CC BY
55
УДК 340:12
Богдан Tapa№MiB
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", студент I курсу спещальносп 081 "Право", realistprocs@gmail. co
МОДЕЛ1 ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА: ПРОБЛЕМА ВЗАСМОВ1ДНОСИН ЛЮДИНИ ТА ДЕРЖАВИ
©Гарасим1вБ., 2017
У статт визначено, на 0CH0Bi аналiзу значноТ джерельноТ бази, пров1дн1 моделi громадянського суспшьства. Здiйснено Тх теоретичне обгрунтування, показано в них особливостi взаемовщносин людини та держави. Доведено, що держава iснуe для суспiльства, а не навпаки i, власне, роздшення громадянського суспiльства i держави е однieю з основних характеристик демократичноТ форми правл1ння, i повинна сприяти звшьненню особи вiд державного диктату. Показано, що щея громадянського суспшьства виступае одним iз найцiннiших досягнень свгтовоТ полiтико-правовоТ думки. Окрiм того, автор характеризуе сучасний стан громадянського суспшьства в УкраТш, вказуе шляхи вдосконалення взаемодн держави та громадянського суспшьства.
Ключовi слова: громадянське суспшьство; особистiсть; держава; модель; громадянин; влада; вiдносини; взаемодiя.
Богдан Гарасымив
МОДЕЛИ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА: ПРОБЛЕМА ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ЧЕЛОВЕКА И ГОСУДАРСТВА
В статье определены на основе анализа большой источниковой базы, ведущие модели гражданского общества. Осуществлено теоретическое их обоснование, показано в них особенности взаимоотношений человека и государства. Доказано, что государство существует для общества, а не наоборот и, собственно, разделение гражданского общества и государства является одной из основных характеристик демократической формы правления, и должна способствовать освобождению лица от государственного диктата. Показано, что идея гражданского общества выступает одним из самых ценных достижений мировой политико-правовой мысли. Кроме того, автор характеризует современное состояние гражданского общества в Украине, указывает пути совершенствования взаимодействия государства и гражданского общества.
Ключевые слова: гражданское общество; личность; государство; модель; гражданин; власть; отношения; взаимодействие.
Bohdan Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University
MODEL OF CIVIL SOCIETY AND HUMAN RELATIONSHIP PROBLEMS OF STATE
The article determined based on an analysis of significant sources, leading model of civil society. The theoretical justification, we show them the features of relationship between man
and the state. Proved that the state exists for society, not vice versa and, indeed, the separation of state and civil society is one of the main characteristics of a democratic form of government, and shall further exemption from the state dictates. It is shown that the idea of civil society is one of the most valuable achievements of world political and legal thought. Besides the author describes the current state of civil society in Ukraine, indicating ways to improve cooperation between the state and civil society.
Key words: civil society; personality; state; model; citizen; power; relationships; interaction.
Постановка проблеми. Проблема громадянського сустльства посщае чшьне мюце в полггичних та наукових дискушях щодо визначення подальших шляхiв розвитку людсько1 цившзацп. На Заходi - з Нового часу, коли воно самощентифшувалося, i - з невеликими перервами - до наших дшв. В Укрш'ш - тсля здобуття нею незалежносп та вибору громадянського сустльства як суспшьного щеалу, на противагу соцiалiзмовi радянських чашв. Проте, незважаючи на велику кшькють робiт зарубiжних та вiтчизняних полiтикiв i науковщв, присвячених розкриттю сутi громадянського сустльства, питання про його типолопчну приналежнють та хронологiчнi межi в ютори людства все ще залишаеться вщкритим.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблему громадянського сустльства розглянуто в рiзних аспектах у дослщженнях багатьох украшських вчених, зокрема, Г. Щедрово!, В. Баркова,
B. Денисенка, Ф. Рудича, О. Крюкова та шших; зарубiжних - Х. Саймона, П. Самюеля,
C. Хантшгтона та iнших. У дослщжент проаналiзовано працi сучасних захiдних дослщниюв: Дж. Роулза, К. Поппера, Ф. Хаека, Д. Юна, Р. Дарендорфа, Е. Геллнера, Дж. Мiллера, М. Кеннеди Е. Арато, Дж. Сороса, Дж. Когена та шших.
