CC BY
21
4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ I УПРАВЛ1ННЯ В Л1СОВИРОБНИЧОМУ КОМПЛЕКС1
УДК330.342:338.911:330.151 Доц. Я.В. Кульчицький, канд. екон. наук -
НЛТУ Украши
МЕТОДОЛОГ1Я АНАЛ1ЗУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ У КОНТЕКСТ1 ЦИВ1ЛВАЦ1ЙНО1 ПАРАДИГМИ
Проаналiзовано методологiчнi проблеми дослщження еколого-економiчних систем. На 0CH0Bi сучасних пiдходiв обгрунтовано власну наукову концепщю у контекст цивш1защйно'1 парадигми.
Ключов1 слова: мeтодологiя, методи, системна трансформащя, еколого-еконо-мiчнi системи.
Doc. Ya. V. Kul'chyts 'kyj - NUFWT of Ukraine
The research methodology of ecologo-economic systems in context
of civilization paradigm
In article are analysed the methodological research problems of ecologo-economic systems. The author substantiates an own scientific conception on base of contemporary approaches in context of civilization paradigm.
Keywords: methodology, methods, systematic transformation, ecologo-economic systems.
Сучасна економ1чна теор1я i теор1я еколого-економ1чних систем ютот-но розширюють предмет свого наукового анаизу, спостер^аеться ix гумаш-защя та етизащя. Дeякi аспекти мeтодологiчниx проблем, що становлять предмет нашого дослiджeння, частково висвгглюються й iншими сощально-гумаштарними науками. З цього випливае, що вивчення змюту еколого-еко-номiчниx систем, проблем ix порiвняння видаеться ниш найбшьш оптималь-ним i конструктивним на "стиках" eкономiчноi тeорii з шшими суспiльними науками. Комплексне дослщження eколого-eкономiчниx систем, методоло-гiчнi шдходи до ix порiвняння мають грунтуватися на усвiдомлeннi об'ектив-ного процесу штеграци наукового знання. Важливу роль у забезпеченш конструктивних рeзультатiв eкономiчного пошуку вiдiграють методи дослщ-ження eколого-eкономiчниx систем i, зокрема, застосування системного шд-ходу. У нашому дослiджeннi eколого-eкономiчниx систем важливим е усвь домлення систeмноi трансформацii суспшьства. Це, у своею чергою, позна-чаеться на нашому трактуваннi категорп eколого-eкономiчниx систем [9, 10].
На наш погляд, передумовою комплексного дослiдження i порiвняння еколого-економiчних систем е анашз методологiчних проблем економiчного i сощального прогресу, який виступае своерiдним тлом розгортання еколого-економiчних систем i у певному розумiннi вiдображае висхщну еволюцiю систем, включаючи перiоди !х активно! й глибоко! трансформаци. Ми вва-жаемо, що еволюцiя еколого-економiчних систем як досить тривалий процес включае певнi "зигзаги", "п^ращ!", "прориви" прогресивного, докорiнного, однозначно позитивного спрямування, як й називають трансформацiями. От-же, виявити трансформацiйний контекст динамжи еколого-економiчних систем неможливо без методолопчного аналiзу процесу еволюцп систем.
Сучасна методолопя порiвняння еколого-економiчних систем повинна грунтуватися на мщнш теоретичнiй основi. Для цього, на нашу думку, не-обхiдно виявити особливост еколого-економiчно! дiяльностi та економiчно! свободи в умовах тоталiтаризму i демократы, вiдкритого суспiльства та вщ-крито! економiки i, нарештi, окреслити контури теоретично! парадигми прогресу. На наше переконання, саме теоретична парадигма соцiально-економiч-ного прогресу на порозi третього тисячолггтя виступае методолопчною основою порiвняння сучасних еколого-економiчних систем.
Таким чином, на наш погляд, новггня методологiя порiвняння еколо-го-економiчних систем повинна спиратися на дослщження низки взаемо-пов'язаних теоретичних проблем: вщ висвiтлення проблеми людини, еколого-економiчно! дiяльностi як головного чинника еволюци i трансформацi! еколо-го-економiчних систем до обгрунтування контурiв парадигми економiчного i соцiального прогресу на порозi третього тисячолiття. При цьому методолопчною домшантою у дослщженш i порiвняннi еколого-економiчних систем повинен бути цившзацшний пiдхiд.
