CC BY
11
против штаммов Ps. Aeruginosa оказались полимиксин, цефалексин. К цефалотину, цефалексину проявили высокую чувствительность почти все штаммы Klebsiella. Микроорганизмы рода Proteus проявили высокую чувствительность к гентамицину и цефалексину.
Выводы. Целесообразно использовать полученные данные при выборе стартовой эмпирической антиби-отикотерапии при развитии ведущих осложнений дистанционной литотрипсии.
Ключевые слова: литотрипсия, инфекции мочевых путей, патогены, антибиотикорезистентность.
CURRENT PROBLEMS OF EPIDEMIOLOGY, DIAGNOSIS AND TREATMENT OF COMPLICATIONS OF UROLITHIASIS
Aliyev M. Kh., Museibov E. A.
Abstract. The question of studying the characteristics of sensitivity / resistance of bacteria isolated from patients with urolithiasis in order to develop optimal therapy and correct complications in patients with a urological profile is relevant.
Purpose of the study. Study of the etiological structure and level of antibiotic resistance of pathogens of infectious and inflammatory complications of infections in patients with a urological profile.
Methods. The case histories of 345 patients who were treated in the urology department with a diagnosis of urolithiasis, male and female over the age of 18, were studied. The material for bacteriological studies was urine.
Results. When analyzing age indicators, it was found that adults over the age of 31-40 years are more likely to be at risk of developing the studied infections. Infectious and inflammatory complications were presented: acute pyelonephritis, acute cystitis. The spectrum of pathogens of infectious and inflammatory complications of the urinary tract in patients after long-distance lithotripsy is mainly represented by gram-negative flora: E. coli, Ps. aeruginosa, Proteus spp. Staphylococcus sapr prevailed among representatives of gram-positive pathogens. The most effective drugs against Ps strains. Aeruginosa proved to be polymyxin, cephalexin. Almost all Klebsiella strains showed high sensitivity to cephalotin and cephalexin. Microorganisms of the genus Proteus showed high sensitivity to gentamicin and cephalexin.
Сonclusion. It is advisable to use the data when choosing the starting empirical antibiotic therapy in the development of the leading complications of distant lithotripsy.
Key words: lithotripsy, urinary tract infections, pathogens, antibiotic resistance.
Рецензент - проф. Саричев Л. П.
Стаття наджшла 13.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-105-108
УДК 616.5-002.33+616.5-078
Андрашко Ю. В., Альаркан Мохаммад Ахмад
М1КРОБ1ОЦЕНОЗ ШК1РИ В ХВОРИХ НА ПЮДЕРМП Ужгородський нацюнальний ушверситет (м. Ужгород)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Сучасн засоби л1кування хрошчних дерматоз1в» (№ державно! реестрацп 0115и001750).
Вступ. Пюдермп - част захворювання шк1ри, пи-тома вага яких у дерматолопчнш практик складае 30-40% [1]. Сучасна клЫчна картина зазначених дер-матоз1в характеризуеться пол1морф1змом кл1н1чних прояв1в, зростаючою частотою розвитку глибоких та атипових форм, схильшстю до хрошчно-рецидивую-чого переб1гу, частим формуванням стшких рубце-вих змш, резистентшстю до засоб1в антибактер1аль-но! терапп [2].
Спричиняються гншничков1 захворювання шк1ри стафтококами, стрептококами, рщше ентерокока-ми, синегншною та кишковою паличками, групою протею тощо [3,4]. Однак, в той же час залишаються хаотичними дослщження щодо з'ясування впливу окремих м1кроорган1зм1в та !х асоц1ацш на клЫчний переб1г пюдермш.
Мета дослщження: вивчити особливост м1кроб1-оценозу шк1ри в хворих на пюдермп.
