CC BY
15
Ляшевська Людмила 1вашвна,
кандидат юридичних наук, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0002-0335-2891
doi: 10.21564/2414-990x.139.115350 УДК 347.513
ДО ПИТАННЯ СП1ВВ1ДНОШЕННЯ САМООХОРОНИ I САМОЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТ1 В УКРА1Н1
Розглянуто питання охорони особою свогх прав та и ствв1дношення ie захистом; проанал1-зовано позица вчених з цього питання. Наголошено на складност1 проблем використання засобгв охорони та вгдшкодування шкоди у цьому випадку.
Ключовi слова: самозахист; охоронш засоби; сигналiзацiйнi; уражаюч1 засоби охорони.
Ляшевская Л. И., кандидат юридических наук, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0335-2891
К вопросу соотношения самоохраны и самозащиты права собственности в Украине
Рассматриваются вопросы охраны лицом своих прав и ее соотношение с защитой; анализируются позиции ученых по этому вопросу. Подчеркивается сложность проблем использования средств охраны и возмещение вреда в этом случае.
Ключевые слова: самозащита; охранные средства; сигнализационные; поражающие средства охраны.
Постановка проблемы. Основною ознакою правово!, демократично!, социально! держави е !! ор1ентащя на людину та особисткть. Адже саме людина е найбшьшою щншстю сусшльства, а !! розвиток, задоволення потреб та штерес1в визнаеться одним 1з головних завдань держави [7, с. 249].
Питання охорони та !! сшвввдношення 1з захистом е актуальним в юри-дичнш лггератур1 у зв'язку з ввдсутшстю ч1тких критерпв !х розмежування i гострими дискус1ями цивШст1в. Кр1м того, досить неоднозначно розглядаеться питання охорони особою сво!х прав i законних iнтересiв власними зусиллями, без звернення до компетентних державних оргашв або оргашв мюцевого само-врядування, з використанням рiзного роду механiчних, електронних засобiв тощо.
ÄHaMi3 остантх дослiджень i публжацт. Питаннями сшвввдношення захисту та самоохорони займалися О. М. Нечаева (O.M. Nechaieva), I. М. Осо-лшкер (I.M. Osolinkier), Д. В. Мжшис (D.V. Mikshys), I. В. Берестовський (I.V. Berestovskyi), В. О. Матвiйчук (V.O. Matviichuk), О. Д. Луспеник (O.D. Luspenyk), В. Л. Яроцький (V.L. Yarotskyi) та iн. Проблеми використання охоронних засобiв розглядали С. Д. Гринько (S.D. Hrynko) М. Л. Комюсаров (M.L. Komissarov) та ш.
Метою цiеí статтi е дослщження спiввiдношення охорони та захисту особою своТх прав, особливостей використання охоронних засобiв та вiдшкодування шкоди у цьому випадку.
Виклад основного матерiалу. Охорона може виявлятися у фактичних дiях учасника цившьного обороту, який вчиняе ix з метою недопущення пору-шення своix прав. Аналiзуючи превентивний спосiб захисту права власноси, I. В. Жилшкова (I.V. Zhylinkova) пропонуе видiлення двох груп цившьно-пра-вових способiв захисту права власностй а) превентивнi способи, яы застосо-вуються для попередження порушення права власностi; б) ввдновлювальш способи, якi спрямованi на ввдновлення правового та майнового становища потерпь^' сторони (вiндикацiйний та негаторний позови, визнання права власност тощо). При цьому вчена констатуе, що в щлому превентивний захист спрямований на попередження порушення права власносп, яке е ввдсутшм на момент подання позову, але за всiма обставинами розвитку подш реально мож-ливе в майбутньому. ШдГрунтям для такого висновку стала норма ч. 2 ст. 386 ЦК Украши [8, с. 130-131], якою визначено, що власник, який мае шдстави передбачати можливють порушення свого права власност шшою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дш, якi можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дш для запобтання такому порушенню [22]. Превенщя порушення передбачае, що воно не вчиня-еться. Тому виникае закономiрне питання стосовно пiдстав застосування само-захисту, а також чи можна вважати окреслене самозахистом.
