CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.285-293.
УДК 070 (051):316.774 (477)
СТРАТЕГИ ФОРМУВАННЯ I ТРАНСФОРМУВАННЯ ДОСВ1ДУ ЧИТАННЯ У ВЕРС1ЯХ УКРАТНСЬКИХ ЖУРНАЛ1В ПРО Л1ТЕРАТУРУ -«КИВСЬКА РУСЬ», «ШО»
1ванова О.А.
Одеський нацiональний утверсит ет 1м. I.I. Мечникова, м. Одеса
У статп розглядаюгься украшсьш журнали про литературу в аспект! рецептивно-комушкативного способу вивчення досв1ду читання як особливого типу сощально! д1яльносп людини, до якого И спонукае та який форматуе мистецька журнал1стика.
Ключов1 слова: читацький досвщ комушкативна дистанщя, читач, мистецька журнал1стика
Питання, що окреслюють проблемат ику роботи: що таке досвщ читання та як вш формуеться? Яку роль у спонуканш нас до читання як специф1чного типу сощально! поведшки вщграе мистецька преса? Читання - шдивщуальний процес рецепци лгтератури чи вш тдлягае унормуванню?
Лгтература пов'язана з сощумом та визначае себе в конкретних соцюкультурних обставинах. Лгтературний тв1р мае цшнюш та функцюнальш ознаки, що виробляються i проявляються у практищ читання. Будь-як1 зм1ни (а вони тривають завжди) в полi лггератури вiдбиваються на досвiдi И рецепци. Саме мистецька журналютика бере участь у продукуванш, фiксацil i просуванш статусу лiтерагурного твору, його функцюнальних i цiннiсних характеристик, а також е формою репрезентаци запитiв сощуму щодо лiтерагури. Тож яким е досвщ читання у сучасному укра!нському соцiокультурному контекстi як його подае мистецька преса?
В широкому плаш це питання ставить акт уальну проблему статусносп лiтерагурного твору, його цшнюних i функцiональних якостей в конкретно-iсторичних обставинах та е питанням взаемоди лiтератури i соцiокультурного контексту на теренах сучасно! Укра!ни. Поставлене таким чином, воно дае тдстави для розгляду лп-ературного твору як об'екту, що формуеться i функцюнуе на перетинi запитiв соцiуму i можливостей само! лiтератури як виду мистецтва в соцюкультурних обставинах сучасносп. Це проблематика соцюлоги лiтерагури, яка не мае ще чiтких вщповщей на цi запити, хоч i мае напрацювання в роботах Т. Адорно, В. Беньямiна, У. Еко, П. Бурдье, Р. 1нгардена, Ф. Водiчки, Р. Барта, Г. Яусса, В. 1зера, М. Бахтiна, украшсько! дослiдницi М. Зубрицько!, iн.
Поставлена проблема мае теоретико-методолопчний рiвень - необхiднiсть узгодження теорп лiтератури, теори масових комунiкацiй i теори iнформацiйного суспiльства щодо бачення соцюкультурного статусу, цiнностi i функцш лгтературного твору в обставинах сучасносп, а також необхiднiсть розробки оптимально! методики дослщження обраного предмету, що визначаеться через продуктивне i несуперечливе поеднання декшькох напрямкiв дослiдження -рецептивно! естетики, соцюлоги мистецтва, теори i соцiологi! масово! комунiкацi!. Розв'язання цього рiвня проблеми уможливить практичне !! вирiшення, що виходить на спшьний для лiтературознавства i сощальних комунiкацiй контекст дослiдження рецептивно! парадигми лгтератури у сучасних укра!нських мистецьких медiа. Наука, роблячи предметом дослщження феномен читання, усвщомлюе його як сощальний процес особливого типу i вивчае з огляду на природу читацького штересу, з точки зору факторiв, що впливають на його формування, соцiально-демографiчних характеристик читача, мотивiв вибору лiтератури для читання, читацьких потреб, використовуючи при цьому рiзнi методи i форми кiлькiсного i якiсного соцiологiчного дослiдження (В. Беньямш, П. Бурдье, iн.).
