CC BY
13
ня 1х пiдходiв з пiдходами укра1нських тдприемщв, можливiсть вивчення пе-реваг та недолшв рiзних кра!н, а також спроби втшення найперспективнiших та найефектившших на вiтчизняних пiдприeмствах.
Л1тература
1. 1лляшенко С.М. Управлшня шновацшним розвитком : навч. пошбн. - Вид. 2-ге, [пе-рероб. та доп.] / С.М. 1лляшенко. - Суми : ВТД "Ушверситетська книга", 2005. - 324 с.
2. Павленко 1.А. Економжа та оргашзащя шновацшно! д1яльност1 : навч. поабн. / 1.А. Павленко. - Вид. 2-ге, [без змш]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2006. - 204 с.
3. Чухрай Н. Товарна шновацшна полггика: управлшня шноващями на шдприемств1 : шдручник / Н. Чухрай, Р. Патора. - К. : Вид-во "Кондор", 2006. - 398 с.
4. Краснокутська Н.В. 1нновацшний менеджмент : навч. поабн. / Н.В. Краснокутська. - К. : Вид-во КНЕУ, 2003. - 504 с.
5. Закон УкраУни "Про шновацшну д1яльшсть" вщ 4 липня 2002 р., № 40 // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 2002. - № 36.
6. Микитюк П.П. 1нновацшний менеджмент : навч. пошбн. / П.П. Микитюк. - Терно-тль : Вид-во "Економ1чна думка". - 2006. - 295 с.
7. Фурсша О.В. Класифжащя шновацш та змют шновацшно! д1яльност1 / О.В. Фурсша // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. -2010. - Вип. 20.11. - С. 249-255.
8. Василенко В.О. 1нновацшний менеджмент : навч. поабн. / В.О. Василенко, В.Г. Шматько. - К. : Вид-во "Фешкс", 2003.
9. Заблоцький Б.Ф. Економжа i оргашзащя шновацшно! д1яльност1 : навч. поабн. / Б.Ф. Заблоцький. - Львiв : Вид-во "Новий свiт" - 2000, 2007. - 456 с.
10. Кузьмш О.6. Теоретичнi та прикладнi засади менеджменту : навч. поабн. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.] / О.С. Кузьмiн, О.Г. Мельник. - Львiв : Вид-во "1нтелект-Захщ", 2003. -352 с.
Gorshkova T.S. Innovation activity as object of motivation system
The article discusses the concept of innovation, their types are grouped by characteristics. Grounded forms and methods of promoting staff and identified innovation as an object of motivation.
Keywords: innovation, innovation activities, classification, stimulus.
Горшкова Т.С. Инновационная деятельность как объект системы мотивирования
Рассмотрены понятия инноваций, сгруппированы их виды по признакам. Обоснованы формы и методы стимулирования персонала, а также определена инновационная деятельность как объект системы мотивирования.
Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, классификация, стимул.
УДК330.34.001 Доц. П.В. Скотний, канд. екон. наук -
Дрогобицький ДПУ м. 1вана Франка
МОДИФ1КАЦ11 ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗНАННЯ В ТЕОРЕТИЧНИХ ДИСКУРСАХ: ГНОСЕОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
Дослщжено проблему трансформаци знання в контекст парадигм його змш. Розглянуто роль суб'екта шзнання у виршент гносеолопчних проблем економжо-теоретичного знання. Проаналiзовано взаемозв'язок теори i методологи.
Ключовг слова: екож^чне знання, феноменалютсьга знання, емшричне i те-оретичне знання, анатз, синтез, рефлекшя дедуктивна i аксюматична теори.