Т. С. Порощук (T.S. Poroshchuk) [20, с. 194], а також В. П. Грибанов (V.P. Hrybanov) [5, с. 117-119] розрiзняють наступш способи самозахисту: а) превентивний; б) активно-оборонний.
З цього приводу О. М. Нечаева зазначае, що самозахист можливо здшс-нювати лише шляхом дш, адже важко собi уявити, як шляхом бездiяльностi фiзична особа захищае свое право. При цьому самозахист нерщко пов'язують з охороною права. Мiж тим, поняття «захист» i «охорона» не сшвпадають. Не випадково у зв'язку з цим немае такого термша, як «самоохорона» [17, с. 25]. Проте в окресленому ракурсi слщ звернути увагу на те, що I. М. Осолшкер (I.M. Osolinkier) у своему дисертацшному дослiдженнi висловив пропозищю саме стосовно введення цього термша в науковий категорiальний апарат цивЫс-тики. На думку вченого, самоохороною права власностi е не заборонена законом та моральними засадами сусшльства дiяльнiсть особи щодо збереження свого майна, забезпечення його цШсност ввд пошкоджень та знищення, яка здшс-
нюеться до правопорушення, мае превентивний характер i вчиняеться у формi бездiяльностi, яка е наслвдком вчинення юридично значущо1 дп [19, с. 11-12].
При цьому самоохорона (як режим) може кнувати паралельно i3 само-захистом (наприклад, якщо превентивний вплив вiдповiдних способiв не дав бажаного результату i самоохоронш засоби не припинили правопорушення).
На наше переконання, запропонований критерш i шдхщ у цiлому е ращ-ональним, адже попереджувальнi мехашзми (прилади, пристро'1, обладнання тощо) самостшно можуть виконувати захиснi функцп i поввдомляти про порушення прав ввдповвдного суб'екта (або загрозу порушення його прав) шсля вiдвернення тако1 загрози або припинення самого порушення.
Д. В. Мжшис (D.V. Mikshys) зазначае, що охорона i захист рiзняться за цiльовою ознакою: перша спрямована на попередження правопорушень, а друга - на поновлення порушених прав. На переконання вченого, самостшна охорона цившьних прав - сукупшсть спрямованих на попередження можли-вого порушення права самостшних одностороннiх дш суб'екта такого права та (або) шших осiб, якi дiють в його штересах проти дiй заздалепдь невизначеного кола осiб, а також природних явищ [14, с. 31]. Так само i I. В. Берестовський (I.V. Berestovskyi) сто1ть на позищях, що розмежування охорони та захисту обу-мовлено тим, що мета i способи захисту та охорони вiдрiзняються ввд способiв ix використання [3, с. 256].
Однак шби на доповнення визначенню самоохорони О. I. Антонюк (O.I. Antoniuk) зазначае, що заходом охорони е влаштування пристроТв автоматичного ураження порушника, осюльки пiд час ïx встановлення iснуе лише потенцiйна загроза порушення. Спрацювання ж цих пристроТв е самозахистом, якщо при цьому не порушуються межi правомiрностi [2, с. 11]. Н. В. Никит-ченко (N.V. Nykytchenko) також стверджуе, що за загальним правилом, самозахистом не визнаеться проведення заxодiв щодо охорони свого майна, звернення до трепх осiб, якi надають послуги з приводу забезпечення схоронност майна чи особи [18, с. 367].
Хоча варто зауважити, що деяы вчеш прирiвнюють оxороннi дп до самозахисту (В. О. Матвiйчук [13, с. 414], Д. Д. Луспеник). Так, Д. Д. Луспенику (D.D. Luspenyk) видаеться безшдставним твердження деяких науковщв, що самозахистом не визнаеться проведення заxодiв щодо охорони свого майна. Саме таю способи самозахисту визнавали i коментували вчеш-цивШсти - В. П. Грибанов (V.P. Hrybanov), Ю. Г. Басш (Iu.H. Basin), Г. Я. Стоякш (H.Ia. Stoiakin), М. I. Брагинський (M.I. Brahynskyi), М. I. Усенко (M.I. Usenko), Г. О. Ствердлик (H.O. Stverdlyk) та iншi [12, с. 5].
