CC BY
32
На жаль, у моделях спещатспв, так само, як i в бiльшостi дослiджень професiографiчного i професiо-педагогiчного напрямкiв, опис виробничо-технологiчного аспекту професшно! дiяльностi не зведений до алгоршмв i алгоритмiчних структур, що робить моделi спецiалiстiв менш ефективними, неповними й неконструктивними.
Анатз наукових джерел з проблем дiяльностi людини дозволив нам дiйти висновку щодо змютовно! неоднозначностi категорп дiяльностi, що викликае рiзноманiтнiсть И iнтерпретацiй, змшування фiлософського, методологiчного i власне психолопчного планiв аналiзу. Крiм того, недостатне узагальнення, систематизування та поеднання понятшного апарату теорп дiяльностi призводить до нечтгкосп i неоднозначностi у тлумаченш окремих термiнiв, близьких до поняття дiяльностi, як-от: "актившсть", "поведшка", "робота", "праця" та iн. При цьому активнiсть мае переважно фiзiологiчний чи сощальний змiстовний акцент, поведiнка — психолопчний та соцiологiчний, робота — фiзичний та економiчний, праця — полiтико-економiчний.
Наприкiнцi вiдзначимо, що професшна дiяльнiсть фахiвця будь-яко! спецiальностi спрямована на певний об'ект (предмет) дiяльностi i полягае у виконаннi певних трудових функцiй. Вона пов'язана з конкретною системою дiяльностi i реатзуеться через систему засобiв ще! дiяльностi. В умовах iндустрiального i постшдус^ального суспiльства, яке пануе у свт, життевий цикл сучасних технологiй стае сумiрним, а в бiльшостi випадюв значно меншим, анiж термiн професшно! дiяльностi фахiвця. За цих умов домшуючим у професiйнiй пiдготовцi спещатспв стае формування в них здатносп перебудовувати систему власно! професшно! дiяльностi на пiдrрунтi вщповщно! фундаментально! осв^и з урахуванням соцiально значущих цшей та обмежень, що забезпечуватиме його усталену професшну надiйнiсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Волков А. М., Микадзе Ю. В., Солнцева Г. Н. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — 216 с.
2. Зараковский Г. М., Павлов В. В. Закономерности функционирования эргатических систем. — М.: Радио и связь, 1987. — 232 с.
3. Кольчук М. С. Актуальш проблеми психоф1зюлоги вшськово! д1яльносп. — КВГ1, 1996. — 164 с.
4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат, 1975. — 304 с.
5. Организационная психология / Под ред. Г. В. Суходольского. — Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. — 256 с.
6. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. — М.: Наука, 1982. — 310 с.
7. Практикум по дифференциальной психодиагностике и профессиональной пригодности: Учеб. пособие / Под общ. ред. В. А. Бодрова. — М.: ПЕР СЭ, 2003. — 768 с.
8. Суходольський Г. В. Основы психологической теории деятельности. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. — 168 с.
9. Хрестоматия по инженерной психологии / Сост.: Б. А. Душков, Б. Ф. Ломов, Б. А. Смирнов / Под ред. Б. А. Душкова: Учеб. пособие. — М.: Высш. шк., 1991. — 287 с.
10. Шадриков В. Д. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности. — М.: Наука, 1982. — 185 с.
11. Шадриков В. Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психол. журнал. — Т.1. — № 3. — 1980. — С. 33-46.
Олександр 6ВСЮКОВ
ПЕДАГОГ1ЧН1 УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В М1ШСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦ1Й УКРА1НИ
У статтi з'ясовано актуальтсть формування громадянських якостей у майбуттх фахiвцiв мiнiстерства надзвичайних ситуацт, визначено основт завдання когнтивного, емоцшного i дiяльнiсного рiвнiв громадянськостi, обтрунтовано педагогiчнi умови ефективного впливу ВВНЗ на громадянське становище курсантiв.
У сучаснш Укра!ш вщбуваються фундаментальш зрушення в багатьох сферах життя, змшюються суспшьш вщносини, переглядаеться система щеолопчних цшностей i прюрите^в.
