фактах та подiях, вона правдивша, а значить, — i доцiльнiша, коли подаеться самими очевидцчми подш.
А. Лотоцький брав участь у знаменитому рейдi усусусiв по Наддншрянськш Укрш'ш вiд лютого до жовтня 1918 року. Про перебування свого загону на Великш Укра1ш автор залишив спогади-мемуари. З недовiрою i вiдчуженням зустрiчали селяни австршщв, але побачивши завзяту дiяльнiсть аматорського шчового драматичного гуртка, роботу читалень стршьщв-учителiв, якi розповiдали про юторда Украши, вчили дiтей письму, знайомили з творами украшських письменниюв, зустрiвши серед бiйцiв освiчених, нацюнально свiдомих спiввiтчизникiв, — зрiднилися i щиро полюбили галицьких усусусiв. А. Лотоцький стверджуе, що селяни тзнали щиру, безкорисливу працю стрiльцiв, яю влаштовували концерти на честь Шевченка, Франка й iнших, органiзовували театр, в якому грали i фаховi актори-стрiльцi (мiж ними I. Рубчак), й аматори. Стрiльцi-вчителi взялися вщразу вчити мiсцевих дiтей. Селяни спершу неохоче вiддавали дiтей в украшську школу, але пiсля кiлькох лекцш ситуацiя змiнилася на краще. Крiм того, УСС виголошували вiдчити для селян — реферати про Украшу, 11 минуле та про рiзнi украшсью справи. Зворушливим було прощання селян-надднiпрянцiв з усусусами, вони зi сльозами на очах просили: «Лиштся в нас, у нас вам добре буде»! Та просили т самi селяни, що спершу не дуже прив^но приймали стрiльцiв та вважали 1х за «австрiйцiв» [5, 18] .
Яскравим е такий спогад А. Лотоцького: «Тут пригадуеться меш один момент. Сиджу я з товаришем на квартирi. Вш грае на цитрi козацькi шсш та спiвае. Нараз тихо вщчиняються дверi i на порозi стае наш старий господар... I очi старого станули в сльозах. Галицький усусус принiс на степи старому нащадковi запорожцiв назад те «Свшан-зшля», що його тамошня молодь, задурманена московською школою, вже забула, волша спiвати московських простацьких пiсень» [5, 17]. Згадаш мемуари е важливою вiхою у вiдтвореннi ролi шчового стрiлецтва в розвитку укра1нсько1 ютори.
Про яскравий слiд шчово1 слави свщчить i пам'ять наших сучасниюв. Iсторiю мужньо! укра1нсько1 арми iз захопленням вивчають нашi учнi, багато тсень про сiчовикiв залюбки ствають дiти по всiй Укра1ш i в ем^раци. Во1ном ще1 смшиво!, iдейно спрямовано! арми Украшських Сiчових Стрiльцiв, активним громадсько-просвiтницьким дiячем був й А.Лотоцький. Вш, як i М. Угрин-Безгрiшний, були дуже шанованими в повт людьми, а молодь гордилася сво1ми вчителями, вважали !х героями нацюнально-визвольно1 вiйни [4].
Стршецька творчiсть, органiзатором i творцем яко! був й А.Лотоцький, — великий здобуток нашо1 культури. Патрiотизм галицько1 молодi 20-30-х рокiв виховувався значною мiрою завдяки стрiлецькiй творчостi, живому спшкування з учасниками визвольних змагань, на ще1 продовжити i завершити розпочату ними справу, справу державотворення.
Л1ТЕРАТУРА
1. АЛ — МУБ. Дещо про украшську лггературну мову // Червона Калина. — 1917. — Май. — С. 4-8, 13-15.
2. Гей, там на гор1 «С1ч ще!»: Пропам'ятна книга «С1чей» / Упоряд. К. Трильовський. — Едмонтон,
1965. — 436 с.
