CC BY
47
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
УДК 378.09 (477.83)
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
МИРОН КОРДУБА ТА УКРАШСЬКЕ П1ДРУЧНИКОТВОРЕННЯ НА
ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
np0aHani30eaH0 дiяльнiсmь М. Кордуби в галузi тдручникотворення на початку ХХ ст. Висвтлено його бачення особливостей навчальних книг з icmopiï. Розглянуто структуру та 3Micm тдручниюв авторства вченого. Вiдзнaчено вaжливiсmь внеску педагога у створення укратськог дидактичноï лтератури.
Ключовi слова: М. Кордуба, шкыьний тдручник.
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
МИРОН КОРДУБА И СОЗДАНИЕ УКРАИНСКИХ УЧЕБНИКОВ В НАЧАЛЕ
ХХ ВЕКА
Исследована деятельность М.Кордубы в области создания учебников в начале ХХ в. Освещено его видение особенностей учебных книг по истории. Рассмотрено структуру и содержание учебников авторства ученого. Отмечена важность солидности вклада педагога в создание украинской дидактической литературы.
Ключевые слова: М. Кордуба, школьный учебник.
R. L. FEDORYSHCHAK
MYRON KORDUBA AND UKRAINIAN TEXTBOOK-MAKING AT THE BEGINNING OF THE 20th CENTURY
M. Korduba activity in the branch of textbook-making at the beginning of the 20th century is analyzed. His vision of the history of the textbook peculiarities is found out. The structure and content of the M.Korduba 's textbooks are considered. The conclusion about the importance of the pedagogue's contribution to the creating of Ukrainian didactic literature is drawn.
Keywords: M. Korduba, school textbook.
Мирон Кордуба (1876-1947) - видатний украшський юторик, письменник та сустльно-полиичний дшч - до сьогодш е надзвичайно малознаним як педагог. Дослвдники тшьки розпочинають осмислення педагопчно1 складово1 його багатогранно1 натури, попри те, що все сввдоме життя вчений присвятив викладанню: спочатку в пмнази та ушверситеп в Чершвцях, згодом - у середшх та вищих навчальних закладах Львова, Холма та Варшави. Найменше на сьогодш ми пошформоваш про чершвецький перюд життя та творчосп М. Кордуби (19011918), коли власне почалося становления його як педагога. З огляду на це вважаемо за необхвдне висвилити дiяльнiсть ученого в галузi написання украшських шдручнишв з юторп на початку ХХ ст.
Проблемi вивчення внеску М. Кордуби у створення шдручнишв з ютори для шшл присвячеш публшацп О. Пешшкевич та I. Федорiв [7; 9]. Влм, цi та iншi дослiдники зосереджувалися лише на поодиноких аспектах названо1 проблеми, в педагопчнш iсторiографiï тема комплексно так i не проаналiзована.
З огляду на недостатне И опрацювання в педагогiчнiй та iсторiографiчнiй лиератур^ метою статп е комплексний аналiз внеску М. Кордуби у вiтчизняне пiдрyчникотворення на початку ХХ ст.
У кшщ Х1Х - на початку ХХ ст. в освиньому процесi основна увага зверталася на методи та форми навчання, тодi як И змют переважно внормовувався державними документами про школу, що, безумовно, гальмувало розвиток нацюнального навчання. Разом з тим творчi вчителi i методисти, ко^ нерiдко були активними громадськими дiячами, робили енергiйнi спроби вплинути на характер навчального процесу у народнш школi шляхом створення авторських тдручнишв та посiбникiв для украшських учнш.
Одним iз таких дiячiв був М. Кордуба, котрий на початку ХХ ст. розпочав педагопчну дiяльнiсть на Бyковинi. Педагог розглядав буковинське шшльництво як результат сyспiльного поступу краю. Предметом його особливо! уваги в цей час стали II Чершвецька i Кiцманська пмназп. Ним були стисло охарактеризовав реальна школа та учительська семiнарiя в Чершвцях [2], а також змiст осв^и yтраквiстичних (шмецько-украшських) гiмназiй Буковини [6]. Особлива заслуга М. Кордуби полягае у створенш ним тдручнишв з юторй для украшських шк1л.