Вступ. Знання не даеться "зверху", а е результатом демонстрацп тз-навально! д1яльносп. Будучи зосередженням об'ективних 1 суб'ективних ш-
тенцш, втшених у судженш, знання кристалiзуeться i в напрямку вiд "сущо-го", i в напрямку вiд суб'ективного вiдношення до iстини. Об'ективна штен-цiя постачае "матерiю" знання, суб'ективна iнтенцiя задае порядок сприйнят-тя свпу, забезпечуе право надiляти шформащю об'ективною значущiстю. Внаслiдок виникае ушверсально узгоджене розумiння дшсносп, яке Грун-туеться на дискурсц думка й об'ект втрачають самобутшсть, переходячи в се-редовище, де свiт як взамоузгоджена щлюнють iснуе для нас - у вигл_вд дос-товiрноl ращонально1 реконструкцп. Свiт знання в такому випадку е свiтом у лопчнш форм^ а про "нелопчний свiт" ми позбавленi можливостi "щось знати" (Л. Втгенштейн). Яю ж основнi параметри становлення знання?
Основна частина. Подвшна залежнiсть знання вщ об'ективних i суб'ективних штенцш ("метод економiчноl подвшносп", В. Афанасьев) дае змогу якiсно градуювати сферу "знання" залежно вiд 1х (штенцш) переважа-ючо1 матерiалiзацil. Об'ективна штенцш вiдповiдае за загальну диспозицiю знання до адекватносп, тодi як суб'ективна - до обгрунтованосп та загаль-нозначущостi. Однак в обох випадках мова йде про диспозицп знання як на-лежний засвiдчений адекватний змют - а це скорше щеал, нiж реальнiсть. Знання - процес, i як незмшний, завершений стан у шзнанш не дане (не дося-гаеться). 1стинне знання, як i форми його юнування - обгрунтування, доказ, -динамiчнi, швидкоплиннi, мiнливi вiд епохи до епохи. Те, що колись вважа-лося iстинним, потiм уточнюеться, переглядаеться, а iнколи i вiдкидаеться. Також уточнюються, модифiкуються форми - шструменти обгрунтування. На кожному етапi еволюцп життя вiдбуваеться рiст (зростання) знання, що "полягае в модифжацИ (previous) знання - або в змш його, або в повномас-штабному вщкиданш. Знання нiколи не починаеться з шчого, але завжди з якогось фонового (background) знання - знання, яке в певний момент приймаеться як дане, - в поеднанш з певними труднощами, певними проблемами" [5, с. 75], - зазначав К. Поппер. Зазвичай, щ проблеми спричинеш як внутршшми, так i зовшшшми умовами, яю породжують факт економiчноl подвiйностi явищ.
Виходячи з цього, К. Поппер виводить "фундаментальну", як вiн говорить, теорему. "Кожне набуте знання, кожне навчання полягае в модифжацп (може бути в запереченш) деяких форм знання,. яю мали мюце ранiше, а в кiнцевому рахунку - вроджених налаштованостей" [5, с. 76]. Отже з цього випливае друга теорема: "Кожне зростання знання полягае в удосконаленш наявного знання, яке змшюеться в надп наблизитися до ютини" [5, с. 76]. Ос-юльки всi нашi налаштованосп в певному сенсi е пристосуваннями до нез-мiнних або повшьно змiнюваних умов середовища, про них можемо сказати, що "вони пронизат теорiею (theory impregnated), розумтчи при цьому "те-орiю" в досить широкому сенш" [5, с. 76]. Таким чином, реальна втшенють у шзнанш всього того, до чого налаштовують об'ективш та суб'ективш iнтен-цil, - е тенденщя, на окремих константних фазах яко1 допускаеться гносеоло-гiчна оцiнка наявних результапв. Зазначена оцiнка i виступае теорiею, яка "пронизуе" (К. Поппер) знання. Осюльки об'ективна i суб'ективна штенцп не реалiзуються в знанш виокремлено (iстину включае i незнання, загально зна-
чущими можуть бути шкгая, груповий обман), так само як не ре^зуються там повною мiрою безпосередньо (абсолютне знання як межа й щеал шзна-вальних зусиль), правильно ставити та обговорювати питання мiри ïx фактич-ноï реалiзованостi. Фiксацiя цieï мiри дае змогу проводити типологiзацiю знання вщповщно до спецiального розумiння знання як особливоï "шзнаваль-ноï одинищ".
