CC BY
74Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.426-431.
УДК 811.161. 2'373 : 398.3
МЕТОДИКА КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛ1ЗУ Л1НГВОКУЛЬТУРНОГО КОНЦЕПТУ
Плотн'шова Н. В.
Харк1вський ¡нститут ф1нанс1в Укранського державного ун1верситету ф1нанс1в \ м1жнародно!' торг '1вл '1, м. Харк1в, Украна
У стaттi розглядаеться комплексний аналiз концеnтiв, що проходить в три етапи: 1) побудова номтативного поля концепту та встановлення його номтативног щiльностi; 2) видтення та опис структурних елементiв концепту; 3) моделювання його польовог структури.
Ключовi слова: концепт, концептополе, номтативне поле, номтативна щыьтсть, елемент смислу.
Розумшня концеппв досить варiативне в сучаснш лшгвютищ. Оскшьки термш концепт з'являсться у лшгвютичнш семантищ завдяки взаемодп лшгвютики з фiлософieю, психолопею, культурною антрополопею, то, вщповщно, «концепт розглядаеться у рiзних векторах, у межах яких вищляють численнi дефшщи разом iз цiлими комплексами специфiчних конкретизаторiв» [5, с. 27], тому можна видшити кiлька пiдходiв до штерпретацп концепту, що докладно розглянутi у працях М. Агiенко, О. Бунеево!, С. Дроздово!, В. 1ващенко, В. Карасика, А. Костша, Ж. Краснобаево1-Чорно1, В. Маслово!, Т. Монахово!, I. Палашевсько!, О. Прохвачово!, Н. Слухай, Тянь Цзюнь, О. Цапок. Запропоноваш науковцями пiдходи не вичерпують поняття «концепт», але дають змогу глибше пiзнати його природу. Слiд визнати, що вс наявнi теорп часто виступають як перехреснi, спiввiднесенi, та е комплексними, тому, зробивши аналiз теоретично! лiтератури, робимо висновок, що осмислення природи концептiв можливе тшьки за умов мiжпредметного, комплексного тдходу, розробка структури якого е метою ще! розвiдки.
У працях сучасних науковцiв такий пiдхiд отримав рiзнi, проте синонiмiчнi назви: унiверсальний (О. Мальцева, О. Прохвачова), комплексний (О. Клименко, О. Мальцева, Т. Монахова, О. Прохвачова), диференцшний (О. Тряпщина), штегративний / штегральний (М. Апенко, О. Бабаева, В. Карасик, Ж. Краснобаева-Чорна, I. Палашевська). Безперечно, дослщити концепти можна лише штегруючи знання та методи багатьох наук, тому називаемо такий тдхвд штегративним. Уперше ттегративний тдхгд до розумшня концепту був запропонований С. Ляшним [7, с. 19]. Представники Волгоградсько! лшгвютично! школи теж дотримуються цього тдходу, зокрема Г. Слишкш наголошуе, що концепт е «одиницею, що пов'язуе науковi дослiдження у галузi культури, свiдомостi та мови, оскшьки вш належить свiдомостi, детермiнуеться культурою та опредмечуеться у мовi» [14, с. 9]. З огляду
на те, що представники iнтегративного шдходу пiдкреслюють наявнiсть культурно! складово! концепту, актуальтсть теми зумовлена необхщшстю розробки повно! структури аналiзу саме лшгвокультурного концепту.
Для того щоб отримати повне уявлення про концепт, недостатньо вказати його основш параметри, оскшьки повне уявлення про концепт ми можемо отримати, лише проаналiзувавши його виникнення та динамiку розвитку вшх проекцiй семантичного простору. Детально дослщити концепт можна за допомогою методики концептуального аналiзу, що набула значно! популярностi у сучасних розвiдках та е надiйним iнструментом виявлення походження деяких важливих термiнiв сучасно! культури. Як зазначае Т. Космеда, «слщ наголосити на неоднозначностi, що виникла при використанш термiнологiчного словосполучення «концептуальний аналiз» у сучасному лiнгвiстичному об^у» [4, с. 136]. Уперше на цей факт звернула увагу С. Нштша, порiвн.: «Словосполучення «концептуальний аналiз» може означати аналiз концептiв i певний спосiб !х дослiдження, а саме аналiз за допомогою концеппв або аналiз, що мае сво!ми граничними одиницями концепти, на вiдмiну вiд елементарних семантичних ознак при компонентному аналiзi» [9, с. 117]. Зауважимо, що у розвщщ концептуальний аналiз - це дослiдження, для якого концепт е об'ектом аналiзу.