Осмислюючи проблему створення шк1льних украшських тдручнишв з юторп, педагог висловлюе цiкавi методичнi вде! в статп «Наука юторп рiдного краю в буковинських народних школах», що з'явилася в науковому педагогiчномy жyрналi «Bukowiner Schule» («Буковинська школа»), який видавався у 1904-1907 рр. i був офщйним органом. Журнал виходив за редакщею М. Кайндля i друкувався шмецькою, украшською та румунською мовами. До складу редакцп, крiм М. Кордуби, входили й iншi вiдомi на той час осв^ш дiячi: С. Смаль-Стоцький,
0. Попович, К. Малицька, О. Маковей, Т. Безпалко, С. Канюк, О. 1ваницький, I. Карбулицький,
1. Герасимович, I. Вотта, К. Тyмлiрж та ш У жyрналi були представленi фyндаментальнi педагогiчнi до^дження з дидактики та теори виховання, 1х змiст, як вiдзначають сучасш дослiдники, вiдзначався високим науковим та методичним рiвнем. Наукове спрямування журналу зумовлювалося тим, що автори у сво1'х статтях аналiзyвали теоретичнi положения педагопчно! науки i показували, як ними керуються yчителi краю в сво1'й практичнiй дiяльностi.
У згаданш статтi педагог порушуе питання методики викладання юторп, яка, на його переконання, повинна будуватися не на слшому запам'ятовyваннi дат i подш, а пробуджувати iнтерес до минулого рiдного краю, а потiм уже переходити до розгляду юторп шших народiв. Вiн вважае, що в школi iсторiю можна вивчати двома шляхами: один - методом загального аналiзy подiй i фактiв, згодом слад зупинитися на окремих важливих iсторичних подiях та дiяльностi видатних дiячiв, другий метод - синтетичний - передбачае вивчення юторп шляхом докладного монографiчного опрадювання важливих подш, факпв та дiяльностi видатних дiячiв, а згодом й - загального осмислення розглядуваних iсторичних явищ. На переконання М. Кордуби, останнш метод найбшьш вiдповiдний дидактичним завданням, котрi повинна вирiшyвати школа. Втiм, наголошуе вчений, варто пiдiбрати цiкавий шюстративний матерiал (насамперед лiтератyрознавчого i краезнавчого характеру), який силою вiзyальноl експресп пробудить iнтерес до минулого рвдного краю. Дiлячись власним досвiдом, М. Кордуба вважае, що найкраще «в'язати буковинську iсторiю з рускою, лучити iсторiю краеву з нацiональною» [5, с. 209]. Саме такий шлях, переконуе педагог, е одним iз найбiльш ефективних для засвоення юторичних знань.
Згiдно з дидактичними поглядами М. Кордуби, вивчення юторп повинно починатися з найближчого оточення дитини: села, повiтy, краю, адже «для вироблення патрiотизмy, бажання служити свош вiтчизнi непослiднy вагу мае iсторiя рiдного краю» [5, с. 208]. Автор бачив у цьому основу юторичного мислення, тому що «ютория рiдного краю повинна бути почином тзнання iсториl других краЛв i народiв, iсториl цiлого людства». Вш розглядав краезнавство не як шлях нацюнально! вiдокремленостi, а як те, що «збудить iнтерес до юторш других народiв» [5, с. 208].
З огляду на висловлеш вище дидактичнi мiркyвання М. Кордуба запропонував доповнити другу та третю частини «Читанки для шк1л народних» О. Поповича усними оповвданнями з юторп Украши, а таки i краезнавчого характеру. Вш вважав, що юторш Буковини варто
36
Наyковi записки. Серiя: Педагог1ка. - 20012. - № 3.