У перший ряд поставимо композищю рацюнальне — емоцшне знання. Осюльки знання е формою засвiдчення ютини, комплексом демонстрацiй, якi обумовлюють певну очевидтсть iстини для об'екта, то рацюнальне знання е очевидним у логiчному, а штуйивно-образне (емоцшне) - у психолопчному сенст Важливо пам'ятати, що, на противагу рацiональному емоцшне знання, як правило, особистюне ("шстинктивне"). Воно кристалiзуеться безпосередньо в спшкуванш, в комунiкацiï, коли суб'ект за множиною ледь влови-мих нюаншв складае звiт про сутшсть того, що вiдбуваеться. Так, частше за все людина "знае", коли ш довiряють (не довiряють), вiрять (не вiрять) i т. ш Оскiльки це знання витiкае iз комплексноï оцiнки ситуацiï, яку реально пере-живае суб'ект, це знання не дискурсивне, оскiльки, як правило, воно не ращ-оналiзуеться i не узагальнюеться на аналогiчнi ситуацп. Наприклад, невизна-ченою поставала б спроба генералiзувати (рацiоналiзувати) знання про приз-начення людини, про спшьнють людських доль, про невизначенiсть людсь-ких дiй тощо [4, с. 263]. У цьому випадку варто говорити про знання-розумш-ня на основi образно-символiчниx форм, якi не можуть знайти чггкого дис-курсивно-лопчного виразу.
Трансляцiя знань у сощум виокремлюе соцiалiзоване знання, в межах якого формуеться знання економiчне. Спочатку виникае культура як меха-шзм позабiологiчноï знаковоï трансляцiï, як сощокод, який забезпечуе закрш-лення, збереження i передачу гумаштарних цiнностей у широкому значенш слова, роблячи ïx продуктами подальшого споживання. Динамiка реалiзацiï соцiокоду спочатку демонструе тип "знання-персоналй" (у значенш "техне": iндивiдуального умшня), яке е унiкальним досягненням особистосп. Надалi цей тип трансляцiï знань замшяеться профестночменним, котрий дещо бшьш досконалий завдяки розширенню соцiального поля носив знання, що страхуе сощум вщ втрати знань за вщсутносл ïx носiïв. Цьому типу трансля-цiï знань вiдповiдають "знання-проблеми", жорстко прив'язаш до конкретних пiзнавальниx задач, яю виникають унаслiдок зустрiчi (зикнення) людини з певним типологiчним класом проблемних ситуацiй. Як правило, цей тип знання репрезентував суб'ективну дiяльнiсть по вирiшенню конкретних зав-дань-проблем. Знання-проблеми таю ж гносеолопчно недосконал^ як i знан-ня-персоналiï, осюльки через свою гносеологiчну недосконалiсть не вщповь дали зростаючим потребам прогресу, поступалися бiльш досконалому, уш-версально-понятшному типу знання [4, с. 265].
В ушверсально-понятшному знаннi суб'ект шзнання перебувае в ш-шiй сощальнш i господарськiй ситуацiï. Остання вимагае такого типу участ в суспшьному (громадському) життi, який не регламентуеться родовими чи сакрально-щдивщуальними рамками. Цьому типу передачi знання для нас-
тупних поколшь вщповщають знання-предмети (об'екти), котрi е продуктом пiзнавального освоення суб'ектом певного фрагмента реальности Адже об'ектом шзнання може виступати лише той предмет або частина дшсносп, на яку спрямована тзнавальна активнiсть людини (суб'екта тзнання). На вщ-мiну вщ "знань-проблем", якi уособлюють стихiйно-емпiричний етап розвит-ку штелекту, "знання-предмети" уособлюють науку. Отож, знання стають надбанням суспшьства, а наука поступово входить у сощальну структуру суспiльства. Починають формуватися 11 теоретичнi засади. Так виникае на першому етапi "Ойкономжа".
