CC BY
33
I
Орипнальы досл1дження
Original Researches
Травма
УДК 616.728.2-018.3-007.24:616.8-009.18:612.76:531.761 ОО!: 10.22141/1608-1706.2.19.2018.130647
Страфун С.С.1, Фiщенко О.В.2, Карпiнська О.Д.3
1ДУ «1нститут травматологи та ортопед!! НАМН Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
2В1нницький нац1ональний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова МОЗ Укра'ни, м. Вонниця, Укра!на 3ДУ «1нститутпатологИхребта та суглобов 1м. М.1. Ситенка НАМН Укра!ни», м. Харков, Укра!на
Бюмехашчш особливост ходьби хворих на коксартроз за даними системи ЭДИВДе
Частина 2. Часов1 параметри ходьби
Резюме. Актуальнсть. Робота е продовженням публ1кацИ, присвяченоI розгляду геометричних параметров ходьби хворих на коксартроз п'осля ендопротезування за даними системи ОЛ№^е. У робот розглянут'о часов'о параметри ходьби хворих на коксартроз — тривалость одного циклу кроку, одиночноI опори, середня нормализована швидюсть / проведений аналоз ¡нтегрованого показника якост'о ходьби ВАР. Мета роботи: оцнити динамику й особливост'о часовихпараметров ходьби пац1ент1в до та п'юля тотального протезування кульшового суглоба при збереженн'о та зменшенн'о довжини плеча дИ абдукторов стегна п'осля протезування у воддаленому перюд1 спостереження. Матерiали та методи. Проаналозован'о параметри ходьби хворих, у яких п'осля протезування рентгенометрично була виявлена несиметрична довжина плеча дИ абдукторов стегна. Проаналь зовано дано 46 хворих на коксартроз, як були розподолен'о на 2 групи: I група (п = 26) — хворо, у яких рентгенометрично п'осля протезування кульшового суглоба довжина дИ абдукторов стегна не зм'онилася або р'озниця не перевищувала 1,0 см у бок зменшення, II група (п = 20) — хворо, у яких п'осля протезування рентгенометрично зменшення довжини плеча дИ абдукторов стегна було больше н1ж на 1,0 см. Обстеження проводили до, через р'ок п'осля протезування та у воддалений пер'оод — вод 5 до 7 роков. Результати. За результатами проведеного статистичного дослодкення було виявлено деяк законом'орност'о для патент, у яких рентгенолог'очно п'осля протезування було виявлено зменшення довжини плеча дИ абдукторов (II група хворих), та для хворих, у яких довжина плеча дИ абдукторов стегна залишилася без зм'они (I група хворих). До протезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися вс'о ознаки спотворення ходьби внаслдок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Протезування приводило до вдновлення параметров ходьби, хоча нормалозацоя параметров / не досягала середньостатистичноI референтноI норми, але практично вдновлювала симетрю ходьби. Через р'ок п'осля протезування спостер'огалося значне покращання параметр/в ходьби. У в'оддаленому пер1од1, через 5-7 роков, спостер'огали пог'оршення параметров ходьби, а в де-яких хворих пог'оршення показниюв сягало значень до ендопротезування. Особливо це було пом'отно у хворих II групи. Висновки. За результатами дослодкення можна зробити висновки, що зменшення довжини плеча дИ абдукторов стегна больше н1ж на 1 см вд контрлатерального у в'оддален'о термни спостереження призводить до втрати навичокходьби, що хворо показували через рк п'осля ендопротезування. Тобто тривале несиметрич-не навантаження м'язов призводить до втрати симетричност'о ходьби, зменшення опороспроможност'о про-тезованоо концовки, що виражаеться зниженням часу опори на хвору концовку / зменшенням тривалост'о кроку здоровоI концовки. Наслдком цих зм'он е розвиток та поступове прогресування кульгавост'о. Ключовi слова: коксартроз; протезування кульшового суглоба; система
Вступ
Робота е продовженням публшаци [1], присвячено! параметрам ходьби хворих на коксартроз до та шсля тотального протезування кульшового суглоба. У першш частиш роботи було розгляну-то геометричш параметри ходьби пащенпв. Друга частина присвячена розгляду часових параметрiв,
а саме тривалост одного циклу кроку, одиночно! опори, середньо! нормалiзовано! швидкост та аналiзу штегрованого показника якост ходьби FAP.
