CC BY
17
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Орипнальж досл^ження
/Original Researches/
УДК 616.379-008.64:577.175.1 DOI: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158689
Лучицький B.C.
ДУ «1нститутендокринологИта обмнуречовин 1м. В.П. Комсаренка НАМН Украни», м. Кив, Украна
PiBeHb прозапальних ^мфоюшв i гормошв у чоловЫв, хворих на цукровий Aia6eT 2-го типу
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2019;15(1):27-31. doi: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158689
Резюме. Актуальнють. Вдомо, що розвиток нсулнорезистентност (1Р), основного чинника метабол'ч-ного синдрому (МС), супроводжуеться дисбалансом у систем'1 цитоюн'в: пдвищенням piBrn ¡нтерлейк'ту-6 (1Л-6), фактора некрозу пухлини а (ФНП-a) та зниженням 1Л-10,1Л-4. Однею з причин тсул'торезистентност'! у чоловкв може бути зменшення продукци тестостерону, оскльки його достатня юльюсть посилюе чутли-в'ють до нсулну. Мета дослдження: визначити рвн прозапальних л'шфоюн'в i гормонв у хворих на цукровий диабет (ЦД) 2-го типу з МС та андрогенним дефцитом. Матер'али та методи. Обстежен 76 чоловкв вiком вщ 35 до 68 рокв (29 — з МС та 47—хворих на ЦД 2-го типу). Р':вн'1 прозапальних л'шфоюн'в, естрадо-лу, тестостерону вльного та загального визначали у сироватц кров '1 радiоiмунним методом, рвн ФНП-а, 1Л-6, лептину — муноферментними методами. 1Р визначали за ¡ндексом НОМА. Дагноз МС встановлювали на пiдставi критерй'в АТРIII — NCEP. У контрольну групу (n = 21) ввiйшли умовно здоров '1 люди. Результати. У хворих на ЦД 2-го типу з МС та у групi з МС без ЦД були пдвищенi рвн ФНП-а й 1Л-6, кортизолу, аль-достерону, адренокортикотропного гормону (АКТГ) та нсулну. Проведен досл'1дження показали наявнсть андрогенного дефциту в ус':х. групах па^енш. Бльш виражен ознаки андрогенного дефциту спостергали в обстежених чоловкв ¡з МС та ЦД 2-го типу. Рiвень iнсулiну й АКТГ прямо пропорцйно залежить вд ндексу маси тла. У па^енш ¡з МС без ЦД спостергалася лише тенденця до пдвищення рiвня лептину. Встановле-на тенденця пдвищення рiвня естрадолу у чоловкв з ЦД 2-го типу та МС. Висновки. Отриманi результати в^повдають ппотез щодо визначальноi ролi прозапальних цитоюн'в мунноi системи у генез'1 ЦД 2-го типу. Уданому випадку причиною розвитку ЦД е дисфункц ':я не жирово) тканини, а неспецифЫно)'ланки мунтету. Ключовi слова: цукровий дабет; метабол'чний синдром; л'шфоюни; гормони; андрогенний дефщит
Вступ
Останшми роками значна увага првддляеться ролi цитокшв у патогенезi цукрового дiабету (ЦД) 2-го типу та метаболiчного синдрому (МС). Вщомо, що розвиток шсулшорезистентносп (1Р), основного чинника МС, супроводжуеться дисбалансом у системi цитоюшв: пщвищенням рiвня штерлейкь ну-6 (1Л-6), фактора некрозу пухлини а (ФНП-а) та зниженням 1Л-10, 1Л-4.
ФНП-а може опосередковано пригтчувати сти-мульоване шсулшом тирозинове фосфорилювання шсулшового рецептора, тим самим шпбувати про-цес сигнально! трансдукци. Епщемюлопчт досль дження свщчать про поширення цукрового ЦД 2-го типу у людей з метаболiчним синдромом [1—3].
Серед лтературних джерел е пращ, у яких науков-щ поеднують можлив1 зв'язки мж шсутном 1 р1зними гормонами (глюкокортико'щами, гормоном росту, ка-техоламшами, статевими гормонами), частково опосе-редковат через вюцеральне ожиршня й адипоцитокши.
