CC BY
19
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
УДК 378.09 (477.83)
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
ПЕДАГОГ1ЧНА Д1ЯЛЬН1СТЬ МИРОНА КОРДУБИ В РОКИ ДРУГО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ ТА ПОВО6ННО1 В1ДБУДОВИ
np0aHani30eaH0 педагогiчну di^bmcmb М. Кордуби в роки Другог свтово! вшни та повоенног eid6ydoeu. Висвiтлено особливостi його викладацькоЧ прац в Холмськш i Львiвськiй гiмнaзiях та Львiвському yHieepcumemi. Розглянуто дiяльнiсть вченого щодо створення укратських тдручниюв для середньоЧ та вищог школи. Зроблено висновок про важливкть внеску М. Кордуби в укратське освтне життя 40-х роюв ХХ ст.
Ключовi слова: М. Кордуба, Холмська гiмнaзiя, Львiвськa гiмнaзiя, Львiвський утверситет.
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МИРОНА КОРДУБЫ В ГОДЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ И ПОСЛЕВОЕННОГО ОБУСТРОЙСТВА
Исследована педагогическая деятельность М. Кордубы в годы Второй мировой войны и послевоенного обустройства. Освещено его преподавательскую деятельность в Холмской и Львовской гимназиях и Львовском государственном университете. Рассмотрена деятельность ученого по написанию украинских учебников для средней и высшей школы. Сделан вывод о важности вклада М. Кордубы в украинскую педагогическую жизнь 40-х годов ХХ в.
Ключевые слова: М. Кордуба, Холмская гимназия, Львовская гимназия, Львовский государственный университет.
R. L. FEDORYSHCHAK
PEDAGOGICAL ACTIVITIES OF MYRON KORDUBA DURING THE SECOND WORLD WAR AND POST-WAR RECONSTRUCTION
Pedagogical activities of Myron Korduba during the Second World War and post-war reconstruction is analyzed in the article. The specific features of his teaching work in Kholm gymnasium, Lviv gymnasium and Lviv State University is described. Activities of the scientist to create an Ukrainian textbooks for middle and high school is considered. The conclusion about the importance of the M.Korduba contribution in Ukrainian educational life of 1940-ies is made.
Keywords: M. Korduba, Kholm gymnasium, Lviv gymnasium, Lviv State University.
Видатний украшський юторик, письменник та суспшьно-полиичний дшч Мирон Кордуба до сьогодш надзвичайно малознаний як педагог. Дослвдники тшьки розпочинають Bce6i4^ осмислення педагопчно! складово! його багатогранно! натури, попри те, що все свое життя вчений присвятив викладанню в середшх та вищих школах. Найменше ми пошформоваш про педагопчну дiяльнiсть М. Кордуби в роки Друго! свггово! вшни та повоенно! ввдбудови, що були сповнеш особливого трапзму для вченого, врешп як i для всього укра!нського народу. З огляду на це вважаемо за необхвдне реконструювати особливосп педагопчно! пращ М. Кордуби в 1939-1947 рр.
Згаданш проблемi вдаедено лише дешлька згадок в працях Я. Дашкевича, Я. Сершза та В. Чоршя [3; 16-19]. Впм, щ дослщники зосереджувалися лише на поодиноких !! аспектах, комплексного аналiзу в педагопчнш юторюграфп тема так i не отримала.
З огляду на недостатне ïï опрацювання в педагогiчнiй та iсторiографiчнiй лiтеpатуpi метою статл е Bce6i4Ha реконструкцiя науково-педагогiчноï працi М. Кордуби в роки Другоï CBiTOBOÏ вiйни та повоенноï вiдбудови.