Стосовно сшввщношення категорiй «правовий захист» i «правова охорона» В. Л. Яроцький (V.L. Yarotskyi) в аспектi речово-правових ввдносин зазначив, що «охорона речових прав» е поняттям ширшим i охоплюе всю сукупшсть норм права, яю передбачають пiдстави набуття речових прав та його припинення, обсяг правомочностей власника, порядок та межi здшснення права, правовий режим окремих видiв об'екив речових прав, а також сукупшсть оргашзацш-
них i правових заходiв, спрямованих на забезпечення реалiзащT i поновлення порушеного права [23, с. 162]. Таку ж позищю пiдтримуe i М. М. Мжулша (M.M. Mikulina) [15, с. 307].
Зазначене вище уможливлюе такий висновок: охороною в широкому розу-мiннi е охоронний (превентивний, виховний) вплив норм права i юридичних механiзмiв на учасникiв цившьного обороту, що забезпечуе як нормальну реа-лiзацiю прав, так i Тх вiдновлення у разi порушення.
Охорона у вузькому розумiннi е конкретною дiяльнiстю компетентних (юрисдикцiйних) суб'екпв стосовно забезпечення недоторканностi прав учас-никiв цивiльного обороту. При цьому у разi порушення таких прав або реальноТ загрози Тх порушення, якщо це передбачено договором або законом, особа може здшснювати захист своТх прав як протидiю такому порушенню або загрозi його вчинення. Отож, самоохороною е здiйснення особою дiяльностi щодо забезпечення недоторканност своТх прав самостiйно без звернення до компетентних оргашв державноТ влади. А захистом е дiяльнiсть компетентних (юрисдикцш-них) органiв, спрямована на вщновлення порушених суб'ективних цивiльних прав учасниыв цивiльного обороту i Тх законних iнтересiв, а також лжвщащю наслiдкiв порушення. Самозахистом е вщповщна дiяльнiсть учасника цивiльного обороту, яка здшснюеться самостiйно без звернення до компетентних (юрисдик-цiйних) органiв. При цьому на вщмшу вiд захисту, який здшснюеться органами державноТ влади та/або мюцевого самоврядування, самозахист i самоохорона здшснюються як суб'ектом, чиТ права порушенi, так i шшим учасником цившь-ного обороту, що не змшюе неюрисдикцiйного характеру вщповщноТ дiяльностi. При цьому характер охоронних засобiв обумовлюе можливiсть Тх використання у правоввдносинах, що передбачають фактичш порушення прав та законних iнтересiв Тх учасникiв. Тобто такi способи можуть бути використаш в правовщ-носинах, в яких порушення проявляеться фактичним посяганням порушника на майновi або немайновi блага потершлоТ особи.
У цiлому всi засоби охорони можна подiлити на уражуюч^ запираючi, сигна-лiзацiйнi та змшаного типу. Першi мають ознаки джерел шдвищеноТ небезпеки. Поняття джерела шдвищеноТ небезпеки мктиться у ст. 1187 ЦК УкраТни. При цьому у постановi Пленуму вiд 1 березня 2013 р. № 4 «Про деяю питання засто-сування судами законодавства при виршенш спорiв про вiдшкодування шкоди, завданоТ джерелом шдвищеноТ небезпеки» Верховний Суд УкраТни роз'яснив, що, оскшьки зазначена норма не мктить вичерпного перелжу видiв джерел пiдвищеноT небезпеки (видiв шдвищеноТ небезпечноТ дiяльностi), суд, беручи до уваги особливост предметiв, речовин або шших об'ектiв, що використовуються в процесi дiяльностi, мае право визнати джерелом шдвищеноТ небезпеки також й шшу дiяльнiсть. До цих особливих властивостей слщ вiдносити створення шдвищеноТ ймовiрностi завдання шкоди через неможливкть повного контролю за ними з боку людей (пункт 5) [21, п. 5]. Як зазначае С. Д. Гринько (S.D. Hrynko), вiдомi випадки охорони майна шляхом мшування периметру, проведення по ньому високоТ напруги, випуску на територш диких тварин тощо [6, с. 71].