Далi настае епоха утворення яюсних наукових теорш, якi репрезенту-ють феноменал^тсью знання. Вони надiленi переважно описовими функщ-ями (як i що вщбуваеться, чому саме), що е добро i зло ("ойкономжа" i "хре-матистика" Аристотеля). На вщм^ вiд цього, есен^ал^тсью (сутшсш) знання е пояснювальними теорiями, котрi освоюють предметнi галузi переважно за допомогою кiлькiсних засобiв аналiзу. Динамiка пiзнання е такою, що феноменалютсью теорп рано чи тзно - внаслiдок осягнення сутностi, фжсацп причин явищ, якi дослiджують, трансформуються в есенцiалiстськi. Так, наприклад, опис господарсько! дiяльностi ("ойкономжи"), здiйснений Ксенофонтом, з часом структуруеться i перетворюеться в економiчну теорiю, яка прагне виявити сутнють економiчного життя загалом.
Дихотомiя емтрично-теоретичного знання впорядковуе знання з по-зицiй вчення про форми мислення, врахування 1х функцюнально! ролi в структурi штелектуально1 дiяльностi, що вiдкривае додатковi можливостi для визначення яюсно! природи, особливостей певних знань. Емтричне знання викликане вимогами практики, i в цьому плат воно вщноситься до "сфери чуттево-предметно! практики... Однак... 11 вiдношення до предмета та 11 мета принципово вщмшною вщ практики матерiального виробництва. Цей вид практики неперервно i цшеспрямовано переходить в "практику" теоретичного мислення, яке рухаеться за сво1ми логiчними законами. Якщо практична дiя спрямована на досягнення мети, для яко1 предмет дослiдження лише за-иб..., то та сама дiя стае експериментальною, тобто теоретично спрямова-ною, тодi, коли в не1 включаеться протидiя, яка повертае нашу увагу до ви-хщного предмета" [1, с. 292]. 1стотна вiдмiннiсть емпiричних i теоретичних знань полягае у використаннi рiзних форм мислення. Знання, пов'язаш з емт-ричним рiвнем, формуються як результат чуттево1 фжсацп, констатацп, реестрацп. Знання ж, пов'язаш з теоретичним рiвнем, формуються як результат семантично1 штерпретацп, концептуалiзацil, рацiоналiзацil. Взаемозв'язок емшричних i теоретичних знань такий, що з часом, внаслщок вiдповiдного обгрунтування емпiричнi знання трансформуються в теоретичш. Так, прак-тичнi знання в галузi економiчноl дiяльностi, набутi в епоху меркантилiзму, з розвитком ринкових вщносин ("духу капiталiзму" М. Вебера), виводяться як теоретичнi знання, завдяки яким формуеться класична полiтична економiя.
Зазначимо, що модальними характеристиками знання, як е виразом його обгрунтованосп, виступають "вiрогiдне " i "достовiрне " знання. Якщо ю-тиннють знання установлено, то можемо стверджувати його як достовiре, а
якщо не встановлено, то як вiрогiдне. Своею чергою, "аналiтичне " i "синте-тичне" знання квалiфiкують з точки зору нетривiальностi ïx iстинностi. Ана-лiтичне знання репрезентуе множину аналггачних тверджень, iстиннiсть яких безпосередня, i залежить лише вiд значень термшв, якi до них входять, тому не вимагають додатковоï експлiкацiï. Своею чергою, синтетичне знання репрезентуе множину синтетичних, тобто таких суджень, для встановлення ю-тинност яких потрiбна додаткова, нетривiальна фактуальна процедура. Так, твердження "економiчне знання е результатом економiчноï дiяльностi" - ана-лiтичне судження, а твердження "в ринковш економiцi цiни в тдсумку регу-люються негативним зворотним зв'язком, породженим мехашзмом гомеоста-зу" - синтетичне.
