УДК 101.1+140.8:37.012.1
1рина ПРЕДБОРСЬКА
«Ф1ЛОСОФ1Я ЯК ЗАПИТ I СПОС1Б ЖИТТЯ»:
Iнформацiйно-аналiтичний огляд XXIII CBiTOBoro фiлософського Конгресу1
В cmammi висвтлено роботу ХХ111 свтового фшософського Конгресу, що eid6yeaecn в Афтах 2013 року. Проаналiзовано його матерiали, на основi якмх виокремлено основш фшософсью
проблеми, зокрема таю: до^дження фшософських традицт ceimy на оcновi дiалогy культур; мiждиcциnлiнарнicmь як дiалог мiж рiзними дис-циплтами; акmyалiзацiя фшософського тдходу до розумтня глобальних питань; вплив сучасних досягнень науки i техтки на людину, суспшьство, природу; посилення практичног cпрямованоcmi фшософи; звернення до освти як засобу змти свту й самог оcобиcmоcmi; нова концепщя гуматз-му; фiлоcофiя як мистецтво жити; трансгуматзм та новтш версп у розумтм людськог природи; комунтативний поворот у фшософи та т. Проаналiзованi проввдш ще" лекцт Ю. Габермаса та У. Еко, а також зм^т спещальних сест, пов'язаних з Платоном i Аристотелем. Розкрито участь украгнських фiлоcофiв у робот Конгресу.
Ключовi слова: ХХ111 свтовий фшософський конгрес, сучасна фшосо-фiя, образ життя, Ю. Габермас, У. Еко, фiлоcофiя освти.
ХХШ Всесв^нш фшософський конгрес, який вщбувся у серпш в Афшах, став значною культурною та науковою подieю 2013 року. Вибiр Грецп як мюця проведення мае символiчне значення для Конгресу, адже тут започаткувались як фiлософiя, так i осв^а. У 2013 рощ виповнюеться 2400 роюв з моменту заснування Академп Платона, першо" в свт шсти-туцп вищо" осв^и. Конгреси проводяться кожш п'ять роюв Мiжнародною федеращею фшософських товариств (FISP) найвищою неурядовою Все-св^ньою оргашзащею з фшософи. Вона була створена в 1948 рощ, а """ основною метою е безпосередне сприяння розвитку професшних вщносин
1 Стаття написана на основ1 тексту, який готувався разом з учасницею Конгресу, професором, членом редакцшно" ради журналу О. Гомшко. Сум1сна стаття анг-лшською мовою надрукована у Польщ1 — The Notes from World Congress of Philosophy // Kultura i Wychowanie.— 2013.— № 6 (2).— P. 153-156 //www. czasopismo.wsp. lodz.pl 1нша стаття надрукована украшською мовою — Нотатки з всесвгтнього фшософського конгресу// Педагопчна газета. 2013 — № 11.
мiж фiлософами bcíx краш. Президент FISP обираеться на зЧад щоп'ять poKiB. Цьогорiч новим президентом в Афшах обраний вiдомий Грландсь-кий фшософ професор Дермот Моран (Dermot Moran).
Представники 100 краш свiту загальною кiлькiстю 3134 особи, серед яких i студенти, пршхали до столищ Грецп. На афiнськoму Конгрес була присутня низка вiдoмих фiлoсoфiв: Е. Агаццi (E. Agazzi), E. Берт! (E. Berti), Ю. Габермас (J. Habermas), А. Гусейнов2 та ш. Укра1ну у FISP представляе Украшський Фiлoсoфський фонд — найбшьша громадська opганiзацiя фiлoсoфiв в Укра'ш, що об'еднуе ïx у прагненш до взаемоди та вдосконалення. Серед украшських учасникiв Конгресу були науковщ з Киева, Львова, Днiпpoпетpoвська, Одеси, Харкова.
Актуальш ФГлосоФськГ проблеми, визначеш темою конгресу «Фтосо-фiя як запит та cnoci6 життя», обговорювались на 4-х пленарних за-сщаннях, десятках субсидованих лекцiй, круглих столах, 7 симпoзiумаx та 75 секщях, назви яких вiдoбpажають питання, що щкавлять сучасну фшо-соФГю. Упродовж семи дшв будинок школи фшософп АФГнського ушвер-ситету був заповнений з ранку до вечора. Як зазначав Президент грецького оргкомггету професор Константинос Будурю (Konstantinos I. Boudouris), тема конгресу «запрошуе нас замислитися над сократГвським питанням: «як потрГ6но жити?», подивитися на рГзнГ способи i образи житття всГх на-родГв Землi, пГдГйти до фшософп як до мистецтва життя, пoмipкувати про суспшьну роль i тверду позищю фiлoсoфа щодо тепеpiшниx i майбутшх складних ситуацiй, якГ виникають i виникатимуть внаслiдoк пеpеpoзпoдiлу екoнoмiчниx, сoцiальниx та Гнших сил глoбалiзoванoгo громадянського су-спшьства» [Boudouris, 2013, p.13].
У своему звеpненнi до учасниюв Конгресу його Президент, професор Вшьям Л. Макбрайд (William L. McBride), пiдкpеслив, що opганiзатopам хотшось, аби АфГни надали свГту приклади ввГчливост i порозумГння, що е дуже важливим для сучасного свГту. Осмислюючи сoкpатiвське «благо», найбiльшим благом СвГтового фГлософського Конгресу, на думку фшосо-фа, е вГкно, вщкрите в цГлий свГт думок, з урахуванням рГзноманГття куль-турних тдходГв до свГту [McBride, 2013, p. 4]. Президент звернув увагу на посилення практично'' функци фшософп — актуалГзацп ïï як наставницГ життя», здатнoï допомогати людям формувати почутття спГльностГ, гло-бальне поняття «ми» i загалом вирГшувати реальнГ життевГ завдання.
Одне з провГдних завдань Конгресу — «дослщження фГлософських традицш свГту, порГвняння ïx з точки зору рГзномаштних внескГв для мож-ливого обмГну i взаемозбагачення». На фшософському форумГ працювали секцп, на засщаннях яких обговорювалися фГлософськГ традицп Латинсь-
2 З виступом росшського фшософа «Философия как этический проект» (росш-ською мовою) можна ознайомитися на сайтах: www.dialog21.ru;www.globalistika.ru
ко! Америки, Африки, Азп i Тихоокеанського регiону, Швшчно! Америки та Свропи, а також проблеми шдшсько!, еврейсько! та росшсько! фшосо-фiй. Сподiваемося, що на наступних Свiтових фiлософських Конгресах украшсью фiлософи будуть респондованi власною секщею, адже укра!н-ський фiлософський досвщ може бути цiкавим не лише нам. Конгрес до-зволяе ощнити власну традицiю в контекстi св^ово! думки, а укра!нська фiлософська спшьнота гостро потребуе такого спiлкування.