пов'язати з ютор!ею Ки!всько! Русi, ознайомити учшв з географiчним описом, з племенами, яю населяли цю Давньоукра!нську державу. Далi в хронологiчному порядку треба розкрити наступи теми: «Сьвята Ольга», «Як русини стали христианами», «Ярослав Мудрий», «Похiд 1горя на половцв», «Напади татар», «Король Данило», «Вiрний союзника», «Руський князь Лев». Особливу увагу вiн звертав на розкриття того iсторичного перiоду, коли тсля смертi Ярослава Мудрого Ки!вська Русь розпалася на багато князiвств, i до складу одного iз них -Галицько-Волинського - i увiйшла Буковина. Педагог вважав також за необхвдне вивчення юторп козацтва, визвольно! вiйни проти Польщi, ролi церкви в юторп Укра!ни [5, с. 211]. Щодо Буковини, то учш повиннi були знати найголовнiшi факти про Галицько-Волинське княз1вство, про заснування Молдавсько! держави, дiяльнiсть Олександра Доброго i Стефана Великого, про святого великомученика 1вана Сучавського та ш.
М. Кордуба був переконаний, що саме в так1й послщовносп доцiльно викладати перший, нижчий курс ютори краю. Надалi пропонувалося поглибити вивчення внутршнього ладу Буковини, ускладнити матерiал темами «З юторп РусЬ>, «З юторп Буковини», «Як виглядало давно на Буковинi?», розкриваючи становище краю в часи Молдавсько! держави. Завершити курс пропонувалося великою темою «Устрш Австро-Угорщини, права i обов'язки горожан», яка мала суспшьствознавчий характер i повинна була формувати головш громадянськi цiнностi. Викладання юторп Австро-Угорщини охоплювало основш риси 11 державного устрою i конституцп, ознайомлення учшв з обов'язками i правами громадянина ще! кра!ни, в яку входила Буковина. Це були окремi оповвдання про видатнi iсторичнi поду", життя вщомих iсторичних дiячiв Австро-Угорщини та св^ово! юторп (наприклад, «Цiсарiвна Марiя Тереза»). Таким чином, викладання юторп у школах мало слугувати як нацюнальному вихованню, так i формуванню законослухняного громадянина Австро-Угорсько! монархи.
Також у стати були обгрунтованi дв! принципово важливi умови, що свiдчать про гуманiстичну спрямованiсть викладання ютори: впливати на учнiв не описами кривавих битв, а розповiдями про людей, !х побут i звича!. Вiдзначимо, що така антропологiзацiя шильного предмета ютори не була звичайною для дидактично! лiтератури того часу, де надалi домiнувала полiтична та династична модель пояснення минулих подш. М. Кордуба одним iз перших серед укра!нських педагогiв закликав гумашзувати предмет iсторичного вивчення, що ввдповвдало тогочасним захiдноeвропейським педагогiчним новацiям.
Ввдповвдно до викладених методичних мiркувань М. Кордуба створював сво! пiдручники для народних шил. Як дослвдила О. Пешшкевич, у нижчих класах д^и вивчали iсторiю за такими роздшами: стародавнiй свiт, середнi вiки, новi часи, новiтня iсторiя та австршське краезнавство з акцентом на буковинськ сюжети. У вищих класах докладно засвоювали давню грецьку iсторiю та юторш середнiх вiкiв. Вони вивчалися комплексно в процесi оволодiння матерiалом iз читанок, в яких мютилися необхiднi твори, уривки, iнформацiйнi матерiали. Тому змiст пiдручникiв з цих предмепв визначав рiвень знань учшв, методику викладання, ^ головне, !х культурно-виховне значения. За весь перюд (особливо напришнщ Х1Х - на початку ХХ ст.) змют вивчення цих предмелв змiнювався лише стосовно зростання i поглиблення нацiонального компонента [7, с. 140-141]. Ввдзначеш моменти повною мiрою вiдобразилися в тдручнику М. Кордуби «Картини iз всесвиньо! iсторi! для народних i видшових шк1л», який був пiдставовою книгою з ютори протягом тривалого часу в школах буковинського краю [4]. Змют цього тдручника е показовим з точки зору iлюстрацi! тих знань, як давалися в середшх школах Буковини впродовж значного перюду.