Фундаментом концепцшних засад дослiдження еколого-економiчних систем суспшьства е комплексний, системний шдхщ до !х розумiння як складних утворень, що визначають всю багатоелементну арх^ектуру сус-пiльного ладу. Основоположними щеями нашого наукового аналiзу виступа-ють iде! гуманiзацi!, "олюднення" сучасно! економiчно! теорi!, оскiльки, на наше глибоке переконання, зрозумгги генезис, суть, динамшу еколого-еконо-мiчних систем, здшснити !х типологiзацiю i порiвняння, збагнути передумо-ви формування нацiонально! еколого-економiчно! системи Укра!ни на порозi третього тисячолггтя неможливо без комплексного вивчення еколого-еконо-мiчних систем у взаемозв'язку з проблемами мiсця i ролi людини, !! дiяльнос-тi, економiчно! та екологiчно! культури, соцiальних та полггачних iнституцiй, культурологiчно-етнiчних процесiв у нащональнш економiцi. Як слушно заз-начае Д. Чистилiн, "...теорiя, яка вивчае "суспшьний" розвиток, стане справдi суспiльствознавчою тодi, коли до сфери !! уваги разом з економiчними проблемами потраплять проблеми сощальш" [18, с. 48].
Окремо хочемо наголосити, що ми повшстю подшяемо точку зору вь домого сучасного ученого, фундатора Львiвсько! науково! школи економiч-них систем Г. Башнянина, котрий розглядае теорiю економiчних систем як метатеорш чи метаметодологiю, як таку фундаментальну економiчну науку,
яка сто!ть чи повинна стояти над економiчною теорiею як такою, чи пол^ич-ною економiею. Як певного роду метатеорiя чи метаметодологiя економiчно-го функцiонування та розвитку вона повинна дослщжувати, на думку вчено-го, найзагальнiшi принципи чи закономiрностi функцiонування та розвитку економiчних систем. Ця наука - свого роду "... фiлософiя економiчного жит-тя, фiлософiя економiчного розвитку" [1, с. 173].
Водночас необхщно пiдкреслити, що сьогодш у зарубiжнiй економiч-нiй наущ спостер^аемо певне зниження уваги до власне методолопчних проблем економiчного дослiдження суспiльства. Так, сучасний зарубiжний дослщ-ник Б. Фрей у статп "Чому економiсти зневажають економiчну методологiю" зазначае, що "науковi рецензенти економiчних журналiв присвячують бшь-шють свое! уваги, якщо не всю увагу, формалiзму i технiчним деталям. Змют статт i погляди, яю у нiй мiстяться, для розумшня реального свiту мають вто-ринне значення. Бiльшiсть рецензентiв уникають оцшювати змiст, оскiльки це неминуче передбачае щншсш судження, якi у сучаснш економiчнiй теори роз-глядають як "ненауковГ, тому що вони е суб'ективними" [19, с. 4].
На початку наших розмiрковувань про методолопю економiчного дослiдження суспiльства, його еколого-економiчно! системи хочемо вислови-ти власне бачення, розумшня юлькох важливих з огляду теори понять, вiд трактування яких логiчно залежать подальшi висновки. Насамперед йдеться про термши "методолопя" i "методи", !х взаемовiдношення i стосунок до проблеми типологiзацi! i порiвняння еколого-економiчних систем. При цьому зазначимо, що протягом останшх десятилгть ситуацiя в економiчнiй та ш. науках щодо чiткостi тлумачення цих дефшщш практично не змшилася. Рiзнi автори, як укра!нськi, так i зарубiжнi, по-рiзному пiдходять до розкриття змюту цих понять та !х взаемозв'язку.
