CC BY
18
23. Зархина С. Э. Язык права как предмет философско-логического анализа (исторический аспект) : монография / С. Э. Зархина. — Х. : ФИНН, 2008. — 208 с.
24. Гетьман I. В. Концепция правового спшкування: змют, витоки, перспективи : моно-графш / I. В. Гетьман ; АПрН Украши, НД1 держ. буд. та мюц. самовряд. — Х. : Право, 2007. — 240 с.
25. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кис-тяковский // Вехи ; Из глубины : сб. ст. о русской интеллигенции. — М. : Правда, 1991. — С. 122—149.
ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ: ОНТОЛОГИЧЕСКИЙ СТАТУС Шефель С. В., Коваленко И. И.
Впервые в философской мысли на основании синтетического методологического подхода осуществлена попытка определить онтологический статус правового воспитания как социокультурного феномена.
Ключевые слова: правовая реальность, правовое воспитание, социокультурная природа.
LEGAL EDUCATION: ONTOLOGICAL STATUS Shefel S. V., Kovalenko I. I.
An attempt to define ontological status of the legal education as a sociocultural phenomenon, has been made in philosophical thought on the basis of synthefical methodological approach.
Key words: legal reality, legal education, sociocultural nature.
УДК 340.12
С. I. Максимов, доктор юридичних наук, професор
ГЛОБАЛЬНА ГАРМОН1Я ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: XXIV ВСЕСВ1ТН1Й КОНГРЕС 13 Ф1ЛОСОФП ПРАВА I СОЦ1АЛЬНО1 Ф1ЛОСОФП
Аналтичний огляд пленарних доповiдей XXIV Всесвтнього конгресу iз фтософп права i сощально! фтософп «Глобальна гармотя та верховенство права», який вiдбувся 15-20 вересня 2009 р. у Пеют (Китай) тд егiдою Мiжнародно! асощащ! фтософп права i сощально! фтософп та Юридичного товариства Китаю.
Ключовi слова: фiлософiя права, Мiжнародна асощащя фтософп права i сощально'! фтософп, глобалiзацiя, глобальна гармотя, верховенство права, мiжкультур-ний дiалог.
94
© Максимов С. I, 2010
15-20 вересня 2009 р. у Пешш ввдбувся XXIV Всесвггнш конгрес i3 фь лософп права i сощально! фшософп на тему: «Глобальна гармошя та верховенство права». Конгрес проходив тд епдою М1жиародно! асощаци фшософп права i сощально! фшософп (IVR), яка вадзначила свою соту рiчницю1. Головним спонсором цього форуму було Юридичне товариство Китаю2, а без-посередшми спiворганiзаторами — Академiя юриспруденцп Юридичного товариства Китаю i Центр правових обмiнiв Китаю. Офiцiйнi мови конгре-су — англiйська та китайська.
Обрання головно! теми конгресу — «Глобальна гармошя та верховенство права» обумовлено тим, що поняття гармони посвдае проввдне мiсце як у схвд-нiй, так i в захвднш фiлософських традицiях i може бути застосоване для того, щоб описати цiлi розвитку багатьох суспшьств. На вiдмiну вiд бiльш вщо-мого поняття «глобалiзацiя» поняття «глобальна гармошя» охоплюе багато з наших стльних iдеалiв i3 приводу взаемин мiж кранами, культурами i пра-вовими системами, також мiж людством i природою. Пропонуючи розглядати роль верховенства права у просуванш глобально1 гармони, органiзатори XXIV Всесвiтнього конгресу IVR намагалися не тiльки надати бiльшого розголосу традицiям i сучасним поглядам у незахiдних культурах, а й запропонувати новi вимiри сшвпращ серед схiдних i зах1дних учених.
У робот Конгресу взяли участь понад 700 делегатiв iз понад 50 кра1н свiту. На пленарних засщаннях було заслухано i обговорено 10 доповщей ввдомих учених. На заседаниях бiльш нiж 50 секцш — спецiальних семiнарiв i робочих груп активно i доброзичливо проходив обмш думками щодо головно! теми та з шших питань, що сприяло поглибленню взаеморозумiння i до-сягненню важливих наукових результапв [2; 3].
На вiдкриттi конгресу з доповщдю «iHdueidymbm права i свтовий порядок» виступив вiдомий британський фiлософ права (ниш — професор Ко -лумбшського унiверситету) Джозеф Раз [1, с. 1-17]. 1з унiверсалiстськжх по-
1 Мйжнародну асоцiацiю ф1лософИ права i соцiальноl ф1лософИ (IVR—Internationale Vereinigung fer Rechts und Sozialphilosophie) було засновано в 1909 р. у Берлш. Перi-одичнiсть проведения конгресш — раз на два роки.
