксичною та проапоптозною дiею цитокiнiв та стресорних гормонiв, що знаходить свое вщображення на сумарному клiнiчному балi та ступенi не-врологiчного дефщиту. Зв'язок медiаторiв стрес-системи зi ступенем невролопчного дефщиту дозволяе розглядати щ показники як дiагностичнi критерГ! тяжкоста перебiгу iнсульту та використовувати !х для розробки нових тера-певтичних стратегiй.
Список л1тератури
1. Дзяк Л.А., Цуркаленко Е.С. Инсульт у молодых пациентов//Здоров'я Украши. — 2009. — №5(1). — С. 12-15.
2. Жданов Т.Н., Герасимова М.М. Изучение содержания провоспалительных цитокинов в сыворотке крови больных в остром периоде ишемического инсульта // Цитокины и воспаление. — 2006. — Т. 5, № 1. — С. 27-30.
3. Мищенко Т.С. Анализ состояния распространенности, заболеваемости и смертности от цереброваскулярных заболеваний в Украине/Т.С. Мищенко//Судинтзахворювання головного мозку. — 2007. — № 3. — С. 24.
4. Трошин В.Д. Стресс и стрессогенные расстройства. Диагностика, лечение и профилактика / В.Д. Трошин. — М.: Медицинское информационное агентство, 2007. — 704 с.
5. Chamorro H., Hallenbeck J. The harms and benefits of inflammatory and immune responses in vascular disease//Stroke. — 2006. — № 37. — P. 291-292.
6. Emsley H.C.A., Smith C.J, Georgiou R.F. A randomised phase IIstudy of interleukin-1 receptor antagonist in acute stroke patients // Journal of Neurology, Neurosurgery and Psychiatry. — 2005. — № 76. — P. 1366-1372.
7. Fink G. Encyclopedia of Stress: Four-Volume Set, Volume 1—4. — New York: Academic Press, 2007.
8. Herbert J., Goodyer I.M., Grossman A.B. et al. Do corticosteroids damage the brain?// JournalofNeuroendocrinology. — 2006, Vol. 18. — P. 393-411.
9. Marklund N., Peltonen M., Nilsson T.K. Low and high circulating Cortisol levels predict mortality and cognitive dysfunction early after stroke // Journal of Internal Medicine. — 2004. — № 256. — P. 15-21.
10. Pajovic S.B., Radojcic M.B., Kanazir D.T. Neuroendocrine and oxidoreductive mechanisms of stress induced cardiovascular diseases// Physiological Research. — 2008. — Vol. 57, № 3. — P. 2-15.
11. Smith C.J., Emsley H.S., Vail A. Variability of the systemic acute phase response after ischemic stroke // Journal of the Neurological Sciences. — 2006. — Vol. 251, № 1. — P. 77-81.
12. Schwarz S., Schwab S., Klinga K. Neuroendocrine changes in patients with acute space occupying ischaemic stroke // Journal of Neurology, Neurosurgery and Psychiatry. — 2003. — № 74. — P. 725-727.
13. Smith C.J., Emsley H.S., Vail A. et al.Variability of the systemic acute phase response after ischemic stroke // Journal of the Neurological Sciences. — 2006. — Vol. 251, № 1. — P. 77-81.
OmpuMaHO 23.11.10 D
Малахов В.А., Монастырский В.О.
Харьковская медицинская академия последипломного образования
Сумская городская клиническая больница № 4
СТРЕСС-РЕАКЦИЯ ИММУНОНЕЙРОЭНДОКРИННОЙ СИСТЕМЫ В УСЛОВИЯХ ОСТРОЙ ЦЕРЕБРАЛЬНОЙ ИШЕМИИ
Резюме. Исследован острофазовый ответ стресс-реализующей иммунонейроэндокринной системы при ишемическом инсульте. Методом иммуноферментного анализа определены концентрации триггерных цитокинов — интерлейкина-1 р и фактора некроза опухоли а, стрессорных гормонов — адренокортикотропного гормона (АКТГ) и кортизола, нейропептида со стресс-лимитирующим действием — Р-эндорфина в плазме крови. Обнаружены высокие уровни интерлейкина-1 р, фактора некроза опухоли а, АКТГ, кор-тизола и Р-эндорфина в остром периоде ишемического инсульта, что свидетельствует об активации стресс-системы в ответ на острую церебральную ишемию. Отмечена связь этих показателей с тяжестью состояния больных и степенью неврологического дефицита.
Ключевые слова: иммунонейроэндокринная система, ишеми-ческий инсульт, цитокины, гормоны.
Malakhov V.O., Monastyrsky V.O.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate
Education
Sumy Municipal Hospital № 4, Ukraine
STRESS-REACTION OF IMMUNE-NEUROENDOCRINE SYSTEM IN CONDITIONS OF ACUTE CEREBRAL ISCHEMIA
Summary. There was studied acute phase response of stress-realizing immune-neuroendocrine system in ischemic stroke. Immune-enzyme analysis method was used to determine blood plasma levels of trigger cytokines — interleukin-1 p and tumor necrosis factor-a, stress hormones — adrenocorticotropic hormone (ACTH) and cortisol, neuropeptide with stress-limiting properties — P-endorphin. There were revealed the high levels of interleukin-1 p, tumor necrosis factor-a, ACTH, cortisol and P-endorphin in acute period of ischemic stroke. It means the activation of stress-realizing system as response on acute cerebral ischemia. There was noted the interrelation between these indicators and the degree of neurological deficiency.
Key words: immune-neuroendocrine system, ischemic stroke, cytokines, hormones.