3. Звгг дирекци приватно1 ПмназИ з укр. мовою викладання за р1к шк1льний 1912/13. — Льв1в: Накл.
Пмназ. Ком1тету, 1912. — 94с.
4. Коритко Р. Рогатинсьш побратими // Лггопис Червоно1 Калини. — Льв1в, 1997. — С. 31-36.
5. Лотоцький А. З культурно1 пращ усусуав // Календар Просв1ти на 1936. — Льв1в: Просв1та, 1936.
— С. 14-19.
6. Салига Т. Ю. Продовження. — Льв1в: Каменяр, 1991. — 253 с.
Нша СЛЮСАРЕНКО
I. Г. ТКАЧЕНКО ПРО ТРУДОВУ ПОДГОТОВКУ П1ДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛ1ННЯ
У статтi проаналгзовано спадщину видатного укратсъкого педагога I. Ткаченка та представлено його погляди на орган1зацт трудовог тдготовки тдростаючого поколтня в умовах загалъноосвтнъого навчалъного закладу.
На всiх етапах розвитку втизняно! загальноосв^ньо! школи значну увагу науковщв та педагогiв-практикiв привертае трудова шдготовка учнiв. Однi з них намагаються вiднайти шляхи бiльш ефективного здшснення даного процесу, подолати численш перешкоди, якi виникають при оргашзаци трудово! дiяльностi школярiв, iншi не надають цiй проблемi особливого значення або ставляться до не1, як до другорядно1.
Завдяки першим (серед них, передуам, варто назвати таких учених, як А. Макаренко,
B. Сухомлинський, I. Ткаченко, О. Захаренко та iн.) досить детально розроблено та апробовано в загальноосвггтх школах Укра!ни в рiзнi юторичш перiоди структуру, змiст, форми, методи та засоби трудово! пiдготовки учшв. Зазначене пiдтверджують дослiдження А. Вихруща,
C. Дем'янчука, М. Левкiвського, В. Мадзтена, В. Сидоренка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та ш.
Разом iз тим спадщина I. Ткаченка та його погляди на оргашзащю трудово! шдготовки учнiв, на нашу думку, висв^леш ще недостатньо. Це i стало метою дано! публшацп.
I. Ткаченко (1919-1997) працював директором Богдашвсько! середньо! школи Знаменського району Юровоградсько! областi у 1944-1979 роках. Вш був — заслуженим учителем Укра!ни, Героем Соцiалiстично! Працi, кандидатом педагопчних наук [3].
Зауважимо також, що в Богдашвськш школi постановка трудового навчання i виховання була, як вважав В.Сухомлинський, навт кращою шж у Павлиськiй. Зокрема, Василь Олександрович «захоплювався досягненнями богданiвського директора в оргашзаци роботи учшвсько! виробничо! бригади, яка обробляла понад 100 гектарiв землi, мала сво! трактори, швалки, автомобш» [1, 21].
Таке ставлення видатного педагога грунтувалося на тому, що учшвська виробнича бригада, яка юнувала в Богданiвськiй школi з 1957 року (одна з перших в УРСР та СРСР), мала значш усшхи. Члени ще! бригади не лише обробляли (зашвали, доглядали, збирали врожа!) дiлянки, а й проводили дослщи, самостiйно працювали на технiцi.
Колгосп «Батьювщина» видшив пiд навчально-дослiдне поле бригади окрему земельну дiлянку площею 110,5 гектарiв, повнiстю забезпечив !! засобами мехашзаци для здiйснення всiе! системи агрозаходiв [2, 13].
1ван Гурович разом iз сво!ми вихованцями та педагопчним колективом школи створив «навчально-дослщне поле на земл^ видiленiй колгоспом, виплекав у душi iдею зразкового учшвського колективного господарства, що було на той час вершиною у системi трудового виховання старшокласниюв, новим словом у педагопщ, у методицi роботи за штересами зi школярами» [6, 34].
