CC BY
28
Огляд . JT—1'I'Jl JslJIJullsl
Review 1нфектологш
УДК 616.98:578.828Вт:616.931:616.981.551]-053.8:615.371/.372:612.017 DOI: 10.22141/2312-413x6.1.2018.125629
Ревенко Г.О., Маврутенков В.В.
ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра/ни», м. Днпро, Укра/на
щ ш ш W
1мунна BiAnoBiAb дорослих людей, ям живуть з В1Лчнфекщею, на введення Aифтерiиного та правцевого анатоксишв (огляд лiтератури)
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2018;6(1):7-11. doi: 10.22141/2312-413x.6.1.2018.125629
Резюме. Зростання KMbKocmi людей, як живуть з ВЫ-тфекщею (ЛЖВ), i значне збыьшення трива-лостi i'x життя на фот aHmupempoeipycHoi терапи ставлять актуальт питання про вакцинацт цих na^eHmie. Для тдготовки cmammi здшснювався пошук шформаци з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, Global Health, Google Scholar, CyberLeninka. Анализ науково-практично'1 лте-ратури cвiдчumь, що у ЛЖВ досить часто спостеркаеться втрата iмyнoлoгiчнoi naм'яmi про попередт iмyнiзaцii i менш ефективна iмyннa вiдnoвiдь навть псля вiднoвлeння iмyннoi системи на фот анти-pempoвipycнoi терапи, що може вимагати вживання додаткових зaxoдiв, наприклад, таких як оцшка piвня cneцuфiчнux антитл, ревакцинащя або збыьшення дози вакцин. Цей огляд тдкреслюе нeoбxiднicmь вакцинаци проти дифтерп та правця як важливог превентивноi стратеги серед ЛЖВ дорослого вжу. Kro40Bi слова: ВЫ-тфекщя; вакцинащя; iмyнimem; дuфmepiя; правець; огляд
Люди, яю живуть з В1Л-шфекщею (ЛЖВ), мають достатню тривалють життя, що наближаеться до три-валост життя 1мунокомпетентних oci6 завдяки до-сягненням антиретров1русно! терапи (АРТ). Так, за попередшми даними, у США та бврош бтьше поло-вини ЛЖВ до 2020 року будуть старшими за 60 роыв. Наявнють ефективно! АРТ перетворило це смертельне захворювання на латентну шфекцш, що дае л1карям можливють звернути бтьшу увагу на потреби первин-но! допомоги ЛЖВ дорослого вшу [1, 2].
Зрозумто, що зростання невакцинованого про-шарку населення через ВШ-шфекцш, у кшцевому тдсумку, може призвести до зниження р1вня колек-тивного 1муштету нижче вщ порога, необх1дного для забезпечення ешдем1чного благополуччя [3, 4]. Осо-бливе значення це мае в нашш держав1, де р1вень охо-плення щепленням взагал1 найнижчий серед держав — члешв Оргашзаци Об'еднаних Нацш (ООН) [5].
Стосовно безпеки вакцинаци ЛЖВ 1снуе загаль-ноприйнята думка: введення шактивованих вакцин е досить безпечним, а жив1 вакцини можуть бути не-безпечн1 для ос1б 1з вираженою 1муносупрес1ею, що е
тшьки в ос1б, яы не отримують АРТ [3, 6]. Так, диф-тер1йн1 та правцев1 анатоксини (АДП) являють собою шактивоваш екзотоксини, тому не становлять ризику для ЛЖВ.
Отже, ряд важливих аспеклв щодо вивчення стану антитоксичного 1муштету в ЛЖВ у сучасних умовах залишаеться недостатньо вивченим. Вщсутшсть на сьогодн1 наукових роб1т у нашш кршш 1з захищеност1 ЛЖВ дорослого в1ку в1д зазначених шфекцшних захво-рювань надае ц1й проблем! особливу актуальнють.
Досл1дження показали, що 1мунш реакци на бть-шють вакцин суттево знижуються у ЛЖВ. Але, окр1м первинно! в1дпов1д1, довготривале збереження захисту не задокументоване [7].
Дифтер1я та правець належать до групи шфекцш, що ефективно керуються за допомогою засоб1в 1мунопрофшактики. При достатньо низькш шген-сивност еп1дем1чного процесу дифтерп та правця серолопчний контроль стану 1мун1тету в систем! ет-дем1олог1чного надзору за дослщжуваними шфекщя-ми, для об'ективно! оц1нки та прогнозування етде-м1чно! ситуаци, е основоположним.