Сигналiзацiйними засобами е рiзноманiтнi пристро'1 i прилади, призначен-ням яких е шформування (сигналiзування) потершлому або iншим учасникам правовщносин, наприклад, службам охорони, про можливють вчинення стосовно охоронюваних законом благ протиправних посягань. Таю засоби можуть вико-нувати шформацшну функщю, а також здiйснювати вiдлякувальний вплив на правопорушниюв.
Щодо запираючих пристроТв М. Л. Комiссаров (M.L. Komissarov) вщзна-чае, що вони повинш перешкоджати фiзичному злочинному проникненню або несанкщонованому використанню певних об'ектiв, а також шформувати про подiбнi дп. Вчений пропонуе розглядати запираючi пристро'1 як оxороннi пристро'1, якi умовно подшяються вченим на: 1) запираючi прилади; 2) замки; 3) складш запираючi прилади [10, с. 248 - 249].
Для визначення меж використання охоронних засобiв можна змоделювати традицшну i поширену ситуацiю, коли власник певного майна, наприклад, щлкного майнового комплексу виробничого призначення, огороджуе його металевою огорожею, крiзь яку пропускае електричний струм. Сам факт вста-новлення вщповщних засобiв, що створюють загрозу життю, здоров'ю чи майну учасникам правовщносин, може бути визнаний протиправним i стати шдставою для ïx демонтування, зокрема у примусовому порядку [22].
Що ж стосуеться меж використання охоронних засобiв при наявност протиправних посягань з боку особи, якш вони завдають шкоду, то на наше переконання, вони мають бути загальними i визначатися з урахуванням цшност охоронюваних об'екив i з урахуванням того, що спричинення правопорушнику смерт може бути виправдане лише його посяганням на життя i здоров'я особи.
Якщо загроза життю чи здоров'ю особи, що викликана засобами охорони, не е реальною, однак таю засоби, тим не менше, завдають шкоду особi (наприклад, якщо порушники проникають на територш, де мктиться огорожа, з метою пере-ховатися, однак зазнають шкоди життю чи здоров'ю), то в такому разi питання меж самозахисту визначаеться обставинами заподiяння шкоди аналопчно удаванш оборот. Однак при удаванш оборот наявна суб'ективна сторона -вщношення особи, яка самозахищаеться, до вщповщного дiяння шшо'1 особи, а при використанш способiв охорони таке ввдношення ввдсутне.
Вищевикладене свщчить про те, що використання засобiв охорони (самоохорони) учасником цившьних правоввдносин спричиняе низку питань, вирЬ шення яких залежить вщ конкретних обставин, в яких вони використовуються. Якщо використання таких способiв створюе реальну загрозу необгрунтованого завдання шкоди життю, здоров'ю або майну шших учасниюв цившьних пра-воввдносин, то в такому разi силами юрисдикцшного захисту використання вщповщних засобiв може бути заборонено, що унеможливить ïx подальшу екс-плуатацiю. У зв'язку з цим можливкть i ефективнiсть використання таких засо-бiв залежить, перш за все, вщ обставин використання, яю повиннi мiнiмiзувати можливiсть заподiяння необгрунтовано'1 шкоди iншим учасникам правовiдносин. Якщо реальшсть тако'1 загрози буде виключена, то в такому разi засоби охорони
зможуть бути використаш в рамках правового поля. У свою чергу вщповвдаль-шсть власника таких засобiв перед особами, яким завдано вщповвдну шкоду, виршуватиметься залежно вщ наявностi ознак протиправносп в дiях таких осiб. При вiдсутностi протиправностi шкода вщшкодовуеться власником охоронних засобiв в повному розмiрi, а при наявностi це питання виршуеться з урахуван-ням меж самозахисту при визначенш засобiв охорони засобами самозахисту.
