CC BY
56
УДК 343.133.343.135
С. О. Сорока
1нститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц., доц. кафедри кримшального права i процесу
ОКРЕМ1 АСПЕКТИ КРИМШАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ФОРМ1 ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
© Сорока С. О., 2014
У статт розглядаються актуальн1 питання криминального процесу, що постають пщ час використання правового 1нституту приватного обвинувачення. Розкрито окрем1 проблеми процесуального порядку зд1йснення крим1нального провадження у формн приватного обвинувачення за крим1нальним процесуальним законодавством УкраТни. Звернуто увагу на процесуальний статус потерпшого у кримшальному провадженш у форм1 приватного обвинувачення
Ключов1 слова: крим1нальне провадження, приватне обвинувачення, потершлий, прокурор.
С. А. Сорока
ОТДЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ УГОЛОВНОГО ПРОИЗВОДСТВА В ФОРМЕ ЧАСТНОГО ОБВИНЕНИЯ
Рассматриваются актуальные вопросы уголовного процесса, которые возникают при использовании правового института частного обвинения. Раскрыто отдельные проблемы процессуального порядка осуществления уголовного производства в форме частного обвинения по уголовному процессуальному законодательству Украины. Обращено внимание на процессуальный статус потерпевшего в уголовном производстве в форме частного обвинения
Ключевые слова: уголовное производство, частное обвинение, потерпевший, прокурор.
S. А. Soroka
CERTAIN ASPECTS OF CRIMINAL PROCEDURE IN A FORM OF PRIVATE ACCUSATION
The article is dedicated to the review of topical questions of criminal procedure that arise while application of legal institute of private accusation. Besides, certain issues of procedural employment of criminal proceedings in a form of private accusation according to the criminal procedure of Ukraine. The author accentuates on procedural status of the victim in criminal procedure in a form of private accusation.
Key words: criminal proceedings, a private prosecution, the victim, the prosecutor.
Постановка проблеми. Украша, як незалежна, правова держава, передбачае поступову демократизащю суспшьства, встановлення правових основ будiвництва державносп, дотримання правопорядку i принципу законности Людина е вищою сощальною та полггичною щншстю.
Держава покликана затвердити гумашстичт начала, забезпечити i захистити свободу, честь i гвдшсть людини. Отже, виникае необхвдшсть у вдосконаленнi процесуального статусу потерпшого у кримiнальному провадженнi у формi приватного обвинувачення.
Мета дослiдження - розглянути окремi аспекти кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення.
Стан досл1дження. Окремi аспекти кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення дослiджували такi вченк В. Воронiн, М. Гошовський, О. Кучинська В. Маляренко, Н. Малярчук, О. Михайленко, М. Михеенко, В. Нор, В. Юрчишин, О. Яновська та ш.
Виклад основних положень. Загальною тенденцiею розвитку судочинства в Украт в попереднi роки було його "одержавлення", отже, в тепершнш час воно мае публiчний характер i здшснюеться вщ iменi держави. В. Т. Нор зазначае, що переважтсть принципу публiчностi (засади державносп) для кримшального процесу е неминучою i доцшьною [1]. Реалiзуючи це публiчне начало крим1нального судочинства (принцип публiчностi), держава зобов'язала уповноваженi нею органи - прокурора, слщчого у межах свое!' компетенци розпочати досудове розслщування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримшального правопорушення або в разi надходження заяви (повщомлення) про вчинення кримшального правопорушення, а також вжити усх передбачених законом заход]в для встановлення подiï кримшального правопорушення та особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК Украши). Проте, вказуе В. Т. Нор, при вчинент деяких злочинних посягань на права та законнi штереси фiзичних осiб законодавець не може не рахуватися з думкою потерпшого щодо притягнення до кримiнальноï' вщповщальносп i покарання особи, яка вчинила кримшальне правопорушення [1]. Доволi значним за обсягом виключенням з правила публiчностi, яке визначаеться принципом диспозитивносп (ст. 26 КПК Украши), е кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на шдст^ заяви потерпшого. 1нститут приватного обвинувачення е одтею з найдавшших форм органiзацiï' кримiнально-процесуальноï' функцiï' захисту прав i свобод людини, гсторичною першоосновою зародження та розвитку обвинувачення [2, с. 51]. О. Михайленко зазначае, що приватне обвинувачення виникло ранте вщ публiчного, пройшло у рiзних крашах св1й складний шлях зародження i розвитку, i продовжуе удосконалюватися, реформуватися на сучасному етапi державотворення та суспшьного розвитку [3, с. 40]. Це стосуеться й Украши. 1нститут приватного обвинувачення, що згадувався в Статут кримшального судочинства 1864 р., отримав свш подальший розвиток у крим1нально-процесуальному законодавствi союзних республ1к 1922-1927 рр. i Основ кримшального судочинства Союзу РСР, був збережений у КПК 1960 i 2012 рр. Вищезазначене свщчить про те, що шститут приватного обвинувачення мае глибоке iсторичне коршня, власну iсторiю та перiодизацiю розвитку.
