CC BY
33
I
Орипнальы дозддження
Original Researches
Травма
УДК 616.72-018.2-007.24-036.1-089.168-072:616.8-009.18:615.47 DOI: 10.22141/1608-1706.6.19.2018.152221
Страфун С.С.1, Фiщенко О.В.2, Московко Г.С.2, Карпiнська О.Д.3
1ДУ «1нститут травматологи та ортопед1Т НАМН УкраТни», м. КиТв, Украина
2В1нницький нац1ональний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, УкраТна
3ДУ «1нститут патологи хребта та суглобов 1м. проф. М.1. Ситенка НАМН Укра'Тни», м. Харк1в, УкраТна
Клшчш досодження пaрaметрiв ходьби хворих на коксартроз за даними системи ЭДИВДе
Резюме. Актуальнсть. Коксартроз залишаеться одним 3 найб'ольш тяжких дегенеративно-дистроф'очних уражень кульшового суглоба, що обумовлено його швидким прогресуванням, високою частотою двоб'очного ураження, р'озким зниженням якост'о життя та працездатност'о особ, а у деяких випадках — стойкою та тяжкою ¡нвалднютю. П'осля операцИ' ендопротезування у б'ольшост'о хворих спостер'огаеться кульгав'ость, яка зазвичай зникае впродовж 6 м'осяцов, але у деяких хворих кульгав'ють продовжуе спостер'огатися й у б'ольш воддален'о строки. Одн'оею з причин кульгавост'о е помилки у п1дбор1 ендопротеза, як призводять до зменшення довжини важеля дИ сил абдукторов стегна (ДВДСАС). Мета роботи: провести аналз б'юмехан'очних параметров ходьби за даними системи GAITRite у хворих з1 збереженим та зменшеним важелем дот сил абдукторов стегна. Матерiали та методи. Проаналозован'о параметри ходьби хворих, у яких п'осля ендопротезування рентге-нометрично було виявлено несиметричну ДВДСАС. Усього було обстежено 46 хворих на коксартроз. До I групи увойшло 26 хворих, у яких рентгенометрично п'осля ендопротезування кульшового суглоба довжина дот абдукторов стегна не зм'онилася, до II групи потрапили хворо (20 пацоент'ов), у яких п'осля ендопротезування рентгенометрично було виявлено зменшення ДВДСАС больше н1ж на 1,0 см. Обстеження проводили до ендопротезування, через 1 ркп'осля ендопротезування та через 5-7роков. Аналозували дан1, що отриман'о за допомогою системи GAITRite. Результати. До ендопротезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися всо ознаки спотворення ходьби внаслодок дегенеративного захворювання кульшового суглоба, що проявлялося у зменшенн'о тривалост'о опори на хвору концовку, довжини кроков обох к1нц1вок. Виявляли значну асиметрю навантаження стоп юнц/вок та довжини кроков. Ендопротезування у б'ольшост'о хворих приводило до в'одновлення параметров ходьби, хоча у б'ольшост'о випадюв нормалозацоя параметров / не досягала середньостатистичнот референтно)' норми, але практично в'одновлювалася симетр'оя ходьби. При коксартроз'о у хворих зм'онюеться установка концовки, а саме виникае розворот стопи латерально, а к1нц1вка, через розвиток приводно-водв'одних контрактур / змщення анатом'очного центру ваги нижньот концовки, змщуеться у медоальний б1к. Ендопротезуванням цо вади у б'ольшост'о хворих було виправлено, хоча 'о недостат-ньо, через конструктивно особливост'о ендопротезов, що обмежують водведення концовки. Тобто через 1 рок п'осля ендопротезування, на момент, коли хворо вже повн'остю в'одновилися п'осля оперативного втручання та освотли ендопротез, спостер'огалося значне покращення параметров ходьби. Ув'оддаленому пер1од1, через 5-7роков, у хворих спостер'огали пог'оршення параметров ходьби, а у деяких хворих пог'оршення показниюв досягало зна-чень до ендопротезування. Особливо це було пом'отно у хворих II групи. Ключовi слова: коксартроз; ендопротезування; параметри ходьби
Вступ
Коксартроз, незважаючи на значш устхи у розроб-щ новггшх технологш в його л^ванш, залишаеться одним iз найбтьш тяжких дегенеративно-дисгpофiч-них уражень кульшового суглоба. Це обумовлено його швидким прогресуванням, високою частотою дво-бiчного ураження, рiзким зниженням якосп життя та
працездатносп ошб, а у деяких випадках — стшкою та тяжкою швалщнютю.
