Научная статья на тему 'Исторические предпосылки развития методологии управления процессами реорганизации промышленных предприятий'

Исторические предпосылки развития методологии управления процессами реорганизации промышленных предприятий Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
73
12
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ПРОМИСЛОВі ПіДПРИєМСТВА / ПРОЦЕСИ РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ / РЕОРГАНіЗАЦіЯ / УПРАВЛіННЯ / ПРОМЫШЛЕННЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ / ПРОЦЕССЫ РАЗГОСУДАРСТВЛЕНИЯ / РЕОРГАНИЗАЦИЯ / УПРАВЛЕНИЕ / DENATIONALIZATION PROCESSES / INDUSTRIAL ENTERPRISES / REORGANIZATION / MANAGEMENT

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Ращупкіна В. М.

Наведено історичні передумови становлення і розвитку методології управління процесами роздержавлення, що дозволить забезпечити ефективне функціонування й удосконалення виробничих систем у нових умовах господарюванняПриведены исторические предпосылки становления и развития методологии управления процессами разгосударствления, которые разрешат обеспечить эффективное функционирование и усовершенствование производственных систем в новых условиях хозяйствования.The historical preconditions for formation and development of the methodology for managing denationalization processes are presented. They will provide efficient operation of production systems under new conditions of management and their improvement.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Исторические предпосылки развития методологии управления процессами реорганизации промышленных предприятий»

В.М. Ращупкта

1сторичн1 передумови розвитку методологи управл1ння процесами реоргашзацп

промислових пщприемств

В умовах адмшютративно'1 моделi управлшня, концентраци та штеграци виробництва, пщ впливом науково-технiчного прогресу, трансформаци нацюнально'1 економiки до ринкових умов господарювання виникла необхiднiсть розвитку методологи управлшня процесами реоргашзаци та обгрунтування органiзацiйних форм i структур управлшня виробництвом, яю б забезпечили розвиток виробничих потужностей та ефективне 1х використання. Необхiдно вщзначити, що адмiнiстративна система управлiння використовувалася як шструмент для односторонньо'1 передачi директив iз центру господарюючим суб'ектам. Увага до вдосконалення органiзацiйних систем управлшня маскувала загальну неефек-тивнють управлiнського механiзму. У результатi такого «вдосконалення» виникали позбавлеш iндивiдуальностi модели що копiювали структуру вищих оргашв. Подiбнi органiзацiйнi системи не сприяли виршенню нових проблем i завдань, що висуваються ринковою економжою. Це привело до формування системи управлшня, якш властивi такi ознаки:

яскраво виражена система управлшня. Вщ директора (генерального директора) до робочого сформувалася дистанщя в 10-13 рiвнiв управлiння. Характерним методом управлшня е всiлякi команди зверху-вниз, запити на команди знизу-вгору ^ як наслщок цього, повна вщсутнють iнiцiативи i вiдповiдальностi на вах рiвнях виконання функщональ-

них обов'язюв. Часто видимiсть вiдповiдальностi створюеться

адмшютративною грою в «картки претензш», колективною

вiдповiдальнiстю за виконання виробничих програм. Але тдприемство е «монолггом» iз единим технологiчним ланцюжком, «сумою» цехiв iз виробничими нетоварно-грошовими вiдносинами. Це привело до нее^валентного обмiну, втратилася мiра i механiзм вiдшкодування взаемного збитку, вирiвнюеться частка трудового внеску. I найголовшше - втрачаеться можливiсть у трудових колективiв виявляти заповзятливiсть та шщативу в пошуку додатково'1 роботи за рамками вказiвок «командирiв виробництва»;

величезний штат адмшютративно-управлiнських працiвникiв. Налiчувалося безлiч вiддiлiв заводоуправлiння з низькою ефективнiстю роботи, а деколи з повною вiдсутнiстю роботи. Економiчнi вщдши користувалися такими

категорiями, як показники, розцшки, преми, штатнi розклади, яю спускаються, даються, розподiляються, пролангуються i т.д. При цьому зберiгаеться «котельний» принцип розподiлу, результати роботи вах колективiв централiзуються, а потiм «зверху» розподiляють i роздають матерiальнi блага. Наслщком даних методiв управлiння i господарювання на пiдприемствi е вiдсутнiсть зворотного зв'язку вiд колективiв до адмшютраци i пов'язаний iз нею набiр «проблем» в оргашзацп та управлшш виробництвом.

