CC BY
342
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИШ ЗАСАДИ ТРУДОВО1 П1ДГОТОВКИ УЧН1В ТА _ПРОФЕС1ЙНО1 П1ДГОТОВКИ_
Обгрунтування системи компетенцiй з технiчних основ виробництва потребуе визначення методичних шляхiв Лхнього засвоення. Якi педагогiчнi технологи можуть бути покладеш в основi методики формування тако! системи? Яка частина прагматичних знань мае бути засвоена учнями в процесi технолопчно! (в педагогiчному розумiннi) освiти? I вщповщно до цього - яку частину технологiй повиннi засвогги учш, щоб мати вiдповiднi компетенци?
Висновок. Пщсумовуючи висловлене необхiдно пiдкреслити, що такi питання, як змiст та методика формування в учшв узагальнених iнтегрованих знань про технiко-технологiчнi основи сучасного виробництва, залишилися поза увагою дослiдникiв. Це дае змогу визначити можливi шляхи вдосконалення системи знань та вщповщних компетентностей учнiв основно! загальноосвiтньоl школи про технiчнi основи сучасного виробництва. Серед них е наступш:
1. Вивчення навчального матерiалу шляхом штеграци вiдомостей про виробництво iз елементами знань з основ наук.
2. Здшснення переходу вщ навчання, спрямованого на запам'ятовування техшчних знань та формування вмiнь виконувати технологiчнi операци до такого навчання, де основне мюце займае формування систем компетентностей про техшчш основи виробництва, розвиток в учшв творчого та критичного мислення;
3. Формування в учшв системи компетентностей про техшчш основи виробництва можливе за умов вщбору та визначення комплексу педагопчних технологш на уроках трудового навчання.
4. Визначення педагопчних умов та системи спещальних методiв, за яких формуються таю узагальнеш шзнавальш умiння, що дають змогу учням здобувати та оперувати знаннями.
5. Розробка оцшних технологiй компетентностей учнiв 5-9 клашв про технiчнi основи сучасного виробництва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Книга вчителя трудового навчання: Довщково-методичне видання / Упоряд. С.М.Дятленко. —
Вид. 2-ге, доповн. — Х. — 2006. — 464 с.
2. Пометун О. Технолопя штерактивного навчання як шновацшне педагопчне явище // Р1дна школа.
— №5. — 2007. — С. 46-49.
3. Ясшський А. Мгжнаукова штегращя знань у процес вивчення основ шформатики в школ1 //Рвдна
школа. — 1999. — № 10. — С. 37-40.
1рина САВЧУК
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ЯК СКЛАДОВА НАЦЮНААЬНО! КУЛЬТУРИ ТА ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАК1В УЧН1В
У статтi розглянутi проблеми питання формування естетичних смаюв школярiв засобами декоративно-ужиткового мистецтва, а також розглядаеться саме декоративно-ужиткове мистецтво як складова нацюнально'1 культури Укра'ши. Стаття знайомить з деякими традицiями формування естетичних смаюв зарубiжноi педагогiки, а також розглядае iсторичний та сучасний досвiд укратських педагогiв з поставленого питання.
Укра!на ввшшла у нове тисячолотя незалежною державою. Для И розбудови та досягнення належного рiвня життя, стандар^в розвинених европейських кра!н потрiбне осмислення власно! самобутносп, об'ективна оцiнка нацiональноl культури та шляхiв И подальшого розвитку. У цьому зв'язку важливого значення набирае реформування укра1нсько1 нацiональноl школи, зокрема системи естетичного виховання учнiв.
Ниш прюритетом державно1 полiтики у розвитку украшсько1 освiти е замiна авторитарно-дисциплшарно1 моделi навчання на особистiсно орiентовану, що передбачено Нацiональною доктриною розвитку освгги Укра1ни у XXI столоть II сутнiсними ознаками е навчання i виховання особистостi з максимальною iндивiдуалiзацiею, створення сприятливих умов для саморозвитку i самонавчання особистостi, осмислене визначення можливостей i життевих цшей, наближення освiти до нагальних вдивщуальних та суспiльних потреб. Набувае
першорядного значення формування естетичних смакiв учшв у процесi навчання й виховання, оргашзацп художньо-трудово! дiяльностi.