Пщ час концептуального аналiзу використання тих або iнших методiв, методик, прийомiв i способiв дослiдження залежить не лише вщ складностi концепту, але й вщ мети та завдань, яю ставить перед собою дослщник, а також вiд характеру лшгвютичних джерел, що становлять матерiал дослiдження. Вiдповiдно, у сучаснiй науковш лiтературi репрезентовано декiлька методик концептуального аналiзу, прiоритетними серед яких е теорiя фреймiв, теорiя семантико-когнiтивного поля, теорiя метафори та лiнгвокультурологiчнi теорп В. Карасика i С. Воркачова.
Перегляд чинних методик концептуального аналiзу дав змогу зробити узагальнення: попри !хш розбiжностi, всi вони спираються на однаковi дослiдницькi процедури - етимолопчний аналiз, компонентний аналiз, контекстуальний аналiз та iнтерв'ювання, тому, враховуючи постульований iнтегративний пiдхiд, пiд час аналiзу лiнгвокультурного концепту пропонуемо використовувати комплексну методику, спрямовану на висв^лення рiзних аспектiв концепту, основнi етапи яко! мають такий вигляд:
I. Побудова номтативного поля концепту та встановлення його номшативног щiльностi. Концепт «може бути описаний через аналз засобiв його мовно! об'ективацд» [12, с. 66]. Оскшьки концепт «розаяний» у мовних знаках, яю об'ективують його, то заради побудови структури концепту, на думку М. Шменово!, «треба дослщити весь мовний корпус, яким репрезентуеться концепт ... » [11, с. 9]. Сукупнiсть мовних засобiв, що об'ективують концепт у конкретний перiод розвитку суспшьства, З. Попова та I. Стернш визначають як номiнативне поле концепту [12, с. 66].
Номшативне поле концепту культури будуемо шляхом суцшьно! вибiрки мовних репрезентантiв концепту з енциклопедичних, етимологiчних, культурологiчних, мiфологiчних, тлумачних i церковних словникiв, оскiльки словники репрезентують усю сукупнiсть знань людини про свгг; словниковi дефiнiцi! мiстять вербалiзованi людськi уявлення, поняття, концепти, з яких складаеться сама сутнiсть картини
св^, а також з етнографiчних джерел, в яких засобами мовного вираження описанi певш явища культури. У запропонованiй структурi аналiзу до номiнативного поля вщносимо лише прямi номшацп концепту, !хш синонiми та деривати.
Як зазначають З. Попова та Й. Стернш, наявнiсть велико! кiлькостi номiнацiй того чи iншого концепту свiдчить про високу номшативну щiльнiсть даного фрагменту мовно! системи, що вiдображае актуальшсть вербалiзованого концепту в народнiй свщомосп. Термiн «номшативна щдльтсть» увiв В. Карасик, який пiд цим поняттям розумiе ступiнь детальностi мовно! репрезентацп конкретного концептуального простору, тобто деташзащю «позначуваного фрагмента реальностi, множинне варiативне позначення та складнi смисловi вщтшки позначуваного» [3, с. 136].