Мет а ще! ст ат т i - розглянути два укра!нсью журнали про лiтературу («Ки!вська Русь» (далi - «КР») i «ШО») в ракурсi виявлення стратегш формування i трансформування досвiду читання, що !х подають цi медiа, якi експлiкують поле лiтератури сучасно! Укра!ни. Тож об'ектом дослiдження виступае укра!нська мистецька преса, що мютить рецептивний досвiд щодо лiтератури, а предметом - т форми i способи читання, що просуваються означеними виданнями.
Очшування i запити щодо читання ще мають зустрiтися й перетнутися з пропозищями лiтературно! сфери як джерела рецептивного досвщу. Мистецька преса може бути названа «подвшним агентом», що реагуе одночасно на прояви сучасного поля лгтератури i просувае його до читача, а також репрезентуе i вiдповiдае на запити сощуму щодо лiтератури, постаючи ще й формою самоусвiдомлення i лiтератури, i читацько! спiльноти, - !х дiй, намiрiв, стратегiй, -бо вщображае !х та оцшюе. Мистецька преса вмiщуе в якосп проблемно-тематичних сфер i сам свгт лiтератури, i свiт сприймання i розумiння лiтератури.
«Ки!вська Русь» - лгтературно-критичний часопис - так визначае його редакщя мiсце на медiаринку. Журнал пропонуе приеднатися «до лгтопису нового часу та простору укра!нсько! лiтератури», друкуючи цей заклик на другш сторiнцi кожного числа як власне кредо. Виходить журнал 11 разiв на рш. Головний редактор -Дмитро Стус. Суспшьна рада: Дмитро Герасим'юк, Володимир Сшкшев, Микола Жулинський, Марiя Матiос, 1рен Роздобудько, Павло Михед, Григорiй Штонь та iн. -провiднi укра!нсью письменники, критики, лiтературознавцi. Обсяг одного випуску - близько 260 сторшок.
Кожен номер мае своерщний тдзаголовок: «Бабло», «ПеRетин», «Дво!на», «Pastка», ш., якi створюють певне семантичне поле, в якому мають сприйматися окремi матерiали випуску. Видання позицiонуеться як альтернатива вшм лiтературним журналам Укра!ни через свою увагу до альтернативно!, часто невщомо!, молодо! лiтератури, а також через ушкальш коментарi того, що вщбуваеться в лiтературному процеш нашо! кра!ни. Близько 70% журнально! площi
вщведено пiд художню лiтературу - прозу i лiрику, решту займають матерiали про лГтературу. Мусимо наголосити, що видання друкуе i пропагуе, просувае до читача виключно украшську лiтературу (рiдко зарубiжнy яка перекладена украшською), тим самим виховуючи свiдомого украшського читача.
«Кшвська Русь» спрямовуе свою дiяльнiсть на певну, наперед визначену, стабшьну аудитора, оскiльки актуальнi проблеми, пов'язанi з лГтературою, можуть пiднiматися на сторшках цього видання з "номеру в номер". Журналюти часто апелюють до персоналш, реалiй та думок, що рашше вже були висвiтленi на сторшках цього часопису. Iнодi рецензп на твори виглядають як лопчне продовження вже надрукованих матерiалiв, iнодi - полемiзують з ними. Отож, для усвщомлення логiки дискусiï навколо того чи шшого твору читачевi необхiдно бути в контекстi попередшх публiкацiй. Одна з постiйно актуальних для «Киïвськоï Русi» проблемно-тематичних зон - украшсьюсть. I одне з питань, яю ставить в цьому ракурс видання, - впiзнавання нацiональноï лiтератури. Видання часто наголошуе, що одшею з головних проблем украшщв, а вiдповiдно, й украïнськоï лгтератури е iдентифiкацiя себе з мовою.
Журнал «ШО» виходить з 2005 року. Головний редактор - Олександр Кабанов. Видання мае тдзаголовок «ШО: смотреть, слушать, читать» та розраховане на ознайомлення любителiв мистецтва з новинками лгтератури, музики, живопису, фотографа, комп'ютерних ¡гор, юно. Сталими рубриками у виданш е роздши «ШО читать», «ШО слушать», «ШО смотреть». Тому назва майже каламбурна: «шо» як модифшована, розмовна форма украшського слова «що», яке е питанням, а вщповщь на нього, на думку редакци, можна знайти на сторшках журналу. Видання позищонуеться на медiаринку як провокативне, молодГжне, маргшальне. Аналiзуючи сучасну лiтературу, воно вдаеться до жорстких ощнок, привертае увагу до тих сторш життя людини i сощуму, що були табуйоваш, а тепер стали предметом пильно1' уваги. Тому тут можна зустрГти iнформацiю про творчГ експерименти, конткультурш явища, альтернативнi напрямки мистецтва. Шанси цього видання зайняти особливе мюце в медiапросторi пов'язанi з орiентацiею на молодГжну аудиторiю, яка прагне свободи вщ будь-яких штампiв, обмежень та повчань.
