CC BY
16Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.188-193.
УДК 070 (05): 621.397.48
МОВНА ГРА У МАС-МЕД1ЙНОМУ ТЕКСТ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ СОЦ1ОЛЕКТУ
Ваана О.В.
Донецькш нащональний утверсиг ет , м. Донецьк
У статп шдшмаеться га в загальних рисах вир1шуеться проблема мовно! гри у мас-медшному текст як репрезентанту соцюлекту.
Ключов1 слова: мовна гра, соцюлект, сощальна комушкащя, шформащя
Увага до зв'язку мови, щеологп та полгшки, який активно обговорюеться та розвивасться дослщниками, фшософами, лшгвютами ХХ ст., пояснюеться складними сощальними, економ1чними обставинами, що почали формуватися ще наприкшщ Х1Х ст. Р1зш соцюкультурш катакл1зми поступово призводять до того, що влада стае одшею ¡з головних д1ючих ос1б нов1тньо! ютори та культури взагал1. Про це свщчать роботи Р. Барта, Ж. Бодршяра, М. Фуко та ш. Влада сприймаеться не як щось вщокремлене вщ людей, а як щось розпорошене, глибоко проникле у ментальну тканину суспшьства. Дослщники починають шукати И носив { переосмислюють владний потенщал мови - одного з найдавшших засоб1в комушкацп. Уже у 2 половиш ХХ ст. назр1вае потреба осмислення на нових культурних засадах триедносп влада-мова-сощум. Одним з вияв1в ц1е! триедносп стае, зокрема, соцюлект.
Пост ановка проблеми. Важливу роль у визначенш нового типу стосунюв влада-мова-сощум вщ1грае мова мас-мед1а, яка е одним з основних чинниюв формування сучасно! картини свпу людини. Ця мова, з одного боку, ще вщ самих людей, яю у ХХ ст. вже звикли жити у пол1 журнал1зму, а з шшого - пщтримуеться та розвиваеться власне мас-мед1а. А з третього боку, вона е репрезентантом багатьох, в тому числ1 1 владних, штенцш, розпорошених у сощум. Вивчення мехашзм1в формування { реал1заци цих владних штенцш, що активно реал1зуються у мас-медшному простора е акт уальним дослщницьким завданням. Мет а ст ат т 1: визначити характер зв'язку соцюлекту, безпосередньо пов'язаного з владою та з мовною грою у мас-медшному текст!, встановити засоби репрезентацп соцюлекту, його роль у формуванш шформацшно! картину свпу, що створюють ЗМК.
Треба наголосити, що щея соцюлекту виникае на грунт дослщжень мови, занурено! у суспшьство, як опозицп до щюлекту, мови окремого шдивща. Феномен роздшення мов можливий тшьки на р1вш соцюлекту, тому що зштовхуються м1ж собою мовш системи певних груп, а не окрем1 шдивщи. Феномен юнування сощальних д1алекпв стае можливим через те, що знаки мови переважно не тддаються однозначнш для кожного члена суспшьства штерпретацп. 1м притаманш множинш, мшлив1 значення, що виникають пщ час використання цих мовних знаюв
у рiзних контекстах. Ще у 1921 роцi Л. Вгггенштейн у «Лопко-фшософському трактата» писав про це так: «(3.262.) Те, що не може бути вираженим у знаку, виявлясться у його застосуванш (використанш). Те, що приховують знаки, показуе !х застосування» [1]. В цьому контекст фiлософом переосмислюсться практика використання мови: мова постае як набiр рiзноманiтних практик, або «форм життя». Цi найпростiшi форми фшософ i називае мовними ^рами.
Таким чином, згiдно до теорп мовних iгор значення знаку трактуеться як засiб його використання. Простiшi мовнi iгри стають основою для бшьш складних. Коли так, то можна зробити припущення, що певш соцiальнi групи можуть утворювати сво! системи та комплекси мовних знаюв, що обслуговуватимуть комунiкацiю в межах ще! групи. Вони, власне, i е основами соцiолекту, який не е тайною мовою, а покликаний допомагати людям орiентуватися у сощально складному свiтi. З ще! точки зору, сощолект близький до розумшня мовно! гри як форми життя. Як вiдмiчае О. Кутявина, спираючись на роботи М. Бахтiна та Г. Косшова, «якщо загальнообов'язковi норми реалiзуються пасивно, автоматично, то серед сощальних сенсiв, що населяють знаки, ми орiентуемось напружено й активно. Наявнють безкiнечно рiзноманiтних соцiальних сеншв обумовлюе розшарування едино! нащонально! мови на безлiч так званих сощолекпв» [2].