Початок Другоï свiтовоï вiйни М. Кордуба зус^в у столицi Польщi, де працював професором Варшавського унiвеpситету. Окупувавши кpаïну, нацисти закрили Bei вищi навчальнi заклади, тож iстоpика було позбавлено засобiв iснування. Поспйно вiдчуваючи загрозу з боку нiмецьких властей, М. Кордуба виршив повернутися до Львова. Влм дорога до столищ Схiдноï Галичини через военну хуртовину виявилася нелегкою. Багато дpузiв ученого намагалися знайти хоч якусь роботу для нього. Найбшьш привабливою для М. Кордуби виявилася пpопозицiя ввд сина вiдомого укpаïнського мецената та просвинього дiяча G. Чикаленка - Левка. Вш писав до галицького педагога: «Вищi влади дозволили одчинити в Холмi державну гiмназiю. Наплив учнiв такий великий, що деяких класiв буде по три ввддши. Потребуемо iстоpикiв. Чи погодились би Ви викладати? Будете мати 23 лекци. При оплатi буде узгляднена i вислуга лiт i попереднш заpобiток Ваш, як професора уншерситету. Коли даете згоду або ш, то телеграфуйте...». Про згоду М. Кордуби викладати юторш Укpаïни в Холмськш украшськш гiмназiï' тодiшнiй ïï директор М. Бшик писав: «Це для гiмназiï великий здобуток i що Холм буде мати це щастя, що п. Професор в ньому (на якийсь переходовий час) поселяться» [16, с. 182].
М. Кордуба прийняв пропозищю i поселився в Холмi, де у вересш 1940 р. почала працювати Державна украшська гiмназiя. Один iз ïï випускнишв Т. Сай так характеризував свою Alma Mater: «Це був класичний коедукацшний тип середнього навчального закладу, в якому домiнувало вивчення укpаïнськоï' мови й лiтеpатуpи, юторп Укpаïни, латинськоï, гpецькоï' та шмець^' мов. Кpiм цих дисциплiн, у навчальному планi були iстоpiя Стародавнього Риму, Gгипту, Гpецiï та Сеpедньовiччя, основи свiтовоï лiтеpатуpи, загальна геогpафiя, бiологiя, математика, фiзика, хiмiя, наука мистецтва, музика й спiви, ручш роботи та руханка (фiзкультуpа). До провадних навчальних пpедметiв належала також релтя2 [14, с. 14].
Саме в цш гiмназiï, що стала флагманом вiдpодженого украшського шк1льництва на споконвiчнiй укpаïнськiй землi, визначний педагог викладав iстоpiю Укpаïни та всесвггню iстоpiю з вересня 1940 р. до листопада 1941 р. [15, с. 6-11]. З огляду на военш поди, до нашого часу не дшшла освиня документацiя Холмсь^' гiмназiï i ми не можемо ввдтворити нюансш педагогiчноï роботи в нш М. Кордуби. Однак, спогади його учшв дозволяють аргументовано твердити, що вчений пеpенiс до стш гiмназiï' свiй колосальний педагогiчний досввд, набутий у попеpеднi десятилiття. Один з учшв М. Кордуби, згадуючи свого професора, писав: «Високоï ощнки заслуговуе дiяльнiсть викладача iстоpiï Украши професора Мирона Кордуби, який завжди проводив заняття на належному науковому piвнi. За своïм змiстом та об'емом вони сягали сучасного вузiвського piвня. За основу бралися пращ нашого земляка професора Михайла Грушевського. В кури юторп Риму та Грецп нам особливо полюбилися мiфологiя та легенди» [14, с. 16].
Линш педагог, один з найбшьш шанованих укpаïнських iнтелектуалiв того часу, М. Кордуба став своервдною зipкою у сеpедовищi педагогiв Холмськоï пмназп. Учнi згадували про видатного вченого як дуже солiдну, ерудовану, штел^ентну людину, котра вмiла викликати i тдтримувати iнтеpес аудитоpiï до свого навчального предмета, демонстрував високу культуру мови, дбав про належну яшсть викладання, виявляв добpозичливiсть i такт у ставленш до учнiв, защкавлешсть у ï^ успiхах, дотримувався об'ективносп в оцiнцi знань, забезпечував потpiбну вимогливiсть. Педагог служив учням зразком у поведшщ, тактовностi, особистiй культур^ зовнiшньому вигляда. Через це до М. Кордуби учш ставилися завжди шанобливо i часто навiть з ввдчуттям немалоï дистанцiï у спшкуванш [14, с. 21]. Згадуючи своï'х учителiв, один з колишнiх учшв пмназп згадував: «Нашi викладачi i вихователi були ними за покликанням, ï^ роботу з учнями пронизувала вiдданiсть спpавi. Це було горшня, тепло якого передавалося юним серцям вихованц1в. Я не чув, щоб хтось iз колишнiх учнiв пмназп висловив про наших учителiв шшу думку, окpiм схвальноï. Вони були для нас i зразками ввiчливостi, культури поведiнки» [13, с. 39].
