CC BY
16
СОЦ1ОЛОГ1Я
УДК 94(470+571):340.12
О. В. Зтченко, доктор iсторичних наук, доцент
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСП1ЛЬСТВО У ТВОРЧОМУ СПАДКУ БОРИСА ЧИЧЕР1НА
Висв1тлено досл1джет Борисом Чичертим процес Iсторичного розвитку грома-дянського сусптьства, його суттсть, основт еволюцшт етапи та значення у розвитку державност1.
Ключовi слова: громадянське сусптьство, середнШ клас, громадська думка, пра-вова держава.
Актуальтсть проблеми. Сьогодш в Укра!ш вирують не тшьки безплщ-т, а й шкiдливi полiтичнi пристрастi, як гальмують нормальний громадсько-полiтичний, економiчний та культурний розвиток суспiльства. Значною мiрою вони породжуються вiдсутнiстю середнього класу, «дитячим вжом» грома-дянського суспiльства, низьким рiвнем политично! культури населення, не-збалансованiстю повноважень рiзних гiлок влади. За таких обставин найбiльш ефективним та прискореним засобом припинення политичного хаосу в кра!ш можуть виявитись утворення середнього класу та штенсивний розвиток гро-мадянського суспiльства. В теоретичному сприянш розв'язанню означено! нагально! проблеми саме i полягае актуальшсть порушено! нами теми. Мета статп — висвiтлити сутнiсть чичерiнсько! концепцп громадянського сустль-ства та його значення у розвитку правово! держави. Головне завдання пов'язане з всебiчним аналiзом науково-публiцистичних праць та спогадiв вченого.
Анал1з наукових досл1джень I публжацш. В iсторичнiй лiтературi чиче-рiнська концепцiя громадянського суспiльства спещально не дослiджувалася. До 1917 р. iсторики до не! не дшшли. Радянськ ж ученi принципово замов-чували творчий спадок Б. Чичерша, як буржуазного реакцiонера. Вперше про громадянське сустльство у працях Б. Чичерша згадав у 1956 р. М. Цаголов, © Зшченко О. В., 2010 195
беззаперечно вбачаючи у ньому реакцшшсть [6]. В. Зорькш у 1984 р. вже не вживав беззаперечних ештепв, хоча вщдавав належну данину iдеологiчним вимогам [3]. На пострадянському етапi розвитку iсторiографil чичерiнську концепщю громадянського суспiльства мимохщь згадували О. Маркш, С. Та-тарнiков [5] та Л. 1скра, не заглиблюючись в особливостi 11 змiсту [4]. Побiж-но торкалися питання i вiтчизнянi дослiдники Д. Видрiн [1] та М. Зенкш [2]. Однак проблема не виявилась об'ектом комплексного дослщження.
Виклад основного матерiалу. Б. Чичерш у сво!х працях вперше в Росп вдався до розгляду питання щодо походження, сутностi та значения громадянського сустльства у розвитку державносп рiзних народiв. В опублшэванш 1858 р. статтi «Промисловють та держава в Англп» вш звертав увагу на те, що на певному етапi свого розвитку держава не в змозi забезпечити загальний iнтерес, охопити усi сторони життя сво!х громадян, оскшьки поряд iз загаль-ними iнтересами юнуе безлiч iнтересiв окремих iндивiдiв та рiзних спiлок. Учений констатував, що у цш сферi виявляеться уся розматсть життя, пануе необхвдна для людсько! дiяльностi свобода. На ввдшну вщ держави, на проти-вагу суспiльству полiтичному вiн називав цю галузь громадянським сустль-ством [14, с. 212—213].