За КПК Украши 1960 р. у ст. 27 КПК Украши було передбачено, що справи про злочини, передбачет ст. 125, ч.1 ст. 126, ст. 356 КК Украши, щодо дш, якими заподкна шкода правам i 1нтересам окремих громадян, порушуеться не 1накше, як за скаргою потерпшого, якому i належить в такому разi щдтримувати обвинувачення. Цi справи порушувались суддею, дiзнання i досудове слщство в них не проводилось. У разi примирення потерпшого з обвинуваченим тдсудним справи тдлягали закриттю. Примирення могло статися лише до видалення суду у нарадчу юмнату до постановлення вироку.
За КПК Украïни Роздш VI. Особливi порядки кримiнального провадження включае Главу 36. Кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення, чого не передбачав КПК Украши 1960 р., в якому умови реалiзацiï функци обвинувачення потерпшим у справах приватного обвинувачення були закршлет у Положент ст. 27 КПК. Така позицм законодавця е слушною, оскшьки ми говоримо про приватне обвинувачення як самостшний iнститут кримiнального процесуального права, тому видшення в КПК Украши окремоï глави про кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення надае цьому шституту завершеностi.
Особливютю кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення за КПК Украши е те, що законодавцем передбачено проведення досудового розслвдування за щею
категорiею справ. Прокурор i слiдчий у межах свое!' компетенцii зобов'язанi розпочати досудове розслвдування, але пiдставою у цьому випадку е лише заява потерпшого, тобто активна роль належить не прокурору, слвдчому, а особ^ яка звертаеться iз заявою про вчинення щодо не'' кримiнального правопорушення. Отже, заява (повiдомлення) потерпшого, як правило, е единим законним приводом для початку кримшального провадження у формi приватного обвинувачення. Якщо потерпшим е неповнолггня особа або особа, яка визнана в установленому законом порядку недiездатною чи обмежено дiездатною, або яка через хворобу, фiзичнi або психiчнi вади чи з шших поважних причин не може сама подати заяву, й може подати його законний представник. На нашу думку, ця позицм законодавця е правильною, оскшьки, коли справи приватного обвинувачення порушувались тшьки судом, то виникало багато дискусiйних питань щодо розгляду цих заяв органом дiзнання (як правило, мшщею). Особи, про вчинення щодо них злочишв ще'' категорii, нерiдко звертались iз заявами не в суд, як це було передбачено законом, а до мшщй. Органом дiзнання, як правило, приймалось рiшення про ввдмову в порушеннi кримiнальноi справи, матерiали осiдали в архiвах, замiсть того, щоб бути направленими в суд для розгляду по суп.
Ввдповвдно до ч. 1 ст. 92 КПК Укра'ни, обов'язок доказування обставин, як пiдлягають доказуванню у кримшальному провадженш (ст. 91 КПК Укра'ни), ^м обов'язку доказування належностi та допустимосл доказiв, даних щодо розмiру процесуальних витрат та обставин, як характеризують обвинуваченого, покладаеться на слвдчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпшого. Цим положенням усунуто питання щодо покладення тшьки на приватну особу повноти усiх обов'язюв обвинувачувача, яка ввдповвдно до закону, не мала повноважень iз збирання доказiв у зв'язку iз вiдсутнiстю професiйних та шших можливостей. Не врегульовано законодавством було i питання щодо захисту прав потерпшого у разi вчинення щодо нього кримшального правопорушення неввдомою особою. При зверненш потерпшим зi скаргою до суду було передбачене обов'язкове встановлення особи, тобто потерпший у скарзi мав вказати данi про особу, яка притягуеться до кримшально'' ввдповвдальносп. Тобто недосконалiсть законодавства i не завжди правильна практика його застосування сприяли значному обмеженню прав громадянина щодо захисту його законних прав, порушених вчиненням злочинних дш у справах приватного обвинувачення. Проведення досудового розслвдування в кримiнальних провадженнях у формi приватного обвинувачення сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслвдуванню i судовому розгляду цiеi категорй справ сприятиме можливостi у кожному окремому випадку встановити особу, яка вчинила кримшальне правопорушення, щоб притягнути й до вiдповiдальностi, а особа, стосовно яко'' було вчинено кримшальне правопорушення, зможе повною мiрою захистити сво'' порушенi права.
