CC BY
11
ПОЛИТИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА СОВРЕМЕННОЙ ВЛАСТВУЮЩЕЙ ЭЛИТЫ УКРАИНЫ
Требин М. П.
Проанализировано состояние политической культуры современной властвующей элиты в Украине. Раскрыты характерные черты современного украинского политического строя, механизм формирования и ценности властвующей элиты, особенности ее политической культуры. Предложен механизм эффективного функционирования властвующей элиты.
Ключевые слова: политическая культура, властная елита, ценности властной элиты, политический строй, механизм формирования политической элиты.
POLITICAL CULTURE OF MODERN RULING ELITE OF UKRAINE
Trebin M. P.
In the article consisting of political culture of modern ruling elite is analysed of Ukraine. The personal touches of the modern Ukrainian political device, mechanism of forming and value of ruling elite, features of its political culture, are exposed, the mechanism of the effective functioning of ruling elite is offered.
Key words: political culture, ruling elite, values of ruling elite, political device, mechanism of functioning of political elite.
УДК 94(470+371)"18"
О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент ЧИЧЕР1НСЬКА КОНЦЕПЦ1Я ПРАВОВО1 ДЕРЖАВИ
Висвтлено процес опрацювання Б. Чичертим концепци правовоI держави, и сутшсть та значення у розвитку сустльства.
Ключовi слова: абсолютистське самодержавство, громадянсьт г полтичш права людини, конституцшна монархгя дуалгстичного типу, концепця правовоI дер-жави.
Постановка проблеми. В умовах побудови правово! держави, процес яко! супроводжуеться шшдливими для суспшьства тривалими i невгамовними полггачними пристрастями, виявляеться актуальним теоретичний та практич-ний досввд минулого з уйма його недолжами, помилками i корисними для успадкування позитивами. Мета статп — висвилення процесу опрацювання Б. Чичершим концепци правово! держави, !! сутносп та значення у розвитку
© Зшченко О. В., 2010 145
суспшьства. Головне ж завдання пов'язане з аналiзом наукових, публщистич-них праць та спогадiв ученого.
Анaлiз актуальних до^джень. Незважаючи на визначальний вплив творчого спадку Б. М. Чичерша на теоретикiв росiйського неолiбералiзму, його концепцiя правово! держави до 1917 р. спещально не вивчалася. У ра-дянськ1й гсторюграфи И вперше згадували усерединi 80-х рошв ХХ ст. право-знавець В. Зорькш [5, с. 19] та юторик К. Шацiлло [20, с. 541]. Упродовж 90-х рокiв ХХ ст. цю проблему зачiпали В. Шелохаев [21, с. 34], Л. Новикова, I. Оземська [7, с. 127-129] та Л. 1скра [6, с. 4], а на початку ХХ1 ст. — право-знавщ О. Захаров [2] та В. Березко [1]. У вичизнянш юторюграфп даного питання частково торкалися М. Зенкш [3] та О. Зшченко [4]. Однак предметом спецiального дослвдження порушена проблема не стала.
Виклад основного матерiалу. Свою боротьбу за встановлення правово! держави Б. М. Чичерш розпочав разом iз боротьбою за скасування кршосно-го права. Вщкрип i конкретнi вимоги громадянських свобод вiн висунув у написанш у червнi 1855 р. статп «Сучасш завдання росiйського життя» [18, с. 51-129]. Слщ зазначити, що у рукописному виглядi став ввдомим другий варiант ще! статтi, що була опублжована пiзнiше за кордоном. У першому ж текстi Б. Чичерш висунув прямi вимоги конституцп. Однак К. Кавелiн, прочитавши статтю, порадив и авторовi сформулювати вимоги громадянських свобод у завуальованш форм^ «Я з цим погодився i переробив статтю у цьо-му сена», — згадував пiзнiше вчений [13, с. 163]. У той же час шакомовно автор багаторазово шдкреслював необхвдшсть запровадження народного представництва та основного закону як найважливших умов виходу Росil з кризи, в якш вона опинилася.
