основною для формування навичок виразного читання, а також пунктуацiйних навичок. KpiM того, пiд час вивчення синтаксичних тем учнi мають змогу поглибити сво! знания з лексики i фонетики, з морфологи i орфографи.
Словосполучення, речення, цiлий текст — це найважливiшi одиницi синтаксису. Тому ввд того, як дГти засвоять матерiал про словосполучення, великою мiрою залежить вивчення подальших ведомостей з синтаксису i пунктуаци. Вивчаемо, скажiмо, речення. Тут потрiбно пов'язати попередню тему з наступною, тобто показати, чим словосполучення вiдрiзняеться ввд речень.
Вчитель повинен володiти багатим дидактичним матерiалом, вмiти створити проблемнi ситуаци, як1 б допомогли учням чГтко усвiдомити поняття "словосполучення", його ввдмшшсть вiд слова i речення, а також важливють логiчного зв'язку мiж словами.
Грунтовне ознайомлення з рiзними типами словосполучень, !х структурою, правилами сполучуваносп слiв сприяе розвитку мовлення учнiв, допомагае !м краще засво!ти багатства рвдно! мови.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бондаренко Н.В. Ярмолюк А.В. Укра!нська мова. Пiдручник для 5 класу. — К.: Освгга, 2005. — С.
30-35.
2. Горна П.Г. Опрацювання словосполучень // УМЛШ. — 1970. — № 7. — С. 8-11.
3. Горна П.Г. Опрацювання теми "Словосполучення" в 7 клам // УМЛШ. — 1974. — № 9. — С. 62-66.
4. Рщна мова. Шдручник для 5 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгга, 1996. — 288 с.
5. Рщна мова. Шдручник для 6 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгга, 1992. — 286 с.
6. Рщна мова. Шдручник для 7 класу/ Г.Р. Передерш, Л.В. Скуратавський, Г.М. Шелехова, Я.1.
Остаф. — К.: Освгга, 2001. — 272 с.
7. Пономаренко В.М. Вивчення синтаксису i пунктуаци в 5 клам // УМЛШ. — 1991. — № 10. — С. 8-13.
8. Програми для загальноосвгтшх навчальних заклад1в. Рiдна мова. 5-12 класи. — К.-1ртнь: "Перун",
2005. — 176 с.
9. Удовиченко Г.М. Словосполучення в сучаснш украшськш лггературнш мовг — К.: Рад. школа,
1968. — С. 11.
Мирослава П1ГУР
ЛШГВОДИДАКТИЧНИЙ СТАТУС КОМПОЗИТ1В СУЧАСНО1 УКРА1НСЬКО1 Л1ТЕРАТУРНО1 МОВИ
У сучаснш лшгвютищ рГвноправними залишаються два тдходи до вивчення мови — синхронний i даахронний. 1х чГтко розмежував ще Ф. де Соссюр. Але такий шдхвд не е достаттм для адекватного ввдображення мовно! дшсностг I тому видГляють ще такий аспект вивчення мови, як едшсть статики i динамши у процес функцiонувания.
Зрозумшо, що мова — не лише система знакш, а система, яка функцюнуе. Правила реалГзаци знаков у мовленш, правила створення мовних одиниць (текспв у тому числГ) входять у мову оргашчною частиною. Це i е динамГчним аспектом мови. Одним Гз основних понять динамГки мови е поняття дериваци. Воно псно пов'язано з поняттям похГдносп, яке лежить в основГ динамГчносп системи мови. Цшком законно, що вивчення динамГчних процесГв у системГ мови залишаеться одним Гз найактуальшших напрямГв лшгводидактичних дослГджень.
Сьогодш ряд вчених (С.Адл1ванкш, Ю.Пнзбург, К.Городенська, В.Грищук, О.Кубрякова, Л.Мурзш, Л.Неввдомська), як1 в цешр сво!х наукових защкавлень ставлять проблеми деривацшного дослГдження мови, приходять до висновку, що розумшня динамГчного аспекту мови, яке Грунтуеться на едносп семантичних i структурно-синтаксичних перетворень, дозволяе простежити взаемозв'язок у площит породжувально! динамГки мови й одночасно виявити специфГку кожного виду деривацп'.
З позицш динамГчно! деривацп' розглянемо утворення i функцГонування складних найменувань у сучаснш украшськш мовГ. Метою cmammi е з'ясування ролГ трансформацшних процеав мГж одиницями синтаксичного i словотвГрного р1вшв мови при утворенш сл1в
способом складання. Вiн об'еднуе два рiзновиди — словоскладання i основоскладання. Для бiльш чiткого розмежування i розумiння словоскладання i основоскладання В. Горпинич пропонуе термiнологiчну поправку у виглядк складнi i складенi слова [4, 126]. Укра!нський мовознавець Н. Клименко споиб творения складних ^в називае "центром, навколо якого ввдбуваеться перехiд слiв чотирьох рiзновидiв: простих, композитiв, юкстапозипв, абревiатур" [5, 67]. Вона також ввдзначае, що 10% словникового складу мови становлять складш слова (композити) i бiльшiсть з них утворена основоскладанням.