2 Юридичне товариство Китаю (China Law Society — CLS) — загальнонацюналь-на громадська i академiчна оргаиiзацiя правиикiв, яка служить зв'язуючою ланкою мiж юристами-вченими та юристами-практиками. Вона е важливою силою у сприян-иi розвитку демократ i правовоl системи, розквiту правових дослщжень i стимулю-вання прогресу верховенства права. Як головний канал мiжнародиих обмiиiв у галузi права CLS встановила дружнi стосуики iз майже 450 юридичиими дослiдиицькими оргашзацшми, юридичиими асоцiацiями, юридичиими школами та шститутами у по-иад 80 крашах i регiоиах свiту i забезпечила широке спiвробiтництво стосовио обмшу делегацiями, академiчиих иавчаиь, треиiнгiв фахiвцiв у галузi права тощо. Юридичне товариство Китаю було засновано в 1949 р. На цей час натчуе поиад 140 тис. шдивь дуальних члешв i включае 32 локальних юридичиих товариства иа рiвиi провiнцiй i 40 пiдвiдомчих академш з окремих галузей права та правових проблем.
зицш вш розглядав Гндивщуальш права (Гх визнання та здшснення) як один з аспекпв светового порядку, що зароджуеться, придшяючи увагу питанню про права в щлому, визначенню мюця прав людини у свгговому порядку, а також анал1зу трудностей та ризишв, пов'язаних з Гх роллю в цьому процеа.
Представлена в доповщ концепц1я прав Дж. Раза включае чотири тези: 1) об'ектом прав е щншсть (щнне для володаря прав); 2) володшня правом е щншстю для володаря прав (тобто право е щншстю); 3) право одного об-межуе свободу шших, тобто зумовлюе певш обов'язки: створювати можли-вост1 або не заважати володарю прав володгти правом 1 об'ектом права (обов'язки поважати право); 4) володар прав безпосередньо реагуе на додер-жання або порушення своГх прав, проте встановлення 1 захист прав не належать виключно володарю прав: це також здшснюеться сусшльною культурою 1 правовими шститутами. Володар прав може ввдмовитися в1д своГх прав, од-нак юнують права, в1д яких неможливо ввдмовитися, — це певш основш свободи або права людини.
Права людини на вщмшу ввд шших прав завжди збертають свою дшсшсть, навпъ якщо Гх не включено до договор1в 1 конституци. Проте Гх здшснення по-требуе шститущонал1заци. Вони поеднують у соб1 виключну важливють 1 ут-версальтсть. Дж. Раз пропонуе ращонально-щншсний шдхвд до виправдання ушверсальносп прав людини: «Права не виникають з необхвдшстю 1з прав. Вони виникають 1з м1ркувань, як досягти щнностей життя». Права людини е синхронно ушверсальними в тому сена, що ва люди, як1 живуть ниш, воло-дшть ними. Важливють прав людини полягае в утвердженш и щнносп 1 пере-розподш влади в1д впливових суб'екпв до кожноГ людини 1 будь-якоГ групи 1 асощаци, що прагнуть захищати штереси звичайних людей. Визнання прав людини означае визнання Гх моральноГ пдносп. Критер1ем вдентифшацп прав людини Дж. Раз вважае те, що Гх додержання може вимагати кожний, включа-ючи людей 1 оргашзаци, як1 не пов'язаш з щею краГною.
Дослщжуючи роль прав людини у световому порядку, Дж. Раз вид1ляе труднощ1, пов'язаш з процесом, 1 труднощ1, пов'язаш з1 зм1стом.
Процесуальний аспект стосуеться шститут1в, як1 мають лептимну владу розв'язувати спори стосовно меж прав 1 шдтримувати Гх додержання. В ще-ал1 права людини мають здшснюватися без будь-якого шституцшного втру-чання, однак вони здшснюються завдяки закону. Життеву важливють неупе-реджених, ефективних та надшних шститут1в для управлшня 1 здшснення прав людини доповвдач шдкреслюе через так1 положення: по-перше, наявшсть людського права на щось обумовлюе обов'язок встановити 1 шдтримати не-упереджеш, ефективш та надшш установи для спостереження за виконанням 1 захистом його ввд порушень; по-друге, доки так1 шститути юнують, необ-х1дно утримуватися в1д спроб примусового вяления у життя права; по-трете, якщо з урахуванням обставин, котр1 склалися, немае шякоГ перспективи того,
що неупереджеш, ефективнi та надшш iнститути можуть з'явитися стосовно певного права, то це право не е правом людини, i ми маемо утримуватися ввд заклику виконувати його.
