CC BY
29
Орипнальы досл1дження
Original Researches
УДК 616.72-002:616.8-009.18:612.76 DOI: 10.22141/1608-1706.1.19.2018.126656
Страфун С.С.1, Фiщенко О.В.2, КарпОнська О.Д.3
1ДУ «1нститут травматологи та ортопедИ НАМН Украони», м. Ки/в, Укра/на
2Вiнницький на^ональний медичний ун'!верситет iм. М.1. Пирогова МОЗ Украони, м. Внниця, Укра/на 3ДУ «1нститут патологи хребта та суглоб'т iм. М.1. Ситенка НАМН Украони», м. Харюв, Укра/на
Бюмехашчш особливост ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite
Частина 1. Геометричш параметри ходьби
Резюме. Мета роботи: оц1нити динамку та особливост'о геометричних параметров ходьби пац1ент1в до тотального протезуваннякульшового суглоба та п'ослянього при збереженн'о та зменшенн'о довжини плеча дИ абдукторов (ДПДА) стегна п1сля протезування у в'оддаленому перюд1 спостереження. Матерiали та мето-ди. Анал'озували геометричн'о параметри ходьби: довжина кроку (Step Length) або короткий крок; довжи-на довгого кроку (Stride Length); ширина опори (H-H Base Support) та величини кута розвороту стопи (Toe In/Toe Out), що були отриман'о за допомогою системи GAITRite. Було проанал1зовано параметри ходьби 46 хворих на коксартроз. До I групи ув1йшло 26 хворих, у яких рентгенометрично п'юля протезування кульшового суглоба довжина плеча дИ абдуктор'ов стегна не зм'онилася або р1зниця не перевищувала 10 мм у б'ок зменшення. До II групи потрапили хворi (20 пацОент'ов), у яких п1сля протезування рентгенометрично було виявлено зменшення ДПДА стегна б'ольше нiж на 10 мм. Обстеження проводили до протезування та у в'оддален'о пер'ооди спостереження — через 1-1,5 та 5-7 рокОв п'осля протезування. Результати. До протезування групи за параметрами ходьби були однаковими. Протезування у б'ольшост.i хворих приводило до в'одновлення параметров ходьби, хоча у б'ольшост'о випадкОв нормалiзацiя параметров i не досягала середньостатистичноÍ референтноÍ норми, але практично вiдновлювало симетричн'ость ходьби. Через 5-7 роюв у хворих спостерiгали пог'оршення параметрiв ходьби, а у деяких хворих пог'оршення показникОв досягало значень до ендопротезування. Особливо це було пом'отно у хворих зО зменшеною довжиною дн плеча абдуктор'ов стегна. У цих хворих в'одбувалося постойне перенапруження означених м'язОв, що у в'оддаленому перОодО призводить до розвитку чи прогресування дегенеративних зм'он в 'онших суглобах нижньо'кОнцОвки — колонному суглоб'о, гом'олково-ступневому суглоб'о та поперековому вОддОлО хребта, що й обумовлюе пог'оршення ходьби у в'оддаленому перодО спостереження. Висновки. Проведений аналОз показав, що у хворих з'о зменшенням довжини плеча дИ' абдуктор'ов стегна внаслОдок тривалого одноб'очного перенапруження м'яз'ов протезовано' кОнцОвки у в'оддаленому перОодО спостер'огаеться втрата опорност'о та надбаних п'осля протезування навичок ходьби.
Ключовi слова: протезування кульшового суглоба; абдуктори стегна; геометричн'о параметри ходьби
Травма
Вступ
Вертикальна ходьба е найбтьш природною локо-мощею людини, що вщбуваеться в результата складно! координовано! дц скелетних м'язiв, тулуба та юнщвок. Якщо через захворювання здатнють до ходшня ставиться пщ загрозу, то результатом може бути тимчасове, а школи i тривале обмеження опороздатност та швалщ-нють. Виявлення причин i ступеня тяжкост порушень ходьби хворо! людини е найважлившим завданням ль карiв ортопедiв-травматологiв та вщновного лкування.
