CC BY
17
«ВОЛЬНОСТЬ»: ОТ СЕМАНТИКИ ТЕРМИНА К СПЕЦИФИКЕ МЕНТАЛЬНО-ПРАВОВОГО ПРОСТРАНСТВА
Артеменко А. П.
Исследован процесс формирования правосознания украинского народа. Доказано, что ключевым для украинцев стало понятие «вольность». Анализ этимологии этого понятия, его контекстуального использования в юридических документах, сравнение смысловых нюансов понятий «вольность» и «свобода» делает возможным сделать вывод о формировании «образцовой идеи» правосознания как идеализации состояния свободы от государства.
Ключевые слова: вольность, правосознание, свобода, право
«VOLNOST»: FROM SEMANTIC CONCEPT TO SPECIAL MENTAL
SPACE
Artemenko A. P.
The author investigates the constructive process of Ukrainian people's legal awareness. This article proves that definition «volnost» became the key definition of the Ukrainian legal awareness. Analysis of this definition, its contextual usage in legal documents, comparison of peculiarities of the definitions «volnost» and «freedom» makes it possible to form «perfect idea» legal awareness as independence offreedom from the state.
Key words: volnost, legal awareness, freedom, law.
УДК 340.12
Т. I. Бургарт, здобувачка
СУЧАСНА ЕКОСОФ1Я ПРАВА ЯК НЕКЛАСИЧНИЙ ТИП ПРАВОРОЗУМ1ННЯ
Сучасну екософШ права обгрунтовано як некласичний тип праворозумтня. Вт мае специфiчну суб'ект-об'ектну спрямоватсть, яка виокремлюеться рефлек^ею сфери взаемоди репрезентантiв рiзних титв правовоI культури з 1х природним сере-довищем буття на тлi визначення за предмет до^дження динамжи спiввiдношення прав людини i Природи у контекстi розбудови екоправово'1, постiндустрiальноi циви л1зацИ.
Ключовi слова: екоправова культура, екософiя права, еколоачна правосвiдомiсть.
© Бургарт Т. I., 2011
115
Актуальтсть теми та анал1з и наукового розроблення. Фахiвцi з пра-вознавства та фшософп права запропонували чималу кшьюсть визначень права, яю вiддзеркалюють 1х класичнi [1; 2, с. 35-48; 3, с. 252-253; 4] або некласичш тдходи до розумшня його природи [5-25], але вважати, що всi вони дають можливiсть цiлком адекватно зрозумiти, чим е право було б пере-бiльшенням. Справжня полiвимiрнiсть цього феномену вимагае подолання методологiчних обмежень кожного з них шляхом 1х синтетичного взаемодо-повнення.
Утiм, не тшьки наведене, а й усвiдомлення зростаючо! ролi правотвор-чостi у гармошзацп коеволюцiйних стосункiв мiж людиною та и соцiуму з Природою на тш поглиблення глобально! еколопчно1 кризи зумовлюе на-гальну необхiднiсть наукового розроблення зазначено! проблематики.
Тому метою статп е обгрунтування такого 11 визначення, яким е ще не ким не запропоноване екософське розумшня 11 сутностi. I це не е самощллю нашого повiдомлення, яке лише вимагае доповнити той потужний доробок у пiзнаннi феномену права, що е статком людсько! цивМзацп. Сутнiсть його полягае у тому, аби надати бачення того аспекту розумшня права, на який ранше шхто не звертав уваги. Це, на нашу думку, неодмшно треба зробити з огляду на мотиви, як вже були висловленi у наших попередшх публiкацiях, що окреслюють парадигмальну вiдмiннiсть нашого пiдходу вщ iнших праць, якi стосуються проблеми праворозумшня.
Анал1з проблеми. Екософське обгрунтування сутносп права надае мож-ливють бiльш широко побачити специфiку людини як особистостi в усiх ю-торично в1домих 11 соцiокультурних iнварiантах крiзь призму 11 мiсця, ролi та призначення у складному процем соцiоприродного гомеостазу. Здiйснення цього дослщницького задуму ми покладаемо у контекст його розчинення передумм у межах таких граничних пiдстав права, якими е його онтологiчнi, антропологiчнi та аксюлопчш пiдстави. На наш погляд, саме такий пiдхiд дозволяе побачити той новий акцент у розумшш та застосуванш права, який, долаючи парадигмальнi обмеженостi юридичного позитивiзму, правового об'ективiзму та правового суб'ективiзму, виводить на рiвень проникнення у джерела правового iнтерсуб'ективiзму в його сучасному пост(мета)некла-сичному форматi.