Визначаючи громадянське суспiльство як сукупнiсть приватних стосунюв мiж особами, що управляються приватним правом, Б. Чичерiн писав, що воно проходить одну за одною три стадп свого iсторичного розвитку: родову, ста-нову та загальногромадянську. Першу вiн вiдносив до стародавнього свггу, другу — до середньовiччя, останню — до нового часу [10, с.32, 71, 236, 277, 366, 370, 374]. Називаючи удшьш кн^вства громадянським суспiльством, Б. Чичерш стверджував, що у процем централiзацil держава поглинула, пiдпо-рядкувала його, i суспiльство з цим погодилося. Однак пiсля досягнення певно1 зрiлостi п1д опiкою держави громадянське сустлъство прагне звiльнения в1д ще! опiки, оск1льки вже не мае у нш потреби i може гармоншно спiвiснувати з державою. «Починаеться зворотний х1д iсторil, — тдкреслював учений. — Як ранiше розвиток полягав у пiдпорядкуваннi державi рiзних громадських сил, так тепер починаеться звшьнення суспiлъства вiд державно! отки. Але це вже було не колишне суспiльство, а нове, виховане державою... в якому стали можливими i громадська думка, i привселюдне обговорення питань» [14, с. 220]. На переконання Б. Чичерiна, саме з цього моменту розпочинаеть-ся доба лiбералiзму, а держава потребуе тдтримки з боку громадських сил, без яко! ускладнюються 11 функцюнування i нормальний розвиток суспiлъства. «I не дивно, — уточнював вш, — для повноти розвитку постае необхщним союз обох елементiв. Як тшьки один з них перевищуе iнший, в1дразу ж i неодмшно виявляються шкiдливi наслiдки однобiчного напряму» [14, с. 221].
У статп «Про пол1тичне майбуття Англil», що вийшла друком у 1856 р., Б. Чичерш пропагував лiберальнi гасла законносп, гласностi, свободи та про-
стору громадсько! самодiяльностi у формi схвальних вщгуюв про англiйське державне та сустльне життя [9, с. 650—677]. Вш зазначав, що англiйцi за-конослухнянi i поважають закон, «люблять у ньому свое право» та що любов ця охоплюе громадян, коли вони в закош вбачають не утиск, а захист. Автор доводив, що така поведшка нерозривно поеднуеться зi щирим виконанням обов'язюв i одночасно становить надшну запоруку мирного розвитку кра!ни [9, с. 674]. За словами вченого, кращу пiдвалину «законного порядку» скла-дають свобода друку, громадсько! думки, гласнiсть. Остання, формуючи громадську думку, дае простiр громадськш самодiяльностi, утримуе владу вщ зловживань, висвiтлюе недолiки установ, пiддае !х невмолимiй критицi, що призводить до !х виправлення, вдосконалення законiв та розпоряджень. Глас-нiсть дае можливiсть висловлюватися новим потребам народу, втшення в життя нових щей. «Висловившись, одержавши вiльну течгю та право на законну дiяльнiсть, — наголошував вiн, — вона втрачае свою руйнiвну силу, оскшьки сама стае тд захист законности.. Гласшсть е необхiдний для попередження вибух1в клапан» [9, с. 676—677].
У щ ж роки вчений оприлюднив, говорячи словами В. Зорькша, «один з основних сво!х полiтичних творiв — "Власшсть та держава" у двох томах» [3, с. 19; 15]. Автор поставив перед собою завдання встановити закономiрнос-т розвитку полiтично! свободи i запропонувати росiйському юнацтву стльний плiд науково! працi та життевого досвщу для керiвництва у майбутнш громадськш дiяльностi [13, с. 8]. У книзi розглядалися проблеми розвитку громадянського сустльства, його ролi у встановленнi громадянських та полгтичних свобод, ролi середнього класу та полгтичних партiй у розвитку народного представництва, сутшсть подiлу гшок влади тощо. Вiн переконував у законо-мiрностi та iсторичнiй неминучост того, що в Росi! свобода особиста поед-наеться зi свободою политичною, яка виражаеться у правi разом з iншими брати участь у виршенш громадських справ, покликанн громадян до участ у цьому та що, нарештi, самообмеження самодержавно! влади однаково ви-явиться благодшним i для не! само!, i для пiдданих [15, т. 2, с.303, 312, 307].