На уроках юторп, як ввдзначали учнi Холмськоï гiмназiï, М. Кордуба робив акцент на виховному впливi знань про минуле piдного народу. В умовах чергового передалу полiтичноï
мапи Свропи вiн слушно вважав, що виховання патрiотизму та прищеплення цiнностей соборностi всiх украшських земель е найбiльш потрiбними для молодого поколшня в ситуацп втрати звичних свiтоглядних орiентирiв. Щирi слова досввдченого педагога та видатного юторика про необхiднiсть дiево любити свою Батьшвщину його учнi пам'ятали через багато рошв. Так, одним з них В. Шскорський писав: «Мене особисто дуже захоплювала iсторiя Украши, особливо 11 драматичний перiод - козаччина, про яку блискуче розказував професор Мирон Кордуба» [12, с. 76].
Важливим було й те, що сама молодь, слухаючи виклади професора, найбiльше зацiкавлено сприймала його слова про велич культури украшського народу та його славне минуле, що мало стати пiдставою до нащонального вiдродження. Ще один випускник пмнази -згодом вiдомий украшський вчений, В. Панасюк згадував: «Уам нам, гiмназистам Холмсько! пмнази, поталанило в тому, що нашими вчителями-професорами були люди-особистосп, яю поеднували в собi високу квалiфiкацiю педагога i готовнiсть жертовно служити iнтересам украшського народу. Щкаво викладав iсторiю Украши професор Мирон Кордуба. Його лекци у значнш мiрi формували в нас погляди на наше минуле, нашу державнють, ми довщалися про великих i славних мужiв Украши. Все це було для нас уперше i глибоко западало в серце» [11, с. 35].
Разом iз класно-урочними формами навчально! дiяльностi М. Кордуба практикував позаурочнi заняття i мiсто Холм. Адже колишнш стольний град князя Данила Галицького мютив величезну кiлькiсть iсторичних пам'яток, що промовляли до гiмназистiв сво1м старовинним колоритом. З огляду на це педагог нередко практикував екскурсп краезнавчого характеру, з властивою йому ерудицiею оповiдаючи учням про оточуючi 1х пам'ятки перiоду найбшьшо! величi украшського народу. Цi екскурси ввдклалися у пам'ятi учнiв на багато рошв. Вже у наш час Я. Дедик згадував: «Мирон Кордуба викладав юторш в нашш пмнази в старших класах. Його лекци завжди користувались незмiнним авторитетом серед учшв пмнази. Вiн ходив з нами в походи до веж князя Данила, як були на ввдсташ 4-12 км ввд мюта» [8, с. 93].
У Холмськш пмнази М. Кордуба показав себе також проникливим психологом, що з висоти власного життевого досвiду намагався зрозумпи душевний стан кожно! дитини. Його вроджена толерантшсть i чуйшсть у ставленнi до колег i гiмназистiв викликала щиру повагу до нього з боку оточення. Один з його учшв шзшше з шететом писав: «Професор-юторик Мирон Кордуба урошв проводив мало, але якою пошаною користувався, яким авторитетом i не тшьки у нас, учшв, а й серед викладачiв i взагалi старшого поколiння! Це була старша вже людина (приблизно 65 рошв) i вважався патрiархом серед наших професорiв. А як вш прекрасно розумiв наш психiчний стан, нашi душi!» [2, 99].
Щкаво, що, попри нетривалий час викладання у Холмськiй пмнази, М. Кордуба запам'ятався бшьшосп гiмназистiв, що крiзь десятилiття пронесли спогади про небуденну особистiсть !хнього педагога. У вшх спогадах учнiв, котрi дiйшли до нас у збiрцi «Украшська гiмназiя в Холмi (1940-1944). Книга пам'яп», видатний iсторик постае своерiдним вдеальним типом учителя, що освiтнi права дией ставить понад усе. Тогочасний збiрний образ Кордуби-педагога вдало шдсумувала в сво!х спогадах одна з його учениць Я. Штик-Шутер: «Професор Кордуба був уже старшим чоловшом i дещо недочував i висловлював свое незадоволення лише тод^ коли учнi (спецiально) дуже тихо ввдповвдали. Це був класичний приклад передвоенного пмназшного професора, бо викладав щкаво, був високоерудований, строгий, але справедливий» [20, с. 144].