Висновок. Охороною у широкому розумiннi е охоронний (превентивний, виховний) вплив норм права i юридичних механiзмiв на учасниюв цивiльного обороту, що забезпечуе як нормальну реалiзацiю прав, так i Тх вiдновлення у разi порушення.
У щлому самоохорона й самозахист можуть вщображати окремi стадп розвитку мехашзму захисту як реакцп на протиправш дiяння суб'ектiв права. Встановлюючи охоронш пристроТ та/або механiзми, суб'ект тим самим здшс-нюе охорону своТх прав i законних iнтересiв. У раз^ коли охороннi механiзми (прилади, пристроТ), реагуючи на порушення права (загрозу його порушення), припиняють таке порушення, Тх можна вважати способами самозахисту.
Список л^ератури:
1. Антонюк О. Заходи самозахисту цившьних прав та штереав. Шдприемництво, госп-во I право. 2003. № 6. С. 23-27.
2. Антонюк О. I. Право учасниюв цившьних правоввдносин на самозахист: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харюв. 2004. 20 с.
3. Берестовський I. В. Мехашзм реал1зацп функцп захисту прав людини 1 громадянина УкраТнською державою. Митна справа. 2012. № 1 (79). Ч. 2, Кн. 2. С. 254-260.
4. Габр1адзе М. Р. Суб'ектний склад зобов'язань, що виникають у зв'язку з1 створенням загрози життю, здоров'ю, майну ф1зичноТ особи або майну юридичноТ особи. Митна справа. 2014. № 1 (91). Ч. 2, Кн. 2. С. 131-135.
5. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав [изд. 2-е, стереотип]. Москва.: Статут, Консультант Плюс, 2001. 411 с.
6. Гринько С. Д. Поняття та тдстави виникнення зобов'язань 1з ввдшкодування шкоди, завданоТ иравом1рними д1ями. Унюерситетсьт наук. записки. 2008. № 3 (27). С. 65-73.
7. бщук О. М. Законодавче регулювання адмтстративно-правовоТ охорони. Митна справа. 2013. № 4 (88). Ч. 2, Кн. 1. С. 248-253.
8. Жилшкова I. Превентивний споаб захисту права власность Вгсн. Акад. прав. наук Укра-ти. 2005. № 3 (42). С. 130-136.
9. Кархалев Д. Н. Пресекательные меры защиты в гражданском праве. Рос. юстиция. 2008. № 1. С. 14-15.
10. Комксаров М. Л. Визначення та класифжащя запираючих пристроТв. Пробл. правозн. та правоох. дЫльностг. 2001. № 2. С. 247-255.
11. Кухарев О. 6. Шдстави виникнення зобов'язань унаслвдок створення загрози життю, здоров'ю, майну ф1зично'Т особи або майну юридичноТ. Право I безпека. 2010. № 2. С. 205-209.
12. Луспеник Д. Д. Реал1защя права на самозахист цившьних прав - новела нового цившь-ного кодексу УкраТни: поняття 1 меж1 здшснення. Адвокат. №11. 2004. С. 3-8.
13. Матвшчук В. О. Самозахист речових прав. Держава I право. 2005. Вип. 28. С. 410-415.
14. Микшис Д. В. Самозащита гражданских прав: проблемы теории. Закон: журн. для деловых людей. 1998. № 1. С. 28-31.
15. М1кулша М. М. Чи забезпечений захист суб'ективних цившьних прав особи? Держава I право. 2012. Вип. 57. С. 306-311.
16. Науково-практичний коментар Цившьного кодексу Украши: у 2 т. / [Кузнецова Н. С., Кот О. О., Боднар Т. В. та iH.] ; за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецово1, В. В. Луця. -[4-те вид., перероб. i допов.]. Ктв: Юршком 1нтер, 2005. Т. II. 2010. 1056 с.
17. Нечаева А. М. Самозащита по семейному праву Государство и право. 2008. №7. С. 25-31.
18. Никитченко Н. В. До питання попередження порушення прав та штереав суб'екпв господарювання. Держава i право. 2011. Вип. 53. С. 366-370.