Б. Чичерш показав найважлившу сутнiсть ще! кризи та И причини. Вш називав микола1вський режим «хибною системою управлшня, яка розбещуе державний оргашзм, п1дривае "усi пiдвалини громадського життя", придушуе усi внутрiшнi сили краши, примушуе народ "шкарубнути i тушти у сво1й нiмотнiй покiрностi"» [18, с. 51]. «Хибна урядова система пвдточила могут-нiсть Росil, — уточнював учений, — за того зшвечення громадського органiз-му, що розповсюдилося навкруги^ усерединi загальний розлад та розпадан-ня. Усюди беззаконня, усюди утиски, усюди скарги та невдоволення» [18, с. 51-52]. 1з останнiх фраз, що звучали рефреном, лопчно випливала думка про необхщшсть усунення беззаконня i утискiв запровадженням законностi та свободи, що само собою усунуло б скарги та невдоволення. I автор тдси-лював логiчнiсть такого висновку в1днесенням свое! краши до числа европей-ських держав, переважна бiльшiсть яких на той час виявлялася конституцiй-ними монархиями. «Росiйський народ, — шдкреслював вш, — спроможний розвиватися, вш належить до с1м'1 народiв европейських i з усiма особливос-тями, з уаею убогiстю iсторичного змюту, вiн розвивався паралельно з ними, ввдповщно до одних i тих самих засад життя... Росшський народ висуваеться
в европейську йм'ю i постае одним iз народiв, що керують ходом юторичних подай» [18, с. 59, 62].
Один iз найбшьш ефективних засобiв запровадження правово! держави Б. Чичерш вбачав у публiчностi та гласностi судочинства, як1 забезпечать, на його переконання, правильнiсть суду, прискорення судового процесу, знищуть незчисленш зловживання, що ховаються у пiтьмi закритих засiдань. I позива-ч^ i обвинуваченi знайдуть у гласносп та публiчностi суду захист ввд утискав, суддi — спонукання до правосуддя, а уряд та народ — тзнання справжнього стану судочинства. Поряд з цим постiйнi ввдкрип та гласнi судовi зайдання, покарання злочинiв «розвинуть у громадянах почуття права та законносп, що складають першу щдвалину будь-якого розумного життя» [18, с. 125]. В остан-нiй фразi неприховано звучала вдея перетворення Росi! на правову державу, першою пвдвалиною яко! виявилися б право та законшсть.
Пiсля скасування крiпосного права Б. Чичерiн, як i багато iнших глибоко-думних людей його доби, сподiвався, що антикршосницьш перетворення 60-70-х рок1в XIX ст. приведуть Росiю до «представницького порядку», який виявиться «завершениям уах здiйснених реформ, що слугують його приго-туванням» [10, с. 42]. Вш переконував правлячi кола i громадськ1сть кра!ни у закономiрностi та неминучосп перетворення Росi! на правову державу i за-ради наближення цiе!' мети брав активну участь у л1беральному русi. Росш-ський iсторик Л. 1скра у пращ, що вийшла друком у 1999 р., пвдкреслював, що «цю проблему вш намагався вирiшити, впливаючи на державну владу та суспiльство як сво!ми науковими та публ1цистичними творами, так i власною полiтичною дiяльнiстю» [6, с. 4].
Б. Чичерш писав, що абсолютизм на певному еташ свого iснування сам створюе умови для виникнення полiтично!' свободи шляхом знищення серед -ньовiчних привше!в та сприяння розвитку середнiх клайв. Лiквiдацiя ж станового ладу, який грунтуеться на крiпосному прав^ призводить до загально-громадянського ладу, що базуеться на особистш свободi та рiвностi усiх членiв сустльства. Однак цi громадянськ1 свободи е неможливими без свобод пол1тичних. «Уявляти, що можна залишатися за старого полтичного ладу, коли увесь громадянський побут змiнився, — щдкреслював учений, — означае зовам не розумгти державного життя» [12, т. 2, с. 343]. Б. Чичерш констатував, що безумовний отр назрiлiй необхвдносп перетворень здатен породити неминучi кривавi соцiальнi потрясiния. Якщо стара система управлшня покаже себе не-здатною «рухатися усл1д за розвитком сустльства», «!! остаточно знесе не-стримний потiк подiй. Такою виявилася стара монархiя у Фраицi!» [17, т. 2, с. 343]. Дал1 вш додавав, що «зберегти стару владу за громадського порядку, який абсолютно змшився, немае можливост1» [17, т. 2, с. 333].