Кра!на стае на шлях формування демократично!, правово! держави i становлення громадянського суспiльства. Успiхи в цьому залежать не лише вщ розвитку економiки, вдосконалення законодавства i модершзаци правових вiдносин, а й вщ готовностi людей жити в нових економiчних i соцiально-полiтичних умовах. У цьому контексп значно тдвищуеться роль громадянського виховання як фактору тдготовки особистостi до життя в демократичнш, правовiй державi. Особливо це стосуеться майбутшх фахiвцiв, професiйна дiяльнiсть яких мае яскраво виражену сощально-правову спрямованiсть i вимагае високого рiвня громадянсько! зрiлостi, мужностi, внутршньо! свободи, готовносп швидко приймати самостiйнi ршення i вiдповiдати за сво! ди. Саме такою е дiяльнiсть фахiвцiв Мiнiстерства надзвичайних ситуацiй (МНС), для яких високий рiвень громадянсько! зршосп е не тiльки ознакою морально! культури, а й одним iз визначальних показникiв професiйно! придатностi.
Теоретична i практична значущiсть проблеми тдвищення ефективностi громадянського виховання молодi зумовила появу в сучаснш педагогiчнiй наущ багатьох дослiджень, присвячених !! виршенню. Так, у дисертацiйному дослiдженнi Т. Мироненко обгрунтовано необхiднiсть формування громадянсько! зршосп в майбутнiх учителiв, визначено !! сутнiсть i структуру, розроблено проективну модель !! формування. О. Красовська дослщжувала питання виховання громадянсько! самосвщомосп старшокласникiв засобами символiки народного мистецтва Укра!ни. Л. Рехтета вивчала громадянське виховання учнiв загальноосвiтньо! школи в позаурочнiй дiяльностi. П. Вербицькою розглянуто органiзацiйно-педагогiчнi засади громадянсько! освгги старшокласникiв у навчально-виховному процесi. Н. Дерев'янко з'ясовувала теоретичш засади формування громадянсько! культури учшв загальноосвiтньо! школи. М. Рудь вивчала проблему формування громадянських якостей старшокласникiв в умовах полшультурного регiону.
Треба зазначити, що бiльшiсть дослiджень присвячено питанням громадянського виховання учшв загальноосвггньо! школи. Лише в кшькох роботах розглядаеться проблематика формування громадянсько! зршосп студентiв. Вивчення психолого-педагогiчно! лiтератури засвiдчило вiдсутнiсть дослщжень, спецiально присвячених проблемi формування громадянських якостей майбутшх фаивщв МНС.
Мету статт1 обгрунтувати комплекс педагогiчних умов формування громадянських якостей у курсашгв, яю в майбутньому працюватимуть у системi МНС.
Визначаючи педагогiчнi умови формування громадянських якостей курсанпв, ми зважали на певш важливi обставини.
По-перше, враховувалась змiна вимог сучасного суспiльства до виховання молодi. Одним з визначальних факторiв реформування суспшьного життя стае громадянське виховання, орiентоване на демократичнi цiнностi. За цих умов виникае необхiднiсть у створенш громадянського виховуючого середовища, яке виконуе "роль джерела розвитку особистосп" (Л. Виготський).
По-друге, брались до уваги вiковi психолопчш особливостi курсантiв. Юнацький вiк характеризуеться якiсними змiнами в самосвщомосп, спрямованiстю у майбутне, пов'язаною з визначенням свого мiсця та ролi в суспiльствi. У цьому вщ виявляеться особливий iнтерес до громадянсько-правових проблем. Пошук сенсу власного життя е сутшсною особливiстю юнацького вiку, навколо яко! конституюеться вся духовно-моральна дiяльнiсть особистостi. Врахування вшових психологiчних особливостей курсантiв дозволяе здшснювати педагогiчну пiдтримку !х морального розвитку, стимулювати становлення громадянсько! позицi!.
По-трете, враховувались особливост розвитку морально-етично! свщомосп особистостi. Як свiдчать психологiчнi дослщження, моральнi щнносп засвоюються кожною особистютю в процесi розв'язування "задач на смисл" (О. Леонтьев). У цьому зв'язку важливою педагопчною умовою розвитку громадянських якостей курсашгв стае аналiз i розв'язування моральних ситуацiй, яю сприяють осмисленню власного життевого досвщу, громадянському самовизначенню.
Урахування зазначених обставин, а також аналiз психолого-педагогiчно! лiтератури i практики громадянського виховання у ВНЗ дали змогу визначити комплекс педагопчних умов, що сприяють ефективному формуванню громадянських якостей у майбутшх фахiвцiв МНС.