© «Актуальна шфектологи» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» (Äual'naä Infektologiä»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Ревенко Георпй Олександрович, асистент кафедри шфекцмних хвороб, Днiпропетровська медична академiя, вул. Вернадськото, 9, м. Днтро, 49044, УкраТна; e-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (097) 7176036.
For correspondence: George Revenko, Assistant at the Department of infectious diseases, State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine', Vernadsky str., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: [email protected]; phone: +38 (097) 7176036.
Мета огляду — надати наукове обГрунтування раць онально1 вакцинацй' проти дифтерй' та правця на шд-ставi аналiзу сучасних свiтових медичних дослiджень i практичних рекомендацш для ЛЖВ дорослого вшу.
Оскiльки дифтерiя та правець не мають особливого зв'язку з ВШ-шфекщею, то рекомендацй' з вакцинацй ще! груши в основному збiгаються з рекомендащями для загального населення [8], але, зважаючи на можли-востi вiдмiнностей в iмунному статусi ЛЖВ дорослого вшу, це е дискусшним питанням.
Таким чином, основною проблемою «терапи супро-воду та профтактики» у ЛЖВ дорослого вiку е ефектив-нiсть iмунiзацil [9]. 1мунна вiдповiдь на вакцинацiю проти дифтерй' та правця порушена у В1Л-шфшованих ошб [10]. Данi S. Kemeis et al. (2014) показують, що у ЛЖВ дорослого вшу з асимптомною iнфекцiею або клшчно вираженими ознаками 'll мають мюце послабленi реакци iмунноl системи на ревакцинацш анатоксинами [7].
У ЛЖВ дорослого вшу з клшчними проявами ш-фекцй' спостерiгаються суттевi iмунологiчнi порушен-ня, включаючи гiпергаммаглобулiнемiю, зниження ктькосп та дисфункцiю CD4+ Т^мфоципв, посла-блену вiдповiдь Т-лiмфоцитiв на стимуляцш мггоге-нами, iнтенсивнi фенотиповi та функцiональнi пору-шення у субпопуляци В-лiмфоцитiв i низьку вщповщь гуморального iмунiтету [11]. У таких ошб порушено первинш та вторинш вiдповiдi антит1логенезу, що може бути причинами рiзко знижено! ефективност1 iмунiзацil. При вiдсутностi АРТ мае мюце прогресуван-ня порушень як Т-, так i В-клггинного iмунiтету, що, насамперед, пригшчуе синтез антит1л при стимуляци антигеном. Але якщо лiмфоцити вже «зус^чались» з антигеном до шф^вання В1Л, то реакци iмунiтету по-рушуються меншою мiрою [12, 13]. Порушення iмун-но! вщповщ можуть бути б1льш вираженими в ошб, яю до початку шфшування В1Л мали менше можливост1 контактувати з рiзними антигенами [7, 12]. У модел1 ВIЛ-iнфiкування лiмфоlдних тканин ex vivo було показано, що фенотипове переключення М-тропних на Т-тропш вiруси асоцiйоване з незворотною дисфунк-цiею В-клiтин, тому шфшування Т-тропним В1Л част-ково анулюе специфiчний гуморальний iмунiтет до дифтершних i правцевих анатоксинiв [14—16].
У лггературних даних наголошуеться, що взагал1 ВIЛ-iнфiкованi особи добре переносять вакцинацш та iнактивованi вакцини можуть використовуватись у них без особливих обмежень [7, 9, 12]. Анатоксини та ре-комбшантш вакцини можуть уводитись незалежно вiд стади захворювання та ктькосл CD4+ Т-лiмфоцитiв [4, 12, 13]. Деяи автори вважають, що для найкращо-го ефекту у бтьшосп випадкiв необхiдно дочекатись вщновлення iмунноl системи за допомогою АРТ та обов'язково проконтролювати вщповщь на вакцинацш [8, 17]. Поодиноы дослщження [9, 10] вказували на транзиторне збтьшення вiрусного навантаження та зниження CD4+ Т^мфоцитав саме тсля введення анатоксинiв, але цi показники нормалiзувалися через 2—6 тижнiв i, зазвичай, не спостериалися серед тих, хто отримуе АРТ. Подальший аналiз показав, що немае
достовiрних даних, яю б шдтверджували припущення про негативний вплив анатоксинiв на стан здоров'я ЛЖВ дорослого вшу або про прискорення прогресу-вання захворювання [8, 14, 17]. Отже, переваги вакцинацй', як i рашше, продовжують переважати iснуючi теоретичнi ризики.
