CC BY
19
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 1:316.4
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор;
1.1. Коваленко, кандидат фшософських наук, доцент
ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ: ОНТОЛОГ1ЧНИЙ СТАТУС
Уперше у фтософсъкт думц на пiдставi синтетичного методологiчного тд-ходу здтснено спробу визначити онтологiчний статус правового виховання як соцю-кулътурного феномену.
Ключовi слова: правова реалътстъ, правове виховання, соцюкулътурна природа.
Актуальтсть / постановка проблеми. Визначення природи правового виховання е надзвичайно важливим елементом наукового осмислення проблеми необхщносп формування системи правового виховання в сучаснш Укрш'ш, який ще не потлумачено на шпальтах дослiдницьких видань. Нi у фь лософських, нi у правознавчих дослiдженнях, нi у цiлому в працях сощально-гуманiтарного спрямування, що побачили свiт iз часу здобуття Украшою незалежностi, ми не знаходимо акценту на цьому аспектi означено! проблеми. Упм, наявнiсть правового виховання як складника радянського минулого, з одного боку, та виклики задекларовано! в Конституцп Украши вимоги щодо розбудови правово! державностi у нашш краш — з другого, зумовлюють потребу в тому, аби замислитися як про саму необхщшсть правового виховання, так i про природу цього феномену.
Пошук вщповщ на перше питання мае фундаментальний характер, обу-мовлюючи наступнi кроки на шляху вивчення феномену правового виховання й обгрунтування необхвдносл i можливостi формування та застосування його системи в сучаснiй Украш. У цьому сенсi не обштися без екскурсу в царину складних процесiв переходу нашого суспiльства з попереднього до нового вимiру його буття [1; 2]. Це вимагае, по-перше, розумiння логiки про-цесу державотворення, запропоновано! полiтичною владою нашо! кра1ни з точки зору визнання И транзитивного статусу [3; 4], а по-друге, — сшвввд-
© Шефель С. В., Коваленко I. I., 2010
81
несення його специфжи з розумшням шляхiв досягнення бажаного рiвня правово! культури населения.
Остання обставина передбачае усвiдомлення нових реалiй буття укра!н-ського соцiуму. Зокрема, йдеться не стшьки про його суттевi полгшчш чи економiчнi ознаки, а й про етноментальш особливостi. Вони ж полягають у необхiдностi врахування певно! вiдмiнностi iсторично сформованих соцю-культурних традицiй у рiзних регiонах Укра!ни, а тим самим i рiзного став-лення !х мешканцiв до феномешв права i правопорядку. Оскшьки цi феномени традицiйно вважаються культурними ознаками соцiуму будь-якого iсторичного типу, то й процес !х щентифтацшного усввдомлення за своею онтологiчною природою е соцюкультурним явищем, яке за радянсько! доби формалiзувало-ся за допомогою особливого термiна — «правове виховання». У захiднiй на-уковш традици застосування такого поняття ввдсутне через вiдсутнiсть подiб-ного типу розвитку правосвiдомостi громадян. Натомiсть, сама природа со-цiалiстичного соцiуму спричиняла появу в межах певного типу управлшня соцiальними процесами ввдповвдного складника виховно! системи, яким i було правове виховання.
Метою ще! науково! розвiдки е дослiдження соцiокультурного контексту базових засад ввдтворення системи правового виховання.
Актуальшсть дослiдження феномену правового виховання у такому кон -текст зумовлюеться необхiднiстю i можливютю через звернення до його евристичного та методологiчного потенцiалiв одержати вичерпне знання щодо шляхiв утвердження в сучасному укра!нському суспiльствi демократично!, правово! культури i досягнення такого рiвня правосвiдомостi громадян Укра-!ни, який би вщповщав конституцiйно визначеним вимогам !х участi у роз-будовi в нашiй кра!нi соцiально!' й правово! державносп.
Анал1з попереднього досвiду розроблення проблеми у контекстг його переосмислення. Шдкреслюючи певш досягнення у дослвдженш проблеми правового виховання на сучасному еташ розвитку Укра!ни, слщ зазначити, що вони переважно пов'язаш з розглядом його педагогiчного [5-8], антропо-логiчного та цiннiсного аспеклв [9-11], тодi як соцiокультурний контекст правового виховання вивчено ще недостатньо [12-15].
Суттевi кроки на шляху дослщження саме сощокультурного контексту правового виховання пов'язаш з концептуальними щеями, висунутими ще М. Вебером, Т. Парсонсом та П. Сорокшим. 1х специфiка полягала у зведеннi сощального до iндивiдуального та розумiннi сутносп соцiалiзацi! людини крiзь призму !! становлення як творчо! iндивiдуальностi. Вчеш наполягали на необхiдностi дослiдження людсько! спiльноти через урахування змiн, що за-кономiрно вiдбувалися у внутршньому свiтi людини, зокрема у цариш !! правосвiдомостi. Та, на жаль, можливосп такого пiдходу до вивчення феномену правового виховання значною мiрою iгнорувалися за радянських чаав,
очевидно, виходячи передуам з вдеолопчних мiркувань. Лише останнiм часом справа рушила з мюця: з'явилися дек1лька грунтовних дослвджень iз ще! проблематики [16-18].
