CC BY
692
УДК 347.23 О. М. Соловйов,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТ1
У статп аналiзуються поняття правово! охорони i правового захисту цившьних прав, що е необхiдною передумовою для дослiдження iнституту захисту права приватно! власносп. Визначення природи права на захист дозволяе встановити його мюце у структурi правовiдносин власносп.
Ключовг слова: правовiдносини власносп, захист права власностi, правомочнiсть на захист, охорона права власносп, право власносп.
Забезпечення й охорона прав i свобод громадян являють собою найважливший напрям i вид дiяльностi будь-яко! держави, яка оголошуе себе сощальною i правовою, а також i умову нормального, цивiлiзованого iснування будь-якого суспiльства. Виконання зазначеного завдання, що сто!ть перед державою як полiтико-територiальною органiзацiею громадянського суспiльства, здшснюеться, крiм усього iншого, й за допомогою системи соцiальних норм, що санкщоноваш й захищаються державою, тобто за допомогою позитивного права, а якщо вести мову про охорону вщносин власносп, то за допомогою об'ективного права власносп. У свою чергу, встановлення й гарантування заходiв правового захисту i юридично! вщповщальносп, порядку !х застосування й виконання, що спрямоваш на витiснення шкщливих для суспiльства вiдносин та охорону позитивних, е одним з основних проявiв правово! впливу на суспшьш вiдносини з метою !х упорядкування, тобто е охоронною функщею права. Важливють указано! функцп полягае в тому, що нормальне юнування цившьного обороту вимагае не тiльки визнання за суб'ектами певних цившьних прав, й забезпечення !х надшно! правово! охорони.
Здiйснення охоронно! функцп покладаеться на кожен структурний елемент права, в тому чист й на таку пщгалузь цившьного права, як право власносп. Дослщження ж проблем права приватно! власносп неможливе без збагнення цившьно-правового захисту найбшьш повного речового права, що i складае мету ще! статп.
Дослщженню питань захисту цившьних прав взагалi й захисту права власносп, зокрема, придшяли увагу чимало вщомих правознавцiв минулого й сучасносп, а саме: А. В. Венедштов, В. В. В^рянський, Д. М. Генкiн, В. П. Грибанов, I. О. Дзера, О. С. Йоффе, С. О. Крашеншников, В. П. Маслов, Д. I. Мейер, В. П. Мозолш, З. В. Ромовська, К. I. Скловський, I. В. Спасибо-Фатеева, С. О. Суханов, Ю. К. Толстой, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, В. Ф. Яковлев та ш.
Значна частина цившспв, яю займалися проблемами охорони цившьних прав, розрiзняють охорону прав у широкому й вузькому сена [Див.: 12, с. 472, 473; 24, с. 117; 18, с. 6-48; 23, с. 139; 4, с. 130; 5, с. 285-296; 6, с. 610, 611; 7, с. 288-292; 17, с. 500-505; 22, с. 279281; 10, с. 5-13], або шакше, «охорону цившьних прав (правову охорону)», про яку може йтися лише до порушення суб'ективного права власносп, i «захист цившьних прав (правовийзахист)», що виникае внасшдок протиправного вторгнення у сферу власницького панування над рiччю. З. В. Ромовська тдкреслюе, що призначення правово! охорони -регулювання суспшьних вщносин на першому етат й визначення заходiв щодо охорони конкретного суб'ективного права - на другому. Сама ж можливють захисту цього права й конкретне його здшснення е одним iз чинниюв правово! охорони, при цьому правовий захист е лише результатом реалiзацi! особою права на захист [18, с. 5-49]. Учена вважае, що
поняття «охорона» включае в себе поряд iз заходами економiчного, полiтичного й щеолопчного характеру, що забезпечують нормальне регламентування суспiльних вiдносин, попередження правопорушень, усунення причин, що !х породжують (регулятивнi норми), також заходи, спрямоваш на поновлення чи визнання прав в разi !х порушення чи оспорювання, а саме - захист (охоронш норми) [4, с. 130, 131]. 1ншими словами, дослiдниця розглядае правовий захист як структурний елемент правово'1 охорони. На необхiдностi визнання останньо'1 ширшим поняттям порiвняно з правовим захистом акцентуе увагу також I. О. Дзера [Див.: 17, с. 500-505; 10, с. 11, 12].