У «Вступi», що мае пропедевтичний характер, М. Кордуба формулюе свою позищю щодо значення iсторично! науки та розвитку культури, писемностi й освии у розвитку людства. Курс ютори педагог подiляе вiдповiдно до загальноприйнято! перiодизацi! на три велик! перюди: старовинна ютор!я (ввд найдавшших часiв до 500 року тсля Рiздва Христового), середньовiчна ютор!я (У-ХУ ст.), нова ютор!я (ввд XV ст. до початку ХХ ст.).
У першому роздш «Стариннi часи» М. Кордуба розповвдае про Давню Грецш, !! природу, заняття мешканщв, !х вiрування та релiгiйнi культи, далi - про Спарту й особливосп «спартанського виховання», Афши i Солона, перськ1 вшни; Перiкла i Сократа, Александра Македонського та ш. До цього ж розд^ автор вносить розповвдь про юторш Давнього Риму, вщомосп про його природу, населення i культуру, боротьбу патрицпв i плебе!в, вшни з
галлами, походи Ганнiбала й Карфагенськ вiйни, Римську республiку, брапв Гракхiв, Юлiя Цезаря, Октавiана Августа. Шдручник ознайомлюе учнiв з причинами виникнення християнства, його поширенням i переслiдуванням перших християн. М. Кордуба докладно зупиняеться на стародавнiй юторп держав Середньо! Ази i Сгипту, Вавилону, Фшки, Ассирп, розкриваючи роль !х народiв у подальшому розвитку людсько! цившзацп.
У роздiлi «Середньовiчнi часи» розповiдаеться про походження племен, у тому числг Описуеться побут праслов'ян, !х городища, суспiльно-полiтична оргашзащя, вiрування у Перуна, Дажбога, Ладу, домовиюв. Особлива увага звертаеться на юторш слов'янських племен (полян, древлян, тиверщв), дiяльнiсть перших руських князiв, у першу чергу Володимира Великого, хрещення Русi та причини занепаду Давньорусько! державностi. Спецiальний параграф вводиться юторп Галицько-Волинсько! держави та боротьбi 11 населения з монголо-татарським нашестям.
У роздш «Наслiдники Карла Великого» особливу увагу звернено на розповiдь про просвiтителiв Кирила та Мефодiя, створення ними кириличного письма [4, с. 50]. Значне мюце в тдручнику М. Кордуби вiдводиться вивченню юторп Австрп, хрестовим походам, заснуванню Молдавсько! держави, частиною яко! певний час був Буковинський край. Цим учений реалiзував краезнавчий компонент школьно! освии.
Важливо, що М. Кордуба у тдручнику уникае домiнування традицшно! полиико-династично! проблематики, властиво! дидактичнiй лiтературi Х1Х ст. Повнiстю в новаторському дусi вiн широко залучае проблематику штелектуально! юторп, розглядаючи важливi юторичш поди в контекст розвитку осв^и, науки, навчальних закладiв Свропи i Кигвсько! держави, видатних винаходiв того часу: пороху, друкарства, компаса. Описом «Ввдкриття Америки» завершуеться роздiл середньовiчноl юторп.
Роздiл «Новi часи» включае розкриття юторп найбiльш розвинених европейських кра!н -1спанп, Францп, Англи, Нiмеччини, Чехп, Угорщини, Польщi, Швецп, Росшсько! iмперil та Туреччини. Значна частина цього розд^ присвячена юторп Украши. З цього учнi дiзнаються про напади татар на украшсьш землi, виникнення козацтва, полiтичний та вшськовий уклад Запорiзькоl Сiчi. У цешр уваги вченого - особистють i дiяльнiсть Богдана Хмельницького, визвольна вшна украшського народу проти Польщ^ Переяславська рада, Андрусiвський договiр. Не оминув автор своею увагою й трапчш сторiнки ранньомодерно! украшсько! юторп: дiяльнiсть 1вана Мазепи та Полтавську битву, зруйнування Сiчi й знищення козацтва Катериною II. Вiдзначимо, що щ сторiнки написанi з надзвичайною фаховою майстернiстю, адже М. Кордуба значною мiрою спецiалiзувався на цих проблемах, працюючи пiд керiвництвом свого вчителя М. Грушевського [9, с. 45-53].