Також слад особливо зазначити, що дослвдникам проблеми правового ви-ховання в Укра!ш за радянсько! та пострадянсько! дiб притаманне иноруван-ня тако! складово! аналiзу соцiокультурного контексту правовиховного про-цесу, як етнологiчний пiдхiд, грунтовно розроблений, зокрема, Л. Гумiльовим [19]. Використання його можливостей, насамперед прийомiв антрополопчно! компаративiстики, е важливим з огляду акцентування уваги дослiдника до феномену етноментально! традицп, у тому чи^ правово!, як соцiокультур-ного чинника.
Отже, умовою повноцшного вивчення правового виховання як соцюкуль-турного феномену е оргашчне поеднання усього того кращого, що мiстять у собi як тзнавальному шструментари формацiйний, цивiлiзацiйний та етно-логiчний пiдходи. Це означае, що окреслеш пiдходи не повинш абсолютизу-ватися або взаемно виключати один одного. Тому дослщження проблеми формування системи правового виховання у сучасному укра!нському соцiумi доцiльнiше здшснювати з урахуванням евристичних можливостей зазначених пiдходiв, а саме суспiльство треба розглядати як еднiсть культури i сощаль-ностi, що утворюються дiяльнiстю суб'екта права.
Дослвдження феномену правового виховання на засадах такого синтетичного, власне онтолопчно-цштсного подходу дае змогу квалiфiкувати його як соцюкультурне явище, що штегруе три основоположт вимiри людського буття: тип сшвввдношення людини i суспiльства, характер культури та тип сощаль-ностi. Вони виявляються у соцiокультурному сенсi основоположними, такими, що не зводяться один до одного i не виводяться один з одного, але при цьому вони е взаемопов'язаними i такими, що впливають один на одного.
З огляду на це доведения сутшсно! природи правового виховання як со-цiокультурного явища з необхвдшстю передбачае з'ясування характеру вщ-ношення i взаемозв'язку правово! культури та суспшьства через: розумiння його соцюкультурних засад як сфери мiж культурою, зокрема правовою, i со-цiальнiстю, iнтерпретацiею цих засад ^зь призму репрезентацi! суспiльства у виглядi соцiокультурно! системи, яка виникае та змiнюеться внаслiдок активно! взаемодп суб'ектiв правово! системи, та, нарешп, розумiння соцiо-культурного як сфери, що визначаеться правозумовлюючим характером ед-ностi усiх елементiв соцiуму як цшсного способу буття i вщтворення соцi-альностi через детермiнуючо-координуючий вплив феномену права як систе-моутворюючого чинника.
Комплексний шдхвд до визначення природи феномену правового виховання як соцюкультурного явища дозволяе зрозумгги сутнiсть права як уш-версально стiйко! антрополопчно означено! якостi людського буття, що зу-
мовлюе його юторичну динамiку, своервдшсть форм та змiсту сощальносл й культури етносiв. Цей шдхвд конкретизуеться у виглядi дек1лькох принцишв, сукупнiсть яких дае змогу зрозумгти усяке суспiльство як певну правокуль-турну систему.
Основоположним серед них можна вважати принцип, що визначае статус людини як правокультурно! iстоти. Дшсно, людина пвдтверджуе цей статус, дiючи як творчий правосуб'ект. У цьому сена дшльшсна природа людини визначально виявляеться через 1! правокультурний аспект. Суб'ект права по-стае принципово ввдмшною iстотою буття саме через взаемодш iз собi подiб-ними, яка завжди вимагае вiд нього свщомого волевиявлення, що е найсутте-вшою ознакою фундаментально родового явища людського буття.
Наступний принцип — взаемопроникнення культури i соцiальностi крiзь консолвдуючу правову площину !х iснування. Цей принцип стверджуе наяв-нiсть феномешв правово! культури i правопорядку у виглядi !х сшввщношен-ня як змюту i форми для будь-яко! людсько! спiльноти та виявляе !х постiйний взаемозв'язок i взаемовплив на тлi незведеностi одного до шшого та не ви-водимостi одного з шшого.
1нший принцип — антропосощетальна вiдповiднiсть, що означае сумю-нiсть особистiсно-поведiнкових характеристик людини як члена даного сус-пiльства та сощетальних характеристик цього суспiльства (як едносп культури i сощетальносп), мае виняткове значення щодо специфшацп пiдходiв до органiзацi! правовиховно! роботи у рiзноманiтному етнiчному середовищi. Так, у традицюналютських суспiльствах характеристики людини мають ввд-поввдати сталим сощетальним структурам, як1 обмежують простiр для шщь ативи суб'ектiв права, що порушують традицi!; у лiберальному соцiумi прiо-ритет в1ддаеться цiнностям свободи i вiдповiдальностi людей, як1 намагають-ся змiнити сталi структури, аби вони ввдповщали зростаючим потребам i здатностям iндивiдiв та !хнiх колективiв, а також вiдкривали простiр цше-рацiональним iнновацiям.
Застосування ж принципу соцюкультурного балансу дозволяе визначити шляхи досягнення оптимального використання потенцiалу рiзних компонентiв правово! системи соцiуму, що перебувають у стаиi соцiокультурно!' трансфор-мацi!, як умови розбудови громадянського суспiльства. 1ншими словами, у цьому разi саме шляхом здшснення правовиховного впливу на суспiльство через адекватну вимогам часу систему правокультурних цiнностей можуть бути за-безпечене задоволення суперечливих потреб та штереав громадян, вмотивова-на правова актившсть у царинi !х участi в державотворчому процесi.