Шдкреслюючи невмолимий характер цього вторичного закону, Б. Чичерш переконував, що правова держава виявляеться природним i неминучим
результатом притаманного уам народам суспшьного розвитку. «1з плином часу та з усшхами цившзацп, — пояснював вiн, — на вс народи повиннi поширюватися права людини; усi повиннi долучитися до свободи та рiвностi» [17, т. 2, с. 376]. За висловом ученого, «головною рушшною пружиною розвитку» суспшьства е властиве йому постшне протиборство сощальних сил, що неминуче веде до його поступового самовдосконалення, яке завершуеться встановленням правово! держави. «Зрозумшо ж, мета, до яко! веде це протиборство, — констатував вiн, — полягае у встановленш цiлком правомiрного, (правового. — О. З. ) заснованого на взаемному обмеженш свободи громадян-ського порядку» [17, т. 2, с. 377]. Таким чином, Б. Чичерш вважав закономiр-ним установления правово! держави. Остання, за його словами, «виявляеться плодом всесвггньоюторичного процесу», нацюнальш особливостi правового розвитку рiзних народiв «зливаються в одну урочисту ходу всесвгтньо! iсторi!» i «рiвноправнiсть становить нормальний порядок, до якого прийшли чи по-виннi прийти ус освiченi суспiльства» [12, т. 3, с. 407; 17, т. 1, с. 4, 245]. Громадянське суспшьство, за висловом ученого, складае протиборство без-конечно! множини прагнень, яка витончуе сили та здатностi кожно! людини i тому «е головною рушшною пружиною розвитку», а «шнцева ж мета, до яко! веде це протиборство, полягае в установленш цшком правомiрного громадян-ського порядку, що грунтуеться на взаемному обмеженш свободи», тобто правово! держави [17, т. 2, с. 377].
Б. Чичерш iз рiзних форм правово! держави перевагу ввддавав конститу-цшнш монархi!. Слiд зауважити, що чичершська концепцiя конституцiйно! монархi! становить багатопланову та широкомасштабну проблему. Тiльки !! спецiальному розгляду вчений присвятив См друкованих аркушiв тексту в його фундаментальних творах [12, т. 1, с. 161, 182; т. 3, с. 223-268; 11, т. 2, с. 232-233, 377-387; 17, т. 2, с. 258-264; 14, с. 180-256]. А якщо врахувати його часткове чи непряме звернення до ще! теми, то це складе величезний обсяг друковано! продукцп. Так, тшьки монографiя «Про народне представ-ництво» налiчуе 810 сторiнок [14]. Отже, всебiчне вивчення проблеми обер-нулося б на спецiальну працю. Ми ж порушимо !! шдвалину: погляди Б. Чи-черiна на структурш особливостi конституцiйно! монархi!, мехашзм !! функ-цiонування, а також умови !! запровадження в Роси.
На переконання вченого, конституцiйна монархiя становить найкращу полiтичну форму громадського ладу, гармоншне поеднання влади, закону та свободи. Тут стримуеться свавшля одноособово! влади, з одного боку, та необ-межено! свободи — з другого. «Ця форма, — констатував вш, — мае уа ви-годи полiтично! свободи, але усувае багато !! недолiкiв» [12, т. 3, с. 232; т. 4, с. 161]. Аргументуючи зверхшсть конституцшно! монархi!, вiн писав, що перед демокрапею вона мае ту «величезну перевагу», що «тут не пануе маса^>, усуваеться деспотизм бшьшосп, стримуеться воля «низiв», що складае «най-
важливiшу умову врiвноваженого управлшня». З rieï само'' причини «тут немае мiсця легковажним захопленням» i He3piBMHHO краще здiйснюeться полiтичне виховання народу: маса звикае до думки, що юнуе порядок, який необхiдно поважати, i не все залежить вщ ïï волi, а успiх виявляеться не плодом миттевого спалаху, а результатом постшно'', вперто! i розумно спрямова-но'' дiяльностi. Наявшсть демократичного елементу «стримуе намiри та спроби аристократiï' несправедливо володарювати над народною масою». Тут ввд керiвникiв вимагаеться вища здiбнiсть, а боротьба полггичних партiй не досягае притаманного демократ ступеня жорстокостi i не мае вщповвдних згубних насл1дк1в через наявшсть стримуючих засад. Цiй системi влади влас-тивi еластичнiсть порядку, можливють пристосовуватися до рiзних умов життя: кожен елемент може одержати перевагу залежно ввд того, що е необ-хiдним на цей час [12, т. 1, с. 161-162].
