CC BY
13
14. Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права. Краткий словарь / В.А.Бачинин, В.П.Сальников. - СПб.: Лань, 2000. - 400 с.
15. Соловьев Э.Ю. Правовой нигилизм и гуманистический смысл права / Э.Ю.Соловьев // Квинтэссенция: Философский альманах / Сост.: В.И.Мурадей, В.И.Усанов. - М.: Политиздат, 1990. - 447 с.
16. Пермяков Ю.Е. Право как история и исторический факт / Ю.Е.Пермяков // Юридический аналитический журнал. - 2002. - №1. - С.39-52.
17. Дзьобань О.П. Правовий шгтзм як феномен щншсного вщношення до права / О.П.Дзьобань, С.М.Мануйлов // Гумаштарний часопис: Збiрник наукових праць. - Хармв: ХА1, 2006. - №3. - С.34-40.
ПРЕДПОСЫЛКИ И СМЫСЛ ПРАВОВОГО НИГИЛИЗМА
Дзебань А.П.
В статье рассматриваются некоторые общие предпосылки правового нигилизма и уточняется его смысл. Подчеркивается, что юридический нигилизм являет собой специфический социальный ориентир, указывающий направленность вектора ведущих негативных тенденций в юридической сфере. Доводится, что правовой (юридический) нигилизм необходимо рассматривать как своеобразный механизм существования и развития правовой системы, как особый механизм адаптации субъектов права и его функционирования в рамках той или иной социокультурной среды.
Ключевые слова: правовой нигилизм, право, общество, правосознание.
PRE-CONDITIONS AND SENSE OF LEGAL NIHILIZM
Dzeban A.P.
In the article some general pre-conditions of legal nihilizm are examined and his sense is specified. It is underlined that legal nihilizm shows by itself specific social indicator of the orientation of vector of leading negative tendencies in a legal sphere. Led to, that legal nihilizm must be examined as an original mechanism of existence and development of the legal system, as special mechanism of adaptation of subjects right his functionings within the framework of one or another socio-cultural environment.
Keywords: legal nihilizm, right, society, sense of justice.
УДК 340.12
докт. фтос. н., проф. С.В.Шефель
ФУНКЩОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТ ЕКОСОФСЬКО1 ПАРАДИГМИ
Пропонована до уваги читач1в розв1дка розглядае функщональне призначення правовой культури у контекст1 екософського осмислення гг м1сця у розбудов1 правовой державност1 в сучаснт Укра'гт, що дае можлив1сть краще усвгдомити нагальну потребу у здтснент глобальног еколог1заци правосв1домост1 громадян, яка виступае умовою формування гх як екогармонтно розвинутих правових особистостей.
Ключовi слова: екософiя, nравосвiдомiсть, правова культура, правова держава, правова особист^ть, екологiзацiя, екогармотзащя.
Актуальмсть теми. Проблема формування правово! культури, що е адекватною конституцшно визначеному орiентиру розбудови правово! держави в Укра!ш, вже понад десять роюв е стрижнем сустльного дискурсу [1-8]. Це е свщченням 11 практично! й теоретично! актуальности а також i складностi опрацювання !! як предмету мiждисциплiнарного дослiдження. Тут перетинаються рiзноманiтнi види рефлексi!: фiлософсько!, соцiологiчно!, правознавчо!, культурологiчно!, полiтологiчно!.
Метою статтi е перша у фшософсько-правовому досвiдi спроба поглибленого розгляду ще! теми на пiдставi пост(мета)некласичного екософського типу рефлексп як складового елементу сучасного штерсуб'ективютського аналогу праворозумiння.
Анал1з проблеми на тлЬ екософсько-правовог рефлексы досвЬду и розв'язання. Виходячи з загальновизнаного визначення категорп "культура", ми розумiемо шд правовою культурою вiдповiдну пiдсистему культури, що мае подш на щеальний та матерiальний вимiри !! як прояву сощально! реальностi. До першого традицiйно належать ментальнi елементи, таю як правовi знання, переконання, почуття, акти правового волевиявлення громадян, а до другого - законодавчi акти, судовi ршення та iншi матерiали судочинства, приписи органiв прокуратури, документи оргашв виконавчо! влади, мiсцевого самоврядування тощо, тобто все те, що складае документальну основу правово! сфери сощуму, а також правовiдносини, втшеш у дiях !хнiх суб'ектiв.