Усе це опосередковано зачшало питання про створення громадянського суспiльства. Однак Б. Чичерш i прямо торкався проблем. Виходячи з дефшь цi! громадянського сустльства як сукупносп приватних стосунк1в мгж iнди-в^дами взагалi, вiн простежував три етапи його розвитку: притаманний старо-давньому свiту кровний союз, середньовiччю — становий порядок та новому часу — загальногромадянський лад. Б. Чичерш вважав, що держава становить едине цше, поселене на сво!й територп стале суспiльство, яке управляеться единими законами i мае едину верховну владу [10, с. 68]. В перюд же феодально! роздробленосп суспiльство, на його думку, мае розглядатися не як едине цше... а як випадкове об'еднання рiзних земель та областей не державним союзом, а громадянським сустльством [10, с.69, 71]. I хоча, говорячи словами
Б. Чичерша, i в громадянському сусшльстга юнують установленi звичаем чи писаш влада, суд та закони, вони Грунтуються не на державному, а на приватному правi [10, с.71].
Вчений тут же пояснював, що громадянське право розглядае особу в 11 приватнiй сферi з 11 майновими, родинними, договiрними та спадковими сто-сунками, а державне право — всю сукупшсть об'еднаних у единий, нероз-ривний союз омб — державу [10, с. 234]. Успадкування ж в удшьних киязiв вщбувалося вiдповiдно до приватного права. При цьому, як i в успадкуванш приватних омб того часу, по-перше, переважаючою засадою виявляеться особиста воля заповщача, а по-друге, тсда не вбачалася вщмшшсть мiж майном державним та приватним княжим [10, с. 277]. Саме тому Б. М. Чичерш вважав за необхщне визнати юридичну форму тогочасно1 Росп громадянським сус-тльством, а не державою [10, с. 71]. Звщси випливало, що у перюд роздро-бленостi громадянське сустльство поглинуло державу, пiдпорядкувало 11, розтворило у собi. Вчений стверджував, що така закономiрнiсть притаманна й шшим народам. «Форма громадянського сустльства, — щдкреслював вiн, — певно1 доби була загальним надбанням умх нових народiв; упродовж серед-ньовiччя ми спостерiгаемо 11 на захода точно так само, як i у нас» [10, с. 365].
Б. Чичерш пов'язував розвиток громадянського сустльства з виникненням та лжвщащею кршосного права. Вiн шдкреслював, що закршлення станiв викликало численнi наслщки для усього громадського побуту того часу [10, с. 31]. Оскшьки у середш вжи пiдвалиною громадянського союзу була земля, то ум п, хто на нiй поселявся, вступали у громадянсью стосунки як iз землевласником, так i з шшими поселениями, тобто ставали кршосними [10, с. 32]. Вчений стверджував, що iз здiйсненням централiзацil вщбувалося поглинання громадянського суспiльства державою. Однак це не означало його знищення. «Спостер^аючи за iсторичною ходою, — звертав увагу досл^дник, — ми бачимо, що з появою громадянського сустльства попередш кровнi зв'язки не знищуються, а входять до нього як один з його складових елеменпв. Точно так само з появою держави не знищуеться громадянське сустльство. Скрiзь залишаються люди зi сво1ми правами та стосунками: родинними, майновими, договiрними, спадковими. Але усе це в державi виявляеться тдпорядкованим моментом: приватне право не втручаеться в громадський устрiй i повинно всюди поступатися громадськ1й користi; над розрiзненими особами пiдно-ситься загальний союз» [10, с. 371].