Отже, стосовно права власносп можна стверджувати, що цивгльно-правова охорона вгдносин власностг в широкому розумгннг здшснюеться за допомогою вах норм цившьного права, що забезпечують нормальний i безперешкодний розвиток названих правовщносин, попередження правопорушень та усунення причин, що !х породжують, а цивгльно-правова охорона в1дносин власностг у вузькому значенш (гх правовий захист) становить собою сукупшсть передбачених цившьним законодавством засобiв, застосовуваних у зв'язку з порушенням прав власника, спрямовуваних на !х усунення й (або) вщновлення порушених прав. Зазначена теоретична диференщащя знайшла свое адекватне вiдображення в Цившьному кодексi Украши (2003 р.), згщно з ч. 1 ст. 15 якого кожна особа мае право на захист свого цившьного права в разi його порушення, невизнання або оспорювання. Право власносп, зважаючи на його мiжгалузеве i загальноправове значення, охороняеться не тшьки нормами права цившьного, але у тш чи шшш формi практично вама галузями права (конституцiйним, кримшальним, адмiнiстративним, екологiчним, трудовим тощо). Проте у цш публшацп зосередимо увагу на деяких аспектах виключно цившьно-правового захисту права власностi.
Окрiм щодо вищезазначеного розмежування охорони й захисту цившьних прав, у юридичнiй лiтературi iснуе полемiка i стосовно правово'1' природи права на захист. Представники традицтно'г концепци розглядають право на захист разом з правом на власш позитивт ди I правом на вимогу, як одну з правомочностей, що е структурним елементом будь-якого суб'ективного цившьного права [Див.: 1, с. 94; 8, с. 104-106; 9, с. 26; 21, с. 248; 6, с. 409; 2; 20, с. 382, 383; 22, с. 197]. Традицшних поглядiв (хоча i з деякою специфшою) дотримувався С. М. Братусь, який наголошував, що забезпечешсть суб'ективного права можливютю державного примусу - це його невщ'емна якють, а така можливють юнуе не паралельно з шшими, закршленими в суб'ективному прав^ а властива 1'м самим, оскшьки без цього вони не були б юридичними можливостями [3, с. 73, 74].
Окремi цившсти дотримуються погляду, що право на захист е самосттним суб'ективним цившьно-процесуальним правом, а будь-яке суб'ективне цивтьне право розчленовуеться лише на 2 правомочност1 - право позитивног поведтки управомоченог особи I право вимоги в1дпов1дно1 поведтки в1д правозобов'язаног особи [Див.: 11, с. 42-44; 16, с. 76, 77; 15, с. 3; 14, с. 77; 13, с. 133-141; 19]. На думку С. О. Крашеншникова, така традицшна позищя е помилковою, а надана особi можливють звернутися до суду за захистом е не складовою частиною суб'ективного цившьного права, а самостшним суб'ективним цившьно-процесуальним правом, що служить засобом порушення цившьного процесу i складаеться з 2-х правомочностей - на подання заяви (скарги) i правомочносп вимагати вщ суду здшснення дш з метою порушення цившьно'1' справи [Див.: 14, с. 77; 13, с. 134]. Останню точку зору знаходив переконливою О. П. Сергеев, який вважав, що право на захист, як самостшне суб'ективне право, як реальна правова можливють, виникае у володшьця регулятивного цившьного права лише в момент порушення або заперечування останнього й реалiзуеться в рамках охоронних цившьних правовщносин, що виникають при цьому [7, с. 289].
