CC BY
9
В1СНИК Украшсько! медично! стоматолог! чно! академи
Наукова новизна роботи полягае у застосуваны допплер1всько!' ультрасонографи для оцнцки стру-ктурно-функцюнального стану нирок пюля перенесеного гострого гнмного тслонефриту.
Мета роботи - вивчити вщдалеы результати перенесеного гострого гнмного тслонефриту.
Проведено комплексне обстеження 109 хворих (середнм BiK 41,0±1,7 роюв) через 6 Mic.— 10 poKiB п1сля перенесених гострих гнмних уражень нирок. На думку E.Stokland et al. (1999), термш у 6 мюяц1в дае можливють викпючити вплив резидуальних явищ i пщтвердити хроызацю тслонефриту. Чолов^в було 56 (середнм BiK 43,9±2,3 роки), жмок - 53 (середнм BiK 38,5±2,4 роки). Ураження право!' нирки мало мюце у 53 випадках, л1во!' - у 50 випадках та двохстороннм процес - у 6 випадках.
Консервативне лкування проводилось 9 хворим на фокальний та 11 хворим на мультифокальний бактер1альний нефрит. Мн1мально ¡нвазивы оперативы втручання виконаы 21 хворому на дифузно гнмний тслонефрит та 17 хворим на абсцес нирки. Xipypri4He лкування проводилось 51 хворому (дифузно гнмний тслонефрит - 7, апостематозний нефрит - 14, карбункул нирки - 26 та абсцес нирки - 4).
Якщо хроннний телонефрит д1агностували за наявност1 вщповщноТ кл1н1чноТ картини та лаборато-рних даних, розм1ри та структуру нирок визначали за допомогою ультрасонографи у арошкальному режиму то оцнку функцюнального стану нирок проводилили на пщстав1 доплерографнно!' картини. Ультразвукове дослщження виконували за допомогою д1агностичних комплекс^ "Logic 400 CL", "Medison 8800" та "Радмф". Доплерографнне дослщження проводили методом кольорового доплер1в-ського картування (КДК). Визначали диметр нирково!' артерп (см), пкову систолнну швидкють (Vps, см/с), кнцеву д1астолнну швидюсть (Ved, см/с), усереднену за часом швидкють кровотоку (TAV, см/с), ¡ндекс резистентное^ Пурсилота (IR). 3 метою оцнки ефективного ниркового кровотоку визначався хвилинний об'ем кровотоку (Q, мл/хв) у ниркових артер1ях.
За результатами дослщження, хроннний телонефрит виявлений у 21 хворого (19,3%); ¡з них - у 6 випадках (5,5%) 3i зморщенням нирки. При цьому лише у 2 спостереженнях (1,8%) зморщення нирки супроводжувалось ппертензмним синдромом. Порвняння доплерографнних даних у пац1ет1в з наяв-нютю та без хротзаци гострого ¡нфекцмного запального процесу в нирках виявило вфогщне (р<0,05) попршення ¡мпульсних показниюв та хвилинного об'сму кровотоку не лише ураженоТ, а й так звано!' "здорово!"' нирки. Вищезазначене свщчить про двохстороннм характер хроннного тслонефриту вна-слщок пролонгаци ¡нфекцмного запального процесу в нирках.
Доплер1вська ультрасонографт е високонформативним методом, який з д1агностичною чутливютю 61,9%, специфныстю 97,7% та ефективтстю 90,8% дозволяе виявити хроннний тслонефрит та провести роздтьнуоцшку структурно-функцюнального стану нирок.
УДК 616.33-002.44-089
0С0БЛИВ0СТ1 ОПЕРАТИВНОГО Л1КУВАННЯ ВИС0К0 Р03ТАШ0ВАНИХ ВИРА30К ЗАДНЬ01 СТ1НКИ КАРД1АЛЬН0Г0 В1ДД1ЛУ ШЛУНКА
Ходатенко О. Г.
Кафедра госттальноТ жрургп
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Незважаючи на досягнув результати х1рурпчного лкування виразково!' хвороби, ктькють тсляопе-рацмних ускладнень залишасться ще високою. Тому проблема х1рурпчного лкування виразковоТ хвороби шлунка е актуальною, а вибф способу операци викпикае суперечност1 у сучаснм гастроентероло-ги. За даними л1тератури, до 20% населения планети страждас на виразкову хворобу шлунка та два-надцятипалоТ кишки. В УкраТы за останы 5 роюв ктькють випадюв захворювань на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалоТ кишки збтьшилася до 14-15 %.