Бiльш високий рiвень демонструе "апрюрне " й "апостерiорне " знання. Виходячи з функцiонально-оперативноï ролi та призначення певних знань в шзнавальному процесi, шд "апрiорним" розумiемо базове знання, котре за-безпечуе реальне розгортання тзнавальних актiв з одержання поxiдного, "апостерюрного" знання. Однак практика функцiонування свщомосп супере-чить такому пiдxоду до розумшня пiзнавальноï дiяльностi в рамках апрюриз-му, який е передумовою трансценденталiзму. Його надуманiсть призвела до появи теорп, яка заперечувала базову концепщю трансценденталiзму про первiсну "прозорють", передумовнiсть знання. Ця теорiя виходить з тези про опосередкованють свщомосп передумовним знанням. У своему гносеолопч-ному змiстi воно багатофакторне, полiварiантне i реалiзуеться у формi "явного" i "неявного" знання. Явне знання об'еднуе множину рашше напрацьова-них положень емпiричного i теоретичного рiвня, а також рiзниx цшностей i регулятивiв, якi задають "щейш рамки свiдомостi". Характерна риса цього типу передумовного знання - теоретико-рефлексивне опрацювання, яке пе-редбачае цшеспрямоване використання iндивiдом наявних досягнень. На вщ-мiну вiд цього неявне передумовне знання виступае "асоцiацiею нефжсова-них засобами рефлексiï положень, m^i утворюють iмплiцитну теорiю при-роди речей вдивща" [4, с. 269-270]. Прикладом можуть бути рефлексп неок-ласичноï економiчноï теорiï, зокрема Й. Шумпетера.
Найближчим живильним середовищем передумовного (апрюрного) знання постае неспецiалiзована практично-буденна сфера, в якш перебувае шдивщ з iншими в повсякденному житп. Тут формуеться духовний свiт осо-бистостi, оформлюються переконання i забобони, довiри i недовiри, встанов-люеться масштаб свiту, горизонти його розумшня i осягнення, утворюеться вихщне "бачення", вiд якого iндивiд не може абстрагуватися в подальшому сприйняттi дшсностг З'еднуючими ланками мiж цiею надшдив^альною сферою i свiдомiстю iндивiда (апрюрним i апостерiорним у класичнiй поста-новцi) слугуе мова i персональний досвiд.
Важливим е те, що наукове знання у своïx множинних проявах, зокрема i в економiчнiй наущ, складаеться з емпiрuко-есенцiалiстськuх (описових) i теоретико-есенцiалiстських (пояснювальних) теорш. Описовi теорП - це сукупшсть логiчно органiзованиx систем знання, де переважають теоретичш пояснення, якi подають концептуальну реконструкцiю даних, одержаних на
теоретичному рiвнi вивчення предмета шляхом штерпретацп, щеолопзаци, постановки мисленневих експериментiв, абстрактного моделювання тощо.
Всерединi множини пояснювальних теорш видiляються гтотетико-дедуктивш й акаоматичш теори. Гшотетико-дедуктивш теори вибудованi на грунт гiпотетико-дедуктивного методу, який заснований на виводi наслщ-кiв з гшотез логiчним шляхом з 1х подальшою фактичною перевiркою. Сьогоднi гшотетико-дедуктивш мiркування не втратили свого значення i на-далi використовуються у процеш навчання, щоб активiзувати мислення тих, хто вчиться. Але значно бшьше застосування вш одержав у дискуиях i поле-мiцi [6, с. 112]. Аксюматичними називають теори, яю пiдлягають суворiй ло-пчнш реконструкцп та перевiрцi.