Одшею з причин шсулшорезистентносп у чо-ловтв може бути зменшення продукци тестостерону, оскшьки його достатня кшьюсть посилюе чутливють до шсулшу. Пдвищена реакцiя аромати-заци тестостерону призводить до зростання рiвнiв естрадюлу, що е причиною редукци пульав люте!-шзуючого гормону (ЛГ), та збшьшення вщкладення жирово! тканини. МС був дiагностований у 44,2 % чоловЫв з низьким рiвнем тестостерону в кровi i лише у 8—9 % — з його високим рiвнем.
© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Лучицький Вгталм €вгенович, кандидат медичних наук, провщний науковий спiвробiтник вщдшу репродуктивно!" ендокринологи, ДУ «1нститут ендокринологи та обмiну речовин iM. В.П. Комiсаренка НАМН Украши», вул. Вишгородська, 69, м. Ки!в, 04114, Укра'ша; e-mail: [email protected]; контактний телефон: +38 (067) 793-69-32. For correspondence: V. Luchytsky, PhD, Leading Research Fellow at the Department of reproductive endocrinology, State Institution "V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine', Vyshgorodska st., 69, Kyiv, 04114, Ukraine; e-mail: [email protected]; phone: +38 (067) 793-69-32.
Ризик розвитку МС та ЦД у чоловтв з гшогона-дизмом (ГГ) тдвищуеться у 2,3 раза. Вважають, що ГГ може бути предиктором розвитку МС i ЦД 2-го типу [4—7].
Метою цього дослщження було визначити рiвень прозапальних лiмфoкiнiв i гормошв у хворих на ЦД 2-го типу з МС та андрогенним дефщитом.
Матерiали та методи
Рiвнi прозапальних лiмфoкiнiв, естрадioлу, тестостерону вшьного та загального визначали у сиро-вaтцi крoвi радгамунним методом, використовуючи набори фiрми Immunotech у хворих на МС, ЦД 2-го типу без МС та хворих на ЦД 2-го типу з МС.
Крiм вказаних вище гормошв, також визначали рiвнi кортизолу, альдостерону, шсулшу, адренокор-тикотропного гормону (АКТГ). Обстеженi не мали тяжких анпопатш, перенесених рaнiше вiрусних ге-пaтитiв та aлкoгoлiзму.
У контрольну групу ввiйшли умовно здoрoвi люди (n= 21).
Рiвень ФНП-а визначали за допомогою набору DIA Source (Бельпя), рiвень 1Л-6 — набору «ИФА-БЕСТ» (Рос1я), лептину — ELISA KIT, DIAMED, DRG (Шмеччина).
IP визначали за шдексом НОМА (добуток з глю-кози в плaзмi крoвi та шсулшу натще, пoдiлений на 22,5).
Дiaгнoз МС встановлювали на пiдстaвi критерь !в АТР III — NCEP: загальноклтчш дослщження з вимiрювaнням окружност тали, aртерiaльнoгo тис-ку, обчислення показника шдексу маси тiлa (1МТ) та визначення в сирoвaтцi крoвi пoкaзникiв лшщно-го oбмiну (холестерину, триглщервддв, лшопроте!-дiв високо! та низько! щiльнoстi).
Результати
Результати проведеного дослщження засвщчи-ли, що в уах групах обстежених були пщвищеш рiв-нi ФНП-а та 1Л-6 (табл. 1).
За лiтерaтурними даними, пщвищений вмiст у крoвi 1Л-6 е прогностичним маркером розвитку ЦД 2-го типу, а в подальшому i виникнення iнфaркту мioкaрдa [1, 2].
Цитокши займають особливе мюце у форму-вaннi рiзних прoявiв ЦД 2-го типу. Так, наприклад, 1Л-6 секретуеться багатьма типами клггин, зокрема
макрофагами, ендотелiальними клiтинами, мюци-тами, фiбробластами, лшоцитами. Активну участь у диференцiюваннi моноципв у макрофаги бере 1Л-6, що стимулюе експресiю гешв гепатоцитiв i макро-фагiв, вщповщальних за синтез бшюв гостро! фази, сприяе синтезу ФНП-а макрофагами при дл лшопо-лiсахаридiв, iндукуе пролiфeрацiю гладком'язових волокон судин, експресш на них адгезивних молекул ISAM, регулюе функщю гiпофiза, сeкрeцiю гор-монiв i мeханiзми контролю функцiонування гшо-тaлaмо-гiпофiзaрно-нaднирковоI осi.