На нашу думку, одшею з важливих умов успiшного формування громадянських якостей у курсашгв е розумiння викладачами прiоритетного значення завдань громадянського виховання в процес професшно1 пiдготовки майбутнiх фахiвцiв. Для цього необхщно передусiм сформувати у викладачiв адекватне уявлення про цiлi i завдання громадянського виховання курсантiв.
Комплекс завдань, що стоять перед викладачами рiзних дисциплш у процесi формування громадянських якостей курсашгв, доцiльно представити на трьох взаемопов'язаних рiвнях:
- когштивному (формування громадянсько! свiдомостi як тзнавально! складово! громадянських якостей курсашгв);
- емоцiйному (формування емоцiйного ставлення до себе, сшввнчизниюв, суспiльства i держави, свну загалом);
- дiяльнiсному (участь в дiяльностi, що мае суб'ективно-особистюну та соцiальну значущiсть) [1, 160-161].
На когштивному рiвнi необхщно:
- сформувати у курсашгв систему базових полнико-правових, економiчних, екологiчних знань, знань про характер взаемин людини i суспшьства, власнi можливостi, систему поглядiв, якi визначають усвiдомлений вибiр моделi соцiальноï поведiнки;
- розвивати "планетарну свщомють" "громадян свггу", здатних вийти з вузьких рамок етноцентризму, корпоративних штерешв;
- сформувати критичне мислення, що передбачае конструктивну недовiру до влади, демократичнi орiентацiï та переконання;
- сформувати достатнш досвщ для усвiдомленого вибору життевих орiентирiв, шлях1в i засобiв досягнення приватних i соцiально значущих цiлей, самовизначення та самореалiзацiï, розумiння власного мюця i ролi в життi;
- прищепити культуру взаемин з суспшьством, державою, засновану на усвiдомленнi особистютю себе самощнною частиною суспiльства, культуру дбайливого ставлення до власного здоров'я, культуру розумного поеднання потреб i можливостей;
- формувати досвщ сощального партнерства, кооперацiï, самоврядування, свiдомоï участi в роботi громадських органiзацiй як засобу здiйснення контролю над владою, захисту прав та штерешв громадян.
На емоцiйному рiвнi завданнями громадянського виховання е:
- формування любовi до Батькiвщини, штересу до навколишнього життя, потреби в його полшшенш;
- розвиток почуття любовi до ближнього, свiту, потреби в сощальнш взаемодiï;
- формування сощально цiнних вiдносин, неприйняття насильства i ненавист^ протидiï антисоцiальнiй поведшщ, поваги й терпимостi до шших громадян, ix прав, позитивного ставлення до здорового способу життя;
- стимулювання прийняття демократичних цiнностей як мотивiв поведiнки, як мiри сшввщношення приватних i суспiльниx iнтересiв.
На дiяльнiсному рiвнi у курсантiв необхщно формувати:
- готовнiсть до автономно].' та колективно].' дiяльностi в рiзниx ïï видах i формах, здатшсть до iнтелектуально насиченоï, творчоï пращ;
- досвщ взаемоди з шшими людьми, солiдарностi в заxистi прав людини, оволодшня способами контролю над владою;
- досвiд безконфлштного входження в соцiум, мiжособистiсного та мiжнацiонального спiлкування, подолання конфлiктiв;
- законослухняшсть, здатнiсть до вольовоï протиди антигуманним, антисоцiальним впливам, готовнiсть до самовиховання;
- умiння i навички громадянськоï поведiнки вiдповiдно до суспшьних традицiй i норм, навички самостшного прийняття рiшень у рiзниx сферах життя, змщнення псиxологiчноï стабiльностi i навичок устшних дiй незалежно вщ соцiального, культурного й етнiчного оточення.
Одшею з суттевих педагогiчниx умов ефективного формування громадянських якостей курсаштв е також комплексне використання виховного потенцiалу всix навчальних дисциплiн.
Проведений нами аналiз змiсту програм навчальних дисциплiн спецiального та загальногумаштарного циклiв засвiдчив, що громадянський вимiр мiстять практично всi предмети навчального плану. Так, наприклад, вивчення шоземно! мови може забезпечувати формування толерантного ставлення курсантiв до представниюв iнших культур, ознайомлення з цшностями iнших культур, розвиток навичок рефлексивного осмислення альтернативних суспiльних цiнностей. Вивчення лтератури може сприяти формуванню дослщницьких i комунiкативних умiнь й навичок критичного аналiзу прочитаного тексту i почуто! iнформацi!, виробленню навичок участ в дискусi!, прийомiв аргументацi! власно! точки зору тощо.