При такому становищi в системi управлiння пiдприемства вимушеш шукати новi органiзацiйно-економiчнi форми господарювання. Для

роздержавлення економжи був

D Ращупк1на Валентина Микипвна - кандидат економ1чних наук. Донбаська нацюнальна академ1я буд1вництва i архггектури, Макивка.

ISSN 1562-109X

необхщний перехщ вiд

монооргашзованоi системи до рiзноманiття форм економiчноi дiяльностi. При цьому неможлива ушфшащя форм господарювання, вибiр форм - право колективу. Пщприемства набули гарантшноi свободи переходу вщ одшеi форми до шшо'1 без прямо!' регламентаци «зверху», оскшьки в перспективi вони зобов'язанi

пщпорядковуватися тiльки закону i ринку. Виршення дано! проблеми було знайдене на основi використання принципiв, закладених у нових формах господарювання: пайових (у першу чергу акщонерних), орендних i кооперативних. Реформування державно! власностi за цими принципами забезпечило порiвняння умов дiючих пiдприeмств iз пiдприeмствами нового типу.

Необхiдно вщзначити, що на час намiченоi радикалiзацii економiчноi реформи, рiшучого переходу до ринкових вщносин через державний бюджет проходило 80% нащонального доходу, а питома вага збиткових i малорента-бельних пiдприeмств в економiцi СРСР досягла 40%. Законодавчо така модель оргашзаци управлшня виробництвом передбачала можливють утворення колективних пiдприeмств i мехашзм 1х утворення. Таким механiзмом з'явилася оренда. Перший крок до роздержавлення був спрямований на перетворення монолитного пiдприeмства на об'еднання пщприемств, створених на базi iснуючих або новоутворених структурних пщроздшв (цехiв, вiддiлiв, дiлянок), якi мали право створення юридичного суб'екта. На даному етапi вирiшуються питання права власносп, мотиваци, пiдготовки кадрiв управлiння,

отримуеться досвiд роботи в умовах повно'1 господарсько! самостiйностi.

Дана методолопя управлiння процесами реоргашзацп пщприемств можлива лише за умов одержання суб'ектами господарювання статусу

реальних господарiв - вiльних товаровиробниюв, власникiв засобiв виробництва, якi самостшно

розпоряджаються результатами свое! господарсько'1 дiяльностi. Без таких змiн у вщносинах власностi всi перетворення господарсько! реформи матимуть приват-ний характер, не стосуватимуться штереав трудящих, будуть вщторгнеш суспiльним механiзмом як чужорщш елементи.

Саме оренда була не стшьки ефективною формою господарювання, скiльки економiчно обгрунтованим i юридично вiдпрацьованим методом передачi монополiзованого державного майна колективам виробниюв. Виробничi колективи, отримавши майно в оренду й утворивши орендне пiдприемство, нарощували «свое» майно, а потсм шляхом викупу мали право стати колективним власником усього пiдприемства. Виключення безвикупно! передачi цього майна трудовим колективам, кооперативам викликане тим, що мехашзм оренди запоб^ав розбазарюванню державно! власностi. Ця методологiя процеав реоргашзацп, переходу до нових форм господарювання створила такi економiчнi вщносини, коли непотрiбними стали бiльшiсть центральних, загальносоюзних i республiканських управляючих

господарських структур, яю

небезуспiшно намагалися впровадитися у конструйоваш ними ринковi вщносини.