Як показали результати нашого дослщження, у всiх групах обстежених були пщвищеш рiвнi ФНП-а та 1Л-6. На вiдмiну вщ ФНП-а 1Л-6 проявляе актив-нiсть не лише локальну, а й, що 6гльш важливо, сис-темну.
Пiдвищeнi рiвнi ФНП-а та 1Л-6 мають прямий кореляцшний зв'язок з IMT та рiвнeм IP. ФНП-а прямо впливае на втрату жировими клiтинами чут-ливостi до iнсулiну, що супроводжуеться пригш-ченням шсулшозалежно! Ym^a^'l глюкози, роз-витком гшерглжеми, пщвищенням в кровi вмiсту iнсулiну натще. До розвитку системно! IP шляхом щдукцп виходу вiльних жирних кислот iз лiпоцитiв, пригнiчeння синтезу адипонектину та стимуляцп гiпотaлaмо-гiпофiзaрно-нaднирковоI системи при-четний ФНП-а.
Отримаш нами данi збiгаються з гшотезою, що ФНП-а е мeдiaтором aртeрiaльноI гшертензп (АГ), зумовлено! ожирiнням.
До цитоюшв також належить i лептин, рiвeнь се-креци якого не залежить вiд характеру поширення пщшюрно! жирово! тканини людини, а зумовлений розмiрaми aдипоцитiв: чим 6ГльшГ останш, тим ак-тивнiшe вони синтезують лептин. Дeфiцит лептину не е етюлопчним чинником розвитку ожирГння, а навпаки, у хворих з ожиршням визначаеться гшер-лeптинeмiя.
Однак, за нашими даними, його вГрогщно пщ-вищений рiвeнь був лише у груш хворих на ЦД 2-го типу з МС. У пащентш з МС без ЦД ми спостерь гали лише тенденщю до пщвищення рГвня лептину (табл. 1).
За даними лггератури, у рaзi збiльшeння концентраций прозапальних цитоюшв активуеться бю-синтез кортиколiбeрину та кортикотротну [8, 9]. Збiльшeння синтезу АКТГ зумовлюе aктивaцiю
Таблиця 1. Píbhí ФНП-a, лептину й 1Л-6 у хворих на ЦД 2-го типу (М ± m)
Група обстежених N Bík ФНП-а, пг/мл Лептин, нг/мл 1Л-6, пг/мл
Контроль 14 55,29 ± 6,12 39,87 ± 2,10 5,81 ± 1,21 1,26 ± 0,24
МС 15 51,13 ± 3,91 108,94± 19,12 P < 0,001 7,38 ± 1,36 P > 0,5 7,51 ± 0,91 P < 0,001
ЦД 2-го типу 21 58,12 ± 3,21 80,52 ± 6,46 P < 0,001 8,02 ± 1,17 P > 0,3 5,51 ± 0,35 P < 0,001
ЦД 2-го типу + МС 24 54,44 ± 3,72 117,22 ± 5,45 P < 0,001 10,26 ± 1,92 P < 0,05 11,51 ± 1,00 P < 0,001
ПримТка: Р — порiвняно з контрольною групою.
надниркових залоз, стимулюе продукцiю глюко-кортикощв i пригнiчуе секрецiю гонадотрошшв i тестостерону (табл. 2), тодi як 1Л-6 спроможний i безпосередньо шдукувати синтез кортикостерощв наднирковими залозами. Отже, 1Л-6 е стимулятором функщонування гшоталамо-гшофiзарно-над-нирково1 осi i може розглядатися як необхiдний елемент регуляци 11 активностi, особливо в разi дГ1 стресу на оргашзм [10—12].
Результати вивчення рiвнiв гормошв показали, що у чоловiкiв, хворих на МС, були вiрогiдно тдви-щеними рiвнi кортизолу й альдостерону, вмiст ш-сулiну мав тенденщю до пiдвищення, що не зовам вщповщае даним лiтератури.
Тому було виршено розподшити хворих з МС на двi групи залежно вщ 1МТ, що дозволило зро-бити висновок: чим бшьше 1МТ, тим вищий рiвень iнсулiну. Для пщтримки нормоглжемп у хворих на МС р-клггини шдшлунковоl залози надмiрно про-дукують iнсулiн. Мета гшершсулшемп — подолати 1Р. Тому гiперiнсулiнемiю, яку ми спостертаемо у хворих на МС, можна прирiвняти до маркерiв 1Р i вважати провiсником початку ЦД.
