самосвiдомостi людини та е необхвдною умовою ефективного освiтньо-професiйного навчання та сощально1 реалГзаци.
Пiдводячи тдсумки, вiдзначимо, що умовами вирiшення завдань, окреслених у нормативно-правових документах Мшютерства освгш i науки Украши, е розробка та впровадження науково-методолопчно1 i технолопчно1 бази реалГзаци iнтегрального тдходу до оргашзаци навчально-виховно! та особистюно-професшно1 дiяльностi студентiв i викладачiв. Необхщним ресурсом подальшого розвитку системи освГти е практична психологiя, науково-методичний шструментарш яко! вiдповiдае метi й одночасно виступае засобом и самовдосконалення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Асмолов А. Психология личности: принципы общепсихологического анализа. — М.: Изд. центр
«Академия», 2002.
2. Богаевская О. Об американской экономической науке и образовании // Мировая экономика и
международные отношения. — 2002. — № 10.
3. Беланова Р. Досвгд гумашзаци та гумаштаризаци освгги студенпв Йельського ушверситету
(США) // Ргдна школа. — 2002. — № 8-9.
4. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления. — К.: Либщь, 1990.
5. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. — М., 1994.
6. Щедровицкий П. Г. Очерки по философии образования. — М., 1993.
Вштор БЕРЕКА
КЕР1ВНИЦТВО ЗАГАЛЬНООСВГГНШ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ЗАКЛАДОМ: 1СТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Зм1ст кер1вно'1 дгяльностг загальноосвтнгм навчальним закладом залежить вгд тих процесгв, як в1дбуваються в укра'шському суспшьств! I тому вт постшно оновлюеться I збагачуеться. У датй статт1 за допомогою анализу шюльних документ1в було зроблено спробу класифгкувати напрямки головних моделей та створити умовну модель кергвництва загальноосвттм навчальним закладом.
Управлшня загальноосвГтшми навчально-виховними закладами мае свою юторда.
Уже на початку ХХ столГття намiчаеться тенденщя переходу вщ примусового нагляду за працею до И ращонально1 оргашзаци на науковш основГ [4, 29]. Прихильником розподшу шженерно1 та управлшсько1 пращ вважають Ф.Тейлора, який виокремив управлшську працю як сферу дГяльност людей з особливими професшними та особистюними якостями Г визначив таю напрямки управлшсько1 дГяльност керГвника: використання наукового аналГзу для визначення ефективних засобГв виконання завдань; дослщження пращ окремих пращвниюв; вщбГр спещалютГв, яю за здГбностями, наявним досвщом Г особистими якостями найбшьше шдходять для виконання виробничих плашв; забезпечення пращвниюв ресурсами, необхщними для 1хнього навчання та виконання завдань; систематичне Г доцшьне використання матерГального стимулювання для тдвищення продуктивносп пращ; планування управлшських дш [4, 28].
А.Файоль вперше розглянув управлшня як ушверсальний процес Г видшив його функци: планування, оргашзащя або створення структури, розпорядження, координащя або «гармошзащя персоналу», контролювання. Його концепщя функщонального тдходу до управлшня Г ниш застосовуеться в практищ управлшня сощальною сферою, зокрема освГтою.
Щодо змюту управлшсько1 дГяльносп керГвника ЗНЗ, то зпдно з Положенням «Про едину трудову школу» (1918) [2] керГвник ЗНЗ — тшьки виконавець розпоряджень колективу, а Статут едино1 трудово1 школи (1923) визначае основш види його управлшсько1 дГяльносп: керГвництво педагопчною, адмшютративною та господарською частинами, оргашзащя навчально-виховного процесу, праця школярГв, розвиток учшвського самоврядування та створення системи щейно-полГтичного виховання.
Постанова ЦК ВКП(б) «Про структуру початково1 та середньо1 школи» (1934) [6] спрямовувала управлшську дГяльшсть керГвниюв на розв'язання адмшютративних, фшансово-господарських проблем, оргашзащю навчально-виховного процесу, керГвництво шкшьним
колективом, а постанова РНК СРСР i ЦК ВКП(б) вщ 3 вересня 1935 року «Про оргашзащю навчально! роботи i внутршнш розпорядок в початковiй, неповнiй середнш i середнiй школЬ> [15] — на ефективний розподш обов'язкiв i узгодження дiй окремих управлiнських ланок, планування i забезпечення ритмiчностi вше! навчально-виховно! роботи, вивчення педагогiчного процесу шляхом вiдвiдування i спостереження за уроками вчителiв.