Нижче наведенi свiтовi та нацюнальш рекомендацй щодо вакцинацй' АДП для ЛЖВ дорослого вшу.
Для тих ошб, яы отримали серiю первинно! вакцинацй', World Health Organization (WHO) рекомендуе вводити АДП для ЛЖВ дорослого вшу з використанням тих самих графтв i доз, що й для iмунокомпетентних ошб [18]. Щ рекомендацй' пiдкреслюють важливють вакцинацй', особливо серед споживачiв ш'екцшних наркотикiв — одше1 з груп ризику В1Л-шфекцй, особливо в репонах, де вiдсутня програма щодо обмь ну шприцiв. Так, у США у 1995—1998 роках серед ушх випадив правця 11 % припадало на споживачiв iн'екцiйних наркотиков. Вакцинацiя проти дифтерй' та правця конкретно не згадуеться у контекст ЛЖВ дорослого вiку, але рекомендована серед вагггних жiнок (протягом 2-го або 3-го триместр!в) та медичних пра-цiвникiв, якi доглядають за особами, що мають ризик захворювання (наприклад, немовлята) [18, 19].
British HIV Association (BHIVA) рекомендуе про-водити бустерш вакцинацй' АДП кожш 10 рокiв, особливо серед тих, хто знаходиться у груш ризику (наприклад, по1здка в репони, де буде важко отримати постконтактну профилактику, пов'язану з ризиком ш-фiкування правцем), серед тих, хто отримав повну пер-винну вакцинацш — 5 доз. Особам, старшим за 50 роыв, пропонуеться скоротити штервал мiж бустерними дозами до 5 роыв. Вагiтнi жiнки у 28—32 тижш (1 доза дифтерiйного та правцевого токсощв — пiд час кож-но'' вагiтностi). Також пiд час спалахiв, що стосуються дифтерй'. Вакцинащя за показаннями рекомендуеться незалежно в!д кiлькостi CD4+, вiрусного навантаження або застосування АРТ [15, 20, 21].
Не юнуе конкретних рекомендацш European AIDS Clinical Society (EACS), осыльки ЛЖВ дорослого вшу повинш вакцинуватись зпдно з рекомендацiями кра-1ни [6, 22]. Аналопчними е французьы рекомендацй щодо вакцинацй', включаючи бустерну iмунiзацiю АДП кожнi 10 роыв без змш у графiках стосовно ЛЖВ дорослого вшу [23]. Так! ж самi рекомендацй' регламенту-ють майже вш краши, у тому числ! й Укра'на [24].
Американсьы рекомендацй' Centers for Disease Control and Prevention (CDC) та Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP) под!бним чином кажуть на користь того, щоб рашше вакциноваш ЛЖВ дорослого вшу отримували вакцинацш АДП кожш 10 роив [19, 25]. Кр!м того, В1Л-шфшоваш ж1нки, у раз! вапт-носп, повинш !мушзуватись п!д час кожно'' ваптносл у 27—36 тижшв. Також ЛЖВ дорослого вшу, яю доглядають за дпъми вшом до 12 мюящв, сл!д враховувати цю вакцинацш [14, 26]. Кр!м того, завдяки дгяльност HIV Medicine Association (HIVMA) of the Infectious Diseases Society of America (IDSA), починаючи з 2009 року В1Л-позитивш жшки отримують рутинну проф1лактичну
8
Aktual'naa Infektologia, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Том 6, № 1, 2018
допомогу в рамках систематичного догляду, що перед-бачае, зокрема, скриншг артерiального тиску, вакцинацш проти гепатиту А i В, дифтерй, правця, кашлюка, пневмококово1 пневмони, скриншг щодо зловживання психоактивними речовинами i перевiрку псиичного здоров'я тощо [27].
Тривалють антитоксичного iмунiтету у ЛЖВ дорослого в^ проти даних шфекцшних хвороб ще недостат-ньо вивчена i в умовах спалаху вакцинокерованих захво-рювань е нагальним науково-медичним питанням [18].