Коксартроз, особливо при його тривалому переб^у, клшчно супроводжуеться больовим синдромом, вира-женим обмеженням амплпуди руив, порочним положениям та вкороченням кшщвки, кульгавютю, необ-хщнютю користуватися додатковими засобами опори
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Страфун С.С., доктор медичних наук, професор, ДУ «1нститут травматологи та ортопеди НАМН УкраТни», вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. КиТв, 01601, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: S. Strafun, MD, PhD, Professor, State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine'; Bulvarno-Kudriavska St., 27, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: [email protected]
[1—3]. У хворих спотворюються геометричнi параметри кульшового суглоба, що проявляеться в асиметри ва-гових навантажень на стопи, розвитку асиметри кро-ыв, зменшеннi довжини кроку, порушеннi римчносл ходьби та iн. [4, 5].
Шсля операци ендопротезування у бшьшосл хворих спостерiгаеться кульгавiсть. Вiдразу шсля оперативного втручання це природно, i зазвичай кульгавiсть у хворих зникае впродовж 6 мюящв, але у деяких хворих кульгавiсть продовжуе спостерiгатися й у бiльш вщда-ленi строки. Для цього е декшька причин: придбана п-потрофiя м'язiв стегна та контрактура суглоба, яка без належно! реабiлiтацii не проходить; неправильний шд-бiр ендопротеза або помилки його встановлення; за-пальш явища (виникають у першi 6 мiс. пiсля ендопротезування), розхитування ендопротеза — розвиваеться внаслщок остеопорозу впродовж 3—5 роив.
Серед вказаних ускладнень збереження кульгавостi в нашу задачу входить вивчення впливу неправильного тдбору ендопротеза, а саме зменшення довжини важеля да сил абдукторiв стегна (ДВДСАС) на параметри ходьби хворих у ближш та вщдалеш термiни спостереження.
Мета роботи: провести аналiз бiомеханiчних пара-метрiв ходьби за даними системи GAITRite у хворих зi збереженим та зменшеним важелем дГ! сил абдукторiв стегна.
Матерiали та методи
Проаналiзованi параметри ходьби хворих, у яких пiсля ендопротезування рентгенометрично було ви-явлено несиметричну ДВДСАС. Усього було проаналь зовано параметри ходьби 46 хворих на коксартроз, яи були подалеш на 2 групи. До I групи увiйшло 26 хворих, у яких рентгенометрично шсля ендопротезування кульшового суглоба довжина ди абдукторiв стегна не змiнилася, до II групи потрапили хворi (20 пацiентiв), у яких шсля ендопротезування рентгенометрично було
виявлено зменшення ДВДСАС бтьше шж на 1,0 см. Обстеження проводили до ендопротезування, через 1 piK шсля ендопротезування та у вщдалений перюд вщ 5 до 7 роив. Аналiзували данi, що отримаш за допомо-гою системи GAITRite [6].
Аналiзували такi параметри: довжина кроку або короткий крок; довжина довгого кроку; тривалють одного циклу кроку, ширина опори та величина кута роз-вороту стопи тд час ходьби.
Обробку даних проводили в пакет для статистично-го аналiзу IBM Statistics SPSS 20.0.
Результати та обговорення
Дослiдження ходьби хворих на коксартроз перед проведенням ендопротезування кульшового суглоба за допомогою системи GAITRite показали сильш по-рушення паpаметpiв ходьби. Спостеpiгали помiтну асиметpiю геометричних i часових паpаметpiв кроив. Рiзницi мiж групами хворих до лшування не було.
Пiсля ендопротезування у хворих обох груп спосте-риали майже виpiвнювання довжини короткого кроку, тобто piзниця у довжинi кроку протезовано! та здорово! кшшвок не досягала статистично значущого piв-ня: у I гpупi piзниця сеpеднiх мiж кроками становила — 12,7 ± 24,6 см, значущiсть piзницi р = 0,246, у II груш piзниця сеpеднiх була —0,8 ± 17,8 см i р = 0,841. Групи хворих статистично не вiдpiзняються мiж собою.