Кшьшсть ушкоджень та захворювань кульшового суглоба становить 8,1 % серед yciei патологи опорно-рухово! системи [1]. Найбшьш ефективними на сьогодш e оперативш методи лшування. За даними Всесвггаьо! оргашзацп охорони здоров'я, в свт щороку виконуеться 1,500 млн тотальних замь щень кульшового суглоба. Кшьшсть операцш у свт останшми роками збшьшилася на 80 % [2—5]. Вихо-дячи з даних свп-ово! статистики, щорiчно потребу-ють протезування суглобiв вщ 500 до 1000 хворих на
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Страфун Серпй Семенович, ДУ «1нстатут травматологи та ортопеди НАМН Украни», вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. КиТв, 01601, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: Serhii Strafun, State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine'; Bulvarno-Kudriavska st., 27, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: [email protected]
1 млн населення, для Укра!ни такий показник ста-новить 25—40 тисяч хворих щороку. На жаль, поки що в Укра!ш таких операцш роблять значно недо-статньо [6, 7].
Незважаючи на постiйно зростаючу кiлькiсть опе-рацiй протезування та моделей ендопротезiв, од-ночасно зростае i кiлькiсть ускладнень пiсля протезування. Ускладнення при ендопротезуваннi кульшового суглоба залежать не тiльки вщ початко-вого стану кульшового суглоба, а й обумовлеш часто вщсутшстю чiткого алгоритму при плануваннi операций [8]. Однiею з частих особливостей протезування кульшового суглоба е недотримання довжини дл абдукторiв стегна протезованого суглоба порiвняно з контралатеральним. Рiзниця у довжинi плеча ди абдукторiв стегна протезованого та контралатераль-ного суглобiв може досягати 50 мм [9]. Ця проблема мало вивчена в роботах i вггчизняних, i закордонних авторiв. I якщо яысть протезування у хворих оцшю-ють переважно рентгенометрично чи за допомогою опитувальникiв якостi життя, то особливост бюмеха-нiки пересування таких хворих вивчеш недостатньо. Тим менше е робiт, присвячених розгляду вщдалених ускладнень ендопротезування кульшового суглоба у хворих з рiзною довжиною плеча ди абдукторiв (ДПДА) стегна.
Мета роботи: оцiнити динамiку та особливост гео-метричних параметрiв ходьби пащенпв до тотального протезування кульшового суглоба та тсля нього при збереженш та зменшеннi довжини плеча ди абдукторiв стегна пiсля протезування у вщдаленому перiодi спо-стереження.
Матер1али та методи
Анaлiзувaли геометричнi параметри ходьби хворих, у яких шсля протезування рентгенометрично була вияв-лена рiзнa ДПДА стегна. У дослщження були зaлученi хворi, у яких рiзниця у довжинi кiнцiвок до протезуван-ня не перевищувала 4 см, тобто вкорочення могло бути усунено протезуванням, i шсля л^вання рiзниця у до-вжиш кiнцiвок не перевищувала 2 см, тобто функцю-нально хворi могли пересуватися без кульгавость Було проaнaлiзовaно параметри ходьби 46 хворих на кок-сартроз, якi було подтеш на 2 групи. До I групи увш-шло 26 хворих, у яких рентгенометрично шсля протезування кульшового суглоба довжина ди абдукто-рiв стегна не змшилася або рiзниця не перевищувала 10 мм у бк: зменшення. До II групи потрапили хворi (20 пащенпв), у яких пiсля протезування рентгенометрично було виявлено зменшення ДПДА стегна бтьше шж на 10 мм. Обстеження проводили до протезування та у вщдалеш перюди спостереження — через 1—1,5 та 5—7 роив тсля протезування. Як референтна норма були взят дат [10].
Для оцшки бюмехашчно! якост ходьби хворих з дегенеративними захворюваннями кульшового суглоба нами було застосовано систему GAITRite. Ця система являе собою електронну дорiжку, з'еднану з комп'ютером, що автоматизуе вимiрювaння часо-
/ 1 __^
Щ
Довжина короткого кроку
{Step Length)
Рисунок 1. Схема вим!рювання довжини кроку
вих i просторових napaMeTpiB ходьби. Система вщ-творюе параметри, що описують MexaHi3M ходьби людини i характеризуюсь здатнiсть до пiдтримки рiвноваги, координаци i спiльних дiй скелетно-м'язово! та нервово! систем. При пересуванш по до-рiжцi пацiент активуе датчики тиску, а програма за спещальними алгоритмами формуе зони вщбитшв стопи i розраховуе просторовi та часовi параметри ходьби.