Тема взаемоди фiлософських традицiй була серед шших розглянута на таких круглих столах, як «Взаемодiя через переклад: дiалоги мiж японсь-кою i континентальною фiлософiею», «Китай i Грецiя — двi цившзаци в культурному дiалозi», «Взаемодiя католицько! фшософи та тайвансько! культури», «Вивчення цiнностей: Схщ i Захiд», «Дiалог Пiвдень-Пiвнiч». Проблематика дiалогу культур та традицiй домшувала i на пленарних за-сщаннях. Актуальнiсть, зокрема для Свропи, такого дiалогу акцентував у своему штерв'ю професор Дермот Моран, висловивши думку, що «су-часне европейське суспшьство у сво!х найкращих проявах намагаеться бути ращональним i досконалим суспшьством, яке поважае вiдмiнностi iнших. Сильна Свропа вимагатиме переосмислення того, що е сенсом на-шо! европейсько! iдентичностi».
Цiкавою, з огляду на таку настанову, стала лекцiя японського фшософа Нобуру Нотомi (Noburu Notomi)«Плаmонiвська ¡дея Iдеального та гг сприй-няттяу Схiднiй Азы». А завершилася робота Конгресу лекщями, прочитани-ми пiд рубрикою «Схщ-Захщ» професорами з Китаю та Швденно! Коре!. Такi лекци стали вже традицшними, i !х змiст вщображае дух та зусилля фшосо-фiв з метою наведення мостiв мiж схiдною i захiдною фiлософськими тради-цiями. Невипадково, попереднiй ХХ11 Конгрес вщбувся в Сеулi, а наступний Всесвiтнiй фiлософський Конгрес плануеться в Пекш 2018 року. Дослщжен-ня фiлософських традицiй та !х взаемоди е важливим напрямком фшософсь-ко-осв^шх студiй, що дозволяе визнати i запровадити дiалог як засадовий принцип побудови осв^нього простору, вирiшити проблему взаемоди рiзних традицiй пiдходiв в освт та становлення посибiлiстського мислення3.
1нша проблематика сучасно! фшософи — феномен мiждисциплiнар-ностi, властивий сучаснш науцi, знайшов свое вiдображення в робот таких секцiй, як бюетика, фiлософiя i психоаналiз, психологiя морал^ медична етика, фiлософiя неврологи i т. д. Як зазначае Т. Ремадiер (Т. Remadier), сьогоднi «мждисциплшаршсть ... конструюе загальну модель для залу-чення дисциплiн, спираючись на дiалог мiж дисциплiнами» [Remadier, 2004]. Причини доповнення традищйно! дисциплшарно-оргашзовано! мо-делi продукування знання iншою моделлю зумовленi появою шформащй-
3 Див.: пращ Л. Горбуново! в нашому часопиш, присвячеш данш проблем^ www.philosopheducation.com
но-комушкативних технологiй, що створюють можливостi для миттевого отримання i передачi шформацп. Власне, дiалог мiж дисциплiнами сприяе мобшьносп i бiльш ефективному ii осмисленню.
Друге важливе завдання Конгресу полягало в актуалiзащi фшософсь-кого тдходу до розумшня глобальних питань, що стоять перед людством. Фiлософiя глобалiзащi стала ключовою темою численних дискусш на Конгресi. Ми живемо у свт невизначеностей та ризиюв. Свiт стрiмко змiнюеться. Нацiональнi держави втрачають сво'1 класичнi визначення. 1х суверенiтет зазнае руйнаци. Тривога е глобальною, адже стосуеться уах краш, серед яких i Украша. Перспективи нащональних держав у добу гло-балiзму розглядалися впродовж багатьох дискусш.
Виступ 84-рiчного Юргена Габермаса став важливою подiею Конгресу. Його лекщя «Заклик до конституцюнал1зацй м1жнародного права» була присвячена взаемоди нацiонального i мiжнародного права, проблемам руху до нового громадянського суспiльства i значною мiрою засадничила змiст подальших дискусш. Фшософ вважае, що захист нащональних держав вщ небезпеки розчинення в економщ глобальних транснацiональних корпо-рацш полягае не стшьки у посиленш процесу ефективностi демократи та верховенства права всередиш нацiональних держав, скшьки стосуеться самих транснацiональних утворень. Для приборкання авторитарних тенден-цш пол^ично!' влади на обох рiвнях — наци i особливо транснащональних структур — необхiдно здiйснити «конституцiоналiзацiю мiжнародного права», вважае шмецький фiлософ. Аналiз цього процесу допомагае виявити трансформацп само'1' субстанци державно'1' влади. Ю. Габермас звертае увагу на двi наступнi тенденцп в сучаснш европейськiй ютори: це — постшний взаемозв'язок закону i пол^ично'1' влади, що змiнюеться в тандемi з iншою тенденцiею — змшою субстанци державно'1' влади. Вiн уважае, що щшьна мережа мiжнародних оргашзацш впливае на класичне мiжнародне право, змшюючи основи влади [Habermas, 2013]. У взаемопов'язаному свiтi над-держави втрачають свою функщональну автономiю у важливих сферах полiтики. А зростаюча кшькють проблем, якi можна виршити лише шляхом сумiсних дiй, спонукае всi держави до спiвпрацi. Це супроводжуеться зро-станням низки мiжнародних органiзацiй з регiональними компетенцiями та наближенням к^сично!' зовшшньо'1 полiтики до форм внутрганьо!. Тому, як зауважуе фiлософ, держави бiльше не можуть розглядати себе виключно як суверенш, контактуючi суб'екти. Сьогоднi вони постають як члени мiжна-родно! спшьноти. Змiни в мiжнародних законах вщповщають трансформацп мiжнародних вiдносин: конституцiоналiзацiя мiжнародного права пов'язана з доповненням повноважень нащональних урядiв шляхом зростання мереж мiжнародних органiзацiй, що уможливлюе управлшня поза межами нащо-нальнох держави.