Огляди лгтературно1' продукцп, що потрапила на очГ i викликала почуття у журналютГв цього видання, найчастше мютять зразки не украшського виробництва, хоч i не зовшм ¡гнорують вГтчизняну лiтературу. Це коротенью рецензiï (до швсторшки), яю включають вихщш данi про книгу та враження вщ тексту, але досить чГтко окреслюють, яким постае твГр в уявГ сучасного читача, яю викликае асоцiацiï, на що схожий, чим вражае або розчаровуе. Ц рецензи розрахованi на украшського читача, який слщкуе за станом справ у глобальному свт лгтератури, тож мае можливють на сторшках «ШО» до нього долучитися. В кожному номерГ видання знайомить сво1'х читачГв з тими, про кого говорять в лгтературних i навкололГтературних колах. КрГм того, автори, яю навряд чи могли б розраховувати на публшащю у традицшних лгтературних журналах через сумшвну яюсть написаного, для контркультурного «ШО» виявляються вартими уваги: для 1'х лгтпродукци вщведена частина площГ кожного номера.
Журналютсью видання про лГтературу можна умовно подiлити на два типи: tî, що присвяченi лiтературi як книзi (чи тексту) та розумють ïï як товар, i tî, що присвячеш лiтературi як мистецтву та розумГють ïï як твiр. Обидва типи медiа говорять про життя лiтератури, але в рiзних ракурсах. Для перших важливо репрезентувати стан справ на книжковому ринку: попит i пропозищя, конкуренщя, якють книжкового товару, реклама книг, що мають визнання, та промощя нових лiтературних iмен, класифiкацiï i типологи книжкового асортименту, iн. Другий тип медiа про лiтературу зосереджусться на естетично-комунiкативному аспектi книги: твiр як естетичний об'ект, твiр у контекст лiтературного процесу, читання як творчий акт, лГтературна критика як нормотворча iнституцiя щодо лiтрецепцiï. Обидва типи видань виходять з уявлення про потребу суспшьства у книзг однак юнування лiтературних медiй першого типу реагуе на лiтературний попит i пропозищю, щодо другого типу, то ï^ роль дещо складшша: окрiм пiдтримування читання як певного виду соцiальноï дiяльностi, вони мають ще й орieнтуватися на ушкальнють читацького досвiду в кожному конкретному варiантi читання та сприяти розширенню горизонту очiкування читача, що спшкуеться з сучасною лiтературою, усвiдомлюючи, що естетичний досвщ читання мае бути у людини до читання Tieï конкретноï книги, до якоï видання привертае увагу «тут i зараз», а тому його треба формувати i вибудовувати разом з читачем протягом тривалого часу.
В украшському медiапросторi лГтвидань першого типу сьогоднi не юнуе. Таким виданням протягом 2000-2006 рр. був «Книжник review», але ниш вш припинив свое юнування. Iншi ж видання, зокрема «КР» i «ШО», балансують на межi розмови про лiтературу як книгу i твiр. Щодо репрезентацiï книжкового ринку та тенденцш у ньому, то жодне з них не може бути назване якюним, через що авторитет i впливовють цих видань у середовищi видавщв книжок невисокг Оскiльки аналiзованi нами видання бшьшою мiрою зосередженi на читанш як соцiальному i естетичному досвда, саме в такому ракурсi ми й дослщжували ï^.
Картина свГту людини, що включае, зокрема, i горизонт очшування читача, який спрацьовуе в досвгд читання, мiстить алгоритми, схеми, блоки, яю в свою чергу визначають не лише входження людини в сощум, а й ïï уявлення про лГтературу i способи ïï рецепци. Ментальнють жорстка за своею природою i тяжiе до тотальности а читання - процес шдивщуальний, прагне неповторностг Вщтак суб'ект читання - i носш певних норм, правил, уподобань щодо лгтератури, якi вiн залучае до читання i якГ змшюються протягом та в результат читання, i носш певного досвщу читання, що здобуваеться ним в ситуаци «тут i зараз» рецепци твору.