Так, перша робота з дано1 проблеми проведена у 1992 рощ в University of Copenhagen (Дашя) у Центр1 медично1 паразитологй. Виявлено, що у ЛЖВ дорослого вшу антитоксичш антитта проти правця були ниж-че вiд захисного рiвня, а 30,77 % взагалi не були захи-щенi проти дифтерй. Викликае iнтерес те, що не було знайдено шякого зв'язку iмунного захисту зi стадiями В1Л-шфекци та рiвнями CD4+ Т-лiмфоцитiв [28].
1нша робота була проведена на кафедрi шфекцш-них хвороб у University Hospital Leiden (Шдерланди) у 1995 рощ [29]. Результати показали, що у ЛЖВ дорослого вшу рiвень iмунiтету проти дифтерй та правця був нижчий, шж у iмунокомпетентних ошб. Когорта ЛЖВ дорослого вшу була розподтена на 3 групи: 1-ша мала кшьисть CD4+ Т-лiмфоцитiв менше за 100 кл/мкл, 2-га — 101—300 кл/мкл i 3-тя — понад 300 кл/мкл. За-хиснi титри антидифтершних антит1л у цих групах мали 61, 70 та 73 % вщповщно. Середнш рiвень антиправ-цевих антитт становив 83 % i корелював iз кiлькiстю CD4+ Т^мфоцилв. На пiдставi даного дослiдження були зроблеш першi висновки, що ЛЖВ дорослого вшу бтьш iнтенсивно втрачають iмунологiчну пам'ять.
У 1998 рощ чилшсьы вченi з кафедри педiатрil Pontificia Universidad Católica de Chile показали, що ЛЖВ дорослого вшу не здатш формувати захисш титри протиправцевих антитт пiсля введення анатоксину [30]. Дослщження, що були проведеш у Federal University of Sao Paulo (Бразилия) у ЛЖВ-жшок дорослого вiку у тсляпологовому перiодi, показали, що у 34,4 % не було захисних ти^в антитт проти 12,9 % жшок контрольно1 групи до дослщжуваних шфекцш-них хвороб. Лiнiйний множинний регресшний аналiз показав, що рiвень антит1л проти дифтерй та правця був знижений саме через шфшування В1Л [31].
У США у 2008 рощ на базi Long Island Jewish Medical Center обстежено 158 ЛЖВ дорослого вщу з приводу захисту !х проти правця. Результати показали, що 17 % не мали захисних рiвнiв протиправцевих антитт [32]. То,щ ж у британському виданш Clinical and Experemental Immunology були опублшоваш результати дослщження протиправцевих антит1л у ЛЖВ дорослого вщу. В цiй робот показано, що пiсля 24 тижшв АРТ частиш пащен-тiв проведена бустерна iмунiзацiя проти правця, а шшш не проведена. Оцiнювали результати на 96-му та 156-му тижнях. Даш результати показали, що не було достовiр-но! рiзницi мiж тими, хто отримав iмунiзацiю, та без не1 (Р = 0,2; Р = 0,4). Було зроблено припущення, що анти-правцева вщповщь, можливо, вщновлюеться у б1льшост1 пащенлв при адекватному призначеннi АРТ [33].
У 2010 рощ у Шгери в Obafemi Awolowo University на кафедрi гематолог!! та !мунолог!1 дослщжувались piBHi протиправцевих антитiл у В1Л-позитивних oci6. До-слiдження показало, що ютотних вiдмiнностей в рiвнях антитт проти правця у В1Л-шфшованих ошб пор!вня-но 3i здоровими не було [34].
У цей перюд бразильськими науковцями дослщже-но вплив вiку на iмунну вiдповiдь при введенш прав-цевого анатоксину та встановлено, що АРТ складшше «вщновлювати» iмунну вiдповiдь б1льш старшiй вшо-вiй категор!1 ВIЛ-iнфiкованих осiб, що робить ix б1льш сприйнятливими до правця [35].
Також дослщження титр!в антитоксичних антит1л було проведено у 2011 рощ у Pasteur Institute of Iran в Тегеран (1ран) [36]. Результати показали, що майже вш В1Л-шфшоваш особи мали достатш р!вш антитоксичних антит1л. Статистично не було виявлено суттево! р!знищ у середнix р!внях сироваткових антидифтершних антитт у В1Л-позитивних ошб пор!вняно з! здоровими. Але виявлено бтьш низьы титри протиправцевих антитт у В1Л-шфшованих ошб. Середнш р!вень антитоксичних антит1л не корелював !з кшьистю CD4+ Т-л!мфоципв.