Нарештi, урахування принципу симетри i взаемозворотностi соцiетальних процеав, який означае, що кожному процесу, котрий вiдбивае динамiку сус-пшьства як цiлiсно! системи i мае певну спрямовашсть, вiдповiдае проти-лежно спрямований (симетричний) процес, дозволяе при розробленш нашо! проблематики надати правильне !! вирiшения.
Тшьки спираючись на зазначеш принципи, можна уявити наше сустль-ство як самодостатню соцiокультурну систему, здатну вiдтворити !! право-виховну подсистему в принципово новому формап державотворчого процесу, пщпорядкованому докорiнним правокультурним iмперативам верховенства права i рiвноправностi суб'ектiв права тощо.
У цьому сенсi слiд зауважити, що новиш реалi! нашого соцiуму дають змогу стверджуватися у думцi, згщно з якою його генезу бiльшiсть представ-ник1в сучасного вiтчизняного полiтикуму усвщомлюе як переважно лiбералi-зацiйну соцюкультурну трансформацiю, модус котро! вiдповiдае певному антропосоцiетальному типу (як правило, поняття «лiбералiзацiя» культиву-еться у правосвщомосп суспiльства, правокультурна орiентацiя громадян якого пов'язана з визнанням прiоритетностi цшносл свободи).
Екстраполюючи таке уявлення у площину розроблення державно! стратегi! розбудови сучасно! системи правового виховання в Укра!ш на тлi !! онтолопч-ного аналiзу, слщ послiдовно рахуватися з тим фактом, що будь-який модус лiбералiзацi! складаеться з цшсного поеднання зумовлюючих та доповнюючих один одного процеав (за принципами «негативно!» та «позитивно!» поляриза-цi! соцюкультурних суб'ектiв, визначеними П. Сорок1ним [20]), серед яких можна видiлити диференщацш основних соцiетально-функцiональних структур. До них належить культура, зокрема правова, як духовно iнтегруюча структура сощуму. Змiстовно вона репрезентуе, з одного боку, процес виникнення i включення у систему, що трансформуеться, таких компонентiв, як1 забезпечу-ють и iнтеграцiю: наприклад, утвердження норм i цiнностей громадянського суспiльства, гармоншне поеднання принципiв праводоцiльностi i лептимаци, а з другого — процес зростання компоненпв, що дезiнтегрують систему за шшими засадами, у тому чи^ ввдчуження людини вiд умов пращ та життя, суперечливий вплив глобалiзацi!, тенденцi! техногенiзацi! цивiлiзацi! тощо.
Виходячи iз зазначеного розумiння природи сучасного етапу соцюкультур-но! трансформаци нашого соцiуму, вона постае як складний, багатоаспектний контекст процесу утворення в Укра!ш тако! правовиховно! системи, що мае статус необхщно! iнтегруючо-консолiдуючо! умови (засобу) розбудови громадянського суспшьства i правово! державностi, яка повинна мютити методики, спрямованi на здолання виявiв правово! антикультури та деформацш право-свiдомостi тощо. Зокрема, це дае можлившть змiстити акцент у розумшш природи i вщтворенш основоположних засад ново! моделi системи правового виховання в сучаснш Укра!т з онтологiчного аспекту цього процесу на аксю-логiчний. Тим самим правове виховання виявляе себе як цшеспрямований процес формування правово! культури суспiльства, який передбачае перетво-рюючий характер змш у царинi правосвщомосп носi!в правових цiнностей.
З огляду на це правове виховання можна вважати одним iз найважливiших феномешв правово! культури та духовного життя суспшьства. Залежно вiд
вторичного перюду i типу правово! системи змшюються цш, форми та ме-тоди виховання, проте незмшно предметом виховання завжди розглядаеться людина, яка вiдчуваe правовиховний вплив.
Традицшно видiляють такi аспекти поняття «правове виховання»: соць альний (соцiокультурний) розвиток людини; процес, що штегруе ва право-виховнi впливи (як теоретична модель); конкретна дiяльнiсть суб'екгiв правового виховання.
Загальновизнаним е розумшня правового виховання як процесу переда-вання накопиченого правового досвiду за допомогою культурно-духовного мехашзму, що означае наявшсть м1ж загальною культурою, правовою культурою та правовим вихованням складного багатобiчного зв'язку. Правове виховання, будучи елементом соцюкультурного процесу, набувае властивостей правово! культури i стае важливим iдеологiчним засобом (що було притаман-не передусiм радянськ1й педагопчнш традицiï). Сучаснi ж фахiвцi намагають-ся повернути правовi цiнностi у контекст само! культури, тим паче, що у по-страдянському соцюкультурному середовищi дедалi бiльш наявними стають вияви правово! антикультури [21].