З юторп Австрп останшх столиъ М. Кордуба простежуе процес зростання могутностi i розширення Австршсько! держави, поди Тридцятирiчноl вiйни, даяльнють Марп Терези, И численнi реформи, зокрема освiтнi. Докладнiстю вiдзначаеться опис прилучення Галичини i Буковини до Австрп та процес л^вдаци кршацтва. Автор iнформуе учнiв про наполеошвсьш вiйни, «битву народiв» пiд Лейпцигом, Ввденський конгрес. Звертаеться педагог також i до подш революци 1848 р., визвольно! боротьби iталiйського народу, повстання Кошута в Угорщинi.
Нова iсторiя представлена такими значущими подiями, як утворення Австршсько! iмперil, цюарювання Франца Йосифа, прийняття конституцп 1867 р., росшсько-турецьш та франко-пруськi вшни, повстання проти турк1в у Босни та Герцеговинi. Органiчною частиною юторичного процесу на сторiнках пiдручника е Буковина, И прилучення до Австрп, побут i традицп народу, висвилення культурно-освiтнього життя краю, повстання Лук'яна Кобилищ. Подано й детальний аналiз розвитку всiх ланок освiти аж до заснування унiверситету в Чершвцях. Буковинськ сюжети в пiдручнику М. Кордуби вкотре пiдтверджують той факт, що вш зi значною увагою ставився до краезнавчого компонента, котрий повинен, за його педагогiчним задумом, зробити подп всесвиньо! ютори для дией бiльш зрозумiлими, адже iсторiя рвдно! землi була 1м ближчою. Пiдсумовуючи аналiз пiдручника М. Кордуби зi всесвиньо! ютори, погодимося з думкою О. Пешшкевич, що «у викладанш цього предмета [юторп - авт.] освияни Буковини прагнули виршити калька завдань: ознайомити учнiв
спочатку з елементами, а полм з повною картиною всесв^ньо! юторп; виховувати на краезнавчому матерiалi любов до свое! мало! батьшвщини - Буковини» [7, с. 126].
Спещально буковинськш ютори був присвячений шший тдручник М. Кордуби -«1люстрована ютор!я Буковини», що вийшов друком у 1906 р. В передмовi до книги педагог наголосив на важливосп звернення учшв до минулого р!дного краю: «Кождий освiчений чоловш повинен знати бувальщину свого рвдного краю, рвдного народу. Вже сама природа викликуе в нас цiкавiсть, д!знатися ся дещо про минулу долю-недолю свое! рвдш, свого села i поблизько! околиц!» [3, с. III]. Далi автор популярно змальовуе витоки укра!нсько! юторично! традицi!, вказуючи на важливють юторп як науки про минуле передусiм свого народу. Ввдзначаючи гуманiстичний пафос iсторiографi!, педагог наголошуе: «Жите народiв, так як жите кожно! людини, мае сво! св!тл! i сумш хвил!, доби розцв!ту i занепаду. Як ввд сили, меткости i розуму одиниц залежить е! доля в житю, так ввд осьвии i енергi! народу залежить его становисько серед других. Чим бшьше освiчених, самосвiдомих, охочих до пращ i пожертвування за спшьну справу одиниць мае який нарiд, тим красшi его вигляди на будучнють. Прим!р!в тако! пращ i пожертвованя для вычини найдете в нашш бувальщинi чимало i се нехай скршить вашу любов до рвдного народу i подасть охоту, потрудитися коло придбаня ему лшшо! будучности i красно! дол!» [3, с. IV -V].