Крiм того, необхвдно зазначити, що у юридичнш лiтературi багато праць розглядають виршення питань щодо захисту прав потерпшого. Захист прав потерпшого стае ще актуальшшим у випадках, коли прокурор ввдмовляеться вiд державного обвинувачення та у кримшальних провадженнях - у формi приватного обвинувачення. Так, О. Г. Яновська зазначае, що у разi ввдмови прокурора вiд тдтримання державного обвинувачення в судi постае проблема щодо нерiвностi прав сторш. Це надзвичайно яскраво проявляеться в нерiвноправностi потерпшого та обвинуваченого стосовно права на отримання квалiфiкованоi правово'' допомоги. Тодi потерпший взагалi залишаеться наодинщ iз стороною захисту, зазвичай посиленою квалiфiкованим захисником. На ввдмшу вiд обвинуваченого, потерпший не забезпечений нормативно квалiфiкованою правовою допомогою, яка може бути надана адвокатом [4, с. 243]. На нашу думку, така сама ситуацм вбачаеться i у кримшальних провадженнях у формi приватного обвинувачення. О. Г. Яновська пропонуе доповнити КПК Укра'ни нормою такого змкту: "...у випадку повно'' або частково'' ввдмови прокурора ввд тдтримання державного обвинувачення потерпший мае право заявляти про пвдтримання обвинувачення у повному обсязi самостшно. У такому випадку потерпший мае право скористатися професшною правовою допомогою, зокрема мае право клопотати про надання представника його шгерешв за рахунок державних кошпв" [4, с. 243], ця пропозицм е слушною, ми й пiдтримуемо, але, враховуючи вищевикладене, пропонуемо '''' конкретизувати i викласти у такiй
редакци: "у кримшальних провадженнях у формi приватного обвинувачення право пiдтримувати обвинувачення в судi належить потерпшому, у разi повно!' або частково!' ввдмови прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення потерпший мае право заявляти про пвдтримання обвинувачення у повному обсязi самостiйно. У таких випадках потерпший мае право скористатися професшною правовою допомогою, зокрема мае право клопотати про надання представника його iнтересiв за рахунок державних кошта".
Поняття кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення даеться в ч. 1 ст. 477 КПК Украши, де зазначаеться, що кримшальним провадженням у формi приватного обвинувачення е провадження, яке може бути розпочате слвдчим, прокурором лише на rn^^^i заяви потерпшого щодо кримшальних правопорушень, передбачених у п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 477 КПК Украши. Заяву про вчинення кримшального правопорушення потерпший мае право подати протягом строку давносл притягнення до кримшально!' ввдповвдальносп. Крiм того, у п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК Украши вказаний перелш статей Кримшального кодексу (далi КК), незалежно ввд суб'екта 1'х вчинення; в п. 2 ч. 1 ст. 477 КПК Украши вказаний перелш статей КК Украши, щодо яких може бути розпочате кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення, якщо вони вчинет чоловшом (дружиною) потерпшого; уп. 3 ч.1 ст. 477 КПК Украши вказаний перелш статей КК Украши, щодо яких може бути розпочате кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення, якщо вони вчинет чоловшом (дружиною) потерпшого, шшим близьким родичем чи членом сiм'ï потерпшого, або якщо вони вчинет особою, яка щодо потерпшого була найманим пращвником i завдала шкоду виключно власносл потерпшого. На ввдмшу ввд КПК Украши 1960 р., перелш статей, щодо яких може бути розпочате кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення, значно збшьшений. Позитивним у цьому е те, що особа зможе сама захищати своï порушен права, що повною мiрою ввдповвдае вимогам Конституций що кожен мае право будь-якими, не забороненими законом, засобами захищати своï права i свободи ввд порушень i протиправних посягань (п. 4 ст. 55). Крiм того, зменшиться кшьюсть кримшальних проваджень, оскшьки вони можуть бути розпочаи не шакше, як за заявою потерпшого, а в подальшому i закрип на rn^^^i угоди про примирення мiж потерпшим та пвдозрюваним чи обвинуваченим, що ввдповвдно сприятиме спрощенню судового розгляду, а тим самим i розвантаженню роботи пращвниюв правоохоронних оргатв i судiв.