Розглядаючи правове виховання в соцiокультурному контекст^ можна видiлити так1 його етапи: осягнення правово! культури, засвоення правових цiнностей, iнтерiоризацiя (уведення в особистюну структуру) правово! культури. Осягнення — це накопичення системи знань про правовi феномени, що допомагають зрозумии призначення, функцп, змiст та сутшсть правово! культури. Засвоення правових щнностей передбачае оволодiння правокуль-турними навичками i вмiннями, необхiдними для рецепцп дано! правово! культури. 1нтерюризащя правокультурних цiнностей означае уведення !х в особистiсну структуру, а також створення iерархi! правових цiнностей для власного життя суб'ектiв права.
Отже, в соцюкультурному аспекп правове виховання розглядаеться як спецiально органiзований процес соцю- та правокультурно! iдентифiкацiï людини через прийняття нею правових норм та обмежень, що регулюють правову поведшку в межах певно! правово! культури. Основними ж характеристиками людини з високим рiвнем правово! культури е свобода, гуманнють, ввдповщальшсть та адаптивнiсть особистостi.
Соцiокультурний контекст розгляду правового виховання передбачае ви-вчення залежностi даного феномену ввд наявних суспiльних чинникiв та тенденцш. Правовиховний вплив, таким чином, визначае сво! прiоритети в соцiальному контекст i, натомiсть, значною мiрою детерм^е суспiльне життя. Тим самим фшсуеться подвiйного роду залежнiсть: як соцюкультурний феномен правове виховання виникло у вщповвдь на певну людську потребу та юнуе, справляючи вельми помггаий вплив на розвиток багатьох сфер сус-пiльного життя. Правове виховання розглядаеться як соцюкультурний фено-
мен ще й тому, що, з одного боку, меж сучасного розумшня його, як уже за-значалося, розширюються до кордошв культури, а з другого — правове ви-ховання претендуе на роль стшкого засобу трансляцi! правово! культури i культури взагалi в и смисловому розумiннi.
Як соцюкультурний феномен правове виховання завжди спираеться на сталi суспiльно-культурнi традицп, прийняп цiнностi та норми. Шзнавально-правова дiяльнiсть завжди вплетена в буття культури. Зввдси стае зрозумiлою власне культурно-регулююча функц1я правового виховання.
Правове виховання не може також розвиватися поза освоення знань про право, як стали вже суспшьним надбанням i зберiгаються в соцiально-правовiй пам'яп. Культурна сутнiсть правового виховання тягне за собою його етичне та цшшсне наповнення. Вiдтак вiдкриваються новi можливостi «етосу» правового виховання: проблема штелектуально!, сощально! та морально! ввдпо-вiдальностi, особистiснi аспекти ухвалення рiшень тощо.
Отже, правове виховання виступае як чинник правово! регуляцп сустльно-правових процесiв. Воно впливае на потреби сустльства, стае необхвдною умо-вою функцiонування i розвитку правово! культури. Будь-яка iнновацiя в правовш системi потребуе сформованого тдгрунтя для Г! сприйняття, що забезпечуеться наявними i чiтко окресленими стратепями правового виховання.
Як соцiокультурний феномен правове виховання мютить рiзноякiснi ввд-носини: економiчнi, соцiально-психологiчнi, iдеологiчнi, сощально-органiзацiйнi тощо. Вiдповiдаючи на економiчнi потреби соцiуму, правове виховання виступае могутшм чинником самореалiзацi! громадян у рiзних сегментах правово! сфери. Вщповщаючи на його iдеологiчнi потреби, воно виявляеться iнструментом полiтики. Тому система правового виховання по-еднана з вдейними прiоритетами суспiльства i надае !м цiннiсно! та iншо! аргументацп, забезпечуючи збереження iснуючого iдеологiчного курсу.
Складнють вивчення правового виховання як соцюкультурного феномену пояснюеться й тим, що воно мае певну автономш i не розчиняеться повнiстю у контексп сощальних в1дносин. Правове виховання — це д1яльшсть переваж-но комуншативна (колективна), яка обов'язково враховуе правовиховнi «матри-цi» минулого, а також передбачае дискурсивну взаемод1ю суб'екпв правового виховання, що дозволяе говорити про його iнтерсуб'ективний характер.
Аби показати вщмшшсть комунiкативностi вiд сощальносп, слiд роз-рiзняти поняття мжроконтексту та макроконтексту правового виховання. Перше означае його залежшсть вiд характеристик правово! культури в рiзнi епохи; друге каже про залежностi, утвореш бiльш широким соцiокультурним середовищем, де розвиваеться правова культура як така, що i е виразом !! со-цiального вимiру.
Слiд вказати i на «внутрiшнi» та «зовшшш» аспекти соцiальностi при-роди правового виховання. Залежшсть вщ соцiально-економiчних i духовних
умов функцюнування певного типу соцуму, яка визначае наперед змют правового виховання, а також засоби його забезпечення, вщдзеркалюе «зовшш-ню» сторону соцiальностi його природи. Вплив внутршшх ментальних на-станов, правових норм i цiнностей, як вони розумшться суб'ектами права, що забарвлюють особливостi правосвiдомостi за конкретних умов, складають уявлення про «внутрiшню» сторону сощальносп правовиховного процесу.