Незважаючи на военне лихолитя, М. Кордуба не залишав сво!х дидактичних плашв, пов'язаних iз написаниям укра1нських шшльних пiдручникiв. На початковому етапi вшни до вченого звернувся представник «Украшського видавництва» у Краковi I. Раковський з пропозицiею створити шкiльний шдручник з iсторil. Погодившись на цю пропозицiю, професор разом з тим виклав власне бачення ситуацil, що склалася в укра!нському пiдручникотвореннi у той час: «На мою думку, шдручник всесвиньо! юторп пильнiйший; украшсько! можнаб, поки-що, вчити на пiдставi вже iснуючих нарисiв (Грушевського, Томашiвського, Терлецького i др.), а зi всесвiтньоl нема нiчого. На початок я шднявбися написати шдручник середньовiчноl iсторil; старинна може шдождати» [9, с. 215]. На жаль, через военш подil вченому не вдалося реалiзувати цих творчих плашв.
На початку грудня 1941 р. життeвi обставини вкотре змусили М. Кордубу змiнити мiсце пращ, адже життя у Холмi через терористичш акцiï польських богвок, що винищили украшську iнтелiгенцiю, ставало дедалi бiльш небезпечним. Тож педагог перебираеться до окупованого шмцями Львова. Певний час учений працюе в бiблiотецi НТШ, але згодом вирiшуе ввддати свiй педагогiчний досвiд украïнськiй громада Вiдтак педагог вчителюе спершу у другш, опiсля в першiй украшських гiмназiях Львова [17]. Внаслiдок вшськових подiй викладацький склад у цш гiмназiï був унiкальним i складався з багатьох визначних учених. Учень Львiвськоï гiмназiï онук М. Кордуби Б. Бшинський згадував: «Львiвська гiмназiя того часу була особливим явищем: учнi, чи як тодi нас називали «студенти», - це були дпи вiком вiд 10 до 18 рошв, навчали ж нас дшсш унiверситетськi професори, як1 тсля закриття унiверситету залишилися без роботи. Ми дуже рано вiдчули на собi вплив дiйсно iнтелектуальних величин» [1, с. 374].
До нас дшшло дуже мало джерельного матерiалу, що мiг би висвiтлити особливоси педагогiчноï роботи М. Кордуби в окупованому нiмцями Львовi. Тож i в цьому випадку мемуари - едиш сввдчення педагогiчноï працi вченого. Його учень, згодом знаний украшський юторик Я. Дашкевич згадував, що: М. Кордуба викладав iсторiю академiчним стилем i вимоги ставив високошкшьш. Склав невеличкий план класу: де хто сидить, та викликав для ввдповвд до свого столу за цим планом, записуючи ощнки дуже дрiбним почерком до свого професорського нотатника. Вже погано чув, тому, слухаючи вiдповiдi гiмназистiв, прикладав долоню до вуха. Ми, учнi, добре знали, ким е професор, бо в книгарнях продавалися тодi його недавно видаш працi [4, с. 223].
Шсля звiльнення радянськими вшськами Львова вiд нiмецькоï окупацiï педагопчна доля М. Кордуби вкотре зазнала рiзкого повороту. Вiдчуваючи значний кадровий голод, нова влада запрошуе ученого на педагопчну та адмiнiстративну працю у Льв1вський унiверситет. Багатолiтня мрiя М. Кордуби викладати в головному вищому навчальному закладi Зах1дно1' Украши, про котру вiн неодноразово писав у щоденнику та в листах до друз1в, врештi збулася. Щоправда, радянськ1 iдеологи перетворили цю мрш на чергове життеве випробування.
Оскшьки М. Кордуба всi сво1' науковi ступенi та вченi звання здобув у системi захiдноевропейських освiтнiх традицш, йому довелося пiдтверджувати отриманi рашше педагогiчнi квалiфiкацiï. Звернення iсторика про присвоения йому вченого звання професора було подане до радянсько1' Вищо1' атестацшно1' комiсiï ВАК одразу тсля влаштування в ушверситет. Однак, з незрозумших причин це подання було втрачене i вченому вдруге довелося розпочинати процедуру нострифшаци сво1'х диплом1в. Розгляд цих документа тривав илька рошв. За iронiею долi, ВАК присудила йому стутнь доктора юторичних наук i вчене звання професора 28 червня 1947 р., коли вченого вже майже два тсящ не було в живих [5, арк. 60].