Вчений доводив, що вщповщно до закошв iсторичного розвитку в певний перюд виникае об'ективна необхiднiсть скасування кршосного права i лiбе-ралiзацil держави, а також змши стосункiв мiж нею та громадянським сус-тльством. Вiн уточнював, що розпочинаеться зворотна хода iсторil: як ранiше розвиток полягав у тдпорядкуванш державi рiзноманiтних громадських сил, так тепер розпочинаеться звшьнення суспiльства вiд державного откування
[14, с. 220]. Б. Чичерш писав, що за таких умов виникае об'ективна необхщ-шсть у взаемоди i взаемопiдтриманнi громадянського сустльства та держави, без яких виявляються неможливими !х подальше нормальне функцюнування та розвиток [14, с. 221]. На його переконання, таю стосунки мгж громадян-ським суспiльством i державою е можливими за умови зрiвняння усiх станiв у правах, забезпечення свободи формування громадсько! думки та уведення iнших громадянських свобод [14, с. 220; 11, с. 12]. Тим самим учений вважав громадянське сусшльство висхщною точкою розвитку правово! держави.
Отже, найбiльш характерною рисою наукового обгрунтування Б. Чичерь ним об'ективно! необхiдностi лiквiдацi! феодального рабства було його по-еднання з одночасним теоретичним опрацюванням питання про сутшсть, мюце та роль громадянського сустльства у процес юторичного розвитку Росi!. I якщо у плат боротьби за надiлення селян землею та !х безоплатного особистого звшьнення поряд з iм'ям Б. Чичерша можна поставити низку ш-ших iмен, то у зазначеному напрямi вiн виявився единим.
Б. Чичерш вбачав один з виршальних чинниюв створення умов для формування в Росп громадянського сустльства та перетворення !! на правову державу у л^щацп сiльсько! общини шсля скасування крiпосного права. Вш звертав увагу на закономiрнiсть формування громадянського сустльства. На його думку, у створенш державною владою необхщних умов для розвитку правильно! громадянсько! свободи полягав сенс юторичного процесу ново! доби [15, т. 2, с. 446—447]. Повторюючи ту саму думку, Б. Чичерш коротко пояснював основну сутшсть цих умов: за ново! доби встановлюеться грома-дянський лад, що становить результат усього попереднього юторичного розвитку, а саме вшьна власшсть за умови вшьно! пращ [15, т. 1, с. 159].
Б. Чичерш писав, що у сучаснш йому Роси початок формуванню громадянського сустльства поклало скасування кршосного права. Вш називав Положения 19 лютого 1861 р. найвеличтшим законодавчим актом у росiйськiй iсторi!, що заклав тдвалину нового громадянського ладу в росшськш землi, нар!жним каменем ново! росшсько! громадянськостi [7, с. 133, 135]. Вчений зазначав, що низкою статей Положення общинне володшня приржалося на скасування, оскшьки з визнанням особисто! свободи та пов'язано! з нею особисто! власностi воно не могло триматися [12, с. 56]. Однак влада вщмо-вилася вщ втiлення в життя цих статей ^ як i ранш, вiддавала селянина у жертву «згубному наслщку крiпосного права — общинному володшню», яке, за словами автора, виявлялося засадою, що суперечить найелементарш-шим правилам громадянського побуту, тобто е несумюним з громадянським суспшьством. Вiн пiдкреслював, що там, де общинне володшня юнуе, марно сподiватися на утвердження громадянських прав селянського населення [15, т. 1, с. 455; 12, с. 54]. Виходячи з тези, що «вшьна власшсть за умови вшьно! пращ» складае щеал будь-якого громадянського побуту, Б. Чичерш закликав
владу лжвщувати общинне володшня з метою звшьнення шляху формування громадянського сустльства. «Тепер саме настав час утвердити т засади, — писав вш 1882 р., — без яких немае правильного громадянського порядку» [15, т. 1, с. 160, 455].
Б. Чичерш вважав закономiрним i встановлення правово1 держави. Остан-ня, за його словами, виявляеться плодом всесвггаьо-юторичного процесу, нацiоналънi особливосп правового розвитку рiзних народiв зливаються в одну урочисту ходу всесвггаьо1 юторп i рiвноправнiсть становить нормальний порядок, до якого прийшли чи повинн прийти усi освiченi суспiлъства [8, ч. 3, с. 407]. Громадянське сустльство, за висловом ученого, складае собою проти-борство безконечно1 множини прагнень, яка витончуе сили та здатностi кож-но1 людини i тому е головною рушшною пружиною розвитку, а кшцева мета, до яко1 веде це протиборство, полягае у встановленш цшком правомiрного громадянського порядку, що Грунтуеться на взаемному обмеженнi свободи, тобто правово1 держави [15, т. 2, с. 377].