Розглядаючи питання щодо соцюкультурно! природи правового виховання, слад також звернутися до аналiзу понять «культурне» та «соцюкультурне» середовища. Уявлення про «соцiокультурне» засноваш на 1де! симбiозу культурно! i соцiально! сфер. Ця вдея зумовлена, по-перше, розумiнням культури як системи таких, що юторично розвиваються, надбiологiчних програм люд-сько! дiяльностi, поведiнки i спiлкування, що виступають умовою ввдтворен-ня та змши соцiального життя в усiх його головних виявах; по-друге — характером зв'язку культури i суспшьства, що специфiкуються як вiдношення цшого та його якостi (соцiум — це форма реалiзацi! культури, а культура — яшсть соцiуму). З огляду на це соцiокультурне середовище розумiеться як створенi людиною умови юнування, що передбачають соцiальнi i культурнi (економiчнi, правовi, освiтнi, професшш, нацiонально-етнiчнi) iнститути та установи, норми i цiнностi, iдеали та зразки, смисли i значения, як1 залучеш в реальне життя особистостi i визначають мотиви та способи поведшки, принципи соцiально! i культурно! регуляци i саморегуляцi!. Окремо слiд за-значити, що на цi умови нашаровуються специфiка етноментально! традицi!, особливосп конкретно-iсторично! епохи i державного устрою. У зшсп дано-го визначення фiксуються також основнi елементи i чинники повсякденного буття, вплив на яш здатен забезпечувати ту чи шшу дiю соцiально! та культурно! динамiки.
На тлi зазначеного читаше вимальовуеться значення запропонованого нами онтолопчно-цшшсного подходу при з'ясуваннi природи правового виховання. Воно пов'язано з можливостями, що виявляються при взаемному накладаннi соцiального i культурного в !хньому системному виглядi: по-перше, висвилюеться гетерогеннiсть суспiльства i культури, а також той факт, що правова культура i правове виховання як соцюкультурш сегменти реаль-ностi мають свого колективного суб'екта-но^; по-друге, даний пiдхiд дае змогу перевести ракурс дослiджень на макрорiвень культури i суспiльства, тобто порушувати питання про правокультурну повсякденнiсть; по-трете, застосування цього пiдходу дозволяе пояснити розвиток системи правового виховання за допомогою цшшсних чиннишв правово! культури (правових норм, правових традицш та ш.).
Значущють цих висновк1в обумовлена можливктю побудови рiзних методик правового виховання, заснованих на оргаиiчному поеднанш, взаемопроникиеннi та переплетiннi повсякденного розумшня правово! культури i високих правових
вдеалв та цшностей. Характерною рисою таких моделей е укоршення !х у рiзно-го роду сощальних практиках, типi правово! поведшки, що задаеться правовою культурою. Загальнокультурний аспект правового виховання вщображуе специ-фiчно людський характер даяльносп особистосп, пов'язаний iз формуванням Н суб'ектносп, що спираеться на саморефлексш й обумовлено способом смисло-покладання [22]. Сощальна компонента репрезентуе можливiсть вияву правово! культури, яка актуалiзуеться у процеа виробництва, iитерiоризацi!, трансляци та втшення правових цшностей у буття людини i суспiльства.
Специфiчно людська природа соцiокультурного визначае як обумовлешсть зв'язку особистiсного i соцiокультурного рiвнiв феномену правового виховання, так i залежнiсть формування правово! культури вiд закладених люди-ною механiзмiв та засад у саму соцюкультурну реальнiсть. Правове виховання у цьому контекстi виявляеться як цшсна сфера, змiст яко! збагачуеться внаслщок взаемного переходу i трансформацiй, що здшснюються особистю-ним i соцюкультурним аспектами правового виховання вщносно один одного. Це дае змогу використовувати поняття колово! референцi! стосовно характеристики рiвнiв правового виховання. Неможливють вiдмежування процесу формування правово! культури особистосп вщ соцiокультурних процесiв i чинник1в, а також беззасаднiсть останшх поза розглядом якостей i власти-востей особистостi визначае необхiднiсть з'ясування соцiокультурних засад правового виховання, що зумовлюють конституювання та соцiально-iсторичне вщтворення людини як правово! особистостi.
Ураховуючи взаемозв'язок i взаемозумовленiсть особистiсного та соцю-культурного аспектiв правового виховання, соцюкультурну реальшсть можна визначити як сферу пошуку чинник1в, що детермшують його конституювання. Ця сфера розумiеться як стабiльна стрижнева основа суспшьства, що зберiгае протягом тривалого часу сукупний правовий досвiд та обсяг шфор-мацi!, переданi наступним поколiнням.
Виходячи з цього, ми можемо зрозумгти соцiокультурнi засади правового виховання як умови (засоби) вщтворення i трансляцi! правокультурного по-тенщалу людства на тлi конкретно-iсторичного юнування соцiуму. В такому контекстi правове виховання також розумiеться як соцюкультурний феномен, тобто складне утворення, що виступае насл1дком творчостi людини як репрезентанта певного етносу i суспшьства, що вплюеться передусiм у системi правових смислiв, iдеалiв, цшностей, сталих нормах та зразках правово! поведшки, а також як один iз чиннишв, що формують особистiсть.