Об'ект i методи дослщження. П1д спостережен-ням в умовах Закарпатського обласного шк1рно-ве-неролопчного диспансеру (м. Ужгород) знаходилось 103 хворих на пюдерми (65 чолов1к1в I 38 жшки) у в1Ц
вщ 16 до 64 ромв. Групу контролю склали 15 здоро-вих оаб, ствставимих за статтю та вiкoм.
yci oбстеженi пiдписували iнфopмoвану згоду на участь у дослщженш, а саме наукове дослщження проводилося на засадах етичних принцитв щодо до-слщжень iз включенням людей (Гельсiнська декла-pацiя) та положень pекoмендацiй належноТ клЫчноТ практики (GCP - good clinical practice) [5].
У кожному окремому випадку дiагнoз ставився на oснoвi клiнiчнoгo обстеження пацieнта та бактерюло-гiчнoгo дoслiдження шкipи з урахуванням анамнес-тичних даних.
Матеpiал для бактеpioлoгiчнoгo дослщжен-ня забирали за допомогою методу вiдбиткiв з на-ступною мiкpoбioлoгiчнoю iдентифiкацieю мтро-opганiзмiв. Згодом проводилося бактеpioскoпiчне дослщження бактеpiй iз кoлoнiй, що були виаян1 з вогнищ ураження, та видтення чистих культур ми кpoopганiзмiв. lдентифiкували видiленi культури за Тх ферментативними властивостями на класичних диференцшно^агностичних середовищах. Здшсню-валася веpифiкацiя наступних мiкpoopганiзмiв: бак-теpiй роду Staphilococcus (S. aureus, S. epidermiolis, S. saprophticus), poдiв Micrococcus, Sarcina, Bacillus, Streptococcus (Str. pyogenes) та типувались iншi збуд-ники. На останок перераховували кiлькiсть кoлoнiй (КУО на 1см2).
Статистичний аналiз проводили з використанням стандартного пакету програм «Statistica for Windows 12.0» (StatSoft, Tulsa, OK, USA) для параметричних та непараметричних даних.
Результати дослщження та Тх обговорення. Mi-кробiологiчне дослiдження шкiри було проведено у 103 хворих, за якими спостер^али. У 14 i3 них дia-гностовано стафiлококове iмпетиго, у 15 - фурунку-ли, у 36 - хрошчш поверхневi, а у 38 - хрошчш гли-бокi пюдермп.
Установлено, що в обстежених хворих на пюдермп таксономiчний спектр мiкроорганiзмiв у вогни-щах ураження складався, переважно, i3 S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli. Досить рiдко зустрiчались представники родiв Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Acinеtobacter та шш^ якi були об'eднанi нами у групу «iншi мiкроорганiз-ми».
Вiдмiчено, що в осiб групи контролю з штактно'( шкiри iзолювались: S. aureus - у 3 (20%) оаб, Str. pyogenes - у 4 (26,7%), S. saprophyticus - у 7 (46,7%), S. epidermidis - у 2 (13,3%), «iншi мтрооргашзми» - у
2 (13,3%). Слщ також зазначити, що з них у 2 (13,3%) видшена асощащя S. aureus i S. saprophyticus, у 2 (13,3%) - Str. pyogenes i S. saprophyticus i у 2 (13,3%) -S. saprophyticus та «шших мiкроорганiзмiв».
У хворих на стафшококове iмпетиго S. aureus види лений у 14 (100%) пащетчв. В уах випадках зустрiчa-лася його комбшащя з шшими агентами: у 5 (35,7%) оаб - iз Str. pyogenes, у 4 (28,6%) - iз S. epidermidis, у
3 (21,5%) - iз E. coli, у 1 (7,1%) - iз S. saprophyticus i ще в 1 (7,1%) - iз «шшими мтрооргашзмами». Схожий мтробний пейзаж спостер^ався в хворих на фурун-кули. Зокрема, в уах iз них щентифтувався S. aureus (100%). У 8 (53,3%) хворих видшявся Str. pyogenes, у 4 (26,7%) - S. epidermidis, у 3 (20,0%) - S. saprophyticus
1 у 2 (13,3%) - E. coli. Слщ зауважити, що в уах випадках зафтсоваш асощацп S. aureus: у 8 (53,3%) хворих з Str. pyogenes, у 3 (20,0%) - iз S. saprophyticus, у
2 (13,3%) - iз S. epidermidis та ще у 2 (13,3%) - iз E. coli та S. epidermidis. Таким чином, стафтококовому iмпетиго та фурункулам була притаманна бпнфтова-шсть з облкатною наявшстю S. aureus.