Мета роботи: оцшити динам^ та особливост часових параметрiв ходьби пащентав до та шсля тотального протезування кульшового суглоба при збережен-
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцп: Страфун Серпй Семенович, ДУ «1нститут травматологи та ортопеди НАМН УкраТни», вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. КиТв, 01601, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: Serhii Strafun, State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine', Bulvarno-Kudriavska st., 27, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: [email protected]
Hi та зменшеннi довжини плеча да абдукторiв стегна (ДПДАС) пiсля протезування у вiддаленому перiодi спостереження.
Матер1али та методи
Були проaнaлiзовaнi параметри ходьби хворих, у яких тсля протезування рентгенометрично була ви-явлена несиметрична ДПДАС. Всього було проана-лiзовaно параметри ходьби 46 хворих на коксартроз, якi були розподтеш на 2 групи. До I групи увiйшли 26 хворих, у яких шсля протезування кульшового суглоба довжина плеча дН aбдукторiв стегна не змшилася або рiзниця не перевищувала 1,0 см у бш зменшення, до II групи потрапили хворi (n = 20), у яких було виявлено зменшення ДПДАС бтьше шж на 1,0 см. Обстеження проводили до, через рк: пiсля протезування та у вщда-лений перiод — вiд 5 до 7 роив. Анaлiзувaли даш, що отримaнi за допомогою системи GAITRite. Як референтна норма були взята даш [2].
Дiaгрaми пaрaметрiв тривaлостi одного циклу кроку та одиночно! опори показаш на рис. 1.
Показник FAP (Functional Ambulation Perfomance Score (FAPS, FAP Score)) — функщональна здатшсть пересування, e одним з iнтегрaцiйних показниыв якос-тi ходьби, що базуеться на оцiнцi дев'яти пaрaметрiв i становить собою кiлькiсну оцiнку ходьби пащенпв, якi отримaнi при дослщженш. FAP Score iнтегровaно в систему GAITRite силово! дорiжки та може вважатися золотим стандартом для aнaлiзу STP. Алгоритм визна-чення FAP Score запропоновано А. Gouelle [3].
Даш обстеження хворих були оброблеш статис-тично, були зaстосовaнi описова статистика (середне та стандартне вщхилення (М ± SD)), алгоритми по-рiвняння — Т-тест для одше! вибiрки при порiвняннi пaрaметрiв iз референтною нормою; парний Т-тест для
порiвняння пaрaметрiв здорово! та хворо! (протезова-но!) кiнцiвок, Т-тест для незалежних вибiрок для по-рiвняння груп хворих.
Результати
Тривaлiсть одного циклу кроку (GAIT Cycle Time). Цей параметр вщображуе теж характеристику довгого кроку, але показуе час опори, що витрачае пащент для переносу контрлатерально! кшщвки (рис. 1).
При вивченш даного параметра були виявлеш деякi особливостi ходьби хворих як до л^вання, так i пiсля нього. Тобто тривaлiсть циклу кроку хворо! та здорово! кшщвок у пащенпв значно рiзнилaся порiвняно зi зна-ченнями норми при звичайнш ходьбi i при ходьбi з метрономом, тобто за заданим темпом пересування. При нормi для звичайно! ходьби 1,01 ± 0,10 с хворi пересу-валися занадто швидко, а при нормi цього параметра з метрономом 2,5 ± 0,1 с — занадто повiльнiше. Тобто ми не змогли визначити значення референтно! норми, з якою треба порiвнювaти хворих.
Шд час роботи було виявлено, що до л^вання три-валють циклу здорово! кiнцiвки була майже удвiчi мен-шою, нiж тривалють циклу кроку хворою кiнцiвкою, а в деяких хворих — менше шж у три рази. В середньо-му рiзниця в тривалосп циклу кроку хворо! та здорово! кшщвок у хворих становила 1 с в обох группах.