У наущ утвердилася думка, що естетичний смак - це здатшсть людини розум^и й оцiнювати естетичнi особливостi предмеив i явищ природи та суспшьного життя. За рiзних полiтико-економiчних трансформацш, якi переживала Укра'на, коли змшювалися уявлення про свiт i мюце людини в ньому, як школи гостро постае питання про роль естетизацп життя суспiльства, iнтеграцiю укра'нсько! нацюнально! культури у свiтову, що в цшому виражаеться в посиленш впливу прекрасного на всi аспекти життедiяльностi суспiльства. Адже смак, як сустльна норма в оцiнцi прекрасного, виражае здатнiсть людини сприймати й оцшювати предмети та явища дшсносп з точки зору !х естетично! i гумашстично! доцiльностi, що виступае, з одного боку, як зашб регулювання естетично! дiяльностi людини, а з шшого - як зашб пiзнання прекрасного. Естетичний смак визначаеться як духовна якiсть особистостi, завдяки якш здiйснюеться духовно-творче, емоцiйно-образне сприйняття й естетична оцiнка свiту. Смак не тшьки вiддзеркалюе сучаснi норми естетичного, але i закладае основи цившзованого ставлення особи до св^у.
Це, в свою чергу, потребуе докоршних змiн соцiальних чинникiв осв^и й виховання. Саме з щею метою в Укра!ш розпочалась модершзащя системи освiти. До здобуткiв початкового перюду варто вiднести Державну програму «Освга» (Укра'на ХХ1 столiття), Нацюнальну доктрину розвитку освiти Укра'ни у ХХ1 столiттi. Однак умови, за яких здшснюеться реформування осв^ньо! галуз^ е дещо суперечливими. Соцiально-економiчнi негаразди не лише стримують нововведення, але й нерщко зводять !х нашвець. Отже, реформу освiти не можна вважати завершеною, а систему естетичного виховання (зокрема, виховання естетичних смаюв) достатньою. Така ситуацiя потребуе удосконалення навчально-виховного процесу у закладах осв^и, висувае завдання формування в учшв прюритету справжнiх духовних цiнностей, розв'язання проблеми спiввiдношення загальних та шдивщуальних iнтересiв, потреб, естетичних смакiв.
Аналiз досягнень з проблеми. Проблема естетичного у структурi особистостi, И ставлення до навколишнього свiту знайшла свое вщображення переважно в дослiдженнях фiлософiв В. Андрущенка, I. Зязюна, М. Киященка, Л. Когана, Л. Левчука, А. Лосева, М. Михальченка, М. Овсянникова, В. Скатерщикова, В. Шестакова та ш. Теоретико-методологiчний аналiз проблем естетичного виховання розкрито в роботах О. Дивненко, К. Долгова, С. Долуханова, А. Зися, М.Киященка, А. Лаврецького, В.Панченка, Л. Ритшово! та ш. Функцiонування структурних елеменлв естетично! свiдомостi - iдеалiв, смаюв, оцiнок, потреб, iнтересiв тощо та питання теорп i методики естетичного виховання молодi дослiджували В.Бутенко, Л.Гончаренко, О. Дем'янчук, Н. Калашник, А. Капська, Л. Масол, Н. Миропольська, Г. Падалка, Ю. Петров, Л. Печко, В. Радкша, С. Раппапорт, О. Рудницька, Г. Тарасенко, О. Торшилова, А. Щербо, Е. Яковлев та ш.
Характерною ознакою сучасних зарубiжних дослiджень е орiентацiя на виховання особистосп з усталеним естетичним свiтоглядом на основi загальнолюдських щнностей та прiоритетiв. Дослiджуеться також значення естетичного виховання для творчого розвитку особистосп (Д. Брунер, Р. Скратон та ш.), роль рiзних вцщв мистецтва в естетичному вихованнi (Дж. Веллей та iн.), естетичне виховання на заняттях з мистецтвознавчих, гумаштарних дисциплiн (Е. Вебб, Т. Пейтмен, Г. Айзенк та ш.).
