CC BY
1ЕП1СТОЛЯР1Й МИКОЛИ ГОГОЛЯ У СТУД1ЮВАНШ КУЛ1ША-РОМАНТИКА
К. фтол. н. Свириденко О. М.,
Украта, м. Переяслав-Хмельницький,
Переяслав-Хмельницький державний педагог1чний университет 1мен1 Григор1я Сковороди DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31032019/6417
ABSTRACT
The article reveals P. Kulish's studies on M. Gogol. It is established, that the actualization of the letter correspondence genre at the time of Romanticism was determined by the whole complex of literary and non-literary causes. Here we point out to anthropocentrism of Romanticism literature, to the strengthening of the subjective origin in it, to the changes in the human concept and to the change of the artist concept (if we talk about publishing practice of Romantics) where a Romantic was proclaimed to martyr and demigod at the same time and it raised great interest to the writers' epistolary. It is stated that P. Kulish's interest to epistolary inheritance of M. Gogol was caused by typical romantic instructions according to which a letter was proclaimed as a priority source of studying addressee's spiritual biography. Composing letters according to the chronological principle P. Kulish was directed by the aspiration to draw spiritual evolution of their author and that fully suited the publishing practice of Romantics.
Citation: Свириденко О. М. (2019) Epistoliarii Mykoly Hoholia u Studiiuvanni Kulisha-Romantyka World Science. 3(43), Vol.3. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31032019/6417
Copyright: © 2019 CBHpHgeHKo O. M. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Аналiз жанрово! системи романтизму взагалi i жанрово! системи укра!нського романтизму, зокрема, дае тдстави стверджувати, що «лист» як жанр у сво!х усеможливих жанрових рiзновидах стае невщ'емним компонентом ще! системи. Актуалiзацiя жанру листа в добу романтизму була зумовлена цшим комплексом лгтературних та позалггературних чинниюв. Йшлося про антропоцентризм романтично! лгтератури, про посилення суб'ективного начала у нш, про змшу концепцп людини, утвердження !! значимосп як неповторно! шдивщуальносп, а також (коли мовиться про збирацьку та едицшну практику романтиюв) про змшу концепцп митця, якого було проголошено мучеником i натвбогом водночас, що викликало посилений штерес до письменницького етстолярда.
Починаючи з 90-х роюв минулого столптя, з'являеться низка грунтовних дисертацшних дослщжень, у яких здшснено спробу багатоаспектного аналiзу письменницького ешстолярда. Частина цих дослщжень (маемо на увазi пращ I. Григоренко, Т. Заболотно!, М. Пангелово!, I. Котяш та ш) присвячена етстолярним доробкам окремих митщв (йдеться про Панаса Мирного, I. Франка, С. Черкасенка, В. Винниченка, У. Самчука та ш) чи окремим явищам (наприклад, вивчення етстолярно! лггературно! критики, яке здшснила Л. Вашюв) у нацюнальнш ешстолярнш традицп. У цьому контекст вирiзняються науковi студи, у яких здшснено спробу цшсного розгляду етстолярного жанру в укра!нськш л^ератур^ Мовиться про дисертаци М. Назарука «Укра!нська етстолярна проза кшця ХУ1-початку XVI ст.» (1994), В. Кузьменка «Письменницький епiстолярiй в укра!нському лггературному процесi 20-50-х рокiв XX столггтя» (1999), Г.Мазохи «Жанрово-стильовi модифшаци укра!нського
ARTICLE INFO
Received: 24 January 2019 Accepted: 16 March 2019 Published: 31 March 2019
KEYWORDS
Romanticism, epistolary genre, Romanticists' publishing practice.
письменницького ешстолярда друго! половини ХХ столитя» (2007), А. 1льюв «1нтимний дискурс письменницького ешстолярда друго! половини Х1Х - початку ХХ столпъ» (2016). Тобто маемо грунтовш дослiдження, якi у сво!й сукупностi цiлiсно прописують юторда та специфiку письменницького листування в Укра!ш
При цьому епiстолярiй першо! половини Х1Х столiття, зокрема епютолярш укра!нських письменникiв-романтикiв, так i не став об'ектом наукових защкавлень дослщниюв. До того ж, бракуе дослщжень, у яких би студiювалася едицшна практика романтикiв.
Мета статтi - проаналiзувати гоголезнавчi працi П. Кушша в контекстi романтично! теорi! та практики.