Дещо iнша картина спостерiгалася при хрошчних пiодермiях. Зокрема, розширювався склад окремих асощацш i зростала питома вага «шших мтроорга-нiзмiв». Так, при хрошчних поверхневих пiодермiях, комбшащя S. aureus, Str. pyogenes i S. epidermidis рееструвалась у 15 (41,7%) хворих; S. aureus, S. saprophyticus, «iншi мтрооргашзми» та E. coli - у
9 (25,0%); S. epidermidis i S. aureus - у 5 (13,9%); у 2 (5,5%) - S. aureus, S. epidermidis i S. saprophyticus; у 2 (5,5%) - S. aureus, Str. pyogenes i S. saprophyticus; у 2 (5,5%) - Str. pyogenes i S. epidermidis та у 1 (2,8%) - S. saprophyticus, Str. pyogenes, S. epidermidis. При хрошчних глибоких пiодермiях асощащя S. aureus, Str. pyogenes i S. epidermidis видшена в 14 (36,9%) хворих S. aureus, «iншi мтрооргашзми» i S. saprophyticus - у
10 (27,4%); S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis i E. coli - у 7 (18,4%); S. aureus, E. coli i S. saprophyticus - у 5 (13,2%) оаб. I, лише, у 2 (5,3%) хворих iзольовaний S. epidermidis у якост моношфекцшного агента.
У хворих на mapi пюдермп виявлено надмiрне зростання виявлених у вогнищах ураження мтроор-гaнiзмiв. Зокрема, S. aureus сягав 54,81 ± 3,62 КУО/ см2 (у оаб групи контролю - 4,72 ± 0,32 КУО/см2; p
< 0,05); Str. pyogenes - 38,95 ± 2,96 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 6,95 ± 0,58 КУО/см2; p < 0,05); S. epidermidis - 34,37 ± 1,84 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 9,05 ± 0,71 КУО/см2; p < 0,05); S. saprophyticus -41,66 ± 2,17 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 10,23 ± 0,82 КУо/см2; p < 0,05); E. coli - 5,12 ± 0,28 КУО/см2 (у оаб групи контролю не виявлена); «iншi мтроорга-шзми» - 24,20 ± 1,54 17 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 7,14 ± 0,44 КУО/см2; p < 0,05).
Нaтомiсть, у хворих на хрошчш поверхневi пюдермп спостеркаеться надлишковий рiст iзольовaних з вогнищ ураження мiкрооргaнiзмiв. Так, S. aureus становив 63,19 ± 2,76 КУО/см2 (у осiб групи контролю
- 4,72 ± 0,32 КУО/см2; p < 0,05); Str. pyogenes - 45,58 ± 3,24 КУО/см22 (у оаб групи контролю - 6,95 ± 0,58 КУО/см2; p < 0,05); S. epidermidis - 41,12 ± 1,53 КУО/ см22 (у оаб групи контролю - 9,05 ± 0,71 КУО/см2; p
< 0,05); S. saprophyticus - 47,36 ± 2,58 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 10,23 ± 0,82 КУО/см2; p < 0,05); E. coli - 7,29 ± 0,34 КУО/см2 (у осiб групи контролю не виявлена); «iншi мтрооргашзми» - 26,18 ± 1,3 КУО/ см2 (у осiб групи контролю - 7,14 ± 0,44 КУО/см2; p < 0,05).
Слiд зауважити, що в хворих на хрошчш глибок1 пюдермп вiдбувaлось нaдмiрне обсемшення вогнищ ураження рiзномaнiтними мтрооргашзмами. Зокрема, S. aureus сягав 66,15 ± 3,18 КУО/см2 (у оаб групи контролю - 4,72 ± 0,32 КУО/см2; p < 0,05); Str. pyogenes - 46,89 ± 3,52 КУО/см2 (у осiб групи контролю - 6,95 ± 0,58 КУО/см2; p < 0,05); S. epidermidis
- 43,07 ± 1,80 КУО/см2 (у осiб групи контролю - 9,05 ± 0,71 КУО/см2; p < 0,05); S. saprophyticus - 52,43 ± 2,48 КУО/см2 (у осiб групи контролю - 10,23 ± 0,82 КУО/см2; p < 0,05); E. coli - 6,27 ± 0,35 КУО/см2 (у осiб групи контролю не виявлена); «iншi мтрооргашз-ми» - 25,16 ± 1,39 КУО/см2 (у оаб групи контролю -7,14 ± 0,44 КУО/см2; p < 0,05).