Отриманi данi були оброблеш статистично, ви-значали наступш параметри: середне (М) та стан-дартне вiдхилення (SD), мiнiмальне та максималь-не значення. Порiвняння параметрiв крокiв кожно! кiнцiвки мiж групами хворих проводили за допомо-гою Т-тесту для незалежних вибiрок. Порiвняння з референтною нормою проводили за допомогою од-новибiркового Т-тесту. Аналiз проводили в пакетi SPSS 20.0.
Резудьтати
Було проведено статистичний аналiз результатiв до-слiдження хворих на коксартроз до та у вщдалеш перюди тсля протезування кульшового суглоба, отриманих за допомогою системи GAITRite. Аналiзували геоме-тричнi параметри ходьби: довжина кроку (Step Length) або короткий крок; довжина довгого кроку (Stride Length); ширина опори (H-H Base Support) та величи-ни кута розвороту стопи (Toe In/Toe Out).
Довжина кроку (Step Length) або короткий крок — вщстань мiж вщбитками рiзнойменних стоп. Вимiрю-ють вздовж лши прогреси кроку вщ центра п'ятки од-ше! ноги до центра п'ятки друго! (рис. 1).
Проведений статистичний аналiз показав, що до лшування у хворих на коксартроз спостериали статистично значуще (р < 0,001) зменшення довжини кроку i хворо!, i здорово! юншвок порiвняно зi значенням референтно! норми — 66,9 ± 7,5 см.
Треба вщмггити, що через втрату ошрносп хворого суглоба довжина кроку здоровою кшщвкою менше, нiж довжина кроку хворо! кшшвки (якщо розвиток дегенеративного процесу в контралатеральному суглобi
Рисунок 2. Зм!на параметра «довжина короткого кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостереження: А — I група; Б — II група; i i — здорова ^н^вка; I I — хвора (протезована)
к!нц!вка
S 60-сй
о
9-«И
36
-
о Ч
-го-
Li
До л1кування Через 1 piK Через 5 poKie
Термж спостереження
а
<Ü М-
(Л
Ь '
п.
о
О =t
0
До л|кування Через 1 pÏK Через 5 poKÎB
Терм¡н спостереження
не досяг також повно! втрати ошрноста). На дiаграмi (рис. 2) показано динашку параметра впродовж спо-стереження.
Було виявлено, що довжина кроку хворо! кшшвки статистично значущо (р < 0,05) бтьше кроку здорово! кшщвки. Через 1 рш шсля протезування у хворих спо-стериаеться значне збтьшення довжини кроку обома кшщвками, у переважнiй бiльшостi хворих вирiвню-еться довжина крокiв, i рiзниця мiж ними стае статистично однаковою: у I групi — 51,2 ± 12,3 см для здорово! й 49,8 ± 9,3 см для хворо! кiнцiвки (p = 0,246); а в II груш — 46,8 ± 16,7 см i 47,6 ± 7,3 см вiдповiдно (p = 0,841). На цьому етапi спостереження групи хворих статистично не вiдрiзняються (p = 0,671 для здорово! та р = 0,501 для хворо! кшшвки). 1ншу картину спостерлаемо у вщдаленому перюд^ у хворих вщбу-ваеться зменшення довжини кроыв для обох кшщ-вок. На цей час спостереження рiзниця мiж групами
досягнула статистично значущого рiвня для всiх па-раметрiв (p < 0,05). Вщмггимо, що у хворих на вщда-лений термiн спостереження 5—7 роыв вiдбулося зна-чуще зменшення довжини кроку: у хворих I групи для здорово! кшшвки, а у хворих II групи — протезовано!. Але одночасно в обох групах спостериаеться вирiв-нювання довжини кроку.
Довжина довгого кроку (Stride Length) — вщстань мiж послiдовними однойменними вщбитками стоп. Вимiрюеться вiдстань мiж точками п'яток двох посль довних вщбитыв однiеï стопи по лшй' прогресй' кроку (рис. 3). Референтна норма — 134,2 ± 15,1 см.