Зважаючи на це, слщ п1дкреслити, що аналiз умов i обставин виникнення екософи права та 11 генези у межах класичного формату фiлософськоl культу-ри дае пiдстави стверджувати, що свггоглядно первiснi, мiфологiчна та рель гiйна форми екософсько1 рефлексil права засвщчили про 11 атрибутивну невщ'емшсть в1д когнiтивного простору фiлософських знань як спещального засобу пiзнавальноl i творчо1 дiяльностi людини, спрямовано1 на вивчення та освоення тако1 гранично1 засади людського буття, якою е його еколопчне пiдгрунтя. Саме у цих форматах екософсько-правово1 рефлексil було закршле-но фундаментальну ментальну орiентацiю людини на необхiднiсть п1дтри-116
мання гармоншних взаемостосунюв iз свош природним середовищем, до-сягнуте розумiння вiдповiдальностi людини як особистосп та усього люд-ського загалу за збереження природних умов свого життя.
Проте утвердження прiоритету юридичного позитивiзму у свiдомостi полiтичного i економiчного менеджменту провiдних краш свиу створило ментальнi передумови для обгрунтування 1'хшми теоретиками стратеги техногенного розвитку iндустрiалъноI цивМзацп, постулати яко! суперечили як здоровому глузду, так i об'ективним законам соцiоприродного гомеостазу.
Адекватно вiдповiсти на жахливi виклики технократично! полiтики i еко-катастрофiчноI дiйсностi за допомогою екоправово! рефлекси класичного типу виявилося неможливим. Тому виникла потреба «зняти» !х шляхом розроблен-ня i упровадження в сустльнш думцi та практицi некласичного, тобто сучас-ного, формату екософи права, що синтезував би краще з того, що надали йому на озброення концепци рацiоналiзму i iррацiоналiзму, котрi сформувалися в парадигмi iнтерсуб'ективiзму.
Виходячи з розумiння досягнень сучасно1 екософсько1 думки, передусiм репрезентовано1 концепцiями В. Андрейцева, Р. Атфшда, В. Бредiхiноl, Н. Вершило, А. Гора, В. Гьосле, К. 1кеди, Г. Йонаса, Б. Каллшэтта, В. Коби-лянського, С. Кравченко, М. Костицького, В. Лозо, К. М. Маер-Абiха, М. Моюе-ева, А. Муравих, О. Роя, Т. Ряжсько1, А. Субетто, Л. Уайт, А. Д. Урсула, Ф.-Е. Шварцкопфа, К. Шилша, бачимо II зiставлення з екософською рефлек-сiею права як ставлення цiлого до часткового, загального — до специфiчного. У свош фундаментальностi екософiя виходить з енюлопчного знання про унiверсальнi закожмрносп енергоiнформацiйного обмiну в Природi, екстра-полюючи !х у площину вивчення спiввiдношенням антропного i соцiального як взаемодоповнюючих один одного початков соцюприродного гомеостазу. Але якщо сенс екософи полягае у з'ясуванш законiв взаемоди людини та II соцiуму з Природою через пiзнання всiх граничних пiдстав буття людини з метою обгрунтування шляхов досягнення соцiоприродноI гармони, то спе-цифiка екософськоI рефлекси права пов'язана iз визначенням можливостей людини як творця i суб'екта права, номя правосвiдомостi впливати на цей процес у правовий спомб шляхом генерування екоправових 1дей, моделюван-ня змiсту норм вiдповiдного 1м парадигмального характеру i конструювання на такого типу законодавчому фундаментi свого життя як бюсощально].', правовоI ютоти, що е единою природною iстотою, обтяженою вiдповiдаль-нiстю за збереження не плъки свого роду, а й усiеI бiосфери як власного природного середовища. Тому екософська рефлекс!я права мае цiлком доцшьну мету, котра чiтко визначае II як свггоглядно-методолопчну вiдмiннiсть у сфе-рi екософського знання, так i фiлософсько-правового: вона функцiонально зорiентована на збереження, шдтримування та розвиток людського роду, його життя шляхом утвердження у соцiумi iмперативiв екоправовоI культури. Це зумовлюе необхiднiстъ створення адекватноI цiй метi системи правового
виховання, яка б виступала надшною умовою формування екоправово1 свщо-мосп творцiв постiндустрiальноl, еколопчно1' державностi, зокрема тако1, що стосуеться нашо1 кра1ни.
