CC BY
15
УДК 007 : 340.113
А. Токарська, С. Кость
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ
ГЕРМЕНЕВТИКО-КОМУШКАТИВШ КОНЦЕПТИ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ ТЕКСТ1В У ЗМ1 I ЗМК
©ТокарськаА., Кость С. , 2014
Висв^лено питання репрезентування правового мас-медшного дискурсу та тексту у контекст герменевтико-комунiкативного й юридико-лшгвктичного способiв. Про-аналiзовано етапи дослщження правового тексту з метою унеможливлення рiзнотлу-мачення i герменевтичних "змщень" у сприйняттi правового масмедiйного дискурсу.
Ключовi слова: правовий текст, правовий дискурс, правова комушкащя, мова права у ЗМ1, герменевтико-комунiкативний спосiб, штерпретащя, апперцепцiя, перцепцiя.
A. Tokarska, S. Kost'
HERMENEUTIC AND COMMUNICATION CONCEPTS OF INTERPRETATION OF LEGAL TEXTS IN MASS MEDIA AND MEANS OF MASS COMMUNICATION
The article regards the problem of interpretation of legal discourse of mass-media and text with the help of hermeneutic-communicative and legal-linguistic methods. It analyzes the stages of research of legal text in order to avoid diverse interpretations and hermeneutic "mistakes" in legal discourse of mass-media perception.
Key words: legal text, legal discourse of mass-media, legal communication, language of law in mass-media, hermeneutics and communicates method, term, mass-media, interpretation, apperception, perception.
А. Токарская, С. Кость
ГЕРМЕНЕВТИКО-КОММУНИКАТИВНЫЕ КОНЦЕПТЫ ТОЛКОВАНИЯ ПРАВОВЫХ ТЕКСТОВ В СМИ И СМК
Рассматриваются проблемы толкования правового масс-медийного дискурса и текста в контексте герменевтико-коммуникативного и юридико-лингвистического способов. Проанализированы этапы исследования правового текста с целью предотвращения различного толкования и герменевтических "смещений" в восприятии правового массмедийного дискурса.
Ключевые слова: правовой текст, правовой дискурс, правовая коммуникация, язык права в СМИ, герменевтико-коммуникативный способ, интерпретация, апперцепция, перцепция.
Постановка проблеми. Правовий текст у ЗМ1 - це комушкативна одиниця, тдвид ушверсального тексту i3 ознаками цЫсного, завершеного, зв'язного твору як явища мовжи та позамовжи дшсноста, що вщображае правовi соцюкультурш традицп, рiвень захисту прав i свобод людини та громадянина через передання i збереження шформацп у процес правовоï масмедiйноï комушкацп.
Упродовж тривалого часу m в соцiальнiй фшософп, m в теоретичному правознавствi системно не розглядалися таю чинники, як мова права [2, с. 284] та правовi тексти ЗМ1. Мова права -одна iз професшних мов, що виникла на осжга лiтературноï нацiональноï мови. Вона мктить низку
59
поршняно самостшних вид1в: мову законодавства i пiдзаконних правових актiв ("Законодавство як форма кнування позитивного права оформляеться за допомогою мовних засобiв. Закони юнують у формi текспв" [5, с. 69]), мову правозастосувально! практики, мову юридично! науки й юридично! освiти, мову юридично! журналiстики тощо [3, с. 1]. Мова права - це розроблена на основi нацюнально! мови система знакових засобiв, що призначена для фiксацi!, збереження та передачi юридично значущих результата штелектуально! дiяльностi [3, с. 7]. 1з нею як явищем самостшним i багатовимiрним тiсно пов'язана сво!ми особливостями мова юридично! журналiстики, яка становить першооснову правового тексту, правового дискурсу.
Мета дослщження - проаналiзувати герменевтико-комунiкативний та юридико-аксiологiчний способи репрезентування правових текстiв у ЗМ1 i ЗМК.
Стан дослiдження. Дослвдження ефективностi правових норм, питання герменевтико-комунiкативного опредметнення текстiв нормативно-правових акта, посiдаючи важливе мiсце в теорп права, до того ж належить до найменш опрацьованих проблем юридично! науки. Окремi питання юридико-герменевтичного тлумачення висвiтлюються правознавцями у працях загально-теоретичного характеру. Погляди щодо лiнгвiстично-термiнологiчного вираження та тлумачення правових припимв висловленi ученими як у наукових статтях, так i в окремих думках суддiв Конституцiйного Суду Укра!ни [9, с. 14].