Особливiстю композитних деривалв е те, що вони безпосередньо е синошмами до ввдповвдних !х словосполучень чи iнших синтагм. У зв'язку з тим, процес утворения будь-якого слова i складного, зокрема, охоплюе два етапи:
1) утворення складного найменувания (в результата розгортания не тiльки словосполучення, а й бшьш широко! форми): той, хто мае чорш крила — ;
2) власне "унiвербiзацiя" — створення слова-ушверба, тобто утворення в процеа комушкаци певно! лексеми як одного iз варiантiв можливого: чорнокрилий.
Попри це хочемо зауважити, що процес унiвербiзацi! не характеризуеться умовою збер^ания тотожносп при мiжрiвневих трансформащях. Змiст компенсованого найменувания не е абсолютно тотожним до мотивуючого. Тут мова вде лише про синотмгю найменувань на рiзних рiвиях: одиниця синтаксичного рiвия синонiмiчна до одинищ словотвiрного р1вия: чорш брови ^ та, що з чорними бровами ^ чорноброва. Таку тезу тдтверджуе росiйський мовознавець Л.Сахарний, який зазначае: „В реальних процесах мовленнево! дiяльностi завдания унiвербiзацi! розв'язуеться здебiльшого як часткове завдання поряд з формуванням бiльш розгорнутого найменувания, яке i виступае як контекст до ушверба" [6, 28].
Декомпозицiя складного найменування в унiверб пояснюеться тим, що словотворення — процес комунiкативний (виникае з потреби спшкувания i проходить у процес спiлкувания), то в ньому чiтко прослiдковуеться тенденцiя до економп. Ще В. Гумбольдт писав про те, що неможливим е такий шлях розвитку мови: спочатку люди називають словами предмети, а вже попм приходить поеднания слш. В дiйсностi не мова виникае зi слiв, а навпаки, слова виникають iз мови. "Виявления структури слова структурою контексту... е синтаксичним аспектом аналiзу мотиващ!", — зазначае мовознавець Ю. Гiнзбург [3, 19].
При розв'язанш проблеми взаемоди композита i одиниць синтаксичного рiвня (словосполучення, синтагма, речення) насамперед виходять зi спiльних i вiдмiнних рис мiж словосполучениям i складним словом. Так, О. Смирницький видiляв одну найважливiшу вiдмiнну ознаку мiж ними — цшсну оформленiсть (цельнооформленность — за термшолопею О.Смирницького) слова [7, 58-62]. Ввд цього ж положения ввдштовхуеться О.Василевська, яка, окрiм названо! ввдмшно! ознаки, наводить ще вищий стутнь абстрактностi складного слова порiвияно зi словосполучениям i усталений порядок компонеипв у композитi [2, 69].
Ведомо, що в семантичному плат складш слова, на вiдмiну вед простих, зорiентованi не на одну, а на дв мотивуючi основи. Але роль цих основ у формуванш семантики слова не одиакова. Ще Г. Павський вiдзначав, що значения складних iмен залежить ввд останнього !х компонента. У сучасному мовознавствi останнiй компонент складних ^в називають опорною основою. З позицш словотвiрного процесу, функцiя, яку виконуе опорна основа, полягае не тшьки в мотивацi! створюваного слова, але i в його структурно-граматичному оформление С. Адл1ванк1н проводить аналогiю мiж опорним компонентом складного слова i словотворчим афiксом [1, 40] як певним словотворчим нотатором i визначае !х як тотожиi структури.
Найбшьшу групу композит1в в укра!нськ1й мовi складають прикметники, як1 мотивуються атрибутивним словосполучениям: А + N ^ ароокий, тонкокрилий. Другу групу слiв (у кiлькiснiй характеристицi) складають композити з дiеслiвною опорною основою. Це слова з групи активно продукованих, значна частина !х належить до спещально! термiнологi!, яка активно розвиваеться: електрохiд, космолт, аерохiд i под.