Через рш тсля протезування ми спостеркали практично повне вирiвнювaння тривалосп крокiв у хворих I групи (здорова кшщвка — 1,37 ± 0,44 с, хвора — 1,35 ± ± 0,47 с) (р = 0,913). У хворих II групи середш значення тривалосп циклу кроив кшщвок хоча i помино вiдрiз-нялися (здорова кiнцiвкa — 1,28 ± 0,15 с, хвора — 1,42 ± ± 0,44 с), але не досягали статистично! рiзницi (р = 0,229). На цей термш спостереження групи також не вiдрiзня-лися мiж собою за параметром тривалосп циклу кроку
Рисунок 1. Д1аграми часових параметр/в ходьби. Формування кроку одн'1е1 ноги та одного циклу
кроку ноги
(р = 0,356 — для здорово! инщвки та р = 0,624 — для хворо!). У вщдаленому nep^i спостереження визна-чали зростання pозбiжностi в тpивалостi одного циклу кроку для здорово! та протезовано! кiнцiвок в обох гру-пах хворих. I хоча piзниця не досягала значущого piвня (p = 0,456 та p = 0,058 у I та II групах вщповщно), piз-ниця для хворих II групи бiльш помiтна (для здорово! кшщвки — 1,27 ± 0,37 с та 1,51 ± 0,55 с — для хворо!) поpiвняно з хворими I групи: 1,52 ± 0,42 — для здорово! кiнцiвки й 1,42 ± 0,53 с — для протезовано!. Динамiка тривалост одного циклу хворих продемонстрована на рис. 2.
До лiкування розкид значень цього параметра у хворих обох груп був практично однаковий, тобто три-валiсть кроку здорово! кшщвки значно бтьша, шж тривалють кроку хворо! кiнцiвки. Шсля протезування спостepiгаeться виpiвнювання тpивалостi цикив кро-кiв в обох групах, але у вщдаленому пepiодi у хворих II групи настають помине зменшення тpивалостi кроку протезовано! кшщвки i помiтнe збiльшeння тривалос-ri короткого кроку здорово! кiнцiвки. У хворих I групи таких pозбiжностeй не спостepiгали, хоча тривалють кроив зменшилася, але одразу для двох инщвок.
Одиночна опора (Single Support). Цей параметр ощнюе спpоможнiсть стопи нести навантаження, ви-мipюeться в секундах i оцiнюeться у вщсотках до три-валостi часу кроку ще! ноги. Цей параметр взаeмодie з попepeднiм параметром «тривалють одного циклу кроку», тобто чим бтьше тривалють кроку однie! ноги, тим бтьше час опори на стопу друго! кшщвки, i нав-паки, зменшення тривалост переносу однie! инщвки змeншуe i час опори на стопу протилежно! кiнцiвки. Але це закономipно для нормально! ходьби. При по-pушeннi ходьби може спостеркатися стан, коли опора
на стопу значно збтьшуеться внаслiдок утруднення пщшмання стопи, а перенiс iншоi ноги скорочуеться. У хворих спостеркаються моменти, коли рух припиня-еться у сташ кроку, тобто вiдбулися переню однiеi ин-цiвки та повна опора на стопу, але не вщбувся повний вщрив стопи другоi ноги. Така ходьба характерна для ошб похилого вiку, хворих, яи користуються додатко-вою опорою. Це так звана шаркаюча хода.
За даними статистичного анал1зу було визначено, що до лiкування тривалiсть одиночно'' опори хворо'' та здорово'' инщвок у деяких пацiентiв вiдрiзнялась май-же в рази. Вiдмiчено, що деяй хворi не могли здшснити опору на стопу хворо'1' инщвки, показуючи iнодi практично вщсутнють опори на хвору ногу — 2 с. На цей перюд спостереження рiзниця параметра одиночного опору на хвору та здорову инщвки у вшх хворих була статистично значущою (р = 0,001). На цей перюд спостереження не було виявлено статистично'' рiзницi мiж трупами хворих за означеним параметром ш для хворо'' (р = 0,314), ш для здорово'1 (р = 0,771) инщвок. Через рш шсля протезування параметр «одиночна опора» у хворих обох груп продовжував бути рiзним для здорово'' i протезовано'' инщвок i статистично значущо вщ-рiзнявся (р < 0,01) в обох групах. Не вiдрiзнялися i по-казники опори мiж групами для обох инщвок.
У перюд спостереження 5 i бтьше роив шсля протезування втдачалося вирiвнювання тривалостi одиночно'! опори, особливо це помггно у хворих I групи. У них зменшуеться тривалють опори на здорову инщвку, i в той самий час збiльшуеться час опори на протезова-ну кiнцiвку, рiзниця мгж кiнцiвками стае статистично близькою (р = 0,591). У хворих II групи теж спостерь гаеться вирiвнювання тривалостi опори на кiнцiвки (р = 0,112), але переважно за рахунок збiльшення часу
Рисунок 2. Зм1на параметра «тривалСть одного циклу кроку» у хворих на коксартроз упродовж спостереження: а) I група; б) II група
Рисунок 3. Змна параметра «одиночна опора» у хворих на коксартроз упродовж спостереження:
а) I група; б) II група
опори на них. На дiаграмi (рис. 3) показана динамша параметра «гривалють одиночно! опори» упродовж спостереження. До лкування параметри тривалосл одиночно! опори у хворих мали дуже великий розбiг зна-чень i велику рiзницю для здорово! i хворо! кiнцiвок.