Варто зазначити, що в ч. 1 ст. 27 КПК Украши 1960 р. вказувалось, що справи про злочини щодо дш, якими запод1яно шкоду правам та штересам окремих громадян, порушуються не шакше, як за скаргою потерпшого, якому i належить в такому разi право пвдтримувати обвинувачення. За КПК Украши чгг^' вказiвки щодо цього права потерпшого не зазначено. Так, в ст. 4 КПК Украши вказуеться, що виключенням iз принципу публiчностi е випадки, коли кримшальне провадження може бути розпочате лише на rn^^^i заяви потерпшого. Про це саме зазначаеться i в ч. 4 ст. 26 КПК Украши, де, ^м того, вказуеться, що ввдмова потерпшого, його представника ввд обвинувачення, е безумовною пвдставою для закриття кримшального провадження у формi приватного обвинувачення. У ст. 340 КПК Украши зазначено, що у разi ввдмови прокурора ввд пвдтримання державного обвинувачення в суд^ головуючий роз'яснюе потерпшому його право пвдтримувати обвинувачення в суд1 У цьому випадку кримшальне провадження за ввдповвдним обвинуваченням набувае статусу приватного i здшснюеться за процедурою приватного обвинувачення. Про процедуру приватного обвинувачення в КПК Украши не йдеться. Отже, про те, що потерпший мае право пвдтримувати обвинувачення у кримшальних провадженнях у формi приватного обвинувачення, законом чггко не визначено. Таку пропозищю доцшьно внести в ч. 4 ст. 26 КПК Украши, тому пропонуемо и викласти у такш редакци:
4. Кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення розпочинаеться лише на rn^^^i заяви потерпшого, якому i належить в такому разi право пвдтримувати обвинувачення. Ввдмова потерпшого у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника ввд обвинувачення е безумовною пвдставою для закриття кримшального провадження.
З вищевикладеного бачимо, що в КПК Украши законодавець залишив тшьки функци обвинувачення у публiчному та приватному порядку. Таку функщю обвинувачення, як приватно-публiчне обвинувачення, змют яко!' полягав у тому, що кримшальна справа порушувалась не
шакше, як за скаргою потерпшо'', i закриттю за примиренням CTopiH не тдлягала, законодавець виключив i значно розширив iнститут примирення. Вiдповiдно до ч. 4 ст. 56 КПК Украши, потерпший мае право примиритися з пвдозрюваним, обвинуваченим i укласти угоду про примирення на ушх стадмх кримiнального провадження. Укладення угоди про примирення може шщтоватися як потерпшим, так i пiдозрюваним або обвинуваченим у будь-який момент часу тсля поввдомлення особi про тдозру до виходу суду до нарадчо'' кiмнати для ухвалення вироку. Отже, це вказуе на те, що за КПК Украши примиритися шдозрюваний з потерпшим можуть не тшьки у кримшальних провадженнях приватного, а й публiчного обвинувачення, це сприяе розширенню медiацii в кримшальних провадженнях. На нашу думку, ця позицм законодавця е правильною, оскшьки Укра'на з перших кроюв самостшного державного будiвництва прагне зайняти гiдне мюце у свiтовому та европейському сшвтоваристш, питання прав людини сьогоднi набувае особливо'' актуальностi, тому необхiднiсть приведення свого законодавства у ввдповвдшсть з мiжнародними мае велике значення.
Висновки. 1нститут приватного обвинувачення е одшею з найдавнiших форм оргашзаци кримiнальноi процесуально'' функци захисту прав i свобод людини. Видшення у КПК Украши окремо'' глави щодо кримшального провадження у формi приватного обвинувачення надае шституту приватного обвинувачення завершеносп, саме iснування такого шституту е показником рiвня розвитку правово'' держави. Потерпший е тщатором для початку кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення i в подальшому вiн мае право примиритися з пвдозрюваним, обвинуваченим i укласти угоду про примирення на ушх стадмх кримiнального провадження. Отже, потерпший е основною фцурою в кримшальному провадженш у формi приватного обвинувачення, йому мають бути роз'ясненi його права, а також забезпечена можливють 'х реального здiйснення. Тому запропоноваш пропозици щодо використання професiйноi правово'' допомоги i закрiплення на законодавчому рiвнi права пiдтримувати обвинувачення в судi сприятиме удосконаленню процесуального статусу потерпшого у кримшальному провадженш у формi приватного обвинувачення.
1. Нор В. Т. Публгчтсть i диспозитивн1сть у кримшальному процеа Украгни: суть, прюритети, взаемодгя, сфера ди. - [Электронныйресурс]. - Режим доступа: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=0&d= 319. 2. Шейфер С. А., Петрова Н. Е. Проблемы реформування производства по делам частного обвинения в духе расширения частных начал в уголовном процессе РФ // Государство и право. - 1999. - № 6. 3. Михайленко О. Публiчне та приватне обвинувачення. Iсторiя зародження, спiввiдношення та розвиток // Прокуратура, людина, держава, - № 3(33). - березень 2004. - С. 36-40. 4. Яновська О. Г. Особливостi кримшальних проваджень у формi приватного обвинувачення за новим Кримтально-процесуальним кодексом Украгни // Часопис Кигвського ушверситету права. -2013. - № 1.- С. 242-245.