Як вiдомо, поняття сощолекту виникло вiдносно недавно - у 2 половиш ХХ ст. Воно було введено Р. Бартом на позначення колективно! або групово! мови. Теорiя соцiолекту розроблялася Р. Бартом у лопщ позасвiдомого розподiлу суспшьства, що, зокрема, позначалося фiлософом як «вшна мов». У якостi головно! особливостi соцiолекту виокремлюеться те, що жодна мова не може лишатися поза його межами: мовлення будь-якого суб'екту неминуче входить в той або шший соцiолект [3, с. 527]. При цьому фшософ пропонуе розмежовувати два провщних види дискурсу, двi групи соцiолектiв: осiненi владою, яю називае енкратичними, та безвладш, або осяяннi своею невладнiстю, акратичш. За оцiнкою Р. Барта: „у загальнонащональному масштабi ми всi розушемо один одного, але комушкацп мгж нами немае" [3, с.536]. Проте Р. Барт наголошуе, що вшна мов не передбачае вшни !х носив.
Таким чином керуючись iдеями Р. Барта, можна припустити, що найбшьш яскраво це виявляеться у просторi мас-медшно! мови, яка е зрозумшою для будь-кого, проте майже невловимо, але досить чггко, роздшяе аудиторiю на певнi сегменти за штересами та уподобаннями, сощальними характеристиками. В цьому сила мас-медшно! мови, яка переносить конфлiкт у масовий вiртуальний простiр, активно створюючи новi соцiолекти та соцiоментальнi групи вщповщно.
Розмiрковуючи про види мов, роздшеш за принципом вiдношення до влади, Р. Барт вiдмiчае, що мова мас-медiа вiдноситься до енкратичних видiв дискурсу. Владна мова розмита, всюди прониклива. Енкратичний вид дискурсу знаходиться у постшнш опозицil до будь-яко! системностi. Ця розпливчастiсть ускладнюе внутршню типологiю енкратичних соцiолектiв [3, с.530]. На нашу думку, така приглушенють, розпливчастiсть та дiевiсть, зокрема, мас-медшно! мови досягаеться через використання особливих мовних ^ор, що й актуалiзуються за допомогою сощолекту. При цьому, за Р. Бартом, «у всякому сощолекп е «обов'язковi категори», узагальнеш стереотипнi форми, поза якими носи сощолекту не можуть мислити» [3, с.532-533]. Таким чином, можна провести певну паралель i сказати, що щ бартовськi «обов'язковi категори» стввщносяться з традицiйними уявленнями про
правила мовно! гри, введет ще Л. Вгтгенштейном. Порушуючи щ довол! умовш, в!ртуальш правила, мовець виходить за меж! мовно! гри.
Попри всю р1зницю м1ж концепщями Р. Барта та Л. Вптенштейна !х об'еднуе спорщнене трактування правил мовно! гри, коли, обмеження у гр1 мовець бере на себе добровольно. Однак соцюлект, за Р. Бартом, е примусовим по вщношенню до тих, хто його подшяе. Проте ця примусовють мае парадоксальний характер: з одного боку, людина може сама обирати певне комушкативне середовище (професшне коло, коло друз1в за штересами, рел!гшш в1рування, субкультура й т.д.), з шшого боку -потрапивши до сформованого комушкативного середовища, що функцюнуе за певними правилами { використовуе вже вироблеш, укоршеш стшю формули, людина мае !х прийняти. Це результат того, що «мовна система соцюлекту не змшюеться через шдивщуальш вщхилення, але лише тд впливом юторично! мутацп дискурсивного строю» [3, с.533].