У нашому дослщженш ми дотримуемося позици, згiдно з якою методолопя е, по-перше, сукупшстю методiв наукового пiзнання i, по-друге, роз-думами про методи та !х удосконаленням. Водночас методи - це конкретш способи та шструментарш вивчення об'екта дослiдження, яю взаемно допов-нюють один одного, дозволяючи проникнути у глибинну суть явища чи про-цесу. При цьому, як слушно зазначае О. Сичивиця, метод е системою регуля-тивних принцишв дiяльностi суб'екта, яка залежить вiд !! мети, засобiв здiйснення i характеру об'екта [15, с. 294].
Вщомий економiст Дж. Кейнс розглядав метод як ушверсальний шстру-мент пiзнання, а його результати - як таю, що змiнюються залежно вiд конкрет-них умов [6, с. 480-483]. На цш основi Г.1. Башнянин навiть наголошуе, що ".у будь-якш науцi метод е важливiшим за його результати" [1, с. 14]. Крiм того, хочемо наголосити, сучасне тлумачення методологи, на наш погляд, включае аспект класифiкацi!, типологiзацi! об'екпв аналiзу чи !х складових.
Комплексне дослщження еколого-економiчних систем та спроби !х су-часно! типологiзацi! i порiвняння повиннi грунтуватися на усвщомленш об'ективного процесу iнтеграцi! наукового знання. Осюльки основним об'ектом нашого дослщження у широкому розумiннi е людина у контекст еволюцп еколого-економiчних систем, полгтично! органiзацi! та системи па-
нiвних щнностей, тобто соцiуму у його основних вимiрах, - тому для нас прийнятними виступають методи дослiджень, що застосовуються в економiч-нiй та ш. соцiально-гуманiтарних науках (економiчнiй ютори, ютори еконо-мiчних учень, економiчнiй сощологи, економiчнiй географи, соцiальнiй фшо-софи, полггологп, культурологи та ш.). Серед таких методiв насамперед не-обхiдно назвати: 1) емпiрично-iсторичний, який передбачае безпристрасний, об'ективний аналiз i порiвняння рiзних економiчних i сощальних концепцiй, 2) теоретико-логiчний, змiстом якого е пошук об'ективних тенденцiй та зако-номiрностей еволюци само! економiчно! науки i теори еколого-економiчних систем зокрема, 3) дiалектичний, що передбачае розгляд явищ i процесiв в !х-нiх взаемозв'язках, взаемовпливах та безперервному розвитку. К^м того, за-гальними, спiльними для наук про людину i суспiльство е едшсть юторично-го i логiчного пiдходiв до розгляду вiдповiдних процесiв i явищ, що дае змогу "уникнути" iсторичних зигзагiв та збагнути вузловi щаблi розвитку i виявити головш тенденци еволюци. Кiлькiснi i яюст методи дослiдження в !х поеднанш дають змогу "схопити" об'ект у його повноть Цi та iншi методи дослiдження еколого-економiчних систем, про як мова ще пiде нижче, мо-жуть дати найбiльший ефект тшьки у поеднаннi, взаемодоповненнi [17]. Бшь-ше того, як слушно пiдкреслюе А. Гриценко, "... метод оволодiння об'ектом, що поеднуе у собi низку загальнонаукових методiв (аналiз та синтез, шдук-щю, логiчне та iсторичне i т.п.) повинен бути покладений в основу економiч-но! теори, яка за своею суттю збiгаеться з лопкою функцiонування i розвитку економiчно! системи" [4, с. 57].
Таким чином, посилення об'ективного процесу штеграци наукового знання на порозi третього тисячолггтя передбачае адекватнi змiни у методологи наукового економiчного пошуку, зокрема, свщоме й цiлеспрямоване об'еднання можливостей рiзних соцiально-гуманiтарних наук i застосування рiзних методiв пiзнання еколого-економiчних систем.