Проблема взаемозв'язку естетичного виховання i трудовое' пiдготовки школярiв досить багатоаспектна i багатогранна. Значну увагу !й придшено у працях вiтчизняних та зарубiжних учених П. Атутова, Ю. Васильева, А. Вихруща, В. Гетти, Р. Гуревича, В. Гусева, Й. Гушулея, П. Дмитренка, А. Дьомiна, Г. Левченка, В. Мадз^она, С. Мегема, В. Полякова, I. Сасово!, В. Сидоренка, В. Стешенка, Г. Терещука, М. Тименка, Д. Тхоржевського, М. Янцура та iн.
В останш роки зросло прагнення суспiльства до вщродження нацiональних духовно-матерiальних щнностей що, в свою чергу, ставить перед педагопчною наукою завдання розробки змюту, засобiв, методiв, органiзацiйних форм навчання школярiв народному декоративно-ужитковому мистецтву. На його особливу роль в естетичному, моральному та трудовому виховант учнiвсько! i студентсько! молодi вказують у сво!х працях С. Антонович, А. Аронов, М. Каган, Н. Кардаш, Н. Кузан, В. Мазепа, Л. Масол, Г. Мельник, В. Муаенко, Н. Ничкало,
Л. Новак, Л. Оршанський, О. Отич, В. Радкевич, З. Резнiченко, Л. Савка, Т. Сиротенко, В. Тименко, В. Титаренко, С. Чебоненко та шш.
Проте, незважаючи на штерес науковцiв до проблем формування естетичних смаюв учшв, багато И аспектов ще не знайшли адекватного висвтолення. Так, у теори i практищ естетичного виховання недостатньо вивченими й розробленими залишаються питання формування естетичних смакiв учшвсько! молодi засобами декоративно-ужиткового мистецтва.
Виходячи з вищесказаного, метою статт е розкриття мiсця декоративно-ужиткового мистецтва у нацюнальнш культурi та його значення у формуванш естетичних смакiв у учшв.
Основний матерiал дослiдження. Зазначимо, що мистецтво, вщповщно до тлумачень у довщниково-енциклопедичнш лiтературi, е первiсним позначенням будь-яко! майстерностi найвищого й особливого гатунку, в загальноприйнятому спецiальному розумшш - позначення майстерностi в естетичному ракурсi i створених завдяки йому мистецьких творiв, якi вiдрiзняються, з одного боку, вщ творiв природи, з iншого - вiд творiв науки i технiки, причому межi мiж цими галузями людсько! дiяльностi розмитi, бо у найвизначнiших досягненнях цих галузей беруть участь також i сили мистецтва [190, 188-189].
Мистецтво теж розглядаеться як специфiчна форма суспшьно! свiдомостi i людсько! дiяльностi, що вiдображае дiйснiсть у художшх образах, один iз найважливших способiв естетичного освоення дiйсностi [189, 174].
Головною особливютю декоративно-ужиткового мистецтва е едшсть у художнiх творах утилтоарних та естетичних принципiв. Предмет i форма вiдображення дiйсностi в мистецга зумовлюють його специфiчнi функци - задоволення естетичних потреб людей шляхом створення творiв, якi можуть принести людиш радiсть, насолоду, духовно збагатити и та разом з тим пробуджують в нiй художника, здатного у конкретнш галузi свое! дiяльностi творити «за законами краси». За допомогою ще! естетично! функци мистецтва проявляеться його шзнавальне значення i здiйснюеться виховний вплив на особистость [189, 175].
На думку М.Кагана, мистецтво е таким суспшьним об'ектом, де в художшх образах вщображаеться структура людсько! життедiяльностi. Внаслщок цього воно виступае особливою формою шзнання, цшшсно! орiентацп, практично! дiяльностi та особливим засобом спiлкування людей [65].
Функци мистецтва - це шляхи реатзаци його культуролопчного потенщалу, що передбачае здатнiсть художнього твору впливати на реали людського буття. Функци виступають як певна система з притаманною !й внутрiшньою структурою.