Директор школи вважав, що ефективна дiяльнiсть бригади можлива при наявносп наступних компонент:
- забезпечення на практицi науково! i господарсько! спрямованостi виробничих процесiв;
- здшснення суспшьно-пол^ичного виховання пiд час виконання трудових завдань;
- органiзацiя табору пращ та вщпочинку на перюд лiтньо! виробничо! практики;
- поеднання матерiальних i моральних стимулiв в процес органiзацi! змагання всерединi бригади;
- виконання трудових завдань, наскшьки це можливо, за допомогою механiзмiв (машин);
- систематичний облш працi у повнш вiдповiдностi з науково обгрунтованими нормами працi, ведення цього облшу у спецiально оформленiй книжцi члена учшвсько! бригади;
- оргашзащя i проведення сiльськогосподарсько! виставки i свята врожаю [2, 9].
Iсторiя свщчить, що всi названi компоненти були наявш в дiяльностi учнiвсько!
виробничо! бригади Богдашвсько! школи. Саме тому вона була найкращою. Це шдтверджуе, наприклад, те, що восени 1959 року на першому зльоп учшвських виробничих бригад, який вщбувся в Клровоград^ вона посiла перше мюце, а також те, що !! досвiд вивчало чимало загальноосвiтнiх закладiв республiки та Союзу [1, 23].
Дiяльнiсть учнiвсько! виробничо! бригади посщала чiльне мiсце в системi трудового виховання Богдашвсько! середньо! школи. «З одного боку, бригада стала шдроздшом мюцевого колгоспу, виконувала весь комплекс сшьськогосподарських робiт. При цьому учш переконувалися у практичнiй значущостi здобутих знань, що слугувало розвитку !хшх шзнавальних сил та iнтересiв. Тим паче, що результати роботи на полях i тваринницьких фермах часто використовувалися в навчально-виховному процесi, на уроках з майже вшх
предметiв. З другого боку, дiяльнiсть бригади органiзовувалася на науковш основi. Учнi не просто вирощували врожа! рiзних культур, доглядали за тваринами, а й вивчали технолопю виробництва, шукали шляхи пiдвищення родючосп грунту. Пiд керiвництвом учителiв, спещалюпв колгоспу та працiвникiв обласно! дослщно! сiльськогосподарсько! станцi! вони експериментували, ставили дослщи i за !х результатами розробляли рекомендаций до яких прислухалися дорослi та використовували в колгоспному виробнищга» [4, 39].
Як бачимо, дiяльнiсть учнiвсько! виробничо! бригади Богдашвсько! школи, як до речi i праця учнiв 1-10 класiв, носила дослщницький характер. Сiльськогосподарському дослiдництву I.Ткаченко надавав такого ж великого значення як В. Сухомлинський. Бшьш того вш висловлював думку, що «виховна дорiжка» кожного учня повинна мати таку послщовшсть:
1) перший етап сшьськогосподарського дослiдництва — навчально-практичнi дослiди (розраховаш на учнiв зi слабкою тдготовкою);
2) другий етап сiльськогосподарського дослщництва — навчально-пiзнавальнi дослiди (розрахованi на учшв, яю мали глибоку теоретичну i практичну пiдготовку з бюлоги, хiмi!, основ сiльськогосподарського виробництва);
3) третш етап сiльськогосподарського дослiдництва — навчально-творчi дослiди (розрахованi на учшв, яю виявляли особливий iнтерес до професи агронома) [10].