Аналопчш результати спостерiгали у хворих на МС з ЦД 2-го типу. Найбшьш виражеш змши в рiвнях гормонiв спостерiгали iз вперше виявленим ЦД 2-го типу, що можна пояснити декомпенсащею
основного захворювання. Кортизол стимулюе кор-тизолзалежну лшопротещлшазу на капшярах жи-рових клiтин верхньо! половини тулуба, черевно! стiнки та вiсцерального жиру, що призводить до збшьшення його вщкладень, розвитку гшертрофп жирових клiтин та адипозного ожиршня.
Пiдвищений рiвень альдостерону е одшею з причин АГ (табл. 2).
Дослщження рiвнiв загального та вiльного тестостерону в сироватщ кровi виявили зниження цих показникiв у чоловiкiв уск груп порiвняно з конт-рольними показниками (табл. 3). Бшьш виражеш ознаки андрогенного дефщиту спостерiгали в об-стежених чоловiкiв з МС та ЦД 2-го типу, що, за да-ними лггератури, е свщченням патогенетично1 ролi дефiциту тестостерону в прогресуванш 1Р у хворих на МС [13, 14].
Обговорення
Концентрацiя естрадюлу в обстежених чоловь кiв, хворих тiльки на МС та тшьки на ЦД 2-го типу, вiрогiдно не вiдрiзнялась вщ показникiв контроль-но1 групи. У чоловЫв з поеднанням МС i ЦД 2-го типу спостерiгалася тенденц1я до збiльшення показ-никiв естрадюлу, що може вказувати на шдвищення реакцп ароматизаци тестостерону в надлишковш жировiй тканинi у ше1 групи пащентш.
Таблиця 2. Р'вш '¡нсул'ну, кортизолу, АКТГ та альдостерону у чоловЫв, хворих на ЦД 2-го типу,
з метаболiчним синдромом
Група обстежених 1нсулш, мкОД/мл Кортизол, нмоль/л АКТГ, пмоль/л Альдостерон, пмоль/л
Контроль (п = 21) 10,91 ± 1,23 339,23 ± 0,34 11,32 ± 0,91 380,51 ± 21,41
МС (п = 29) 12,87 ± 2,16 Р > 0,05 464,76 ± 29,21 Р < 0,01 15,91 ± 1,13 Р > 0,05 501,72 ± 22,11 Р < 0,05
МС (п = 15) 1МТ = 29,91 ± 0,91 кг/м2 12,08 ± 1,09 Р > 0,05 447,84 ± 18,44 Р < 0,01 15,68 ± 1,27 Р < 0,05 481,51 ± 22,11 Р < 0,05
МС (п = 14) 1МТ = 32,15 ± 1,91 кг/м2 13,86 ± 0,64 Р < 0,05 481,67 ± 24,23 Р < 0,001 16,21 ± 1,13 Р < 0,05 521,72 ± 22,11 Р < 0,05
ЦД 2-го типу, вперше виявлений (п = 22) 16,97 ± 1,44 Р < 0,05 437,65 ± 24,81 Р < 0,05 16,70 ± 2,10 Р < 0,05 562,42 ± 34,61 Р < 0,05
ЦД 2-го типу, тривалютю 1-5 роюв (п = 18) 12,91 ± 1,11 Р > 0,05 349,67 ± 21,78 Р > 0,05 15,95 ± 1,91 Р < 0,05 513,34 ± 24,6 Р < 0,05
МС + ЦД 2-го типу (п = 25) 16,39 ± 2,09 Р < 0,05 437,21 ± 22,25 Р < 0,05 16,71 ± 2,01 Р < 0,05 462,41 ± 32,97 Р < 0,05
Група обстежених N BiK Тестостерон вшьний, пг/мл Тестостерон загальний, нмоль/л Естрадюл, пмоль/л
Контроль 14 55,29 ± 6,12 16,7 ± 2,1 19,90 ± 1,81 0,14 ± 0,02
МС 15 51,13 ± 3,91 4,98 ± 0,61 P < 0,001 11,61 ± 0,81 P < 0,001 0,15 ± 0,03 P > 0,05
ЦД 2-го типу 21 58,12 ± 3,21 6,80 ± 0,71 P < 0,001 12,18 ± 0,97 P < 0,001 0,12 ± 0,03 P > 0,05
ЦД 2-го типу + МС 24 54,44 ± 3,72 5,22 ± 0,55 P < 0,001 10,26 ± 1,92 P < 0,05 0,20± 0,03 P > 0,05
ПримТка: Р — порiвняно з контрольною групою.