Мета статт - на основi грунтовного аналiзу наукових розвiдок визначних дослщниюв висвiтлити моделi громадянського суспiльства та показати в них проблему взаемовщносин людини та держави.
Виклад основного матерiалу. Дж. Кшн видiляе три типи взаемовщносин громадянського сустльства й держави: "класичний захщний"; "нашвзахщний", що мав мюце у Нiмеччинi, а також "схщний", певним чином властивий i сучаснш Росiйськiй Федерацп. Автор стверджуе, що схщне "одержавлене суспiльство" е антиподом захщного "громадянського суспiльства" [1, с. 13]. Розширюючи цю тезу, А. Колодш додае до них четвертий - "освiчене громадянське суспiльство", або "суспшьство-культуру", яке виникае "на пограниччi ... "схiдного державного" та "натвза-хiдного громадянського бюргерського" суспiльства". Його творить, насамперед, штел^енщя ("духовно-нацiональна елгга") в умовах реалiзацil "навздогшно1 моделi розвитку". Саме його дослiдник уважае найбшьш характерним для сучасно! Украши [2, с. 34].
Знаний захщний дослщник Н. Розенблюм говорить про три типи громадянського сустльства: "демократичне" (зорiентоване переважно на "полiтичну участь"), "посередницьке" (що опiкуеться, здебiльшого, сощальною сферою), "виборче" (яке переймаеться i полiтикою, i соцiальною сферою) [3, с. 553-554].
У науковш лiтературi розрiзняють також "американську", "англiйську", "французьку", "нiмецьку" та iншi моделi [4].
Якщо вже зовсiм вичерпуються типотворчi здiбностi авторiв, то вони говорять про "течда-Л" та "течда-М" (Ч. Тейлор) [5, с. 69-73], "громадянське суспшьство - I, II, Ш" (Дж. Александер) [6, с. 1-19] тощо.
У другiй половит XX ст. знову актуалiзувалося питання про мюце держави та особистосп в OT^^i громадянського суспiльства. Одна з лшш розвитку концепци громадянського сустльства -лiберальна - центральною темою ставить свободу. Сучаст лiберали, зокрема Д. Роулз [7, с. 192238], Р. Нозiк [8, с. 239-276] та Р. Дворкш [9, с. 313-343], уважають свободу найвищою з усiх цiнностей. Громадянське суспшьство виступае гарантом шдивщуальних прав i свобод, 1хтм
охоронцем вщ зазiхань держави. Отже, громадянське сустльство е своeрiдним буфером мiж iндивiдом та державою. Вiльна та незалежна особистють стае центральною ф^урою для лiберальних дослiдникiв.
Дещо шший погляд на концепцiю громадянського сустльства мають представники сощал-демократично! традицп. Це такi сучаснi теоретики (!х ще називають комунiтаристами), як Е. Макштайр [10, с. 524-543] та М. Волзер [11, с. 486-523]. На !хню думку, громадянське сустльство е серцевиною полггики держави, яка повинна забезпечувати функцюнування грома-дянських шститупв.
Комунiтаристи звинувачують лiбералiв у тому, що останнi, пропагуючи автономтсть особистостi, не беруть до уваги того факту, що щентичтсть особистостей визначаеться !хньою приналежнiстю до певного сустльства та культурних традицiй. Люди завжди виступають членами певних стльнот, а це означае, що на них накладають вiдбиток традицп та цшносп цих спiльнот. Лiберали ж, на противагу комуттаристам, показують людину як атомiстичну, самодостатню iстоту, чи! здiбностi сформованi незалежно вiд сустльно! взаемодп. Тобто лiберали нехтують пею обставиною, що люди не обирають свою щентичтсть, а виходять iз ие! ролi, яку вони вщграють у суспiльствi [12, с. 544-575].