7 серпня 1944 р. М. Кордубу призначили виконуючим обов'язки завiдуючого кафедри iсторiï Украши Львiвського унiверситету, а з вересня 1945 р. - завiдувачем кафедри швденних i захiдних слов'ян. В радяшзованому унiверситетi, що отримав iм'я 1вана Франка, педагог викладав дешлька нормативних i спецiальних курс1в. Очолюючи короткий час кафедру iсторiï Укра1'ни, М. Кордуба нетривало викладав також курс юторп Украши. До нашого часу в архЫ iсторика збер^ся конспект лекцiй з цiеï дисциплши. Його структура i змiст були позначет обов'язковими iдеологiчними вимогами ново1' радянсько1' влади. У вступнiй лекци ми бачимо ритуальне цитування класиюв марксизму [6, арк. 1-2]. Та це не завадило педагогу в подальших лекщях розглядати ключовi подiï та факти украшського минулого з погляду пануючих в украшськш наущ першо1' половини ХХ ст. теорш та гiпотез.
На III i IV курсах педагог читав спецкурси: «Iсторiя захiдних слов'ян в добi Перемислидiв i П'ястiв» та «Iсторiя Галицько-Волинського киязiвства»[7, арк. 3]. Годинний обсяг 1'х був доволi значним. Так, перший спецкурс викладалася у форматi 50 лекцiйних i 10 семшарських годин. Форма контролю передбачала iспит. Цi дисциплiни були позбавлеш обов'язкового ритуального марксистського антуражу та зосереджувалися винятково на науковш проблематицi, що нею в останш роки свого творчого життя займався юторик. Прикметно, що вчений не поступався науковим сумлiниям при викладанш цих предмет1в: у списку рекомендовано!' лператури в навчальному планi дисциплши ми зовим не бачимо обов'язкових для того часу праць марксистських iдеологiв. Навпаки, М. Кордуба радить сво1м студентам для
вивчення проскрибованi радянською вдеолопею твори свого вчителя М. Грушевського, а також видатних зах!дноукрашських, польських i захiдноевропейських славiстiв, чи! iMeHa були затаврованi як класово ворож у радянському суспiльствознавствi.
Змiст семшарських занять розум!вся визначним педагогом у класичному для дидактики того часу дуа як скрупульозне вивчення та обговорення юторичних джерел. Наприклад, на семшарах з курсу «1стор!я швденних i захiдних слов'ян» передбачалося вивчення найдавшших хрошк польського та украшського походження та 1х всебiчний аналiз з урахуванням тривало! !сторюграф!чно1 традицн. При цьому значна частина часу вдаодилася на самостiйну роботу студенпв - кожен повинен був шдготувати науковий реферат про одну з найбшьш дискусшних проблем [7, арк. 6]. У цьому плаш особлива увага М. Кордуба придав методичним i методологiчним аспектам наукового пошуку, цшком позбавленим iдеологiчних нашарувань, властивих радянськ1й епосi.
На семiнарських заняттях з названих дисциплш вчений робив наголос на мiждисциплiнарних i м!жкурсових зв'язках. Як сввдчить складений ним навчальний план, педагог часто практикував використання мiжпредметних зв'язк1в юторй з географiею [7, арк. 5]. Для цього вш вимагав у студенпв вмшня користуватися географiчною картою при опиа юторичних подш, знання юторично! та сучасно! топограф!чно! номенклатури для пояснення цивiлiзацiйних трансформацiй у схвдноевропейському регiонi, врештi пiдштовхував початкуючих юторикш до самостiйного складання юторичних карт як запоруки набуття i стшкого засвоення орiентувальних компетенцiй не тшьки в юторичному часi, а й простор!.