Однак, Ю. Габермас звертае увагу i на зворотнш 6iK зазначених тен-денцiй. Передуам, це — зростаючий дефiцит демократа, що посилюеть-ся разом з ними: «Змши у формуваннi середовища права та здiйснення пол^ично'1 влади можуть бути поясненi проникненням делiберативних елементiв у владно-регульованi мiжнароднi вщносини свiтового суспшь-ства, що в цшому переживае економiчну глобалiзацiю i системну ште-грацiю. Проте, включення громадян у наднацiональнi процеси прийняття рiшень не узгоджуеться з правовим залученням до активiзацii спiвправцi мiж державами. Навпаки, для сьогодення щна ефективного управлiння поза межами нацюнально'1 держави е нескомпенсованою ерозiею процеав лептимацп на рiвнi нацюнально'1 держави. Вдосконалення органiзацiйних функцiй, що досягаеться на наднацюнальному рiвнi шляхом ствпращ мiж державами, може бути описане як тенденщя до рацiоналiзацii здшснення пол^ично'1 влади на мiжнароднiй ареш; але ми не можемо квалiфiкувати цю тенденцiю як цивiлiзацiйний процес, поки лише мiжнароднi оргашза-цп використовують сво'1 повноваження на пiдставi мiжнародних договорiв, а отже, у формах права, але не у вщповщносп до демократично генерова-ного закону — тобто, на законних тдставах» [Habermas, 2013].
Крiм того, вщбуваеться збiльшення кiлькостi мiжнародних оргашза-цiй, здатних справитися зi зростаючими потребами в регулюваннi. А це означае, що технократичш схеми продовжуватимуть множитися тд наз-вою «управлшня», що перешкоджатиме демократичним процесам. Тому, як зауважуе фшософ, назрiла потреба у транснацiоналiзацii демократа. Мислитель нагадав, що легiтимiзацiя демократичного процесу здатна по-ширюватися, долаючи нацiональнi кордони, лишень тодi, коли останнiй будуватиметься на таких компонентах, як: «народ як носш пол^ично'1 волi, держава як оргашзащя, що надае можливють громадянам дiяти спiльно, та спшьнота громадян як добровiльне об'еднання вшьних i рiвноправних осiб, що склалася» [Habermas, 2013].
Виходячи з наведених мiркувань, Ю. Габермас скептично ставиться до феномену глобального управлшня (Global Governance). Вш називае його евфемiзмом, що приховуе недемократичний характер процесу шсти-туцiоналiзацii мiжнародних вiдносин, за яким ми спостер^аемо сьогоднi [Habermas, 2013]. Висновок щодо космопол^изму, який матиме бшьше перспектив, нiж нацiоналiзм, знаходить свое обгрунтування у згаданш лекцii. Не дивлячись на те, що у нш це поняття подаеться як розпливчасте,
Ю. Габермас уважае, що лише воно може бути сьогодш актуальною по-зищею для зацiкавленого вирiшення свiтових проблем. Найважлившою з них е недопущення використання сили у мiжнародних вщносинах, пiдви-щення ефективностi управлiння. Фшософ зазначив, що хоча наднацюналь-не право вище державного, нацюнальна держава, спираючись на насилля,
часто irHopye загальновизнанi конвенци. У таких випадках необхщна, на його думку, мобшзащя iнститyтiв громадянського сyспiльства на мiжна-родному pÏBHÏ. У такому контекст доречним е розгляд i фшософське об-грунтування проблеми мiжнародноï солiдарностi.
Питання долi нацiональних держав стало предметом вистутв на сесп «Вщносини мiж нацiональними, европейською та глобальною щентично-стями». Ця сеая була органiзована Радою з дослщжень у сферi цiнностей i фшософи. Фшософи з Румунп, Польщi, Укра'ни, Болгарп говорили про культурний синтез, феномен вщкрито'' особистостi i трансформацп колек-тивно'' iдентичностi пiсля падшня комyнiзмy. Цiкавим сюжетом стало об-говорення феномена регiональних iдентичностей як вияву множинностi iдентичностей у пост-нащональнш державi та перспективи космопол^из-му. У доповiдi львiського професора А. Карася «Громадянська iдентич-тсть як етичне самовизначення» обгрунтовано авторське розумшня данного поняття. Визначаючи громадянську щентичшсть як складний со-цiетальний феномен, вiн звернувся до аксюлопчного пiдходy в поеднаннi з семютичним вимiром та науковими здобутками в дослщженш мозку, зо-крема в дшянщ так званих дзеркальних нейрошв. Проблема iдентичностi як тако'', якщо спиратись на Ч. Тейлора, штерпретуеться в сенсi питання про те, що робить наше життя вартим, щоб його прожити з гщшстю. 1дея громадянсько'' iдентичностi висловлюе жадання визначити, що саме е най-важливiшим для нас, i що таким не е. Громадянська щентичшсть розкри-вае такий тип творчого потенщалу людини i суспшьства, який генеруеться через цiнностi свободи, вщповщальносп, прав людини, довiри, сощально-го капiталy. Вiдтак, громадянська щентичшсть спонукае до формування нового типу культури не просто на рiвнi рацiональних концептiв та етич-них вiзiй, але передyсiм на рiвнi значень, сенсiв та символiв щодо емоцт-них приватних i суспшьних взаемин, стосyнкiв i вiдносин. Наyковi дослiд-ження мозку, проведенi за останш 20 рокiв, неспростовно пщтверджують фундаментальне значення емоцiй та моралi в сyспiльномy розвитку. Спи-раючись на здобyтi знання в цш дiлянцi, говоримо, що громадянська щентичшсть конструюеться в сферi екзистенцшно'' турботи про 1ншого й спря-мована не тiльки на зростання вiдповiдальноï' свободи, але й на подолання марностi людського страждання. Головним вимiром громадянсько'' iден-тичностi е примноження життево'' енергiï' (енергiï' спшьного виживання) в контекстi такого самовизначення особи, яке здатне репрезентувати ств-чуття, або емпатiю на основi етично'' вiдповiдальностi перед 1ншим.
На Конгреа очiкyвався виступ Умберто Еко (Umberto Eco), але з огля-ду на хворобу, був лише зачитаний текст його лекцп «Деяю зауваження щодо нового реалiзму». Вона присвячена М. Маймонщу, середньовiчномy фшософу, який намагався пояснити вирази i метафори, що зус^чаються
у релшйнш фшософп, та дати ïm нове тлумачення. У. Еко розгортае цю проблему у сучасному контексп. Фiлософ висловлюе свою позицiю щодо проблеми нового реалiзму, справедливостi застосування цього поняття та пропонуе iдею «мшмального», або «негативного» реалiзму як способу його осмислення у контексп постмодернiстських уявлень про множин-нiсть, полiморфiчнiсть думки та переважання штерпретацп над фактом.