Кiнець 30-х - 40-х роюв позначився посиленням центратзаци управлiння на всiх рiвнях: переважав авторитарний стиль керiвництва; провiдною дiяльнiстю керiвника став контроль; ефективнiсть управлшсько! дiяльностi визначалася кiлькiстю вiдвiданих уроюв i особливо урокiв «активного контролю».
У закош «Про змiцнення зв'язку школи з життям та подальший розвиток системи народно! освiти в СРСР» (1958) зазначалося, що директор у сво!й управлiнськiй дiяльностi оптимально поеднуе единоначальшсть та колегiальнiсть, спираеться на педагопчну раду, партiйну та профспшкову оргашзацп, залучае до сшвпращ i допомоги школi батькiв учшв, шефськi пiдприемства [10]. Слушнi думки з цього приводу висловлював i В.О. Сухомлинський. Вiн видiлив основш види управлшсько! дiяльностi: навчальну, виховну, органiзацiйну [14].
У науково-педагогiчних працях С. С. Березняка [1], М. Г. Захарова [3], I. С. Мар'енка та шших авторiв (60-70^ роки) знаходять вщображення новi тенденци розвитку теори та практики управлшня, а управлiнська дiяльнiсть керiвника школи характеризуеться розвитком соцiально-рольових видiв дiяльностi: керiвництво реалiзацiею комплексного пiдходу до виховання учнiв, наукове управлiння навчальним процесом, робота з батьками учшв та громадсьюстю, активний вплив на виховш процеси в мшрорайош школи (школа стала центром роботи з молоддю), суспшьно-пол^ична, адмiнiстративно-педагогiчна, господарська дiяльнiсть та викладацька робота.
Всесоюзний з'!зд учителiв (1969) спрямовуе управлiнську дiяльнiсть керiвникiв ЗНЗ на рацюнальну органiзацiю свое! роботи з метою ефективного виконання обов'язкiв головного педагога школи. Положення про загальноосв^ню школу (1980) передбачало вившьнення керiвника ЗНЗ вiд розв'язання адмiнiстративно-господарських завдань, що дало змогу зосередитися на педагопчнш робот^ творчо-пошуковiй дiяльностi, керiвництвi учительським та учнiвським колективами. Разом з радою школи директор виршуе вс питання, якi стосуються життедiяльностi закладу: режим роботи, добiр кадрiв, оцiнка дiяльностi вчителiв, планування та оргашзащя навчально-виховного процесу i контроль за його переб^ом, аналiз результат педагогiчного процесу тощо.
Перехiд вщ державного до державно-громадського управлiння осв^ою, замiна командно-адмiнiстративних методiв управлшня школами педагопчними i соцiально-економiчними методами — це поступальш кроки до самоуправлшня шкiл, створення iмiджу колективiв. Кожний ЗНЗ на основi ще!, конкретних планiв, засад органiзацi!' навчально-виховного процесу складае програми свого розвитку, втшюе iдею в життя. На це спрямована управлiнська дiяльнiсть керiвника ЗНЗ та всiх тих, хто працюе чи навчаеться в ньому.
Про невщкладну проблему, яка сто!ть перед школознавством на сучасному етат щодо оновлення та узагальнення пiдходiв, методiв, теоретичного вивчення управлiння ЗНЗ, ушфшаци свое! термiнологi!, приведення !! у вiдповiднiсть до загальноприйнято! термшологи теорi! управлiння, висловив слушну думку Конаржевський Н. А. [5, 74]. Глибокий аналiз науково! лiтератури з питань управлшня (як педагопчного, так i соцiального та виробничого), спостереження за дiяльнiстю керiвникiв ЗНЗ, безпосередня робота в адмшютративному апаратi ЗНЗ дали можливють визначитися з поняттями «функцiя управлшня», «вид управлiнсько! дiяльностi» та розробити певну класифiкацiю видiв управлiнсько! дiяльностi керiвника ЗНЗ. У словнику шшомовних слiв е таке тлумачення дефiнiцi! «функцiя»: (вiд лат. &пс1;ю — виконання, дiяльнiсть, обов'язок, робота; призначення) [13, 727]. Тлумачний словник укра!нсько! мови трактуе це слово так: «Функщя — робота кого-, чого-небудь, обов'язок, коло дiяльностi когось, чогось; обов'язок, повиншсть, мюя» [9, 709]. В тому ж тлумачному словнику читаемо: «Вид — окрема галузь роботи, заняття, рiзновид у рядi предметiв, явищ предмеив i т.iн.» [8, 279]. Отже, вид — це структурна i класифiкацiйна одиниця, частина дiяльностi, у нашому випадку — структурна одиниця управлшсько! дiяльностi керiвника ЗНЗ, обмежена певними обов'язками, метою i завданнями. Якщо проаналiзувати поняття «функцiя» i
«вид управлiнськоï дiяльностi», то можна сказати, що функщя — це вид управлшсько1 дiяльностi KepiBH^a ЗНЗ, який створюеться шляхом ретардацп (зведення) рiзноманiтних видiв робгг, котpi виконуе кepiвник, до бiльш загальних. Очевидно, що поняття «функщя» i «вид упpaвлiнськоï дiяльностi» синонiмiчнi.