На посадi професора Льв!вського унiверситету визначний педагог продовжуе свою працю над шдготовкою украшомовних шдручнишв для вищо! школи. Зважаючи на гостру потребу в навчальних поибниках, М. Кордуба написав текст лекцш з! спецкурсу «Захвдш слов'яни в добу Перемислидш i П'яспв», рукопис якого дшшов до нашого часу. Ця праця, як твердить В. Чорнш, е не тшьки навчальним поабником, а й синтетичним науковим досл!дженням, що мютить оригiнальнi положення i висновки [19, с. 265-272].
Звюно, що принципова об'ективнiсть М. Кордуби у викладанш навчальних предмепв, його акцент на наукових авторитетах, а не вдеолопчних орiентирах, не могли залишитися поза увагою ректорату партшно! адмшютрацн Льв!вського унiверситету. В перш! повоеннi роки бшьшовицьш вдеологи перейшли в наступ на приб!чнишв концепци юторп Украши М. Грушевського - передушм його живих учшв М. Кордубу та I. Крип'якевича.
Перш! доноси на цих представниыв Льв!всько! юторично! школи М. Грушевського в ун1верситеп з'явилися в грудш 1945 р. За формулюванням тогочасного ректора I. Белякевича, це подавалося так, що «ворож! шшдлив! виступи професор!в М. Кордуби, I. Крип'якевича та шших деяы комушсти ушверситету !меш I. Франка почали викривати ще в грудш 1945 р.» [10, с. 340]. Офщшно критику «буржуазно-нацюналютичних концепцш» М. Грушевського та його школи у Льв!вському ушверситеп розпочато в лютому 1946 р. за шщативою партшно! оргашзаци ушверситету [3, с. 56]. Як й шших учшв М. Грушевського, М. Кордубу морально тероризують. Йому було запропоновано виступити ¡з осудженням свого вчителя, назвали навпь тему доповвд: «Буржуазно-нацюналютичне висвплення юторн стародавшх чаав, зокрема Ки!всько! Рус!, у М. Грушевського». Але М. Кордуба, чудово усввдомлюючи наслвдки свого вчинку, не виступив проти науково! концепци свого вчителя. Бшьше того, на запланованому засвданш вш виголосив доповвдь: «Михайло Грушевський як досл!дник княжо! доби ютори Украши», в якш назвав його одним з найвидатшших юторишв Украши та висловив жаль, що автора «кторн Украши-Руси» несправедливо критикують деяк1 його земляки-украшщ [3, с. 56].
Смшива позищя М. Кордуби коштувала йому посади у Льв!вському ушверситеп i фактично змусила повшстю припинити наукову д!яльшсть. Його «перевихованням» займалися партшш i радянськ органи вс!х р!вшв. Мужшсть i ввддашсть наущ коштувала юторику дорого. Лпнш учений не витримав морального терору, принижень, цькувань. Шд час роботи у Льв!вськш науковш б!блютещ ¡м. В. Стефаника НАН Украши 30 квпня 1947 р. у М. Кордуби стався шсульт, внаслвдок чого 2 травня того ж року вш помер.
Отже, останнш акорд педагог!чно! пращ М. Кордуби, хоча й був пов'язаний з! складним перюдом найб!льшо! в юторн людства вшни та насильницько! радяшзацн захвдноукрашських
земель у першi повоенш роки, постае як гiдна ввдповщь справжнього украшського iнтелiгента й освиянина неприхильним життевим обставинам його народу. Як в середнш, так i у вищш школi М. Кордуба давав учням науково-вивiренi знання про минуле людства та прищеплював загальнолюдсьш цiнностi, спроектованi на украшську цившзацшну спадщину. В методичному аспект педагог надалi вдосконалював розроблену ще на початку XX столитя систему прийомiв i методiв, в як1й проввдне мiсце посiдали мiжпредметнi зв'язки ютори та географiï, а у вищш школi - самостiйна творча робота студенпв на семiнарi при ненав'язливому педагогiчному керiвництвi викладача. Не полишав у ri складш роки М. Кордуба й дидактичноï роботи, збагативши украшську педагогiчну лiтературу пiдручниками, що не мали ще в той час вичизняних аналогiв. Все це дае змогу ствердити вагомють внеску визначного педагога в украшське освпне життя 40-х рошв ХХ ст.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бiлинський Б. Спогади про двдуся / Богдан Бшинський // Науковi зошити iсторичного факультету.
- Львш, 2003. - Вип. 5-6. - С. 373-375.