Результати дослщження. Як вщомо, романтикiв цiкавили будь-якi прояви одкровення душi особистостi, надто - особистосп винятково!, генiально!, творчо!. Ф. Шлегель, один iз теоретикiв романтизму, наголошував на самоцiнностi автодокументалiстики (йшлося, зокрема, про зiбрання листiв та автобюграфда), яка е унiкальним джерелом вивчення духовно! бюграфи та духовно! феноменальноси особистостi, !! внутрiшньо! квiнтесенцi!. У «Лисп про роман» Ф. Шлегеля Антонiо закликае Амалiю, якiй адресовано лист, читати не низькопробш романи з тривiальними сюжетами, а життеписи непересiчних особистостей, якi самi по собi е романами: «Надсилаю Вам автобюграфда знаменито! людини, з якою (автобiографiею), наскiльки менi вiдомо, Ви ще не знайомi, - «Мемуари» Гiббона. Це безмежно наукова й безмежно кумедна книга. Вона вщразу Вам сподобаеться, адже у нш мютиться фактично готовий комiчний роман». Вш пояснюе Амалi!, що за рядками мемуарiв цього iсторика вона побачить не юторда i не юторика. Читаючи мемуари, вона вщчуе духовну неповторнiсть Е. Гiббона: «Перед Вами постане в усш сво!й комiчнiй манiрностi англiець, джентльмен, вiртуоз, учений, старий парубок, людина витончена й елегантна. Ясна рiч, можна прочитати чимало поганих книжок й надивитися на велику кшькють шкчемних людей, перш нiж трапиться така купа смшного матерiалу, зiбраного докупи» [4, с. 406].
Розглядаючи лист як духовний феномен, як вщбиток духовно! бiографi!, романтики (европейськi взагат й укра!нськi зокрема) демонструють посилений штерес до епiстолярно! спадщини видатних людей, оскшьки духовно розвинена особистють е для них iдеалом. У цьому контекст знаковим е одне з висловлювань Ф. Шлегеля: «Кожна розвинута людина, яка працюе над собою, мютить у собi роман, упм зовсiм не обов'язково, щоб вона його ще й писала» [4, с. 284]. Тож, за романтичною теорiею, листи неперешчно! особистосп, вийшовши з глибин !! душ^ можуть самi по собi в сво!й сукупностi скласти роман. Усе це позначилося i на сприйнятп романтиками вже опублiкованого епiстолярiю, i на тому, як самi вони тдходили до видання епiстолярно! спадщини видатних людей того часу. Характерно, що романтики прагнуть видавати не просто листи, вони орiентуються саме на зiбрання лисив, що зумовлювалося власне романтичною настановою на простеження ютори духу, прагненням простежити плин почутпв i душевних настро!в автора лисив, його духовну еволюцда Подiбна настанова романтикiв позначилася на жанровш системi романтизму взагалi i призвела до появи поетичних циклiв, яю, за висловом Н. Копистянсько!, стали великим жанровим досягненням романтиюв [1, с. 295]. На добу романтизму припадае й видання перших етстолярних цикшв.
Посилений iнтерес до письменницького ешстолярда, який демонструють романтики, проявився у збиранш, колекцюнуванш та публшаци письменницьких епiстол. Йшлося також про спроби дати науковий коментар до опублшованого, виробити методолопчш пiдходи до вивчення ешстолярда i навiть про першi спроби пов'язати поетику листа з поетикою того лггературного напряму, що його представляв адресант-письменник.
Знаковими у цьому контексп е гоголезнавчi студи П. Кушша, яю стосувалися насамперед епiстолярно! спадщини митця. Лист письменника Кушш-романтик вважав найцiннiшим i найдостовiрнiшим джерелом вивчення його бюграфи, але бiографi! насамперед у !! романтичному розумiннi, тобто «бiографi! духу». Таю методолопчш шдходи застосовуе П. Кушш, публiкуючи епiстоли М. Гоголя, яю в комплексi мали скласти духовну бюграфда цього проза!ка.
Першим досвщом тако! бiографi! стали замггки П. Кулiша «Несколько черт для биографии Н.В. Гоголя», опублшоваш в «Отечественных записках». Щ ж замггки у цьому ж таки рощ були опублшоваш у Петербурзi також окремою вщбиткою, що мала назву «Несколько слов о Гоголе (Отрывок литературного письма)».
Наступним кроком П. Кулша в опануванш феномену М. Гоголя став «Опыт биографии Н.В. Гоголя со включением до сорока его писем. Сочинение Николая М.», опублшований у 1854 р. в «Современнике» (№2-4), а також окремою вщбиткою. За спостереженнями Ж. Ляхово!, «Опыт...» був першою спробою бiографiчного дослщження не лише про Гоголя, а й про письменника загалом, у структурi дослщження якого домшантну роль вщгравав його епiстолярiй. ... Пщходячи до листiв Гоголя як до автентичного джерела дослщження його людсько! i творчо! iндивiдуальностi, П. Кулш уперше в укра!нському та росшському лiтературознавствi впроваджуе мпсихографiчнийм метод у робот над бiографiею письменника». [3, с. 36]. Власне кажучи, П. Кулш пiшов тим же шляхом, яким рухався Ф.Шлегель, дослiджуючи феномен Г.-Е. Лессшга крiзь призму його етстолярно! спадщини, яка тлумачилася як прюритетна на тлi будь-якого шшого матерiалу.