На думку У Еко, використання термшу «новий реалiзм» сьогоднi е способом вщреагувати на тенденцп постмодершстсь^' фiлософГï. Однак фiлософ зiзнаеться у вщсутносп чiткого розумiння, чим е постмодершст-ська фiлософiя, оскiльки вона «не мае шчого спiльного ш з лiтературним постмодернiзмом Джона Барта, Дональда Бартельма чи Лесл Фщлера, нi з архiтектурним постмодернiзмом Чарльза Дженкса чи Роберта Вентури» [Eco, 2013]. Митцьпостмодершсти намагалися лiквiдувати вщмову мо-дернiстiв вiд традицiй минулого, iронiчно цитуючи класичну спадщину. Однак, що спшьного,— запитуе Умберто Еко,— «.. ,м1ж постмодернiзмом у мистецга i так званим фшософським постмодернiзмом, що його так вихваляють такi фiлософи, як Лiотар? Напевно, фшософи-постмодернюти вже святкують кiнець Великого Наративу, трансцендентального поняття значення i правди, в^ають множиншсть i розчарування, вщстоюють фраг-ментовану (слабку) думку.» [Eco, 2013]. Проте щ тенденцп, вважае Еко, не вирiшують проблему реалiзму.
Найрадикальнiша форма постмодернiзму презентована деконструк-цiею, що, на думку фшософа, е «американським продуктом за французь-кою лiцензiею». Суть деконструкцп, у спрощеному виглядi, вiн розумiе як реалiзацiю вислову Ф. Нщше: «немае факт1в, е лише штерпретацп». Однак для того, щоб здшснити акт штерпретацп, необхiдно мати що штер-претувати. Отже, наполягае Еко, «будь-яка iнтерпретацiя мае свою вихщ-ну точку — факт». 1стина, за Нiцше,— це цша низка метафор, метонiмiй, антропоморфiзмiв, шюзш, про якi всi забули, що вони шюзп. «Так з'яв-ляеться онтолопя, побудована на «слабких» категорiях» [Eco, 2013]. Про-голошення Нщше смерт Бога, як стверджуе фшософ, е не чим шшим, як оголошенням кiнця стабiльноï' структури Буття. Вiд сьогоднi Буття буде лише призупиняти або скасовувати себе.
У Еко вбачае проблему в тому, що, по-перше, якщо ми зiбралися скасу-вати Свiт, то маемо скасувати i суб'екта, який споживае його пов^я (головне обмеження мапчного iдеалiзму); а по-друге, герменевтичний принцип «немае факпв, е лише штерпретацп» не зшмае iмовiрностi поганих штер-претацiй. За яким критерiем можна розрiзнити сон, поетичну знахщку чи наркотичне марево (Умберто Еко наводить як приклад людей, яю тд впли-вом LSD вiрили, що вмiють лiтати, i вистрибували з вшон) — i прийнятш твердження щодо явищ фiзичного та юторичного свiту, що нас оточуе? Зга-
дуючи приклад, який наводив Рорт у Кембридж! ще у 1990 р., Еко зауважуе, що, хоча викрутку i можна iнтерпретувати по-р!зному (i як iнструмент для вкручування шурутв, i для розпаковування посилки, i як пристрш для са-могубства), все ж неможливо сприймати """ як пристрш для транспортування води, або пластиковий стаканчик — як пристрш для розбивання вшон тощо. Еко мае на уваз!, що хоча викрутка й може шод! бути позитивною вщповщ-дю на безлiч довшьних iнтерпретацiй, однак у певних випадках це е немож-ливим. Саме такий споаб заперечення Умберто Еко стверджуе як пщгрунтя свое" ще" Негативного Реалiзму.
Еко також використовуе поняття «лшп протидп» (lines of resistance), суть якого полягае в тому, що «буття, нав!ть якщо з'являеться лише як ефект мови, насправдi не е ефектом, який мова може конструювати вшь-но. Нав!ть той, хто стверджуе, що Буття е Хаос, i, вщповщно, ставиться скептично до будь-якого дискурсу, як мшмум, мае виключити те, чим е Порядок» [Eco, 2013]. Фшософ пише: «Ц! лшп протидп з'являються ще до появи будь-яко" першо" фшософп чи теологи, ще" Бога чи Закону... Ця iдея про лшп протидп, завдяки якш те, що не залежить вщ наших штер-претацш та обмежуе "х, презентуе форму Мшмального або Негативного Реалiзму: згщно з ним, факти, як! непереконливо стверджують, що я пра-вий, часто означають, що я помиляюся» [Eco, 2013]. Отже, пщсумовуе Еко, буття не можна пор!вняти !з вулицею з одностороншм рухом. Це — радше мережа рiзноспрямованих автострад, однак при цьому деяю з автострад закшчуються тупиком.
Умберто Еко визнае схожють свое" ще" негативного реалiзму !з концеп-щями Поппера та Шрса. Можливо, недостатньо в!рити, що довгий шлях е шляхом до ютини, але цього достатньо, щоб обережно припустити: згщ-но з щеею негативного реалiзму, юнують речi, стверджувати як!, на думку фшософа,— божевшля.
Одв!чне фшософське питання про природу людини та мюце "" в цьому свт розглядалося кр!зь призму сучасних сощально-культурних реалш та нов!тшх фшософських щей. Як! виклики глобального св!ту постають перед людиною i якими мають бути "" вщповвд? — це питання визначило змют багатьох обговорень. Проблематика фшософсько" антрополог!" була в центр! багатьох секцш i круглих сташв, на яких розглядалися р!зш питання, наприклад, про можливост юбер-антропологп, еволющю розумшня людсько" природи, в!ртуалютику як фшософсько-антрополопчний поворот у науках про людину та ш. Так, секщя «Вщ гумашзму до мeта-, пост- та трансгумашзму» була присвячена обговоренню новгтшх версш у розумш-ш людсько" природи. 1дея вщкритосп та незавершеност людсько" природи у цьому дискурс! мала виршальне значення. Виступи на секц!" показали, що зазначена щея — це не вигадка сучасних фшософ!в. У творах Платона,
стошв, а також Достоeвського йдеться про антропос, нову людину, або пост-людину. У mm ща проблематики розгорталася й дискуая на секцп «Фiлософiя тiла», на якш украшська професорка О. Гомшко презентувала свiй виступ «Рятувальна вада» як онтологiя людського тта». Вона зазна-чила, що людська тшесшсть щонайкраще виявляe особливiсть людсько1 природи у ïï онтологiчнiй недовершеностi, що набyваe завершення у культура Так званий «рятiвний недолiк» дозволяe людськiй тiлесностi визна-чати культуру та бути нею визначеною. Глобальна епоxа — це не лише кардинальш зрушення свiтy, а й трансформащя людсько1 природи.