1нша картина спостеpiгалася у вiддаленому (5—7 ро-кiв) пеpiодi. По-перше, ми спостериали зменшення довжини коротких кроив у хворих обох груп, i ця piз-ниця була статистично значущою. У хворих I групи вщ-булося помiтне (p = 0,002) зменшення на 11,2 ± 16,1 см довжини короткого кроку здорово! инщвки, а у хворих II групи — значуще (p = 0,001) зменшення на 9,4 ± 11,2 см довжини короткого кроку протезовано! инщвки. Наочшше динамша довжини короткого кро-ку у хворих показана на рис. 1.
А
Б
Рисунок 1. Зм!на параметра «довжина короткого кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостереження: А — I група; Б — II група; I I — здорова ^н^вка; I I — хвора (протезована) к!нц!вка
А
Б
Рисунок 2. Зм1на параметра «довжина довгого кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостере-ження: А — I група; Б — II група; I I — здорова ^н^вка; I I — хвора (протезована) к!нц!вка
На рис. 1 показано, що через 1 рш шсля ендопро-тезування у хворих спостеркаемо практично одна-ковi значення довжини короткого кроку, а у вщ-далений перюд — бшьш помине зменшення цього параметра у хворих II групи, шж у хворих I групи.
Аналiз параметра довгого кроку хворих показав значущу рiзницю вiд референтно! норми — 134,2 ± ± 15,1 см [7]. До лшування всi хворi мали дуже хибш результати за цим параметром. Незважаючи на те, що хворi зверталися для ендопротезування одше! кiнцiвки, довжина крокiв обох кшщвок не пере-вищувала 70 см i в середньому становила для хворо! кшщвки 44,1 ± 12,1 см, для здорово! — 43,4 ± ± 9,8 см, що бшьше нiж втричi нижче референтно! норми, яка становить 134,2 ± 15,1 см. За отримани-ми даними визначено, що довжина довгого кроку хворих на коксартроз не досягае нормальних зна-чень (р = 0,001) практично на всьому перiодi спосте-режень, i тiльки через 1 рiк пiсля ендопротезування у деяких хворих спостеркаемо наближення до норми довжини довгого кроку, але в середньому тшьки у хворих I групи цей параметр статистично набли-зився до норми (р = 0,059) для здорово! кшщвки. У вщдаленому перiодi знову спостериаемо зменшення довжини довгого кроку у вах хворих (рис. 2).
Параметр «тривалють одного циклу кроку» вшо-бражае часову характеристику довгого кроку. Тривалють циклу кроку хворо! та здорово! кшщвок у па-щенпв значно вiдрiзнялася за темпом пересування. За даними аналiзу, до лшування тривалiсть циклу здорово! кшщвки була майже вдвiчi меншою, нiж тривалiсть циклу кроку хворою кшщвкою, а у деяких хворих — менше шж у три рази. В середньому рiзниця у тривалост циклу кроку хворо! та здорово!
кшщвок у хворих становила 1 с та була статистично значущою (р = 0,001) в обох групах. На цей перюд спостереження рiзницi мiж групами не виявлено для здорово! (р = 0,381) кшщвки й для хворо! (р = 0,348).
Через 1 рш шсля ендопротезування ми спосте-ркали практично повне вирiвнювання тривалос-т крошв у хворих I групи (здорова — 1,37 ± 0,44 с, хвора — 1,35 ± 0,47 с) (р = 0,913). У хворих II групи середш значення тривалост циклу крошв кшщвок хоча i помггао вiдрiзнялися (здорова — 1,28 ± 0,15 с, хвора — 1,42 ± 0,44 с), але не досягали статистично! рiзницi (р = 0,229). На цей термш спостереження групи не вiдрiзнялися мiж собою. У вщдаленому перiодi спостереження визначали зростання розбiж-ностi у тривалостi одного циклу кроку для здорово! та протезовано! кшщвок в обох групах хворих, i хоча рiзниця не досягала значущого рiвня (р = 0,456 та р = 0,058 у I та II групах вщповщно), рiзниця для хворих II групи бшьш помина (для здорово! кшщвки — 1,27 ± 0,37 с та 1,51 ± 0,55 с — для хворо!), порiвняно з хворими I групи параметри були такими: 1,52 ± 0,42 с — для здорово! кшщвки й 1,42 ± ± 0,53 с — для протезовано!. Динамка тривалост одного циклу хворих продемонстрована на рис. 3.