Було проаналiзовано параметр довгого кроку хворих на коксартроз до протезування, через 1 рк: та впродовж 5—7 роив шсля нього. Динамка параметра довгого кроку наведена на рис. 4.
До лкування у хворих обох груп довжина довгого кроку була практично однаковою, причому i для хворо!
Рисунок 3. Схема вим'рювання довжини довгого кроку
ш о Ч.
О
et 25
ЕЗ
El
До икумн>-мм Через 1 рек Через 5 ромв
Тершн спостереження
г 150
л о
а
ЕГ~ -
1Г
До л1кування Через 1 piK Через 5 poKie
TepMiH слостережения
Рисунок 4. Зм1на параметра «довжина довгого кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостереження: А — I група; Б — II група; I I — здорова ^н^вка; i 1 — хвора (протезована)
к!нц!вка
(p = 0,550), i для здорово! (p = 0,202) кiнцiвки, в серед-ньому становила бiля 40 см, причому загальний розкид значень в обох групах не перевищував 60 см. Змен-шення довжини довгого кроку для здорово! кшщвки порiвняно iз хворою пояснюеться тим, що на хворiй кiнцiвцi внаслщок втрати опорних функцiй кульшово-го суглоба зменшуеться й опора на нього, i хворий для шдтримки рiвноваги скорочуе довжину кроку здорово! кшщвки.
Через рш пiсля протезування, коли у хворих вже повнютю вщновилась опорна функцiя оперовано! кшщвки та хворi звикли до протезу, спостерпали значне збiльшення довжини довгого кроку в ушх хворих. Треба вщмггати, що у хворих I групи довжина кроив була бтьше, нiж у хворих II групи, особливо це помггао для довжини довгого кроку здорово! кшщвки (для I групи — 130,58 ± 11,42 см, для II групи — 121,50 ± 10,11 см), причому ця рiзниця виявилася ста-
тистично значущою (p = 0,007), тобто у хворих I групи ошршсть протезованого суглоба була вище, шж у хворих II групи. Довжина довгого кроку хворо! кшщвки у пащенпв обох груп була близька, тобто ошршсть не-протезованого суглоба збершлася.
У вщдалений перiод спостереження була вiдмiчена часткова втрата довжини довгого кроку, причому для обох суглобiв. Але у хворих I групи довжина довгого кроку здорово! кшщвки (89,33 ± 11,14 см) була ста-тистично значущо (p = 0,040) бшьшою, нiж у хворих II групи (80,76 ± 16,29 см). Зменшилася довжина довгого кроку i хворо! кiнцiвки, особливо у хворих II групи, але рiзниця не досягала статистично! значущост (t = 0,543; p = 0,590).
Ширина опори (H-H Base Support) — вщстань мiж вщбитками стопи до осi прогресi! руху протилежно! стопи. Вимiрюють як вертикальну вщстань вiд центра п'ятки одного слщу на лiнiю прогреси,
Рисунок 5. Схема вим 'рювання ширини бази кроку
сформовану двома слiдами протилежно! кiнцiвки (рис. 5).
Даний параметр е одним iз найважливiших ознак ходьби, особливо при дiагностицi захворювань куль-шового суглоба. Перша ознака дегенеративних змш у кульшовому суглобi — поява больових вГдчутв при привiдно-вiдвiдних рухах нижньо! кiнцiвки. З часом розвиваються привiдно-вiдвiднi контрактури, якi за-важають хворому нормально пересуватися. У тяжких випадках може спостеркатися змiщення кшщвки медiально, тобто значне зменшення ширини кро-ку. В результатi протезування кульшового суглоба вирiшуеться проблема патолопчного розвороту суглоба, але у подальшому функцiонування протезова-ного суглоба цшком залежить вiд правильно! роботи м'язiв стегна та загального стану нижшх кiнцiвок. Була проаналiзована динамка ширини кроку у хво-рих до протезування та шсля. Результати наведено у табл. 1.