Вираховуючи номiнативну щiльнiсть концептiв, науковцi замють кiлькiсних показникiв уживають прикметники висока та низька [12, с. 147], але попри те, що номшативна щшьшсть е досить вщносним показником, вважаемо, що точшше та правомiрнiше було б !! визначати в цифровому е^валенть Цифровий еквiвалент пропонуемо називати коефiцiентом номiнативно! щiльностi. Пщ коеф1щентом номшативноТ щдльносп розумiемо числовий показник об'ему номтативного поля концепту. Коефщент номшативно! щiльностi обчислюемо за формулою = NFc : NFmcs, де - це коефщент номiнативно! щiльностi, NFc - загальна кшьюсть одиниць номiнативного поля концепту, NFmcs - загальна кшьюсть одиниць номiнативного поля того концептополя, до якого належить концепт.
II. Видыення та опис структурних елементiв концепту. Зпдно з методикою аналiзу культурних концеппв Ю. Степанова, в структурi концепту видiляемо двi складовi - культурну та поняттеву [15, с. 41].
1. Культурна складова концепту мютить три шари: юторичний, етимологiчний та актуальний, що охоплюють сукупшсть дiахронiчно перемiнних i сталих семантичних характеристик i способiв вербалiзацi!.
А. 1сторичний шар. В юторичному шарi концепту на матерiалах етнографiчних джерел, енциклопедичних, мiфологiчних i церковних словниюв описуемо й аналiзуемо конкретне явище в ушх його виявах. Мета цих процедур - довести, що згадане явище е концептом укра!нсько! культури, що може не вживатися поза межами певного концептополя або може набувати специфiчних рис, якщо належить до ушверсальних концеплв.
Б. Актуальний шар. Враховуючи те, що концепти мають мовне вираження, ^ вщповщно, шдлягають семантичному аналiзу, а парадигматичний аспект е складовою частиною семантичного аналiзу лексики, метою дослщження актуального шару концепту е аналiз лексичних i словотвiрних ознак його мовних репрезентанпв.
а) Лексичш ознаки. Л^вютичний аспект дослiдження передбачае як розгляд основно! номiнацi! концепту, так i !! синонiмiв, бо св^огляд мовця як iндивiда може вщображати те ж саме поняття по-рiзному i називати його рiзними словами. Основну номiнацiю концепту виявляемо шляхом структурування наявних лексем у синонiмiчнi ряди, супроводжуючи цей процес видiленням домiнанти ряду, яку й визнаемо назвою концепту.
б) Словотвгрш ознаки. За свщченням О. 1паново!, «концепт закладений не у слов^ а у коренi слова та реалiзуеться у всiй словотвiрнiй парадигмi» [2, с. 358]. Отже, актуальним постае аналiз усiх лексем, що е спiльнокореневими з основним мовним репрезентантом конкретного концепту. Метою цього комплексного словотвiрного аналiзу е встановлення факту приналежностi конкретного деривату до номшативного поля вiдповiдного концепту, тобто виявлення складу та частотносп словотвiрно! парадигми, що дае змогу детальшше описувати концепти. Першим етапом такого аналiзу е виявлення форманта та словотвiрного типу. Другий етап -визначення способу словотворення. Третш етап - встановлення типу словотворення.
В. Етимолог1чний шар. Детальний аналiз концепту передбачае встановлення етимологп позначуваного знаку - iменi концепту. Для встановлення внутршньо! форми в дослщженш послуговуемось етимологiчним лексикографiчним описом засобiв мовного вираження концептiв, що сприяе аналiзу етимологiчного шару концепту та дае змогу визначити не лише первинний сенс дослщжуваних лексем, але й прослщкувати розвиток концеппв у дiахронi! та встановлення механiзмiв !х формування.
II. Поняттева складова концепту. Поняттеву складову концепту «виявляють шляхом аналiзу значень слова - основного репрезентанта концепту», тобто «на цьому етат застосовують метод опису концепту за допомогою словникових значень ств-репрезентанпв концептiв» [1, с. 124]. Методом дослщження словникових дефiнiцiй е компонентний аналiз, суть якого полягае в розщепленш значення слова на складовi компоненти - семи. За свщченням Л. Лисиченко, «за градацiею сем у всякому лексичному угрупованнi ... вцщляються архюеми, гiперсеми i гшосеми» [6, с. 90]. Оскiльки метою диференщацп сем е групування синонiмiв у синонiмiчнi ряди, послуговуючись класифшащею Л. Лисиченко, видiляемо архiсему - стльну ознаку, що об'еднуе синотми [6, с. 89]. З метою встановлення домшант цих синонiмiчних рядiв, тобто iмен виокремлених концептiв, у семантичних структурах синонiмiв видiляемо гшосеми - «семи, як1 вгдргзняють значення синотмгв» [6, с. 73].