У «Опыте...», що мав типово романтичну моза!чну композицiю, окрiм листiв М. Гоголя, присутнi розлоп авторськi коментарi. Цi коментарi передують листам, немов готуючи читача до сприйняття тих факпв, рецепцiя яких буде подана в етстолах. Ставлячись до листа як до документа, П. Кулш, якщо й робить певш правки в автографах, то завжди обумовлюе i прописуе це в коментарях. Так, листи Гоголя -пмназиста не в^^знялись дотриманням орфографiчних правил, тому П. Кулiш дозволяв собi зробити в них деяю правки. Втручання П. Кулiша в тексти автографiв пояснювалися також нею обставиною, що чимало адресаипв чи просто ошб, якi згадувалися в листах М. Гоголя на момент публшаци «Опыта...» ще були живими, а тому видавець з етичних мiркувань не розголошував !хшх iмен, удаючись при цьому до скорочень, про що попереджав у коментарях: «Имена, сокращенные мною в начальные буквы, будут везде отмечены тремя звездочками; начальные же буквы, выставленные вместо имен самим Гоголем, не будут иметь при себе звездочек» [2, с. 25]. Нерщко у дослщженш зус^чаемо примпку на зразок: «С этого места переменились чернила и почерк сделался небрежнее» [2, с. 28], що свщчило про увагу П. Кулша до зовшшнього боку етстол.
П. Кулш демонструе посилену увагу до почерку М. Гоголя, простежуючи всеможливi змши у ньому i пов'язуючи щ змши (змши на краще) з духовним саморухом митця: «Извинение Гоголя в том, что он пишет небрежными почерком, показалось мне сперва очень странным. Он вообще не отличался каллиграфическим искусством, и все письма его кроме одного или двух, которые он переписал по особенным причинам набело писаны крайне небрежно, чем бы перо не было очинено, ножиком или ножницами. Но потом смысл этих слов объяснился для меня как нельзя удовлетворительнее. Трудясь над своим перевоспитанием, он не оставил без внимания и своего почерка. Последние письма его к П.А.Плетневу обнаруживают явное подражание почерку прописей и даже попытку на щеголеватость букв. Не скажу, чтоб он иного успел в каллиграфии, но некоторые из его предсмертных писем до такой степени отличаются от писем прежней эпохи, что если бы не было постепенного перехода к ним от его обыкновенных каракулей, то можно было бы принять их за чужие рукописи» [2, с. 28].
О^м авторських коментарiв у першш частиш студи умщено також оповщання Данилевського про М. Гоголя, що вперше було опублшоване в «Московских ведомостях» (1852, №124). Цитуючи це оповщання, П. Кулш намагався дати читачевi максимально повне уявлення про малу батьювщину Гоголя-романтика. Це оповщання - своерщний мюток до друго! частини книги, яка описуе пере!зд М. Гоголя до Петербурга, звщки його душа, за П. Кулшем, нерщко лггала за натхненням на Полтавщину.
Друга i третя частини книги скомпонована за тим же моза!чно-фрагментарним принципом: бiографiя М. Гоголя, яку переповщае П. Кулш, цитування мемуарiв сучасникiв М. Гоголя i навiть його улюблених тсень. Звичайно, на першому мющ сто!ть цитування його власних лисив, адресованих М. Максимовичу, П. Плетньову, М. Щепкiну, М. Бiлозерському та шшим. Прагнучи дати читачам якомога повшшу бiографiю М.Гоголя, «сохранившуюся в его письмах» [2, с. 149], П. Кулш жалкуе, наприклад, iз приводу того, що у нього вщсутш листи М. Гоголя до В. Жуковського. Упм, зважаючи на важливють справи, на необхiднiсть створення духовно! бюграфи М. Гоголя на матерiалi ще невтрачених листiв, П. Кулш констатував, що вiн «желает лучше быть в своем изложении отрывочным, нежели пренебречь каким-нибудь известным ему моментом жизни поэта» [2, с. 140].