Головнi труднощi у змютовному планi пов'язанi з необхвдшстю врахуван-ня саме дiалектики ушверсального i рiзноманiтного в розумiннi i застосуван-нi прав людини. У деяких випадках виникае шдозра, що вимоги в галузi прав людини е культурно упередженими, вони нав'язують цiнностi Заходу всьому свiтовi. Тому врахування труднощiв, пов'язаних iз культурною рiзноманiтнiс-тю стосовно прав людини, е необхщною вимогою в умовах становлення глобального порядку.
Отже, Дж. Раз показуе, що при аналiзi будь-якого права слад виявити практичний сенс права, визнати i його унiверсальнiсть, i його чутливiсть до культурних варiацiй. Вiн констатуе, що сучасна практика мiжнародних прав людини е недосконалою стосовно цього. У той час як права не е абсолютними, 1х справедлива штерпретащя i виконання потребують чуттевостi до культурного рiзноманiття та шших цiлей. Для виконання цього завдання потрiбнi мiжнароднi публiчнi дебати щодо прав людини.
Наступного дня, 16 вересня, було продовжено дискусiю про сшвввдно-шення мiж унiверсальним i культурним рiзноманiттям, у межах яко! iз допо-ввддю «Культурнаргзноматттсть, мгжциет1зацшний дгалог / гармонгя — конфущанська перспектива» виступив професор Гарвардського та Пешн-ського ушверситепв Веймiнг Ту [1, с. 28-56]. Вш звернув увагу на те, що культурна рiзноманiтнiсть е безперечним фактом життя у свiтi. Проте вона мае подвшний характер: вщзначаеться як iстотний аспект людського процвь тання i водночас викликае побоювання як загроза глобальному громадянству. В умовах небезпеки для людського роду важливу роль мае вщграти м1жкуль-турний дiалог, який хоча i не е розв'язанням проблеми вузького партикуляризму або еколопчно! кризи, впм вiн е першим кроком у напрямi людського виживання та процветания. Саме культурна рiзноманiтнiсть мае стати точкою ввдл^ для м1жкультурного дiалогу.
Парадоксальним е те, що у мiру зростання шерцп глобалiзащl значну увагу придiляють iндивiдуальнiй, комунальнш, нацiональнiй i регiональнiй iдентичностi. Саме це посилюе зацiкавленiсть у культурнш рiзноманiтностi. В основi суперечливих вщносин мiж економiчною i культурною глобалiзацi-ями лежить складна проблема «одвiчних зв'язкiв», пiд якими розумiють ю-тотнi особливостi, що е особливостями буття людини як унiкальноl особис-тостi. У ХХ1 ст. так1 зв'язки набувають особливо! значущостi для особистюно! iдентичностi, яка часто мае спшьнотний характер. Найголовнiшi з них — ет-нiчна належнiсть, стать, вж, мова, народження, статус та вiра.
Одвiчнi зв'язки роблять нас живими людьми й 1х юнування ще не роз'1ла глобалiзацiя. Для того щоб стати космополiтичним громадянином, немае по-
треби ввдмовлятися ввд цих зв'язшв. I взагал1 ввд них неможливо вщмовитися без насл1дк1в для псих1чного i ф1зичного благополуччя. Економ1чна глобаль защя завдяки владi ринку гомогешзуе життя. Побоювання, що економiчна глобалiзацiя знищить душу iндивiда, групи, наци, очевидш у всьому свiтi. Ми повинш серйозно прийняти постiйнiсть одвiчних зв'язк1в у глобальному процесс Культурна полiтика мае бути спрямована на те, щоб активна участь у глобальних процесах здшснювалася з повним усвщомлюванням твердих пiдстав особисто! iдентичностi.
Глобалiзацiя зумовила активний плюралiзм культур i культурний дiалог. Культура страждае вiд iзоляцi!, для !! розвитку потрiбний обмiн, тому дiа-лог — це особливiсть благотворно! культури. Мiжкультурний дiалог, на думку В. Ту, е такою практикою, яка полегшуе дискурс на основi ушверсально! етики. Особливо це стосуеться прав людини. «Абстрактний унiверсалiзм, можливо, забезпечуе сильнiшу аргументацш для глобального обгрунтування прав людини, проте бшьш розумним i практичним буде шдхщ який зверта-еться до прав людини в контексл культурно! рiзноманiтностi. Як культура не посягае на права людини, гарантоваш м1жнародним правом, так i культура не повинна використовуватися для виправдання обмеження прав людини. Однак мiжкультурний дiалог може вiдiгравати ключову роль у поширеннi конструк-тивних дебапв iз проблем прав людини, як, наприклад, стосовно культурних перспектив рiзних поколiнь прав людини, першосп полiтичних або економiч-них прав, вщносин м1ж правами i обов'язками та можливостi виведення прав людей з обов'язку (вiдповiдальностi) елiти».