Лiбералiзм у вiдповiдь на комуттаристський виклик зазнав еволюцп. Зокрема, Р. Нозш визнав, що слiд зважати на т зв'язки, якi пов'язують члена полггачно! спiльноти з його ствгромадянами, а Р. Дворкiн зробив спробу пов'язати цiннiсть спiльноти з цшностями свободи та рiвностi. Але найцiкавiшi висновки iз заочно! дискусп лiбералiв i комунiтаристiв зробив Ч. Тейлор, здшснивши синтез вихiдних теоретичних постулапв обох течiй (iндивiдуалiстського автономiзму та сощально-культурно! iнтегрованостi) [41]. Як стверджуе Ч. Тейлор, "кожне полггичне суспiльство потребуе певних жертв i вимагае певно! дисциплiни з боку його члетв - вони повинт сплачувати податки або служити в армп i загалом зазнавати певних обмежень. У деспотичних суспшьствах, де загальна маса громадян тдпорядковуеться владi одного володаря або ктки, необхiдна дисциплiна запановуе з примусу. Щоб зробити суспiльство вiльним, цей примус необхщно змiнити на щось iнше. Це може бути лише добровшьне ототожнення громадян iз полюом, вiдчуття того, що полiтичнi шституцп в !хньому суспiльствi е вираженням !х самих" [12, с. 551].
Власне, умова виникнення та розквггу громадянського сустльства полягае не у спричиненому ззовт страхов^ а в наявносп внутрiшнього самоототожнення громадян як iз суспiльством загалом, так i з окремими його колективними суб'ектами, шститущями, адже "дисциплiна, яка за деспотичного режиму нав'язувалася ззовт страхом, повинна за його вщсутносп забезпечуватися iз середини, а це може зробити лише патрютична щентифшащя" [12, с. 558]. Внаслщок цього громадянське сустльство виступае джерелом певних проблем для особистосп (якщо вона не звикла в ньому жити i не може себе в ньому вщнайти), бо вимагае полггично! та громадянсько! активностi, тодi як авторитарне сустльство звшьняе вiд цього, зокрема вщ необхiдностi самостiйно думати та робити вибiр. З огляду на те, що "участь у самоуправлшт" "надихаеться спiльними iдентифiкацiями", необхiднi "дослщження вiдношення мiж iдентичнiстю та спшьнотою i розрiзнення рiзноманiтних можливостей, зокрема вiрогiдне мiсце МИ-iдентичностей стосовно просто конвергентних Я-щентичностей" [12, с. 557-558].
Подiбну позицiю стосовно проблеми вщносин "особистiсть - громадянське суспiльство" тдтримуе американський соцiолог Дж. Александер, який продовжив постгоббшанську лiберальну традицiю, використавши пiдхiд до громадянського суспiльства, що наголошуе на важливiй ролi сощально! (колективно!) солiдарностi, але водночас не заперечуе значення шдивщуального волюнтаризму. Вш "схильний розумiти громадянське суспiльство як тдгрунтя, що уможливлюе визначення сощально! солщарносп за допомогою унiверсалiстських термшв. Ця "МИ-сутнiсть" нацiонально! спiльноти у найглибшому сенсi означае вiдчугтя еднання з "кожним членом" цiе! спшьноти, що виходить за межi особистих зобов'язань, вщданосп груповим i сектантським штересам. Тiльки у такому розумшт солiдарнiсть може як запорука щентичносп об'еднувати людей, виокремлених релiгiею, класовими або расовими ознаками. Бшьше того, лише цей рiзновид еднання та утфшаци дае змогу iндивiдам у цш спiльнотi вiдчути себе вщповщальними за сво!
"природш" права" [13, с. 29-30]. Дж. Александер застосовуе пщхщ, який виходить i3 парадоксальностi громадянського суспiльства, суть яко1 зводиться до того, що останне е "вимiром соцiальноï оргашзацп, укорiненим водночас у радикальнiй iндивiдуалiзацiï та в безкомпромiсному колективiзмi" [13, с. 36]. 1деться про вiчну проблему порядку в громадянському суспшьсга за умов iндивiдуальноï свободи, а дослщжувати ïï пропонуеться через аналiз явища громадянськоï (патрiотичноï, полiтичноï) щентифшацп громадян.