У щ ж роки вчений опублшував, говорячи словами В. Зорькша, «один з основних сво'х полггачних творiв — "Власшсть та держава" у двох томах» [5, с. 19; 13, т. 1-2]. Автор висунув перед собою завдання встановити законо-мiрностi розвитку политично'' свободи i «запропонувати росiйському юнацтву спiльний здобуток науково'' працi та життевого досвiду для керiвництва у май-бутнiй громадськiй дiяльностi» [15, с. 8]. У raroi розглядалися проблеми розвитку громадянського суспiльства, його рол1 в установленнi громадянських та полгтичних свобод, ролi середнiх клайв та полiтичних партiй у розвитку народного представництва, сутнiсть подiлу гшок влади та iн. Б. Чичерш переконував у закономiрностi та юторичнш неминучостi того, що в Росп свобода особиста поеднаеться зi свободою пол1тичною, яка «виражаеться у праш разом з iншими брати участь у виршенш громадських справ», «у покликанш гро-мадян до учасп у вирiшеннi громадських справ» та що, нарешп, «самообме-ження самодержавно'' влади однаковою мiрою благодшне i для не'' само'' i для тдданих» [17, т. 2, с. 303, 312, 307].
Протягом 90-х рок1в Х1Х ст. Б. Чичерш остаточно переконався, що необ-межена монархия несумiсна з досягнутим кра'ною рiвнем розвитку. «Нинi Рот управляеться покидьками росiйського народу, — шдкреслював вiн у 1894 р. у спогадах. — За таких умов обмеження самодержавно'' влади постае нагальною потребою. Воно одне може очистити задушливу атмосферу, що охопила нас з уйх бок1в, унести життя у гниюче болото i дозволити зихнути тим здоровим елементам, як1 ховаються у надрах роййсько'' земл1» [10, с. 260].
Останню крапку в сво'й боротьбi за перетворення Росп на конституцшну монархш Б. Чичерiн поставив у написанш i опублiкованiй у 1900 р. за кор -доном за шдписом «Роййський патрiот» брошурi «Рот напередодш двадця-того столiття» [16]. Безкомпромюний iсторик-монархiст С. Ольденбург, на-зиваючи брошуру «анонiмним памфлетом», щдкреслював: «Сам цей факт був значшшим, шж змiст цiеï' книги, що придирливо критикувала усi найголовнiшi
аспекти царювання 1мператора Миколи II: "легальна опозищя" ставала на нелегальний шлях» [8, с. 147]. Учений писав, що необмежена монархiя не допускае до влади здiбних людей iз самостшною думкою з рiзних питань, наближае до себе лише угоднишв та улеснишв-кар'ериспв. Унаслвдок цього за Олександра III моральний рiвень бюрократ на всiх поверхах державно!' системи понизився до неймовiрних меж [16, с. 88-89]. За його висловом, «безмежне свавшля та мережа брехш, що панували всюди, зверху до низу обплутавши росiйське суспшьство», придушують усе незалежне, самодержавна влада перетворилася на «iгрище особистих штереСв нечуваних не-гiдницьких властивостей» [16, с. 145-146].