М1жкультурний дiалог може також полегшити ушверсальний дискурс без пiдриву культурно! рiзноманiтностi. Полiтика культурно! iдентичностi на шд-ставi одвiчних зв'язк1в мае бути визнана в уах мiжнародних дiалогах. Куль -турна ж рiзноманiтнiсть нiколи не може використовуватися як виправдання для обмежених iнтересiв i шовiнiстичного нацiоналiзму. Саме мiжкультурнi дiалоги мають сприяти плiдним обмiнам вдеями iз проблем прав людини в перспективi культурно! рiзноманiтностi i стати основою для становления дiалогiчно! цившзаци.
У доповiдi Антуана Гарапона, генерального секретаря 1нституту фунда-ментальних дослвджень юстицi! Францi!, «Суддг на nepexpecmi мгж ececeim-нм та утверсальним euMipaMu» [1, c. 71-91] увагу акцентовано на розрiз-неннi понять «всесвггне» (worldwide) i «унiверсальне» (universal) як двох вимiрiв глобалiзацi!. Перший вимiр е матерiальним, вiн включае поширення та обмiн матерiальними ресурсами; другий же е iдеальним, вш заснований на передумовi морального порядку та його «можна легко зрозумгги через iдею прав людини i бiльшою мiрою — через гуманггарш права». Цi два вимiри глобалiзацi! виявляються у наявностi двох вщповщних iнституцiй — Люк-сембурзького i Страсбурзького судiв. 98
Проте два вимiри глоб^зацп не заперечують значущiсть традицiйного, тобто нащонального, вимiру сучасного свгту. Тому доповвдач наполягае на необхiдностi роздшяти три iдеальнi моделi: нацiональнy, свгтову та ушвер-сальну. Вони розрiзняються за такими критерiями: за визначенням простору — територiя, вiдносини, абстракщя; за прагненням — спокiй, рух, вдеал; за суб'ектами — населения i сyверенiтет, рух об'ектiв, певна щея людства; за формами авторитету — закон, ефектившсть, ставлення до юторичних зло-чинiв проти людяностц за формами створення права — законодавство, м'яка регyляцiя, декларацiя; за лептимащею права — полiтичнi джерела, потреби, цiнностi та вдеали.
Висновком iз ще1 моделi е те, що кожний вимiр не може дом^вати у су-часному свт, кожний iз них е неповним i водночас необхiдним. Тому мiж ними встановлюватимуться крихк1 компромiси, а судщ повиннi об'еднувати yнiверсальнiсть принцитв права з владою ринку та фтансш i yпертiстю те-риторiальних реалiй.
Професор Унiверситетy Мальтепе (Туреччина), почесний президент М1ж-народно! федерацп фiлософських товариств1 1оанна Кучурадi виступила з доповiддю на тему «Переосмислюючи фтософт права» [1, с. 106-120], в якш вона звертае увагу на проблемнi питання, що !х повинна розглядати фiлософiя права, аби зробити свш внесок у розв'язання проблем нашого часу, зокрема питань законотворчосп i правозастосування. До першо! групи увь йшли питання концептyалiзацil iдей, а також оцiнювання, обгрунтування i дедукци норм, до друго! — питання аиалiзy дiяльностi судщ.
На думку доповвдачки, концептyалiзацiя того, що ми називаемо «право» (right), приводить до висновку, зпдно з яким право е те, що мае належати його носiю i що йому слiд надати. Ощнювання норм може полягати у зверненш уваги на результати, як1 вона дасть (користь чи шкоду) або на схвалення чи за-судження норми з точки зору свгтогляду, вдеологи, культурних та релiгiйних поглядiв. I. Кyчyрадi вказуе на вимоги, яких потрiбно додержуватися для правильного ощнювання норм передуам членами парламенту, а саме: зрозумгти, що норма вимагае i чому вона це вимагае; показати li особливють порiвияно з iншими нормами, що регулюють подiбнi ввдносини; розглянути ii передбачу-ваиi результати, як1 вона дасть при и застосyваинi у певнiй реальнiй ситуацп для прав людини. Важливим питанням фшософп права е виправдання норм (встановлення тдстав, чому слiд додержуватися положень норм), а саме — з' ясування передумов прийняття норми, засад упровадження в життя норми,
1 Млжнародна федеращя фiлософських товариств (International Federation of Philosophical Societies) — мiжиародиа неурядова оргашзащя, заснована у 1948 р. Мета
ll дшльносп — сприяння обмiиy iиформацiею мiж фшософами yсiх краш. Перiодичиiсть проведення конгреив — раз на п'ять роюв. Остаииiй проходив у 2008 р. у Сеyлi (Пiвдеииа Корея).
а також визначення гносеолопчних та аксiологiчних особливостей цих переду-мов, у концевому результатi — ввдповвдшсть правам людини. Вона також по-казуе, що законодавцi мають володiти навичками дедукци норм, особливо норм про права людини, i вм^ти ухвалювати закони на шдстаи цих прав.