До лшування розкид значень цього параметра у хворих обох груп доволi широкий i практично од-наковий, тобто тривалiсть кроку здорово! кiнцiвки значно бшьша, нiж тривалiсть кроку хворо! кшщвки. Шсля ендопротезування спостеркаеться вирiв-нювання тривалостi циклiв крошв, причому в обох групах. Але у вщдалений перiод у хворих II групи настае помине зменшення тривалост кроку протезовано! кшщвки i помiтне збiльшення тривалостi короткого кроку здорово! кiнцiвки. У хворих I групи
А
Ц
га ш х о.
1 ^
Е
До лкування Через 1 р1к Через 5 рош
Термш спостереження
Б
Рисунок 3. Зм1на параметра «тривалсть одного циклу кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостереження: А — I група; Б — II група; I I — здорова кн^вка; I I — хвора (протезована) к!нц!вка
таких розбiжностей не спостер^али, хоча тривалють кроыв зменшилася, але одразу для двох кшщвок.
Ширина опори. Даний параметр е одшею iз най-важливших ознак ходьби, особливо при дiагности-цi захворювань кульшового суглоба. Як вiдмiчало-ся вище, першою ознакою дегенеративних змiн у кульшовому суглобi е поява больових вщчутпв при привiдно-вiдвiдних рухах нижньо! кiнцiвки. З часом розвиваються прившно-вшвшш контрактури, що за-важають хворому нормально пересуватися. У тяжких випадках може спостер^атися змщення кiнцiвки медiально, тобто значне зменшення ширини кроку. В результат ендопротезування кульшового суглоба виршуеться проблема патологiчного розвороту суглоба, але у подальшому функщонування протезова-ного суглоба цiлком залежить вiд правильно! роботи м'язiв стегна та загального стану нижнiх кшщвок.
За даними проведеного статистичного аналiзу було визначено, що до ендопротезування у хворих ширина опори здорово! кшщвки в переважно! кшь-кост хворих була у межах норми (р > 0,05), а середш значення ширини опори для хворо! кшщвки зна-чущо (р = 0,001) були менше норми. До лшування параметри ширини опори для здорово! та хворо! кшщвок не вiдрiзнялися мiж групами: р = 0,213 та р = 0,555 для здорово! та хворо! кшщвок вшповшно.
Через 1 рш шсля ендопротезування для здорово! кшщвки ширина опори залишилася практично без змш (13—14 см) в обох групах хворих (р = 0,802), для протезовано! кшщвки вiдмiчали збшьшення ширини опори в середньому до 9 см, хоча рiзниця у шириш опори протилежних кшщвок в обох групах статистично була рiзною (р = 0,001), рiзницi мiж групами не було.
Через 5 рошв шсля ендопротезування у хворих I групи вiдмiчали збереження ширини опори здорово! кшщвки i незначне збшьшення ширини опори протезовано! до 10,2 ± 5,8 см, у той же час в II груш хворих спостер^аемо зменшення ширини опори для обох кшщвок. В обох групах знайдена статистично значуща рiзниця у шириш опори мiж здоровою та протезованою кшщвками.
Величини кута розвороту стопи шд час ходьби — важливий показник для оцшки як ходьби хворих, так i якост ендопротезування. Вiдомо, що нормаль-ний кут розвороту стопи у нормi становить вiд 7° до 15°. При дегенеративних захворюваннях кульшового суглоба внаслшок того, що хворий шд впливом бо-льового синдрому починае знаходити бшьш зручний спошб установки кiнцiвки, кут розвороту стопи iнодi збiльшуеться до 45°. Таке положення стопи при три-валому перебiгу захворювання призводить до змши бiомеханiчних навантажень на м'язи кульшового суглоба та нижшх кiнцiвок, змшюючи не тiльки !х силу, а й напрямок дп. Ендопротезуванням не завжди можна, а часто i неможливо змiнити роботу м'язiв, що у вщдалений перiод призводить до негативних наслшыв, навiть до вивихiв ендопротезiв, розвитку захворювання колiнних та гомшкових суглобiв.