У встановленш панування обов'язкового для усiх громадян та прошаркав закону вчений вбачав вихщ iз того становища, що склалося в Росп, що, на його переконання, неможливе в умовах абсолютизму. Нагальне обмеження самодержавства законами Б. Чичерiн i вважав найважливiшим завданням доби. Вш доходив висновку про те, що саме «у цьому i полягае справжне завершен-ня реформ Олександра II. Шшого виходу для Росп немае» [16, с. 164]. «Для того ж, щоб РоСя могла йти вперед, — розвивав цю думку автор брошури, — необхвдно, аби свавiльна влада замiнилася обмеженою законом i обставленою незалежними установами владою. Споруджена Олександром II будiвля повинна одержати свое завершення; встановлена ним громадянська свобода мае бути закрiплена i змщнена свободою полiтичною» [16, с. 160]. З метою об-меження абсолютизму тепер Б. Чичерш вимагав запровадження двопалатних повноправних представницьких зборiв. Нижня палата iз законодавчими повно-важеннями мала формуватися з двох-трьох представнишв земств кожно! гу-бернi!. Перетворена на верхню палату Державна рада шдлягала очищенню вiд недiездатних члешв, що формально посiдали мiсце ввдповвдно до чину [16, с. 152-153, 171].
Б. Чичерш був прихильником принципу поступовосп процесу. Вiн зазна-чав необхiднiсть функцiонування на першому етапi росiйського народного представництва дуалютичного, а не парламентського правлiння. «Про замшу необмежено!' монархи парламентським правлшням, — щдкреслював учений, — у сучасних умовах не може бути й мови. Парламентське правлшня вимагае досввдченосп, освiченостi, усталених партiй. Усього цього у нас немае» [16, с. 153]. Слад ввдзначити, що вдейно-теоретичним обгрунтуванням висунутих у цш брошурi вимог виявився тритомний «Курс державно! науки», що побачив свгт у 1894-1898 рр. У першому та третьому томах мктилися роздали шд назвою «Обмежена монархiя» [12, т. 1, с. 161-182; т. 3, с. 223-268]. Цьому ж завданню служили iншi роздши тритомника, а також книга «Про народне представни-цтво», що вийшла другим виданням у 1899 р., у 1900 р. — «Фiлософiя права» iз досить широким роздiлом «Громадянське суспiльство», а у 1903 р. — збiр-ка статей «Питання полiтики» [14; 19; 9]. Б. Чичерш зазначав, що одшею
з важливих ввдзнак готовностi суспшьства перейти до представницького ладу е устшна дiяльнiсть оргаиiв мiсцевого самоврядування. «Щоб дiйти правильного висновку, — уточнював вiн, — необхвдно порiвияти виборнi установи з урядовими i подивитися, чи краще ведуться справи суто бюрократичним шляхом... Якщо виборнi установи йдуть усшшно i !х очолюють обдароваиi, чесш i освiченi люди, то можна сказати, що суспiльство визрiло для политично! свободи» [17, т. 2, с. 335]. Усшхи ж росшського земства в усiх напрямах господарського та соцiального життя i його роль у розвитку лiберального руху не пiдлягали сумнiву. У книзi «Питания полiтики» пiддавалася нещаднш критицi бюрокрапя i iлюстрацiею успiхiв земства доводилася нагальна необ-хвдщсть запровадження народного представництва. Автор називав абсолю-тистську бюрократичну систему «мехатчним ладом», «велетенською мертвою машиною», що придушуе усiляку самодiяльнiсть, «мертвячим оргашзмом», «виразкою держави», в як1й криються «величезш небезпеки», «зачиненою з уйх бок1в кл1ткою, в як1й неможливо дихати» [9, с. 70-93]. Вш доходив висновку про те, що усунути усi цi властивосп бюрократi!' можуть лише необ-хвдт правовi заходи, i уточнював, що «за конституцшних правлiнь цiй меп служать представницьк1 збори» [9, с. 99-100].