М. Кордуба хронолопчно висвилюе головш под!! юторп Буковинського краю. Перший перюд охоплюе часи до засування Молдавсько! держави. Тут педагог знайомить читач!в з географ!чними особливостями Буковини, пояснюе походження назви краю, описуе колотзацшш процеси на його територп з особливим акцентом на слов'янськ1й м!грацп. Дал! йдеться про Буковину в часи Галицько-Волинсько! держави, що мало показати юторичнють укра!нського характеру цього краю не тшьки пвд етшчним, а й державно-полиичним поглядом. Наступний перюд охоплюе юторш Буковини як в склад! Молдавсько! держави. I тут М. Кордуба показуе вагомють укра!нського елементу в цш держав!, вказуючи на впливовють традицш давньорусько! пол!тично! та писемно! культури. Довол! багато мюця в цш частит книги в!дведено взаеминам буковинщв з укра!нцями шших регюшв Укра!ни, передуем Наддшпрянщини, що було покликане виховати почуття нацюнально! едносп, залученосл до подш в шших куточках велико! батьшвщини, де вир!шувалася доля вс!е! наци. Саме цим можна пояснити той факт, що у книз! довол! багато говориться про повстання нацюнально-визвольну вшну пвд проводом Б. Хмельницького. В останнш частиш тдручника оповвдаеться про Буковину як коронний край Австро-Угорсько! ¡мперп. I в цьому роздш довол! багато говориться про пов'язашсть буковинсько! юторп з под!ями в шших укра!нських землях, йдеться про вплив культурних ! полиичних процеив в шдросшськш Укра!ш на становище буковинського укра!нства. Ввдзначимо, що цей соборницький нерв - намагання показати еднють подшених кордонами укра!нщв - прикметна риса не тшьки ще! навчально! книги М. Кордуби.
Окремо варто сказати про ¡люстративне оформлення книги. М. Кордуба як досв!дчений педагог чудово розум!в виховну силу добре пшбрано! шюстрацп для нащонального та патрютичного виховання, адже дитина особливу увагу звертае саме на в!зуальне супроводження оповвд! Iлюстрацiя для не! стае своервдним поштовхом для роздум!в про под!! минулого, видатних юторичних д!яч!в, побут та звича! переачних людей. З огляду на це в «!люстрованш юторп Буковини» ми бачимо картини, котр! повинш були наштовхнути дитину до осмислення важливих подш нашого минулого: «Хрещення Руси за Володимира Великого» та «Напад татар!в». Також автор вир!шив за необх!дне прошюструвати особливосп укра!нсько! природи, чому мала слугувати картина «Дшпров! пороги». Найбшьше мюця у книз! в!дведено портретному матер!алов!, метою якого було дати д!тям можливють ближче познайомитися з видатними д!ячами нашого минулого. При цьому М. Кордуба використовуе портрети не тшьки д!яч!в мюцево! юторп (король Данило, Стефан Великий, щсар Франц Йосиф, О. Федькович, С. Воробкевич), а й загальнонацюнального значення (Ярослав Мудрий, Петро Могила, Б. Хмельницький, Т. Шевченко). Такий прийом, вочевидь, був покликаний показати еднють минулого вах укра!нських регюшв ! через художнш образ наблизити под!! в!ддалених куточшв Батьк1вщини.
ГСТОИЯ ПЕДАГОПКИ
Характеризуючи пiдрyчники авторства М. Кордуби, зазначимо, що матерiал в них був ввдбраний i укладений так, що забезпечував мiцне засвоення базових iсторичних знань. Структурування навчального матерiалy чiтке i послiдовне, простежуеться рiвномiрнiсть розподiлy матерiалy мiж роздшами в змiстi пiдрyчникiв. Необхiдно вщзначити й оригiнальний начально-методичний апарат. Матерiал у змiстi проаналiзованих пiдрyчникiв ввдповвдае за складнiстю та обсягом можливостям засвоення учнями певно! категори. Полегшуе сприйняття матерiалy широке використання дiалогiв, прямо! мови та емоцiйнiсть викладу. У виданнях згадуеться багато лиописних матерiалiв i легенд, що покликано було стимулювати уяву yчнiв. Шдручники також мiстили i засоби полегшення роботи з ними: карти, портрети, iлюстрацi!, таблицi тощо. Червоною ниткою тексту проаналiзованих пiдрyчникiв проходить вдея нацiонально! iсторi!, соборност та минулого yкра!нсько! державност!