Досить оригiнально висвiтлив проблему особистосп у громадянському суспiльствi Е. Геллнер [14]. На його думку, подш пращ та ринок формують новий тип людини. Для позначення його Е. Геллнер пропонуе термш "модулярна людина". Модулярна людина - це особистють, здатна свiдомо змшювати форми дiяльностi та асоцiативностi у просторi та часi, керуючись засадами розуму та власним штересом. Модулярна людина може посщати певне мюце в ефективних шститутах, асоцiацiях i тимчасових спшках, якi ставлять перед собою конкретш цiлi, може також виходити з них, не побоюючись жодних звинувачень чи санкцш. Тобто така сучасна людина готова до будь-яких змш у свош професшнш, повсякденнiй дiяльностi. Сутнiсть модулярностi - це здатнють у межах певного культурного поля розв'язувати найрiзноманiтнiшi завдання.
Як зазначае росшський соцiолог В. Виток, не слiд ототожнювати статус громадянина i статус члена громадянського сустльства: якщо перший визначае мюце особистосп в державу то другий характеризуе ïï позадержавш вiдносини та зв'язки. Держава забезпечуе права людини як громадянина, а громадянське суспшьство - його природш права [15, с. 46-47]. Людина, яка не мае громадянсь^' самосвщомосп, не здатна стати повнощнним членом громадянського сустльства. Далi В. Виток робить дещо песимютичний, але, на нашу думку, справедливий висновок: народи, яю юторично не розвинуп, тобто якi не досягли певного рiвня громадянськостi, не в змозi сформувати громадянське суспшьство, навиъ якщо певна частина полiтичноï елiти до цього прагне, грунтуючись на теорiï та практичному досвда iнших краïн.
Таким чином, виходить замкнуте коло: громадянське суспшьство неможливе без особистостей, яю володдать громадянською самосвiдомiстю - особистостi зi свщомою "громадянськютю" не можуть виникнути без соцiалiзацiï за посередництва громадянських шститупв. А якщо не iснуе передумов ш для першого, нi для другого?
На таке запитання досить оптимютичну вщповщь дае Дж. Сорос [16]. У свош теоретичнiй моделi взаемодiï вiдкритого та закритого суспшьств вiн видiлив два аспекти. Один характеризуе спошб мислення людей, а другий - справжнш стан речей. Ц два аспекти взаемодiють рефлективно: спошб мислення впливае на справжнш стан справ i навпаки, причому мiж ними школи не бувае цшковитш вiдповiдностi.
Подiливши умовно iснуючi суспiльства на органiстичне, закрите i вщкрите, Дж. Сорос уважае, що кожному iз цих суспiльств притаманний особливий спошб мислення - вщповщно традицiйний, догматичний та критичний. При цьому вш уводить в об^ таке поняття, як змiна. Змша як визначення вимагае абстрактного осмислення. Усвщомлення змiн пов'язане зi способом мислення, що характеризуеться використанням абстракцш, а вщсутнють усвiдомлення вiддзеркалюе брак абстракцш. Завдяки цш лiнiï можна простежити два рiзнi способи мислення. При цьому Дж. Сорос розмежовуе незмшне у його первюному виглядi (органiстичне суспiльство та традицiйний спошб мислення) та незмiнне, привнесене в еволюцшному процесi (закрите суспiльство та догматичний спошб мислення).
Щоб повною мiрою усвiдомити "типологiчну кризу", що утворилася в сучасному вiтчизняному та свновому суспiльствознавствi, розглянемо точки зору окремих дослщниюв. Бiльшiсть з них визначае громадянське суспшьство як добровшьш саморегульоваш об'еднання громадян для виршення власних, суспiльних або державних проблем. Вщомий в Украïнi дослiдник цiеï проблеми А. Колодiй пропонуе таку дефшщю: "Громадянське суспiльство - це та тдсистема соцiальноï сфери суспшьного життя, в якiй не тшьки iснуе певна кiлькiсть (мережа) добровшьних асоцiацiй, але й домiнують громадянсью цiнностi та спiлкування на засадах довiри i солiдарностi". Подiбне до цього визначення дають майже вш науковщ. Проте ми звертаемо увагу на вщсутнють у ньому суто типолопчних ознак, вироблених сощальною творчютю людства та добре вщомих
суспшьствознавцям i правникам. Правда, в шшш робот А. Колодiй 3acTepirae, що "громадянське сустльство - це не лише сфера, але й тип взаемоди, певна модель сощально! оргатзацп". З огляду на це, вона не може бути задоволена власним визначенням, оскшьки в ньому немае m "типу взаемодй", m "моделi соцiальноï органiзацiï". Автор визнае, що "поки що в нас не йдеться про виокремлення якихось особливих теоретичних моделей громадянського сустльства..." i закликае до "... з'ясування нюаншв поняття та виршення питання про його юторичт та географiчнi модифшаци...". Цiлком слушно констатуючи вiдсутнiсть науково обгрунтованоï типологiï громадянського суспiльства, А. Колодш, водночас, не побоявся поставити "... питання про можливють утвердження в Украш iнших моделей громадянського сустльства, вщмшних вiд лiбертаристських, бшьше пов'язаних з нацiональною традицiею та менталитетом народу" [2].