Проблеми, пов'язаш з вивченням мови права, а саме - тлумаченням правових текста, висвiтлено у працях вiтчизняних i зарубiжних авторiв: М. Гредескула, В. Каткова, П. Люблшського, М. Полянського, Н. Артикуци, С. Зархiно!, М. Коржанського, О. Олшник, П. Рабиновича, О. Сер-бенсько! та ш.
Виклад основних положень. Намiри правотворця отримують вираження у нормах права через засоби ЗМ1, мовою яких створюються тексти нормативно-правових актiв. 1нтерпретатор пiзнае дiйсний змiст нормативно-правових акта через знання мови, якою вони сформульоват, застосо-вуючи способи тлумачення. З низки рiзноманiтних способiв декодування тексту застосовують герменевтико-комунiкативний та юридико-аксюлопчний способи. Герменевтико-комунiкативний пiдхiд - "...це вихвдна аксiоматична iдея про необхвдтсть дослiдження явищ соцiально! дiйсностi ^зь призму загальних закономiрностей розумiння та штерпретацл мовних знакiв, що ними щ явища позначаються, вiдбiр дослщжуваних фактов та iнтерпретацiя результата дослвдження" [8, с. 93].
Герменевтична суттсть дискурсу розкриваеться через учення Феркло. "У комушкативних i культурних вченнях тепер iснуе консенсус в тому, що значення текстiв частково створюеться у процеи !хньо! штерпретацл". Тексти мають кшька потенцiалiв значення, яю можуть суперечити один одному i можуть бути вiдкритi для юлькох рiзних iнтерпретацiй [7, с. 121]. Фактично ця особливiсть i породжуе неоднозначшсть, двоякiсть тлумачень правових текста, зокрема i масмедiйних.
Вiдомо, що законодавство мае високий стутнь значущост для кожного розвиненого суспiльства. Вщтак коментування, трактування у правовому мас-медшному дискурсi законотворчо! практики результуе величезну правотворчу роботу iнституцiй держави, творить своервдш засади для формування правово! культури сощуму. Вiдповiдно висуваються особливi вимоги до текстiв закону та дискурсу на !хнш основi. Враховуючи, що значною мiрою поширюеться через ЗМ1 герменевтичний механiзм сприймання дискурсу, можна забезпечити ефективне тлумачення i правозастосування, ".яке е можливим лише завдяки чггкш вiдповiдностi змiсту закону описуваним у ньому суспiльним ввдносинам, що ним регулюються, i чгткому формулюванню тих засобiв державного впливу i примусу, через якi здшснюеться це регулювання" [5, с. 69].
Трактування закотв, як i правового дискурсу, - це складне завдання для мас-медiа. Оскiльки закон стосуеться (адресуеться), як правило, громадян, яю право не вивчали, юридично! осв^и здебiльшого не мають, то вш, як i мас-медiйний правовий дискурс, повинен бути написаний
60
грамотно, дохвдливо i зрозумiло. Закон не повинен мктити загадок, складних мовних зворотiв, неграмотних виразiв i недолугих речень [4, с. 9].
Гумашстичшсть, справедливiсть, науковiсть - це та якостi юридичного тексту у демократичнш державi, якi мають бути забезпечеш активною участю у правотвореннi широких верств населення, врахуванням громадсько1 думки, пропозицш науковщв, спещалкт!в-практиюв. Для того, щоб нормативний акт, опублiкований у прем, був обгрунтованим, корисним i вiдповiдав потребам, iнтересам бiльшостi громадян, потрiбно, щоб громадська думка, сформована в ЗМ1, ЗМК щодо удосконалення законодавства, була адекватно витлумачена у правовому дискурса Зрозумiло, що це складний для журналктав процес.