Функцюнальна роль мистецтва у суспшьному життi е не лише багатоаспектною, але практично невичерпною. Естетики серед найбшьш вагомих видiляють такi функци мистецтва: художньо-емоцшну, iдейно-моральну, виховну, шзнавальну, аксiологiчну тощо. Завдяки полiфункцiональностi сво!х видiв i жанрiв мистецтво володiе здатнiстю «вiдтворювати життя в його цшсносп, щоб продовжити, розширити, поглибити реальний життевий досвiд суспшьно! людини, доповнити його досвщом художнього вщображення дiйсностi, якiй, не замiнюючи наукового i практичного, не поступаеться останшм за глибиною проникнення у сутшсть явищ» [66, 53].
Аналiзуючи культурознавче значення мистецтва, ми повинш, на думку М. Кагана, виходити з того, що воно мае рiзнi значення i функци у культурi - вщ форми оргашзаци свята, у якому воно виконуе функщю емоцiйного стимулятора i засобу оргашзаци емоцiйноI соборност^ до здатностi бути школою життя, яку проходять вш люди, яю живуть у сучасному суспiльствi. Мистецтво може жити за законами щеологи i бути формою заповнення дозвшля або жити за законами ринку, коли його створення i функци визначаються кушвлею i продажем, попитом i пропозицiею. За сво!м впливом на життя суспшьства i людей мистецтво може розцшюватися як високе i низьке, прогресивне i реакцшне, позитивне i негативне [65].
Мистецтво вщображае дiйснiсть у художньому словi (лiтература), пластичних формах та звуках (музика), за допомогою синтетичних засобiв (театр, кiно тощо). Пластичнi або просторов^ вiзуальнi, витонченi форми мистецтва умовно подшяються на образотворчi (живопис, скульптура, графша, художня фотографiя) та необразотворч^ або тектонiчнi (арх1тектура, декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн) [19, 232]. Деяю види i жанри мистецтва виршують одночасно художнi та утилiтарнi завдання.
Для сприймання складнiших художнiх форм професшного мистецтва своeрiдним mîctkom виступае декоративно-ужиткове, яке е чи не одним i3 найдавнiших. Його назва походить вщ латинського decoro - прикрашаю, а у визначення «ужиткове» вкладена думка про те, що воно слугуе i задовольняе одночасно практичш та естетичнi потреби людини. Декоративно-ужиткове мистецтво створюе предметно-духовний свiт людини [19, 71].
Вщомо понад 100 головних технiк i технологiй художньо! обробки матерiалiв, якi можна диференщювати за певними домiнуючими виражальними ознаками, а саме:
- полiхромна група: ткацтво, килимарство, вишивка, батик, вибшка, писанкарство, емалi, розпис (дерево, керамша, скло тощо);
- монохромна група: шкрустащя, випалювання, чернь, гравiювання;
- пластична група: рiзьблення, тиснення, карбування, пластика малих форм;
- ажурно-силуетна група: ковальство i слюсарство, прошчний метал, скань, мереживо, витинанки, ажурно-сюжетна пластика [4, 27].
Враховуючи щншсну значущiсть творiв декоративно-ужиткового мистецтва, визначимо ix функцiонально-виховне призначення: евристично-пiзнавальнi функцiï, iдейно-формуючi, свiтоглядно-розвивальнi, контактно-комунiкативнi, культурно-iсторичнi, емоцшно-гедонiстичнi, xудожньо-естетичнi, творчi та шшь
I.Огiенко (митрополит Iларiон) значноï уваги надавав висв^ленню народознавчих аспектiв, як украшсько].' культури в цiлому, так i ïï складових - регюнальних народних традицiй, звичаïв, рiзниx вцщв високохудожнього народного мистецтва, в тому чи^ декоративно-ужиткового. Зокрема, у свош монографiï «Украшська культура: Коротка iсторiя культурного життя украшського народу» вш зазначае: «... Пишна природа чарiвного краю сама нахиляе мешканцiв до замилування у всякiм мистецтвi. I ми бачимо орнамент на кожному крощ життя селянського: малюнки криють сволоки й комини, мiстяться над дверима та вшнами, по стшах хат, оздоблюють дерев'яний посуд, широко розкинулись по скринях, мисниках, на рiчаx свщьких i церковних. Вироби зi шкла та глини, плетшня, ткацтво, рiзьба на деревi, нашi всiм вiдомi писанки, нашi вишивки, що оздоблюють все: сорочки, очшки, каптурi, хустки, рушники, фартухи, навт задки на чоботях, нашi плахти та килими, - все це свщчить про талановитий народ, що i тут утворив оригшальну культуру...» [130, 10-11].