Поняття громадянського сустльства в сучаснш украïнськiй юридичнш науцi привертае значну увагу. 1снуе чимало думок i оцiнок ще1' складно1' проблеми. Але й дос дискусiйними е питання про саме поняття, походження, юторичний розвиток, хронолопчт межi громадянського суспiльства, а також шляхи його розбудови у сучаснш Украш.
У впчизнянш i зарубiжнiй юридичнiй та публiцистичнiй лiтературi е низка наукових дослщжень щодо розбудови громадянського сустльства взагалi i в Украш, зокрема. Сьогоднi серед учених-юриспв та полiтологiв iснують iнколи дiаметральнi погляди на громадянське суспiльство як сощальний iнститут i демократичне середовище життедiяльностi людини. Однi вченi скептично оцшюють iдею такого суспiльства як конкретно!' моделi демократичного функцiонування сустльства (хоча i певним чином визнають його привабливють як полiтичного гасла у наш час); iншi - навпаки, вважають, що вирiшення сучасних проблем людства залежить суто вщ розбудови громадянського суспiльства, особливо в умовах глобалiзацiï.
Разом iз тим, бшьшють учених уважають, що у свт не iснуе единой унiфiкованоï моделi громадянського суспiльства, однаково придатноï для всiх краш, а е конкретно юторичт модели що залежать вiд специфiки окремих культур та цившзацш: нiмецька, американська, французька тощо. Широко обговорюють питання щодо розбудови "свгтового громадянського суспiльства" [58, с. 472]. З огляду на це немае необхщносп вести мову про громадянське сустльство взагал^ а тшьки про цшком визначене, конкретне сустльство, його характерт ознаки та параметри, яю визначають динамiку i характер розвитку шститупв i цiнностей останнього. Саме тому в дослщжент важливо враховувати, що кожне громадянське сустльство завжди з'являеться на базi тих шститупв i принципiв спiвжиття, що складалися протягом багатьох вЫв конкретного юторичного розвитку кожного народу.
У науковiй лiтературi iснуе чимало думок щодо сутност громадянського суспiльства. Однi дослiдники розглядають його як сукупнiсть неполiтичних вщносин. Другi визначають назване суспiльство як вщносини, не опосередкованi державою. Трет - державу як визначальний шститут громадянського суспiльства. Як певне теоретичне узагальнення воно може бути "лише теоретичною абстракщею, поняттям, яке дшсно мае свою сутнiсну природу, але залежно вщ конкретних iсторичних умов рiзноманiтну форму, що потребуе постшного оновлення уявлення про це сощальне явище" [17, с. 226]. Сутнюною характеристикою громадянського суспiльства е вщносна автономнiсть неполiтичних вiдносин у ньому, особливо у сферi економiчного, духовного життя вiд держави.
1дея громадянського сустльства виступае одним iз найцштших досягнень свiтовоï полiтико-правовоï думки. Поняття "громадянське сустльство" склалося не вщразу, змют його формувався та збагачувався поступово: протягом кшькох столпь виникали i розвивалися новi концептуальт уявлення щодо сутностi громадянського сустльства, його структури та ознак.
Нацюнальт iнтереси Укра1ни вiдображають фундаментальнi цшносп та прагнення укра1нського народу, його потреби в пдних умовах жипедаяльносп. Саме тому згiдно з Концепщею (основами державноï полiтики) нацiональноï безпеки Украши вiд 16.01. 1997 р. створення громадянського сустльства та розвиток демократичних шститупв для забезпечення прав i свобод людини е ïï прюритетними нацюнальними штересами [18].