На наш погляд, паралель м1ж поняттями соцюлекту та мовно! гри наочно демонструе парадоксальну природу примусовост { меж соцюлекту не лише як заборони, а як того, що вщокремлюе один соцюкомушкативний проспр вщ шшого. Призначення «стшких формул» не розмежовувати, а позначати кордони певного соцю-семантичного простору, давати можливють рецитенту самощентифшувати себе з певною сощальною групою. Ц функци соцюлекту реал1зуються через використання мовних ¿гор, а сам соцюлект стае репрезентантом мовно! гри.
Проте щ стереотипш формули часто недоощнюються дослщниками. Наприклад, М. Лабащук вщм!чае: «нетворче, непродуктивно мисляча людина не сама створюе висловлювання, а користуеться готовими у свщомосп, чужими та навязаними !й судженнями, яю при цьому вже давно сприймаються нею як власш. Ц судження юнують у вигляд! фрейм1в, тобто номшативних моделей ситуацш, у вигляд! бшьш чи менш синтаксично свобщних дискуршв у р1зних стилях мови, клше...» [4, с. 146]. Проте щ банальш, на перший погляд, «ф1гури системность», номшативш модел! ситуацп в текстах ЗМК виконують важливу функщю: вони тдкоряють шформащю певнш мед!алопщ, що пов'язана з1 становленням та розвитком соцюлекту { його р1зновид1в. А це стае можливим лише на грунт мовних ¡гор, до яких долучеш «гравщ»-рецитенти. ЗМК напрацьоваш ушверсальш модел! компонування та викладу шформацп у певних сталих «життевих формах», що й слугують р!зномаштному розвитку триедност! влада-мова-сощум через створення та розвиток соцюлекпв.
Дшсно, не можна вважати новинш тексти шформацшних видань негативно стереотипними, клшованими лише через те, що вони тдкоряються певнш структур!, яка продиктована р!зними суб'ективними та об'ективними причинами (нац!ональний контекст, принципи вщбору шформацп, формат видання, загальна пам'ять журналютських текст!в, фонов! знання, культурш коди та !н.). Ц! клшоваш форми, незважаючи на жорстк! рамки, дозволяють значну вар!ативн!сть подач! шформацп. 1накше новини втратили б здатнють привертати увагу, штерпелювати рецип!ента. Бшьш того, в одному, нав!ть невеликому шформацшному пол! завжди працюють одночасно декшька видань: сенсац!йн! под!! висвгтлюються одразу дек!лькома ЗМК, ! якщо б вони були одномаштно-банальними, то втратили б не лише те, що позначаеться як шдивщуальнють, а навгть сенс свого юнування.
Наведемо приклад, щоб пояснити щ положення. Так, з приводу вибуху на шахт iм. К. Маркса у донбаських 1нтернет-виданнях одночасно з'явилося три новинних матерiала, якi чiтко та наочно показали дда соцiолектiв, вiйну мов. 1. «Взорвавшуюся шахту закрывать не будут. Уголь нынче дорог» («Ура-Информ Донбасс») http://ura.dn.ua/12.06.2008/55946.html; 2. «Министр Полтавец не исключает, что шахту им. К. Маркса восстановят» («Остров») http://ostro.org/shownews_ks.php?id=49557&lang=ru; 3. «Глава Минуглепрома считает, что шахту им. Карла Маркса закрывать не стоит» («КИД») http://zadonbass.org/allnews/message.html?id=80507
В цих матерiалах шформащя вибудувана за одшею схемою, доволi традицшною для будь-якого мас-медшного новинного тексту. Його структура майже однакова: перше речення - шформацшний привщ «що?». Далi автори вщповщають на питання - «де?» i «хто?» сказав. Наступний абзац - цитата з промови авторитетно! особи (мшстра вугшьно! промисловостi Укра!ни), пiсля - необхiднi пояснення i наприкiнцi довiдка або гiперпосилання на попередш матерiали. В текстах наведено одш й тi ж самi данi, журналiсти рiзних видань обрали i винесли в заголовок для публшацн один i той самий шформацшний привщ: вщповщь на питання - закриють шахту iменi Карла Маркса тсля аварi! або ш?