Пщ час вивчення предме^в суспiльствознавчого циклу можуть формуватись уявлення курсантiв про суспшьство як цiлiсну систему i людину як його головну складову, демократичний устрiй громадянського суспiльства, соцiальну поведшку людини та !! реалiзацiю в рiзних сферах суспiльного життя, способи i норми соцiально! взаемодi! людей.
Предмети природничонаукового циклу сприяють усвщомленню життя як найвищо! цiнностi, розумшню ролi навколишнього середовища в житп суспiльства i людини, взаемин суспшьства i природи, соцiальних аспектiв наукового знання та наукових дослiджень, сощальних наслiдкiв використання досягнень науки, глобальних еколопчних проблем людства тощо.
Вивчення основ безпеки життедiяльностi та фiзично! культури покликане сприяти усвiдомленню курсантами значення безпеки в житп суспшьства й окремо! людини, усвiдомленню цшносп здоров'я та здорового способу життя, засвоенню правових аспектов безпеки життедiяльностi.
У процесi вивчення iсторi! юнують можливостi для засвоення громадянських цшностей i досвiду минулих поколiнь, поглядiв видатних iсторичних дiячiв, !х громадянських iдеалiв i цiнностей, усвiдомлення юторичних аспектiв проблеми прав людини, правових, полтоичних i економiчних питань суспшьного розвитку, засвоення вiтчизняних традицiй i цiнностей суспiльного життя, осмислення мюця укра!нсько! культури в свiтовому контексп.
Нашi спостереження свiдчать, що виховний потенцiал рiзних навчальних предметiв стосовно формування громадянських якостей курсантов використовуеться викладачами недостатньо. Багато з них основну увагу придшяють навчанню вузькопрофесшних умiнь i навичок, недооцiнюючи важливють формування громадянських якостей майбутнiх фахiвцiв.
Вважаемо, що виконання вимог навчально! програми з будь-якого предмета мае поеднуватися з творчим пiдходом викладача, а це передбачае звернення до важливих для нього i курсантов аспектiв громадянського виховання.
Як вщзначають дослiдники, формування особистiсних якостей — процес дуже складний, вiн мае певну часову протяжшсть, передбачае прояв особистютю власно! активностi, спрямовано! на реатзащю i вiдстоювання власно! позицп [2; 3]. Цей процес здшснюеться в цiннiсно орiентованiй дiяльностi, пщ якою ми розумiемо один iз видiв виховно! дiяльностi, спецiально оргашзовано! з метою стимулювання громадянського самовизначення курсантов. Ми погоджуемося з тими вченими, котрi вважають, що спещально органiзована педагогами цiннiсно орiентована дiяльнiсть може стимулювати громадянське самовизначення особистосто за допомогою !! залучення до "проживання" ситуацiй, якi вимагають громадянського вибору. Завдяки цьому розширюеться i збагачуеться громадянський та етичний досвщ курсантiв. Тому ми розглядаемо залучення курсантов до спецiально органiзовано! цшшсно орiентовано! дiяльностi як важливу педагопчну умову формування !х громадянських якостей.
Проектування та оргашзащя цiннiсно орiентовано! дiяльностi в процесi громадянського виховання курсантов пов'язанi певними труднощами, що виникають тд час залучення вихованщв до iнших видiв дiяльностi. Пщ час дослiдження нами були виявлеш особливостi цiннiсно орiентовано! дiяльностi, спрямовано! на формування громадянських якостей курсантов.
По-перше, на вiдмiну вiд шших видiв дiяльностi (навчально!, трудово!, спортивно!, прово! та iн.) цiннiсно орiентована дiяльнiсть самостiйно в реальному житп не iснуе: вона супроводжуе iншi види дiяльностi, реалiзуючись в оцшних думках суб'ектiв виховання. Це складний внутршнш дiалог людини з собою, коли зовшшш вимоги i норми сшввщносяться з !! потребами, бажаннями, цiннiсними установками, домаганнями. Формування громадянських
якостей у курсантiв передбачае таку оргашзащю цiннiсно орiентованоï дiяльностi, за якоï вони залучаються до виршення проблем, що мають етичний характер, коли в дiалозi з викладачем i ровесниками аналiзуються з позици громадянина вчинки та поведшка рiзниx людей. При цьому ощнш думки е результатом роздумiв та ощнки вiдповiдно до певних громадянських iдеалiв.