1ншим завданням фшософп права I. Кучурадi вважае аналiз дiяльностi суддi. Робота суддi полягае в розглядi справи i ухваленш рiшення у справi, аби оцшити дп осiб щодо iнших в iм'я «чогось» або «когось», а також захи-щати в юнуючих умовах те «щось», в iм'я якого вiн вимагае ввд людей нести ввдповщальшсть. Аналiз дiяльностi судщ видiляе три стад!!: ознайомлення зi справою, розгляд справи, ухвалення ршення. Особливу увагу доповiдачка придiляе стадп розгляду справи, пвд час яко! суддя встановлюе зв'язок мiж вчинком обвинуваченого i нормою вiдносно «того, що не повинно бути вчи-неним». Те, як суддя розумiе норму, зумовлюе наявнiсть трьох титв суддiв або рiзних можливостей виконання роботи суддг Перший тип — судд^ що розглядають пiдсуднi !м справи в iм'я «групи», яку вони представляють, тоб-то в iм'я норм, прийнятих цiею «групою». Це тип суддi, що несе ввдповщаль-нiсть перед даною «групою» за щ норми. Те, що цей суддя захищае, коли веде справу, фактично е цими законами чи нормами i громадським порядком, яки-ми би вони не були. Другий тип — судда, яш судять вчинки осiб в iм'я «люд-ства» i вимог, що походять вщ знання про людсьш цiнностi, або в iм'я прин-ципiв, спрямованих на захист цiнностей. Вони несуть вiдповiдальнiсть перед цими принципами людства i захищають !х. Третiй тип — судда, як1 вважають, що несуть вщповвдальшсть перед тими, кого вони судять, i вiдповiдальнi за визначення прав обох сторш, тобто вiдповiдальнi за встановлення того, чи виконали сторони у спраи, яка розглядаеться, належш !м обов'язки. Такий суддя, розглядаючи справу, захищае кожну iз сторш, тобто встановлюе спра-ведливiсть у ситуацп в цiлому. Саме ввд обрання концепцi! дiяльностi суддi залежить ухвалення рiшення.
17 вересня професор фiлософi! Хантер-Коледж i Унiверситету мюта Нью-Йорк (США) Керол Гоулд у доповiдi «Рзноматттсть, демократия та дга-логу форматг прав людини» [1, с. 130-150] акцентував на значенш мереж1 1нтернет як такого вiльного iнформацiйного простору, що дае змогу безпере-шкодно обмiнюватися аргументами людям iз рiзних частин свiту. Дискурс онлайн дозволяе людиш донести свою думку з приводу тих чи шших ршень, що стосуються !! прав, до максимально широкого кола оаб. Таким чином, фактично формуеться транснацюнальна громадська думка. Активна 1нтернет-стльнота сприяе бiльшiй в1дкритост1 та щдзвггаосп наднацiональних iнституцiй. Резуль-тати такого обговорення мають братися до уваги при укладаннi м1жнародних договорiв, що покликаш забезпечити розвиток системи прав людини.
К. Гоулд також вказуе на можливють розглядати мiжнароднi акти як так1, що вiдкритi для штерпретацп в конкретних етногеографiчних умовах. Отже,
обгрунтовуеться щея юнування 1 регюнальних сустльних сфер дискурсу та обговорення. Сутшсть ц1еГ 1деГ полягае в тому, що мають бути враховаш ре-гюнальш чи м1сцев1 культурш особливосп р1зних народ1в свпу. Йдеться про застосування принципу так званоГ «конкретизованоГ ушверсальносл», що передбачае конкретизацш загальнолюдських цшностей, закршлених на м1ж-народному р1вш, але аспект ушверсальносл виявляеться тут у тому, що ця конкретизац1я не може вести до швелювання закршлених прав та дискримь нацп, тобто регюнальш сустльт сфери дискурсу 1 обговорення лише Гмпле-ментують певш ушверсальш права, не намагаючись при цьому змшити Гх сутшсть. В1дтак, сустльна сфера дискурсу 1 обговорення е тим мехашзмом, що мае на мет1 забезпечити долучення людини до процесу ухвалення ршень наднацюнальними шститущями, представлення штерес1в людини, а тим самим — забезпечити участь людей у процес1 подальшого розвитку системи прав людини, що стае глобальною.
Науковий сп1вроб1тник ТайпейськоГ Академи наук Вейджен Чанг у до-пов1д1 «Класичт китайськ теори норми та гх вплив на розвиток тради-цшног китайськог правовог системи» [1, с. 164-225] розкрив малов1дом1 аспекти правовоГ ф1лософ1Г Китаю та Гх значення у сучасних контекстах що-дал1 т1сн1шого сшв1снування правових систем.