У цьому сени маемо обгрунтувати, що з'ясування сутносп екософського пiдходу до пiзнання права i розумiння його ролi у процес досягнення балансу вмх чинниюв соцiоприродного унiверсуму визначаеться через аналiзуван-ня специфiки його екстраполяцп у площинi граничних пiдстав права, якими е його онтологiчнi, антрополопчш та аксiологiчнi основи.
Дiйсно, з погляду онтологiчного контексту екософсько1 рефлексп права набувае неаби якого значення розумшня необхщносп принципово1 змiни парадигмального наповнення фундаментального рiвня правово1 реальность тобто утвердження як провщно1' тако1 ще1' права у соцiокультурному простор! сучасного людства, яка б пщпорядковувалася врахуванню д!! всезагального закону соцюприродного гомеостазу, детермiнуючи у подальшому вщповщну парадигмальну трансформацiю на похщних р!внях правово! реальностi: у змют норм законодавства i правовiдносинах.
Переосмислюючи з позицш екософсько-правово! парадигми сучасну правову онтологию, переконуемося, в тому що провщним чинником бажано1 еволюци сощуму мае стати правова людина як цМсна екологiчна особиспсть та творча шдивщуальшсть. II формування не може бути не пов'язаним з еко-лопзащею правосвiдомостi украшських громадян, 1х духовним оновленням на засадах набуття знань про гармонiзацiю соцiальних стосунюв в цшому i правовщносин зокрема, де виршалъна роль выводиться чиннику визнання людиною свое1 вiдповiдальностi перед Природою як умм життям. У цьому сени людина, що формуеться як екологчно-правова особистють та творча iндивiдуальнiсть, якраз i здатна перебрати на себе вщповщальшсть i за свое життя, i за майбутне сощуму та Природи. сжциф!»! свщомосп такого !нди-вща дозволяе йому з'ясувати, що закон Природи, який зумовлюе 11 еволющю, виявляеться як феномен забезпечення життя одше1' 11 форми шшою без цшко-витого вичерпування першою потенцiалу друго1 або 11 знищення.
З цього приводу, зокрема, зазначимо, що еколопзащя правосвщомосп в контекстi аксiологiчного подходу в обгрунтуванш права означае аксюлопч-не оновлення суб'ектом права змюту норми закону на пiдставi застосування до 11 конструювання принцишв верховенства права, справедливости рiвноправ'я, поваги до шших як до себе тощо. ^льки через таку процедуру суб'ект права може здшснювати власну екзистенцiю як процес сощального моделювання, що утверджуе його сутнiсне «Я», його дшсну гуманiстичну природу. Це вiдкривае для нього можливють, залишаючись самим собою, самовдосконалюватися, вщтворюючи свою екологiчну сутшсть. Такою зро-зумшою суб'ектом права щея самореалiзацп е умовою звшьнення його свщо-мост вщ застарших i свгтоглядно обмежених стереотипiв праворозумшня та утвердження гуманiстичних правових цшностей як переконань, що спонука-118
ють до вщтворення стшких навичок npaBOMipHoï поведiнки у процес сощ-ально1 комушкацп, метою яко1 виступае д!яльшсть, спрямована на розбудову правово1 державностi i вiдповiдноï культури громадянського суспiльства.
Застосовуючи саме екософськэ-правовий спосiб рефлекси, маемо можливiсть цоком адекватно осягнути шляхи розв'язання дихотоми антропогенного (люди-ноприродного) i загальносощального у людськш практищ, соцiальнiй творчосп взагалi та правотворчост зокрема. Впевнюемося, аби сталося так, треба, щоб вгiленнi у природi людини еколопчно-гуматстичш ознаки з образу ïï социально-правового идеалу перетворилися на ïï особист! переконання, цiннiснi настанови. Аби тим самим, набуваючи статусу структуроутворюючих чинниюв системи засобiв утвердження життя, вони стали ще досл1вними i позавербальними по-чуттями людей, змшивши у цш рол ва негативш емоцiйнi схеми ïx психики.