Сила емоцшно-естетичного впливу декоративних форм мистецтва значною мiрою зростае, коли вони виступають в оргашчнш едност з iншими формами художньо1' дiяльностi, наприклад, у сучасному дизайнi, взаемодiï з iншими ремеслами, особливо з мистецтвом художньо1' вишивки. Тому зовшм невиправданою е недоощнка потенцiалу декоративно-ужиткового мистецтва у педагопчному процесi.
В умовах сьогодення, коли матерiально-побутовi функцiï ефективно виконуе промислове мистецтво дизайну, за декоративно-ужитковим мистецтвом мае збер^атися насамперед його естетична, тзнавальна, комунiкативна функцiï, зумовлеш потребою в унiкальниx формах декоративно-ужитково1' творчостi, 1'хньому неповторному xарактерi й наступносп вiковиx xудожнix традицiй. Традицшний декоративний орнамент мае нацiональний колорит, i в цьому змют його символша виражае своерiднiсть народного св^осприймання: xарактернi риси конкретного природного ландшафту, ктмату, нацiонального темпераменту у визначенш мiрi е засобом виховання любовi до рiдноï землi, почуття поваги до споконвiчниx традицiй свого народу. Безперечно позитивним фактом е те, що сучасна декоративна символша збагачуеться народними формами - символами-оберегами (деревом життя, дубом i калиною, виноградом, мальвами, лшями, хмелем тощо), що зовшм не означае втрати нацюнально1' своерщносп декоративних форм.
Декоративно-ужиткове мистецтво е полiфункцiональним, однак мае единий знаменник -це можливють мистецтва розвивати особистють творця, створювати умови для творчих проявiв здiбностей людини в будь-якш галузi суспiльного життя.
Розглядаючи зарубiжний педагогiчний досвiд, зауважимо передовсiм, що ще у XVIII ст. швейцарський вчений Йоганн Генрix Песталоццi визначав позитивний вплив дитячо1' працi на духовний та естетичний розвиток особистосп при умовi його морального й виховного впливу, а поеднання пращ з навчанням вважав оптимальним, поглиблюючим загальноосв^ню шдготовку дiтей, якщо навчання дтей побудовано вiдповiдно до дитячо!' псиxологiï та ïx прагнення до
творчо1 дiяльностi [84, 299]. Оволодiння елементарними трудовими навичками, розвиток фiзичних сил та естетичних смаюв Й.Г.Песталоццi розглядав як невщ'емну складову частину свого методу, засвоення якого вiн пропонував через «азбуку вмшь» [144, 302].
Пильно! уваги заслуговуе педагогiчна спадщина Рудольфа Штейнера - керiвника першо! вальдорфсько! школи (1919 р.). Сутшсть вальдорфсько! технологiï освiти - це розвиток здiбностей школярiв вiдчувати, тобто виховання почутпв, формування художнього смаку, культ творчосп, творчоï особистостi, розвитку шдивщуальност засобами мистецтва [212, 109]. У школах, побудованих за його системою, робота ведеться лише з натуральними матерiалами, програма насичена рiзними видами мистецтв (живопис, музика, сшви, гра на фортепiано, лiплення, рукодшля). На перший погляд, мистецькi дисциплши у вальдорфськiй школi збiгаються з тими ж самими предметами у звичайнш школ^ однак завдання вальдорфськоï школи зовсiм iншi, тому що ус дiти залученi до св^у мистецтва. Все, що вiдбуваеться з учнями на таких уроках, сприяе розвитку духовноï сутностi особистостi, формуе загальну культуру, естетичш смаки дитини, але дае 1'м особистий досвщ у будь-якому видi мистецтва, що в подальшому дозволить вихованцям вальдорфсь^' школи сприймати мистецтво як щось дуже близьке до себе, пережите особисто [127, 56].