Допов1дач п1дкреслив, що поряд 1з соц1альними, пол1тичними, економ1ч-ними, 1деолог1чними та 1ншими чинниками на розвиток традиц1йноГ китай-ськоГ правовоГ системи впливали класичн1 теори норм, як1 розроблялися конфуц1анцями, лепстами, даосистами та моГстами. Мислител1 пропонували свое розв'язання проблем, що виникали у сусп1льств1, проте впливовими вони ставали тшьки тод1, коли обиралися правителями для застосування. Водночас традицшна китайська система мала дв1 частини — формальну 1 неформальну, яш були спрямован1 на досягнення загальноГ мети — соц1альноГ гармон1Г, що головним чином виражало ГдеГ та щеали конфуц1анц1в. Прост1 люди, не чека-ючи багато в1д уряду, розглядали закон швидше як низьку форму норми, яка могла бути жорсткою 1 несправедливою, вони вважали за краще жити шд системою вищих норм. Протягом багатьох столпъ звичайш люди використо-вували неформальну частину правовоГ системи довол1 ефективно, залишаючи формальн1й частин1 обмежену роль в Гх житп.
Цю особливють про1гнорували як 1ноземн1 критики, так 1 китайськ! ште-лектуали, яш бачили в традиц1йн1й китайськ1й правовш систем1 т1льки недо-л1ки. Шсля двох революц1й у ХХ ст. ГГ було в1дкинуто повн1стю 1 необдумано встановлено систему, засновану переважно на зах1дних моделях. Однак деяш ГГ елементи суперечили китайському етосу. Тому система не працювала гладко, стикаючись 1з в1дкритим 1 прихованим опором 1з боку населення.
В. Чанг наполягае на необхвдносп створення «д1йсно новоГ китайськоГ правовоГ системи», шдкреслюючи, що правова реформа мае враховувати вс1
добрi ще! (китайсьш i захвдщ, CTapi i hobî), тобто проводитися обачно, ви-6ipKOBO щодо запозичень i3 iнших правових систем. Результатом створення тако! системи було б досягнення нового балансу штересш рiзних груп людей, ново! рiвноваги, яка дасть можливiсть китайцям жити в мирi, розвиватися та прагнути гармонiйнiшого майбутнього.
18 вересня ввдомий нiмецький фiлософ права, один iз найактивнiших учасникiв конгресiв IVR, професор Кшьського унiверситету (Нiмеччина) Роберт Алека в доповщ «Подвшна природа права» [1, с. 257-274] репре-зентував свою концепцiю праворозумiння, яку вш визначае як «м'який непо-зитивiзм» (inclusive nonpositivism). Основним положенням, яке доводить Р. Алека, е теза про те, що право мае подвшну природу, тобто з необхвдшстю включае два вимiри: реальний, або фактичний, який у визначеннi права подано елементами владного встановлення та сощально1 ефективностi, та ще-альний, або критичний, який виявляеться в елементi морально! правильностi. Всеосяжна iдея Р. Алексi — щея iнституцiоналiзацiï розуму. Вона розробля-еться у три кроки: аргумент ввд iменi iдеального вимiрювання права, аргумент ввд iменi реального вимiрювання, узгодження iдеального з реальним.
Перший крок включае тезу про те, що право обов'язково пред'являе пре-тензш до правильности яка передбачае вимогу моральноï правильностi, — джерело необхвдного вiдношення мiж правом i мораллю. Усi заперечення тези про правильнють Р. Алексi послiдовно спростовуе шляхом доведения посту -латiв вимоги правильност i теорп дискурсу. Недолiк реального вимiру як процесу винесения ухвали потребуе його доповнения реальним, тобто пози-тивним, вимiром права. У реальному вимiрi юридично вiдрегульоваиi про-цеси гараитують досягнення рiшения i передбачають ïx здiйснения.
Узгодження вдеального i реального припускае розрiзнення двох рiвнiв пра-вильностi: першого порядку (звертаеться тiльки до iдеального вимiрювания i мiстить справедливiсть як таку) i другого порядку, яка стосуеться як вдеаль-ного, так i реального вимiрiв i мiстить як справедливють, так i визначенiсть. Саме цей вимiр стае головним на третш стада iнституцiоналiзацiï розуму. В ма-терiальному аспектi такоï iнституцiоналiзацiï мiститься постулат про найбiльш вщдалену межу права, якою е крайня несправедливють. Стосовно цього питания стикаються позитивiзм у його двох вертх: м'який i жорсткий та непозити-вiзм у його трьох версiяx: жорсткий, м'який i суперм'який, з яких тшьки м'який непозитивiзм, на думку доповiдача, повною мiрою iлюструе подвiйну природу права. Процесуальний аспект iнституцiоналiзацiï розуму виявляеться у демократичному конституцiоналiзмi, необxiднi елементи якого — демокрапя i кон -ститущйш права в контексп теори дискурсу i мають подвшну природу. 1деаль-ний i реальний вимри також поедиуються в юридичнш аргументаци та взаемо-ди правил i принцитв у застосуваинi права: правила виражають категоричну, або реальну, необxiднiсть, а принципи — вдеальну.