Враховуючи те, що часто засоби мовного вираження концеппв е полюемантами, на особливу увагу заслуговуе !х семантична структура. Семантична структура полюеманта встановлюеться шляхом виявлення у тлумачних словниках його лексико-семантичних варiантiв (ЛСВ). Метою вичленовування ЛСВ у семантичних структурах лексем е доведення наявностi в цих лексем значення, що вказуе на !хню приналежшсть до конкретного концептополя, а також виявлення смислових елеменпв як складникiв концептуальних структур концеппв, що об'ективуються згаданими лексемами.
III. Моделювання польовог структури концепту. Будь-який концепт вщповщае фрагменту концептуально! системи, яка репрезентуе певну предметну галузь, тобто концептуальну сферу тотожну тематичному полю, на позначення яко! А. Приходько вживае термiн концептополе. Розподiляючи концептополя на концептополе макро- i мiкрорiвня, А. Приходько до перших зарахував тi, що включають множину концеппв, в той час, як концептополе мiкрорiвня «можна умовно вважати щюполем окремо взятого концепту» [13, с. 214]. Визнаючи польову структуру концепту, погоджуемось iз З. Поповою та Й. Стерншим, яю зазначають, що «польовий опис
робиться з опорою на дат про яскравють, актуальшсть тих чи шших когттивних ознак у структурi концепту» [12, с. 214]. Представники Воронезько! та Кемеровсько! лiнгвоконцептологiчних шкiл називають ознакою або когттивною ознакою найменшу одиницю концепту. Говорячи про концепт як змют поняття й смисл (а частше комплекс смислiв) слова, В. Жайворонок, Т. Космеда шд смислом також розумдать найменшу одиницю концепту. Оскшьки когнiтивний та етноконцепти складаються з атомiв смислу або комплексу сми^в, то на позначення найелементарнiшо! одинищ лiнгвокультурного концепту в роботi вживаемо словосполучення смисловий елемент або компонент смислу. Якщо, зпдно з М. Именовою, структура концепту - це сукупшсть узагальнених ознак, необхiдних i достатнiх для iдентифiкацi! предмета чи явища як фрагмента картини св^у, то концептуальна структура лшгвокультурного концепту - це сукупшсть смислових елеменлв.
Польова органiзацiя концепту - це iерархiя смислових елементiв, що складаеться «з ядра i рiзних зон перифери у структурi концепту» [12, с. 290]. Видшяемо у структурi концепту ядро, приядерну зону та периферда. Реконструкцiя концептуально! структури, на думку М. Именово!, реалiзуеться шляхом найповшшого виявлення ознак, тобто смислових елеменпв. З огляду на те, що «ядро концеплв складають найголовшш^ актуальнi ознаки» [8, с. 53], зазначимо, що «в ядерну зону концепту входять поняттева складова, репрезентована узагальненою iнформацiею про об'ект, та знакова складова, що виражена iм'ям концепту» [10, с. 168]. Поняттеву складову дослiджують шляхом вичленовування й опису сем, зокрема «семи, що збтаються або близью за змютом, що були виокремлеш в одиницях номiнативного поля концепту, узагальнюються (тобто зводяться до одше! ознаки) й штерпретуються як едина когнiтивна ознака концепту» [12, с. 201]. Щодо приядерно! зони, то вона складаеться iз суттевих, але не основних уявлень, а периферiйнi елементи становлять власне змют шших концеплв [8, с. 53]. До приядерно! та перифершно! зон входять смисловi елементи культурно! складово! концепту, що так само, як i когнiтивнi ознаки, отримаш з рiзних джерел «шляхом когштивно! iнтерпретацi! значень» [12, с. 270] засобiв мовного опису конкретних явищ, унiфiкуються, тобто отримують лакошчне формулювання. Пiдсумком моделювання польово! оргашзаци концепту в межах лiнгвоконцептологiчного дослщження е «словесна та графiчна репрезентащя змiсту концепту у виглядi польово! структури» [12, с. 215].