Розумiння змiсту соцiокультурних засад правового виховання може бути уточнене шляхом включення до нього стшких форм, що складають пiдвалини сощуму i визначають специфiку змiсту та спрямованосл правового виховання. Вщповщно до цих ознак окреслюеться феномен, що виступае чинником його формування як соцюкультурного явища: це правова традищя, яка вщ-
творюеться у CTCTeMi правових цшностей та забезпечуе правову самовдентич-нють суб'eктiв права у правовому менталитета
У зазначеному контекстi визначення змюту соцiокультурних засад правового виховання не обштися без урахування сутносп поняття правово! цшнос-тi, котра поеднуе як основнi компоненти правову значущють, правовий сенс та правове переживання. ïм притаманна бiнарна дихотомiя, що виявляеться у чуттевому та штелектуальному, сввдомому та несвiдомому, рацюнальному та iнтуïтивному планах буття. Процес зютавлення змiстовних аспекгiв правового виховання i правових цшностей фжсуе 1'хнш глибинний взаемозв'язок, обумовлений вкоршенютю правовоï культури в засадах уах зазначених еле-ментiв. Можна також стверджувати, що несвiдомi емоцiйно-чуттевi та сввдо-мi соцiально-моральнi основи правових цшностей створюють передумови природного внесення та органiчного залучення таких основ у процес правового виховання, зумовлюючи тим самим 1'хню присутнють у складi правово! культури, яка мютить емоцiйно-психологiчнi, морально-аксiологiчнi та смис-лоутворюючi правовi компоненти.
Виступаючи суттевою формою фiксацiï, закрiплення та збереження еле-ментiв правокультурного досвiду i будучи мехашзмом його передавання, що забезпечуе стшку iсторико-генетичну спадковють у соцюкультурних процесах, правовi традицiï штегрують важливi характеристики соцiокультурних засад правового виховання. Передуам це спадковiсть, що спрямована на вщтворен-ня i здшснюеться через трансляцш певного обсягу правокультурно1 шфор-мацiï. Це сприяе реалiзацiï головно1 мети соцiально-iсторичного реконстру-ювання правового виховання — його постшнш присутностi у бугтi сустльства як одного iз системоутворюючих чиннишв.
Система правових цiнностей як щеальний об'ект правокультурно1' спад-щини залучаеться у змiст традицiï, що е основою вдентичносп як соцюкуль-турно1' засади правового виховання. Iдентичнiсть обумовлюе спадковють у розвитку явищ i процеав, оск1льки виступае, по-перше, як мехашзм вщне-сення суб'екта до об'екта; по-друге — як сукупнють основоположних стiйких рис, що складають своерiднiсть правово1' системи соцiуму та його духовно1' сфери; по-трете — як показник ввдповвдносп авгентичностi ввдтворювально-го в процесi трансляцiï змюту.
Роль штегратора, що зв'язуе правовi цiнностi, традицiï та iдентичнiсть, вщграе правовий менталiтет, який е стшкою сукупнiстю настанов i схиль-ностей шдиввда та соцiальноï групи до певного способу сприйняття права, а по суп — частиною сощально значущо1' iнформацiï, яка мiстить зразки мислення, iдеали та цiнностi, правокультурш традицiï i архетипи, форми i за-соби вираження iнтелектуальних та афективних реакцш.
У цьому сена значущою у визначеннi природи правового виховання по-стае його трансляцшно-комушкативна сторона. Розглядаючи специфiку про-
цесу трансляци, що здшснюеться, в тому чи^ за допомогою правово! мови [23] як соцюкомушкативно! системи, необхiдно звернути увагу на поняття соцiокоду. Соцiокод являе собою структуру, що поеднуе кодування шформацп у мовi та спiлкуваннi, а також формах сощально! взаемодi!, одшею з яких е правова взаемодiя. Правовий соцiокод е також орiентиром для суб'ектiв правового спiлкування [24], визначае вихщш для розумiння позици, поеднуе знаковi реалií мови та структуру правовщносин, як1 вiдтворюють ввдповщну мовну модель трансляцií досвiду. Ця думка цiлком узгоджуеться з позищею Б. Кiстякiвського, який зауважував, що саме право, з одного боку, виступае найбшьш значним виразником культури, а з другого — сама культура роз-глядаеться як найважливший спосiб реального буття права [25].
Висновки. Взаемозв'язок дослвджуваних чинник1в не дозволяе абсолютно точно розмежити !х сфери впливу, проте дае можливють означити спосiб конституювання правового виховання як соцiокультурного феномену. Взаемо-зумовлене функцiонування соцiокультурних засад правового виховання утворюе силове поле, а утворене в межах його простору напруження е дже-релом формування системи правового виховання. Актуальне вщтворення цього феномену уможливлюеться завдяки перманентнш трансляцi! та рекон-струкцi! системи правових цiнностей, традицiй, iдентичностi, менталитету. Тут постае проблема репрезентативностi чиннишв вiдтворення правово! культури у зшст1 1 структурi правового виховання та !х зворотного зв'язку. Тому слщ звернути увагу на його значущють як процесуально-функцiональноí сторони формування правово! культури. Цей процес мiстить передуам влас-тивостi людсько! со-буттевостi, реалiзуючи одну iз сво!х функцiй — поеднан-ня поколiнь у загальносуспшьному просторi, якому притаманнi со-буттевiсть кожного з його учаснишв та вибудовування загально! со-буттевостi.