Встановлюючи контакт з читачем, мистецька преса може шдтримувати штерес до читання, може керувати читанням, однак завжди мае справу з досвщом читання, практикою читання. За П. Бурдье, мистецька журналютика - така сощальна шститущя, що робить впорядкованою соцiальну дда, подае ïï модель - правила, за якими здшснюеться практика читання. Кожне мистецьке видання, позицюнуючись в медiапросторi, мае своï стратегiï, осмислеш i цiлеспрямовано втiлюванi лiнiï поведшки щодо скорочування дистанци горизонту очшування твору i горизонту очiкування читача, виходячи з уявлень про розстановку сил у полГ лiтератури, а
також з власних намГрГв щодо читача. Журналютика, i мистецька також, - влада найменування i позицюнування. Вона мае претензГю на компетентнють, демонструе обГзнанють та приховуе щеолопчш мотиви щодо цшеспрямованого формування громадсько1' думки у сферГ лгтератури.
Нерщко можна констатувати, що мистецька преса виявляеться щкашшою за саму лГтературу, про яку пише, бо захоплюе читацьку увагу i тримае ïï, адже добре знае штереси i мотиви читання, властивГ сьогодшшшм цшувальниками мистецтва слова, хоч при цьому i не розвивае 1'х, не тдвищуе квалГфшащю читача.
Питання щентичносп суб'екта читання - поле, на якому бачиться той, хто читае лГтературу, - по-рГзному подаються редакщями «ШО» i «КР».
«ШО» штерпретуе твори, про яю пише, не так в контексп литературного процесу, як у публГчному контексп, саме тому обговорюванють i суспшьна помгтшсть, публГчна резонанснють твору, поди, ¡меш для цього видання - фактор 1'х щентифшаци з лГтпроцесом. «ШО» бшьше зосереджуеться на нових подГях у широко оприлюдненш сферГ литературного життя, тобто лише на тих, що вже шформацшно означеш та штерпретоваш у напрямку активно! свгтсько! публши. Характерно, що украшська лГтература позицюнуеться виданням за тими самими правилами, що й шоземна, а шшГ типи творчосп так само, як i лГтература, з огляду на публГчнють. Не дивно, що за такоï стратеги контркультурш явища, маргшальш постатГ, епатажш твори часпше обговорюються виданням, а для просування «неформатно!» лгтпродукци в нш акцентуеться ще не помГчений, але присутнш привщ для публiчноï значимости
«КР» волГе «вщкривати» новГ ¡мена в сучаснш лпературГ Украши i давати хм комушкативну платформу, тобто вводити в лГтературний свГт тих, хто щкавГ йому i защкавлеш в його майбутньому. «КР» щентифшуе те, про що пише, перш за все з украшською своерщшстю. Твори штерпретуються в контексп украшського лГтпроцесу, навГть якщо мова йде про шоземш зразки. Не дивно, що така стратепя передбачае апелювання до традицш нацiональноï культури. Лгтература розглядаеться як специфГчний вид творчоï дГяльносп, що мае своï закони рецепцп, однак позицюнуеться в контексп шших титв формування нацюнального свпогляду.
Тож поле, на якому зростае суб'ект читання, поле щентичносп читача, у цих видань абсолютно рГзш i досвщи читання, ними пщтримуваш, суттево вщмшш, хоч i мають принаймш одну спшьну рису: ознайомлення з ¡менами, подГями, творами i у «ШО», i у «КР» не надто широке, бо видання мають прагнення до привернення уваги сво!х рецитентГв i утримування ïï в обмеженому i «обжитому» кожним з них контексп. В зв'язку з цим можна сказати i про ri мотиви i штереси читання, що вбачаються журналами як наявш у читача. Для «ШО» цшним, вартим уваги буде обговорюванють, резонанс навколо автора чи твору, для «КР» - репрезентащя самобутносп, украшського шляху мистецьких пошуюв автора i твору. Обидва видання не так мають мету змшювати щ штенци, як ï^ пщтримувати i розвивати, оскшьки штерес до книги викликаеться через активГзащю внутршшх збудниюв мотивГв читання, а вони усвщомлюються цими виданнями як унормоваш, тому книга подаеться ними як така, що вже вщповщае потребам читача, з орГентащею на усталену систему очГкувань.