Примтка: Р — пор'вняно з групою умовно здорових людей (контрольна група).
Таблиця 3. Рiвнi естрадюлу, загального та вльного тестостерону у чоловЫв, хворих на метаболiчний
синдром та ЦД 2-го типу (М ± т)
Таким чином, пщвищеш piBHi ФНП-a та 1Л-6 виявлен1 в ycix групах обстежених чоловЫв. По-казники ФНП-a та 1Л-6 мали прямий кореляцiйний зв'язок з 1МТ та величиною IP.
У чоловтв, хворих на МС, МС та ЦД 2-го типу, були вiрогiдно пщвищеш рiвнi кортизолу, альдосте-рону, АКТГ та шсулшу. Piвнi iнсyлiнy та АКТГ прямо пропорцшно залежали вщ 1МТ.
Результати обстеження свiдчили про наявнють андрогенного дефiцитy в ус1х групах пащенпв. Ви-явлено тенденцiю до пщвищення рiвня естрадiолy у чоловтв з МС та ЦД 2-го типу.
Вщомо, що близько 20 % хворих на ЦД 2-го типу не страждають вщ ожиршня, i, найiмовiрнiше, у них не розвиваеться дисфyнкцiя жирово! тканини [15— 18]. Проте формування даного варiанта ЦД також може бути пов'язане з прозапальними цитокiнами, здебшьшого макрофагального походження. Це при-пущення вщповщае гiпотезi про вирiшальнy роль прозапальних цитокiнiв iмyнноl системи у генезi ЦД 2-го типу окремих оаб з пiдвищеною чутливю-тю до рiзноманiтних чинникiв стресу та некерова-ним синтезом макрофагальних цитокiнiв. Зрозумь ло, що у даному випадку причиною розвитку ЦД е дисфункц1я не жирово! тканини, а неспецифiчноi ланки iмyнiтетy.
Висновки
У хворих на ЦД 2-го типу з МС та у груш з МС без ЦД вщзначаються пщвищеш рiвнi ФНП-a та 1Л-6, кортизолу, альдостерону, адренокортикотропного гормону та шсулшу.
Проведет дослщження показали наявшсть андрогенного дефiцитy в уск групах пацiентiв. Бiльш виражеш ознаки андрогенного дефiцитy спостерпа-ли у обстежених чоловтв з МС та ЦД 2-го типу.
Piвнi шсулшу й АКТГ прямо пропорцшно зале-жать вщ iндексy маси тша. У пацiентiв з МС без ЦД спостерпалася лише тенденцiя до пiдвищення рiвня лептину. Встановлена тенденцiя пiдвищення рiвня естрадiолy у чоловтв з ЦД 2-го типу та МС.
Конфлжт штереав. Автори заявляють про вщ-сyтнiсть конфл^у iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
References
1. NCD Risk Factor Collaboration (NCD-RisC). Worldwide trends in diabetes since 1980: a pooled analysis of 751 population-based studies with 4.4 million participants. Lancet. 2016 Apr 9;387(10027):1513-30. doi: 10.1016/S0140-6736(16)00618-8.
2. Hou WW, Tse MA, Lam TH, Leung GM, Schooling CM. Adolescent estosterone, muscle mass and glucose metabolism: evidence from the 'Children of 1997' birth cohort in Hong Kong. Diabet Med. 2015Apr;32(4):505-12. doi: 10.1111/dme.12602.
3. Li J, Lai H, Chen S, Zhu H, Lai S. Interaction of sex steroid hormones and obesity on insulin resistance and type 2 diabetes in men: the Third National Health and Nutrition Examination Survey. J Diabetes Complications. 2017 Feb;31(2):318-327. doi:
10.1016/j.jdiacomp.2016.10.022.