У 2012 рощ в науковому виданш Brazilian Journal of Microbiology опублшоваш дан! стосовно р!вшв антитоксичного !муштету проти дифтерй у ЛЖВ дорослого в!ку. Результати показали, що у 70 % був вщсутнш за-хист, причому не було шякого зв'язку з р!внем CD4+ Т-л!мфоцилв. Зазначено цшавий факт: особи, яи не отримували АРТ, мали бтьш високий р!вень протидиф-тершних антит1л (середне геометричне — 0,62 МО/мл) проти тих, як! отримували АРТ (0,39 МО/мл) [37].
Дослщження антитоксичного !мунггету було проведено французькими вченими у 2015 рощ, що в!до-бразило низьы титри антитт проти дослщжуваних ш-фекцшних хвороб, а саме: проти дифтерй мали захист 69,0 % (95% Д1 63,2-74,7), проти правця — 70,7 % (95% Д1 65,0-76,3) ВШ-шфшованих ошб [38].
У тому ж рощ групою австршських досл1дник1в обстежено 700 В1Л-шфшованих дорослих ошб i встановлено, що достатнш р!вень антитоксичного !мунггету у даних ошб проти дифтерй дор!внював 84 та 51 % проти правця, причому здебтьшого серонегативну когорту становили м!гранти, що свщчить, напевно, про дефек-ти у вакцинальних стратегиях кра1н, що розвиваються. 95 % пащенпв !з показниками CD4+ > 200 кл/мкл не мали захисту щонайменше проти одного з дослщжуваних антигешв [12]. 1талшсьы сшвробггники Department of Health Sciences з University of Genoa дослщили р!вень охоплення !мушзащею та серопротекци проти досль джуваних шфекцшних хвороб у ошб, яи були шфшо-ваш В1Л перинатально та на момент дослщження були вже дорослими. Так, показники охоплення вакцинащ-ею становили 84,6 %, а достатш р!вш антитоксичного !муштету мали 43,6 % ошб. I вже тут уперше було сфор-мульовано припущення, що, незважаючи на задовтьну первинну вщповщь на !мушзацш, в подальшому втрат1 !мунолопчно1 пам'ят можна запоб!гти додатковими стратепями зб1льшення дози вакцин [39].
Результати показали, що тривалють напруженосп гуморального iмунiтету проти дослщжуваних шфекцшних хвороб у ЛЖВ дорослого bî^ була коротше, шж у iмунокомпетентних осiб, та, згщно з дшчими рекомендациями, значна кшьтсть пацieнтiв втратила б рiвень захисних антитт, порушуючи питання про адекватшсть рекомендацiй щодо бустерних вакцинацш кожнi 10 роив. Отже, результати сучасних наукових дослщжень щодо щеплення ЛЖВ дорослого вшу обГрунтовують ре-вiзiю iснуючих нацюнальних наказiв для дано!' катего-рй' осiб. I лише рекомендацй' BHIVA пропонують бтьш часте введення АДП особам, старшим за 50 роив. Беру-чи до уваги той факт, що iмунна вiдповiдь формуеться, але швидко згасае, е сенс частше ревакцинувати ЛЖВ дорослого вшу проти дифтерй' та правця.
Висновки
Вакцинащя — це iнодi втрачений, але дуже важ-ливий компонент «терапи' супроводу та профтакти-ки» ЛЖВ дорослого вiкy Результати аналiзу науково-практично'1' лiтератури свiдчать, що у ЛЖВ дорослого вшу досить часто спостериаеться втрата iмунологiч-но1 пам'ятi про попереднi iмунiзацiï i менш ефектив-на iмунна вщповщь навiть пiсля вiдновлення iмунноï системи на фош АРТ, що може вимагати вживання до-даткових заходiв, таких як оцiнка рiвня специфiчних антитiл, доцiльнiсть бустерних вакцинацiй або збть-шення дози вакцин.
Конфлшт ÏHTepecÏB. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано!' статтi.