Р.Штейнер справедливо зауважуе, що художньо-трудовiй дiяльностi дггей належить провiдна роль: «при виготовленш корисних речей на уроках пращ педагог працюе «над духом i смаком» найбiльше, нiж тодi, коли викладае те, що зазвичай вщносять до духовноï сфери. Унiкальнiсть впливу на духовну сферу мае усвщомлювати вчитель рукодiлля i працi [212, 62].
Вщомий дослiдник зарубiжних педагопчних технологш пiдготовки учителiв до естетичного виховання професор М.П.Лещенко зауважуе, що в закладах осв^и багатьох цившзованих краïн свiту серйозна увага придшяеться декоративно-ужитковому мистецтву як невiд'емнiй складовш естетичного розвитку дiтей. Навчальнi програми з декоративно-ужиткового мистецтва штегрують елементи рiзних технiк i технологш, зокрема малюнка, живопису, лiплення тощо. У ходi навчання школярi залучаються до творчо1' художньо-трудово1' дiяльностi, практично шзнають зв'язки мiж рiзними видами мистецтва, набувають практичних навичок та естетичних смаюв. Зокрема, в багатьох школах краш Свропи вчителi навчають учнiв шити, вишивати, в'язати, плести. Автор зауважуе, що об'екти пращ, виготовлеш дтми, використовуються як наочш посiбники при вивченнi рiзних дисциплш. Учений наголошуе, що «провiдною метою дитячо1' декоративно-ужитково1' творчостi е з одного боку - привчання школярiв естетично насичувати i перетворювати навколишне середовище, з iншого -естетизоваш предмети побуту i навчання виступають важливими засобами виховання в учшв потреби бачити i створювати красиве у щоденному житп» [103, 49-50].
Американський фахiвець з проблем естетичного виховання С.Мадея слушно вважае одним з першочергових завдань учителя введення вихованщв у дивовижний свiт мистецтва, а здатшсть учнiв вiдчувати красу - головним критерiем його ефективно1' роботи. Блок мистецтвознавчих предметiв, на ïï думку, створюе своерiдний св^ мистецтв, розкривае «естетичну парасолю» над ушм навчально-виховним процесом у школi [97, 255].
Чiльне мiсце у навчально-виховнш роботi нацiональноï школи мае посщати важлива складова укра1'нсько1' культури - декоративно-ужиткове мистецтво. Закономiрно, що воно традицшно використовувалося у рiзнi перiоди становлення i розвитку втизняно1' школи. У цьому контекстi заслуговують на увагу погляди видатних педагопв i психологiв П. Блонського, Г. Ващенка, Л. Виготського, С. Русово1', С. Орополка, В. Сухомлинського, С. Шацького, С.Чарнолусько1', Я.Чепiги та ш.
Видатний педагог i громадський дiяч С. Русова до педагогiчних засобiв навчання i виховання вiдносить рщну мову, поезiю, пiсню, орнамент. На ïï думку, саме щ засоби сприяють якнайкращому естетичному розвитку селянськоï дитини, невимушеному розширенню ïï свггогляду, формуванню звички до працi легкоï та приемноï [111, 149]. При цьому особлива увага звертаеться на нащональний орнамент. С. Русова переконуе, що саме цей вид орнаменту повинен мати мюце в im^^i закладу освгги, щоб дитина, побачивши на стш вишитий рушник, кахлi на грубщ, лаву, вкриту плахтою, згадала свою рщну хату й почувала себе природно, неначе серед своïх знайомих речей.
На думку С. Русово!, декоративно-ужиткове мистецтво впливае на розвиток естетичних смаюв, псиxiчниx процесiв, фантазiï, якi наповнюють дитячу свщомють красивими образами. Вона закликала до створення особливоï атмосфери у школ^ щоб усе, що оточуе дитину, було гарним, д^и повинш «прикрашати своï зшитки, оздоблюючи ïx вишиванням або малюванням» [165, 166]. Вважала, що одним iз виявiв нацiональноï свiдомостi е нащональне мистецтво, яке мае велике значення для естетичного виховання. Hовi нащональш школи повиннi будуватись в нащональному стилi: рушники, портрети, квiти, народш iнструменти, вертепи, гончарство [165, 84]. С.Русова також зазначала, що праця мусить панувати в школ^ а кожна дитина повинна «знати якесь ремесло й для цього треба розвинути ïï ручну теxнiку» [111, 150].