Хоча всi видання оперують одними й тими ж самими даними, на рiвнi сенсу вони вщповщають на це питання по^зному. Навпъ у першому наближенш бачимо рiзнi авторськi настанови, вiдмiнностi у стилi та форматах видань. Найбiльш показовими в цьому плаш е першi фрази, якi несуть на собi найбiльше iнформацiйне та емоцiйне навантаження i задають загальний настрiй сприйняття усього матерiалу. Особливо важливу роль в цьому вдаграе дiеслово, яке е неодмшним елементом лiду шформацшного матерiалу: Минист р угольной промышленност и Викт ор Полт авец наст аивает , чт о работ ы на шахт е им. Карла Маркса в Енакиево необходимо возобновит ь («Ура-информ Донбасс»); Минист р угольной промышленност и Украины Викт ор Полт авец не исключает , чт о шахт а им. Карла Маркса в Енакиево мож ет быт ь восст ановлена после крупной аварии 8 июня («Остров»); Минист р угольной промышленност и Викт ор Полт авец счит ает , чт о шахт у им. Карла Маркса ГП "Ордж оникидзеуголь" в городе Енакиево Донецкой област и, где 8 июня произошел взрыв, закрыват ь не ст оит («КИД»).
Як ми вже вiдмiчали вище, на рiвнi фактажу змют шформацш збтаеться. Це вщбивае навггь синтаксична будова речень, що вщображае принципово рiзний, як правило, прихований сенс тексту. Якщо застосовувати методику, запропоновану Б. Успенським, для аналiзу подiбних мовних ^ор, то можна побачити, що пщмет Минист р угольной промышленност и Украины Викт ор Полт авец в ушх реченнях однаковий, проте присудок у першому випадку наст аивает - виражае чпку, ршучу позищю, у другому не исключает - тобто особа лише розглядае можливють i в третьому - счит ает , тобто вважае за потрiбне - це суб'ективна думка. В ушх трьох випадках слова мшстра штерпретоваш по^зному. Першi два варiанти майже суперечать один одному. При першому наближенш щ нюанси не помгтш, вловити рiзницю може тшьки читач, який ознайомився з шформащею декiлькох видань, але в ушх трьох випадках створено рiзний образ самого мшстра. В першому випадку -це ршуча, прагматична людина, в другому - розважлива, дипломатична посадова особа, у третьому - не впевнений у собi шдивщ. В наведених прикладах
використовуеться тонка мовна гра, що м'яко проявляе владш штенцп, тдштовхуючи рецитента до певно! думки. Цю тезу засвщчуе й подальший анал1з.
Додаток у першому реченш пщтримуе закладену у головному реченш штонащю: 1. Необходимо возобновить - постановка фрази формуе образ ршучо!, впевнено! особистосп, лщера; 2. Мож ет быт ь восст ановлена - вказуе на один з можливих вар1ант1в, пом1ркованють, виваженють адмшютратора; 3. Закрыват ь не ст оит - коливання, вагання, ¡мплщитне звернення до сшврозмовника, намагання знайти у нього тдтримку вказуе на прихильнють до певних дш, що не може, в принцит, дозволити соб1 кер1вник, особливо вищого рангу.
Також у наведених текстах можна побачити три зовшм р1зних свщомо закладених сенси, що актуал1зуються соцюлектом { виражають щеолопчну позищю видання з приводу поди. Це все дозволяе певним чином визначити образ рецитента, на якого розрахована ця шформащя, та т правила мовно! гри, яю для цього залучаються. При цьому в даному випадку недоречно пояснювати вщмшносп певним щюлектом кожного 1з журналют1в, оскшьки шформащя як така не мютить у соб1 ознак шдивщуально-авторського стилю. Тут д1ють стандартш формули, те, що Р. Барт називав «обов'язков1 категори». Але для кожного окремого видання вони мають р1зний д1апазон змютовно-емоцшного забарвлення, що й реал1зуе р1зш типи соц1олекту. В самому тексп активно використан1 т1 ж сам1 прийоми.
Найб1льш яскраво це виявляеться тд час передач1 сл1в самого мшстра: 1. «Я склоняюсь к тому, что мы ее должны восстановить. Это единственная шахт а в объединении «Ордж оникидзеуголь», кот орая добывает коксующиеся угли. А вы же сами знает е, какая сейчас цена на коксующиеся угли», - от мет ил Полт авець», - акцент зроблено на економ1чн1й необхщносп вщновлення роботи шахти. 2. «Я склонен к т ому. чт о мы ее долж ны восст анавливат ь. Эт а шахт а одна для поселка и одна во всем объединении, где уголь коксующийся. А вы знает е цену коксующегося угля», - сказал минист р», - дано дв1 причини - необхщш робоч1 мюця для жител1в селища та економ1чн1 причини. 3. «По его словам, шахт а долж на быт ь восст ановлена, пот ому чт о она одна для поселка и эт о единст венная коксующаяся шахт а», - слова мшстра передаш непрямо, й акцент - на проблемах жител1в селища.