Через рк: спостеркалося вирiвнювання параметра тривалосл одиночно! опори близько 40—45 с для обох кшщвок, але через 5 роив ми знову бачимо збтьшення розкиду значень тривалостi опори i у хворих II групи збтьшення часу опори.
Середня нормализована швидюсть (Mean Normalized Velocity). Цей параметр е найбiльш сприятливим, шж пряме визначення швидкостi пересування. Взагал1 швидкiсть пересування е особистим параметром, i для кожно! людини показник «швидко — повтьно» е не-однозначним й варiабельним. Тобто цей параметр мае великий розкид значень. Результати аналiзу нормаль зовано! швидкосп пересування наведенi в табл. 1.
До лкування нормалiзована швидюсть хворих у се-редньому була 0,6 ± 0,4 м/с. Хворi обох груп пересу-валися однаково (р = 0,619). Через рк шсля протезу-
вання у всiх хворих спостеркалося значне збiльшення нормалiзовано! швидкосп в середньому до 2,0 ± 02 м/с. Знову мiж групами не було значущо! рiзницi (р = 0,737). Через 5 роив вщшчали значне зменшення швидкостi пересування до 1,2 ± 0,2 м/с однаково в обох групах (р = 0,857). Причому в обох групах зниження нормаль зовано! швидкосп на 5-й рiк спостереження шсля про-тезування було статистично значущим (р = 0,001).
Зменшення нормал1зовано! швидкостi вiдбулося в середньому на 0,8 м/с.
FAP
Наступним етапом роботи було проведення ана-лiзу якосп ходьби (Functional Ambulation Perfomance Score — FAP) хворих на коксартроз. Серед пашенпв, якi пройшли обстеження до протезування одночасно, були хвор^ якi не користувалися додатковими при-строями для ходьби, незважаючи на наявнiсть куль-гавостi, i хворi, яким тяжко було пройти по дорiжцi GAITRite повнiстю, i через те дослiдження були при-пиненi. Означенi особливостi ходьби враховувалися
Таблиця 1. Результати статистичного аналзу даних «нормализована швидксть» та пор!вняння груп хворих упродовж спостереження
Термш Статистики Група хворих
1 (>) II (<)
До л^вання M ± SD 0,6 ± 0,4 0,6 ± 0,4
Т-тест незалежн. (t, p) t = 0,501; p = 0,619
1-1,5 року M ± SD 2,0 ± 0,2 2,0 ± 0,2
Т-тест незалежн. (t, p) t = -0,338; p = 0,737
5-7 роюв M ± SD 1,2 ± 0,2 1,2 ± 0,2
Т-тест незалежн. (t, p) t = -0,182; p = 0,857
Таблиця 2. Динамка FAP у хворих на коксартроз
Термш Статистики Група хворих
1 (>) II (<)
До л^вання M ± SD 49,2 ± 8,1 50,5 ± 7,7
Т-тест незалежн. (t, p) t = -0,572; p = 0,570
1-1,5 року M ± SD 79,7 ± 3,6 76,2 ± 6,5
Т-тест незалежн. (t, p) t = 2,333; p = 0,024
5-7 роюв M ± SD 79,3 ± 4,6 75,9 ± 4,4
Т-тест незалежн. (t, p) t = 2,559; p = 0,014
при обчисленш FAP. У подальших дослiдженнях деяю XBopi продовжували користуватися при ходьбi палич-кою або милицями, хоча кшьысть таких хворих була значно меншою, нiж до протезування.