Пiдводячи пiдсyмки дiяльностi М. Кордуби на нивi тдручникотворення, вкажемо, що вiн, як i iншi знанi педагоги та методисти Буковини (наприклад, О. Попович i М. Гаврищук), у методичних порадах учителям i у власних тдручниках використовував iндивiдyальнi завдання для дией з рiзним рiвнем iнтелектy, давав поради, як сприяли б !х подальшому розумовому розвитку. Цi ще! були сyголоснi тогочасним педагогiчним вiянням епохи. Так, у «Школьному й науковому порядку» вказувалося: «При виборi способу виховання треба заодно узглядняти притомнiсть [iндивiдyальнiсть - Р. Ф.] дитини» [1, с. 5].
Ввдзначимо також, що М. Кордуба, будучи талановитим iсториком, найбiльше уваги придаляв розробцi дидактично! лiтератyри з ютори. Вт1м, у Чернiвецькiй гiмназi! вш викладав одночасно з iсторiею курс географи, що було звичайним поеднанням для тогочасно! школьно! дидактики. Тож видатний педагог i блискучий знавець багатьох мов долучився до збагачення фонду перекладних укра!номовних пiдрyчникiв з географи. За його перекладом i загальною редакщею, зокрема, вийшов знаний у той час шдручник Ф. Умляфта з географи [8].
Отже, серед аспекпв педагопчно! дiяльностi М. Кордуби разом iз викладацькою роботою, методичною працею з учителями народних шил, теоретичними розробками з питань створення нацюнально! школи, необхвдно окремо вказати пiдготовкy пiдрyчникiв i посiбникiв. Педагогiчна дiяльнiсть ученого допомогла йому побачити потреби тогочасно! школи, можливосп в опрацюванш iсторичного матерiалy учнями навчальних закладiв рiзних рiвнiв. Новостворенi ним пiдрyчники на нацюнальнш основi i для укра!нсько! школи були вагомим внеском як у методику навчання, виховання багатьох поколшь буковинсько! молод^ так i в укра!нську iсторичнy науку. Педагог-просвiтитель, укладаючи укра!нськ1 пiдрyчники, посiбники та програми, обгрунтував важливi методичнi принципи, що збагатили вичизняну дидактичну думку ХХ ст.
Навчаючи рiдно! ютори як визначного надбання укра!нського народу, М. Кордуба реально впливав на формування особистостi. Його пiдрyчники були дiевим чинником у процесi засвоення юторичного досвiдy. Пiдрyчники i пошбники М. Кордуби стали не лише дидактичним явищем, а й сприяли формуванню yкра!нцiв-патрiотiв, становлення особистосл як ноия укра!нсько! культури i громадянина укра!нського сyспiльства.
Звернення до дидактично! спадщини М. Кордуби у чершвецький перiод його педагогiчно! дiяльностi актyалiзyе аналiз пiдрyчникотворення видатного вченого й в iншi -львiвський та варшавський - окреси його пращ, що стане предметом наших подальших до^джень.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вiсник закошв для королiвств i кра!в в державнш Ayini заступлених. - Вщень, 1870. - 572 с.
2. Кордуба М. Всесвггня iсторiя для народних i видiлових шкiл / М. Кордуба. - Чершвщ, 1906. - 89 с.
3. Кордуба М. !люстрована iсторiя Буковини / М. Кордуба. - Чершвщ: з друкарш тов. «Руско! Ради» тд зарядом I. Захарка, 1906. - 89 с.
4. Кордуба М. Картини iз Всесвггньо! кторп для народних i видiлових шкiл М. Кордуба. - Чершвщ: з друкарш тов. «Руска Рада» тд зарядом Ьана Захарка, 1909. - 128 с.
5. Кордуба М. Наука кторп рвдного краю в буковинських народних школах / М. Кордуба // Bukowiner Schule. - 1905. - № 4. - С. 208-212.