У процес реформ чотириланкова система управлшня, породжена адмЫ-стративною системою (пщприемство, трест, комбiнат, об'еднання,

мшютерство), втратила економiчне управлiння та деформувалася в дволанкову (пщприемство, мшютерство промислово'1 полпики). У цей перiод у мiру розвитку рiзноманiтностi форм власносп соцiалiстичнi пiдприемства «вбирають» у себе рiзноманiтнi виробничi структури у виглядi

орендних пщрядних колективiв, внут-рiшньовиробничих кооперативiв, малих пiдприемств, акцiонерних товариств, що i стало початком реоргашзаци в госп-розрахунковi об'еднання рiзноманiтних форм власносп та форм господарювання. На 1'х базi формуються принципово новi умови госпрозрахунково'! дiяльностi пiдприемств. Орендна i кооперативна госпрозрахунковi форми дiяльностi сформували такi економiчнi умови, на основi яких ефективно використовуються трудовi та матерiальнi ресурси, iнтенсифiкуеться виробництво, забез-печуеться задоволення державно-госпо-дарських потреб у продукцп, роботах, послугах високо'1 якостi, передаються трудовим колективам основш функци управлшня, дотримуються технологiчна, виробнича i договiрна дисциплiна, самостiйно визначаються напрями методiв з госпрозрахункового доходу на розвиток виробництва i сощально'! сфери, оплати пращ. Прогресивнють i перевага орендних вщносин як ново!' форми господарювання виявилися в такому:

орендний пщряд нацiлював трудовий колектив на економш всiх ресурсiв, перш за все матерiальних i трудових. У дiяльностi орендного колективу був видимим противитратний механiзм, оскiльки вс види економи працi забезпечували зростання госпрозрахункового доходу;

орендш економiчнi вщносини стимулювали пiдвищення ефективностi використання основних фондiв, узятих в оренду трудовим колективом, руйнували вiдносини вщчуження вiд засобiв виробництва i формували вщчуття господаря;

оренднi вiдносини вiдновлювали сощальну справедливiсть, забезпечували розподiл за кшькютю i якiстю працi, стимулювали творчу i соцiальну активнiсть, що е основою сустльно'! активностi та мщно'! св^оглядно'! позици, яка забезпечуе активiзацiю людського

чинника i використання потенцшних можливостей людини працi.

Однак розвиток орендно'1 моделi господарювання призвiв до виникнення оргашзацшних проблем, якi

неоднозначно виршувалися в практицi дiяльностi пщприемств. Зокрема, вирiшення питання про укладання орендного договору на рiзних рiвнях управлiння - мiнiстерств, вiдомств, керiвникiв виробничих об'еднань, адмшютрацп пiдприемств, оскшьки вони не були власниками засобiв виробництва i менш зацiкавленi в орендних договорах. Позначилася також вщсутнють належно'1 науково-теоретично'! бази, а отже, складносп у визначеннi орендних платежiв, термiнiв i умов передачi засобiв виробництва в оренду i порядок 1'х оновлення.

Оренда на тривалий перiод нацiлювала колективи на дбайливе, високоефективне використання

устаткування, своечасне його оновлення, лжвщащю зайвого недiючого устаткування. Отже, з'являеться реальна можливiсть подолати негативш тенденцii i вирiшити протирiччя, якi накопичилися в економiцi держави у зв'язку з низькою ефективнютю використання виробничих фондiв, старiнням, низьким коефщентом вибуття та оновлення, високим рiвнем витрат на ремонт.

Також вагомою проблемою став розвиток нових економiчних вщносин в умовах дефщиту матерiальних засобiв, фондованого 1х розподшу через систему матерiально-технiчного постачання. До одше! з нових прогресивних моделей реоргашзаци управлiння можна вiднести утворення внутршньовиробничих ко-оперативiв, якi базувалися на коопера-тивнiй формi власносп, «вбудованiй» у державну. Через це госпрозрахунковi економiчнi вiдносини мали характер зв'язюв двох форм власностi, об'еднаш сумiсним виробничим процесом. Внутрiшньовиробничi кооперативи як

самостшш товаровиробники мали ширшi права i можливостi щодо реалiзацii самостiйностi, шж пiдряднi та оренднi. Вони мали право бути юридичними суб'ектами, яю мають самостiйний баланс i розрахунковий рахунок, виходячи з самостшного планування формувати i розподiляти

госпрозрахунковий дохiд колективу, що iстотно змiнювало ставлення пращвниюв до кiнцевих результатiв свое! працi.