Композити з дiеслiвним опорним компонентом також утворюються в результат! двохетапно! трансформаци — вiд розгортания синтаксично! одиницi до !! декомпозицi!. Зрозумшо, що одним iз шляхiв номшаци е утворения нового слова. Кожиий крок словотворення — в структурному плат — е реалiзацiею деякого зразка, формули, яка вказуе на словотвiрний зашб — нотатор. Крiм нотатора, до складу лексеми на позначения будь-якого
найменування належить i той додатковий елемент, який до певно! межi детермiнуe (обмежуе) нотатор. Цей компонент е детермшантом, а компонент слова, який створюеться в процес його ди, е детермшованим. Що це означае? Наприклад, студентам пропонували назвати космiчний лiтаючий апарат композитною лексемою. В результата ми отримали так! варiанти: aepoxid, ксмолт, земнолт, плaнeтoxiд. Анал!з таких утворень засвiдчуе, що носи мови легко переходять у процес створення сл!в ввд одного типу до шшого. Це говорить про те, що у "ввдповвдних умовах вщбуваеться функцiональна нейтралiзацiя часткових якостей словотв!рних титв на основ! узагальнення класифiкуючи значень, як1 ними передаються" [1, 43]. Але разом з тим, щ типи об'еднуються чимось спшьним, що е характерним для цшого класу таких титв. Деяк1 вченi це спiльне називають "надтипом" (С. Адлiванкiн), "архiтипом" (М. Докулш, О. Земська), "архiмодель" (Л. Сахарний). I вс лексеми такого "надполя" будуть композитами, створеними складанням основ, остання з яких даесл!вна i вказуе на зв'язок денотата з "суб'ектом ди", "об'ектом", "мюцем д!1" та ш.
Iнтерпретацiя таких приклад!в показуе, що поеднання дiеслiвних основ як опорних компоненив паралельна до поеднання ввдповвдних дiеслiв, як знаходяться в рол! присудка. Тобто, якщо даеслово ходити в реченш може поеднуватися ¡з лексемами ¡з значениям суб'екта дИ", мюця ïï дЦ, засобу для перемiщення, способу ди i т.д., то ва щ валентностi повинш бути (а вони i е!) в опорнш основ! -ход композитних похвдних.
Отже, розб!жносп у використанш мовцями (студентами) тих чи шших детермшанпв (плането-, космо-, аеро- ...) мае власне синтаксичну природу. I ввд не1' ми повинш вщштовхуватись при утворенш i вивченш композипв.
У науковш лиератур! юнуе два тдходи до вивчення композипв — пор!вняльно-юторичний (А. Бшецький, Г. Пауль, Ф. М!клошич, К. Трофимович) i синхронний (Д. Алексеев, В. Виноградов, Г. Винокур, Ю. Пнзбург, Д.Коллар, Н. Клименко). Серед в!тчизняних учених найбшьший внесок у досл!дження про композити зробила Н. Клименко. Одним ¡з прийомш вивчення складних сл!в Н. Клименко вважае метод перифраз [5, 53].
Мовознавець вслед за М. Гоновською тд "перифразою" розум!е:
1) прийом штерпретацн, що розкладае мовний вираз на простш! поняття;
2) екшвалентне, але аналиичне мовне висловлювання, що конкуруе з дериватом;
3) частину мехашзму мислення, що лежить в основ! появи нових деривапв [5, 53].
При встановленш мотивацшних ввдношень у бшомпонентних словотв!рних структурах (тв!рне-похвдне) i при вивченш утворення композипв використовуемо термшосполучення "транспозицшна синтаксична форма" (трансформа — термш автора), осшльки вважаемо, що така назва об'еднуе т процеси, що ввдбуваються при словотворенш, а також показуе, як одинищ нижчого мовного р!вня штегрують та диференщюють значення одиниць, вищих в !ерархи системи мови. Виведення синтаксичних трансформ допомагае правильно вибрати деривативну базу, встановити семантико-мотивацшш ввдношення у словотв!рнш пар!.
Складш i складен! слова в курс! сучасноï украïнськоï лiтературноï мови вивчаемо у блощ занять з! словотвору № 2, що передбачае вивчення таких тем: Способи словотвору. Афшсне i безафшсне словотворення. Складання.
Мета вивчення тем цього блоку:
- осмислення i усввдомлення способ!в словотворення як категорш, що зумовлеш лексико-семантичними, морфолопчними i синтаксичними чинниками;
- засвоення основних способ!в словотворення в украшськш мовц
- вироблення практичних умшь i навичок:
- розтзнавати способи утворення сл!в у контекстах;
- конструювати слова i використовувати 1'х у текст!;
- здшснювати словотв!рний розб!р сл!в, утворених ввдповвдним способом;
- здшснювати синошм!чш замши м!ж одиницями синтаксичного словотв!рного р!вшв.
На реал!зацш постановлених завдань спрямована система роботи, яка складаеться з
опрацювання опорних конспекпв, системи вправ i завдань, роботи над узагальнювальними схемами i таблицями.
Опорш конспекти до теми "Складання як спосб словотворення. Абрев!ащя" включають поиятiйно-термiнологiчний апарат, який окреслюе так! поняття:
- складання;
- композити;
- юкстапозити;
- транспозицшна синтаксична форма;
- словотворчий засiб при складаннц
- абревiацiя.