Ще один важливий аспект щодо досвщу читання - питання сприймання лгтератури чи реакци на твГр. Читання - особливий психолопчний досвщ особистостГ ЛГтература саме тому викликае таку увагу до себе, бо е джерелом особливих переживань, емоцш, вражень щодо найрГзномаштшших подш, обставин, особистостей, про що писав Р. 1нгарден i що завжди було вщомо любителям лгтератури. Суспшьна функщя лгтератури виявляеться саме там, де лГтературний досвщ читача входить у горизонт очГкування його життево1' практики, визначае форму його свГтосприйняття, впливаючи на його суспшьну позищю таким способом: «Читатель ... сам бывает вовлечен в этот поток становящейся идеологии, раскрытой для него художником. Если произведение глубоко и актуально, то критик и читатель узнают себя, свои проблемы, свое собственное идеологическое становление («искания»), узнают противоречия и конфликты своего собственного, всегда живого, всегда запутанного идеологического кругозора» [1, с.128].
В цьому аспект твГр може руйнувати очГкування сво1'х читачГв через постановку питань, ршення яких не забезпечила суспшьна мораль, санкцюнована релшею чи державою. Тут проявляються приховаш, ще не проявлеш в суспшьнш практищ бажання, очГкування життево1' практики, а твГр дае можливють 1'х випробувати. В зв'язку з цим важливо розумГти, що комушкативна i суспшьна функщя мистецтва проявляеться не лише в тому, що читач асощюе себе з шшими читачами за спшьнютю думок i смаюв, а i в тому, що бажання, норми i уявлення про свГт шших людей сприймаються i включаються в особистий досвГд.
Обидва анатзоваш нами видання значну частину уваги придшяють питанню психологГчного впливу творГв, до яких привертають увагу сво1'х реципГентГв. Спонукаючи до читання, «ШО» защкавлюе читача змГстом вчинюв i думок геро1'в твору, тобто в аспекп розширення досвГду через можливють примГряти певнГ ролГ, маски, вщчути себе в запропонованих сюжетом i фабулою обставинах. «КР» нерщко рецензГю на конкретну книгу перетворюе на огляд психолопчного стану того, хто через читання мае можливють здшснити певну медитащю, заглибитися у власний внутршнш свГт i переглянути свш свГтогляд, приводом до чого i стане читання твору. «КР» лГтературний твГр цГкавить в контекстГ життево1' екзистенцП' як живе сощальне i духовне тло, з якого лГтература росте i яке вона осмислюе. Тому «КР» може пробудити в сво1'х читачах потяг до лгтературно1' пращ, до письма, що з такого досвщу зросте, тсдо як «ШО» здатен ростити перш за все активних читачГв, що постшно потребують ново1' лГтературно1' 1ж.
Однак лГтературний текст - витвГр мистецтва i, як засвГдчуе рецептивна естетика, едино правильною його рецепщею е естетична. 1нтерес читача мае бути прикутим не до змюту вчинкГв i думок геро1'в, а до особливостей тексту як концептуального щейно-естетичного цшого - твору. «Анализ должен учитывать специфику эстетической деятельности. Элементарные психические процессы только тогда могут обеспечить адекватное художественное восприятие, когда они «войдут» в сложные взаимосвязи со специальными знаниями, умениями и навыками и специализируются в эстетическом опыте читателя. Элементарные психические процессы должны превратиться в сложные эстетические способности» [2, с.132]. Читач мае реагувати на художш особливосп тексту, вступаючи в дГалог з автором i
героем, де, за М. Бахтшим, етична позищя охоплюеться естетичним оцшюванням. В художньому текст вмщуеться програма для оргашзаци сприйняття, та чи стимулюеться мистецькими виданнями естетична складова досвщу читання, естетичне сприймання твору?
КвалГфшащя людини тим вище, чим в не1' розвинутша здатнють до самостГйно1' перебудови на нове, до творчого способу поведшки. Тож якщо людина готова до розширення горизонту очГкування щодо досвщу читання, готова до шшого, незвичного шляху в рецепци лгтератури, до парадоксальних кроюв, до пошуюв, то вона розширюе рецептивш мехашзми i здобувае новГ читацью враження, новий досвщ читання, мае високу читацьку квалГфшащю.