Таким чином, за допомогою мовно! гри, актуал1зовано! соцюлектом, в тексп вщбуваеться подальша реал1зац1я стратеги автора I видання в межах однаково! для обраних нами видань модел! побудови тексту. В першому випадку тдтримуеться прагматичний шдхщ до проблеми, навмисне виокремлюеться, що влада керуеться у прийнятп ршень лише економ1чними засадами, { в такий спошб вщбуваеться дискредитащя ди уряду. В другому випадку позищя нейтральна, мовна гра скеровуе увагу { до сощальних, { до економ1чних аргумешгв на користь вщновлення роботи шахти. Проте цей, на перший погляд, нейтральний текст супроводжуеться вр1зкою: «интересные факты», що мютить гшерпосилання на тексти футбольно! тематики, яю не мають шчого спшьного з проблемами шахти. Внаслщок цього вщбуваеться знкнення двох р1зних соцюлекпв, що призводить до децентрацИ' тексту. М1ж двома мовами виникае конфл1кт, кожна з них прагне включити рецитента до свого дискурсу, розпорошуючи його увагу. У третьому тексп акцент зроблено на сощальних моментах, проте слова мшютра передаш некоректно. Автор припускаеться помилки, коли пише, що «это единственная коксующаяся шахта», 1 не
вказуе, що це едина шахта, що добувае кокшвне вугiлля для пiдприeмства «Орджоншдзевугшля», виходить, що вона едина взагалi у свт чи Украш. Це лопчна помилка, проте вона дае можливють зробити висновок, що економiчний чи навггь соцiальний аспект проблеми е для видання неважливими.
У тдсумках зазначимо, що використання одше! моделi побудови тексту свiдчить про наявнють певного усталеного соцiолекгу, характерного для 1нтернет-видань, якi працюють з новинною iнформацiею. Проте, як видно з наведених прикладiв, стереотипнiсть побудови тексту, клше (как от мет ил, по словам, рассказал сегодня на пресс-конференции, сообщает корреспондент т ощо), одна тема, одна й та ж сама шформащя, тобто бартовсью «обов'язковi категорп», зовсiм не передбачають однакового змiсту. Виходячи з цього, по-перше, не можна зводити сощолект до порожньо! форми; по-друге, вважати його певною еднiстю та не бачити в ньому значущють розпорошено! тонко!, м'яко! реалiзацii триедностi влада-мова-сощум. Поняття соцiолекту ближче до мовно! гри, яка передбачае парадоксальне добровшьне дотримання реципiентом правил i значну варiативнiсть ходiв у межах одше! гри у просторi соцiально! комушкацп.
Список лiтератури
1. Витгенштейн Л. Логико-философкий трактат.
- http://filosof.historic.ru/books/ item/f00/s00/z0000272/ st000.shtml
2. Кутявина Е. Язык и власть. - Режим доступу: http://www.unn.ru/ pages/vestniki_journals/9999-0201_West_soc_2002_1(2)/18.pdf,
3. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Изд. груп. «Прогресс», 1993.
4. Лабащук М. Спiввiдношення категорш iдiолекту, суржику та пол^олосп //STUDIA METHODOLOGICA. - Випук 23, Тернотль. - 2008 рiк.
Васина Е.В. Языковая игра в масс-медийном тексте как репрезентант социолекта
В статье поднимается и в общих чертах решается проблема языковой игры в масс-медийном тексте как репрезентанте социолекта.
Ключевые слова: языковая игра, социолект, социальная коммуникация, информация
Vasina O.V. Language game in mass-media text, as a representative of a sociolect
In the article rises and in general features is solved the problem of a language game in mass-media text, as a representative of a sociolect
Key words: language game, sociolect, social communication, information
Пост упила до редакцп 12.09.2008 р.