Однак традицшна концепщя вбачаеться бшьш обгрунтованою, оскшьки в разi вилучення iз структури суб'ективного цившьного права правомочности на захист буде надзвичайно складно здшснювати розмежування мiж нормами цившьно-правовими, що мютять вищезгадаш суб'ективш права, i нормами мораль I. О. Дзера, як одна з
представниюв традицшних поглядiв на природу права на захист, звертае увагу на потребу ч^кого розмежування права на захист цившьних прав у матерiальному i процесуальному значеннi, що дозволяе зробити висновок про самостшшсть суб'ективного цившьного права на захист i суб'ективного цившьного процесуального права вимагати захисту порушеного суб'ективного матерiального права. При цьому вчена наголошуе, що вищезгадаш суб'ективнi права не конкурують мiж собою. Якщо суб'ективне процесуальне право на захист е самостшним, то суб'ективне право на цившьний захист е складовою частиною суб'ективного права власносп; у цьому полягае дослщниця вiдмiннiсть мiж ними [10, с. 19]. Аргументуе свою позищю тим, що iзольоване суб'ективне цившьне право, позбавлене захисного елемента, втрачае юридичш можливостi його реалiзацii, i резюмуе при цьому, що право на захист е похщним вщ основного суб'ективного цивiльного права i не може iснувати без останнього [10, с. 19, 20]. До остаточного висновку I. О. Дзери (з яким, у цшому, варто погодитись) треба лише додати, що право на захист, як складник суб'ективного права власносп, е правомочшстю, а не суб'ективним правом (навт якщо i називати його «похщним»).
У рамках наведено'1 дискусп заслуговуе уваги точка зору В. П. Грибанова, що суб'ективне цившьне право, надане особ^ але не забезпечене вщ його порушення необхщними засобами захисту, е лише «правом декларативним», яке хоча i проголошено в закош, але, не будучи забезпечено державними правоохоронними заходами, воно розраховано лише на добровшьну пошану до нього з боку неуправомочених члешв суспшьства i через це набувае характеру лише морально забезпеченого права, що грунтуеться на свщомосп члешв суспшьства й авторитет державно'1 влади [8, с. 104-105].
Варто зазначити, що чинне цившьне законодавство Украши дозволяе видшити 2 форми захисту суб'ективних цившьних прав та штереав - юрисдикцшну i неюрисдикцiйну. До юрисдикцшних форм вiдносять передбачений законом порядок захисту порушених або оспорюваних суб'ективних цивiльних прав та штереав, здiйснюваний судом, органами державно'1 влади, органами Автономно'' Республiки Крим, органами мюцевого самоврядування й нотарiусом. До неюрисдикцшно'' форми захисту порушених суб'ективних цившьних прав та штереав належить самозахист. Згщно з абз. 2 ч. 1 ст. 19 Цившьного кодексу Украши (2003 р.) самозахистом е застосування особою засобiв протиди, не заборонених законом яю не суперечать моральним засадам суспшьства. Особа мае право на самозахист свого цившьного права i права шшо'1 особи вщ порушень i протиправних посягань. Способи самозахисту мають вщповщати змiсту порушеного права, характеру дш, якими воно порушено, а також наслщкам, спричиненим цим порушенням. Вони можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цившьного законодавства (ст. 19 Цившьного кодексу Украши).
Таким чином, надання самозахисту цившьних прав та штереав статусу правового шституту спростовуе позищю, що полягае в розглядi структури суб'ективного цившьного права (i суб'ективного права власносп, зокрема) як позбавлено'1 правомочности на захист. Сама ж можливють вдаватися до самозахисту свого цившьного права або права шшо'1' особи вщ порушень i протиправних посягань, яка для свое'1 реалiзацii не вимагае звернення до оргашв судово'1, державно'1 влади або до оргашв мiсцевого самоврядування, походить iз структури суб'ективного цившьного права, обов'язковим елементом якого е правомочшсть на захист.
Останнт висновок разом з вищевикладеними е доказом правомгрностг вивчення правомочност1 на захист i засоб1в захисту права приватног власностг саме при досл1дженн1 суб'ективного права власностi як структурного елемента правовiдносин власностi.
Список ттератури: 1. Merkel A. Juristische Enzyklopadie. - 5 Aufl. - Berlin, 1913. -436 s. 2. Алексеев С. С. Общая теория права: ученик. - [В 2-х т. - Т. 2]. / С. С. Алексеев. -М.: Юрид. лит-ра, 1982. - 360 с. 3. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и
законность: моногр. / С. Н. Братусь. - М.: Юрид. лит., 1976. - 216 с. 4. Власник i право власносп / за ред. Я. М. Шевченка. - К.: Наук. думка, 1994. - 164 с. 5. Гражданское право Украины: учебник для вузов системы МВД Украины. - [В 2-х ч. - Ч. 1] / А. А. Пушкин, В. М. Самойленко, Р. Б. Шишка и др. - Харьков: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. - 440 с. 6. Гражданское право: учебник. - [В 2-х т. - Т. 1]; изд. 2-е, перераб. и доп. / под ред. Е. А. Суханова. - М.: Изд-во БЕК, 1998.- 816 с. 7. Гражданское право: учебник. - [В 3-х т.