Висновки
1. У хворих на mapi пюдермп, незалежно вщ гли-бини патологiчного процесу, спостеркаеться бпнфи ковaнiсть вогнищ ураження з обл^атною нaявнiстю у склaдi мтробних aсоцiaцiй S. aureus, епiзодичнiсть участ в них «iнших мiкрооргaнiзмiв» (Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Ac^^acter) та поява E. coli.
2. Хрошчним пiодермiям, як поверхневого, так i глибокого характеру притаманне бтьше розгалу-ження складових агенлв мiкробних композицiй та зростання питомо'| ваги E. coli та «шших мтроор-гaнiзмiв». ^м того, гнiйничковiй патологп шкiри, незалежно вщ клiнiчного перебiгу, властивий над-мiрний рiст S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli та «шших мiкрооргaнiзмiв».
Перспективою подальших дослщжень буде ви-вчення ефективностi рiзних терапевтичних стратегш пiодермiй залежно вiд мiкробiоценозу шшри.
Л1тература
1. Kurtzman D, Vlengels RA, Callen J. Approach to and Management of the Neutrophic Dermatoses. Curr Dermatol Rep. 2016;1:18-29.
2. Anuset D, Reguiai Z, Pereeno Y, Kolomd M, Durlah A. Caracterictigues clinigues et traitement du pyoderma gangrenosum dans ia Marne. Ann
De Dermatol Et de Verercol. 2016;143(2):108-17.
3. Flint HJ. The role of the gut microbiota in nutrition and health. Nat Rew Gastroenterolog Hepatol. 2012;9(1):577-89.
4. Sravani BVN, Kumar BS, Mavuri VVNR, Sri Lakshmi V, Balachandrudu B, Padmaja GMV, et al. Bacteriological study of pyodermas in a tertiary
care centre. J Evolution Med Dent Sci. 2017;6(31):2563-6.
5. European Medicines Agency. ICH Harmonised Tripartite Guideline E6: Note for Guidance on Good Clinical Practice (PMP/ICH/135/95).
London: European Medicines Agency; 2002. 46 p.
М1КРОБ1ОЦЕНОЗ ШК1РИ В ХВОРИХ НА ПЮДЕРМИ
Андрашко Ю. В., Альаркан Мохаммад Ахмад
Резюме. Пюдерми - част захворювання шшри, питома вага яких у дерматолопчнш практик складае 30-40%. Метою дослщження було вивчення особливост мтробюценозу шшри в хворих на пюдерми. Об-стежили 103 хворих на пюдерми (65 чолов^в i 38 жшки) у вщ вщ 16 до 64 ромв. Групу контролю скла-ли 15 здорових оаб, ствставимих за статтю та втом. Проводили бактерюлопчне дослщження бюценозу шшри з щентифтащею збудника. У хворих на mopi пюдерми, незалежно вщ глибини патолопчного про-цесу, спостер^аеться бiiнфiкованiсть вогнищ ураження з облкатною наявнiстю у складi мтробних асоцiацiй S. aureus, епiзодичнiсть участ в них «шших мiкроорганiзмiв» (Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Ac^^ba^er) та поява E. coli. Хрошчним пiодермiям, як поверхневого, так i глибокого характеру притаманне бтьше розгалу-ження складових агенлв мiкробних композицiй та зростання питомоТ ваги E. coli та шших мiкроорганiзмiв. Крiм того, гншничковш патологи шкiри, незалежно вiд клЫчного перебiгу, властивий надмiрний рiст S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli тощо.