Статистичний аналiз показав, що до протезування майже 70 % хворих користувалися додатковими за-собами опори — вщ палички до милиць. При цьому 3 (6,5 %) пащенти не змогли подолати доpiжку GAITRite повнютю. Через piк пiсля протезування бтьше 60 % хворих (у I груш — 16 (61,5 %) та в II — 12 (60,0 %)) пересувалися без додатково' опори. Паличкою користувалися 9 (34,6 %) хворих I групи та 5 (25,0 %) — II групи. У той же час серед хворих I групи тльки 1 хворий користувався двома паличками, а в II груш 3 хвоpi пересувалися або з двома паличками, або за допомогою милиць. У вщдаленому пеpiодi спостереження у II гру-m було вiдмiчено зменшення юлькост хворих, яы не користувалися додатковою опорою, до 8 (40 %) i збть-шення ылькосл хворих, яы стали користуватися при пересуванш паличкою, до 10 (50 %). У I груш ыльысть хворих, яы при ходьбi не користуються додатковими пристроями, залишилася без змш, хоча 1 хворий став користуватися милицями. Статистичний аналiз не ви-явив значущо' piзницi мiж групами упродовж спостереження анi до протезування, аш пiсля нього.
Незважаючи на додаткову опору при пересуванш, яысть само!' ходьби у хворих значно покращувалася пiсля протезування. Ми пpоаналiзували змiну iндексу FAP у хворих упродовж спостереження. Результати на-даш в табл. 2.
Якщо за результатами аналiзу було доведено, що до початку лшування не було виявлено значно! piзницi в ощнщ ходьби хворих (t = —0,572; p = 0,570), то через рш на контрольному оглядi було визначено, що яысть ходьби хворих I групи (79,7 ± 3,6 бала) статистично значущо (t = 2,333; p = 0,024) була кращою, шж у хворих II групи (76,2 ± 6,5 бала). У II груш хворих спосте-piгався найгipший бал — 60, тодi як у хворих I групи найпрший бал FAP був 67, тобто значно бтьшим. Це можна пояснити тим, що в II груш був хворий, який користувався милицями, що одразу знижуе бал FAP. Найвищi бали FAP у групах хворих були близькими — 84 та 82 в1дпов1дно. У вщдаленому œp^i спостерка-лося зменшення середнього бала FAP в обох групах хворих, але бал за FAP I групи був статистично значу-що бiльшим — 79,3 ± 4,6 (t = 2,559; p = 0,014), нiж бал
за FAP II групи — 75,9 ± 4,4. Але, незважаючи на те, що в II груш хворих спостеркалося помггае зменшення якост ходьби, ця змша не досягла значущого рiвня (г = 0,395; р = 0,697).
Обговорення
За результатами проведеного статистичного досль дження параметрiв ходьби хворих на коксартроз упродовж спостереження, вщ першого звернення до перю-ду 5—7 рокiв пiсля протезування, було визначено деяы закономiрностi для пащентав, у яких рентгенологiчно шсля протезування було виявлено зменшення довжи-ни плеча дц абдукторiв стегна (II група хворих), та для хворих, у яких ДПДАС залишилася без змши (I група хворих).
Отже, до протезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися вс ознаки спотворення ходьби внаслщок дегенеративного захворювання кульшового суглоба. Це про-являлося в зменшеннi тривалост опори на хвору ынщвку i, вщповщно, в зменшеннi довжини крокiв обох ынщвок. При намаганнi збiльшити швидысть пересування хворi пщвищували тривалiсть опори на здорову кшшвку, але довжина кроку хворо'' кшщвки при цьому майже не збтьшувалася. Це призводило до зростання асиметри навантаження стоп кшщвок та асиметрп довжини кроыв, що, зi свого боку, накопи-чувало пiдстави для розвитку та подальшого зростання кульгавостi.
Протезування в бтьшосп хворих призводило до вщ-новлення параметрiв ходьби, хоча здебтьшого норма-лiзацiя параметрiв не досягала середньостатистично' референтно'' норми, але практично вщновлювало си-метрiю ходьби.
При коксартрозi у хворих змшюеться постава ын-цiвки, а саме виникае розворот стопи латерально, i в деяких пацiентiв через розвиток привщно-вщвщних контрактур вiдмiчаеться змiщення анатомiчного центру ваги нижньоi кшщвки у медiальний бiк. Протезу-ванням щ вади в бiльшостi хворих було виправлено, хоча i недостатньо через конструктивнi особливос-тi ендопротезiв, як1 обмежують вiдведення кiнцiвки. Тобто через рш пiсля протезування, на момент, коли хворi вже повнютю вiдновилися пiсля оперативного втручання та освоти ендопротез, спостерiг^ося знач-не покращання параметрiв ходьби.