Виходячи з наведеного, слщ зазначити, що конституювання правового виховання на еташ соцiокультурних трансформацш сучасного украГнського суспiльства вiдбуваеться в умовах руйнаци духовних утворень як на мшро-рiвнi (суспiльство у цшому), так i на макрорiвнi (у масштабi повсякденностi). В1дтак правовиховна робота мае проводитися i на загальносощальному рiвнi, i на рiвнi мiжгрупових та особистих вiдносин, водночас осягаючи правову культуру в г! iдеально-системному та репродуктивно-повсякденному вимiрах. Правове виховання живиться соками вае! культури i водночас справляе на не! потужний вплив, що у свою чергу уможливлюе !! сутнiсне визначення як соцюкультурного феномену.
З огляду на аналiз наявного досвiду подiбного соцiального конструюван-ня можна констатувати, що переведення спiльного взаемозумовленого функ-цiонування соцiокультурних засад правового виховання у звичний повсяк-денний режим, а також Гхня iнституцiоналiзацiя сприяють встановленню налагоджено! дi! процесiв Гхньо! трансляцi! та реконструкцi!. Постiйне вщ-
творення означених механiзмiв на рiвнi повсякденносп дае змогу закрiпити й укоренити у бутп бажаний правопорядок, що забезпечуе функцiонування соцiуму в необхщному (релевантному для бiльшостi суб'екпв права) режимi, який детермiнуеться щлями сучасного украГнського суспiльства i вибудову-еться за принципами прiоритету прав людини i верховенства права.
Викладене дозволяе зрозумiти, що модернiзацiю i реформування сучасного украГнського соцуму треба здiйснювати на засадах, одшею з яких е пра-вове виховання, здатне iнiцiювати трансформацш в уах сферах буття людини i суспiльства. Для побудови сучасно! моделi правового виховання, засновано! на поеднанш духовно-правових iдеалiв i цiнностей з практикою повсякден-ностi, безпосередне значення мае усвiдомлення специфiки соцiокультурних засад правового виховання в нашому етноментально розшарованому суспшь-ствi. Це вимагае врахування можливостi здолання розриву мiж сущим та на-лежним за допомогою укоршення правових цiнностей в рiзних сощально-правових практиках, що репрезентоваш рiзними регiонами УкраГни, культура населення в яких iсторично складалася за вiдмiнних умов. Можливою пло-щиною поеднання зазначених векторiв етноментальносп виступае варiатив-нiсть позицiонування правового щеалу як мотиву дiяльностi, принципу со-цiальноí органiзацi!, орiентира правово! свiдомостi на тлi активацi! як консо-лiдуючого чинника конституцiйно визначено! мети розбудови УкраГни як правово!, демократично!, сощально! держави.
Правове виховання як соцюкультурний феномен може розглядатися як один iз системоутворюючих принцишв буття людини i суспiльства, що дозволяе здолати юнуючу дискретшсть мiж реальною ситуацiею та бажаною моделлю правово! системи, придатною для життя. Актуалiзацiя цього принципу уможливлюеться завдяки укорiненню в повсякденносп правових iдеалiв i цiнностей, що забезпечуеться механiзмом соцiального конструювання правово! реальность Воно здiйснюеться за допомогою iнституцiоналiзацi! соцю-культурних засад правового виховання i механiзму переведення !х функцiо-нування в режим звичних повсякденних операцiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. Данильян О. Г. Соцiальнi протщдччя у посттоталiтарних системах: методолог1я до-слiдження та розв'язання : автореф. дис. . _ д-ра фiлос. наук : 09. 00. 11 / О. Г. Данильян. — Харк. вшськ. ун-т. — Х., 1998. — 32 с.
2. Проблеми влади i права в умовах посттоталп'арних трансформацгй: мiждисциплi-нарний аналiз : монографiя / за заг. ред. акад. АПрН УкраГни М. I. Панова, проф. О. Г. Данильяна. — Х. : Право, 2004. — 360 с.
3. Чигринов В. I. Державотворча традищя УкраГни: полгшко-культурний вимiр / В. I. Чигринов, I. О. Полщук. — Х. : Х1БМ, 2006. — 380 с.
4. УкраГнська державность у ХХ столгт: юторико-полгголопчний анализ. — К. : Полгт думка, 1996. — 342 с.
5. Головченко В. В. Теоретические вопросы эффективности правового воспитания : авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 01 / В. В. Головченко. — К., 1982. — 19 с.
6. Маркова Г. Д. Научные основы и организация правового воспитания молодежи / Г. Д. Маркова. — Киев : Вища шк., 1979. — 153 с.
7. Оксамытный В. В. Правовое воспитание — важный фактор формирования социально активной личности / В. В. Оксамытный. — Киев : Наук. думка, 1979. — 73 с.
8. Рябко И. Ф. Правосознание и правовое воспитание масс в советском обществе / И. Ф. Рябко. — Ростов н/Д : Изд-во Ростов. ун-та, 1973. — 158 с.
9. Загрева В. Я. Правове виховання старшокласникгв у навчально-виховному про-цес загальноосвпшх шкш-штернат1в : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13. 00. 07 / В. Я. Загрева ; АПН Укра!ни, 1н-т проблем виховання. — К., 2002. — 19 с.