References
1. Bhatt B, Jindal H, Sk S, MalikJS, Sangwan K, Resident J. Vaccination in HIV positive adults: need to address. Hum Vaccin Immu-nother. 2014;10(10):3011-2. doi: 10.4161/21645515.2014.971645.
2. Cioe PA, Melbourne K, Larkin J. An immunization update for HIV-infected adults in the United States: review of the literature. J Assoc Nurses AIDS Care. 2015 Mar-Apr;26(2):201-7. doi: 10.1016/j. jana.2014.11.006.
3. Setse RW, Siberry GK, Moss WJ, Wheeling J, Bohannon BA, Dominguez KL. Meningococcal Conjugate and Tetanus Toxoid, Reduced Diphtheria Toxoid and Acellular Pertussis Vaccination Among HIV-infected Youth. Pediatr Infect Dis J. 2016 May;35(5):e152-7. doi: 10.1097/INF.0000000000001078.
4. Pinto Neto LFDS, Vieira JV, Ronchi NR. Vaccination coverage in a cohort of HIV-infected patients receiving care at an AIDS outpatient clinic in Espirito Santo, Brazil. Braz J Infect Dis. 2017 Sep-Oct;21(5):515-519. doi: 10.1016/j.bjid.2017.03.021.
5. WHO-UNICEF estimates of DTP3 coverage. Available from: http://apps.who.int/immunization_monitoring/globalsummary/time-series/tswucoveragedtp3.html. Assesed: July 15, 2017.
6. Corre LN, Autran B. Vaccination in HIV-infected Individuals. Future Virology. 2012;7(1):85-102. doi:10.2217/fvl.11.128.
7. Kerneis S, Launay O, Turbelin C, Batteux F, Hanslik T, Boelle PY. Long-term immune responses to vaccination in HIV-infected patients: a systematic review and meta-analysis. Clin Infect Dis. 2014Apr;58(8):1130-9. doi: 10.1093/cid/cit937.
8. Crum-Cianflone NF, Wallace MR. Vaccination in HIV-In-fected Adults. AIDS Patient Care STDS. 2014 Aug 1; 28(8): 397-410. doi: 10.1089/apc.2014.0121.
9. Ho YL, Enohata T, Lopes MH, De Sousa Dos Santos S. Vaccination in Brazilian HIV-infected adults: a cross-sectional study. AIDS Patient Care STDS. 2008 Jan;22(1):65-70. doi: 10.1089/ apc.2007.0059.
10. Spach DH. Immunizations for HIV-infected adults: indications, timing, and response. Top HIV Med. 2006 Dec-2007 Jan;14(5):154-8. PMID: 17237556.
11. Crane HM, Dhanireddy S, Kim HN, at al. Optimal timing of routine vaccination in HIV-infected persons. Curr HIV/AIDS Rep. 2009;6(2):93-99. PMID: 19358780.
12. Grabmeier-Pfistershammer K, Herkner H, Touzeau-Roemer V, Rieger A, Burgmann H, Poeppl W. Low tetanus, diphtheria and acellular pertussis (Tdap) vaccination coverage among HIV infected individuals in Austria. Vaccine. 2015 Jul 31;33(32):3929-32. doi: 10.1016/j.vaccine.2015.06.056.
13. Moir S., Fauci AS. B-cell exhaustion in HIV infection: the role of immune activation. Current opinion in HIV and AIDS. 2014 Sep;9(5):472-7. doi: 10.1097/C0H.0000000000000092.
14. Crum-Cianflone NF, Sullivan E. Vaccinations for the HIV-In -fected Adult: A Review of the Current Recommendations, Part I. Infect Dis Ther. 2017Sep;6(3):303-331. doi: 10.1007/s40121-017-0166-x.
15. Kim DK, Riley LE, Harriman KH, Hunter P, Bridges CB. Advisory committee on immunization practices recommended immunization schedule for adults aged 19 years or older-United States. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 2017 Feb 10;66(5):136-138. doi: 10.15585/mmwr.mm6605e2.
16. De Milito A. B lymphocytes dysfunction in HIV infection. Current HIVResearch. 2004 Jan;2(1):11-21. PMID: 15053337.
17. Yek C, Gianella S, Plana M, et al. Standard vaccines increase HIV-1 transcription during antiretroviral therapy. AIDS. 2016 Sep 24;30(15):2289-2298. doi:10.1097/QAD.0000000000001201.