Правову державу Б. Чичерш убачав у запровадженш законом систем! влади чи установ, що керуються законом i спрямовуються на правове забез-печення панування загалъного iнтересу над приватним i на одночасний захист свободи особистосп [16, с. 307]. Виходячи ж з того, що справжнш коршь свободи полягае в особистому правi, а громадянське сустльство е справжне поле д!яльносп людсько! свободи, вчений вважав правовою лише ту державу, в якш особист права гарантуються законом, що обмежуе дЛ' влади, та неза-лежним судом. Сюди перш за все вш вщносив недоторканшсть особи, 11 житла та майна з принципами «хейдис корпус», а також захист свободи сум-лшня та думки [16, с. 309, 311].
Висновки та перспективи подальших до^джень. Таким чином, Б. Чичерш науково простежив юторичний процес розвитку громадянського сустльства, визначив та охарактеризував його головш еволюцшш етапи, об-Грунтував загальну суттсть, показав об'ективну закономiрнiсть i неминучiсть його виникнення та розвитку у процесi переходу сустльства вщ авторитарних до представницьких систем державного управлiния, визнав його висхвдною точкою розвитку правово! держави. Опрацьована Б. Чичершим наукова юторико-правова концепцiя громадянського суспiльства i сьогодш зберiгае свое теоретичне та практичне значення, особливо актуальне у кра1нах колиш-нього СРСР, що упродовж трьох чвертей стол1ття перебували тд неперебор-ним тиском тоталiтаризму. Разом з тим залишаеться недосл1дженим питання щодо конкретних резулътатiв та особливостей утiления положень чичерiнськоl концепцil громадянського сустльства в Росшськш iмперil тсля першо1 ро-с!йсько! революцil 1905—1907 рр., а також на пострадянських теренах, у тому числ! в Украlнi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Выдрин, Д. Борис Чичерин : предтеча российской политологии [Текст] / Д. Выд-рин. — Симферополь, 2008. — 544 с.
2. Зенкш, М. В. 1сторичш та сустльно-полпичт погляди Б. М. Чичерша [Текст] : автореферат дис. ... канд. ют. наук : 07.00.02 / М. В. Зенкш. — Дншропетровськ, 1999. — 16 с.
3. Зорькин, В. Д. Чичерин. Из истории политической и правовой мысли [Текст] / В. Д. Зорькин. — М. : Юрид. лит., 1984. — 112 с.
4. Искра, Л. М. Борис Николаевич Чичерин о пореформенном развитии России, капитализме, социализме [Текст] / Л. М. Искра. — Воронеж : Истоки, 1999. — 194 с.
5. Маркин, А. В. Редкий в России государственник : о некоторых аспектах творчества Б. Н. Чичерина [Текст] / А. В. Маркин, С. Н. Татарников // Социал.-полит. науки. — 1992. — № 1. — С. 87—95.
6. Цаголов, Н. А. Очерки русской экономической мысли периода падения крепостного права [Текст] / Н. А. Цаголов. — М. : Госполитиздат, 1956. — 464 с.
7. Чичерин, Б. Н. Воспоминания. Земство и Московская Дума [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Север, 1934. — 372 с.
8. Чичерин, Б. Н. Курс государственной науки [Текст] : в 3-х ч. / Б. Н. Чичерин. — М. : Кушнерев, 1894—1898.
9. Чичерин, Б. Н. О политической будущности Англии [Текст] / Б. Н. Чичерин // Рус. Вестн. — 1856. — Кн. 11. — С. 637—661.
10. Чичерин, Б. Н. Опыты по истории русского права [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Барфкнехта, 1858. — 389 с.