Омаров А. М. вважае, що в першому випадку поняттям «функщя» позначаеться сукупшсть цiлeй соцiaльноï системи, в другому — стадп процесу управлшня, в третьому — види управлшсь^' дiяльностi [11, 100].
Даниленко Л. I. акцентуе на тому, що управлшська дiяльнiсть мае своï особливосп i охоплюе низку функцiй, аспекпв, опepaцiй, дiй. Поряд з класичними функщями (розробка i прийняття управлшського piшeння, оpгaнiзaцiя дiяльностi школи, регулювання та коригування дiяльностi школи, облш i контроль) вона виокремлюе прюритетш функцiï упpaвлiння: консультативну, представницьку, менеджерську, пол^ико-дипломатичну. Щодо видiв упpaвлiнськоï дiяльностi кepiвникiв ЗНЗ, то основнi з них таю: тдготовка i проведення педагопчно1' ради, робота з батьками учшв школи, робота з шефами, спонсорами, меценатами; оргашзащя продуктивно!' пращ учшв-старшокласниюв; взаемозв'язок з органами державно1' влади та органами управлшня освггою; робота з учшвським самоврядуванням; iндивiдуaльнa робота з учителями та учнями школи; зв'язок з школами близького i далекого зapубiжжя; забезпечення вщпочинку вчитeлiв та учнiв; робота iз заступниками директора школи з нaвчaльноï i виховноï роботи [14, 90-91].
Вважаемо, що управлшська дiяльнiсть кepiвникa ЗНЗ мае внутpiшню структуру, яку складають види упpaвлiнськоï дiяльностi, структуроваш у вiдповiднi групи (нaпpямкиупpaвлiнськоï дiяльностi): кepiвництво дiяльнiстю aдмiнiстpaтивно-упpaвлiнськоï ланки, дiяльнiстю пeдaгогiчного колективу, учнiвського колективу; кepiвництво дiяльнiстю бaтькiвського колективу, допомiжного персоналу; кepiвництво зв'язками з iншими учшвськими, громадськими оpгaнiзaцiями. Цi напрямкискладають основний змют упpaвлiнськоï дiяльностi, конкретизуються типом оргашзацп, залежать вiд мiкpоклiмaту i традицш колективу.
Розвиток освiтньоï установи передбачае радикальну перебудову упpaвлiння, його дeцeнтpaлiзaцiю, гумaнiзaцiю. Це потребуе тдвищення piвня соцiaльно-психологiчних знань та умшь роботи з людьми, оновлення вцщв упpaвлiнськоï дiяльностi кepiвникa сучасного ЗНЗ, розробки та впровадження нових форм оpгaнiзaцiйно-пeдaгогiчноï дiяльностi.
Мета тpaдицiйного управлшня ЗНЗ полягае у зaбeзпeчeннi оптимального функщонування цього закладу; мета iнновaцiйного кepiвництвa — переведення ЗНЗ на бшьш високий яюсний piвeнь, забезпечення розвитку та оновлення, вщповщтсть педагопчного процесу вимогам сучасност!