З усього цього Р. Алекс робить висновок про те, що подвшна природа права присутня — явно чи неявно — в уах фундаментальних питаннях права. Це едина найб1льш ютотна особливють права, яка показуе, чому юридич-ний позитив1зм не е повшстю адекватною теор1ею природи права.
Професор Ушверситету Х1тотсубаш1 Морiмура Сусуму (Япон1я) в допо-вщ «Глобaлiзaцiя та культурне процвШання» [1, с. 288-309] вщстоював думку про те, що глобал1зац1я, тд якою розум1еться всесвгтнш м1жнародний розвиток вшьноГ ринковоГ економ1ки, несе з собою культурне процвгтання. М. Сусуму почав 1з з'ясування значения понять, як1 вш використовуе у своГй доповщ. Так, глобал1зацш вш визначае як процес, в якому люди, грош1 та шформащя рухаються по всьому свиу через нацюнальш кордони, роблячи сусшльства водночас як схожими, так 1 р1зними; тому глобал1защя, за його розумшням, несумюна з державною промисловою монопол1ею, вимушеним розвитком та примусовим нав'язуванням певних цшностей. Поняття «культура» доповщач використовуе не в широкому сена як споаб життя у цшому, а розумшчи шд ним мистецтво 1 науку. М. Сусуму доводить, що ринкова економ1ка та ГГ всесвгтнш вияв допомагають культурному процвгтанню, голо-вним чином через те, що збшьшують культурну р1зномаштшсть у сустль-ствах, яка е природним для людства, завдяки зростанню добробуту, техноло-пчним досягненням 1 культурному обм1ну, звертаючись до численних обго-ворень цього положення 1 спростовуючи деяш безшдставш твердження на пвдтримку протилежноГ, песим1стичноГ точки зору. Головний дошр глобаль заци за культурний 1мпер1ал1зм спростовуеться тим, що глобал1защя зб1льшуе можливост для свободи вибору, включаючи 1 схильшсть до традицшноГ культури, 1 саме щншсну нейтральшсть глобал1заци М. Сусуму вважае ГГ перевагою. Хоча в передостаннш частиш доповщ вш назвав деяш реальш проблеми комерщал1зацп культури, таю як поклоншня сучасносп та падшня середнього р1вня якосп твор1в, завищена оцшка ушкальносп й орипнальнос-т1, але його загальний висновок такий: немае причин, що примушують об-межувати комерщал1защю 1 глобал1зацш культури. Бшьше того, доповщач ратуе за роздшення держави 1 культури.
М. Сусуму також припускае можлив1 висновки з1 своеГ головноГ тези про те, що глобал1защя не руйнуе, а скорше допомагае процвгтанню всього свпу, стосовно можливосп 1 бажаностГ правовоГ трансплантаци: «Сучасне зростан-ня глобал1зацп робить можливим 1 бажаним те, щоб краГни в усьому свт под1ляли загальне розумшня права, особливо верховенства права, як у теори, так 1 на практищ, й усунули необов'язков1 ввдмшносп м1ж Гх правовими системами». Вш висловив спод1вання, що м1жнародне сшлкування та обмш идеями м1ж вченими у сфер1 юриспруденци 1 фшософи права зроблять великий внесок у цей розвиток.
В останнГй день роботи конгресу, 19 вересня, заступник голови Комси 1з законодавчоГ роботи Постшного Комитету Всекитайських Збор1в Народних
Представнишв Чунынг Ксш ознайомила присутшх iз баченням розвитку су-часно! китайсько! правово! системи, виступивши з доповщдю «Сощальна реформа та прогрес через право: приклад Китаю» [1, с. 321-329]. Доповвдь складалася з трьох частин: сощальна реформа через право; переваги та про-блеми побудови моделi верховенства права; гармоншне суспiльство — мета верховенства права в Кита!'. Ч. Ксш звернула увагу на те, що за планово! еко-номiчно! системи, доки адмiнiстративне рiшения могло розв'язати будь-яку проблему, не було шяко! соцiально! потреби у праи, вим така потреба виникла в хода сощально! реформи. Зараз верховенство права розглядаеться як важливий шструмент соцiально! реформи, перш за все у гарантуванш економiчного розвитку i полiтично! реформи, виконаинi зобов'язань перед м1жнародним това-риством i створеннi законiв, що дiють у вах аспектах соцiального життя. Ч. Ксш щдкреслила що Китай — це кра!на з давньою ето^ею панування людини (rule of man). Тому встановлення влади закону i замiна цього верховенством права саме по собi е важливою полiтичною реформою в сучасному Кита!.