Ключов1 слова: пюдерми, дiагностика, мтробюценоз шкiри.
МИКРОБИОЦЕНОЗ КОЖИ У БОЛЬНЫХ ПИОДЕРМИЯМИ
Андрашко Ю. В., Альаркан Мохаммад Ахмад
Резюме. Пиодермии - частые заболевания кожи, общее число которых в структуре дерматологических болезней составляет 30-40%. Целью исследования было изучение особенностей микробиоценоза кожи больных пиодермиями. Обследованы 103 больных пиодермиями (65 мужчин и 38 женщин) в возрасте от 16 до 64 лет. Контрольную группу составили 15 здоровых лиц, репрезентативных по полу и возрасту. Проводили бактериологическое исследование кожи с идентификацией возбудителя. У больных острыми пиодермиями отмечали биинфицированость очагов поражения с обглигатным присутствием в составе микробных ассоциаций S. Aureus, эпизодическое участие в них Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Ac^^ba^er и E. coli. Для хронических пиодермий характерно большее разветвление составных компонентов микробных композиций и увеличение веса E. Coli и других микроорганизмов. Кроме того, для гнойничкового поражения кожи независимо от клинического течения характерный увеличенный рост S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli и др.
Ключевые слова: пиодермии, диагностика, микробиоценоз кожи.
SKIN MICROBIOCENOSIS IN PATIENTS WITH PYODERMA
Andrashko Yu. V., Alarqan Mohammad Ahmad
Abstract. Pyoderma means any skin disease that is pyogenic. Pyoderma is primary or secondary and superficial or deep. Primary pyoderma, includes superficial bacterial infections such as Impetigo, ecthyma, folliculitis, furuncle, carbuncle, abscess, etc. Secondary pyoderma is primarily caused by conditions that involve bacterial infections below the epidermal layer of skin. Some conditions that contribute to the secondary pyodermas are ectoparasite infestations, fungal infections, atopic or contact type allergic responses, a weakened immune system as a result of poor nutrition or prolonged steroid use, cancer, or endocrine diseases like diabetes, hypothyroidism.
Pyodermas are quite common worldwide and constitute a major portion of the cases in Dermatology clinics (about 30-40%). Many cases these days do not respond to the antibiotics that were previously very effective in such cases. Considering these aspects, the present study was an attempt to investigate of skin microbiocenosis features in patients with pyoderma.
Object and methods. 103 patients (65 males and 38 females) who attended to Zakarpattia Regional Dermatology Clinic were screened for pyogenic skin infections of both primary and secondary types. Sterile swabs were used to aseptically collect exudate or pus from the lesions. Care was taken that these samples were collected before the start of antibiotic therapy. The swabs were transported immediately to the microbiology laboratory for culture and sensitivity examination.
Statistic processing of data was performed using a software package Microsoft XP «Excel» and standard version of «Statistica for Windows 12.0» (StatSoft, Tulsa, OK, USA). Statistically significant was p-value of p<0.05.
Results. Among all observed patients in 14 persons we detected of impetigo, in 15 cases - furunculosis; in 36 cases - chronic superficial and in 38 cases - chronic deep pyoderma.
S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli were isolated from all observed patients. In rare cases we detected of Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Ac^^ba^er etc.
In patients with acute pyoderma, regardless of the depth of the pathological process, there were a biinfection of lesions with obligatory presence in the microbial associations of S. aureus with the incidence of participation in them of «other microorganisms» (Micrococcus, Bacillus, Sarcina, Acinetobacter) and the emergence of E. coli.
Chronic pyodermas, both superficial and deep, are characterized by more branching of microbial compositions and the growth of the specific gravity of E. coli and other microorganisms. In addition, the pustular skin diseases, regardless of the clinical course, is characterized by excessive growth of S. aureus, Str. pyogenes, S. epidermidis, S. saprophyticus, E. coli and «other microorganisms».
Conclusion. The microbiota of skin in patients with pyoderma is difference. This aspect caused of individual management of pyoderma.
Key words: pyoderma, diagnosis, skin microorganisms.