Серед шших важливих методiв дослщження еколого-економiчних систем можна, на нашу думку, видшити синтез та композищю [8], еволю-цiйний метод [12], синергетичний пщхщ [7, 11]. Так, одним з сучасних нап-рямiв наукових дослiджень е еволюцiйний тдхщ, заснований на iдеях нель ншносл та самооргашзаци складних економiчних систем (синергетищ). У цьому контекстi В. Базилевич правомiрно вважае, що еволюцшний метод (еволюцiйна економiка), по-перше, розглядае економжу як вiдкриту систему, що еволющонуе; по-друге, визначае час як найважливший параметр функщ-онування складно! системи, аналiзуючи соцiально-економiчнi змiни як неде-термiнованi та незворотнi, лшшт у минулому i розгалуженi у майбутньому; по-трете, пояснюе стшюсть економiчних систем залежно вiд спiввiдношення мiри однорiдностi та гетерогенностi iнституцiйних одиниць, виходячи з того, що надмiрна внутршня диференцiацiя спричиняе наростання ентропи та хаосу i е так само небезпечною, як i повна однорщшсть, яка гальмуе економiч-ний розвиток; по-четверте, прагне подолати розрив мiж методологiчним ш-дивiдуалiзмом (iгнорування оберненого зв'язку мiж шдивщом та соцiальним оточенням) i холiзмом (заперечення творчих здiбностей iндивiда у процес
аналiзу соцiальноï цiлiсностi), розглядаючи результати шдивщуального вибо-ру i системноï взаемоди як рiвнозначнi та взаемопов'язаш [5, c. 18].
Що стосуеться синергетичного шдходу, то варто зазначити, що впер-ше погляд на суспшьство як самоорганiзовану систему, котра розвиваеться як саморозвиток Свггового Духу, обгрунтував нiмецький фiлософ Г. Гегель. Мету суспiльно-економiчного поступу вiн визначив як розвиток i реашзацш свободи громадянина у громадянському суспiльствi. Свобода реашзуеться через "сходження" щаблями обмежених у час iсторичних епох, яю послщов-но змiнюють одна одну i у кожноï з яких е своя мiра усвiдомлення та реаиза-цiï свободи. У цшому Г. Гегель заперечив парадигму хаотичного i випадково-го розвитку сощуму. Натомiсть вiн обгрунтував концепцiю про три принци-пово вiдмiнних мiж собою типи взаемодiï: "мехашзм", "хiмiзм" та "оргашзм". При взаемодiï за першим типом природа кожного з об'екпв, що взаемоддать залишаеться попередньою, не змiнюеться. Пiд час взаемоди за другим, "хь мiчним" типом об'екти яюсно змiнюють свою природу. Третш тип взаемо-д^' - "оргашчний" - характеризуеться належнiстю об'екпв до едино!" системи, тобто сама ця взаемодiя виступае необхiдною умовою 1хнього iснування [3].
М. Вебер, продовжуючи розвивати таку теоретичну парадигму Г. Гегеля, шддав аргументованш критицi економiчний детермiнiзм К. Маркса та обгрунтував концепщю рiвнозначностi матерiальних i духовних чинникiв суспiльно-економiчного поступу [2], в яюй, як слушно зазначае Ю. Пачковсь-кий, наголошено на важливостi культури i середовища виховання у системi формування i вщтворення пiдприемницькоï атмосфери i тшьки ш притаман-ного пiдприемницького "духу" [13, с. 57-59; 14, с. 28].