Окреслюючи завдання новоï школи, учений-педагог, юторик освiти Украши, громадський дiяч С.Сiрополко зазначае, що «щеальна школа е школою працi, ...збудованою на трудовому i естетичному принцит: органiзований догляд за шкiльним садом, за шкшьними тваринами, збирання камшня для шкiльного музею, а праця по урядженню школи - се лекцп i практичнi заняття по малюванню та лiпцi» [111, 156-157]. Окрiм цього, вчитель мае «защкавити дiтей xудожнiми скарбами рiдного краю - вишивками, мереживами, старовинним убранням, посудом тощо, таким чином розвивати в дгах не тшьки любов до рiдноï наци, але й розумову свщомють вартосп своеï наци» [111, 160].
Видатний педагог В. Сухомлинський у роздш «Естетичне виховання i культура почутпв» працi «Проблеми виховання всебiчно розвиненоï особистостi» шдкреслюе, що «Вплив прекрасного на духовний свгг людини залежить вiд характеру ïï дiяльностi, вiд того, як високе, благородне включаеться в ïï дiяльнiсть - творчють. Пiд дiяльнiстю ми розумiемо працю i творчють, думку i почуття, що вщображають, оцiнюють i створюють красу. Ми тклуемося про те, щоб дбайливе, чуйне ставлення до природи, праця для творення прекрасного набули активного, дiйового характеру» [178, 181].
Важливим компонентом у духовному розвитку молодшого школяра В. Сухомлинський визначае творчий елемент, внесення його в працю, на його думку, е одшею з найважливших передумов виховання працелюбносп. У свош дiяльностi вiн прагнув максимально посилити творчий елемент у пращ школярiв, було створено робочi кiмнати, в яких дiти займалися конструюванням, моделюванням, лшленням, вишиванням. Кожне трудове завдання, яке виконували учнi, було розраховане не лише на точне виконання вказiвок педагопв, а й на виявлення шщативи, творчостi.
На сучасному етапi у змiстовому компонентi украïнськоï нацiональноï школи елементи декоративно-ужиткового мистецтва використовуються на заняттях з народознавства, образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання, рщше на заняттях iз навчальних предметiв шших освiтнix галузей.
Шляхи створення оптимального навчального середовища, яке б стимулювало навчально-шзнавальну дiяльнiсть школярiв, знайшли висв^лення в роботах М. Лещенко. Вчена розглядае украшське декоративно-ужиткове мистецтво як зашб гуманiзацiï навчально-виховного процесу, носш величезного потенцiалу одухотворення школярiв, якi його споглядають; придiляе важливе мюце процесу залучення учнiв до виготовлення декоративно-ужиткових виробiв. При цьому автор наголошуе на особливш щнносп не кiнцевого результату учнiвськоï творчосп, а пiзнання школярами теxнологiï виготовлення виробiв та формування естетичних смаюв. Так, М. Лещенко зазначае, що украшська вишивка, витинанка, керамша мають особливу щннють з точки зору використання ïx у навчально-виховному процесс До навчально-пiзнавальниx якостей украïнського декоративно-ужиткового мистецтва автор вщносить гармонiю кольорового забарвлення, символiку мотивiв, побудову орнамештв, створення форм, опанування теxнологiею виготовлення виробiв та теxнiками ïx декорування [104].
Група вщомих учениx-педагогiв (О. Коберник, В. Сидоренко, В. Бербец, С. Ящук) змют трудового навчання школярiв пов'язуе з xудожнiм конструюванням, проектуванням та теxнологiями виготовлення учнями виробiв за власним задумом i економiчною доцiльнiстю. Вони пропонують при оргашзацп проектно-теxнологiчноï дiяльностi на уроках трудового навчання враховувати псиxофiзiологiчнi особливосп пiдлiткiв та ïxнi потреби у предметно-перетворювальнiй дiяльностi, впроваджувати рiзноманiтнi вправи на проектування, художне конструювання, технолопю виготовлення, аналiз й ощнку вартостi майбутнix виробiв [77].