На нашу думку, людство вже цшком дозршо до розумшня того, що не мае шшого вибору, тж брати на озброення щею розбудови еколопчно чистого, гума-шстично-правового сустльства заради утвердження гармони умх складников соцюприродного гомеостазу. Сучасну глобальну еколопчну ситуацию у цьому зв'язку ми не можемо розглядати як лише наслвдок помилок, що 1'х припустило-ся людство. Еколопчш проблеми — це не тшьки помилки людства, а ще й дещо бшьш фундаменгальне, пов'язане самим способом буття людини.
Новизна постановления дослiджуваноï проблеми (включаючи й сучасне розумшня того, чим е правове сустльство) полягае у визначенш методоло-пчно1 специфжи екософсько-правово1 парадигми. Виходячи з ïï пщстав, ро-зум!емо, що ключовим чинником бажаноï еволюцiï сощуму мають стати правова людина як еколопчно-цМсна особистють i творча шдивщуальшсть. Ïï формування не може бути не пов'язаним з еколопзащею правосвщомосп громадян, 1'х духовним оновленням на засадах набуття знань про гармотзащю сощальних стосунюв в цшому та правовщносин зокрема, де виршальна роль выводиться чиннику визнання людиною свое1' вщповщальносп щодо умх вияв!в життя. У цьому сенс! людина, що виховуеться як еколопчно-правова особиспсть та творча !ндивщуальшсть, якраз i здатна перебрати на себе вщ-повщальшсть i за свое життя, i за майбутне сощуму та Природи, тобто свщо-мо скеровувати соцюприродний гомеостаз у гармоншне русло. Наслщком так парадигмально ор!ентованого духовно-творчого тднесення людини та ïï со-цуму мусить стати ошишзащя використання природних ресурмв, у першу чергу людських, що витрачаються на боротьбу людей м!ж собою i Природою, а також — переключення цих сил на 1'хню сшвтворч!сть, що е умовою виве-дення кожно1' свщомо1' людини, як i взагал! людства, на р!вень свщомих суб'екпв гармошзацп взаемоди вмх елеменпв соцюприродно1' сфери.
Висновки. Екософ!я права якраз i повинна стати умовою подолання тд-тримуважд сощетальною цивтзащею тенденцiï до загострення дихотоми антропогенного (людиноприродного) та сощального, сприяючи свщомим зусиллям людства щодо ïï подолання та забезпечення оргашчного взаемодоповнення цих складниюв людського буття. Це можливо, якщо: по-перше, будуть змшено харак-
тер (право)творчосп, ii' парадигма, що передбачае змшу зв'язки: життя => (право) творчють на яюсно нову: (право)творч1сть => життя, стввщношення яких обу-мовлено розумшням його як пол1вим1рно! тотожносп; по-друге, буде знятий екофобний зам!р утил!тарно-прагматично1 форми (право)творчосп, що заперечуе коеволющю Природи i людини та ii соцiуму й ii' гармотзащю у форму щлюного модуля (екологiчно-правовоi) творчостi <=> життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. [Текст] — М. : Мысль, 1999.
2. Гегель, Г. В. Ф. Философская пропедевтика [Текст] / Г. В. Ф. Гегель ; пер. Б. А. Драгуна. — М. : Мысль, 1971 — (Работы разных лет в двух томах / Г. В. Ф. Гегель; т. 2). — С. 7-212.
3. Кант, И. Метафизика нравов [Текст] / И. Кант ; пер. С. Я. Шейнман-Топштейн, Ц. Г. Арзаканьян. — М. : Чоро, 1994. — (Собрание сочинений : в 8 т. / И. Кант ; т. 6). — С. 224-543.
4. Штраус, Л. Естественное право и история [Текст] / Л. Штраус ; пер. Е. Адлер, Б. Путько. — М. : Водолей Publishers, 2007. — 312 c.
5. Байтин, М. И. Сущность права. Современное нормативное правопонимание на грани двух веков. [Текст] / М. И. Байтин — М. : Право и государство, 2005. — 554 с.
6. Бандура, О. О. Сдшсть ценностей та ^тини у правi [Текст] : монография / О. О. Бандура. — К. : НАВСУ, 2000. — 200 с.
7. Берман, Г. Западная традиция права : эпоха формирования [Текст] / Г. Берман. — М. : Изд-во МГУ, 1998. — 624 с.
8. Гьофе, О. Розум i право. Складовi штеркультурного правового дискурсу [Текст] / О. Гьофе ; пер. з шм. Л. А. Сотниченко, М. Д. Култаево!. — К. : Альтерпрес, 2003. — 264 с.