У вщдаленому перiодi, через 5—7 роив, у хво-рих спостер1гали погiршення параметрiв ходьби, а в деяких хворих попршення показник1в сягало значень до ендопротезування. Особливо це було помггао у хво-рих II групи.
Як в!домо, якiсть ходьби обумовлюе не ттьки сам ендопротез, а й стан м'язово! системи стегна, попе-рекового вiддiлу хребта та вше! нижньо! кiнцiвки. Як показали результати моделювання, при зменшеннi ДПДАС хворому треба прикладати бiльше зусиль для здшснення рух1в, а саме ходьби. Таким чином, у хворих зi зменшеною ДПДАС вiдбувалося постiйне перена-пруження означених м'яз1в, що у вщдаленому перiодi призвело до розвитку чи прогресування дегенератив-них змш в 1нших суглобах нижньо! кшщвки — колш-ному, гомiлково-ступневому суглоб! та поперековому в1дд1л1 хребта. А з урахуванням того, що протезування проводили у хворих переважно похилого в1ку, б1ль-ш1сть з яких через 5—7 роыв набули додатково шш1 захворювання опорно-рухового апарату, додатковi по-ст1йн1 асиметричнi напруження м'яз1в нижн1х к1нц1вок з61льшили швидк1сть прогресування дегенеративних змш у суглобах.
Висновки
За результатами дослщження можна зробити висновки, що зменшення довжини плеча д!! абдукторiв стегна бтьше н1ж на 1 см в!д контрлатерального у вщдалеш терм1ни спостереження призводить до втрати нави-
чок ходьби, що хвор1 показували через р1к п1сля ендопротезування. Тобто тривале несиметричне наван-таження м'яз1в призводить до втрати симетричност1 ходьби, зменшення опороспроможност1 протезовано! к1нц1вки, що виража еться зниженням часу опори на хвору кшщвку i зниженням тривалосп кроку здорово! к1нц1вки. Насл1дком цих змш е розвиток та поступове прогресування кульгавост1.
Конфлжт штереов. Автори заявляють про в!д-сутн1сть конфл1кту 1нтерес1в при п1дготовц1 дано! статт1.
Список л1тератури
1. Страфун С.С. Бшмехашчш особливостi ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite. Частина 1. Геометричш параметри ходьби /Страфун С.С., Фщен-ко О.В., Картнська О.Д. // Травма. — 2018. — Т. 1(19). — С. 7-14.
2. Московко Г. С. До^дження функци ходи за допо-могою GaitRite: описання та нормативш даш / Московко Т.С. // Biomedical and Biosocial Anthropology. — 2007. — T. 8. — P. 18-22.
3. Gouelle A. Use of Functional Ambulation Performance Score as measurement of gait ability: Review / A. Gouelle // Journal of Rehabilitation Research & Development (JRRD). — 2014. — V. 51, № 5. — P. 665-674.
Отримано 15.02.2018 ■
Страфун С.С.1, Фищенко А.В.2, Карпинская Е.Д.3
1ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев, Украина
2Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова МЗ Украины, г. Киев, Украина 3ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
Биомеханические особенности ходьбы больных с коксартрозом по данным системы GAITRite
Часть 2. Временные параметры ходьбы
Резюме. Актуальность. Работа является продолжением публикации, посвященной рассмотрению геометрических параметров ходьбы больных коксартрозом после эндопротези-рования по данным системы GAITRite. В работе рассмотрены временные параметры ходьбы больных коксартрозом — продолжительность одного цикла шага, одиночной опоры, средняя нормализованная скорость и проведен анализ интегрированного показателя качества ходьбы FAP. Цель работы: оценить динамику и особенности временных параметров ходьбы пациентов до и после тотального протезирования тазобедренного сустава при сохранении и уменьшении длины плеча действия абдукторов бедра после протезирования в отдаленном периоде наблюдения. Материалы и методы. Проанализированы параметры ходьбы больных, у которых после протезирования рентгенометрически была обнаружена несимметричная длина плеча действия абдукторов бедра. Проанализированы данные 46 больных коксартрозом, которые были разделены на 2 группы: I (n = 26) — больные, у которых после протезирования тазобедренного сустава плеча действия абдукторов бедра не изменились или разница не превышала 1,0 см в сторону уменьшения, II (n = 20) — больные, у которых после протезирования уменьшение длины плеча действия абдукторов бедра было больше чем на 1,0 см. Обследование проводили до,