- Т. 1]; изд. 4-е, перераб. и доп. / под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: Проспект, 1999.- 616 с. 8. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав: моногр. /
B. П. Грибанов. - М.: Статут, 2000. - 411 с. 9. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве: моногр. / Р. Е. Гукасян. - Саратов, 1970. - 190 с. 10. Дзера I. О. Цивiльно-правовi засоби захисту права власносп в Укрш'ш: моногр. / I. О. Дзера. - К.: Юршком 1нтер, 2001. - 256 с. 11. Елисейкин П. Ф. Правоохранительные нормы (понятие, виды, структура) / П. Ф. Елисейкин // Защита субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. - Ярославль, 1977. - Вып. 2. - С. 30-44. 12. Иоффе О. С. Советское гражданское право: учебник / О. С. Иоффе. - М.: Юрид. лит., 1967. - 494 с. 13. КрашенинниковЕ. А. Интерес и субъективное право / Е. А. Крашенинников // Известия ВУЗов. Правоведение. - 2000. - № 3. - С. 133-141. 14. Крашенинников Е. А. О праве на предъявление иска / Е. А. Крашенинников // Регламентация защиты субъективных прав в Основах гражданского законодательства: Сб. научн. тр. - Ярославль: ЯрГУ, 1992. -
C. 77-84. 15. Крашенинников Е. А. Структура субъективного права / Е. А. Крашенинников // Построение правового государства: вопросы теории и практики: тезисы докл. обл. науч. -практ. конф. (г. Ярославль, 28 ноября 1990 г.). - Ярославль: ЯрГУ, 1990. - 166 с. 16. Крашенинников Е. А. Структура субъективного права и право на защиту / Е. А. Крашенинников // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. - Ярославль, 1979. - Вып. 4. - С. 76-77. 17. Право власносп в Укрш'ш: моногр. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, О. А. Пщопригора та ш. - К.: Юршком 1нтер, 2000.
- 816 с. 18. Ромовская З. В. Защита в советском семейном праве: моногр. / З. В. Ромовская.
- Львов, 1985. - 160 с. 19. Ромовская З. В. Проблемы защиты в советском семейном праве: автореф. дис. на стиск. учен. степ. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / З. В. Ромовская; Харьков. юрид. ин-т. - Харьков, 1987. - 35 с. 20. Скакун О. Ф. Теория государства и права: учебник / О. Ф. Скакун. - Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с. 21. Советское гражданское право: учебник. - [В 2-х ч. - Ч. 1] / под ред. В. Ф. Маслова и А. А. Пушкина. - Харьков, 1983.
- 724 с. 22. Цившьне право Украши: ч. перша [тдруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освгги] / Ч. Н. Азiмов, М. М. Обшьов, В. I. Борисова та ш. - Х.: Право, 2000. - 368 с. 23. Шевченко Я. Н. Совершенствование законодательства о семье: моногр. / Я. Н. Шевченко. - К.: Наук. думка, 1986. - 167 с. 24. Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений: моногр. / В. Ф. Яковлев. - Свердловск, 1972. - 212 с.
К ВОПРОСУ О ЗАЩИТЕ ПРАВА СОБСТВЕННОСТИ
Соловьёв А. Н.
В статье анализируются понятия правовой охраны и правовой защиты гражданских прав, что является необходимой предпосылкой для исследования института защиты права частной собственности. Определение природы права на защиту позволяет установить его место в структуре правоотношения собственности.
Ключевые слова: правоотношения собственности, защита права собственности, правомочие на защиту, охрана права собственности, право собственности.
TO THE QUESTION ABOUT THE PROTECTION OF PROPERTY RIGHT Solovyov A. N.
The paper analyzes the concept of legal protection and legal protection of civil rights, which is a prerequisite for research institute of protection of private property rights. Determining the nature of the right to defense can establish its place in the structure of legal ownership.
Key words: legal relationship property, the protection of property rights, entitlement to protection, protection of property rights, the right to property.
Hadiumna dopeda^ii 25.11.2013 p.