Стосовно розумшня сутi та розв'язання проблем громадянського сустльства можна довго дискутувати, виходячи з наведених на початку роздшу визначень, яю засвщчують, що в наущ змiст
цього поняття фшософи, полiтологи, юристи, юторики трактують по-рiзному: а дехто, користуючись кон'юнктурними мiркуваннями, намагаеться манiпулювати ним. На це звернено увагу, зокрема, у статп В. Литвина "Громадянське суспшьство: мiфи i реальшсть" [19]. Ця публiкацiя викликала гостру полемшу i критику окремих ïï положень. Важко не вщзначити те, що автор свщомо чи помилково до складових громадянського сустльства зараховуе кримшальш утворення, разом з тим звужуючи змют самого поняття, трактуючи його шби щось матерiальне i лише як низку неурядових органiзацiй, пропонуючи непереконливi iсторичнi аналогiï.
На вщмшу вiд згаданоï публiкацiï, специфiчний аспект громадянського сустльства висвгглюеться у статп М. Дмитрiенко та О. Яся. Автори привертають увагу державних мужiв i науковщв до проблеми благодшництва як одного з атрибутiв громадянського сустльства. В^м, на нашу думку, не можна зводити процес формування громадянського сустльства, який згадаш науковщ ведуть через усю iсторiю становлення i розвитку будь-якоï держави взагал^ до благодiйноï дiяльностi [20].
Дискусшшсть проблеми зумовлена ще й тим, що деяю науковцi полiтичнi складовi виносять за межi громадянського сустльства, зокрема державу та полггичт партп. На нашу думку, полiтичнi партп виступають важливим полiтичним iнститутом громадянського сустльства. Бшьша частина науковцiв також схильш вважати його складовими полггичт партiï, молодiжнi, жiночi органiзацiï, профспшки, церкву, рГзш асоцiацiï, що ддать на засадах самоврядування та створен "знизу", а не за чт'мось наказом. До складових громадянського сустльства також зараховують правову державу з ïï апаратом, шшГ структури, що засноваш на едностi iнтересiв i ддать за принципами горизонтального зв'язку [21, с. 10]. Наприклад, А. Одинцова правову державу вважае складовою громадянського сустльства. З огляду на це, лопчно постае запитання про розрГзжння права i закону, аби розмежувати право i свавшля пануючих верств, яке зведене до рангу закошв. У разi ï^ ототожнення, державш органи, збертаючи видимють законносп, можуть вдаватися до порушень прав людини -одного з найважливших елемешгв громадянського суспiльства [22, с. 47].
Тоталпарш та авторитарнi режими у свош взаемоди з громадянським суспшьством використовують методи тиску, примусу громадян до виконання ршень владних структур, застосовують насильство, репресп, вдаються до полпизацп усГх сфер суспшьного життя (тоталiтаризм) тощо. I, лише в умовах демократичного полпичного режиму громадянське суспшьство може стати "партнером" держави.
Висновки. Отже, держава юнуе для сустльства, а не навпаки i, власне, роздшення громадянського сустльства i держави е одшею з основних характеристик демократичноï форми правлшня, що повинна сприяти звшьненню особи вщ державного диктату.