На це звертае увагу дослщник спадщини Ьана Гуровича А. Iванко, який також нагадуе сучасникам мiнiмальнi умови, яю були видiленi в Богданiвськiй школ^ описанi директором у статтi «Питання трудового виховання в педагогiчнiй спадщиш В. О. Сухомлинського» та визначали ефективнiсть методики виховання в учшв активно! життево! позицi!. Ось вони:
1) висока яюсть кожного уроку, спрямування його на збагачення пам'ят учнiв новими знаннями i розвиток !хнього iнтелекту, формування високих моральних якостей, практичних умiнь i навичок застосування теоретичних знань для виршення завдань навчального i виробничого характеру;
2) практична участь кожного учня в робот гуртюв вiдповiдно до його особистого штересу i дiапазону цiкавостi, а також виходячи з характеру виробничо! пращ у сферi сшьськогосподарського виробництва;
3) персональш завдання вихователя з метою включення кожного школяра в практичну роботу по здшсненню конкретного виховного заходу, що проводиться в колектив^ i виховання в нього певних моральних якостей;
4) постшна сшвдружшсть (моральна, професiйна) школяра зi сво!м наставником;
5) трудове i духовне спiлкування школярiв з колективами, передовиками виробництва, рацiоналiзаторами i винахвдниками [1, 8].
Як бачимо, кожна з вищеназваних умов так чи шакше передбачае залучення учнiв до практично! роботи, формування у них практичних умшь i навичок, вщповщних моральних якостей тощо. Це закономiрно, адже розумне поеднання виробничо! дiяльностi та гармонi! моральних вiдносин I.Ткаченко вважав одним iз завдань трудового виховання [1, 38].
Дбаючи про вихованщв та намагаючись, щоб кожен iз них вщчув задоволення вщ трудово! дiяльностi й обрав головний напрямок у своему життi, I.Ткаченко сформулював чинники, яю визначають ефектившсть виховання в учнiв свiдомого ставлення до пращ та ефектившсть сшвпращ вчителя й учнiв. До перших вш вiдносив, зокрема, наступнi:
- наявшсть навчально-дослiдного господарства учнiвсько! бригади i табору працi та вщпочинку як матерiального i педагогiчного середовища для проходження виробничо! практики;
- практична участь учшв 9-10 клашв в сшьськогосподарському дослщництвц
- складання науково обгрунтованого рiчного плану i графшу роботи учнiвсько! виробничо! бригади в навчально-дослщному господарствi з урахуванням особливостей виробничих перiодiв;
- вiдповiднiсть системи суспшьного виховання змiсту та характеру трудових завдань;
- систематичний облш пращ у вщповщносп до науково обгрунтованих норм працi, ведення цього облшу в спецiальнiй книжцi члена учшвсько! бригади;
- виконання трудових завдань переважно засобами комплексно! мехашзаци;
- правильне поеднання трьох лiнiй керiвництва трудовим колективом учшвсько1 виробничо1 бригади (педагогiчний контроль з боку школи, науково-господарський з боку колгоспу та учшвсью органи управлшня) та iн. [7].
А серед других вважаемо за необхщне назвати, насамперед, таю: улюблений вид пращ для кожного вихованця; колективна праця вихованщв як едине цше трудового процесу; оргашчна еднiсть працi i виховання школярiв та iн. [1].
За умов дотримання названих чинниюв, а також чинникiв, якi мають виршальний вплив на свiдомий вибiр школярами сiльськогосподарських професiй, можна досягти неабияких успiхiв у трудовiй шдготовщ пiдростаючого поколiння. Серед чинникiв, що впливають на свщомий вибiр школярами сшьськогосподарських професiй, наступнi:
- проведення теоретичних занять i семiнарiв з основ природничих наук i трудового навчання, включення виробничого досвiду учшв у змiст урокiв;
- безпосередня i постiйна участь старшокласникiв у продуктивнш сiльськогосподарськiй працi й моральне задоволення вiд результатiв працi, И сустльне значення;
- правильна органiзацiя i хороша технiчна оснащенiсть працi, що забезпечуе учням можливiсть виявляти сво! знання, здiбностi, максимально задовольняти допитливють;
- постiйна популяризацiя досвiду вчених-селекцiонерiв, знаних механiзаторiв кра1ни, новаторiв i передовикiв сiльськогосподарського виробництва, !х ставлення до пращ;
- дослщництво. Участь ушх старшокласникiв у проведеннi виробничих дослiдiв з рослинництва i тваринництва;
- моральний авторитет i матерiальнi умови, якi створено в колективному господарсга для молодих спецiалiстiв сшьського господарства;
-ознайомлення учнiв з комплексною мехашзащею, електрифiкацiею i автоматизацiею виробничих процешв, прогресивними технологiями i науковою оргашзащею працi [1, 70].