Правову державу Б. Чичерш убачав у запровадженiй законом системi влади чи установ, що керуються законом i спрямовуються на правове забезпечения «панувания загального iнтересу над приватним» i одночасний захист свободи особи [19, с. 307]. Виходячи ж iз того, що «справжнш корiнь свободи полягае в особистому правi», а «громадянське суспiльство е справжне поле дiяльностi людсько! свободи», вш уважав правовою лише ту державу, в якш особистi права гарантуються законом, що обмежуе до влади, та незалежним судом. Сюда перш за все Б. Чичерш вщносив недоторканшсть особи, !! житла та майна з принципами «хейдис корпус», а також захист свободи сумлшня та думки [19, с. 309, 311]. Вчений звертав увагу i на важливу роль середшх класiв у розвитку правово! держави. Вш доводив, що середнi класи не тiльки демонстрували охороннi тенденци, а й виступали головними нолями л1беральних i демокра-тичних вдей та прагнень, паиували у нижшх палатах народних представництв, визначали характер, змют та спрямоваиiсть громадсько! думки, складали масо-ву опору середшх полтичних партiй — консервативних i л1беральних, вели за собою у звичайнш ситуацi!' нижчi прошарки та класи та ш. [17, т. 2, с. 362; 12, т. 3, с. 518, 519, 520, 642; 14, с. 611, 640, 641, 674, 694, 702]. На переконання Б. Чичерша, саме середшм класам, у першу чергу сшьським власникам, що складають основну масу населения, притаманна найбiльша прихильнiсть до правового устрою суспшьства, правово! держави [12, т. 3, с. 519].
Б. Чичерш справив вплив на виникнення та розвиток росiйського «нового лiбералiзму». Основнi вартiснi величини його творчого доробку чiтко вщдзер-калюються у програмних цiнностях неолiбералiв. Це перш за все законнють,
конституцiоналiзм, мкцеве самоврядування, елементи сощально! спрямованос-Ti боротьби, неприйняття революцiйних методiв перетворень у суспшьстта [21, розд. 2-4; 20]. «Звичайно, новий вид лiбералiзму виник не на пустому мiсцi, — зазначали у 1993 р. фшософи Л. Новiкова та I. Оземська, — багато у чому вш "плоть ввд плотГ дворянського л1берал1зму» [7, с. 133]. Вони щдкреслювали, що саме чичерiнська концепцiя правово! держави «виявилася фiлософським "плацдармом"», що «новий л1берал1зм дав поштовх подальшому розвитку вдей правово! держави» [7, с. 134]. Дослвднищ писали, що новий лiбералiзм у Росiï був пов'язаний з iменами правознавцiв П. Новгородцева, I. Покровського, В. Гессена, Л. Петражицького, Б. Кютяковського, С. Гессена, яш розвивали вде! Б. Чичерша. «З класичним лiбералiзмом цих мислителiв, — продовжували вони, — поеднували визнання самоцшносп людсько! особи та ï! свободи, захист вдей правово! держави... Новгородцев, Юстяковський та Гессен визнавали свiй зв'язок iз попередниками i дорожили ним» [7, с. 135-136].
Висновки i перспективи подальших дослгджень. Таким чином, Б. Чичерш уперше в гстори Росшсько! iмперiï науково обгрунтував об'ективну закономiр-нiсть i неминучiсть обмеження абсолютистского самодержавства основним законом, запровадження громадянських та полiтичних прав людини, запропо-нував цiлiсну концепцш правово! держави у формi конституцiйно! монархи дуалютичного типу. Ця концепцiя, як i увесь багатющий та широкоаспектний творчий спадок ученого, виявилась вдейно-теоретичним фундаментом виник-нення та розвитку росшського неол1берал1зму i знайшла практичне втiлення в життя у запровадженш в Росi! конституцiйно! монарха! дуалктичного типу, яка функц1онувала упродовж 1906-1917 рр. Важливо також зазначити, що ак-туальним постае питання щодо вивчення впливу чичерiнсько! концепцi! правово! держави на розвиток политологи i формування громадсько! думки на теренах колишнього СРСР пiсля падшня комунiзму, в тому числi в УкраМ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Березко В. Э. Конституционно-правовые взгляды Б. Н. Чичерина : дис. ... канд. юрид. наук : 12. 00. 01 / В. Э. Березко. — М. , 2003. — 134 с.