Економiчнi вiдносини мiж пщприемством i внутрiшньовиробничим кооперативом регулювалися договорами, в яких фшсувалися права й обов'язки сторш. За окремо укладеними договорами вони мали право виконувати роботи i надавати послуги для стороншх пщприемств i органiзацiй. Партнерство двох форм власносп в рамках одного пщприемства вносило до економiчних вiдносин елементи конкурентностi, зростання ефективносп господарсько! дiяльностi досягалося за рахунок бшьш гнучкого й оперативного маневрування ресурсами з урахуванням умов i вимог ринку. Але у зв'язку з виходом постанови уряду про те, що з метою недопущення невиправданих виплат з фонду заробггно'1 плати державним пщприемствам, як уклали договори з кооперативами на виконання робгт з виготовлення продукци, напiвфабрикатiв i

комплектуючих виробiв, iнструмента, iнших робгт i послуг, зменшуеться фонд зарплати, утворений за нормативом, на розмiр витрат на оплату працi, передбачених на виробництво цих робгт або надання послуг. 1ншими словами, мотиващя економiчного поводження державного пiдприемства була детермшована недосконалiстю введення такого регулювання.

Досвiд упровадження дано! моделi на етапi переходу до нових форм господарювання пщприемств свщчить про те, що не можна змшити систему соцiально-економiчних вщносин у цiлому

шляхом модершзаци окремих сторш господарського мехашзму. Форми й умови оренди повинш були диференцшвати за рiзними галузями i сферами дiяльностi. Саме

некомплекснiсть економiчноi реформи, нерозумшня поетапностi 11 здiйснення як почергового реформування рiзних сторiн економiчного механiзму фактично звело нанiвець реформу, зумовило викривлення в розвитку оренди, коопераци та iнших форм економiчних вiдносин, у цiлому негативно вщобразилося на

економiчному зростаннi.

Спроби впровадження ново! методологи управлшня процесами реоргашзаци господарського механiзму без змiни органiзацiйно-економiчноi та юридично! форми пiдприемств у цшому стали утопiчними. Назрiла необхщнють реформування економiчного i

соцiального стану пщприемства та його колективу з наданням останньому прав (а отже, i вiдповiдальностi) колективного орендаря, забезпечення тюно! взаемодii всiх нових форм господарювання, перш за все орендних, акцюнерних, кооперативних i колективних. Оренда не змогла розвиватися ефективно без рiзноманiтних зв'язкiв з акцiонерними формами. Поза пайовими й акцюнерними началами не можна повноцшно реалiзувати участь у привласненш засобiв i результа^в працi кожним iз суб'ектiв вщносин, визначити мiру привласнення.

У таких економiчних умовах оренда стае «засновником» акцiонерних товариств. Децентралiзацiя в процеа переходу до моделi акцiонування стае основою оргашзацшно! структури управлiння, яка передбачае передачу функцш управлiння виробничо-господарською дiяльнiстю «вниз» пiдприемствам, що входять до складу орендного пщприемства.

До факторiв, яю обумовили необхщнють децентралiзацii управлiння, необхiдно вiднести такк великий розмiр

металургшних комплекав;

децентралiзацiя виробництва;

динамiчнiсть розвитку виробництва; складнють i витрати виробництва; чисельнють функцiй i важливiсть ршень, що приймаються на нижньому рiвнi управлшсько!' iерархii. Дана методологiя управлшня процесами реоргашзаци забезпечила правову самостшнють пiдприемств, надала !'м можливiсть проявляти шщативу i заповзятливiсть. Ураховуючи розвиток ринкових вщносин i комерцiйних структур у складi орендного пiдприемства, розвиваються i комерцiйнi пiдприемства: комерцiйний центр, маркетинговi фiрми,

зовнiшньоекономiчнi фiрми, торговi доми.