Безперечно, особливе мюце в науцi посiдае гумаштарне знання. Його предмет утворюе широкий спектр феномешв, якi вираженi поняттям "свiт людини". У цей свгг входить все, що актуально i потенцiйно переживаеться, яке е значним для щдивща. У цьому плаш економiчне знання мае всi тдста-ви називатися гуманiтарним. Адже штенцп, цiнностi, сенси, iнтросуб'ективнi й аутокомушкативш стосунки, емоци, пам'ять, конструювання i конститу-ювання свiту iз "суб'ективно1 спонтанностi" [4, с. 290], все це е необхщною складовою "свпу економiки", в якому живе людина. У бшьш загальнiй формi гумаштарне знання - це "цшюний континуум" суб'ективно1 реальностi, котра утворюе надбання i внутрiшне багатство iндивiда.
За своею суттю гумаштарне знання, таким чином, е знанням про те, що не вкладаеться в "точну" науку в прийнятому значенш слова. Воно е знанням про щнносп, всю внутршню складнiсть особистосп з 11 численними потребами, самореалiзацiею i самовиразом; воно е знанням про вш прiоритетнi проблеми людини i людства, якi знаходяться в межах самоповаги, самошз-нання, самоперетворення, самоздшснення. У цьому аспекп економiчне знання також утворюе предмет, який виходить за сво1 фiзичнi просторово-часовi межi. Як складова частина гуманiтарного знання, економiчне знання надшене загальнолюдським сенсом. Залучене у контекст не природного, а людського буття, економiчне знання стае втшенням поза- i надприродних значень, воно стае знаком, символом того, що стосуеться безпосередньо людського самови-явлення, його самодiяльностi.
Шзнання в гуманiтарнiй сферi апелюе не до природно1 сутностi речi, а до 11 сенсу. Це подае низку особливостей концептуально1 репрезентацп предмета гумаштарного знання у формi його об'екта. Стосовно економiчного знання, то воно обумовлюе його бшьш мобшьний, гнучкий статус. На противагу об'ектовi природознавства (точного, досвщного, конкретного знання) об'ект економiчного знання значно меншою мiрою обмежений своею внутршньою сутнiстю, оск^льки саме "його юнування як об'екта (сенсу) е дериват певного апрюрного вiдносно нього принципу його осмислення, який породжуе сема-тичнi моделi" [4, с. 291]. Важливо i те, що сутнють гуманiтарного аспекту еко-номiчного знання складаеться, з одного боку, iз розумiння певного знаку як людського здобутку, а з другого - його декодування, розшифровки, тобто з його конструктивного розумшня-тлумачення. Об'ектом економiчного знання
е сенсова реальнють, котра утворюеться за умови контакту з реальною дшстстю як конструктивна оцшка спiвмiрниx з нею особистюних цiнностей i сенсiв. З чого випливае: об'ект гуманiтарного знання, до якого з повним правом належить знання економiчне, утворюе простр людських значень, цшнос-тей, сеншв, як виникають пiд час освоення надбань культурноï дiяльностi.
У межах економiчного аспекту гуманiтарного знання сви заданий лю-динi не предметно-натуралютичним, а духовно-сенсовим чином як цшшсна сутнiсть, котра пiдлягае розумшню i витлумаченню. Власне це i визначае ос-новнi завдання економiчноï антропологiï, невiд'емноï вiд економiчноï теорп i змiсту економiчного знання: цшшсно наповнити свiт господарства, зробити його осенсеним, причетним до людини i загальнолюдсь^ культури.