П. Рабiнович вказуе на причини, яю зумовлюють складнощi, а це неодмшно потрiбно враховувати i журналiстам, в тлумаченш правотворчих пропозицiй, оскiльки вони: 1) стосуються рiзноманiтних сфер громадського життя, а це накладае вщбиток i на своервдшсть мови ввдповвдних висловлювань; 2) формулюються особами, яю вiдрiзняються за рiвнем компетенци, освiченостi, спещально1 (професшно1) пiдготовленостi, а також за умшням адекватно висловлювати й обгрунтовувати сво1 рекомендацп; 3) виражаються у рiзнiй формi (уснiй, письмовш) та через рiзноманiтнi канали (звернення до державних органiв, посадових омб, засобiв масово1 шформацп, публжацп у прем, виступах на зiбраннях, семях тощо.); 4) узагальнюються, внаслiдок чого можуть втрачати деяк сво1 особливоста, якi, однак, е значущими для адекватного витлумачення таких пропозицiй. Так, преса не завжди достовiрно ввдображае громадську думку з питань удосконалення законодавства. Мiж тим робити висновок про правильшсть штерпретацп правотворчим органом громадсько! думки потрiбно не тшьки з того, якi з тдтримуваних нею пропозицiй враховано, реалiзовано у прийнятому ним нормативному актi, але й з того, яю з них ввдхилено. Тому пiд час висвгглення результатiв обговорення громадськiстю певного законопроекту доцшьно публiчно пояснювати, мотивувати, чому саме та чи шша пропозищя, на думку правотворчого органу, не може бути прийнята [8, с. 96]. Таке тлумачення правового дискурсу е тдставою вважати його щеальним. На жаль, таких дуже мало, орiентовно, за нашими тдрахунками, 0, 23 %.
У сприйнятл актiв, що конкретизують закон (тдзаконна нормотворчiсть) у ЗМ1 та ЗМК також постае проблема ввдсутност тлумачення, а ввдтак i розумiння !х масовим читачем. Не вирiшивши 11, передбачаемо ймовiрнiсть рiзнотлумачення та герменевтичних похибок у сприйняттi правового дискурсу.
В. Владимиров доречно зауважуе, що "...розумшня не настае "ввд нуля". Воно завжди продовження попереднього, вже наявного розумшня, навпъ якщо настае стосовно зовмм невiдомих до того речей. Автор шюструе свою думку таким прикладом: людина, яка вперше побачила комп'ютер, про який до того навпъ не чула, сшвввдносить його зi знайомими речами й сприймае його як поеднання телевiзора з друкарською машинкою. Так нове розумшня завжди накладаеться на вже вщоме. Це стосуеться шдиввдуального розумшня, з одшею примiткою: кожна окрема людина мае моменти розумшня "ввд початку" у ранньому дитинств^ коли 11 сввдомкть починае пiдноситися над шдсввдомим, iнстинктивним. Але невдовзi це минае, i кожне нове розумшня продовжуе, поширюе, поглиблюе те, що вже е ввдомим, зрозумiлим, тзнаним, засвоеним, випробуваним" [1, с. 1].
Така герменевтична дiя мае назву апперцепцл, що означае залежнiсть кожного нового сприйняття вiд попереднього життевого досвiду людини та вiд 11 психiчного стану в момент сприймання [6, с. 64 ].
Близьким, але вiдмiнним вiд попереднього, е процес штерпретацй медiатексту або його складових. Це: 1) роз'яснення, тлумачення, розкриття змiсту будь-чого; 2) творче розкриття якогось художнього твору, образу, зумовлених iдейно-художнiм задумом та шдиввдуальшстю артиста, режисера, музиканта тощо [6, с. 311].
Для розумшня тексту обидвi дй е неминучими. "1нтерпретуючи, треба апперципувати. Апперцепция - сшвввднесення ново1 iнформацil з попереднiми знаннями. Iнтерпретацiя - 11 спiввiднесення з умею "моею" особистктю у свт" [1, с. 3].
Творення правового дискурсу в мас-медiа не е самоцшлю. Право як комунiкатор передбачае перспективну перцептивну модель його (права) засвоення. "Передумова ефективного правозасто-
61
сування вимагае також мiнiмiзацi! розбiжностей у тлумаченш правових постулатiв, якi рiзняться лише предметним наповненням. Це зумовлюе такi характеристики текстiв правових аклв, як однорiднiсть, повторюванiсть. У поняттях "законотворчiсть" або "нормотворчiсть" творчий аспект стосуеться насамперед правово! норми, а вона в iдеалi мае вкладатися у доволi негнучку, стандартизовану мовну норму" [5, с. 69]. Тобто дискурс мас-медiа мае доступну унормовану лексичну модель, зрозумiлу кожному комушкантов^ Хоча единим офiцiйним органом штерпретацп законiв в Укра!нi е Конститущйний Суд [8, с. 98], однак тлумачення слiв i словосполучень, ужитих у правових текстах, мае ктотне значення для з'ясування змiсту норми права, яко!, як правило, стосуеться правовий дискурс. Проте з'ясування значення термша тдпорядковуеться загальним правилам лшгвктики, що е складовою частиною юридико^нгвктичного способу тлумачення текстiв нормативно-правових аклв.