У цьому сенс можемо припустити, що явище правово! культури, виступаючи змютовним визначенням феномену правово! реальностi, е поняттям, тотожним !й. Це тдтверджуеться обопiльнiстю !хньо! соцiально! природи та похщшстю вiд антропного начала буття чи прюритетного принципу !! походження, якщо ми не тримаемося ортодоксального теоцентричного шдходу щодо дослiдження ще! проблеми. Це дае нам розумшня правово! культури як способу буття людства, детермiнованого не тiльки потребами його сощально! самоорганiзацi!, але бшьш широкими потребами соцiоприродного гомеостазу.
Керуючись екософською парадигмою свiтосприйняття, подивимося на правовий вимiр культури.
Погоджуючись з думкою вщомого дослiдника проблем культури О.Ф.Лосева про наявшсть у сучасному св^овому соцiумi елементiв усiх свiтоглядних титв культури [9], можемо припустити й довести, що в нашому соцiумi маемо певне спiввiдношення цих титв культури як вщповщних свiтоглядних аспек^в правово! культури: мiфологiчного, релiгiйного й наукового. Тому явище сучасно! правово! культури ми уявляемо як багатоаспектну щлюшсть свггоглядно протилежних, але взаемодоповнюючих свiтоглядних типiв. Це цiлком узгоджуеться i з
51
шдходом до аналiзу сощокультурних феномешв сучасностi, запропонованим ще у серединi ХХ ст. вщомим соцiологом й фiлософом П.О.Сорокiним. Йдеться про його формулу "поляризащ!" суб'еклв сощокультурно! динамiки [10, с.200].
Питання про сутшсть функцiонування цих аспеклв правово! культури в нашому соцiумi вимагае привернути увагу до розумшня !! генези у напрямку формування на !хньому шдгрунт в нашш кра!ш правово! державностi та з'ясувати вщповщь щодо домiнування того чи шшого з них як у цшому в суспiльствi, так i в площинi кожного його соцiального шару.
У цьому сенсi важливо також долучити до арсеналу засобiв нашо! рефлексп цього явища ще один критерш визначення вiдмiнностi елемен^в правово! культури, яким е також загальновщомий принцип спiввiдношення тих з них, як е системоутворюючими для в^е! духовно! сфери буття суспшьства. У даному випадку мова йде про саме таю, що визначають р1вень розвитку св1домост1, е И головними шарами. Це два фундаментальш типи свщомостг повсякденна (так звана побутова) й теоретична. Останнш тип притаманний лише доволi вузькому колу правознавщв, якi головним чином грунтуючись на принципах наукового типу свггогляду, професiйно займаються продукуванням правово! теорй. Решта населення, включаючи навiть значну частину штел^енцп, у тому чи^ й управлшсько!, е репрезентантом повсякденного типу свщомост з меншим чи бшьшим елементом у И шарi фрагментiв теоретично! свiдомостi. Тому для переважно! бiльшостi громадян сучасно! Укра!ни притаманне переважно несистематизоване, неконцептуалiзоване уявлення щодо проблем походження й функщонування права й держави.
Таким чином, реальною межею, що окреслюе сферу функщонування мiфологiчного, релiгiйного та наукового аспек^в правово! культури, е, на нашу думку, чинник сощально! стратифшацп нашого суспiльства. Враховуючи його, можна уточнити, для якого з прошарюв населення св^оглядно бiльше притаманний той чи шший з цих аспек^в та яким е спiввiдношення мiж ними у свiтоглядi усередненого референтного представника кожного з цих прошарюв населення Укра!ни.
Для повноцiнного розумшня сутност функцiонування правово! культури в нашому соцiумi ми також повинш застосувати ще один важливий критерш !! типологiзацi!, який пов'язаний з онтолоНчним принципом !! подiлу на таку, що мае як фундаментальш шари основш рiвнi правово! реальности а саме: свiт iде! права, свгг змiсту норм права (свгг законодавства) та свiт правовiдносин й правозастосування. У цьому сенс правова культура будь-якого суспшьства, у тому чи^ й нашого, не може не подшятися за таким принципом на щ три фундаментальш сво! шари.
Ще одним важливим критерiем типолопзацп правово! культури, що опосередковуе специфжу !! функцiонування в укра!нському соцiумi, е подiл !!
за типом ментальность Тут йдеться про таю !! типи, якими е: егалггарно-патерналютський, ел^арно-шститущоналютський та демократично-лiбералiстський. Першi два з цих тишв правово! культури оргашчно притаманнi сучасному укра!нському сустльству бiльшою мiрою нiж останнiй, що мае ще незначне поширення.