6. Кордуба М. Утра^зм в пмназп / М. Кордуба. - Чершвщ, 1904. - 44 с.
7. Пешшкевич О. I. Розвиток укра!нського шкшьництва на Буковиш (XVIII - початок XX ст.) монографiя / О. I. Пешшкевич: - Чершвщ: Рута, 2002. - 520 с.
8. Умляфт Ф. Учебник географп для низших кляс австршських гимназий /переклад М. Кордуба /
Ф. Умляфт - Чершвщ, 1904. - 58 с.
9. Федорiв I. О. Мирон Кордуба в ктори Укра!ни (юнець Х1Х - перша половина ХХ ст.) /
I. О. Федорiв. - Тернопшь: Тернопiль Онлайн, 2001. - 127 с.
УДК 261.5: 27 (477) «19»
О. М. ЯЧМЕНЬ ОВА ПЕДАГОГ1ЧНА ДШЛЬШСТЬ ОТЦЯ ЙОСАФАТА ВОРОТНЯКА
Висвтлено теоретичну i практичну nedaaoai4Hy di^bmcmb iepoMOHaxa УкратськоЧ Греко-Католицько1 Церкви Йосафата Воротняка. Показано, що aHani3 просвтительсько! i освтньо-nedaaoai4Hoi дiяльностi цього релтйного дiячa сприятиме з'ясуванню сутi процеЫв гуматзаци i демократизаци освти в контекстi входження Украши в европейський культурний та освтнш простiр.
Ключовi слова: освiтньо-педaгогiчнa дiяльнiсть, церква, европейський освтнш простiр, виховна система, християнська педагогша.
О. М. ЯЧМЕНЬ ОВА
ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СВЯЩЕННИКА ЙОСАФАТА
ВОРОТНЯКА
Отражена теоретическая и практическая педагогическая деятельность иеромонаха Украинской Греко-Католической Церкви Йосафата Воротняка. Показано, что анализ просветительской и педагогической деятельности этого религиозного деятеля будет способствовать выяснению сути процессов гуманизации и демократизации образования в контексте вхождения Украины в европейское и образовательное пространство.
Ключевые слова: образовательно-педагогическая деятельность, церковь, европейское образовательное пространство, воспитательная система, христианская педагогика.
O. M. YACHMENIOVA THE PEDAGOGICAL ACTIVITIES OF FATHER JOSEPHAT VOROTNYAK
The pedagogical activities of the Ukrainian Greek-Catholic Church Father Josephat Vorotnyak, that was fulfilled and realized both theoretically and practically, have been covered and unfolded. It is shown that the analysis of the teaching and educational work of the famous clergyman will help to explain and elucidate the essence of the processes of humanization and democratization of the education in the context of the entry of Ukraine into the European cultural and educational space.
Keywords: teaching and educational work, Church, European educational space, upbringing instructive system, Christian Pedagogy.
Проголошення Украши незалежною державою створило можливосп для вiдродження укра!нсько! духовносп, яке ввдбуваеться на rai сучасних кардинальних економiчних та сощальних змш у суспшьствг На сучасному етат становления Укра!нсько! держави постала необхвднють формування ново! парадигми, основним важелем яко! була б гуманнють.
Звернення до релш! як скарбнищ духовно! культури людства й оберегу нацюнально! самобутносп укра!нського народу в сучасних умовах переоцшки вартостей i трансформаци ieрархi! цшностей е лопчним i закономiрним явищем. Особливого такту, виваженосп, компетентносп i толерантносп вимагае виршення питання про визначення рол^ мюця, механiзмiв ди релш! в осв^ньо-виховнш сферi як середовищi формування нового поколшня укра!нсько! наци. Отже, актуальнють виршення теоретико-методичних проблем християнсько! педагопки, нагальна потреба у змш традицшних пiдходiв до органiзацi! навчально-виховного процесу, а також гостра необхiднiсть у наданш йому системного, особистiсно орiентованого гуманiстичного спрямування зумовили вибiр теми статп.