Висновок. Запропонована методика комплексного аналiзу концеплв може бути використана для вивчення лiнгвокультурних концептiв, якi е перспективними у сучасний перiод, коли простежуемо помiтне посилення уваги до нацюнально! самобутностi укра!нсько! культури.
Список л1тератури
1. Агиенко М. И. Правда и Истина // Антология концептов: [в 5 т.] / [под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина]. - Волгоград, 2006. - Т. 3. - С. 118-138.
2. Ипанова О. А. Жизнь / О. А. Ипанова // Антология концептов: [в 5 т.] - М., 2007. - Т. 1-2. - С. 356-370.
3. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: [монография] / В. И. Карасик.
- Волгоград, 2002.
4. Космеда Т. А. Аксюлопчш аспекти прагмалшгвютики: формування i розвиток категори оцшки / Т. А. Космеда. - Львiв, 2000.
5. Краснобаева-Чорна Ж. В. 1нтегральний тдхщ до iнтерпретацiï концепту (фшософський та лiнгвокультурологiчний вектори) // Лшгвютичш студiï: збiрник наукових праць / [укл.
А. Загштко]. - Донецьк, 2006. - Вип. 14. - С. 27-31.
6. Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система укра'шсько'' мови / Л. А. Лисиченко. - Харюв, 1997.
7. Ляпин С. Х. Концептология: к становлению подхода / С. Х. Ляпин. - Архангельск, 1997. - Вып. 1.
- С. 11-35.
8. Моспанова Н. Ю. Добро и зло // Антология концептов: В 5 т. / [под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина]. - Волгоград, 2005-2008. - Т. 3. - С. 53-67.
9. Никитина С. Е. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка: культурные концепты: [сб. ст.] / [Редкол.: Н. Д. Арутюнова (отв. ред.) и др.]. - М., 1991. - С. 117-123.
10. Передриенко Т. Ю. Бог и дьявол // Антология концептов: [в 5 т.] / [под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина]. - Волгоград, 2005-2008. - Т. 3. - С. 167-184.
11. Пименова М. В. Введение в когнитивную лингвистику / [под ред. М. В. Пименовой]. - Кемерово, 2004.
12. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин. - М., 2007.
13. Приходько А. М. Концепти i концептосистеми в когштивно-дискурсивнш парадигмi лшгвютики / А. М. Приходько. - Зат^жжя, 2008.
14. Слышкин Г. Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе / Г. Г. Слышкин. - М., 2000.
15. Степанов Ю. С. Константы: Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю. С. Степанов.
- М., 1997.
Плотникова Н. В. Методика концептуального анализа лингвокультурного концепта // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.426-431.
В статье описывается комплексный анализ концептов, который проходит в три этапа: 1) построение номинативного поля концепта и определение его номинативной плотности; 2) выделение и описание структурных элементов концепта; 3) моделирование его полевой структуры.
Ключевые слова: концепт, концептополе, номинативное поле, номинативная плотность, элемент смысла.
Plotnikova N. V. Conceptual analysis methods of lingvoculturological concept //
Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.426-431.
We describeе the technique of the analysis of the lingvoculturological concepts suggested in this work which consists of 3 stages: 1) formation of the nominative field of concept and definition of its nominative density; 2) separation and description of the structural elements of the concept; 3) modeling of its field structure.
Key words: concept, conceptofield, nominative field, nominative density, element of sense.
Поступила доредакцп 27.04.2011 р.