У хворих на коксартроз спостер^аеться помiтний латеральний розворот стопи хворо! кшщвки, хоча у бшьшосп хворих кут розвороту в середньому не пе-ревищував 20°, був статистично значущо бiльше норми (р = 0,001). У той же час вшзначено, що кут розвороту стопи здорово! кшщвки був значущо (р = 0,001) менше середнього значення, але в межах нижньо! границ норми. Через 1 рк: шсля ендопротезування спостер^али помине збшьшення кута розвороту сто-
А
Б
Рисунок 4. Зм1на параметра «величина кута розвороту стопи п'щ час ходьби» ухворих на коксартроз упродовж спостереження: А — I група; Б — II група; | | — здорова юн^вка; I И — хвора
(протезована) к!нц!вка
пи протезовано! кшщвки: в I груш — до 11,3 ± 4,4°, у II груш — до 10,8 ± 4,1°. Але рiзниця мiж розворота-ми стоп здорово! та протезовано! юнщвок залишилася статистично значущо рiзною в обох групах.
На 5-й рк спостереження у хворих I групи ми вщмь чали вирiвнювання кута розвороту стоп, який стано-вив в середньому 9,3 ± 1,6° для здорово! та 9,6 ± 4,3° — для хворо! кшщвки, i на цей перiод спостереження рiзниця стала статистично не значущою (р = 0,732). У хворих II групи вщбулося збтьшення кута розвороту стопи протезовано! кшщвки в середньому до 12,9 ± 6,2°, i рiзниця мiж кутами розвороту стоп залишилася статистично значущою (р = 0,019). На цей перюд спостереження для кута розвороту стопи здорово! кшщвки не було знайдено рiзницi мiж групами (р = 0,999), у той же час кут розвороту стопи протезовано! кшщвки у хворих I групи був статистично значущо (р = 0,032) меншим, шж у хворих II групи
Динамша кута розвороту стоп у хворих впродовж спостереження наведена на рис. 4.
На рис. 4 бачимо, що кут розвороту стопи здорово! кшщвки у хворих на коксартроз залишаеться практично постшним упродовж всього термшу спостереження. Кут розвороту стопи хворо! кшщвки до лшування мае дуже великий розбк значень — вщ па-толопчного мМмуму до патолопчного максимуму. Шсля ендопротезування кут розвороту стопи тепер вже протезовано! кшщвки хоча i мае бшьший розбк значень, шж стопа здорово! кшщвки, але наближа-еться до нормальних значень. У вщдаленому перiодi у хворих II групи кут розвороту стопи протезовано! кшщвки знову збшьшуеться. Змша купв розвороту стоп у хворих шсля ендопротезування не набувае статистично! рiзницi, тобто на 5-й рш спостереження зберкаеться ошршсть стоп.
Висновки
За результатами проведеного статистичного дослщження параметрiв ходьби хворих на коксартроз, упродовж спостереження вщ першого звернення до перюду 5—7 рошв шсля ендопротезування було виявлено деяш закономiрностi для пащенпв, у яких рентгенолопчно шсля ендопротезування було вщзначено зменшення довжини важеля дп сил абдукторiв стегна (II група хворих), та у хворих, у яких ДВДСАС залишилася без змши (I група хворих).
До ендопротезування групи за параметрами ходь-би були однаковими, тобто у хворих простежувалися вс ознаки спотворення ходьби внаслщок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Це про-являлося у зменшеннi тривалостi опори на хвору кшщвку i, вщповщно, довжини крокiв обох кшщ-вок. Намагаючись збiльшити швидкiсть пересуван-ня, хворi збiльшували тривалiсть опори на здорову кшщвку, але довжина кроку хворо! кшщвки при цьому майже не збшьшувалася. Це призводило до зростання асиметрп навантаження стоп кшщвок та асиметрп довжини кроыв, що, в свою чергу, нако-пичувало шдстави для розвитку та подальшого зростання кульгавостi.