Змiст тексту нормативно-правового акта у правовому мас-медшному дискурсi стае зрозумшим тодi, коли в результатi юридико^нгвктичного тлумачення унiфiкуеться власне розумiння норми права, ^ як наслiдок, ушфжоване !! застосування на практицi iз описом таких прикладш. Вiдтак при з'ясуванш змiсту норми права журналкти керуються правилами перцепцi!, якi е тдгрунтям для юридико-лiнгвiстичного тлумачення.
Розглянемо структуру юридико-лшгвктичного способу тлумачення, його етапи.
Оскшьки у з'ясуваннi змкту правово! норми шляхом аналiзу читачем тексту i полягае власне призначення юридико-аксiологiчного тлумачення, то потрiбно взяти до уваги, що у мовознавствi прийнято здiйснювати аналiз тексту ввдповвдно до рiвнiв мови, серед яких для правового тексту важливими е передання правових цiнностей лексико-семантичними (значення слова, сшвввднесешсть з вiдповiдним поняттям), морфологiчними (граматичне значення, граматична форма слова, частини мови), синтаксичними (поеднання слш у словосполучення й речення, а також поеднання простих речень у складш, з'ясування природи надфразно! едноста), засобами, якi охоплюють особливост термiнологiчно-мовного оформлення як тексту, так i дискурсу. Методика лiнгвiстичного аналiзу тексту пiсля вiзуального ознайомлення з ним передбачае: 1) спостереження за лексичним складом i його лшгвктичне коментування; 2) спостереження за граматичною органiзацiею тексту [9, с. 15], а вже на цш пiдставi спiввiднесення цих засобiв iз аксюлопчною органiзацiею правового дискурсу.
На першому етат здшснюеться пiдсвiдоме герменевтичне "дослвдження" конкретно! лексеми i словосполучення, яю мiстяться у текстi, дискурсi:
1. Читачевi / слухачевi необхiдно встановити основне лексичне значення кожного слова у тексп, дискурсi, його змктовий вiдтiнок у певному контекстi, для критика - з'ясувати граматичну форму цього слова (вiдмiнок, рiд, число 1менниюв i прикметникiв, спосiб, особу, число й рвд дiеслiв, доконаний чи недоконаний вид дiеслiв або дiеприкметника тощо).
2. Визначити значення термшв, якi подiляються на три групи: а) слова i термши лгтера-турно! мови, загальновживанi; б) юридичш термiни, якi позначають юридичш поняття; в) технiчнi термiни (поняття шших, неюридичних наук). Причиною '^зночитань" закону часто е вживання загальновживаних слiв не у загальноприйнятому смисл^ а в особливому, спецiальному значенш.
3. Юридичнi термiни використовуються для позначення понять, якими вiдображаються суспшьш вiдносини, яю виникають вже безпосередньо iз закону. Якщо значення термша не розкриваеться, то використовуеться його тлумачення, яке мктиться в актах офщйного тлумачення, роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду Укра!ни, Вищого Господарського Суду Укра!ни.
4. З'ясовуючи значення термша, журналкту необхiдно визначити, вiд якого кореня вiн походить, якi суфшси i префiкси змiнюють та уточнюють його значення. Для цього жт^бно використовувати: а) пiдбiр до цього слова синонiмiв i синонiмiчних словосполучень; ^в з про-тилежним значенням; б) порiвняння цього слова з близькими за значенням словами i словосполученнями.
5. Основна лексична база, яка використовуеться у тексп i дискурм, е постiйною. Проте для уточнення слова за допомогою довiдково! лггератури, словник1в слiд з'ясувати, чи не змшилося
62
значення слова з моменту прийняття ввдповвдного згадуваного у дискурсi нормативно-правового акта, осюльки слововживання перебувае у сташ постiйного розвитку i змiн.
6. Лексичне значення слова залежить ввд осiб, яких воно стосуеться або яких мае на увазi норма. Внаслвдок цього слово набувае того значення, яке з ним пов'язуеться у певному колi омб.