Важливим аспектом сутност знання е виявлення вiдмiнностi мiж знанням та iнформацiею, про що сьогодш ведуться жвавi дискусiï. Викорис-товуючи термiнологiю I. Канта, можемо сказати, що "ютиннють тформацй' визнаеться лише за об'ективними основами. Для того, щоб стати знанням, во-на повинна бути суб'ективована, тобто засвоена свщомгстю суб'екта тзнання. У цьому процес на шляху iнформацiï постае система цiнностей, iдей, понять i уявлень суб'екта. Знання завжди пов'язане з особистютю того, хто тзнае i знае. Iнформацiя, на противагу знанню, "не пов'язана з конкретною особис-тiстю, вона однаково доступна вам, хоча можливостi перетворити ïï в знання у кожного своГ [2, с. 21]. Отже, для перетворення шформацп в знання пот-рiбно його зрозумiти. "Знання часто змiшують з досвiдом, з розумшням, з ш-формацiею, вiдображенням. Поряд з цим постiйно змiшуеться дшсне розу-мiння, ерудованiсть та шформовашсть. У звичайному розумiннi межi мiж ними розмиваються, як i межi мiж знанням та шформащею. Однак такi межi iс-нують. Знання завжди чиесь, комусь належне, його неможливо купити, вкрасти у того, хто знае ^ба що разом з головою), а шформащя - це шчийна територiя, вона безособистiсна, нею можна обмшятися або викрасти, що часто i вщбуваеться" [3, с. 84, 85]. Так розмежовуються щ рiзнi епiстемологiчнi категорiï на рiвнi фiлософсько-псиxологiчноï рефлексiï.
Висновки. Таким чином, аналiз гносеологiчноï природи знання загалом показуе його багатозначнють i сенсову полiзмiстовнiсть. Необxiдно розрiзняти два аспекти поняття "знання". Один аспект характеризуе знання як спошб iсну-вання свщомосп, оск^льки свiдомiсть функцiонуе завдяки включенню в нього знання. У цьому плат знання е атрибутом будь-я^ свiдомоï дiяльностi. Вiдпо-вiдно до другого аспекту, знання тотожне науковому знанню, наущ загалом. Для становлення повноцiнного пiзнання природознавчого, економiчного i т. ш., важливе як емтричне, так i теоретичне знання. Як вщомо з iсторiï науки, емт-рiя акцентуе розумовi побудови на матерiалi (предметностi), робить ïx змютов-ними, осенсеними. Теорiя надае ïм логiко-рацiонального характеру, робить но-молопчними, унiверсальними. Важливе значення у становленш наукового знання вiдiграе передумовне знання, яке не тдлягае поясненню.
Л1тература
1. Ахутин А.В. История принципов физического эксперимента / А.В. Ахутин. - М. : Изд-во "Наука", 1976. - 292 с.
2. Берков В.Ф. Философия и методология науки / В.Ф. Берков. - М. : Изд-во "Новое знание", 2004. - 336 с.
3. Зинченко П. Деятельность. Знание. Духовность / П. Зинченко // Высшее образование. - 2003. - № 5. - С. 82-89.
4. Ильин В.В. Философия / В.В. Ильин. - М. : Изд-во "Академический проект", 1999. -
592 с.
5. Поппер К. Объективное знание: Эволюционный поход / К. Поппер. - М. : Изд-во "Эдиториал УРСС", 2009. - 384 с.
6. Рузавин Г.И. Методология научного познания / Г.И. Рузавин. - М. : Изд-во ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 287 с.
Скотный П.В. Модификации экономического знания в теоретическом дискурсе: гносеологический аспект
Исследована проблема трансформации знания в контексте парадигм его изменений. Показана роль субъекта познания в решении гносеологических проблем экономико-теоретического знания. Проанализирована взаимосвязь теории и методологии.
Ключевые слова: экономическое знание, феноменалистские знания, анализ, синтез, рефлексия, дедуктивная и аксиоматическая теории.
Skotnyj P. V. Modifications of economic knowledge in theoretical discourses: epistemological aspect
The article deals with the problem of knowledge transformation in the context of his paradigmatic change. The role of subject knowledge in solving the epistemological problems of economic and theoretical knowledge is considered. It is analyzed the relationship between theory and methodology.
Keywords: economic knowledge, phenomenological knowledge, empiric and theoretical knowledge, analysis, synthesis, deductive reflection and axiomatic theory.