Привернула увагу спрямованiсть деякиx секцiй, вистyпiв на змiнy, перегляд етики взаeмодiï мiж людиною i твариною, людиною i оточуючим свiтом. Учасники круглого столу «Зв'язок мiж людиною i твариною: теорiя i практика», «Теxнологiя i оточуюче середовище», «Фiлософiя та етика тс-ля Фyкyсiми», а також секцш «Фiлософiя навколишнього середовища» i «Фiлософiя природи» та ш. обговорювали проблеми прав тварин, аргументи на користь заxистy вегетарiанства, природи i принцишв генетики. Вони по-значили контури ново1 концепцп гумашзму, спрямовано1 на його переосмис-лення як одта з провiдниx щей доби Вщродження i Просвiтництва. Не принижуючи ïï роль у культурно-юторичнш та полiтичнiй юторп людства, фшософи стверджують необxiднiсть ширшого тлумачення поняття гумашзму. Мова йде про важливють гуманного ставлення не тшьки до людини, але й до всього, що ïï оточye. Це означаe гармошю з кожною живою ютотою, навколишнiм середовищем, у якому ми живемо, природнiм свiтом, де юну-вання органiзмiв залежить вщ iснyвання iншиx в межаx екосистеми.
Тематика секцш i ^ynrax столiв оxоплювала рiзнi аспекти людського життя, намагаючись тдшти до фшософп як до мистецтва жити, навчити-ся жити разом у глобалiзованомy, мшливому свiтi, прагнути, як закликав Ю. Габермас, до полiтичноï i економiчноï солiдарностi. До кола обгово-рюваниx питань належать такi: концепцiï старшня i антивiкова медицина; старiння i вщповщальшсть в останнix прижиттeвиx рiшенняx; старiння, смерть i етика теxнологiй, що продовжують життя; етика споживання; 1жа i фiлософiя в естетищ Джозе Васконселоса (Jose Vasconcelos); фшософсью аспекти ризику в медицинi; мистецтво як споаб життя i життя як мис-тецтво; гендерна справедливють; фiлософiя спорту; фiлософiя людського мовчання; гумор як фiлософський споаб життя; музика як фiлософiя; фiлософiя любовi та фiлософiя як любов; любов i вщповщальшсть; дружба як можливють транс-нацiональноï солiдарностi; мораль i емоцп; етика бiзнесy; господарський етос як соцюкультурний феномен; права людини i фшософсью проблеми раси та ш.
Такий практичний поворот фшософп до людськик проблем зумовле-ний зростанням ролi окремого шдивща в соцiокyльтyрномy та полiтично-
му процеа, його потребою в осмисленш сво"х дш i вщповщальносп за них; повсякденного життя шляхом врахування психоемоцшних, етичних, сощокультурних та ш. чинниюв, а також необхщшстю адаптаци до швид-козмшюваних умов юнування. Ця тенденщя спричинила появу на початку ХХ1 стол!ття експериментально" фшософп.
На Конгрес! працювали i традицшш фшософсью секцп: фшософ!я релш", фшософ!я юторп, ютор!я фшософп, фшософ!я розуму, онтолопя, фшософ!я права, пол!тична фшософ!я, етика, етстемолопя, лопка, фено-менолопя, фшософ!я математики, фшософ!я мови, фшософ!я л!тератури, фшософ!я ф!зики, фшософ!я культури, фшософ!я цшностей, фшософ!я науки та ш. Щодо останньо" проблеми, професорка Мар!я К. Галавотт з Гталп запропонувала змшити кут розгляду в сво"й доповвд на пленарному засщанш «Вщ фшософп науки до фшософп наук». Тим самим вона спри-яла робот! секцш: «Фшософ!я наук про життя», «Фшософ!я когштивних наук», «Фшософ!я суспшьних наук».
На секцп «Фшософ!я розвитку» укра"нська дослщниця з Дншропе-тровська О. Плаксша виступила з доповщдю «Сталий розвиток сучасно-го сустльства ^iзь призму феномена справедливость», в якш обгрунто-вуеться справедливють — не тшьки як моральшсно-етична координата, але й як сощально-фшософський феномен. Авторка вважае, що йому при-таманний атрибут «ушверсальшсть», а, отже, феномен справедливост — не повсякденне життеве явище, адже мае статус екзистенщала, оскшьки справедливост властива низка рис екзистенщала, виокремлених сучасни-ми дослщниками. Виходячи з такого розумшня справедливости у доповвд розкрита "" багатовим!рна роль у досягненш сталого розвитку суспшьства.
Особливо багато вистутв було на секцп з сощально" фшософп. Але я зупинюся лише на деяких виступах, презентованих укра"нськими фшосо-фами. О. Александрова з Киева у сво"й доповвд «Генеза середнього класу в сучасному украгнському сустльствт розкрила особливють його форму-вання в Укра"ш на вщм!ну вщ вщповщного процесу в захщних кра"нах. Вона зазначила, що у нашому суспшьств! цей процес пов'язаний з неор-гашчною модершзащею, вщсутшстю наступност у впровадженш фаз ка-ттал!зму, стрибкопод!бшстю трансформацшних змш, «некомунальним» середовищем у цшому. В результат! сформований середнш клас — нечис-ленний, анем!чний, слабкий, надшений конфлштогенним потенщалом, можливостей якого вистачае для шщювання модершзацшних реформ, вщ дп яких вш i захлинаеться, розчиняючись у сощальному простор!. До-повщачка запропонувала щею розвитку середнього класу на основ! взае-модп конкуренцп i партнерства. Мехашзмом оптим!зацп становлення середнього класу в Укршш, на думку О. Александрово", е сощальна злагода як результат залучення позитивного потенщалу таких атрибупв оптималь-
hoï взаемодп конкуренцп i партнерства, якими е умови виршення суспшь-них протирiч, толерантнють, дiалог, компромю, консенсус.