Рецензент - проф. Лобань Г. А. Стаття надшшла 09.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-108-111 UDC 616-001.4-08.31.84:615.262:612.79.015
Arefeh Amiri, Radziminska O. V., Vereschaka V. V., Stepanova L. I., Beregova T. V. THE INFLUENCE OF NANOCRYSTALLINE CERIUM DIOXIDE ON PHYSICAL AND CHEMICAL
PROPERTIES OF RAT SKIN Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv)
Publication relation to planned scientific research projects. Scientific research is a fragment of research work of Educational and Scientific Center "Institute of Biology and Medicine" of Taras Shevchenko National University of Kyiv "Preclinical studies of the toxicity of melanin - substances for new drugs and the effectiveness of dermatotropic drugs based on nanoparticles", State registration number: 0116U004828.
Introduction. Damage or disruption of the normal anatomical structure and function of the tissues is determined by the wound process [1-4], which may range from a simple rupture of the epithelial integrity of the skin to a deeper penetrating subcutaneous tissue, characterized by damage to other structures such as tendons, muscles, vessels, nerves, parenchymal organs or bones.
The first publications about the use of composites of cerium in composition of medicinal facilities appeared in 50th of XIX century [5]. For the last 20 years the amount of the experimental works devoted to nano-crystalline cerium dioxide (NCD) increased in 100 times, that testifies to the increase of attention of researchers to this drug. Unique biochemical properties of NCD are discovered in recent years, due to that it is able to execute the functions of some enzymes, - oxidoreduc-tase, phosphatase and others like that [6,7]. The hypo-toxicity of NCD provides the relative healthy application in vivo, that allows to examine it as potential medical preparation for therapy of series of pathologies as well as wound healing.
In most cases, the water-soluble salts of cerium (III) (nitrate, chloride, sulfate and acetate), as well as insoluble compounds (stearate and cerium oxalate), including in the form of colloidal solutions, act as an active ingredient [8,9]. In the literature it is noted that the biological activity of cerium salts in some cases may be due to the proximity of the ion radii Ce3+ and Ca2+, and therefore cerium ions are capable of partially replacing calcium ions in a number of biomolecules [10]. It has been shown that NCD, due to its physical and chemical properties, is able to protect the cell from the action of various factors (such as oxidizes) that cause oxidative stress. Cerium dioxide nanoparticles are able to partici-
pate in the regulation of the ROS as an acceptor of free radicals both in vitro and in vivo, due to the ability to oxygenate non-stoichiometry [11].
However, the literature data on the structure and properties of NCD contain contradictions it must be noted that numerous properties and effects on living organisms of this composite have not been studied at this time, which opens the prospects for further research.
Modern wound treatment is impossible without deep knowledge of the wound process, since any influence on the latter should be pathogenetically grounded, taking into account the phases and periods of the wound process, as well as the morphological, biophysical, biochemical and molecular processes that can occur in the tissues. Therefore, in order to stimulate wound healing, it is advisable to use such medications that would simulate the properties of the intercellular substance of the connective tissue and would correspond to the pathogenesis of the wound process. For the treatment of wounds we used NCD gel and obtained positive effects.
The aim of the study. The aim of the study was to investigate the effect of NCD on the physical and chemical properties of skin.
The object and methods of investigations. Research was conducted on 40 white laboratory male rats weighing 200-250 g, which were divided into four groups. Keeping animals and experiments were conducted according to ethical principles adopted by Ukraine First National Congress on Bioethics, international agreements and national legislation in this area [12]. Before the experiment, the rats were retained in quarantine and were marked by given them notches on ears. The animals of 1st group were control (intact without wounds). In animals of 2nd, 3rd and 4th groups full-thickness wounds of 1x1 cm2 were formed in the skin of each rat using surgical scalpel and forceps [13]. In rats of 2nd group wound healing happened without use any drugs. In rats of 3rd group full-thickness wounds were treated by Carbopol gel (0,5 % Carbopol solution based on saline solution) once daily until healing. In rats of 4th group full-thickness wounds were treated by 0,05% NCD gel (NCD was dissolved in 0,5% Carbopol gel) once daily until healing. Before performing the full-thickness