По-друге, спецiально органiзована щншсно орiентована дiяльнiсть суперечить потребi особистосп в заxищеностi свого внутрiшнього свну. Громадянськi й етичнi iдеали, переконання — це штимна сфера життя людини, в яку вона допускае лише близьких людей. Тому формування громадянських якостей курсашгв може вщбуватись ефективно тшьки в довiрливiй дружнш атмосферi, в умовах суб'ект-суб'ектноï, дiалогiчноï взаемоди, створити котру покликанi педагоги.
По-трете, щншсно орiентована дiяльнiсть, на вiдмiну вiд iншиx, як правило, не мае реальних, очевидних результат. Органiзацiя такоï дiяльностi можлива лише тод^ коли в курсантiв виникае потреба виршити певну етичну проблему, здшснити громадянський вибiр, захистити власну позищю. Таким чином, завдання педагога полягае в тому, щоб вщчути, побачити, визначити для виxованцiв проблему i залучити ïx до ïï аналiзу та вирiшення.
Вказанi особливосп цiннiсно орiентованоï дiяльностi враховувалися нами шд час визначення етапiв формування громадянських якостей курсашгв. На нашу думку, повний цикл формування громадянських якостей повинен включати наступш етапи:
- формування в курсашгв чнких уявлень про сутшсть громадянських якостей i щнностей;
- органiзацiя осмислення та особистюного аналiзу курсантами громадянських щншсних орiентацiй та iдеалiв;
- вироблення курсантами умiнь i навичок реалiзацiï громадянських функцiй у суспшьствц
- практична реалiзацiя громадянських щншсних орiентацiй у соцiально значущiй дiяльностi i поведiнцi.
Як вiдомо, одна з основоположних закономiрностей виховання полягае в тому, що розвиток особистосп вщбуваеться в процесi ïï активноï дiяльностi i взаемоди з шшими людьми. Ця закономiрнiсть вимагае реального залучення курсантiв до дiяльностi, яка сприяе ïx особистiснiй самореалiзацiï та одночасно стимулюе розвиток громадянських якостей. У зв'язку з цим одним з найважливших завдань викладачiв мае стати створення сприятливих умов для розвитку самодiяльностi курсашгв.
Пiд самодiяльнiстю ми розумiемо самостiйну дiяльнiсть особистосп, що виконуеться нею за власною шщативою на основi знань i вмшь, набутих у навчаннi або на практищ. Така дiяльнiсть мае творчий характер, в нш виявляеться сутнiсть людини з ïï прагненням мобшзувати своï морально-вольовi зусилля на реалiзацiю суспiльно цiнниx та особистюно значущих цiлей. У процесi самодiяльностi розвиваються якостi особистостi, розкриваються i реалiзуються ïï можливостi, формуеться ставлення до навколишнього свiту, iншиx людей i самоï себе.
Органiзацiя самодiяльностi вимагае внесення змiн не лише в навчальний процес, а й увесь виховний прос^р ВНЗ, який мае стимулювати громадянське самовизначення та особиспсну самореалiзацiю курсантiв у сощальнш активностi.
Термiн "виховний проспр" уведений до категорiального апарату сучасноï педагопки Л. Новiковою, котра розглядае його як спещально сконструйований контекст розвитку особистосп [5]. Варто зазначити, що це поняття не мае в педагопщ однозначного розумшня. Його трактування значною мiрою залежить вiд теоретичноï позици дослiдника. Рiзниця в поглядах пояснюеться багатомiрнiстю виховного простору з його природним, сощальним, iнформацiйним, культурним та освiтнiм змiстом.
Згiдно з одним iз сучасних визначень, осв^нш простiр — це iснуюче в соцiумi "мюце", де суб'ективно встановлюються вщносини та зв'язки, здiйснюеться дiяльнiсть рiзниx систем (державних, громадських i змшаних) щодо розвитку iндивiда та його соцiалiзацiï [6, 63]. У цьому разi освiтнiй простiр трактуеться як синонiм виховного простору (в широкому педагопчному значеннi). Введення цього термша в науковий обiг пов'язане з вщмовою вiд
прийнятого ранiше уявлення про ocbîthî процеси як лiнiï, траектори або певш канали, за якими повинен рухатися вихованець.