10. Криштак I. В. Оргашзацш правового виховання учшв старших клаив загальноосвпшх навчальних закладгв Укра!ни (друга половина ХХ столптя) : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13. 00. 01 / Харкгв. нац. пед. ун-т iм. Г. С. Сковороди. — Х., 2008. — 20 с.
11. Стаканков А. В. Теор1я i практика правового виховання в гсторц впчизняно! педа-гопчно! думки друго! половини XIX — початку XX столптя : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13. 00. 01 / А. В. Стаканков ; Харк. держ. пед. ун-т iм. Г. С. Сковороди. — Х., 2004. — 19 с.
12. Бурмистров В. А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства / В. А. Бурмистров — Симферополь : Таврида, 1996. — 188 с.
13. Ганзенко О. О. Формування правово! культури особи в умовах правово! держави Укра!на : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 01 / О. О. Ганзенко ; Ки!в. нац. ун-т iм. Т. Г. Шевченка. — К., 2003. — 16 с.
14. Скурат!вський А. В. Формування та розвиток правово! культури в украшському суспшьстш (фшософсько-правовий аналiз) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 12 / А. В. Скуратвський ; Нац. акад. внутр. справ Укра!ни. — К., 2004. — 16 с.
15. Штангрет М. Й. Фшософсью проблеми правового виховання молодi (на прикладi закладгв освии МВС Укра!ни) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12. 00. 12 / Львгв. держ. ун-т внутр. справ. — Л., 2007. — 18 с.
16. Бова А. А. Змют i структура правосввдомост населення Укра!ни : автореф. дис. ... канд. соцюл. наук. : 22. 00. 03 / А. А. Бова ; НАН Укра!ни, 1н-т соцюлогй. — К., 2001. — 19 с.
17. Калиновський Ю. Ю. Правосввдомють украшського суспшьства : Генеза та сучас-шсть : монографiя / Ю. Ю. Калиновський. — Х. : Право, 2008. — 288 с.
18. Правосвщомють i правова культура як базовi чинники державотворчого процесу в УкраМ : монограф1я ; Нац. юрид. акад. Укра!ни 1м. Ярослава Мудрого / Л. М. Ге-расша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та гн. — Х. : Право, 2009. — 352 с.
19. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев // Собр. соч. ; сост. и ред. проекта Р. В. Грищенков. — СПб. : СЗКЭО «Кристалл» ; М. : ОНИКС, 2003. — С. 193—576.
20. Сорокин П. А. Главные тенденции нашего времени / П. А. Сорокин ; пер. с англ. Т. С. Васильева. — М. : Наука, 1997. — С. 198—242.
21. Бондарев А. С. Правовая антикультура в правовом пространстве общества / А. С. Бондарев. — Пермь : РИО Перм. ун-та, 2006. — 191 с.
22. Бургарт Т. I. Витоки й метаморфози правосуб'ектносп в контекст! екософського аналiзу / Т. I. Бургарт // Наук. зап. Харк. ун-ту Повир. Сил : Соцюлопя, фшософГя, психолопя / ХУПС. — Х., 2007. — Вип. 2 (28). — С. 149—154.
23. Зархина С. Э. Язык права как предмет философско-логического анализа (исторический аспект) : монография / С. Э. Зархина. — Х. : ФИНН, 2008. — 208 с.
24. Гетьман I. В. Концепция правового спшкування: змют, витоки, перспективи : моно-графiя / I. В. Гетьман ; АПрН УкраГни, НД держ. буд. та мюц. самовряд. — Х. : Право, 2007. — 240 с.
25. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кис-тяковский // Вехи ; Из глубины : сб. ст. о русской интеллигенции. — М. : Правда, 1991. — С. 122—149.
ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ: ОНТОЛОГИЧЕСКИЙ СТАТУС Шефель С. В., Коваленко И. И.
Впервые в философской мысли на основании синтетического методологического подхода осуществлена попытка определить онтологический статус правового воспитания как социокультурного феномена.
Ключевые слова: правовая реальность, правовое воспитание, социокультурная природа.
LEGAL EDUCATION: ONTOLOGICAL STATUS Shefel S. V., Kovalenko I. I.
An attempt to define ontological status of the legal education as a sociocultural phenomenon, has been made in philosophical thought on the basis of synthefical methodological approach.
Key words: legal reality, legal education, sociocultural nature.
УДК 340.12
С. I. Максимов, доктор юридичних наук, професор
ГЛОБАЛЬНА ГАРМОН1Я ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: XXIV ВСЕСВ1ТН1Й КОНГРЕС 13 Ф1ЛОСОФП ПРАВА I СОЦ1АЛЬНО1 Ф1ЛОСОФП
Аналтичний огляд пленарних доповiдей XXIV Всесвтнього конгресу iз фтософп права i сощально! фтософп «Глобальна гармотя та верховенство права», який вiдбувся 15-20 вересня 2009 р. у Пеют (Китай) тд егiдою Мiжнародно! асощащ! фтософп права i сощально! фтософп та Юридичного товариства Китаю.
Ключовi слова: фiлософiя права, Мiжнародна асощащя фтософп права i сощально'! фтософп, глобалiзацiя, глобальна гармотя, верховенство права, мiжкультур-ний дiалог.
94
© Максимов С. I, 2010