через 1 год после протезирования и в отдаленный период — от 5 до 7 лет. Результаты. По результатам проведенного статистического исследования выявились некоторые закономерности для пациентов, у которых рентгенологически после протезирования было выявлено уменьшение длины плеча действия абдукторов бедра (II группа больных), и для больных, у которых длина плеча действия абдукторов бедра осталась без изменения (I группа больных). До протезирования группы по параметрам ходьбы были одинаковыми, то есть у больных наблюдались все признаки искажения ходьбы вследствие дегенеративного заболевания тазобедренного сустава. Протезирование приводило к восстановлению параметров ходьбы, хотя нормализация параметров и не достигала среднестатистической референтной нормы, но практически восстанавливала симметрию ходьбы. Через 1 год после протезирования наблюдалось значительное улучшение параметров ходьбы. В отдаленном периоде, через 5—7 лет, наблюдали ухудшение параметров ходьбы, а у некоторых больных ухудшение показателей достигало значений до эндопротезирования. Особенно это было заметно у больных II группы. Выводы. По результатам исследования можно сделать выводы, что уменьшение длины плеча действия абдуктора бедра больше чем на 1 см от контрлатерального в отдаленные сроки наблюдения приводит к потере навыков ходьбы, кото-
рые больные показывали через год после эндопротезирования. То есть длительное несимметричное нагружение мышц приводит к потере симметричности ходьбы, уменьшению опоро-способности протезированной конечности, что выражается снижением времени опоры на больную конечность и умень-
шением продолжительности шага здоровой конечности. Следствием этих изменений являются развитие и постепенное про-грессирование хромоты.
Ключевые слова: коксартроз; протезирование тазобедренного сустава; система GAITRite
S.S. Strafun1, O.V. Fischenko2, O.D. Karpinska3
1State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine 2M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University, Vinnytsia, Ukraine
3State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the Academy of Medical Science of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
Biomechanical walking features in patients with coxarthrosis by the GAITRite system data
Part 2. The time parameters of walking
Abstract. Background. The work is a continuation of the publication on the consideration of the geometric parameters of walking in patients with coxarthrosis after arthroplasty according to the data of the GAITRite system. The time parameters of walking in patients with coxarthrosis — duration of one step cycle, one leg standing, average normalized velocity and analysis of the integrated index of walking quality FAP are considered. Objective: to assess the dynamics of changes and the peculiarities of the time parameters of patient's walking before and after total hip replacement with the preservation and reduction of the hip abductor moment arm (HAMA) after arthroplasty in the long-term follow-up period. Materials and methods. The parameters of patients' walking were analyzed. After hip replacement, an asymmetric HAMA was detected on X-ray. The data of 46 patients with coxarthrosis were analyzed, they were divided into 2 groups: I (n = 26) — patients in whom after arthroplasty, the HAMA did not change, or the difference did not exceed 1.0 cm downwards; II (n = 20) — individuals whose HAMA reduction was more than 1.0 cm after hip replacement. The examination was carried out before the surgery, 1 year after and in the long-term period, from 5 to 7 years. Results. Based on the results of the statistical study, some patterns were revealed for patients in whom X-ray after arthroplasty revealed a decrease in HAMA (group II of patients), and for
patients whose HAMA remained unchanged (group I of patients). Before hip replacement, the groups were equal in terms of walking parameters, that is, all the signs of walking disorders were observed in patients due to degenerative hip joint disease. Arthroplasty led to the restoration of walking parameters, although their normalization did not reach the average statistical reference norm, but virtually restored the symmetry of walking. One year after surgery, there was a significant improvement in walking parameters. In the long-term period, after 5—7 years, worsening of walking parameters was observed, and in some patients, deterioration of the indices reached values before the hip replacement. Especially it was noticeable in patients of group II. Conclusions. Based on the results of the study, it can be concluded that a decrease in the length of hip abductor moment arm greater than 1 cm from the contralateral limb in the long-term follow-up leads to a loss of walking skills, which patients were shown one year after surgery. That is, a long asymmetrical loading of muscles leads to a loss of walking symmetry, a decrease in the support ability of the prosthetic limb, which is manifested by a reduced time of support on this limb and a decreased duration of the step of the healthy limb. The consequence of these changes is the development and gradual progression of limping.
Keywords: coxarthrosis; hip joint replacement; GAITRite system