Ендопротезування у бшьшосп хворих призводило до вщновлення параметрiв ходьби, хоча у бшьшосп випадкiв нормалiзацiя параметрiв i не досягала се-редньостатистично! референтно! норми, але практично вщновлювалася симетрiя ходьби. При кокс-артрозi у хворих змшюеться установка кiнцiвки, а саме виникае розворот стопи латерально, у деяких хворих кшщвка, через розвиток привщно-вщвщ-них контрактур та змщення анатомiчного центру ваги нижньо! кiнцiвки, змiщуеться у медiальний бш.
Ендопротезуванням цi вади у бiльшостi хворих було виправлено, хоча i недостатньо, через конструктив-ш особливостi ендопротезiв, що обмежують вщве-дення кшщвки.
Тобто через 1 рш шсля ендопротезування, на момент, коли хворi вже повшстю вiдновилися шсля оперативного втручання та освоши ендопротез, спо-стерiгалося значне покращення параметрiв ходьби. У вщдаленому перiодi, через 5—7 рошв, у хворих спостер^али погiршення параметрiв ходьбi, а у дея-ких хворих погiршення показнишв досягало значень до ендопротезування. Особливо це було помггно у хворих II групи.
Конфлжт ÎHTepecÎB. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлшту iнтересiв при пiдготовцi дано! статть
Список лiтератури
1. Поворознюк В.В. Захворювання KicmKoeo-M'n3oeoï системи в людейрiзного вку (вибраш лекцп, огляди, стат-т): У3 т. - К.: ВПЦ«Експрес», 2009. - Т. 3. - 664 с.
2. Di Monaco M. Rehabilitation after total hip arthroplasty: a systematic review of controlled trials on physical exercise programs / Di Monaco M, Vallero F., Tappero R.., Cavanna A. // European J. Physical and Rehabilitation Medicine. — 2009. — V. 45. — P. 303-317.
3. Michon F. Osteoarthritis. A public health problem / F. Mi-chon//Soins. — 2012. — V. 768, № 9. — P. 27-28.
4. Надеев A.A. Рациональное эндопротезирование тазобедренного сустава / A.A. Надев и др. — М.: Бином, 2004. — 240 с.
5. Буйлова Т.В. Использование биомеханических данных для коррекции походки у больных с коксартрозом / Т.В. Буйлова, Д.Е. Сиднев// Человек и его здоровье: Материалы VII Российского национального конгресса. — СПб., 2002. — С. 34-35.
6. GAITRite Electronic Walkway Technical Reference (WI-02-15) Rev.L. — 50 p.
7. Московко Т.С. До^дження функци ходи за допомо-гою GaitRite: описання та нормативш даш // Biomedical and Biosocial anthropology. — 2007. — № 8. — С. 18-22.
Отримано 03.11.2018 ■
Страфун С.С.1, Фищенко О.В.2, Московко Г.С.2, Карпинская Е.Д.3
1ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев, Украина
2Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, г. Винница, Украина
3ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко НАМН Украины»,
г. Харьков, Украина
Клинические исследования параметров ходьбы больных коксартрозом
по данным системы ОАГТРНе
Резюме. Актуальность. Коксартроз остается одним из самых тяжелых дегенеративно-дистрофических поражений тазобедренного сустава, что обусловлено его быстрым про-грессированием, высокой частотой двустороннего поражения, резким снижением качества жизни и трудоспособности лиц, а в некоторых случаях — устойчивой и тяжелой инвалидностью. После операции эндопротезирования у большинства больных наблюдается хромота, которая обычно исчезает в течение 6 месяцев, но у некоторых больных хромота продолжает наблюдаться и в более отдаленные сроки. Одной из причин хромоты являются ошибки в подборе эндопроте-за, которые приводят к уменьшению длины рычага действия сил абдукторов бедра (ДРДСАБ). Цель работы: провести анализ биомеханических параметров ходьбы по данным системы GAITRite у больных с сохраненным и уменьшенным рычагом воздействия сил абдукторов бедра. Материалы и методы. Проанализированы параметры ходьбы больных, у которых после эндопротезирования рентгенометрически была обнаружена несимметричная ДРДСАБ. Всего было обследовано 46 больных коксартрозом. В I группу вошло 26 больных, у которых рентгенометрически после эндопротези-рования тазобедренного сустава длина действия сил абдукторов бедра не изменилась, во II группу вошли больные (20 пациентов), у которых после эндопротезирования рентгенометрически было выявлено уменьшение ДРДСАБ больше чем на 1,0 см. Обследование проводили до эндопротезирования, через 1 год после эндопротезирования и через 5—7 лет. Анализировали данные, полученные с помощью системы GAITRite. Результаты. До эндопротезирования группы по