I хоча гоголезнавча стущя П. Кулша в цшому мала фрагментарний характер, до цшсносп дослщник усе ж таки прагнув. Особливо, коли йшлося про створення цшсного
образу М. Гоголя на матерiалi його етстолярного доробку, коли мовилося про спробу показати особистють митця у рiзнi перюди життя i творчостi, а також його духовну еволюцiю впродовж усього життя. Тому П. Кулш детально обмiрковуе принципи компонування епiстолярного матерiалу. Вш викладае листи не за принципом адресата, а за хронолопею написання, тому, наприклад, листи вщ М. Максимовича читач знайде у рiзних частинах ще! книги.
П. Кулш тлумачив свою гоголезнавчу студiю прагненням вберегти вщ забуття листи митця, яю на той час перебували у приватних домашнiх архiвах М. Максимовича,
0. Бодянського, М. Щепкша та шших осiб, iз якими листувався М. Гоголь. Водночас автор говорить також про спробу «вияснити» для себе особистють М. Гоголя. Здшснюючи огляд здобутюв впчизняно! словесносп на тлi свiтово!' лiтератури, Кулш-романтик висловлював свiй жаль з приводу того, що Укра!на вщстае у твореннi життеписiв: «Жаль, что мы не вошли еще, так сказать, во вкус биографии и как-то холодно собираем материал для этого рода сочинений». До того ж, вш закладае саме романтичш пщвалини бюграфютики, адже у бюграфп, на його думку, мають бути поеднаш «серьезный интерес истории, глубокие психологические исследования и самый роскошный романтизм» [2, с. 140]. Тобто П. Кулш веде мову саме про духовну бюграфда, матерiалом для яко! може послужити насамперед етстолярна спадщина. Взiрцевi зразки подiбних бюграфш вiн знаходив у свiтовiй практищ, зокрема в доробку В. Скотта, В. фвшга та Т. Мура, у поле зору яких потрапляли життеписи Джорджа Байрона, Наполеона Бонапарта, Христофора Колумба та шших видатних особистостей. «Будем надеяться, что и наши знаменитые личности не останутся без подробных мемуаров для будущих биографов» [2, с. 140], - пщсумовував П. Кулш, продовжуючи сво! власш студи над життеписом М.Гоголя й закликаючи сучасникiв до подiбно! працi.
У 1856 рощ Кулш-романтик публiкуе новий (розширений) варiант свое! студi! про М. Гоголя, даючи !й нову назву «Записки о жизни Н.В. Гоголя, составленные из воспоминаний его друзей и знакомых и из его собственных писем, с портретом Н.В. Гоголя. В 2 т.» (Спб., 1856). Цього разу вш публшуе близько 800 лиспв, яю дозволили заповнити йому н бш плями в бюграфп М. Гоголя, яю, на його думку, юнували в «Опыте...». I хоча ця стущя була створена на основi попередньо!, П. Кулш з багатьох причин вважав !! цiлком новим бiографiчним дослiдженням. Вiн навiть змшюе назву працi. I ця нова назва цшком розкривала специфiку студи, принцип компонування матерiалу у нш. У передмовi сам П. Кулш зазначав, що вiн вирiшив призупинитися з бiографiчними висновками. Присутнiсть автора в новш гоголезнавчiй студi! П. Кулша стае менш помiтною. Цього разу П. Кулш перетворив свою книгу у звичайний збiрник вщомостей про М. Гоголя, зокрема його лиспв, якi згодом, як вш сподiвався, стануть матерiалом для написання бюграфп М. Гоголя.
Висновки. Отже, защкавлення П. Кулша епiстолярною спадщиною М. Гоголя було зумовлене типово романтичними настановами, згiдно з якими лист проголошувався прiоритетним джерелом вивчення духовно! бюграфп адресанта. Компонуючи листи за хронолопчним принципом, П. Кулш керувався прагненням накреслити духовну еволющю !х автора, що цiлком вщповщало романтичнiй едицiйнiй практицi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Копистянська Н. X. Жанр, жанрова система у простор! лиературознавства. Льв1в: Паю, 2005. 367 с.
2. Кулиш П.А. Опыт биографии Н.В.Гоголя. Кулиш П.А. Опыт биографии Н.В.Гоголя А.Т. Тарасенков. Последние дни жизни Н.В. Гоголя. Н.Котляревский. Н.В. Гоголь. Москва: Альтернатива-Евролинц, 2003. С.10-167.
3. Ляхова Ж. Епютолярш Миколи Гоголя як художне саморозкриття особистосп в дослщженнях П.Кул1ша. Лтература та культура Полiсся. Н1жин: НДУ 1м. М.Гоголя, 2008. Вип. 45. С.35-64.
4. Шлегель Ф.Эстетика. Философия. Критика: В 2-х томах. Москва: Искусство, 1983. Т.1. 479 с.