4. Yarmolinsky J, Mueller NT, Duncan BB, et al. Sex-specific associations of low birth weight with adult-onset diabetes and measures of glucose homeostasis: Brazilian Longitudinal Study of Adult Health. Sci Rep. 2016Nov 15;6:37032. doi: 10.1038/srep37032.
5. Kapoor D, Malkin CJ, Channer KS, Jones TH. Andro-gens, insulin resistance and vascular disease in men. Clin En-docrinol (Oxf). 2005 Sep;63(3):239-50. doi: 10.1111/j.1365-2265.2005.02299.x.
6. Simon D, Charles MA, Nahoul K, et al. Association between plasma total testosterone and cardiovascular risk factors in healthy adult men: The Telecom Study. J Clin Endocrinol Metab. 1997 Feb;82(2):682-5. doi: 10.1210/jcem.82.2.3766.
7. Stellato RK, Feldman HA, Hamdy O, Horton ES, McKinlay JB. Testosterone, sex hormone-binding globulin, and the development of type 2 diabetes in middle-aged men. Diabetes Care. 2000 Apr;23(4):490-4.
8. Keating NL, O'Malley AJ, Smith MR. Diabetes and cardiovascular disease during androgen deprivation therapy for prostate cancer. J Clin Oncol. 2006 Sep 20;24(27):4448-56. doi: 10.1200/ JC0.2006.06.2497.
9. Dhindsa S, Prabhakar S, Sethi M, Bandyopadhyay A, Chaudhuri A, Dandona P. Frequent occurrence of hypogonado-tropic hypogonadism in type 2 diabetes. J Clin Endocrinol Metab. 2004 Nov;89(11):5462-8. doi: 10.1210/jc.2004-0804.
10. Woodhou.se LJ, Gupta N, Bhasin M, et al. Dose-dependent effects of testosterone on regional adipose tissue distribution in healthy young men. J Clin Endocrinol Metab. 2004 Feb;89(2):718-26. doi: 10.1210/jc.2003-031492.
11. Pitteloud N, Mootha VK, Dwyer AA, et al. Relationship between testosterone levels, insulin sensitivity, and mitochondrial function in men. Diabetes Care. 2005 Jul;28(7):1636-42.
12. Wu FC, Tajar A, Beynon JM, et al. Identification of late-onset hypogonadism in middle-aged and elderly men. N Engl J Med. 2010 Jul 8;363(2):123-35. doi: 10.1056/NEJMoa0911101.
13. Kapoor D, Aldred H, Clark S, Channer KS, Jones TH. Clinical and biochemical assessment of hypogonadism in men with type 2 diabetes: correlations with bioavailable testosterone and visceral adiposity. Diabetes Care. 2007 Apr;30(4):911-7. doi: 10.2337/dc06-1426.
14. Kapoor D, Clarke S, Channer KS, Jones TH. Erectile dysfunction is associated with low bioactive testosterone levels and visceral adiposity in men with type 2 diabetes. Int J Androl. 2007 Dec;30(6):500-7. doi: 10.1111/j.1365-2605.2007.00744.x.
15. Corona G, Mannucci E, Petrone L, et al. Association of hypogonadism and type II diabetes in men attending an outpatient erectile dysfunction clinic. Int J Impot Res. 2006 Mar-Apr;18(2):190-7. doi: 10.1038/sj.ijir.3901391.
16. Grossmann M, Gianatti EJ, Zajac JD. Testosterone and type 2 diabetes endocrinology. Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes. 2010 Jun;17(3):247-56. doi: 10.1097/MED.0b013e32833919cf.
17. Ding EL, Song Y, Malik VS, Liu S. Sex differences of endogenous sex hormones and risk of type 2 diabetes: a systematic review and meta-analysis. JAMA. 2006 Mar 15;295(11):1288-99. doi: 10.1001/jama.295.11.1288.
18. Corona G, Monami M, Rastrelli G, et al. Type 2 diabetes mellitus and testosterone: a meta-analysis study. Int J Androl. 2011 Dec;34(6Pt 1):528-40. doi: 10.1111/j.1365-2605.2010.01117.x.
OTpuMaHO 11.02.2019 ■
Лучицкий В.Е.