За даними проведеного статистичного аналiзу було доведено, що у хворих на коксартроз ширина кроку здорово! кшщвки впродовж всього термшу спосте-реження, починаючи iз першого звернення до протезування, становить близько 13—14 см. Для хворо! кшщвки було визначено первинне значне зменшення ширини кроку до 5—6 см. Через 1 рш шсля протезування у хворих збшьшилася ширина кроку, але не досягла значень здорово! кшщвки. Через 5 роыв спостереження ширина кроку у хворих залишилася на тому ж рiвнi.
Треба вГдмГгати, що параметр «ширина кроку» у хворих на коксартроз змшюеться у широких межах. Це пояснюеться як наявшстю привГдно-вГдвГдних контрактур, так i особистими особливостями поста-ви людини, звички ходьби, яка формувалася впро-довж життя та розвитку хвороби. За даними, отри-маними шсля проведення статистичного аналiзу, можна бачити, що у деяких хворих спостеркали навпъ негативш (мшусов^ значення ширини кроку як хворо!, так i здорово! кшщвок. Це можна поясни-
ти тим, що за наявност вкорочення хворо! кшщвки пащент для пГдтримки рiвноваги виносить кiнцiвку за лшш прогресГ! кроку хворо! кiнцiвки й тим самим компенсуе втрату опороздатносп ще! кiнцiвки. А винос хворо! кшщвки за лшш прогресГ! здорово! кшщвки вГдбуваеться через наявшсть контрактури чи вГдвГдних болiв. Звичайно, такий характер ходьби спостерГгався тшьки у деяких хворих з тяжким й три-валим перебiгом коксартрозу, при якому вГдбулося майже повне руйнування суглоба. Переважно це були пащенти похилого вшу.
Величини кута розвороту стопи шд час ходьби (Toe In/Toe Out) — це кут мiж лМею прогресГ! та серед-ньою лiнiею слiду стопи, тобто кут розвороту стопи вГдносно ош напрямку руху однойменно! ноги (рис. 6). Визначають у градусах. У нормi кут розвороту стопи коливаеться в межах вГд 10 до 15° [3].
Це ще один важливий показник для ощнки як ходьби хворих, так i якост протезування. ВГдомо, що нормальний кут розвороту стопи становить вГд 7° до 15°. При дегенеративних захворюваннях кульшового суглоба внаслгдок того, що хворий пгд впливом бо-льового синдрому починае винаходити бгльш зручний спосгб установки кшщвки, кут розвороту стопи гнодг збгльшуеться до 45°.
Таке положення стопи при тривалому перебггу за-хворювання призводить до змгни бгомехангчних на-вантажень на м'язи кульшового суглоба та нижшх кгнцгвок, змгнюючи не тгльки !х силу, а й напрямок дГ!. Протезуванням не завжди можна, а часто i немож-ливо змшити роботу м'язГв, що у вГддалений перГод призводить до негативних наслГдыв, навГть до вивихГв ендопротезГв, розвитку захворювання колГнних i гомшкових суглобГв.
Ми проаналГзували параметр «кут розвороту стопи пГд час ходьби» у наших хворих упродовж спостереження. Результати наведеш в табл. 2.
Статистичний аналГз показав, що у хворих на коксартроз спостерГгаеться помГтний латеральний розво-рот стопи хворо! кшщвки, хоча у бгльшост хворих
Таблиця 1. Результати статистичного анал'зу параметра «ширина опори»
Термш Група хворих
I (>) II (<) I (>) II (<)
Кшщвка
Здорова Хвора
До л^вання 13,6 ± 6,2 -2,1 - 25,8 11,4 ± 4,7 5,5 - 23,9 5,9 ± 4,2 -2,0 -14,7 5,1 ± 4,1 -2,2 - 16,5
t = 1,265; p = 0,213 t = 0,595; p = 0,555
1-1,5 року 13,9 ± 4,2 3,6 - 21,9 13,6 ± 3,9 7,4 - 21,7 9,7 ± 5,3 0,0 - 20,1 9,1 ± 3,7 1,9 - 18,0
t = 0,253; p = 0,802 t = 0,453; p = 0,653
5-7 poKiB 13,5 ± 5,5 4,8 - 26,2 12,7 ± 4,9 1,8 - 20,1 10,2 ± 5,8 0,0 - 20,6 8,2 ± 4,9 0,0 - 19,2
t = 0,523; p = 0,604 t = 1,330; p = 0,190
кут розвороту в середньому i знаходився незнач-но вище норми (не перевищував 20°), але парний аналiз показав, що розворот стопи здорово! кшщвки статистично значущо менший, нiж розворот стопи хворо! (р = 0,001). Через 1 рш шсля протезуван-ня виявилося, що у бшьшосп хворих кут розвороту стопи протезовано! кiнцiвки зменшився, але все ж залишався статистично бшьшим, нiж кут здорово! кшщвки. На 5-й рш спостереження у хворих I гру-пи ми спостериали практично нормалiзацiю кута розвороту стопи протезовано! кшщвки i констату-вали вiдсутнiсть асиметрп у розворот стоп кiнцiвок (р = 0,732); у той же час у хворих II групи кут розвороту стоп i протезовано!, i контралатерально! кiнцiвок збiльшився, причому асиметрiя розвороту стоп зросла (р = 0,019).