Життя лгтератури не регламентоване жорсткими законами, непорушними канонами. Вщносини мГж читачем i лГтературою носять i естетичний, i юторичний характер. Тому процес рецепци здшснюеться шляхом посередництва мГж минулим i сучасним мистецтвом, мГж традицшними i актуальними значеннями i штерпретащями. Тшьки через читача твГр вписуеться в змшний горизонт досвщу традици, де мае мюце постшний розвиток рецепци вщ пасивного, простого сприйняття до активного, критичного розумшня, вщ опори на визнаш естетичш норми до визнання нових. Це дГалог мГж твором i публГкою i знову народжуваним твором у контекст шших творГв i намГрГв рГзних комунГкаторГв поля лгтератури.
Естетична дистанцГя - поняття, що визначае «ступГнь неочГкуваностГ твору для читача i, за уявленнями рецептивно!' естетики, його поетичну цшнють» [4, с. 166]. Естетична цшнють твору (Г. Яусс) визначаеться розчаруванням, незбагненнютю, що виникае у читача при зустрГчГ з твором, який зраджуе його очГкування. За уявленнями рецептивноï естетики, художнш характер твору визначаеться дистанщею мГж вже вщомим, знайомим, приналежним минулому естетичному досвщовГ i необхГднГстю змГни горизонту, якого потребуе сприйняття нового твору. Якщо твГр виправдовуе очГкування читача, яю продиктованГ вже наявними критерГями художнього смаку, вГн тим самим задовольняе потреби рецишенпв у вГдтвореннГ звичних зразюв прекрасного. За таких умов читання не вимагае звертання до нового горизонту, ще невщомого естетичного досвщу, не потребуе особливих зусиль вщ рецитента, щоб читати всупереч попередньому досвщовг
Естетична активнють читача, яка мае своï особливостГ, враховуеться мистецькими виданнями «ШО» i «КР» як складова його досвщу читання, та не формуеться, а, швидше, експлуатуеться як вже наявна у нього, точшше, в тому варГанп, який вже е. Якщо горизонт очГкування рецитента як змшна величина, на вщмшу вщ стабшьного горизонту очГкування твору, з кожним новим читанням модифГкуеться, то у випадку читання «ШО» i «КР» перш за все мае мюце ситуащя вщтворення у читача знайомого за попередшми творами (якими саме - видання старанно пщкаже) горизонту очГкування, який лише доповнюеться i вардаеться. Апелюючи до тих чи шших мистецьких особливостей твору чи манери автора, видання лише позначають знайому цшну художню рису, помГчену у описуваному феномеш, але не вчать творчому пошуковГ, не стимулюють розширення горизонту очГкування читача, не готують до непередбачуваного нового досвГду, не пщвищують його квалiфiкацiï i тим самим не висувають нових запипв до поля лГтератури.
Естетичш вартосп твору констатуються i пропонуються як його маркетингова характеристика обома часописами. Якщо незвичнють, ушкальнють твору i акцентуеться, то не стимулюються зусилля щодо розширення досвщу його читання, а лише констатуеться, однак не стшьки як новаторство, скшьки як втшення стандартного набору норм лiтературноï новизни, характерного для литературного сьогодення.
Щодо рГвня предметноï компетенцiï (глибини знань про предмет, ставлення до сфери, яку описуе) мова йшла вище, тепер - про рГвень комунiкативноï компетенци. Журнал про лгтературу вщкривае певний канал i спосГб комунiкацiï, а також е контекстом комушкацп автора i читача. Тож цей тип мистецькоï преси як комушкатор шщдае певну комушкащю i провадить ïï, а тому мае специфГчш риси комунiкативноï поведшки.
Мистецьке видання мае «перерваний дискурс» (П. Ршер) мГж автором i читачем до певноï мГри вщновити, встановивши дГалог митця i його публши, що не лише наближае ключову особу, письменника, до сощуму, а й репрезентуе методолопю читання - дГалопчнють розумшня твору, ствучасть у подiï, якою стае твГр для читача. Оскшьки комушкативна стратепя - здатнють продукувати i сприймати шформащю, яка використовуеться свщомо i цшеспрямовано, спшкуючись зГ своïми рецитентами, мистецьке видання ефективно працюе, якщо унормовуе i експлГкуе свою комушкативну поведшку.