Моя доповщь «Матричний ефект у сощально-фыософських дослгд-женнях» була сфокусована на розкриття поняття «матричний ефект», де матриця виступае не тiльки як форма, але й як патерн певного типу масо-во'' активнocтi, а також як символ юнуючих шститутв на iндивiдуальнoму повсякденному piвнi. Його використання в сощально-фшософських до-слщженнях, по-перше, передбачае не статичний, а процесуальний аспект розгляду; по-друге вщкривае можливосп поеднання теоретизування як на мшро-, так i макpopiвнi, як на шдивщуальному, так й на суспшьному piв-нях; по-трете, уможливлюе дocлiдження складних, багатoвимipних фено-мешв, якими е зокрема cуcпiльcтвo, осв^а.
Свiдченням opiентацiï тематики Конгресу на сучасш проблеми е й те, що до кола обговорюваних питань були включеш дoпoвiдi, пpиcвяченi ко-мунiкативнoму повороту в фшософп та аналiзу умов, що його спричини-ли. Так, зокрема на секцп «Фiлocoфiя комушкацп та шформацп» «Фшосо-фiя i засоби масово'1 шформацп», круглому cтoлi «Фiлocoфiя шформацп», йшлося про перешкоди на шляху до штеркультурно'' комушкацп, комушка-тивнi проблеми сучасного суспшьства, смисли кoмунiкацiï, узагальнення шформацп i вщтворення cуcпiльcтва, етапи шформацшного cуcпiльcтва, вipтуальну pеальнicть як нову форма матеpiальнoгo буття та ш. У дoпoвiдi грецького учасника Ф. Пападiмiтpу порушуеться питання про фшософп кiбеpпpocтopу, яка стае можливою завдяки таким характеристикам iнфop-мацшно'' культури, як «вiдкpитий доступ до програмного забезпечення», «вiдкpитий доступ до шформацп», «вщкритий доступ до даних», а також вiдкpитicть та транспарентнють [Papadimitriou, 2013, р.543]. Дocлiдник з Чш А. Телло, враховуючи можливють вiдкpитoгo доступу до iнфopмацiï, а, отже, здатшсть накопичувати, збеpiгати, розподшяти i формувати обра-зи та шформащю, завдяки сучасним iнфopмацiйним технолопям, говорив про аpхiвну фiлocoфiю [Tello, 2013, р.718]. Кoмунiкативнi аспекти людського юнування були предметом розгляду й на шших cекцiях, зокрема: «Транскультурний пoтенцiал китайсько'' фiлocoфiï», «Компаративна та ш-теркультурна фiлocoфiя» та ш. Вже згадувалось про ту увагу, що пpидiля-лася оргашзаторами Конгресу пpoблемi дiалoгу фiлocoфcьких та культур-них тpадцiй.
Не залишилось без уваги й питання про перспективи фiлocoфiï як любoвi до мудросп у виникаючiй еpi технологш. Саме так була сформу-льована назва круглого столу. Цш пpoблемi присвячувалися виступи на секцй «Фiлocoфiя технoлoгiï». Фiлocoфи пропонували переосмислити електронну демoкpатiю в cвiтлi iнфopмацiйнo-кoмунiкативних технологш, обговорювали 'х мoжливocтi та амбiвалентну cутнicть технiки. Мудpicть
розглядалася з рiзних позицiй: як сладшсть, в контекст моралi, еволюцп в сучасну добу. Румунський фшософ В. Гушс'ю1ч у своему виступi зробив висновок, що сьогодш «ми послщовно переходимо вiд к^сично^ мудростi до... багатоканальноï, д^тально^ мудростi — симбютично:!, спeцифiчноï i нeунiвeрсальноï мудрост» [Guliciuc, 2013, p.261].
Нeобхiднiсть звернення до осв^и як засобу змiни св^ й само' особи-стостi обговорювали учасники сeкцiй «Фiлософiя осв^и», «Фiлософiя для д^ей», «Навчання фшософп», круглих сгашв «Захист i дiалог, фiлософiя дитячих забав, спiвiв i танщв», «Шанобливiсть i повчання як педагопчш схильност», «Пiзнiй Фуко» i «Фiлософiя як спосiб життя i деяю питання до фшософп освгги». Ця iдeя також не е новою, адже ïï витоки сяга-ють традицiй Платона. Давньогрецький фшософ був одним iз перших, хто розглянув осв^ як ключ до побудови суспшьства. Вiн вважав, що через вщповщну освiту соцiум може стати одним з найважливших засобiв фор-мування гармонiйних i справедливих людей. Спроби сучасних фiлософiв концентрувалися навколо розумшня того, якою повина бути осв^а в су-часному свт. Рiзнi думки зводилися до визнання того, що сучасна осв^а повинна вчити навчатися i вчшешв, i учнiв, формувати креативне мислен-ня, розумiти та сприймати шших, бути вiдкритою, вчити дiалогу. Вона мае бути мультикультурною. Найцiкавiшими були виступи австралiйських, американських, бразильських фiлософiв, якi в сво1х доповiдях презен-тували власний досвiд у рамках фшософп для д^ей. Вони доводили, що дiалогiчнe навчання як педагопчний пiдхiд, що залучае дитину у спшь-ний пошук iстини, смисшв, значення, сприяе формуванню рефлексивного мислення. Цей процес передбачае розвиток i впровадження рефлексивной практики пiд час навчання.