19. Осолшкер I. М. Самозахист права власносп в Украшк автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. «Цившьне право i цившьний процес; амейне право; мiжнародне приватне право». Харюв. 2011. 20 с.
20. Порощук Т. С. Юридична природа самозахисту в цивiльному правь Пробл. цив. права та цив. процесу на сучасному етат розвитку законодавства: матер. мiжвуз. курсантсько'1 (студент-сько1) наук. конф. (Донецьк, 5 квггня 2002 р.). Донецьк, 2002. С. 194 - 197.
21. Про деяю питання застосування судами законодавства при виршенш спорiв про ввд-шкодування шкоди, завдано'1 джерелом тдвищено! небезпеки: Постанова Пленуму Верховного Суду Украши ввд 1 березня 2013 р. № 4. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v0004740-13.
22. Цившьний кодекс Украши: Закон Украши ввд 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
23. Яроцький В. Л. Самозахист як правовий зааб захисту речових прав. Bim. Нац. ун-ту «Юридична академiя Украти imem Ярослава Мудрого». Сер.: Економгчна теоргя та право. 2014. № 1 (16). С. 160-170.
References:
1. Antoniuk, O. (2003). Zakhody samozakhystu tsyvilnykh prav ta interesiv. Pidpryiemnytstvo, hosp-vo i pravo, 6. 23-27 [in Ukrainian].
2. Antoniuk, O.I. (2004). Pravo uchasnykiv tsyvilnykh pravovidnosyn na samozakhyst. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
3. Berestovskyi, I.V. (2012). Mekhanizm realizatsii funktsii zakhystu prav liudyny i hromadianyna Ukrainskoiu derzhavoiu. Mytna sprava, 1 (79). Part 2, Kn. 2, 254-260. [in Ukrainian].
4. Habriadze, M.R. (2014). Subiektnyi sklad zobov'iazan, shcho vynykaiut u zviazku zi stvorenniam zahrozy zhyttiu, zdoroviu, mainu fizychnoi osoby abo mainu yurydychnoi osoby Mytna sprava, 1 (91). Ch. 2, Kn. 2. 131-35 [in Ukrainian].
5. Gribanov, V.P. (2001). Implementation and protection of the civil rights. [prod. the 2nd, stereotype.]. Moscow: Statute, Consultant Plus, 411 [in Russian].
6. Hrynko, S.D. (2008). Poniattia ta pidstavy vynyknennia zobov'iazan iz vidshkoduvannia shkody, zavdanoi pravomirnymy diiamy. Universytetski nauk. zapysky, 3 (27), 65-73 [in Ukrainian].
7. Ieshchuk, O.M. (2013). Zakonodavche rehuliuvannia administratyvno-pravovoi okhorony. Mytna sprava, 4 (88), Part 2, Kn. 1, 248-253 [in Ukrainian].
8. Zhylinkova, I. (2005). Preventyvnyi sposib zakhystu prava vlasnosti. Visn. Akad. prav. nauk Ukrainy, 3 (42), 130-136 [in Ukrainian].
9. Karkhalev, D.N. (2008). Preclusive measures of protection in civil law. Ros. Ustitsiya - Russian Ustition, 1, 14-15 [in Russian].
10. Komissarov, M.L. (2001). Vyznachennia ta klasyfikatsiia zapyraiuchykh prystroiv. Probl. pravozn. ta pravookh. Diialnosti, 2, 247-255 [in Ukrainian].
11. Kukhariev, O.Ie. (2010). Pidstavy vynyknennia zobov'iazan unaslidok stvorennia zahrozy zhyttiu, zdoroviu, mainu fizychnoi osoby abo mainu yurydychnoi osoby Pravo i bezpeka, 2, 205-209 [in Ukrainian].
12. Luspenyk, D.D. (2004). Realizatsiia prava na samozakhyst tsyvilnykh prav - novela novoho tsyvilnoho kodeksu Ukrainy: poniattia i mezhi zdiisnennia. Advokat, 11, 3-8 [in Ukrainian].