Для «КР» важливим е зближення з читачем у поглядах на лГтературне життя, через що видання демонструе повагу до свого читача, вмшня толерантно переконувати, щирють, контактнють, що можна штерпретувати як прагнення створити для всГх защкавлених у життевосп лгтератури спшьне комушкативне поле для зустрГчГ i порозумшня. «ШО» мае на мет демократизм у стосунках, перебшьшення, бажання все оцшити i всьому приписати яюсть, а також клшованють, стандартнють мовних засобГв, як i психолопчних реакцш, бажання бути неодмшно почутим, що можна штерпретувати як прагнення ввести лгтературу в царину публГчносп та виокремити i висвГтлити в самому полГ лгтератури зону актуального мистецтва. Тому обидва журнали репрезентують шституцюнальш дискурси, але - рГзш.
Журнал юнуе в соцюкультурному комушкативному просторГ Якщо вш лщер -мае вплив на читача, якщо не лщер - задля впливовосп мае бути один. В украшському медГаполГ щодо видань про лгтературу немае конкуренцiï. РГзш видання про лгтературу можуть спокшно сшвюнувати, бо перекривають рГзни сегменти цього поля i мають рГзш iнтенцiï i рГзну аудиторну орГентащю.
Висновки. ТвГр виникае в процес контакту з читачем литературного тексту, читач впливае на твГр, визначаючи його конкретно-юторичний характер сприйняття i побутування. Для рецептивноï естетики основний критерш оцшки твору -«суспшьна практика, сощальна дГевють мистецтва тою мГрою, якою вона проявляеться в читацькш реакцп» [4, с. 128]. Тшьки через читача твГр вписуеться в змшний горизонт досвщу традицiï, де мае мюце постшний розвиток рецепцiï вщ пасивного простого сприйняття до активного критичного розумшня, вщ опори на визнанш естетичш норми до визнання нових. Це дГалог мГж твором i публшою i
знову народжуваним твором у контекст шших TBopiB i HaMipiB рiзних K0MyHiKaT0piB поля лгтератури.
Коли метою дослщження стають т читацью реакцп, що показують, як вщбуваеться «зустргч» структури твору i структури обумовлених конкретною юторичною епохою лгтературних норм, представником яких е рецитент, читання як шдивщуальний процес постае в якост досвщу читання, що його мае дана культурна епоха. Питання щодо окремого читання може бути коректно поставлене наукою i виршене в контексп дослщження окресленого i зафшсованого мистецькою пресою транссуб'ективного горизонту i досвщу читацького розумшня лiтератyри, що мае мюце в конкретному сощальному контекстi побутування мистецтва слова. Саме в такому ракурс бачиться перспектива дослщження видань про лгтературу.
Список лгтератури
1. Бахтин М.М. Тетралогия. - М., 1998. - С. 110-296.
2. Жабская Л.Г. О психологическом подходе в исследовании восприятия художесвтенной литературы // Проблемы социологии и психологии чтения/ Ред.-сост Э.Г.Храстецкий.
- М., 1975. - С.130-142.
3. Кш'вська Русь. - 2006. - №№1-11.; 2007.
4. Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепции, школы, термины. Энциклопедический справочник / Сост. И.П.Ильин, Е.А.Цурганова. -М., 1996. - 320 с.
5. ШО: смотреть, слушать, читать. - 2006. - №№1-12; 2007.
Иванова Е.А Стратегии формирования и трансформирования опыта чтения в версиях украинских журналов о литературе -"Киевская Русь", "ШО"
В статье рассматриваются украинские журналы о литературе в аспекте рецептивно-коммуникативного способа изучения опыта чтения как специфического типа социальной деятельности человека, который провоцирует и форматирует художественная журналистика.
Ключевые слова: читательский опыт, коммуникативная дистанция, читатель, художественная журналистика
Ivanova E.V. Strategy of formation and transformation of experience of reading in versions of the Ukrainian magazines about the literature -"the Kiev Russia", "School and Education"
Ukrainian magazines about literature in the aspect of problem of receptive-communicative method of mastering reading experiment as a special kind of social activity of a person, to which art journalism provokes and forms, are examined in the article.
Key words: reading experiment, communicative distance, reader, art journalism
Пост упила до редакци 28.08.2008 р.