Як бачимо помiж iншого 1ван Гурович дбав про наукову органiзацiю дитячо1 працi. Зокрема, вiн висловлював думку про те, що «науковi основи оргашзаци працi дiтей закладаються на урощ, одним з критерив ефективност якого е рiвень оргашзацп пращ учшв в процес шзнавально1 дiяльностi» [1, 73]. Педагог також вважав за необхщне «поступово впроваджувати наукову оргашзащю працi в усi ланки виробничо1 дiяльностi бригади» [1, 91].
Досвщ свое1 школи 1.Ткаченко висв^лив у значнiй кiлькостi наукових праць. Його спадщина цiлiсна та багатогранна. Багато робгт присвячено трудовому навчанню i вихованню. Серед них чшьне мiсце посiдають книги «Трудове виховання старшокласниюв» (1971 р.) i «Богдашвська середня школа iменi В.1. Ленша» (1975 р.). Це своерiдний звгт про роботу Богдашвсько1 школи де, як шдкреслюе О.Савченко, «визначились ефективш шляхи i методи формування знань в учшв i пiдготовки !х до трудово1 дiяльностi в сферi сiльськогосподарського виробництва» [5, 108].
О^м названих робiт з-пiд пера педагога вийшли таю книжки: «Навчально-виробнича i виховна робота в учнiвськiй виробничш бригадi» (1964 р.), «Растим молодых земледельцев» (1967 р.), «Ростимо молодих хлiборобiв» (1967 р.), «Трудовое воспитание учащихся» (1978 р.), «Творче використання щей В. О. Сухомлинського з питань трудового виховання в сшьсьюй школь З досвщу роботи педагопчних колективiв Юровоградсько1 областi у 50-70-т роки » (1994 р.) — у сшвавторсга з Н. Ангелуцою. У них та в значнш юлькост статей, написаних 1.Ткаченком, висв^лено багаторiчний досвiд Богданiвськоl середньо1 школи, зокрема з трудового навчання i виховання учшв.
Спадщина педагога та його погляди на оргашзащю трудово1 шдготовки учшв мають надзвичайну актуальшсть. На цьому наголошують багато сучасних науковцiв. Зокрема, Б. Хижняк у передмовi до роботи А. 1ванка «В. О. Сухомлинський, I. Г. Ткаченко: дiалог самодостатнiх педагогiчних систем» пише: «I. Г. Ткаченко науково обгрунтував штегративш зв'язки предметiв трудового навчання з викладанням не лише дисциплш природничо-математичного циклу, а й суспшьно-гумаштарного, що сьогоднi дуже важливо у зв'язку зi схваленням Концепцil загально1 середньо1 освiти (12^чна школа), де старша школа функщонуе переважно як профiльна» [1, 6].
У статтi «Шлях до I. Г. Ткаченка i разом з ним» Б. Хижняк бшьш детально висвiтлюе внесок педагога в науку. О^м вищезазначеного, вiн вщзначае, що Iван Гурович розвинув i перевiрив на практицi сiльсько! школи започатковану В. Сухомлинським методику трудового навчання i виховання; чiтко окреслив п'ять важливих положень методики трудового виховання в процес поетапного здшснення багатоступеневого трудового завдання по створенню матерiальних цiнностей для суспiльства; зробив доповнення до основних положень лекцшно-практично! системи навчання, застосування !! для виробничого навчання i гумаштарних наук; науково обгрунтував пiдвалини трудового навчання i виховання, фундамент його майбутнього розвитку як в процес виробничого навчання, продуктивно! пращ в умовах трудових об'еднань старшокласниюв, так i в позакласнш роботi в учшвських наукових об'еднаннях [11, 75].