Процес шновацп збагачуе упpaвлiнську дiяльнiсть кepiвникa ЗНЗ новими напрямами. Серед них:
- рефлектившсть упpaвлiнськоï дiяльностi кepiвникa;
- розробка програми розвитку закладу (концептуальний шдхщ в упpaвлiннi), визначення мюп школи;
- цiльовий пiдхiд в управлшш;
- психологiзaцiя упpaвлiнськоï дiяльностi;
- моделювання структури упpaвлiнськоï дiяльностi, використання iнновaцiйних тeхнологiй i створення сво1х мeхaнiзмiв упpaвлiнськоï дiяльностi;
- оргашзащя гнучкоï структури горизонтальних зв'язюв та забезпечення ïхньоï кооpдинaцiï;
- приведення вцщв упpaвлiнськоï дiяльностi у вщповщшсть до завдань ЗНЗ;
- вироблення нових пiдходiв до визначення ефективносп пeдaгогiчного процесу, упpaвлiння яюстю освiти;
- комп'ютepизaцiя, тeхнологiзaцiя упpaвлiнськоï дiяльностi;
- aдaптaцiя досягнень науки менеджменту в сощальнш та виробничш сферах до упpaвлiнськоï дiяльностi кepiвникa ЗНЗ.
Отже, пiдбивaючи пiдсумки сказаного вище, робимо висновки:
1. Щоб крокувати в ногу з розвитком нeзaлeжноï укpaïнськоï держави, упpaвлiнськa дiяльнiсть кepiвникa ЗНЗ не повинна залишатися нeзмiнною, вона мае вiдповiдaти вимогам
суспiльства. Тому ефективною, на нашу думку, е тiльки управлшська дiяльнiсть дослiдницького характеру, яка грунтуеться на пiдвищеннi квалiфiкацiйного монiторингу поточних, кшцевих i, обов'язково, вiддалених результат.
2. Створення моделi управлiнськоï дiяльностi керiвника ЗНЗ дае змогу керiвникам сучасних ЗНЗ аналiзувати свою управлшську дiяльнiсть, оцiнювати ïï результативнiсть.
Щодо перспектив подальших розвiдок у цьому напрям^ то умовна модель управлшсько1' дiяльностi керiвникiв ЗНЗ може бути використана як альтернативна уже юнуючим шформацшно-методичним кабiнетам управлiнь освiти i методичним службам обласних iнститутiв пiслядипломноï педагогiчноï освiти для планування навчально-методичноï роботи з педагогiчними кадрами ЗНЗ, зокрема з керiвними.
Л1ТЕРАТУРА
1. Березняк Е. С. Руководство современной школой. — М., 1983. — С. 190-191.
2. Декреты. — М. 1954. — Т. 111. — С. 374-380.
3. Захаров М. Г. Организация труда директора школы. — М.: Просвещение, 1971. — 172 с.
4. Конаржевский Ю. А. Менеджмент и внутришкольное управление. — М.: Центр «Педагогический поиск», 2000. — 140 с.
5. Конаржевский Ю. А. Что нужно знать директору школы о системном подходе. — Челябинск, 1996. — 156 с.
6. КПСС в резолюциях. — М., 1973. — Т. 5. — С. 174-175.
7. Маслов В.И. Система знаний и умений директора школы // Радянська школа, 1997. — № 5. — С. 93-100.
8. Новий тлумачний словник украшсько1 мови у 4-х томах / Укладач1 В. В. Ярошенко, О. М. Слшушко. — К.: Акошт, 2001. — Т.1.
9. Новий тлумачний словник украшсько1 мови у 4-х томах / Укладач1 В. В. Ярошенко, О. М. Слшушко. — К.: Акошт, 2001. — Т. 4.
10. Об укреплении связи школы с жизнью и дальнейшем развитии системы народного образования в стране: Тезисы ЦК КПСС и Совета Министров СССР. — М., 1958. — С. 4, 17-29.
11. Омаров А. М. Руководитель: Размышление о стиле управления. — М.: Политиздат, 1987. — 366 с.
12. Островерхова Н. М., Даниленко Л. I. Ефектившсть управлшня загальноосвггньою школою: сощально-педагопчний аспект: Монограф1я. К.: Школяр, 1996. — 302 с.
13. Словник шшомовних сл1в / За ред. О. С.Мельничука. — К.: Гол. Редакщя УРЕ, 1997. — 775 с.
14. Сухомлинський В. О. Вибраш твори в 5-ти томах. — К., 1977. — Т. 4.
15. Собрание законов. — 1935. — № 47. — С. 391.