Генеральний секретар FISP професор Лука Скарантшо в одному з ш-терв'ю зазначив: «Ми не повинш закривати себе рeштi свггу... Якщо ми закриваемо себе св^, то ми перетворюемося на пусте мiсцe». Яка роль належить фшософп у виршенш освiтнiх проблем? У пошуках вiдповiдi учасники звертали увагу на те, що фiлософiя може бути використана для розвитку мислення через навчальний план. Мова йшла про необхщнють фшософського дiалогу на рiзних етапах освiтнього процесу, про форму-вання критичного, креативного мислення шляхом розвитку рефлексивной практики, використання, до прикладу, у робот з дтми iнструмeнту дiа-логiчного спшкування. Чи здатна фiлософська пiдготовка педагопв на це вплинути — це вже шше питання, яке стосуеться змюту i форми оргашза-цп ïï у вищих пeдагогiчних закладах. Вщверто кажучи, я з самого початку була зорiентована на вщвщування i знайомство з учасниками секцп «Фшо-софiя освiти» для подальшого висвiтлeння ïï матeрiалiв у нашому часо-писi. Але, на жаль, була розчарована виступами. I справа не в мо1х суб'ек-
тивних уподобаннях, а в реальному сташ речей, про яю вiдверто сказала росiйська учасниця Конгресу А. Мальцева: «Найбшьша кшькють росiян взяла участь у робот напрямку «Фiлософiя освiти». На жаль, знайомство з темами i тезами заявлених вистутв не дозволяе говорити про новизну i оригiнальнiсть щей, презентованих нашими фшософами освiти на суд мiжнародноi спiльноти. Надто очевидною е невщповщшсть мiж масштабом i глибиною реформування освiти у нашiй кршш i «застоем» у розумах теоретиюв» [Мальцева, 2013]. На й думку, ця проблема мае стати особли-вим предметом роздумiв росiйських фiлософiв. Зi свого боку, я б ще додала, що дане зауваження стосуеться повною мiрою й наших теоретиюв.
Украшську думку з фшософй освiти презентували харкiв'янки О. Доль-ска i В. Булавiна. Професорка О. Дольська в доповiдi «Моделiрацюналь-ностi в освiтi» обгрунтувала взаемозв'язок мiж освiтнiми парадигмами, iнтелектуальними революцiями та типами ращональносп в освiтi. За до-помогою рацiональностi визначаються вс складовi дидактики, основною одиницею яко! е змiсти дисциплiн, предметiв. Доповщачка виокремила такi моделi рацiональностi в освт: афективно-на!вну, предметно-штелек-туальну, лопко-риторичну, розсудково-схоластичну, емтрико-сенсуаль стичну, атомiстично-механiстичну, чуттево-практичну, комунiкативну, дiа-логiчну, розсудково-теоретичну, штерпретацшну, проектну, управлiнську та методологiчну. Дослщниця вважае, шо концепцiя динамiчноi нелшшно! трансформацй моделi рацiональностi повинна стати теоретико-конструк-тивним первнем у фшософп осв^и, на грунтi яко! варто розглядати весь переб^ розвитку осв^и та й стратегiчнi орiентири.
В. Булавша у доповiдi «Фiлософiя в Унiверситетi: погляд з Украгни» звернулась до теми iнституалiзованоi фшософй та й стану i трансформа-цш в Украiнi. Ця тема набувае актуальносп у зв'язку iз необхщшстю ос-мислення процесiв змiн фшософй у глобалiзованому «суспiльствi знань», трансформащями науки, систем освiти та ушверситету. Основне питання, до якого звернулася авторка доповвд: «Яка фiлософiя юнуе i яка фiлософiя потрiбна (^або не потрiбна) в сучасному ушверситет?». Це питання було актуалiзовано в рiзних iсторичних контекстах. Пiдсумовуючи, доповщачка зазначила, що сучасш трансформацй утвер^тет^^! фiлософii в Украiнi здiйснюються на рiвнi викладання, рiвнi особистого дослщження/пошуку фiлософського знання i рiвнi включеносп в унiверсум унiверситетського знання ширше, в соцiокультурну практику). ^ трансформацiйнi про-цеси призводять до ситуацй «методологiчного дисонансу», автономiза-цй академiчного унiверситетського спiвтовариства, його «mдпросторiв», учасникiв i дискурсiв. Оцiнки стану ушверситетсько! фiлософii варiюють-ся вщ песимiстичних (метафори «смертi», «кiнця»), нейтральних («транс-формацiя», «реформування») до оптимютичних («вiдродження»). Майбут-
не утвер^тет^^ фшософи в Укра1ш, як уважае В. Булавша, пов'язано з рeалiзацiею, можливо, переважанням однiеï з стратегш розвитку: «тради-цшно1», «шновацшно1» i «нацюналютично1».
Як вже зазначалося, для сучасноï фшософи характерним е посилен-ня ïï практичноï спрямованосп. Конгрес у Афiнах пiдтвeрдив це не лише змютом дискусiй, але й формою оргашзаци заходiв. Особливо щкавими в цьому сeнсi виявилися спeцiальнi сеси. Вони проводилися в юторич-них мiсцях, де знаходились Платошвська Акадeмiя, Пнiкс (мiсцe зiбрання стародавнього афiнського парламенту) та лщей Аристотеля. Проведення засiдань у таких мюцях посилююе вiдчуття взаемозв'язку мiж життям та фiлософiею, мiж минулим та тепершшм, мiж eмоцiями та думкою. Маю-чи унiкальний шанс у своему житп вiдвiдати щ мiсця не як туристи, а як реальш учасники фiлософських диспупв, дeлeгатiв Конгресу, ми у такий споаб вiдчували причeтнiсть до вeликоï традицп. Спiв цикад, що iнодi був гучнiшим мови лeкторiв, так само лунав упродовж роботи спещальних сесш Конгресу, як i майже двi з половиною тисячi роюв тому, коли ан-тичнi фшософи мiркували про те, як зробити людей щаслившими, а свiт справедлившим.
Тема спeцiальноï сесп, що вщбувалася на мiсцi Академп Платона,— «Актуальшсть грeцькоï фiлософiï наразi». Цшаво, що лeкцiя iталiйського фiлософа Енрко Бeртi, прочитана там, була присвячена фшософп Аристотеля, учня Платона. Вщомо, що саме йому ми завдячуемо термшом «практична фiлософiя». Його вчення виявляе тюний зв'язок мiж фiлософiею та рeальнiстю. Ось чому активне звернення у виступах на Конгреа до фiло-софськоï спадщини Аристотеля свiдчить про практичний поворот у сучас-нiй фшософп.