У педагопчнш лiтературi iснуе метафоричне розумiння виховного простору. Так називають виховнi процеси, що уявляються як безлiч шдивщуальних форм розвитку та рiзноманiтностi освтошх можливостей. Вказане розумiння виховного простору дозволяе, по-перше, зобразити його як одночасне сшвюнування можливостей i виборiв, включених у бiльш широкий сощальний контекст. По-друге, долаеться парне (вихователь — вихованець) бачення педагогiчноï дiяльностi; предметом аналiзу та дiяльностi педагога стають процеси, якi вщбуваються в групi, а не окремш особистостi.
Можна сказати, що "щея" простору е провiдною у вихованш. Важливо, що уявлення про складну i багаторiвневу просторову органiзацiю та самооргашзащю слугуе з'еднувальною ланкою мiж простим емпiричним уявленням про навчально-виховну установу (як шститут) i уявленням про œï як систему. Для концепци виховання, зорiентованого на розвиток громадянських якостей, це мае особливе значення, оскшьки дозволяе вихованцям самовизначатися в рiзних сферах соцiальноï дiяльностi i взаемодiï з рiзними ствтовариствами, а педагогам створювати умови для розвитку вихованщв у широкому сощальному та культурному контекстi.
Орiентуючись на тдхвд Л. Новiковоï, виховний проспр, спрямований на розвиток громадянських якостей курсаштв, ми розумiемо як спещально органiзоване педагогiчне середовище, структуровану систему педагопчних умов становлення особистостi, що створюють широкi можливостi для вияву ïï громадянсько1' активностi.
Найчастiше, коли йдеться про виховний простiр, маеться на увазi простiр певного навчально-виховного закладу. Його можна позначити як локальний — функцюнальне i просторове об'еднання суб'екпв виховання, мiж якими встановлюються тiснi рiзноплановi груповi взаемозв'язки. Кожним педагогом оргашзуеться простiр його професшного функцiонування, що може бути позначений як виховне мiкросередовище. Локальний виховний прос^р складаеться з "вбудованих" у нього виховних мiкросередовищ.
Значущим е пiдхiд Г. Серiкова до визначення виховуючого середовища як умови ефективного функцюнування будь-яко1' освiтньоï системи [8]. Вчений вважае, що генетичш ознаки будь-яко1' освiтньоï системи обумовлюються трьома обставинами. Насамперед розвиток освггньо1' системи залежить вiд особистiсних властивостей людей, котрi беруть участь в ïï функцюнуванш. Внутрiшнi передумови вщграють роль своерiдного "рушiя" вiдповiдноï освiтньоï системи, вiд нагромадження потужностi я^' залежить успiшнiсть ïï функцiонування. З шшого боку, можливостi розвитку освiтньоï системи зумовлюються умовами, обставинами, в яких вона функцiонуе. Це означае, що стан "середовища" впливае на можливосп розвитку системи. Третю обставину можна вщнести до органiзацiï внутршшх системних зв'язкiв, провiдна роль в яких належить безпосередньо суб'ектам системноï виховноï взаемодiï [7, 29].
Спираючись на дослiдження Ю. Мануйлова, ми вважаемо, що для розвитку громадянських якостей курсаштв необхвдне створення вщповщних нiш: конкретного простору можливостей, яю дозволяють студентам вивчати i змшювати себе згiдно з громадянськими цшностями та щеалами [4].
Створення i розвиток виховного простору освiтньоï установи — складний i котткий процес. Грунтуючись на аналiзi загальних пiдходiв до органiзацiï виховного середовища, ми розробили власний тдхщ до конструювання громадянського виховного простору, який стимулюе розвиток громадянських якостей курсант1в. Пропонований шдхщ зважае на специфшу ВНЗ, цiннiснi орiентацiï курсантiв й викладачiв та орiентири соцiуму, тд впливом якого перебувае цей заклад.
Вщповщно до нашого пiдходу, створення громадянського виховного простору передбачае послщовне проходження п'яти взаемозв'язаних етапiв, кожний з яких виконуе певну функщю i вiдiграе важливу роль у процеш формування громадянських якостей курсаштв.
Перший етап — аналiтичний. На цьому етат необхiдно визначити громадянсью якостi в системi освiтнiх цшностей i з'ясувати громадянський потенщал змюту навчальних дисциплiн, проаналiзувати змiст програм навчальних дисциплiн спецiального i загальногумаштарного
циклiв, пiдручникiв i пошбниюв, виявити на основi проведеного анатзу виховний потенцiал вiдiбраного матерiалу.