На нашу думку, домшуючим, таким що перекочував iз попереднього, тобто радянського, правового ладу, та, навггь, з часiв царату, е патерналiстський тип правово! культури, глибинне коршня якого можна вщшукати у надрах феномену правового шгтзму, який парадоксально виступае антиподом явища правово! культури взагаль Вш цiлком характеризуе той стан правосвщомосл, генеральнi прiоритети яко! формувалися шд впливом стало! традицi! сощально! опiки щодо пiдлеглого населення жорстко централiзовано! системи влади, що прийшла укра!нськiй козацькiй державi у спадок i вiд Ки!всько! Русi, i вiд Великого князiвства Литовського, та, навггь, вщ Речi Посполито!. Такий тип правово! культури, на наш погляд, характеризуе найменш розвинуте у правовому сенс суспiльство, в якому влада насаджувала й втшювала у життя сощуму iдею жорстко! схеми правовщносин за принципом "панування-тдкорення". Це за своею природою суто сощетальне явище, яке слщ "зняти" принципово новою моделлю правово! культури стало! сощально! або лiберально! демократi! на кшталт сучасно! правово! культури, що утвердилася у другш половинi ХХ ст. у скандинавських кра!нах, так само як антитеза "зшмае" тезу внаслщок дi! реальних законiв дiалектики суспiльного розвитку.
Завдяки втiленню ще! моделi у життя нашого сощуму повинен, з нашо! точки зору, вщшти в iсторичне минуле й елгтарно-iнституцiоналiстський тип правово! культури, який е шшим боком патернал^тсько! правово! культури, що разом складають у щлому правову культуру сощетального суспiльства.
Елiтарно-iнституцiоналiстська правова культура породжуе як патерналютсью, так i шгтстичш настро! у соцiально розшарованому сощум^ де дiе як панiвний принцип сощального й правового "панування-шдкорення". Ця культура е за своею сощальною природою протилежнiстю iсторично попереднш первiснообщиннiй культурi вiдносно! правово! рiвностi. Вона жорстко iерархiзована вiдповiдно до визначено! владою зверхностi соцiального статусу одного прошарку суспiльства до шшого. Вона е соцiальним вiдповiдником олiгархiчного, аристократичного та абсолютистського, тобто недемократичних титв полiтичних режимiв, вiдомих юторп людського соцiуму, що грунтувалися на закршлеш виключних правових переваг вузького кола представниюв панiвних прошаркiв населення. Ця культура завжди була ворожою щодо визискуваних прошарюв населення, яю мали виключне право на "обов'язок" сумлшно коритися паничам й очшувати за це як винагороду "тльгу" пiклування про себе з боку влади у виглядi дозволу ледве
жевр^и, породжуючи co6i подiбних. Тому така правова культура чи, точшше, такий ïï провiдний аспект виявляли всю ïï антигуманну, антилюдяну сутнiсть.
Що стосуеться соцiально-лiберального типу правовоï культури, то, як вщомо, бiльшiсть дослщниюв проблем iсторiï права й держави, пов'язують ïï виникнення й становлення з добою раннього капiталiзму спочатку у виглядi iдеальних проектiв гумашс^в доби Вiдродження та Реформацiï, а по^м й Нового часу (наприклад, Лоренцо Вала, Мартш Лютер, Томас Гоббс, французьк просвiтники та ш.). На початковому етапi виникнення ïï у виглядi iдейного проекту знаходимо в ïï тдгрунт категорiю права на задоволення приватного штересу, узгодженого з загальносустльною правовою традицiею, що просякнута концептом утил^аризму. Значно шзшше, у ХХ ст., з'явилася нова модель розвитку такоï культури, що грунтувалася на iдеях правовоï соцiальноï демократiï, правового соцiального партнерства (правова щеолопя мiжнародноï соцiал-демократiï), яка й висувае як примат в системi принцитв розбудови соцiальноï, демократичноï, правовоï державностi принцип верховенства права, правового закону [11-16]. На вщмшу вщ попереднiх типiв правовоï культури чи ïï аспек^в, цей тип культури е найперспектившшим в сенсi шляхiв подальшоï трансформацiï правовоï культури не тшьки окремих краïн, а й глобальноï правовоï культури свiтового сощуму. Вш е гуманiстичним й демократичним виявом самоï природи права як способу буття людини та ïï суспшьства. Такою цю модель правовоï культури бачать провiднi представники сучасноï правовоï антропологiï й аксiологiï, зокрема лщери сучасноï генерацп прихильникiв франкфуртськоï i тюбiнгенськоï шкiл соцiальноï фшософп й фiлософiï права Юрген Габермас [17] й Отфрщ Гьофе [18], та, без сумшву, представники екософськоï школи, на чолi з ïï духовними батьками Ф.-Е.Шварцкопфом [19] та КХШилшим [20].