На спещальнш сeсiï, провeдeнiй на мющ лiцeю Аристотеля, вiдомi про-фесори з Вeликобританiï, Нiмeччини та Грецп говорили про значимiсть арiстотeлiвськоï фiлософiï для сучасного мислення. Теодор Скалтсас, шот-ландський професор, показав релевантшсть етики Аристотеля щодо чес-нот нов^шм дослiджeнням повeдiнки людини. Так, сучасна тeорiя «роз-ширеного розуму», як i Аристотель, визначае, що виховання моральних чеснот — це не лише тренування розуму, а й складний процес, що охоплюе все людське юнування. Ось чому моральне виховання не мае результату, якщо здшснюеться прямолшшно, через напучування та повчання. Для формування моральноï стратеги виховання людини потрiбнi рiзноманiтнi знання про нeï, зокрема, знання про ïï мозок, тшо, про ïï повeдiнку, емо-ци, мислення тощо. Скалтсас ввважае, що виникнення сучасноï eмпiрич-ноï фшософи е кроком назус^ч фiлософiï Аристотеля та виявленням практичноï природи фшософського знання. Багато спшьного у сучаснш фiлософськiй думцi з уявленнями античного мислителя щодо важливосп
дотримання закошв та iнcтитуалiзацiï cуcпiльcтва показала у сво'й лекцп нiмецька дocлiдниця Доротея Фреде. А завершила роботу ще' секцп лек-цiя Костаса Калiмтзicа щодо значення дозвшля (Schole) та розуму (Nous) як cпocoбiв життя. 1дея Аристотеля про те, що добре оргашзоване дoзвiлля е неoбхiднoю умовою для розвитку розуму, знайшла свое тдтвердження у вciй атмocфеpi Конгресу. Тут cпpавдi напружена та велика праця фшо-софського розуму стала приемною i pадicнoю пoдiею життя.
Проблеми, що розглядалися на Конгреа, та 'х обговорення закликають нас вчитися думати фшософськи, тобто строго, лопчно та обгрунтовано. Це означае, що необхщно враховувати багатoвимipнicть та плюральнють сучасного cвiту, знаходити шляхи порозумшня мiж piзними тpадицiями, усвщомлювати еднicть та взаемoзалежнicть пpoцеciв у сучасному суспшь-cтвi та мipу вiдпoвiдальнocтi людини. Взаемозв'язок фшософп та осв^и безперечний, пiдтвеpджений часом i ваею iнтелектуальнoю icтopiею люд-ства. Його посилення в нашш cиcтемi ocвiти стае нагальною потребою, особливо за умов зростання poлi комушкацп та шформатизацп як важли-вих ознак сучасного суспшьства.
Безумовно, в межах одше' cтаттi неможливо охопити i презентувати усе piзнoманiття тематики i пpoаналiзувати глибину заторкуваних проблем. У списку л^ератури е необхщш джерела, якi допоможуть ближче познайомитися з матеpiалами Конгресу, зануритися у вирш фiлocoфcьких думок. Дал^ за дoмoвленicтю з pедакцiею, ми друкуватимемо статп учас-никiв Конгресу з Укра'ни.
Лiтература:
1. Мальцева А. всемирный Конгресс Философии — Афины — август 2013www.proza. ru/2013/09/14/1740
2. Boudouris Konstantin I. To the Participants of the 23rd World Congress of Philosophy // XXIII World Congress of Philosophy "Philosophy as Inquiry and Way of Life" / Programme: Athens 04-10 August 2013, University of Athens, School of Philosophy Press, 2013.
3. Eco Umberto. Some remarks on a New Realism // http://www.wcp2013.gr/en/newsletters
4. Habermas Jurgen. Plea for a Constitutionalization of International Law. // http://www. wcp2013.gr/en/newsletters
5. Guliciuc Viorel. From Wisdom to Digital Wisdom as Negotiated Identity. // XXIII World Congress of Philosophy "Philosophy as Inquiry and Way of Life" / Programme: Athens 04-10 August 2013, University of Athens, School of Philosophy Press, 2013.
6. McBride William L. To the Participants of the 23rd World Congress of Philosophy // XXIII World Congress of Philosophy "Philosophy as Inquiry and Way of Life" / Programme: Athens 04-10 August 2013, University of Athens, School of Philosophy Press, 2013.
7. Papadimitriou Fivos. Philosophy of cyberspace, society, culture and transparence in ICTs // XXIII World Congress of Philosophy "Philosophy as Inquiry and Way of Life" / Abstracts: Athens 04-10 August 2013, University of Athens, School of Philosophy Press, 2013.
8. Remadier T. Transdisciplinarity and its challenges: The case of urban studies.// Futures.— 2004.— № 36.— Р. 433-434.
9. Tello Andreas M. Archival Philosophy: Are we in the Age of Access? // XXIII World Congress of Philosophy "Philosophy as Inquiry and Way of Life" / Abstracts: Athens 04-10 August 2013, University of Athens, School of Philosophy Press, 2013.
Ирина Предборская. «Философия как познание и образ жизни: информационно-реферативный обзор XXIII Всемирного философского Конгресса.
Статья посвящена работе ХХШ всемирного философского Конгресса, состоявшегося в Афинах в 2013 году, и анализу его основных материалов. Выделены основные философские проблемы, ставшие предметом острых дискуссий на секциях, круглых столах. К таковым относятся: исследование философских традиций мира на основе диалога культур; междисциплинар-ность как диалог между разными дисциплинами; актуализация философского подхода к пониманию глобальных проблем; влияние современных достижений науки и техники на человека, общество, природу; усиление практической направленности философии; рассмотрение образования как способа изменение мира и самой личности; новая концепция гуманизма; философия как искусство жить; трансгуманизм и новейшие версии в понимании человеческой природы; коммуникативный поворот в философии и др. Проанализированы основные идеи лекций
Ю. Хабермаса и У Эко, также содержание специальных сессий, связанных с Платоном и Аристотелем. Охарактеризовано участие украинских философов в работе Конгресса.
Ключевые слова: ХХШ всемирный философский конгресс, философия, образ жжизни, Ю. Хабермас, У. Эко, философия образования.
IrynaPredborska. «Philosophy as Inquiry and Way of Life": Information and Analytic Review of 23rd World Congress of Philosophy.
The article overviews the XXIII World Congress of Philosophy, which was held in Athens in 2013. Its basic materials are analyzed. The main philosophical problems which have become the subject of discussions at the sections and round tables are outlined. Among them are: study of the world philosophical traditions on the basis of dialogue of cultures; interdisciplinarity as a dialogue of different disciplines; actualization of philosophical reflection on global issues; the impact of modern science and technology on human, society, nature; practical turn in contemporary philosophy; study of education as a way to change the world and the personality; a new concept of humanism; philosophy as the art of living;
transhumanism and the latest version in the understanding of human nature; communicative turn in philosophy and etc. The key ideas of J. Habermas' and U. Eco's lectures and also the contents of the special sessions related to Plato and Aristotle are analyzed. The participation of Ukrainian philosophers in the Congress is shown.
Keywords: 23rd World Congress of Philosophy, philosophy, way of life, J. Habermas, U. Eco, philosophy of education.