Поширення на порозi третього тисячолггтя синергетичного методу та застосування його принцишв самооргашзаци до аналiзу як Всесвпу, так i суспшьства, еколого-економiчноï системи, поступово шдводить учених до переконання про глибинну едшсть закономiрностей розвитку Всесвiту i сощуму на засадах парадигми дГяльность
Щкаве, на наш погляд, трактування синергетичного шдходу в еколого-економiчних дослiдженнях суспiльства пропонуе В. Базилевич. Учений вва-жае, що синергетика змшюе унiверсальнi шдходи до свпосприйняття i вщ-кривае широк можливост багатоаспектного висвiтлення економiчних проце-шв i явищ на основГ поеднання системно-функщонального та ймовГршсного шдходГв, визнання спонтанност та визначальностi випадкового чинника у самооргашзаци соцiально-економiчноï системи, заперечення монодетермшзму та однозначноï запрограмованост розвитку першопричинами при обгрунту-ванш рацiональних шляхГв еволюцiï. КрГм того, на думку В. Базилевича, си-нергетичний шдхщ, по-перше, акцентуе увагу на процесах нестiйкоï рiвнова-ги та нестаб^^с^ економiчних систем, зумовлених впливом спонтанних змш ендогенних чинниюв саморозвитку; по-друге, визнае складнiсть та нель ншшсть соцiально-економiчноï еволюцiï, виходячи з того, що характер взаемозв'язку внутршшх елементiв складних систем може рГзко змiнюватись шсля досягнення одним або юлькома з них певних критичних значень; потрете, припускае можливють впливу спонтанних змш в економiчнiй системi
на переродження рiвноважних сил та виникнення кризових ситуацiй (точок 6i-фуркаци), коли гостро постае проблема вибору, а подальша еволюцiя е невиз-наченою, стохастичною, недетермiнованою; по-четверте, аналiзуе множин-нiсть, рiзноспрямованiсть та рiзну яюсть внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникГв, ко-жен з яких може ютотним чином вплинути на динамiку сощально-економГчно-го розвитку; по-п'яте, виходить з того, що один i той самий ефект в економГч-нш системi може бути досягнутий тд впливом рiзних (iнколи взаемовиключ-них) iмпульсiв, водночас однi й тГ самi соцiально-економiчнi чинники можуть породжувати рiзнi, iнколи дiаметрально протилежнi, результати [5, с. 18-19].
КрГм такого трактування синергетичного методу, у сучаснш економiчнiй теори утверджуеться категорiя синерпзму як назва пiдсистеми глобально! еко-номiки. Як пише у цьому контекст! А. Фшпенко, синергетична тдсистема, будучи складовою глобально! системи, включае у себе економiчнi вщносини ш-дустрiально розвинутих кра!н, розвиток яких здшснюеться переважно за раху-нок внутрiшнiх iмпульсiв i чинникГв на основi саморегулювання [16, с. 24-26].
Незважаючи на важливiсть проаналiзованих методiв вивчення еколо-го-економiчних систем, !хню ефективнiсть при оптимальному поеднанш, ни-нi спостерiгаемо необхiднiсть подальшого розвитку методологи пiзнання за-кономiрностей еволюци систем з метою вщповад на новi складнi питання i виклики, якi ставить трете тисячолГття.
Л1тература
1. Ващишин А.М. Наукова д1яльнють професора Г.1. Башнянина. - ЛьвГв: Каменяр, 2001. - 716 с.
2. Вебер М. Протестантська етика i дух катташзму: Пер. з шм. - К.: Основи, 1994. - 261 с.
3. Гегель Г. Энциклопедия философских наук: Пер. с нем. - М.: Наука, 1974, т. 1. -С. 375-388.
4. Гриценко А. Про лопку та структуру курсу економГчно! теори// Ринкова економша: Проблеми викладання i вивчення в Укра!нГ МатерГали мГжнар. лГтнього екон. семестру "1нте-реко". - Львiв: 1нтереко, 1993. - С. 56-58.
5. Економ1чна теорiя: Полiтекономiя: Пiдручник/ За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
6. Кейнс Дж. Общая теория занятости, часткаа и денег// В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо, Дж. Кейнс, М. Фридмен. Классика экономической мысли: Сочинения. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - С. 480-786.
7. Князева Е.Н. Международный московский синергетический форум// Вопросы философии. - 1996, № 11. - С. 147-152.
8. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М.: Экономика, 1989. - 523 с.
9. Кульчицький Я.В. Еколого-економiчнi системи (проблеми теори i методологи дос-лвдження). - Львiв: УкрДЛТУ, 2003. - 64 с.
10. Кульчицький Я.В. Проблеми формування сощально-еколопчних суспшьних вщносин у контекст трансформацГ! сучасних еколого-економiчних систем. - Львiв: Камула, 2005. - 144 с.
11. Лукшов I. ЕкономГчш трансформацГ! (наприкiнцi ХХ ст.). - К.: НАН Укра!ни 1н-т економiки, 1997. - 455 с.