Основш ще1 та положення правово1 герменевтики як методу тлумачення юридичних текстав у ЗМ1 / ЗМК, яю останнiм часом привертають увагу дослвдниюв у галузi юриспруденцп, полягають у тому, що:
- будь-який письмовий текст е системою певних семантичних значень i тих знаков, якими щ значення позначаються. Ця едтсть (знакова система) е конвенцiйною у межах вщповвдного соцiокультурного ареалу та певного мовного простору, а тому вона здатна розумггась у певних межах бшьш-менш однаково;
- будь-який письмовий текст виражае той чи шший смисл. Смисл тексту - це його цшьове призначення, його цшьова функщя у задоволеннi певних потреб та штереЫв тих чи шших суб'ектiв;
- у багатьох випадках один i той самий текст об'ективно спроможний бути ноЫем кiлькох неоднозначних смислiв, оскiльки вш може використовуватись рiзними суб'ектами як шструмент задоволення 1хшх потреб. А тому той смисл, який "закладаеться" у письмове поввдомлення його автором, i той смисл, який вбачають у цьому поввдомленш його читачi (реципiенти), можуть не збiгатися;
- та, хто сприймае текст, схильш "вичитувати" у ньому насамперед такий смисл, який найбiльше сприятиме або ж якомога бшьше не перешкоджатиме задоволенню 1хшх потреб та штереЫв. У кожному випадку iнтерпретатор прагне витлумачити текст у такий споЫб, аби ним можна було скористатись як засобом для задоволення потреб, реалiзацil штереЫв, досягнення цiлей чи то цього штерпретатора, чи то певно1 сощально1 групи, чи то сустльства загалом;
- зважаючи на усе це, неавторська штерпретащя тексту опосередковуеться штелектуально-вольовими процесами не тшьки (й не стiльки) "смисловщшукування", але й смислотворення. У конкретнш герменевтичнiй ситуацп спiввiдношення мiж цими процесами зумовлюються: а) об'ек-тивними властивостями само1 мови; б) закономiрностями комушкативно1 дiяльностi; в) ступенем зб^у чи, навпаки, незбiгу цiлей (штерес1в, потреб) автора та реципiента тексту. Тому у кожному випадку згадане сшвввдношення може бути виявлене ситуативно за допомогою аналiзу впливу умх зазначених чинниюв на змiстовний результат штерпретацщ
- рiзноманiтнiсть i незбтання потреб "споживачiв" письмового правового тексту у сощально неоднорiдному суспiльствi, а також неминучий розвиток таких потреб е об'ективним сощальним чинником неоднозначност штерпретацп цього тексту, а також змш у його iнтерпретацil (перештерпретацп) з плином часу. Засобом же тако1 дiяльностi е вiдповiдний герменевтичний механiзм [8, с. 137-138].
Другий етап юридико-лшгвктичного тлумачення передбачае дослвдження загально1 граматично1 i змiстовоl структури речень, з яких складаеться текст, дискурс, а також вивчення взаемозалежноста усiх речень.
Серед загальних чинниюв другого етапу звернемо увагу на таю:
1. Осюльки з'ясування змкту правово1 норми - основна мета тлумачення, то важливим завданням е розумшня змiсту речень, з яких складаеться правова норма, що дослвджуеться, аналiз 1х загально1 граматично1 i змiстовоl структури. Для досягнення ще1 мети встановлюеться мiсце слова у речент, розташування головних членiв речення, спiввiднесенiсть 1х з iншими словами, синтаксичний зв'язок мiж ними, особливоста поеднання слiв. Значення складних висловлювань встановлюеться ввдповвдно до синтаксичних правил мови.
2. Дослщжуючи граматичнi та синтаксичт зв'язки, якi iснують у реченш, порiвнюються ранiше встановленi граматичш форми (рiд, число, вiдмiнок тощо) мiж собою, з'ясовуеться мiсце i значення роздiлових знакiв, прийменникiв, сполучниюв, 1х роль у реченнi з метою усввдомлення загального змiсту речення.
3. Для з'ясування змюту норми права жт^бно видiлити у реченш тдмет i присудок, тобто головш смисловi слова (сукупнiсть слiв), яю виражають загальне значення усiеl фрази та яю
63
об'еднують навколо себе yci iншi слова. Вони виражають основне значення норми, а yci iншi слова уточнюють i розвивають його. Тому тлумаченню пiдлягають передусiм саме цi слова, а ввд них переходять до шших членiв речення, розвиваючи i поглиблюючи основну думку.
4. Правосввдомкть суб'ектв, якi здiйснюють iнтерпретацiю правових норм, е вагомим чинником у тлумаченш текстiв. Вiд рiвня правосввдомост та професiоналiзму юристiв-практикiв (як i журналктав) залежить якiсть стану реалiзацп вимог правових приписiв, утвердження у житп вiдповiдно до наявних у мовi iдеалiв i цiнностей права. Засвоення юридичного значення досягаеться за допомогою Грунтовних професiйних юридичних знань.