Особливе мюце у структур! виразковоТ хвороби шлунка займають виразки кард1ального вщдту. Це зумовлено багатьма причинами, зокрема, скпаднютю д1агностики, особливостями ктннного переб1гу, високим вщсотком розвитку ускладнень, а також техннними труднощами пщ час виконання оператив-них втручань у хворих на вищевказану патолопю. За даними результата дослщжень р^них автора, виразкова хвороба кард1ального вщдту шлунка вщмнаеться вщ 0,3 до 15,2 %, а ускладнених крово-течею вщ 15 до 48 %
Виб1р адекватного методу оперативного втручання при виразках кард1ального вщдту шлунка, його об'ем та строк проведения е вельми дискутабельною та до юнця не виршеною проблемою. Викорис-тання при виразках кард1ального вщдту шлунка проксимально!' резекцп органа досить часто супрово-джусться неспроможнютю стравохщно-шлункового анастомозу, а р1зы види сегментарно!' резекцп шлунка не завжди ефективы при високому розташуваны виразок кард1ального вщдту шлунка. Цим
Актуалып проблеми сучасноУ медицини
вимогам багато в чому вщповщають органозбер1гаюч1 способи резекци шлунка при розташуваны ви-разок в кард1альному вщдтк Проте poöiT, присвячених цьому напрямку при виразц1 задньоТ стнки ка-рд1ального вщдту шлунка, дуже мало, що вимагае подальшого вивчення uiei проблеми.
Метою дослщження було покращення результата xipypri4Horo лкування хворих з ускладненими виразками задньоТ стшки кард1ального вщдту шлунку шляхом профтактики тсляоперацмних усклад-нень на пщстав1 розробки нових способа оперативного лкування.
В основу роботи покладено аналЬ результат^ дослщження та оперативного лкування хворих на виразкову хворобу шлунка, як1 знаходилися на лкуваны в клУц1 госттальноТ xipyprii УМСА, зокрема, XBopi з виразками задньоТ стшки кард1ального вщдту. Протягом 2000-2006 poKiB в клЫщ виконано 226 резекцм шлунка хворим з приводу ускпадненоТ виразковоТ хвороби.
Вар1анти локал^аци та характер ускпаднень виразок задньоТ стнки кард1ального вщдту шлунку визначали за допомогою ф1брогастродуоденоскопи (ФГДС) та рентгеноскопп шлунково-кишкового тракту. Визначали процентне стввщношення ускладнень в тсляоперацмному nepiofli та методи ТхньоТ профтактики. П1сля проведения оперативного втручання згщно з запропонованою методикою nopiB-нювали результати xipypri4Horo лкування з раыше запропонованими методами.
Xßopi були розподтеы на 3 групи. I група - 89 хворих - локал^ацт виразки в дтянц1 тта шлунка. II група - в дтянц1 пторичного та антрального вщдту органу - 94 oci6. Ill група - в кард1альному в1дд1л1 - 43 nauieHTiB, з яких у 23 oci6 локал^ацт виразкового процесу була на заднм ст1нц1 органа (III-A гр.)
Серед ускладнень виразковоТ хвороби шлунку переважала пенетрац1я виразки - 197 (87,2%) хворих. Птородуоденальний стеноз був виявлений у 56 (24,8%) пац1ент1в. Перфорацт виразки мала Mic-це у 21(9,3%) nauieHTiB, кровотеча ¡з виразки - у 76 (33,6%) хворих.
Bei XBopi III-A групи були оперованк Об'ем оперативного втручання - резекц1я шлунка з клиновид-ним висненням виразки задньоТ стшки кард1ального вщдту згщно з запропонованою методикою. Про-анал^овано характер ускладнень тсляоперацмного перюду у цих хворих. У ваххворих III-A групи не-спроможност1 шв1в, гнмних ¡нтраабдомшальних ускладнень, кровотеч в npocßiT травного каналу, по-рушень моторно-евакуаторноТ функцИ кукси шлунку не спостер1галося.
Визначеы особливост1 nepeöiry тсляоперацмного перюду у хворих першоТ, другоТ та третьоТ групи, як1 були onepoBaHi за традицмними способами.
PaHHi пюляоперацмы ускладнення розвинулися у 16 хворих. Неспроможнють гастроентероанасто-мозу - 1 (0,4%) хворий; некроз стшки з неспроможнютю шв1в теля клиновидно!' резекци - 2 (0,9%); кровотеча в npocßiT травного каналу - 1 (0,4%); пюляоперацмний панкреатит - 2 (0,9%); абсцеси че-ревноТ порожнини - 2 (0,9%); анастомозит - 4 (1,8%); рання злукова кишкова непрохщнють - 2 (0,9%); кровотеча в черевну порожнину - 1 (0,4%); прогресуючий пюляоперацмний перитоыт - 1 (0,4%). Мо-торно-евакуаторы порушення кукси шлунку виникпи у 17 хворих.
Таким чином, виразки задньоТ стшки кард1ального вщдту шлунку викликають значы труднощ1 п1д час проведения оперативного втручання, чим обмежусться виб1р cnocoöiB радикально! операци та ви-никас небезпека розвитку ускладнень в тсляоперацмному nepiofli. Запропонований enoeiö резекци шлунка при високо розташованих виразках кард1ального вщдту задньоТ стшки дозволив уникнути paHHix пюляоперацмних ускладнень, моторо-евакуаторних розлад1в у вщдалеы строки теля операци, покращити результати лкування хворих uici категори, зменшити термш втрати працездатностк
Том 6, Выпуск 4
157