Таку ощнку дiяльностi педагога можна знайти в багатьох публшащях, що шдтверджуе важливiсть спадщини I. Ткаченка для сьогодення та вказуе на необхщшсть детального !! вивчення та впровадження, зокрема в сучасну систему трудово! тдготовки пiдростаючого поколiння.
Л1ТЕРАТУРА
1. Iванко А. Б. В. О.Сухомлинський, I. Г. Ткаченко: д1алог самодостатшх педагопчних систем (2-е видання). — К1ровоград: Центрально-Украшське видавництво, 2003. — 60 с.
2. !ванко А. Б. Освггня д1яльшсть та педагогична спадщина I. Г. Ткаченка. — Юровоград: ПП «Пол1граф-Терц1я», 2004. — 188 с.
3. Педагопчний словник / За ред. дшсного члена АПН Укра!ни Ярмаченка М. Д. — К.: Пед. думка, 2001. — 516 с.
4. Розенберг А. Я. Педагог з велико!' лггери // Спогади про I. Г. Ткаченка. — Юровоград: ПП «Пол1граф-Терщя», 2004. — С. 37-40.
5. Савченко О. Я. I. Г. Ткаченко. Богдашвська середня школа 1меш В. I. Ленша // Радянська школа. — 1976. — N 7. — С. 107-108.
6. Скалько С. Л. Степовик, закоханий у л1с // Спогади про I. Г. Ткаченка. — Юровоград: ПП «Пол1граф-Терщя», 2004. — С. 33-36.
7. Ткаченко I. Г. Богдашвська середня школа 1меш В. I. Ленша. — К.: Рад. школа, 1975. — 276 с.
8. Ткаченко I. Питания трудового виховання в педагопчнш спадщиш В. О. Сухомлинського // Серп 1 молот. — 1979. — 8 серпня.
9. Ткаченко I. Г. Сшьська школа, Г! середовище, проблеми 1 перспективи // Серп 1 молот. — 1983. — 23 серпня.
10. Ткаченко И. Г. Трудовое воспитание учащихся (Из опыта работы Богдановской средней школы). — К.: Знание, 1978. — 48 с.
11. Хижняк Б. П. Шлях до I.Г.Ткаченка 1 разом з ним // Спогади про I. Г.Ткаченка. — Юровоград: ПП «Пол1граф-Терщя», 2004. — С. 68-81.
Юрш ЩЕРБЯК
РОЗВИТОК БОГОСАОВСЬКО! ОСВ1ТИ I ШК1ЛЬНИЦТВА В ГАЛИЧИН1 У ПЕР1ОД ДРУГО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ (1939-1946 РР.)
У статтi анал1зуеться розвиток богословсько'1 освти i шктьнщтва в Галичит у перюд Друго1 свтово'1 втни (1939-1946 рр.). Розглядаеться педагогiчна спадщина представниюв укратського духовенства, в якш анал1зуеться концептуальт засади морально-релШйного виховання. Зроблений висновок про високий розвиток укратськоХ богословськоХ освти та нацюнального шктьництва, спрямованих на дотримання засад християнськоI моралi i нацюнальних цтностей у повсякденному життi.
Сучасну укра!нську освггу характеризуе тенденщя до формування ново! педагопчно! парадигми. У виховному процеш виникають проблеми, яю не можуть бути розв'язаш в рамках юнуючо! моделi загальноосв^ньо! школи. Змшюеться розумшня суп процесу виховання. Це завдання висувае на перший план потребу розробки методолопчних основ морального виховання як вагомого засобу соцiалiзацi! особистост^ штегрування !! у систему суспшьних вщносин, побудованих на засадах рiвностi, вщповщальносп, толерантносп, почуття власно! пдносп. Водночас справжне вщродження укра!нсько! наци, розвиток укра!нського