Обговорення
За результатами проведеного статистичного аналiзу геометричних параметрiв ходьби хворих на коксартроз упродовж спостереження вщ першого звернення до перюду 5—7 рокiв пiсля протезування було виявлено деяи закономiрностi для пащентав, у яких рентгено-
логiчно шсля протезування було виявлено зменшення довжини плеча да абдукторiв стегна (II група хворих), та у хворих, у яких ДПДА стегна залишилася без змiни (I група хворих).
Отже, до протезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися вш ознаки спотворення ходьби внаслщок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Протезування у бтьшосп хворих приводило до вщновлення параме-трiв ходьби, хоча у бшьшосл випадк1в нормалiзацiя параметрiв i не досягала середньостатистично! референтно! норми, але практично вщновлювало симетрш ходьби.
При коксартрозi у хворих змшюеться постава кш-цiвки, а саме: виникае розворот стопи латерально, через розвиток привщно-вщвщних контрактур вщбу-ваеться змдаення анатомiчного центра ваги нижньо! кiнцiвки у медiальний бiк. Протезуванням щ вади у бiльшостi хворих було виправлено, хоча i недостатньо через конструктивш особливостi ендопротезiв, що об-межують вiдведення кiнцiвки.
Тобто через 1 рш пiсля протезування, на момент, коли хворi вже повнютю вiдновилися пiсля оператив-
Таблиця 2. Результати статистичного анал'1зу параметра «величини кута розвороту стопи»
Термш Група хворих
1 (>) II (<)
Кшщвка
Здорова Хвора Здорова Хвора
До л^вання 7,8 ± 1,9 3,2 ■ 12,2 19,8 ± 10,5 1,0 ■ 40,2 8,0 ± 1,7 5,3 ■ 12,1 16,4 ± 9,3 0,2 ■ 34,3
t = -5,675; p = 0,001 t = -3,882; p = 0,001
1-1,5 року 8,4 ± 1,8 4,7 ■ 12,3 11,3 ± 4,4 2,8 ■ 19,2 8,0 ± 2,0 4,7 ■ 11,8 10,8 ± 4,1 2,5 ■ 17,8
t = -3,193; p = 0,004 t = -2,416; p = 0,026
5-7 роюв 9,3 ± 1,6 6,0 ■ 12,6 9,6 ± 4,3 2,4 ■ 18,5 9,3 ± 2,5 5,1 ■ 13,3 12,9 ± 6,2 -1,8 ■ 20,7
t = -0,347; p = 0,732 t = -2,561; p = 0,019
ного втручання та осво!ли ендопротез, спостеркалося значне покращення параметрiв ходьби.
У вщдаленому перiодi, через 5—7 роыв, у хворих спостерiгали погiршення параметрiв ходьби, а у деяких хворих попршення показниыв досягало значень до ен-допротезування. Особливо це було помггао у хворих II групи.