18. World Health Organization. Vaccine position papers. Available from: http://www.who.int/immunization/documents/positionpa-pers/en/. Accessed: Mar 30, 2017.
19. Centersfor Disease Control and Prevention, National Institutes of Health, HIV Medicine Association of the Infectious Diseases Society of America. Guidelines for the prevention and treatment of opportunistic infections in HIV-infected adults and adolescents. Available from: https://aidsinfo.nih.gov/guidelines/html/4/adult-and-adolescent-op-portunistic-infection/318/introduction. Accessed: Mar 30, 2017.
20. Quinn KJ, McCarty EJ, Quah SP, Emerson CR, Donnelly CM. Managing vaccines: defining the remit of primary care and specialist HIV clinics in the delivery of immunization to individuals with HIVinfection. Int J STD AIDS. 2012 Feb;23(2):136-7. doi: 10.1258/ ijsa.2011.011231.
21. BHIVA. Guidelines on the use of vaccines in HIV-positive adults 2015. Available from: http://www.bhiva.org/vaccination-guidelines.aspx. Accessed: 30 Mar 2017.
22. European AIDS Clinical Society (EACS). Guidelines for the treatment of HIV, Version 8,2, January 2017. Available from: http:// www.eacsociety.org/files/guidelines_8.2-english.pdf. Accessed: Mar 30, 2017.
23. Fresard A, Gagneux-Brunon A, Lucht F, Botelho-Nevers E, Launay O. Immunization of HIV-infected adult patients - French recommendations. Hum Vaccin Immunother. 2016Nov;12(11):2729-2741. doi: 10.1080/21645515.2016.1207013.
10
Aktual'naâ Infektologiâ, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Том 6, № 1, 2018
24. Ministry of Health of Ukraine. Order № 551 dated August 11, 2014: On the improvement of preventive vaccination in Ukranian. Available from: http://z,akon3.rada.gov.ua/laws/show/z,1237-14. (in Ukranian).
25. Rubin LG, Levin MJ, Ljungman P, et al. 2013IDSA clinical practice guideline for vaccination of the immunocompromised host. Clin Infect Dis. 2014 Feb;58(3):e44-100. doi: 10.1093/cid/cit684.
26. Aberg JA, Gallant JE, Ghanem KG, Emmanuel P, Zingman BS, Horberg MA. Primary care guidelines for the management ofpersons infected with HIV: 2013 update by the HIV medicine association of the Infectious Diseases Society of America. Clin Infect Dis. 2014 Jan;58(1):e1-34. doi: 10.1093/cid/cit665.
27. Simonsen SE, Kepka D, Thompson J, Warner EL, Snyder M, Ries KM. Preventive health care among HIV positive women in a Utah HIV/AIDS clinic: a retrospective cohort study. BMC Womens Health. 2014 Mar 4;14(1):37. doi: 10.1186/1472-6874-14-37.
28. Kurtzhals JA, Kjeldsen K, Heron I, Skinhoj P. Immunity against diphtheria and tetanus in human immunodeficiency virus-infected Danish men born 1950-59. APMIS. 1992;100(9):803-8. PMID: 1356366.
29. Kroon FP, van Dissel JT, Labadie J, van Loon AM, van Furth R. Antibody response to diphtheria, tetanus, and poliomyelitis vaccines in relation to the number of CD4+ T lymphocytes in adults infected with human immunodeficiency virus. Clin Infect Dis. 1995 Nov;21(5):1197-203. PMID: 8589143.
30. Talesnik E, Vial PA, Labarca J, Mendez C, Soza X. Time course of antibody response to tetanus toxoid and pneumococcal capsular polysaccharides in patients infected with HIV. J Acquir Immune Def-ic SyndrHum Retrovirol. 1998Dec 15;19(5):471-7. PMID: 9859960.
31. Bonetti TC, Succi RC, Weckx LY, Tavares-Lopes L, de Moraes-Pinto MI. Tetanus and diphtheria antibodies and response to a booster dose in Brazilian HIV-1-infected women. Vaccine. 2004 Sep 9;22(27-28):3707-12. doi: 10.1016/j.vaccine.2004.03.023.
32. Alagappan K, McGowan J, DeClaro D, Ng D, Silverman RA. Tetanus antibody protection among HIV-infected US-born patients and immigrants. Int J Emerg Med. 2008 Jun;1(2):123-6. doi: 10.1007/s12245-008-0020-8.