11. Чичерин, Б. Н. Очерки Англии и Франции [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Барфкнехта, 1858. — 357 с.
12. Чичерин, Б. Н. Пересмотр законодательства о крестьянах [Текст] / Б. Н. Чичерин // Вопр. политики. — М. : Кушнерев, 1903. — С. 52—69.
13. Чичерин, Б. Н. Посвящается русскому юношеству [Текст] / Б. Н. Чичерин // Чичерин Б. Н. Собственность и государство : в 2 т. [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Марьянова-Прискорн, 1882—1883. — Т. 1. — С. 5—6.
14. Чичерин, Б. Н. Промышленность и государство в Англии [Текст] / Б. Н. Чичерин // Атеней. — 1858. — № 12. — С. 212—296.
15. Чичерин, Б. Н. Собственность и государство : в 2-х т. [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Мартьянова—Прискорн, 1882—1883. — Т. 1. — 468 с. — Т. 2. — 457 с.
16. Чичерин, Б. Н. Философия права [Текст] / Б. Н. Чичерин. — М. : Кушнерев, 1900. — 339 с.
ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО В ТВОРЧЕСКОМ НАСЛЕДИИ БОРИСА ЧИЧЕРИНА
Зинченко Е. В.
Освещены исследованные Борисом Чичериным процесс исторического развития гражданского общества, его сущность, основные эволюционные этапы и значение в развитии государственности.
Ключевые слова: гражданское общество, средний класс, общественное мнение, правовое государство.
THE CIVIL SOCIETY IN B.N.CHICHERINA'S CREATIVE HERITAGE
Zinchenko O. V.
In article process of historical development of a civil society, its essence, the basic evolutionary stages and value in development of statehood are shined investigated by Boris Tchitcherin.
Key words: a civil society, middle class, public opinion, a lawful state.
УДК 323.172
Ю. М. Манелюк, кандидат полггачних наук, доцент
КОНЦЕПЦ1Я ЕВОЛЮЦ1ЙНОГО СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНОГО РОЗВИТКУ У ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА
До^джено сприйняття ideï еволюцп у концеп^ях Михайла Драгоманова. Про-aHani30eaH0 суттсть явища еволюцп, процес формування поняття «еволющя», його спiввiдношeння з тшими видами сусптьно-полтичногорозвитку, а саме зреволющею. У цьому контeкстi М. Драгоманов найчастше вживае поняття «поступ», розумШ-чи тд ним незворотний процес вдосконалення, полтшення, тобто прогрес.
Ключовi слова: iдeя, концепщя, еволющя, револющя, держава.
Актуальтсть проблеми. В украшськш поттичнш думщ кшця Х1Х — початку ХХ ст. юнувала потужна нацюнальна традищя еволюцюшзму, представлена П. Кулшем, М. Драгомановим, I. Франком, М. Грушевським, яш присвятили спещальт дослщження питанню еволюцп. Найбшьш Грунтовним у цш сферi е доробок М. Драгоманова. Його концепцiя стала пею базою, вщ яко1 вщштовхувалися подальшi дослiдники, як прихильники еволюцiонiзму, так i його критики.
Метою статп е аналiз сприйняття iдеï еволюцiï у концепщях Михайла Драгоманова. Саме його пращ становлять основу джерельно! бази даного дослщження. Також використано пращ А. Круглашова, I. Лисяка-Рудницького, В. Люового, Ю. Охримовича, П. Феденка та iн.
М. Драгоманов проаналiзував сутнiсть явища еволюцiï, процес формування поняття «еволющя», його стввщношення з шшими видами сустльно-полЛичного розвитку, а саме з револющею. У цьому контекст дослiдник найчастше вживае поняття «поступ», розумжгаи тд ним незворотний процес вдосконалення, полшшення, тобто прогрес. На думку I. Лисяка-Рудницького, М. Драгоманов не вважав поступ автоматичним процесом. Визначними характеристиками поступу для нього е перехщ до вищого ступеня духовно! 202 © Манелюк Ю. М., 2010