2. Випивач Л. Мо" спогади / Леошд Випивач // УкраШська пмназш в Холмi (1940-1944). Книга пам'ятг - Львiв, 1997. - С. 98-101.
3. Дашкевич Я. Боротьба з Грушевським та його льв1вською школою за радянських часiв / Ярослав Дашкевич // Воля i Батьювщина. - 1996. - № 3. - С. 53-91.
4. Дашкевич Я. Мирон Кордуба зблизька / Ярослав Дашкевич // Пам'ять столгть. 1сторичний науковий та лгтературний журнал. - № 6. - 2001. - С. 114-119
5. Державний архiв Львiвськоï области - Ф. Р. - 2923 (Особистий фонд Мирона Кордуби). - Оп. 1. -Спр. 1 (Документи бiографiчного характеру (паспорт, сввдоцтво, автобiографiя, посввдчення i ш.)).
- 73 арк.
6. Державний арх1в Львiвськоï областi. - Ф. Р. 2923 (Особистий фонд Мирона Кордуби). - Оп. 1. -Спр. 18 (Конспект лекцш з iсторiï Украши. Том I). - На 149 арк.
7. Державний архiв Львiвськоï областт - Ф. Р. - 923 (Особистий фонд Мирона Кордуби). - Оп. 1. -Спр. 4 (Матерiали службово1 дiяльностi (правила навчального розпорядку для вищих навчальних закладiв, робочi плани кафедри, замовлення кафедри i ш)). - 14 арк.
8. Дедик Я. Незабутня молодiсть / Ярослав Дедик // УкраШська гiмназiя в Хол]ш (1940-1944). Книга пам'ятi. - Львiв, 1997. - С. 92-94.
9. З архiву проф. 1вана Раковського: Листування. М. Кордуба, В. ймович, еп. I. Бучко, I. Раковський // УкраШський iсторик. - 1985. - № 1-4. - С. 212-221.
10. Культурне життя в УкраШг Захвдш землг документи i матерiали. В 2 т. - К.: Наукова думка, 1995.
- Т. 1. - 750 с.
11. Панасюк В. Спогади про Холмщину та Холмську пмназгю / Володимир Панасюк // Украшська пмназш в Холмi (1940-1944). Книга пам'ятг - Львiв, 1997. - С. 32-37.
12. Шскорський В. Мо1 спогади / Володимир Пiскорський // Украшська гiмназiя в Холмi (1940-1944). Книга пам'ятт - Львiв, 1997. - С. 75-77.
13. Романюк Й. Школа знань i гартування дружби / Йосип Романюк // Украшська гiмназiя в Холмi (1940-1944). Книга пам'ята. - Львiв, 1997. - С. 37-41
14. Сай Т. Холм тд час шмецько1 окупацп (1939-1944 рр.) / Теодор Сай // Украшська пмн^я в Холмi (1940-1944). Книга пам'ятi. - Львiв, 1997. - С. 6-11.
15. Сай Т. Моя Alma Mater / Теодор Сай // Украшська гiмназiя в Холмi (1940-1944). Книга пам'ятг -Львiв, 1997. - С. 12-32.
16. Серюз Я. Мирон Кордуба в оцшщ сучасникiв / Ярослав Серк1з // УкраШа-Польща: iсторична спадщина i суспшьна свiдомiсть / вiдп. ред. Микола Литвин; - Льв1в, 2012. - Вип. 5: Ювшейний збiрник на пошану Олександра Колянчука. - С. 179-183.
17. Серюз Я. Плугатар нацюнально1 кторп / Ярослав Серюз // За вшьну Укра1ну. - 1994. - 10 лютого.
18. Серюз Я. Професор Мирон Кордуба / Ярослав Серюз // Просвгта. - 1996. - 3 березня.
19. Чорнш В. Заснування та перший перюд дiяльностi кафедри iсторiï слов'ян Львiвського унiверситету iм. I.Франка (1945-1947) / Володимир Чорнш // Вкник Львiвського унiверситету. Серiя кторична. - Львiв, 1998. - Вип. 33. - С. 265-272.
20. Штик-Шутер Я. Нашi професори / Ярослава Штик-Шутер // УкраШська гiмназiя в Холмi (19401944). Книга пам'ятг - Львiв, 1997. - С. 141-146.