33. Burton CT, Goodall RL, Samri A, et al. Restoration of anti-tetanus toxoid responses in patients initiating highly active antiretroviral therapy with or without a boost immunization: an INITIO substudy Clin Exp Immunol. 2008;152(2):252-257, doi: 10.1111/j.1365-2249.2008.03611.x.
34. Salawu L, Ndakotsu MA. Tetanus antibody in Nigerians living with HIV/AIDS: A preliminary report. Malays J Microbiol. 2010;6(2):1U-n4. doi: 10.21161/mjm.10708.
35. Andrade RM, Andrade AF, Lazaro MA, et al. Failure of highly active antiretroviral therapy in reconstituting immune response to Clostridium tetani vaccine in aged AIDS patients. J Acquir Immune Defic Syndr. 2010;54:10-7. doi: 10.1097/QAI.0b013e3181d6003b.
36. Eslamifar A, RamezaniA, BanifazlM, AghakhaniA. Tetanus and diphtheria seroprevalence in patients infected with human immunodeficiency virus. Iranian Journal of Pathology. 2012;7(1):27-31.
37. Speranza FA, Ishii SK, Thuler LC, et al. Diphtheria Antibodies and T lymphocyte Counts in Patients Infected With HIV-1. Braz J Microbiol. 2012 Jul;43(3):946-50. doi: 10.1590/S1517-838220120003000014.
38. Mullaert J, Abgrall S, Lele N, et al. Diphtheria, tetanus, poliomyelitis, yellow fever and hepatitis B seroprevalence among HIVl-infected migrants. Results from the ANRS VIHVO vaccine sub-study. Vaccine. 2015 Sep 11;33(38):4938-44. doi: 10.1016/j.vac-cine.2015.07.036.
39. Sticchi L, Bruzzone B, Caligiuri P, et al. Seroprevalence and vaccination coverage of vaccine-preventable diseases in perinatally HIV-1-infected patients. Hum Vaccin Immunother. 2015;11(1):263-9. doi: 10.4161/hv.36162.
OTpuMaHO 20.01.2018 ■
Ревенко Г.А., Маврутенков В.В.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Иммунный ответ взрослых людей, живущих с ВИЧ-инфекцией, на введение дифтерийного и столбнячного анатоксинов (обзор литературы)
Резюме. Рост количества людей, живущих с ВИЧ-инфекцией (ЛЖВ), и значительное увеличение продолжительности их жизни на фоне антиретровирусной терапии ставят актуальные вопросы о вакцинации этих пациентов. Для подготовки статьи осуществлялся поиск информации с использованием баз данных Scopus, Web of Science, MedLine, Global Health, Google Scholar, CyberLeninka. Анализ научно-практической литературы свидетельствует, что у ЛЖВ довольно часто наблюдается потеря иммунологической памяти о предыдущих иммунизациях и
менее эффективный иммунный ответ даже после восстановления иммунной системы на фоне антиретровирусной терапии, что может потребовать дополнительных мер, например, таких как оценка уровня специфических антител, ревакцинация или увеличение дозы вакцин. Этот обзор подчеркивает важность вакцинации против дифтерии и столбняка как важной превентивной стратегии среди ЛЖВ взрослого возраста. Ключевые слова: ВИЧ-инфекция; вакцинация; иммунитет; дифтерия; столбняк; обзор
G.O. Revenko, V.V. Mavrutenkov
State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
Immune response of adult people living with human immunodeficiency virus to the introduction of diphtheria and tetanus toxoid (review of literature)
Abstract. The increase in the number of people living with human immunodeficiency virus (PLHIV) and significant increase in their life expectancy on the background of antiretroviral therapy raises the issue of vaccination of these patients. To prepare the article, we searched for information using Scopus, Web of Science, MedLine, Global Health, Google Scholar, CyberLeninka databases. The analysis of scientific and practical literature shows that PLHIV are often considered to experience a loss of immunological memory of previous immunizations
and a less effective immune response, even after the restoration of the immune system when using antiretroviral therapy, which may require additional measures, such as: assessment of the level of specific antibodies, revaccination, or increasing the dose of vaccines. This review emphasizes the importance of vaccination against diphtheria and tetanus as an important preventive strategy among PLHIV in adulthood. Keywords: HIV-infection; vaccination; immunity; diphtheria; tetanus; review