Для дiяльностi акцiонерних товариств характерна орiентацiя на внутрiшнiй потенцiал i власнi фiнансовi ресурси. Це зумовлюе необхщнють здiйснення активно'! полiтики

структурно'! перебудови. На вах металургiйних пщприемствах при створеннi акцiонерних товариств були змшеш структурнi схеми управлiння пщприемством. У принципах побудови i структури управлшня пщприемствами багато загального, а вщмшносп визначаються тим, хто е власником капiталу пiдприемства. Вивчення ринку е вщправною точкою в дiяльностi всiх рiвнiв управлiння.

У процес децентралiзацГ! управлiння, а саме видшення дочiрнiх пiдприемств, що дiють на основi оперативно-господарсько!' самостiйностi, рiзко посилюеться защкавленють у пiдвищеннi ефективностi свое!' дiяльностi, створюються сприятливi умови для адаптаци

до вимог ринку. Розподш функцiй мiж материнським пiдприемством i дочiрнi-ми регулюеться взаемовiдповiдальнiстю, розподшом стратегiчних i тактичних цiлей, необхщнютю формування повного набору управлiнських функцш дочiрнiх

пiдприемств. Як органiзацiйно-економiч-ний центр управлшня материнська компашя розробляе конкретш цiлi та загальнi напрями функцюнування, розвитку в цiлому та !'!' структурних пiдроздiлiв: визначае засоби, форми i методи, що забезпечують досягнення ще!' мети, здiйснюе контроль за виконанням сво!'х установок i вносить до них корективи, контролюе фшансову дiяльнiсть усiх пiдроздiлiв. Тому основним призначенням управлшсько!' дiяльностi материнсько!' компан^' стае забезпечення узгодженостi,

взаемозв'язюв i взаемодГ! мiж структурними пщроздшами, складовими частини единого цiлого. Це досягаеться за допомогою застосування таких найважливших функцiй управлiння, як маркетинг, планування, контроль, керiвництво, органiзацiя, якi сприяють пщтримщ стiйких функцiональних взаемозв'язкiв мiж уама пiдроздiлами iнтегрованоi компанГ!.

Згiдно iз Законом Укра!'ни "Про господарськi товариства" у статутних документах, договорах i контрактах з керiвниками дочiрнiх пщприемств передбачена можливють контролю за використанням майна i засобiв виробництва, яю внесенi до статутного капiталу материнською компашею. Керуючись цим пiдходом, виробничi пiдроздiли одержали право

реорганiзуватися в дочiрнi пiдприемства зi статусом юридичного суб'екта та створення сво!'х, дочiрнiх i сестринських фiрм.

Таким чином, створюеться самостшне пiдприемство, яке оперуе основними засобами, що залишилися у власносп материнського пiдприемства.

Дуже важливим моментом е те, що вiдносини власносп тут не змшюються. Податок на майно платить материнське пiдприемство, але щ витрати компенсуються, як правило, акцюнерним товариством, створеним у результат

реоргашзаци. Наприклад, при створенш дочiрнього пщприемства на базi дочiрнього пiдприемства

сталеплавильного передшу воно може видiлити копровий цех або будь-який шший, який збитково працюе, або видшити пщроздш у самостiйне пiдприемство на базi дочiрнього пiдприемства прокатного передiлу -майновий комплекс (стан), що пщвищить вщповщальнють пiдроздiлу за результати роботи.