Висновки. Проаналiзувавши стан викладання декоративно-ужиткового мистецтва в загальноосвпнш школi, ми видшили низку вагомих причин, якi ускладнюють цей процес: вiдсутнiсть науково-обгрунтованих навчальних програм з рiзних видiв декоративно-ужиткового мистецтва, системи практичних завдань творчого характеру, науково-методично1' i навчально1' лператури; невiдповiднiсть матерiально-технiчноï бази переважно1' бшьшосп шкiл сучасним вимогам; вiдчутний дефщит висококвалiфiкованих педагогiчних кадрiв; низький виховний потенцiал сiм'ï i культурно-просвiтницьких оргашзацш.
Звернення до глибинних коренiв декоративно-ужиткового мистецтва - тисячолпнього доробку нашого народу, в якому зафшсоваш духовшсть, обдарування, мистецький хист украïнцiв, ix буття, спосiб мислення, вдача, погляди, почуття - складае пiдгрунтя нацюнально1' системи естетичного виховання. Завдяки тзнанню iсторичного минулого рiдного народу, оволодшню його духовними i матерiальними цшностями школяр формуеться яскравою, iнтелiгентною, неповторною особистютю з глибокими рiзнобiчними знаннями i прагненням втiлення у собi нацiонального iдеалу, постiйного самовдосконалення, духовного й естетичного зростання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антонович £. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. £. Декоративно-прикладне мистецтво. -Льв1в: Св1т, 1993. - 272 с.
2. В мире искусства: Словарь основных терминов по искусствоведению, эстетике,
3. педагогике и психологии искусства / Сост. Т. В. Каракаш - М.: Искусство в школе, 2001. - 384 с.
4. Герасименко Л. В. Виб1р у педагопчнш спадщиш Р. Штайнера // Постметодика. - 1998. - № 1. -С.13-14.
5. Каган М. С. О прикладном искусстве. - Л.: Художник РСФСР, 1961. - 160 с.
6. Каган М. С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. - М.: Искусство, 1974. - 132 с.
7. Коберник О., Бербер В., Сидоренко В., Ящук С. Методика навчання учшв 5-9 клаав проектуванню в процес вивчення технологи обробки деревини i металу: Навчально-методиний поабник. - Умань: УДПУ, 2005. - 114 с.
8. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци Й. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагопка, 1989. - 416 с.
9. Лавриненко Н. М. Педагопка сощал1зацп: европейсьш абриси. - К.: В1РА 1НСАЙТ, 2000. - 444 с.
10. Лещенко М. П. Заруб1жш технологи подготовки учител1в до естетичного виховання. - 2-е вид., доп., - К., 1996. - 192 с.
11. Малов1дом1 першоджерела украшсько1 педагопки (II пол. XIX-ХХ ст.): Хрестомапя /Упоряд. Л. Д. Березовська та ш. - К.: Науковий свгг. 2003. - 418 с.
12. Новосельська А. Естетичне виховання у вальдорфський школ1 // Мистецтво та освгга. - 2002. -№ 3. - С. 56-57.
13. Опенко I. Украшська культура. Коротка ютор1я культурного життя украшського народу. - К.: Абрис. - 1991. - 272 с.
14. Песталоцци И. Г. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. / Под ред. В. А. Ротенберг, В. М. Кларина. - М.: Педагогика, 1981. - Т.2. - 416 с.
15. Русова Соф1я. Вибраш педагопчш твори: У 2 кн. // За ред. £. I. Коваленко. - К.: Либвдь, 1997. -Кн. 1. - 272 с.
16. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всеб1чно розвинено! особистосп // Вибраш твори: В 5 т. - К.: Рад. Школа, 1976. - Т.1. - 654 с.
17. Философский словарь / Под ред. И. Фролова - М.: Политиздат, 1986. - 590 с.
18. Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА. - М., 1999. - 576 с.
19. Штейнер Р. Познание человека и учебный процесс / Перевод с нем. Д. Виноградова. - М.: Парсифаль, 1998. - 128 с.