ГУ «Институт эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко НАМН Украины», г. Киев, Украина
Уровень провоспалительных лимфокинов и гормонов у мужчин, больных сахарным диабетом 2-го типа
Резюме. Актуальность. Известно, что развитие инсу-линорезистентности (ИР), основного фактора метаболического синдрома (МС), сопровождается дисбалансом в системе цитокинов: повышением уровня интер-лейкина-6 (ИЛ-6), фактора некроза опухоли a (ФНО-a) и снижением ИЛ-10, -4. Одной из причин инсулиноре-зистентности у мужчин может быть снижение продукции тестостерона, поскольку его достаточное количество усиливает чувствительность к инсулину. Цель исследования: определить уровни провоспалительных лимфокинов и гормонов у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа с МС и андрогенным дефицитом. Материалы и методы. Обследовано 76 мужчин в возрасте от 35 до 68 лет (29 — с МС и 47 — больных СД 2-го типа). Уровни провоспалительных лимфокинов, эстрадиола, тестостерона свободного и общего определяли в сыворотке крови радиоиммунным методом, уровни ФНО-a, ИЛ-6, леп-тина — иммуноферментными методами. ИР определяли по индексу НОМА. Диагноз МС устанавливали на основании критериев АТР III — NCEP. Контрольную группу
(п = 21) составили условно здоровые люди. Результаты. У больных СД 2-го типа с МС и в группе с МС без СД были повышены уровни ФНО-а и ИЛ-6, кортизола, аль-достерона, адренокортикотропного гормона (АКТГ) и инсулина. Проведенные исследования показали наличие андрогенного дефицита во всех группах пациентов. Более выраженные признаки андрогенного дефицита наблюдали у обследованных мужчин с МС и СД 2-го типа. Уровень инсулина и АКТГ прямо пропорционально зависит от индекса массы тела. У пациентов с МС без СД наблюдалась тенденция к повышению уровня лепти-на. Установлена тенденция повышения уровня эстрадиола у мужчин с СД 2-го типа и МС. Выводы. Полученные результаты соответствуют гипотезе про определяющую роль провоспалительных цитокинов иммунной системы в генезе СД 2-го типа. В данном случае причиной развития СД является дисфункция не жировой ткани, а неспецифического звена иммунитета.
Ключевые слова: сахарный диабет; метаболический синдром; лимфокины; гормоны; андрогенный дефицит
V.E. Luchytskiy
State Institution "V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Proinflammatory lymphokine and hormone levels in men with type 2 diabetes mellitus
Abstract. Background. It is well known that the development of insulin resistance as the main factor of metabolic syndrome (MS) is accompanied by an imbalance in the cytokine system: an increase in the level of interleukin-6 (IH-6), tumor necrosis factor-a (TNF-a) and a decrease in IH-10, IH-4. One of the causes of insulin resistance in men may be a decrease in testosterone production, since its sufficient amount increases the sensitivity to insulin. The purpose of the study: to evaluate the level of proinflammatory lymphokines and hormones in patients with type 2 diabetes mellitus (DM), MS and androgen deficiency. Materials and methods. We examined 76 men aged 35 to 68 years (29 — with MS and 47 — with type 2 DM). The level of proinflammatory lymphokines, estradiol, free and total testosterone was determined in the blood serum using radioimmune method, the content of TNF-a, IH-6, leptin — by immune-enzyme methods. Insulin resistance was determined by the HOMA index. Diagnosis of MS was established based on the ATP III — NCEP criteria. The control group included 21
apparently healthy men. Results. Patients with type 2 DM and metabolic syndrome and those without MS had elevated levels of TNF-a and LH-6, cortisol, aldosterone, adrenocorticotropic hormone (ACTH) and insulin. The conducted studies showed the presence of androgen deficiency in all groups of patients. More significant signs of androgen deficiency were observed in the examined men with MS and type 2 DM. The level of insulin and adrenocorticotropic hormone are directly proportional to the body mass index. In patients with MS and without MS, we observed only a tendency to increase in leptin level. There is a tendency to increase in the level of estradiol in men with type 2 DM and MS. Conclusions. Results of the study correspond to the hypothesis about the leading role of proinflammatory lymphokines of the immune system in the origin of type 2 DM. In this case, the cause of DM is dysfunction of not fatty tissue, bur heterospecific link of immunity.
Keywords: diabetes mellitus; metabolic syndrome; lympho-kines; hormones; androgen deficiency