Як вiдомо, яысть ходьби обумовлюе не тiльки сам ендопротез, а й стан м'язово! системи стегна, попе-рекового вщдшу хребта та вше! нижньо! кiнцiвки. Як показали результати моделювання, при зменшеннi ДПДА стегна хворому треба докладати бтьше зусиль для здiйснення рухiв, а саме ходьби. Таким чином, у хворих зi зменшеною ДПДА стегна вщбувалося по-стiйне перенапруження означених м'язiв, що у вщда-леному перiодi призвело до розвитку чи прогресування дегенеративних змiн в шших суглобах нижньо! ынщв-ки — колшному суглобi, гомiлково-ступневому суглобi та поперековому вщдш хребта. А враховуючи те, що протезування проводили у хворих переважно похилого вiку, бтьшють з яких через 5—7 роыв набули додатково iншi захворювання опорно-рухового апарату, то додат-ковi постшш асиметричнi напруження м'язiв нижнiх ынщвок збiльшили швидкiсть прогресування дегенеративних змш у суглобах.
Висновки
Проведений статистичний аналiз геометричних па-раметрiв ходьби пацiентiв з коксартрозом до протезування та тсля нього показав, що у хворих зi змен-шенням довжини плеча ди абдукторiв стегна внаслiдок тривалого однобiчного перенапруження м'язiв проте-зовано! ынщвки у вiддаленому перiодi спостерiгаеться втрата опiрностi та надбаних пiсля протезування нави-чок ходьби. Як було виявлено, втрата опороздатност та симетричност ходьби спостерiгалася майже в ушх хворих, але у хворих зi зменшеною ДПДА стегна щ змiни були бiльш помiтними.
Конфлжт iнтересiв. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано! статтi.
Список л1тератури
1. Шапиро К.И. Социально-гигиеническая характеристика больных с заболеваниями тазобедренного сустава // Повреждения и заболевания тазобедренного сустава. — Л., 1983. — С. 62-64.
2. Abu-Amer L., Darwech J., Clohisy J.C. Aseptic loosening of total joint replacements: mechanisms underlying osteolysis and potential therapies // Arthritis Res. Ther. — 2007. — Vol. 9(Suppl. 1). — S. 6.
3. Kreutzer J., Schneider M, Schiegel U. et al. Cemented total hip arthroplasty in Germany — an update // Z. Orthop. Ihre Grenzgeb. — 2005. — Vol. 143, № 1. — P. 48-55.
4. Skutek M, Bourne R.B., MacDonald S.J. International epidemiology of revision THR// Orthoped. Trauma. — 2006. — Vol. 20, № 3. — P. 157-161.
5. Filippenko V.A., Deduch N.V., Schkodovskaja N.Y. et al. Clinical and morphological aspects of aseptic loosening of the hip endoprothesis // Orthop. Traumatol. Prosthetics. — 2009. — № 3. — P. 65-69.
6. Гайко Г.В., Поляченко Ю.В., Рибачук О.1. Стан та перспективи розвитку ендопротезування суглобiв в Украш // Всник ортопеда, травматологи та протезування. — 2000. — № 2(27). — С. 71-72.
7. Лоскутов А.Е. Эндопротезирование тазобедренного сустава/А.Е. Лоскутов. — Д.:Лира, 2010. — 344с.
8. Вакуленко В.М. Предоперационное планирование полной замены тазобедренного сустава // Тезисы симпозиума «Эндопротезирование крупных суставов». — М, 17—19 мая 2000 года. — С. 12-13.
9. Тяжелов А.А. Клинико-биомеханическое обоснование и построение модели работы мышц, обеспечивающих горизонтальное равновесие таза / Тяжелов А.А., Карпинский М.Ю., Карпинская Е.Д., Гончарова Л.Д., Климовиц-кий Р.В., Фищенко В.А. // Травма. — 2017. — Т. 18, № 5. — С. 13-18.
10. Московко Г.С. До^дження функци ходи за допо-могою GaitRite: описання та нормативш даш / Московко Г.С. //Biomedical and Biosocial Anthropology. — 2007. — V. 8. — P. 18-22.