Доповвдачка задаеться питаннями: чому саме в Кита! застосовуеться термш «побудова» верховенства права замiсть його розвитку? Чи можемо ми побудувати «верховенство права», як ми будуемо дороги, споруди чи школи? Проте модершзащя в Кита! здiйсиюеться саме у виглядi побудови, а не розвитку, i саме у планомiрнiй побудовi «соцiалiстично! правово! системи», що дозволяе цшеспрямовано проводити модернiзацiю, уникаючи деяких проблем пропонованого проекту, вбачаеться головна перевага китайсько! моделi верховенства права. Проблемою ж е невиконання закошв через !х невщповщшсть реальностi та судових рiшень.
Шдкреслюючи, що досягнення гармонiйного суспiльства в Кита! мае давню iсторiю i грунтуеться на поглядах Лао-Цзи i Конфуцiя, Ч. Ксiн сфор-мулювала фуидаментальнi ознаки китайського «соцiалiстичного гармоншно-го сусшльства»: демократичне верховенство права, чесшсть i справедливiсть, добробут i фiлантропiя, енергiйнiсть, стабiльнiсть та порядок, гармошя мiж природою i людиною та вказала на основнi вимоги щодо реалiзацi! соцiально! гармонi!: встановлення правових основ через демократичне i наукове законо-давство, здiйснення влади вщповвдно до закону, справедливе судочинство.
Пленарнi засгдання завершилися допов1ддю переможця конкурсу IVR серед молодих вчених Матiльди Коген iз Колумбiйського ушверситету (США) «Верховенство права як верховенство доводiв» [1, с. 335-358]. Ключова щея !! виступу полягала у визнаииi головним компонентом верховенства права в су-часних правових системах юридичного обов'язку обгрунтування. Цей висновок М. Коген продемонструвала на прикладi суддi, який у судовш ухвалi не об-грунтував незадоволення заявлених клопотань, просто вказавши: «Тому що я так вважаю». Вона щдкреслила, що ращональш доводи е суттевим компонентом як процедурно!, так i матерiально! концепцiй верховенства права, та тд-сумувала, що теоретична рефлекс верховенства права мае придшяти бiльше 104
уваги юридичному обов'язку давати обгрyнтyваиия i тим самим вести до контекстуально чутливого ощнювання верховенства права та його переваг.
На заключному пленарному засiдаинi були тдбит подсумки роботи Кон -гресу i оголошено, що наступнш, XXV Всесвiтнiй конгрес iз фшософи права i сощальноГ фшософи за темою «Право, наука, технолопя» плануеться провести 15-20 серпня 2011 р. у Франкфуртьна-Майш (Нiмеччина).
Л1ТЕРАТУРА
1. IVR 24th World Congress «Global Harmony and Rule of Law» (September 15-20, 2009, Beijing, China). Papers. Plenary Session. — Beijing, 2009. — 372 p.
2. IVR 24th World Congress «Global Harmony and Rule of Law» (September 15-20, 2009, Beijing, China). ABSTRACTS. Special Workshops and Working Groups (I). — Beijing, 2009. — 531 p.
3. IVR 24th World Congress «Global Harmony and Rule of Law» (September 15-20, 2009, Beijing, China). ABSTRACTS. Special Workshops and Working Groups (II). — Beijing, 2009. — 475 p.
ГЛОБАЛЬНАЯ ГАРМОНИЯ И ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: XXIV ВСЕМИРНЫЙ КОНГРЕСС ПО ФИЛОСОФИИ ПРАВА И СОЦИАЛЬНОЙ ФИЛОСОФИИ
Максимов С. И.
Аналитический обзор пленарных докладов XXIVВсемирного конгресса по философии права и социальной философии «Глобальная гармония и верховенство права», который состоялся 15-20 сентября 2009 г. в Пекине (Китай) под эгидой Международной ассоциации философии права и социальной философии и Юридического общества Китая.
Ключевые слова: философия права, Международная ассоциация философии права и социальной философии, глобализация, глобальная гармония, верховенство права, межкультурный диалог.
GLOBAL HARMONY AND RULE OF LAW: 24th WORLD CONGRESS ON PHILOSOPHY OF LAW AND SOCIAL
PHILOSOPHY
Maksymov S. I.
Analytical review of plenary lectures of the 24'h World Congress on Philosophy of Law and Social Philosophy «Global Harmony and Rule of Law», which took a place on September, 15-20, 2009 in Beijing (China) under an aegis the International Association for Philosophy of Law and Social Philosophy and China Law Society.
Key words: philosophy of law, International association of philosophy of law and social philosophy, globalization, global harmony, rule of law, intercultural dialog.