13. Matviichuk, V.O. (2005). Samozakhyst rechovykh prav. Derzhava i pravo, issue 28, 410-415 [in Ukrainian].
14. Mikshis, D.V. (1998). Self-defense of the civil rights: theory problems. Law: journal for business people, 1, 28-31 [in Russian].
15. Mikulina, M.M. (2012). Chy zabezpechenyi zakhyst sub'iektyvnykh tsyvilnykh prav osoby? Derzhava ipravo, issue 57, 306-311 [in Ukrainian].
16. Kuznietsova, N.S., Kot, O.O., Bodnar, T.V. et al. Naukovo-praktychnyi komentar Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy. (2010). (Vols. 1-2; Vol. 2). O.V. Dzera, N.S. Kuznietsova, V.V. Luts (Eds.). Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
17. Nechayeva, A.M. (2008). Self-defense on family law. State and law, 7, 25-31 [in Russian].
18. Nykytchenko, N.V. (2011). Do pytannia poperedzhennia porushennia prav ta interesiv sub'iektiv hospodariuvannia. Derzhava i pravo, issue 53, 366-370 [in Ukrainian].
19. Osolinkier, I.M. (2011). Samozakhyst prava vlasnosti v Ukraini: Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
20. Poroshchuk, T.S. (2002). Yurydychna pryroda samozakhystu v tsyvilnomu pravi. Probl. tsyv. prava ta tsyv. protsesu na suchasnomu etapi rozvytku zakonodavstva: mater. mizhvuz. kursantskoi (studentskoi) nauk. konf. (Donetsk, 5 kvitnia 2002 roku). Donetsk, 194-197 [in Ukrainian].
21. Pro deiaki pytannia zastosuvannia sudamy zakonodavstva pry vyrishenni sporiv pro vidshkoduvannia shkody, zavdanoi dzherelom pidvyshchenoi nebezpeky: Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 1 bereznia 2013 roku № 4. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/ v0004740-13 [in Ukrainian].
22. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 435-IV. URL: http://zakon3. rada.gov. ua/laws/show/435-15.
23. Yarotskyi, V.L. (2014). Samozakhyst yak pravovyi zasib zakhystu rechovykh prav [Self-defense as a legal means of enforcement]. Visn. Nats. un-tu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho». Ser.: Ekonomichna teoriia ta pravo, 1 (16), 160-170 [in Ukrainian].
Lyashevskaya L. I., PhD in Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0335-2891
About the question of the correspondence of the self-preservation to the self-defense of the property rights in Ukraine
The issue of protection and its relationship with self-defense is relevant in the legal literature due to the absence of clear criteria for their differentiation and existence of sharp discussions of civilians.
Some civilists emphasize that the concepts of "defense" and "protection" do not coincide (O. M. Nechaeva, I. M. Osolinker). It is not accidental that there is no such term as "self-protection". In general, self-defense and self-protection may reflect definite stages of the mechanism of protection development as a reaction to the wrongful acts of the subjects of law. By installing security means and/ or mechanisms, the subject thereby protects his/her rights and legitimate interests.
The author believes that the proposed criterion and approach in general is rational, since preventive mechanisms (devices, appliances, equipment, etc.) can independently carry out protective functions and inform about the violations of the rights of the subject (or threat to violation of his rights) after the prevention of such threat, or termination of the violation itself.
All means of protection can be divided into striking, locking, signaling and of mixed types. The responsibility of the owner of such means before the persons who have suffered from the corresponding damage will be decided depending on the presence of signs of unlawfulness in the actions of such persons. In the absence of unlawfulness, the damage is compensated by the owner of the protective means in a full amount, and in the presence of an offense, this issue is solved taking in account the limits of self-defense in determining the means of protection with the means of self-defense.
Thus, when security mechanisms (devices, appliances), reacting to a violation of law (the threat of its violation), prevent such a violation, they can be considered as a means of self-defense.
Keywords: self-defense; security means; signaling; striking; locking; security alarm and mixed-type means.
Hadiuwna do pedKomzii 15.11.2017 p.