У зв'язку з цим постае одна з найголовшших проблем громадянського сустльства - його взаемовщносини з державою. 1нодГ в лiтературi можна зустрпи думку, що громадянське суспшьство - противага держава Однак розвиток держави не обов'язково веде до придушення громадянського сустльства. Протиставлення мГж ними вщбуваеться, коли держава перебирае на себе функцп, не притаманш 1й i, таким чином вщдаляеться вГд сустльства. Аби заперечити тезу, що державний апарат - антипод громадянського сустльства, потрГ6но долати державний монополГзм. Проблема громадянського сустльства виникае також унаслщок невщповщносп мГж реальними процесами та ï^ вiдтворенням у правових нормах.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Civil Society and the State. New European Perspectives / ed. by John Keane. - London; New York, 1988. - 368 р. 2. Колодт А. Ф. Концеп^я громадянського сустльства: проблема узгоджeностi теоретичних пiдходiв та емтричних моделей: Громадянське суспшьство як здтснення свободи: Цeнтрально-схiдноeвропeйський досвiд / Антотна Фeдорiвна Колодт; за ред. Карася А. - Львiв, 1999. - С. 21-38. 3. Rosenblum N. L. Civil Societies: Liberalism and the Moral Uses of Pluralism / Nancy L. Rosenblum // Social Research. - Vol. 61, No 3 (Fall 1994). - P. 553-554. 4. Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность / В. Литвин // Факты и комментарии. -
2002. - 19 янв. 5. Charles T. Invocing Civil Society / Taylor Charles // Contemporary Political Philosophy. An Anthology; ed. by R. E. Goodin and Ph. Pettit. - Oxford, 1997. - P. 69-73. 6. Alexander J. C. Civil Society I, II, Ill: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations / Jeffry C. Alexander // Real Civil societies. Dilemmas of institualization / ed. by Jeffry C. Alexander. - London ect., 1998. - P. 1-19. 7. Роулз Дж. Полтичний лiбeралiзм / Дж. Роулз // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Кш. - К.: Основи, 1998. - С. 192-238. 8. Нозт Р. Розподшьна справeдливiсть / Р. Нозт // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Шш. - К.: Основи, 1998. - С.239-276. 9. Дворкт Р. Свобода, рiвнiсть, стльнота /Р. Дворкт // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Шш. - К.: Основи, 1998. - С.313-343. 10. Макттайр Е. Чи е патрiотизм чеснотою? / Е. Макттайр // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Шш. - К.: Основи, 1998. - С. 524-543. 11. Волзер М. Безпека i добробут / М. Волзер // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Кш. - К.: Основи, 1998. - С. 486-523. 12. Тейлор Ч. Непорозумтня: дебати мiж лiбeралами та комунтаристами / Ч. Тейлор // Сучасна полтична фiлософiя: антологiя; [пер. з англ.]; упоряд. Я. Кш. - К.: Основи, 1998. - С. 544-575. 13. Александер Дж. С. Парадокси громадянського сустльства / Дж. С. Александер // Соцiологiя: тeорiя, методи, маркетинг. - 1999. - № 1. - С. 27-41. 14. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники / Эрнест Геллнер. - М., 1995. - С. 214.
15. Витюк В. В. Состав и структура гражданского общества как особой сферы социума /
B. В. Витюк // Гражданское общество: теория, история, современность. - М., 1999. - С. 44-49.
16. Сорос Д. Утвердження демократа / Джордж Сорос; пер. з англ. О. Коваленко. - К. : Основи, 1994. - 222 с. 17. Сeлiванов В.М. Право i влада суверенног Украгни: методол. аспекти / Володимир Миколаевич Сeлiванов. - К.: Вид. дiм Чн Юре", 2002. - С. 226. 18. Про Концеп^ю (основи державног полтики) на^ональног безпеки Украгни: Постанова Верховног Ради Украгни вiд 16 ачня 1997р. //Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 1997. - № 10. - Ст. 85. 19. Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность / В. Литвин // Зеркало недели. - 2002. - 26 янв. 20. Дмтрiенко М. Благодттсть як атрибут громадянського сустльства: iсторiя i сучастсть / М. Дмтрiенко, О. Ясь // Розбудова держави. - 1994. - №6. - С. 37, 44. 21. Задоянчук О. I. Громадянське сустльство / Олександр ^анович Задоянчук; Кигв. ун-т iм. Т. Шевченка. - К. : Знання, 1999. -
C. 8, 10. 22. Одинцова А. В. Гражданское общество: прошлое, настоящее, будущее / А. В. Одинцова // Социально-политические науки. - 1991. - № 12. - С. 41, 45-47.