Для формування умшь встановлювати мотивацiйнi вiдношення у словотвiрних парах (похiдне — композит / синтаксична одиниця — твiрне) пропонуемо опорну схему узагальнювального характеру (див. схема 1).
Схема 1. Опорна схема узагальнюючого характеру
Наведемо фрагменти деяких завдань до вивчення теми "складання як споиб словотворення. Абревiащя".
Завдання 1. Прочитайте опорний конспект i встановиь, чи матерiал цього конспекту зможе забезпечити досягнення поставлено! мети (теоретична частина).
Завдання 2. Зютавте матерiал опорного конспекту з матерiалом школьного пiдручника "Рiдна мова" для 5 класу i з'ясуйте, який матерiал е спiльним.
Завдання 3. Чому в школьному тдручнику з рвдно! мови не вживають термiни "композити", "юкстапозити"? Як ц поняття окреслено в школьному тдручнику?
Завдання 4. За опорною схемою зютавте словосполучення i складне слово. ЗробГть висновок про 1х стльш i ввдмшш ознаки.
З метою вироблення практичних умшь i навичок утворювати складш слова i використовувати 1'х у текстах, здшснювати синошмГчш замши мГж одиницями синтаксичного i словотвГрного рГвтв пропонуемо таку систему вправ:
I. Трансформацiйнi вправи
• Поясшть значення композипв i юкстапозипв шляхом виведення трансформ.
• Поясшть правопис складних слГв.
• Подаш синтаксичш висловлювання трансформуйте в ушверби.
II. Доповнення мовного матерiалу
• У текст уведГть композитш прикметники. Як змшився текст?
III. Анал^ично-стилктичш завдання
• Як1 Гз складних прикметникш у цьому текст можна вважати художшми неолопзмами? Замшть 1'х власними.
IV. Створення власного висловлювання
• ОпишГть зовшшшсть та характер свого товариша (товаришки), використовуючи складш прикметники.
Загалом стверджуемо, що деривацшне розумшня словотвГрного процесу складних слГв забезпечуе засвоення лшгвютичних знань як системних. Вивчення складних слш на основГ виведення синтаксичних трансформацшних форм — ефективний i надшний спосГб встановлення твГрно1 бази композитних похщних. Методолопя мГжрГвневих дослГджень в системГ мови, а також методика вивчення мови на основГ штеграцшних зв'язшв мГж одиницями мови е перспективною для подальших лшгводидактичних студш, осшльки вони репрезентують динамГчне життя мови в процес 11 функцГонування.
Л^ЕРАТУРА
1. Адливанкин С.Ю. К вопросу о системности словообразования // Словообразовательные и
семантико-синтаксические процессы в языке. — Пермь: Перм. гос. ун-т, 1977. — С. 37-55.
2. Василевская Е.А. Словосложение в русском языке. — М.: Учпедгиз, 1962. — 136 с.
3. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. — М.: Наука, 1979. — 264 с.
4. Горпинич В.О. Укра'нська словотвГрна дериватолопя. — Дншропетровськ: ДДУ, 1998. — 189 с.
5. Клименко Н.Ф. Словотворча структура i семантика складних слГв у сучаснш укра'нськш мовг —
К.: Наукова думка, 1984. — 251 с.
6. Сахарный Л.В. Структура слова-универба и контекст // Словообразовательные и семантико-
синтаксические процессы в языке. — Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та, 1977. — 156 с.
7. Смирницкий А.И. К вопросу о слове // Вопросы теории и истории языка: Сб. — М.: Изд-во АН
СССР, 1952. — С. 58-62.
Мирослава КРИСЬК1В
ВИЯВИ ШТЕРФЕРЕНЦИ У ПРАВНИЧ1Й ТЕРМШОЛОГИ
Ведомо, що важливими показниками рГвня культури людини, 11 мислення, штелекту е мова, яка повинна ведповадати мовним нормам. Високооргашзована мовленнева дГяльшсть передбачае ввдсутшсть усГх титв помилок, тому робота з запобГгання мовленневим помилкам i защкавила нас як важлива частина загально! роботи з розвитку мовлення студенпв (зокрема, майбутшх правник1в). Ми зробили основний акцент на помилках, пов'язаних Гз явищем штерференци, у писемному мовленш студенпв.
Вшьне ж володшня рвдною мовою сприяе розумовому i загальному розвитковГ студенив, усшшному засвоенню ними шших предмепв як юридичного, так i будь-якого циклу, формуванню 1хньо1 нацюнально1 самосввдомосп, укра1нсько1 ментальносп, моральних переконань.
У процес контактування близькоспорвднених мов штерферентному впливовГ шддаються вс мовш ршш, однак лексика е пею частиною мовно1 системи, що зазнае найбшьшо1 илькосл порушень. Саме лексичш помилки ми i спробуемо проаналГзувати.