Зрозумiло, що ми не можемо оминути й такий критерш характеристики правовоï культури (що також екстраполюеться на площину сучасного украшського соцiуму), як класифiкацiя за типами праворозумшня. В iсторiï украшства кожному з них знайшлося свое мюце: i об'ективiстському, i суб'ективютському, i позитивiстському, i, нарештi, штерсуб'ектив^тському. I якщо першi два з визначених титв праворозумiння домiнували як аспекти суперечливоï в ix поеднанш цiлiсностi правовоï культури у вторичному минулому, то нинi акцент, без сумшву, змщуеться на суперечливе поеднання останшх з двох визначених титв праворозумшня у цш цiлiсностi сучасноï правово!" культури украïнського соцiуму. При цьому слщ зауважити, що обидва вони вщдзеркалюються у просторi цiеï культури як взаемодоповнюючi тенденцiï, з яких одна, а саме, пов'язана з юридичним позитивiзмом, що втшюеться головним чином завдяки зусиллям професшних правознавцiв та практикуючих юристiв [21], сприяе помiркованiй стабiлiзацiï у
функщонуванш правово! сфери укра!нського соцiуму, а iнша, iнтерсуб'ективiстська, лише починае себе стверджувати як провщна перспективна щея, що динамiзуе процес розбудови правово! державност в нашш кра!нi на грунтi оновлення усього корпусу законодавчих ак^в, передусiм юридичних кодексiв, у свiтлi вимог сучасного Основного Закону (Конституцп) Укра!ни. Саме остання тенденщя глибоко пов'язана з такими характеристиками правово! культури нашого сощуму, як оргашчне поеднання в !! свiтоглядному пiдгрунтi рацiонально-наукових та релтйно-християнських традицiй, лiберального сощал-демократичного сенсу, гумашзму, iдей соцiального партнерства тощо.
Правова ментальна традищя нашого народу у цьому сенсi не вырвана вiд загальносвiтових тенденцiй i може, долаючи свою обмеженiсть у виглядi настро!в правового нiгiлiзму та екофобп, безболiсно iнтегрувати до сучасно! iнтернацiоналiзовано! генерацп моделi глобального правового простору, сутшсною метою яко!, власне, е забезпечення св^овим спiвтовариством за допомогою права, яке рефлексуеться з екософських позицш, гармоншного стану сощоприродного гомеостазу.
Об'ективними пiдставами для цього е вторично тривале спiвiснування у ментальност нашого народу традицiй толерантного ставлення до сощокультурного досвiду шших етносiв й критично-творчого його переосмислення та застосування у власнш сощально-правовiй практицi жаги до суб'ективно-iндивiдуалiзованого самовираження i поваги до суспшьно! думки й кращих здобутюв суспiльно! практики, iнту!тивно-сердечного свiтосприйняття i спiлкування та рацiонально обгрунтованого св^орозумшня й прагматичного волевиявлення тощо.
Висновок. Долаючи вади пострадянського типу правово! культури, громадяни Укра!ни можуть стати творцями свое! ново!, вже екофшьно-гумашстично! правово! культури як шдмурка й результату свщомо! розбудови правово! державнос^ й громадянського суспiльства на та здiйснення концептуально нового проекту еколопзацп правосвiдомостi. Саме у сен^ вимог цього складного й тривалого творчого процесу, взагалi як реального способу буття сучасного укра!нського сощуму, й виявляються наступш основнi функцп тако! моделi правово! культури, сутшсним призначенням яко! е забезпечення гармоншного сощоприродного гомеостазу:
1) еколопзацп !! як емтрично! бази для здшснення правового виховання громадян з метою засвоення ними сучасних правових знань, утвердження вщповщних правових переконань, навичок, звичок правомiрно! поведшки через формування вщповщного типу правосвiдомостi;
2) гармошзацп спiввiдношення всiх !! свiтоглядних традицш;
3) еколопзацп правосвщомосп, тобто теоретичного piBM (шару) правово! культури громадян;
4) еколопзацп правових почутпв громадян як одного з ключових засобiв угармонювання вiдносин мiж людьми у œ^yMi та алгоритму його розвитку з алгоритмом природно! еволюцп;
5) еколопзацп правотворчост (законодавчо! дiяльностi);
6) еколопзацп правозастосовно! дiяльностi суб'екпв правовiдносин;
7) подолання феномену правового шгшзму;
8) утвердження лiберальноï моделi правово! культури сощального партнерства;
9) утвердження у ментальному шарi структури сучасно! правово! культури украшського соцiуму органiчного спiвiснування двох основних титв праворозумiння: штерсуб'ективютського й позитивютського, що зумовлено дiею дiалектичного принципу "позитивно! поляризацп" ïï взаемодоповнюючих в онтологiчному сенсi начал: свггу буття iдеï права та свггу ïï матерiалiзацiï у формi правотворчост й правозастосування.