Дана модель дозволяе зберегти цшсшсть виробничо! системи пiдприемства, що склалася, за рахунок регулювання дiяльностi дочiрнiх пiдприемств шляхом управлiння пакетами 1х акцiй, якi перебувають у власносп материнського пiдприемства. Пiдвищуеться оперативно-господарська самостшнють пiдроздiлiв, що сприяе швидкш адаптацп до вимог ринку, освоення нових видiв продукцп, якi мають попит, диверсифшаци

виробництва. Це надае можливють зняти з основного пщприемства тягар фшансування пiдроздiлiв, якi не е життево важливими для виробництва. Для формування статутного катталу дочiрнього пiдприемства можуть бути залучеш кошти iнвестора, що сприятиме розвитку пщприемства в цшому.

Недолiки пропоновано! моделi реоргашзаци пов'язанi зi змшою характеру виробничо-технологiчних вiдносин, що склалися мiж пiдроздiлами, перетвореними на дочiрнi пiдприемства. Одним iз них е неодноразове стягнення податку на додану вартють на продукщю в технолопчному передiлi, значна пiдготовча робота, складнють реестраци нових юридичних суб'ектiв, необхщнють змши

виробничо-технологiчних i економiчних вщносин. Проте незважаючи на недолжи, дана модель приваблива для великих i середшх пiдприемств.

Об'ективнi умови функцюнування

металургiйних пiдприемств Укра1ни визначають прагнення до штеграци пiдприемств сировинно! бази i металургiйного виробництва. 1нша важлива обставина пов'язана з тим, що металургшш пщприемства орiентованi на зовшшнш ринок, а на внутрiшньому ринку постшно посилюеться

конкуренцiя, зокрема за рахунок торгово! експанси кра1н далекого i ближнього зарубiжжя.

«Бiльш вшьною» органiзацiйною формою iнтеграцii пiдприемств стають суспшьш та iншi некомерцiйнi об'еднання, наприклад асощаци, спiлки, що представляють добровшьш об'еднання пiдприемств, якi створюються для здшснення спiльноi некомерцiйноi дiяльностi. Асоцiацii, спiлки виконують тi функци i володiють тими повноваженнями, яю добровiльно делегуються самостiйними

пiдприемствами-учасниками.

Наприклад, Мiжнародна спiлка металургiв i Асощащя пiдприемств чорно! металургii, метою яких е визначення стратеги розвитку галуз^ лобшвання галузевих iнтересiв та шформацшне забезпечення.

Пiдприемства, що входять до складу асощацп, зберiгають права юридичного суб'екта. Важливо пщкреслити, що керiвнi органи не володiють розпорядчою владою вщносно пiдприемств, якi входять в асощащю, i виконують сво! функцп на пiдставi договорiв з пщприемствами; колишнi ж структурнi пiдроздiли материнського пщприемства можуть входити в рiзнi асощацп на правах 1х члешв i засновникiв.

Висновок. Аналiз стану та проблем функцюнування промислових

пщприемств в Укра1ш у зв'язку iз здшсненням радикальних економiчних перетворень свщчить про те, що подальший економiчний розвиток процесiв реорганiзацii без вщповщно! державно! регулятивно! полiтики,

активного конструктивного втручання держави може призвести до стратепчних прорахунюв у здшсненш полгтики трансформаци економiки. Тому розробка конкретних закономiрностей становлення i розвитку нащонально!' економiки припускае необхiднiсть розвитку методологи управлшня процесами роз-державлення i створення науково обгрун-товано'1 системи управлiння процесами реоргашзаци промислових пщприемств, що дозволить забезпечити побудову, ефективне функщонування i

вдосконалення виробничих систем у нових умовах господарювання. При

цьому важливо забезпечити досягнення основно!' мiсГi процеав реформування -прискорення економiчного зростання нащонально!' економши i первинно!' ланки - пщприемства. Умовою останнього е забезпечення господарсько!' дiяльностi промислових пщприемств як рiвноправних учасникiв глобального ринку товарiв i послуг. Тому дослщження i систематизацiя науково-теоретичних i методологiчних аспектiв управлiння процесами реоргашзаци промислових пщприемств е в даний час важливими проблемами теори i практики.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.