Отримано 25.01.2018 ■
Страфун С.С.1, Фищенко А.В.2, Карпинская Е.Д.3
1ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев, Украина
2Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова МЗ Украины, г. Киев, Украина 3ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
Биомеханические особенности ходьбы больных с коксартрозом по данным системы GAITRite
Часть 1. Геометрические параметры ходьбы
Резюме. Цель работы: оценить динамику и особенности геометрических параметров ходьбы пациентов до тотального протезирования тазобедренного сустава и после него при сохранении и уменьшении длины плеча действия абдукторов (ДПДА) бедра после протезирования в отдаленном периоде наблюдения. Материалы и методы. Анализировали геометрические параметры ходьбы: длина шага (Step Length) или короткий шаг; длина длинного шага (Stride Length); ширина опоры (H-H Base Support) и величины угла разворота стопы (Toe In/Toe Out), которые были получены с помощью систе-
мы GAITRite. Были проанализированы параметры ходьбы 46 больных коксартрозом. В I группу вошли 26 больных, у которых рентгенометрически после протезирования тазобедренного сустава длина плеча действия абдукторов бедра не изменилась или разница не превышала 10 мм в сторону уменьшения. Во II группу вошли больные (20 пациентов), у которых после протезирования рентгенометрически было выявлено уменьшение ДПДА бедра больше чем на 10 мм. Обследование проводили до протезирования и в отдаленные периоды наблюдения — через 1—1,5 и 5—7 лет после протезирования.
Результаты. До протезирования группы по параметрам ходьбы были одинаковыми. Протезирование у большинства больных приводило к восстановлению параметров ходьбы, хотя в большинстве случаев нормализация параметров и не достигала среднестатистической референтной нормы, но у большинства больных восстанавливало симметричность ходьбы. Через 5—7 лет у больных наблюдали ухудшение параметров ходьбы, а у некоторых больных ухудшение показателей достигало значений до эндопротезирования. Особенно это было заметно у больных с уменьшенной длиной плеча действия абдукторов бедра. У этих больных происходит постоянное перенапряжение указанных мышц, что в отдаленном периоде приводит к
развитию или прогрессированию дегенеративных изменений в других суставах нижней конечности — коленном суставе, голеностопном суставе и поясничном отделе позвоночника, что и обусловливает ухудшение ходьбы в отдаленном периоде наблюдения. Выводы. Проведенный анализ показал, что у больных с уменьшением длины плеча действия абдукторов бедра в результате длительного одностороннего перенапряжения мышц протезированной конечности в отдаленном периоде наблюдается потеря опорности и приобретенных после протезирования навыков ходьбы.
Ключевые слова: протезирование тазобедренного сустава; абдукторы бедра; геометрические параметры ходьбы
S.S. Strafun1, O.V. Fischenko2, O.D. Karpinska3
1State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine 2M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University, Vinnytsia, Ukraine
3State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the Academy of Medical Science of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
Biomechanical walking features in patients with coxarthrosis by the GAITRite system data Part 1. The geometric parameters of walking
Abstract. Background. The purpose was to assess the dynamics of changes and the features of the geometric parameters of patients' walking before and after total hip replacement with the preservation and reduction of the hip abductor moment arm length after arthroplasty in the long-term follow-up period. Materials and methods. We analyzed the geometric parameters ofwalking — the length of the step (Step Length) or a short step; the length of the long stride (Stride Length), the width of the support (H-H Base Support) and the value of the toe in/out angle (Toe In/Toe Out) that were obtained with the GaitRite system. The walking parameters of 46 patients with coxarthrosis were analyzed. In group I, there were 26 patients, in whom the hip abductor length did not change, or the difference did not exceed 10 mm downwards, the second group included patients (n = 20), who had a decrease in hip abductor moment arm length by more than 10 mm after arthroplasty. The examination was carried out before replacement and in remote observation periods — in 1—1.5 and 5—7 years. Results. Prior to the surgery, groups were identical
in terms of parameters of walking. In most patients, arthroplasty led to the restoration of walking parameters, although in most cases, the normalization of the parameters did not reach the average referential rate, but in most patients, the symmetry of walking was restored. After 5—7 years, patients had worsening of walking parameters, and in some persons, deterioration of the indices reached values before the surgery. This was particularly noticeable in patients with reduced hip abductor length. In these persons, there is a constant overstrain of these muscles, which leads to the development or progression of degenerative changes in other joints of the lower limb that causes a worsening of walking in a remote observation period. Conclusions. The analysis showed that in patients with a decrease in hip abductor length, there is a loss of support and walking skills acquired after arthroplasty in the late period as a result ofprolonged unilateral overstrain of the prosthetic limb muscles.
Keywords: hip replacement; hip abductors; geometric parameters of walking