Наш соцiум знаходиться тшьки на початку такоï своеï трансформацiï, головними вадами на шляху практичноï реалiзацiï якоï постають:
1) одвiчне зло суб'ективноï зацiкавленостi представниюв народу у владних структурах держави використовувати делеговаш im повноваження для задоволення власних потреб;
2) стала тенденщя продукування суспшьною свiдомiстю феномену правового шгшзму як вияв ментальноï реакци значноï частини населення краши на зазначене вище зло;
3) вщсутшсть суспiльноï традицiï не революцшним шляхом, а у конструктивний спо^б помiрковано розв'язувати будь-якi правовi питання;
4) вщсутшсть демократичноï практики самоврядування, спрямованоï на правову змiну системи полiтичноï органiзацiï суспiльства та державного управлшня, виходячи з лiберальних принципiв сощального партнерства в сенс вiдносин мiж громадянами й органами влади, створеними ними.
Долати щ вади як об'ективш тенденцiï iсторичного розвитку сощетального суспiльства надзвичайно важко, але можливо. Потрiбна лише суспiльна сила опору цим тенденщям, що може дати нову яюсть духовноï сфери нашого сощуму, а саме його принципову морально-полгтичну еднiсть, що не залежатиме вщ суб'ективiзму бюрократiï, а породжуватиме нову генеращю харизматичних лiдерiв, виявляючи екологiчну чистоту ïхньоï правосвщомосп, дiйсну гiднiсть й гуманiстичну мщь. Надзвичайну роль тут повинна ввдграти юридична громада, принципова правова позищя якоï сприятиме накопиченню критичноï маси прихильниюв iдеï утвердження правовоï, сощально", демократичноï держави в Украïнi. Тшьки за таких умов можлива принципово нова детермшащя руху нашого сощуму у новий вимiр його
буття - свгг сощального партнерства, духовно! гармони, добробуту та усталеного сощоприродного гомеостазу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Береза С.В. Правова культура: поняття та загальна характеристика / С.В.Береза // Держава i право: Юрид. i полт науки. - 2005. - Вип. 28. - С.89-94.
2. Бургарт Т.1. Значення права як сощального атрактору в умовах сустльства, що трансформуеться / Т.I.Бургарт // Молодь i ринок: наук.-пед. журнал. - 2007. -№8(31). - С.26-29.
3. Бургарт Т.1. Екософiя права як методолопчне знаряддя формування екоправово! культури в Укра'!ш / Т.I.Бургарт // Проблеми законности Респ. мiжвiдом. наук. зб. / Вщп. ред. В.Я.Тацш. - 2008. - Вип. 93. - С.209-214.
4. Данильян О.Г. Деяк причини, що впливають на формування правово! культури в перехiдному суспiльствi / О.Г. Данильян // Проблеми законности Респ. мiжвiдом. наук. зб. / Вщп. ред. В.Я.Тацш. - 2004. - Вип. 68. - С. 145-153.
5. Данильян О.Г. Деяк проблеми формування правово! культури в перехщному суспшьст / О.Г.Данильян // Державне будiвництво та мiсцеве самоврядування: Зб. наук. праць АПрНУ. - 2004. - Вип. 7. - С.14-25.
6. Клгмова Г.П. Поняття i структура правово! культури / Г.П.Кшмова // Економiчне, полiтико-правове i духовне життя в Укра'!ш та розвиток особистостг наук. конф. виклад. кафедр сустл. наук НЮАУ iм. Ярослава Мудрого за тдсумками викон. план. наук. роб^, 12-13 квiт. 2001 р.: тези доп. - Х., 2003. - С.48-50.
7. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / Максимов С.И. - Х.: Право, 2002. - 328 с.
8. Тодыка Ю.Н. Конституционные основы формирования правовой культуры / Тодыка Ю.Н. - Х.: РАЙДЕР, 2001. - 160 с.
9. Лосев А.Ф. Типы античного мышления / А.Ф.Лосев // Философия. Мифология. Культура. - М., 1991. - С.453-466.
10. Сорокин П.А. Главные тенденции нашего времени / Сорокин П.А.; пер. с англ. - М.: Наука, 1997. - 351 с.
11. Маритен Ж. Человек и государство / Маритен Ж.; пер. с англ. Т.Лифинцева. - М.: Идея-Пресс, 2000. - 196 с.
12. Фуллер Лон Л. Мораль права / Фуллер Лон Л.; пер. с англ. Н.Комаров. - К.: Сфера, 1999. - 232 с.
13. Legal Positivism / Edited by Mario Jori. University of Cagliari. - NY: New York University press, 1992. - 481 p.
14. Natural Law / Edited by John Finnis. University of Oxford. - NY: New York University press, 1991. - Volume I. - 414 p.
15. Natural Law / Edited by John Finnis. University of Oxford. - NY: New York University press, 1991. - Volume II. - 354 p.
16. Postmodernism and Law / Edited by Dennis Patterson. University of New Jersey. - Dartmouth: Publishing Company Limited, 1994. - 443 p.
17. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Хабермас Ю. — М.: Наука, 1992. — 176 с.
18. Гьофе О. Розум i право. Складовi штеркультурного правового дискурсу / Гьофе О. ; пер. з шм. Л.А.Ситниченко, М.Д.Култаевa. - К.: Альтерпрес, 2003. - 264 с.
19. Шварцкопф Ф.-Э. Метаморфоза данного: На пути к созданию экологии сознания / Шварцкопф Ф.-Э.; пер. с англ. Н.Леняшин. - М.: Идея-Пресс, 2000. -232 с.
20. Шилин К.И. Экософские начала социологии будущего / Шилин К.И. - М.: Социум, 2000. - 320 с. - (Первая энциклопедия третьего тысячелетия ).
21. Харт Х.Л.А. Концепщя права / Харт Х.Л.А.; пер. з англ. Н.Комаров. - К.: Сфера, 1998. - 236 с.
ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ НАЗНАЧЕНИЕ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ В КОНТЕКСТЕ ЭКОСОФСКОЙ ПАРАДИГМЫ
Шефель СВ.
В предлагаемой вниманию читателей статье рассматривается функциональное назначение правовой культуры в контексте экософского осмысления ее места в созидании правовой государственности в современной Украине, что позволяет лучше понять необходимость глобальной экологизации правосознания граждан как условия их формирования как экогармонично развитых правовых личностей.
Ключевые слова: экософия, правосознание, правовая культура, правовое государство, правовая личность, экологизация, экогармонизация.
FUNCTIONAL PURPOSE OF LEGAL CULTURE IN THE CONTEXT OF
ECOSOPHIC PARADIGM
Shefel S.V.
In the article, proposed to the readers, the functional purpose of legal culture in the context of ecosophic comprehension of its place in the creation of legal statehood in modern Ukraine, that permits to understand, in a better way, the necessity of global ecologization of the legal conscience of the citizen as the condition of their formation as ecoharmonically developed juridical personalities, has been considered.
Key words: ecosophy, legal conscience, legal culture, the rule of law, juridical personality, ecologization, ecoharmonization.
УДК 340.12+1:316.3
канд. фтос. н. 1.1.Коваленко
ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПРАВА В СОЦЮКУЛЬТУРНШ КОНЦЕПЦП ПИТИРИМА СОРОК1НА
У cmammi показано евристичш можливост1 застосування теори розвитку сощально-культурних суперсистем П.Сорокта як метoдoлoгiï до^дження nрaвoвoï культури сучасного сощуму. На ocнoвi oнтoлoгiчних та гнocеoлoгiчних пoглядiв мислителя, а також виходячи 3i cпiввiднoшення правових та моральних щнностей рoзкритi основм ocoбливocтi iдеaцiйнoï, cенcитивнoï та iдеaлicтичнoï морально-правових систем.
Ключовi слова: соцюкультурна динамта, право, правова культура, прaвoвi цiннocтi.
Актуальшсть обрано'1 теми. Особливост розвитку правовоï культури сучасного украшського сощуму багато в чому нагадують 58