12. Маевский В. Эволюционная теория и макроэкономика// Вопросы экономики. -1997, № 3. - С. 25-30.
13. Пачковський Ю.Ф. Соцюпсихолопя пщприемницько! дГяльносп i поведiнки. -ЛьвГв: "СвГт", ЛОНМ1О, 2000. - 272 с.
14. Пачковський Ю.Ф. Психология пщприемництва: Навч. посГ6. - ЛьвГв: Афiша, 2001. - 276 с.
15. Предмет i проблематика фшософи: Навч. посГб./ За заг. ред. - М.: Скринника, З. Скринник. - ЛьвГв: ЛьвГвський банювський Гн-т НацГонального банку Укра!ни, 2001. - 487 с.
16. Св1това економша: Пiдручник/ А.С. Фшпенко, О.1. Рогач, О.1. Шнирков та ш. - К.: Либiдь, 2000. - 582 с.
17. Тарасевич В. Про предмет фундаментально! eK0H0Mi4H0i науки// Економша Укра-!ни. - 1998, № 4. - С. 60-67.
18. Чистилш Д. До питання теори суспшьного розвитку: аспект самооргашзаци// Еко-номiкa Украши. - 2002, № 2. - С. 43-49.
19. Frey B. Why Economists Disregard Economic Methodology// University of Zurich. Working Paper Series. - 2000. - No. 58. - P. 1-11._
УДК 630*.31:338.2.001.573(075.8) Доц. О.М. Адамовський, канд. екон. наук -
НЛТУ Украши
СУЧАСНИЙ СТАН I ЗАВДАННЯ Л1СОКОРИСТУВАННЯ В УКРАШСЬКИХ КАРПАТАХ
Здшснено ретроспективну оцшку люокористування в минулому, охарактеризовано його сучасний стан. Окреслено основш завдання люокористування у OTcreMÍ багатофункцюнального ведення люового господарства.
Ключов1 слова: оцшка, стан, люистють, стале люокористування.
Doc. O.M. Adamovs 'kyj - NUFWT of Ukraine Forest resources use present condition and tasks in Ukrainian Carpathians
Retrospective evaluation of forest resources use in past is given, present state is described. Forest resources use main tasks in the multifunctional forestry system are formulated.
Keywords: valuation, state, percentage of forest land, sustainable forest management.
Люи Укра!нських Карпат потребують особливого ставлення, оскшьки вони е еколопчним домшантом прських ландшаф^в i водночас мають задо-вольняти люосировинним потребам люопереробних шдприемств, будiвель-них оргашзацш та шших споживачiв деревини, а також населення. Прсью системи е важливим джерелом водно!, енергетично! i бiологiчноi рiзноманiт-ность Поряд i3 тим, вони е джерелом таких цшних ресурсiв, як корисш копа-лини, сiльськогосподарськi продукти тощо. Внаслiдок того, що гори е одшею i3 збалансованих систем нашо! планети, вони мають велике значення для функцюнування глобально! екосистеми. Внаслщок урбанiзацii гiрськi екосис-теми швидко змiнюються, вони чутливi до постшно зростаючих ерозii грун-тв, зсувiв, швидкого звуження середовища юнування та зменшення генетич-ного рiзноманiття. У соцiальному планi для населення, яке проживае в прських районах, характерна повсякденна бщшсть i поступова втрата тради-цшних занять, а результатом е бшьш чи менш iнтенсивне виживання, нижчий рiвень життя. Все це зумовлюе необхщшсть вжиття невiдкладних заходiв.
Сьогоднi майже 10 % населення свггу залежить вiд стану гiрських ре-суршв. Значно бiльша частина населення використовуе iншi гiрськi ресурси, особливо воду. Гори е скарбницею бюлопчного рiзноманiття та зникаючих видiв рослин i тварин [8].
Украшсью Карпати входять у прську систему Карпат. У цшому Кар-пати - економiчно, екологiчно та соцiально важливий гiрський масив, розта-шований у цен^ Свропи, який довше вщ iнших регiонiв залишався без втру-чання людини. На територп Карпат розташоваш сiм европейських кра!н, то-