5. Розумiння сощально1, правово1 реальност е процесом мислення, результати якого об'ективуються завдяки мовi як засобу мислення. 1снуе взаемозалежнiсть мiж мовленневими та мисленневими процесами у термшах герменевтики: з одного боку, мова оновлюеться, розвиваеться, змiнюеться внаслiдок впливу на не1 ll автора мислення (суб'екта тзнання), а з шшого, - автор мислення, створюючи текст, вже е залежним вiд певних умов (норм, правил, лексики мови). У мисленш людини немае тчого такого, чого б не було у сощальному досвiдi. Саме тому герменевтика зобов'язуе звернутися до мови людини (суб'екта тзнання i права) i формуе цтсний тдхвд до "мови як досввду свпу", де мова виступае "горизонтом онтологп" [8, с. 105].
Оскшьки завдання тлумачення та його успiшного виконання залежить ввд знання суб'екта тзнання (правотворця), який формуе норми у виглядi статтi, вiд правозастосовувача, який використовуе текст, керуючись загальномовними нормами, а також ввд техтко-юридично1 досконалостi самого тексту, то у цьому процем так само задiяний i безпосереднш комунiкатор -журналiст. Знання журналкта i правника щодо об'екта опису повинш бути адекватними.
Офiцiйна правоштерпретацшна дiяльнiсть е елементом механiзму державно-юридичного регулювання i наступним пiсля законотворчост етапом здiйснення правово1 полiтики, об'ектом якого е текст права [6, с. 143]. Можливост цих способiв тлумачення сприяють доволi точному з'ясуванню змiсту норм права. Без використання правил герменевтико-комунiкативного та юридико-лiнгвiстичного тлумачення не може бути ефективною практична дiяльнiсть з реалiзацil нормативно-правових актав через ЗМ1/ЗМК.
Висновки. Отже, у результат застосування дослiджуваних способiв тлумачення правових текспв з'ясовуеться змiст текстуального вираження у ЗМ1 норм права. Проте цим не обмежуеться аналiз дiйсного змiсту правового дискурсу. Вш може бути продовжений у такий споиб, щоб за допомогою журналктських прийомiв тлумачення поглибити розумiння змкту правово1 норми через правовий дискурс, осмислити результати, отримаш внаслiдок реалiзацil у медiадискурсi правил юридико-лiнгвiстичного та герменевтико-комушкативного тлумачення.
1. Владимиров В. Особливостi розумтня журн^стського твору, або Апперцепщя у сферi масового спыкування / В. Владимиров. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://journlib.univ.Kiev.ua. 2. Зархта С. Сучасш тдходи до взаемодй фтософп мови i фтософп права / С. Зархта // Вiсник Академп прав. наук Украши. — 2003. — №4 (35). — С. 284—290. 3. Зархi-на С. Е. Мова права як предмет фiлософсько-логiчного аналiзу (iсторичний аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. / С. Е. Зархта. — Харюв, 2005. — 20 с. 4. Коржанський М. Й. Мова закону / М. Й. Коржанський //Право i лiнгвiстика: мат. Мiжнар. наук.-практ. конф: у 2-х ч., 18—21 вересня 2003 р. — амферополь: ДОЛЯ, 2003. — Ч. 1. — С. 91—95. 5. Олшник О. Мова законодавства / О. Олшник // Вiсник Академп прокуратури Украши. — 2006. — № 1. — С. 69—71. 6. Сучасний словник тшомовних miв: Близько 20 тис. miв; словосполучень /уклад.: О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. — К.: Довiра, 2006. — 789 с. 7. Филиппс Л. Дж. Дискурс-анализ. Теория и метод / Л. Дж. Филиппс, М. В. Йоргенсен. — Х.: Издательство Гуманитарный центр, 2004. — 336 с. 8. Фiлософiя права: проблеми i тдходи: навч. поЫб. / за заг. ред. П. М. Рабтовича. — Львiв: юрид. ф-т ЛНУ iменi 1вана Франка, 2005. — 332 с. 9. Чултда Л.1. Загальна характеристика юридико-лтгвктичного тлумачення / Л. I. Чултда // Право i лiнгвiстика: матер. II Мiжнар. наук.-практ. конф.: у 2 ч., 23—26 вересня 2004 р. — амферополь: Елыньо, 2004. — Ч. 2. — С. 14—20.
64