REFERENCES
1. Civil Society and the State. New European Perspectives [Civil Society and the State. New European Perspectives]. еd. by John Keane. London; New York, 1988. 368 р. 2. Kolodiy A. F. Kontseptsiya hromadyans'koho suspil'stva: problema uzhodzhenosti teoretychnykh pidkhodiv ta empirychnykh modeley: Hromadyans'ke suspil'stvo yak zdiysnennya svobody: Tsentral'no-skhidnoyevropeys'kyy dosvid [The concept of civil society: the problem of consistency of theoretical approaches and empirical models: Civil society as an exercise of freedom: Central and Eastern European experience]. Lviv, 1999. pp. 21-38. 3. Rosenblum N.L. Civil Societies: Liberalism and the Moral Uses of Pluralism [Civil Societies: Liberalism and the Moral Uses of Pluralism]. Social Research. Vol. 61, No 3 (Fall 1994). pp. 553-554. 4. Lytvyn V. Hrazhdanskoe obshchestvo: myfu y real'nost' [Civil Society: Myths and Reality]. Facts and Comments. 2002.19 January. 5. Charles T. Invocing Civil Society [Invocing Civil Society]. Contemporary Political Philosophy. An Anthology; еd. by R. E. Goodin and Ph. Pettit. Oxford, 1997. pp. 69-73. 6. Alexander J.C. Civil Society I, II, Ill: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations [Civil Society I, II, III: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations]. Real Civil societies. Dilemmas of institualization / еd. by Jeffry C. Alexander. London ect., 1998. pp. 1-19. 7. Roulz Dzh. Politychnyy liberalism [Politichny liberalizm]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish. Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp.192-238. 8. Nozik R. Rozpodil'na spravedlyvist' [Rozpodilna spravedlivist]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish.
Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp.239-276. 9. Dvorkin R. Svoboda, rivnist', spil'nota [Freedom, rivnist, spilnota]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish. Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp. 313-343. 10. Makintayr E. Chy ye patriotyzm chesnotoyu? [Is patriotism a virtue?]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish. Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp. 524-543. 11. Volzer M. Bezpeka i dobrobut [Safety and well-being]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish. Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp. 486-523. 12. Teylor Ch. Neporozuminnya: debaty mizh liberalamy ta komunitarystamy [A misunderstanding: the debate between liberals and komunitarystamy]. Suchasna politichna filosofiya: antologiya; [Trans. s Eng.]; organize. Ya Kish. Kiev: Osnovy Publ, 1998. pp. 544-575. 13. Aleksander Dzh. S. Paradoksy hromadyans'koho suspil'stva [Paradoxes of civil society]. Sociology: Theory, Methods, Marketing. 1999. No 1. pp. 27-41. 14. Gellner E. Usloviya svobody. Grazhdanskoe obshchestvo i ego istoricheskie soperniki [Terms freedom. Civil society and its historical rivals]. Moscow, 1995. p. 214. 15.Vytyuk V.V. Sostavy struktura hrazhdanskoho obshchestva kak osoboy sferu sotsyuma [The composition and structure of the civil society as a special sphere of society]. Civil Society: Theory, History, sovremennost. Moskva, 1999. pp. 44-49. 16. Soros D. Utverdzhennya demokratiyi [The promotion of democracy]. Per. from English. A. Kovalenko. Kyiv: Osnovy Publ, 1994. 222 p. 17. Selivanov V.M. Pravo i vlada suverennoyi Ukrayiny: metodol. aspekty [The right and power of sovereign Ukraine: methodological. Aspects]. Kyiv: Vyd. dim "In Yure", 2002. p. 226. 18. Pro Kontseptsiyu (osnovy derzhavnoyi polityky) natsional'noyi bezpeky Ukrayiny: Postanova Verkhovnoyi Rady Ukrayiny vid 16 sichnya 1997 r. [On the Concept (Principles of State Policy) of National Security of Ukraine: Verkhovna Rada of Ukraine Resolution of January 16, 1997]. Supreme Council of Ukraine. 1997. No 10. Art. 85. 19. Litvin V. Grazhdanskoe obshchestvo: mify i real'nost' [Civil society: myths and reality]. Mirror of the week. 2002. 26 January. 20. Dmitriyenko M. Blahodiynist' yak atrybut hromadyans'koho suspil'stva: istoriya i suchasnist' [Charity as an attribute of civil society: history and modernity]. State building. 1994. No 6. p. 37, 44. 21. Zadoyanchuk O. I. Hromadyans'ke suspil'stvo [Civil society]. Kiev: Znannya Publ, 1999. p 8, 10. 22. Odyntsova A. V. Hrazhdanskoe obshchestvo: proshloe, nastoyashchee, budushche [Civil Society: Past, Present and Future]. Socio-Political Sciences. 1991. Vol. 12. pp. 40-51.
Дата надходження: 19.12.2016р.