параметрам ходьбы были одинаковыми, у больных наблюдались все признаки нарушения ходьбы вследствие дегенеративного заболевания тазобедренного сустава, что проявлялось в уменьшении продолжительности опоры на больную конечность, длины шагов обеих конечностей. Диагностировали значительную асимметрию нагрузки стоп конечностей и длины шагов. Эндопротезирование у большинства больных приводило к восстановлению параметров ходьбы, хотя в большинстве случаев нормализация параметров и не достигала среднестатистической референтной нормы, но практически восстанавливала симметрию ходьбы. При коксартрозе у больных меняется установка стопы, а именно возникает разворот стопы латерально, а конечность, вследствие развития приводяще-отводящих контрактур и смещения анатомического центра тяжести нижней конечности, смещается в медиальную сторону. Эндопротезированием эти недостатки у большинства больных были исправлены, хотя и недостаточно, в силу конструктивных особенностей эндопротезов, которые ограничивают отведение конечности. Через 1 год после эндопротезирования, на момент, когда больные уже полностью восстановились после оперативного вмешательства и освоили эндопротез, наблюдалось значительное улучшение параметров ходьбы. В отдаленном периоде, через 5—7 лет, у больных наблюдали ухудшение параметров ходьбы, а у некоторых больных ухудшение показателей достигало значений до эндопротезирования. Особенно это было заметно у больных II группы.
Ключевые слова: коксартроз; эндопротезирование; параметры ходьбы
S.S. Strafun1, O.V. Fishchenko2, G.S. Moskovko2, O.D. Karpinska3
1State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine 2National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia, Ukraine
3State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
Clinical study of walking parameters in patients with coxarthrosis according
to GAITRite system
Abstract. Background. Coxarthrosis remains one of the most severe degenerative-dystrophic lesions of the hip joint, which is caused by its rapid progression, high frequency of bilateral lesions, a sharp decline in the quality of life and working ability of individuals, and in some cases sustained and severe disability. After endoprosthetics, most patients have lameness, which usually disappears within 6 months, but in some patients, it continues to be observed in more remote periods. One of the causes of lameness is error in the selection of the endoprosthesis, which lead to a decrease in the hip abductor moment arm (HAMA). To analyze the biomechanical parameters of walking according to the data of the GAITRite system in patients with a preserved and reduced hip abductor moment arm was the purpose of our study. Materials and methods. Walking parameters were analyzed in patients in whom asymmetric HAMA was detected using X-ray after arthroplasty. A total of 46 patients with coxarthrosis were examined. Group I included 26 persons in whom hip abductor moment arm did not change on X-ray after hip joint replacement, in group II (n = 20), there was a decrease in HAMA for more than 1.0 cm after arthroplasty. The examination was performed before endoprosthetics, 1 and 5—7 years after surgery. Data obtained using the GAITRite system were analyzed. Results. Before arthroplasty, the groups were the same in terms of walking parameters, patients had all
signs of impaired walking due to degenerative disease of the hip joint, which was manifested in reduced duration of the load on the injured limb, a decrease in the length of the steps ofboth limbs. We diagnosed a significant asymmetry of the load on the feet and the length of the steps. Endoprosthetics in most patients led to the restoration of walking parameters, although in most cases the normalization did not reach the average reference values, but almost restored the walking symmetry. In patients with coxarthrosis, the foot position has changed, namely, the foot reversal occurs laterally, and the limb, due to the development of adduction-abduction contractures and displacement of the anatomical center of gravity of the lower limb, turned towards the medial side. Using endoprosthetics, these defects were corrected in most patients, although not sufficiently, due to the design features of endoprostheses, which limit leg abduction. One year after arthroplasty, at the time when the patients had fully recovered after surgery and mastered the endoprosthesis, there was a significant improvement in walking parameters. In the long-term period, after 5—7 years, the patients were observed to have deterioration in the parameters of walking, and in some patients the deterioration of the indices reached values before surgery. This was especially noticeable in patients of group II. Keywords: coxarthrosis; endoprosthetics; walking parameters