2. Захаров А. В. Государственно-правовые воззрения Б. Н. Чичерина : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12. 00. 01 / А. В. Захаров. — Белгород, 2002. — 22 с.
3. Зенюн М. В. 1сторичт та суспшьно-полпичш погляди Б. М. Чичерша : автореф. дис. ... канд. ют. наук : 07. 00. 02 / М. В. Зенкн. — Дншропетровськ, 1999. — 16 с.
4. Зшченко О. В. Б. М. Чичерш в лiберальному рус Росп (друга половина XIX — початок XX ст. ) : автореф. дис. ... канд. iw. наук : 07. 00. 02 / О. В. Зшченко. — X., 2002. — 18 с.
5. Зорькин В. Д. Чичерин. Из истории политической и правовой мысли / В. Д. Зорькин. — М. : Юрид. лит, 1984. — 112 с.
6. Искра Л. М. Борис Николаевич Чичерин о пореформенном развитии России, капитализме, социализме / Л. М. Искра. — Воронеж : Истоки, 1999. — 194 с.
7. Новикова Л. Идейные истоки русского либерализма / Л. Новикова, И. Сиземская // Общественные науки и современность. — 1993. — № 3. — С. 124-135.
8. Ольдеибург С. С. Царствование императора Николая II / С. С. Ольдеибург. — М. : Терра, 1992. — 640 с.
9. Чичерин Б. Н. Вопросы политики / Б. Н. Чичерин. — М. : Кушнерев, 1903. — 139 с.
10. Чичерин Б. Н. Земство и Московская Дума / Б. Н. Чичерин. — М. : Север, 1934. — 372 с.
11. Чичерин Б. Н. История политических учений : в 5 т. / Б. Н. Чичерин. — М. : Грачева, 1869 — 1902.
12. Чичерин Б. Н. Курс государственной науки : в 3 т. / Б. Н. Чичерин. — М. : Кушне-рев, 1894 — 1898.
13. Чичерин Б. Н. Москва сороковых годов / Б. Н. Чичерин. — М. : Изд-во Сабашниковых, 1929. — 292 с.
14. Чичерин Б. Н. О народном представительстве : изд. 2-е / Б. Н. Чичерин. — М. : Грачева, 1899. — 810 с.
15. Чичерин Б. Н. Посвящается русскому юношеству / Б. Н. Чичерин // Собственность и государство. — М. : Мартьянова-Прискорн, 1882. — Т. 1. — С. 5-6.
16. Чичерин Б. Н. Россия накануне двадцатого столетия / Б. Н. Чичерин. — Берлин, 1901. — 129 с.
17. Чичерин Б. Н. Собственность и государство : в 2 т. / Б. Н. Чичерин. — М. : Мартьянова-Прискорн, 1882 — 1883.
18. Чичерин Б. Н. Современные задачи русской жизни / Б. Н. Чичерин // Голоса из России. — 1856. — Вып. 1. — Кн. 4. — С. 51-123.
19. Чичерин Б. Н. Философия права / Б. Н. Чичерин. — М. : Кушнерев, 1900. — 339 с.
20. Шацилло К. Ф. Русский либерализм накануне революции 1905-1907 гг. / К. Ф. Ша-цилло. — М. : Наука, 1985. — 547 с.
21. Шелохаев В. В. Идеология и политическая организация российской либеральной буржуазии 1907 — 1914 гг. / В. В. Шелохаев. — М. : Наука, 1991. — 231 с.
ЧИЧЕРИНСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ ПРАВОВОГО ГОСУДАРСТВА Зшченко О. В.
Освещены процесс выработки Б. Чичериным концепции правового государства, ее сущность и значение в развитии общества.
Ключевые слова: абсолютистское самодержавие, гражданские и политические права человека, конституционная монархия дуалистического типа, концепция правового государства.
CHICHERIN'S CONCEPTION OF THE LAW — GOVERNET STATE Zinchenko O. V.
In article process of development of B. N. Chicherin of the concept legal State its essence and value in development of a society is shined.
Key words: the absolute autocracy, the civil and political human rights, the constitutional monarchy of dualism type, the concept of a lawful state.
юта