Другий етап — дiагностичний. Цiннiснi орiентацiï курсантiв е своерiдним «шдикатором», що дозволяе робити висновки стосовно сформованосп ïx громадянських якостей. Аналiз початкового рiвня сформованостi громадянських якостей курсанта допомагае спланувати виховну дiяльнiсть педагопчного колективу.
Третiй етап — тдготовчий. Його метою е розроблення педагопчних умов i вiдповiдниx 1м педагопчних технологш формування громадянських якостей курсанив. На цьому етат необxiдно скласти план зовнiшнix зв'язкiв ВНЗ з осв^шм, соцiокультурним i природним середовищем, побудувати систему студентського самоврядування, ознайомити викладачiв з програмою формування громадянських якостей курсанта, визначити ïx роль у цьому процесс
Четвертий етап — становлення i функщонування процесу формування громадянських якостей курсанта. Змют цього етапу визначае: органiзацiя навчально-виховного процесу на основi розроблених матерiалiв i проведеноï дiагностики сформованостi громадянських якостей курсаштв; реалiзацiя програми виховання у процес здiйснення основних форм роботи з курсантами (аудиторноï та позааудиторноï); органiзацiя студентського самоврядування; реалiзацiя програми роботи iз зовнiшнiм сощальним середовищем.
П'ятий етап — дiагностично-корекцiйний. Вш передбачае монiторинг процесу формування громадянських якостей i його результата, вдосконалення на цш основi виховного процесу. Знання критерив i рiвнiв розвитку громадянських якостей дозволяе об'ективно ощнити ïx сформованiсть у курсанта, своечасно виявити недолши застосованоï технологи виховання i внести необхщш корективи у дiяльнiсть педагогiв. На цьому еташ вважаемо за доцiльне: оргашзащю педагопчним колективом обмiну досвiдом щодо розвитку виxовноï системи на публiчниx диспутах, конференцiяx, у пресi; колективне планування виxовноï дiяльностi; розвиток взаемоди навчального закладу iз зовнiшнiм середовищем на оптимальному рiвнi; участь курсанта у суспшьно значущiй дiяльностi; вдосконалення системи самоврядування.
Исля змiни педагогiчниx умов формування громадянських якостей здшснюеться повторна дiагностика рiвня ïx сформованостi в курсанта. Якщо рiвень сформованостi залишаеться низьким, то проводиться подальша змша педагогiчниx умов i змiсту основних форм роботи з курсантами.
Така оргашзащя процесу формування громадянських якостей курсанта узгоджуеться з лопкою проектування адаптивноï виxовноï системи, головний принцип якоï полягае в постiйному розвитку системи за рахунок "таких змш, яю мiстять у собi новизну щодо цшей, змiсту, форм, методiв, технологш" [9, 246]. 1накше процес формалiзуеться i стае неефективним з погляду вщповщносп результатiв запланованим щлям. Отже, дотримання вказаних етапiв ми вважаемо важливою умовою успiшного формування громадянських якостей у курсанта.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев А. В. Социально-педагогические условия формирования гражданственности учащейся молодежи. — Ставрополь: Изд-во СГУ, 1997. — 204 с.
2. Кирьякова А. В. Теория ориентации личности в мире ценностей. — Оренбург, 1996. — 188 с.
3. Кускова М. В. Формирование правовой культуры старшеклассников: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — М., 1999. — 22 с.
4. Мануйлов Ю. С. Средовой подход в воспитании // Педагогика. — 2000. — №7. — С. 36-41.
5. Новикова Л. И. Методологический аспект проблемы моделирования воспитательных систем // Моделирование воспитательных систем: теория-практика / Под ред. Л. И. Новиковой, И. Л. Селивановой. — М.: Изд-во РОУ. — 1995. — 510 с.
6. Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. — М., 1995. — 113 с.
7. Разбегаева Л.П. Ценностные основания гуманитарного образования. — Волгоград: Перемена, 2001. — 289 с.
8. Сериков В. В. Личностный подход в образовании: концепции и технологии. — Волгоград: Перемена, 1994. — 152 с.
9. Шамова Т. И. Управление образовательными системами. — М.: ВЛАДОС, 2002. — 320 с.