9. Загальна теорiя держави i права [Текст] / [М. В. Цвж, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Бога-чова та ш. ; за ред. М. В. Цвжа, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина]. — Х. : Право, 2002. — 432 с.
10. Ильин, И. А. Общее учение о праве и государстве [Текст] / И. А. Ильин. — М. : АСТ : АСТ Москва, Хранитель, 2006. — 510 с.
11. Кельзен, Г. Чисте правознавство : З доп. : Проблема справедливой [Текст] / Г. Кельзен ; пер. з шм. О. Мокровольського. — К. : Юнгверс, 2004. — 496 с.
12. Кистяковский, Б. А. Философия и социология права [Текст] / Б. А. Кистяковский : [основные труды ; подгот. Ю. Н. Давыдов и В. В. Сапов]. — СПб. : Изд-во РИГИ, 1998. — 798 с.
13. Кленнер, Г. От права природы к природе права [Текст] / Г. Кленнер : под ред. Б. А. Куракина; вступ. сл. Л. С. Мамут; пер. с нем. Т. Б. Бекназар-Юзбашева. — М. : Прогресс, 1988. — 319 с.
14. Козловський, А. А. Право як тзнання : Вступ до гносеологп права [Текст] / А. А. Козловський. — Чертвщ : Рута, 1999. — 295 с.
15. Кравець, В. М. Типи праворозумшня як методологи основних фшософсько-право-вих дискурсгв [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 Фшософ1я права / В. М. Кравець. — К., 2003. — 16 с.
16. Кравцов, Н. А. Философия права Мишеля Вилле [Текст] / Н. А. Кравцов. — Ростов н/Д. : Изд-во Рост. ун-та, 2005. — 256 с.
17. Лейст, О. Э. Сущность права : Проблемы теории и философии права [Текст] / О. Э. Лейст. — М. : ИКД Зерцало-М, 2002. — 288 с.
18. Максимов, С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления [Текст] / С. И. Максимов. — Х. : Право, 2002. — 328 с.
19. Малинова, И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике) [Текст] / И. П. Малинова. — Екатеринбург : Изд-во УГЮА, 1995. — 216 с.
20. Нерсесянц, В. С. Философия права [Текст] / В. С. Нерсесянц. — М. : Инфра-М, 1998. — 652 с.
21. Розин, В. М. Генезис права [Текст] / В. М. Розин. — М., 2001. — 163 с.
22. Сердюк, О. В. Соцюлопчний тдхщ у сучасному правознавстш : тзнання сощаль-ност права [Текст] : монографiя / О. В. Сердюк. — Х. : Яшма, 2007. — 320 с.
23. ^муш, I. С. 1нтегральний погляд на право [Текст] : монографш / I. С. ^муш. — К. : Атака, 2009. — 284 с.
24. Четвернин, В. А. Современные концепции естественного права [Текст] / В. А. Четвернин ; отв. ред. В. А. Туманов. — М. : Наука, 1988. — 144 с.
25. Роstmodernism and Law : reference collection [Text] / ed. by Dennis Patterson, The State University of New Jersey. — Dartmouth : Publishing Company Limited, 1994. — 443 p.
СОВРЕМЕННАЯ ЭКОСОФИЯ ПРАВА КАК НЕКЛАССИЧЕСКИЙ ТИП ПРАВОПОНИМАНИЯ
Бургарт Т. И.
Современная экософия права обосновывается как неклассический тип правопо-нимания. Он имеет специфическую субъект-объектную направленность, которая определяется рефлексией сферы взаимодействия представителей разных типов правовой культуры с их природной средой обитания на почве принятия в качестве предмета исследования динамики соотношения прав человека и Природы в контексте созидания экоправовой, постиндустриальной цивилизации.
Ключевые слова: экоправовая культура, экософия права, экологическое правосознание.
THE MODERN ECOSOPHY OF LAW AS NON-CLASSICAL TYPE OF LAW UNDERSTANDING
Burgart T. I.
In the article the modern ecosophy of law is justified as non-classical type of law understanding. He has a specific subject-object direction, which is determined by reflection of the sphere of interaction of representatives of different legal culture's types with their Natural habitats by taking the dynamic of the correlation human and nature rights as a research subject in context of creation the ecolegal, post-industrial civilization.
Key words: еcolegal culture, ecosophy of the law, ecolawful consciousness.
